Спосіб визначення маси противаги при статичному балансуванні

Спосіб визначення маси противаги при статичному балансуванні, який полягає в тому, що тіло для балансування кладуть цапфами на паралельні призми з низьким тертям, після чого тіло відхиляють вліво, а потім вправо, та після повернення і зупинки центра ваги тіла у найнижчому положенні на торець деталі наносять дві діаметральні риски відповідних зупинок і отримують кут, на бісектрисі якого лежить істинний центр ваги тіла, який відрізняється тим, що додатково довільно задають радіус прикладення противаги та обчислюють опір коченню при точковому контакті, а потім розраховують масу противаги за формулою: W ×R m= g ×r ×a , Винахід відноситься до машинобудування, зокрема до балансування та призначений для визначення маси противаги при статичному балансуванні обертальних мас. Відомий спосіб статичного балансування обертальних мас, при якому визначається опір коченню деталі, при умові, що контакт між цапфами і призмами є точковим, за формулою: тіло для балансування кладуть цапфами на паралельні призми з низьким тертям, на яких центр ваги займає найнижче положення, після цього здійснюється визначення маси противаги шляхом її підбору. [Баранов Г.В. Курс теории механизмов и машин. - Г.: Ма шиностроение, 1967]. Недоліком цього способу статичного балансування є низька точність при балансуванні через різну величину тертя по поверхні, а також здійснення декількох практичних спроб для визначення маси противаги. Технічною задачею, що вирішується заявленим винаходом, є аналітичне визначення маси противаги з вищим ступенем точності. Суть способу визначення маси противаги при статичному балансуванні полягає в тому, що тіло для балансування кладуть цапфами на паралельні призми з низьким тертям, після чого тіло відхиляють вліво, а потім вправо, та після повернення і зупинки центра ваги тіла у найнижчому положенні на торець деталі наносять дві діаметральні риски відповідних зупинок і отримують кут, на бісектрисі якого лежить істинний центр ваги тіла. Після цього додатково довільно задають радіус прикладення (1) де: nв - коефіцієнт, який залежить від відношення коефіцієнтів рівняння еліпса дотику; Р вага деталі; R1 - радіус цапфи; R2 - радіус заокруглення призми; Е - модуль пружності матеріалів деталі і призм. [Бондаренко Л.М., Довбня М.П., Ловейкін B.C. Деформаційні опори в машинах. Дніпропетровськ: Дніпро - VAL, 2002 стор. 22]. Але використання цього способу не надає прямого визначення маси противаги і потребує здійснення декількох практичних спроб для визначення цієї маси. Найбільш близьким до винаходу є спосіб статичного балансування, котрий полягає в тому, що (11) UA Р R1 × R 2 × × exp (0,2R1) 2E R1 + R 2 (19) W = 0,2235 × nв × 3 85520 (13) C2 де: W - опір коченню деталі; R - радіус цапфи; r - радіус прикладення противаги; g - прискорення вільного падіння; a - половина кута між рисками. 3 85520 противаги та обчислюють опір коченню при точковому контакті, а потім розраховують масу противаги за формулою: W ×R m= (2) g ×r ×a де: W - опір коченню деталі; R - радіус цапфи; r - радіус прикладення противаги; g - прискорення вільного падіння; a - половина кута між рисками. Графічна частина заявки пояснює, суть способу, що пропонується. На Фіг.1 зображена установка для визначення маси противаги при статичному балансуванні, на Фіг.2 - її вигляд з торця. Установка містить тіло кочення 1, цапфи 2, паралельні призми 3, крім цього зображено: центр ваги S, дві діаметральні риски І і II, половина кута між рисками a , радіус прикріплення противаги r , радіус цапфи R. Спосіб застосовують наступним чином. Тіло для балансування кладуть цапфами на паралельні призми з низьким тертям, на яких центр ваги займає найнижче положення, після чого тіло відхи Комп’ютерна в ерстка М. Ломалова 4 ляють вліво, а після вправо, при цьому центр ваги кожного разу прагне зупинитися у найнижчому положенні, яке звичайно не співпадає з попереднім через опір коченню, потім на торець деталі наносять дві діаметральні риски відповідних зупинок та отримують кут, на бісектрисі якого лежить істинний центр ваги тіла. Після цього додатково довільно задають радіус прикладення противаги та обчислюють опір коченню при точковому контакті, а потім розраховують масу противаги за формулою (1). З умов рівноваги: m·g·a·r=W R (3) Перетворюючи формулу (3) необхідну масу противаги визначають за формулою (2), або визначають масу, яку треба вилучити із протилежного боку тіла. Використання цього способу визначення маси противаги при статичному балансуванні надає можливість знаходити необхідну масу з вищим ступенем точності. Підписне Тираж 28 прим.Міністерство осв іт и і науки України Держав ний департамент інтелектуальної в ласності, вул. Урицького, 45, м. Київ , МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислов ої в ласності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601