Пристрій для флебектомії

Корисна модель стосується хір ургії і може бути використана для лікування захворювань, які супроводжуються варикозним розширенням вен нижніх кінцівок (варикозна хвороба, посттромбофлебітичний синдром, ангіодисплазії). Хронічна венозна недостатність (ХВН) нижніх кінцівок на наступний час є важливою соціально-економічною проблемою для індустріально-розвинутих країн як через свою велику розповсюдженість, так і в силу витрат на діагностику та лікування. Частота розповсюдженості варикозної хвороби, як найчастішої причини ХВН, складає 25-33% серед жінок і 10-20% серед чоловіків. Частота набрякового синдрому і трофічних порушень (гіперпігментація, ліподерматосклероз, екзема), які зумовлені ускладненим перебігом ХВН, варіює від 3,0% до 11%. Венозні трофічні виразки зустрічаються у 0,3% випадків серед дорослого населення європейських країн. Загальна частота відкритих и загоєних трофічни х виразок венозної етіології дорівнює 1%. Загальний прогноз по загоюванню венозних трофічних виразок і на сьогоднішній день залишається песимістичним: тільки 50% з них загоюються протягом найближчих 4 місяців, 20% залишаються відкритими на протязі 2 років, 8% не загоюються при 5-річному спостереженні. Навіть у випадку загоєння трофічних виразок частота рецидивів залишається на рівні 6-15%. 12,5% пацієнтів з даним ускладненням внаслідок зниження працездатності змушені залишити звичну роботу [див., наприклад, Покровский А.В., Сапелкин С.В. // Ангиология и сосудистая хирургия.-2003. - Т.9. - №1. с.53]. Хірургічне втр учання при ХВН є методом, що дозволяє в багатьох випадках досягти виліковування або, у крайньому випадку, істотного поліпшення регіонарної флебогемодинаміки. Метою оперативного втручання є ліквідація патологічного вено-венозного рефлюксу. Це досягається лігуванням та видаленням магістральних підшкірних вен (великої та малої) і роз'єднанням зв'язків поверхневих вен з глибокою венозною системою (дисекція перфорантів) [див., наприклад, Кириенко А.И., Григорян Р.А., Золотухин И.А. // 50 лекций по хирургии. Под редакцией B.C. Савельева. М.: «Триада-Х». - 2004. - c.218]. Відомий пристрій для флебектомії по методу Бебкока - однойменний зонд [див., наприклад, Флебология: Руководство для врачей // под ред. Савельева B.C. - М.: « Медицина». - 2001. - с.476]. Пристрій містить гнучкий провідник з закріпленою на його кінці оливо подібним елементом, який має ріжучу кромку. Довжина зонда і діаметр оливоподібного елемента сумірні з розмірами вени, що видаляють, а діаметр провідника істотно менше діаметра вени, що видаляють. Описаний пристрій є класичним при хірургічному лікуванні магістрального варикозу шля хом флебектомії. Однак до недоліків використання даного пристою слід віднести можливість розвитку таких ускладнень як кровотеча під час операції, ушкодження лімфатичних колекторів і підшкірних нервових стовбурів під час видалення вени внаслідок великих розмірів оливи та травматизації близько розташованих анатомічних структур ріжучою кромкою оливи. В післяопераційному періоді це виявляється у вигляді гематом, лімфогематом, нагноєнь, набряків, лімфореї, невритів, парестезій [див. Ошибки, опасности и осложнения в хирургии вен: руководство для врачей // Под ред. Шевченко Ю.Л. - СПб: «Питер Ком». - 1999. - с.87-98]. Найбільш близьким до корисної моделі по суті і результату, який досягається, є пристрій для флебектомії [див. Bergan J.J. // Surgical Rounds. - 2000. - Vol.23. - P.118]. Він містить гнучкий зонд з оливоподібним елементом на кінці. Довжина зонда сумірна з розмірами вени, що видаляють, а діаметр провідника і діаметр оливи істотно менше діаметра вени, що видаляють. Використання вказаного пристрою дозволяє істотно зменшити травму м'яких тканин, а також знизити імовірність таких ускладнень як ушкодження лімфатичних колекторів і підшкірних нервових стовбурів під час видалення вени за рахунок інвагінаційної методики флебектомії, що значно покращує віддалені результати лікування. Однак недоліками використання цього пристрою також є кровотечі під час операції, можливість розривів та відривів ствола вени, що видаляється, а також утворення гематом в післяопераційному періоді внаслідок відриву приток ствола вени та надмірного натягнення стінки вени, що видаляється. В основу корисної моделі поставлене завдання удосконалення пристрою для флебектомії шляхом зниження імовірності ускладнень і поганих віддалених результатів. Поставлене завдання виконується тим, що у пристрою для флебектомії, який включає гнучкий зонд з оливоподібним елементом на дистальному кінці, згідно корисної моделі, до проксимального відділу зонда приєднаний шприц, при цьому зонд розташований усередині поздовжнього каналу у поршні шприца, а наконечник шприца має зовні кільцевий паз. Введення шприца у склад пристрою, що пропонується, дозволяє аспірувати вміст вени, що видаляється, безпосередньо перед, а також під час її екстракції, що дає можливість проводити маніпуляції на "порожній" вені. Негативний тиск, який створюється шприцом усередині вени, що видаляється, під час флебекстракції дає можливість спадатися перфорантним венам та притокам вени, що видаляється. Все вищевказане дозволяє зменшити інтраопераційну крововтрату і є профілактикою утворення гематом в ділянці післяопераційної рани. Крім того, негативний тиск усередині вени знижує імовірність розривів ствола вени, що видаляється, і дозволяє знизити силу осьової тракції зонда під час флебекстракції, за рахунок чого зменшується травматичність маніпуляції. Наявність кільцевого паза для лігатури на наконечнику шприца дозволяє запобігти зісковзуванню вени з наконечника і створити герметичність при канюляції вени. Наявність у поршні шприца поздовжнього каналу для зонда дозволяє ізольовано або сукупно, з різною силою тракції за поршень шприца і за зонд, виконувати аспірацію вмісту вени та флебекстракцію. Крім того, при відсутності тромбозу вени, у випадку необхідності, кров, що зібрана в шприц, може бути реінфузована для запобігання постгеморагічної анемії. Наявність перелічених ознак у сук упності призводить до якісно нових характеристик пристрою для флебектомії, що істотно знижує імовірність ускладнень і поганих віддалених результатів. Заявнику не відомі приклади використання пристрою для флебектомії, який включає гнучкий зонд з оливоподібним елементом на дистальному кінці, у якому до проксимального відділу зонда приєднаний шприц, при цьому зонд розташований усередині поздовжнього каналу у поршні шприца, а наконечник шприца має зовні кільцевий паз. Приклад конкретного використання корисної моделі ілюструється кресленнями, на яких зображено: Фіг.1 - загальний вигляд пристрою. Фіг.2 - загальний вигляд пристрою, поздовжній переріз, момент флебекстракції. Пристрій містить гнучкий зонд 1 з розташованим на його дистальному кінці оливоподібним елементом 2. Проксимальний відділ пристрою зображений у вигляді шприца, що має циліндр 3 з наконечником 4 та поршень 5, через який у поздовжньому каналі 6 проходить зонд 1. Наконечник шприца має зовні кільцевий паз 7. Внутрішня поверхня поршня 5, яка повернена у просвіт циліндра шприца, виконана у вигляді гумового ущільнювача 8 для створення герметичності. В процесі використання пристрій включає також лігатури 9, які необхідні для фіксації вени 10, що видаляють, на оливі 2 зонда 1 і наконечнику 4 шприца. Довжина зонда 1 виконана сумірною з довжиною вени 10, що видаляють, а діаметр зонда 1 і оливи 2 істотно менше діаметра вени 10, що видаляють, при цьому діаметр зонда 1 істотно менше внутрішнього діаметра наконечника 4 шприца. Клінічний приклад: Хвора А., 53 років, госпіталізована 12.02.2004p. з клінікою варикозної хвороби нижніх кінцівок, хронічної венозної недостатності нижніх кінцівок І ступеню. В анамнезі - хворіє на варикозну хворобу нижніх кінцівок протягом останніх 20 років. При надходженні до стаціонару скаржилась на почуття тяжкості у нижніх кінцівках, їх пастозність к кінцю робочого дня, тупий, тягнучий біль по ходу варикозно змінених вен, періодичні судоми ікроножних м'язів у нічний час. Об'єктивно: на обох нижніх кінцівках є варикозне розширення великої підшкірної вени та її приток, помірна пастозність обох гомілок та стоп. Пальпаторно варикозно змінені вени еластичні, безболісні, без проявів тромбозу і запалення. При ультразвуковому дослідженні вен нижніх кінцівок виявлено: глибокі вени без проявів тромбозу, варикозне розширення у системі великої підшкірної вени, ретроградний кровотік через сафено-стегнове співустя справа та зліва. Після попередньої розмітки варикозно змінених вен хворій виконано оперативне втручання. Хід операції: Проекційними доступами виділено устя великої підшкірної вени та дистальний її сегмент у медіальної кісточки на правій нижній кінцівці. Виконана кросектомія (висока приустьова резекція великої підшкірної вени з усіма притоками), дистальний сегмент великої підшкірної вени у медіальної кісточки перев'язаний та пересічений. Виконана канюляція дистального кінця великої підшкірної вени, остання фіксована на наконечнику шприца зав'язуванням лігатури. Через наконечник шприца і дистальний кінець великої підшкірної вени у проксимальному напрямку проведений гнучкий зонд з оливоподібним елементом на кінці, олива фіксована до проксимального кінця вени у паховій ділянці. Через наконечник виконана аспірація вмісту вени шприцом, з подальшою осьовою тракцією за зонд і виконанням інвагінаційної сафенектомії. Варикозно змінені притоки великої підшкірної вени видалені із окремих розрізів по Нарату. Аналогічна операція виконана на лівій нижній кінцівці. Контроль гемостазу, шов ран. Накладання компресійного бандажа з бавовняних еластичних бинтів середнього ступеня розтягнення з укладанням по ходу стовбурів підшкірних вен та їх усть латексних подушечок, які посилюють локальну компресію. Перебіг післяопераційного періоду гладкий. Рани загоїлися первинним натягом, шви зняті на 9-10 добу. Ускладнень не спостерігалось. Виписана на 11-у добу. Отриманий добрий косметичний і функціональний результат. Таким чином, використання запропонованого пристрою дозволяє знизити імовірність ускладнень флебектомії і поганих віддалених результатів. Перевагами цього рішення є зниження інтраопераційної крововтрати, менша імовірність розвитку післяопераційнх гематом, а також менша травматичність втручання. Усім цим досягається покращення як близьких, так і віддалених результатів лікування.