Застосування похідної конденсованого азепінону для регулювання росту рослин, композиція на її основі та спосіб регулювання росту рослин

1. Застосування похідної конденсованого азепінону формули (І) або його сільськогосподарсько прийнятної солі для регулювання росту рослин 2 (19) 1 3 87313 4 10. Спосіб регулювання росту сільськогосподарських рослин, який включає обробку ефективною кількістю сполуки формули (І) за будь-яким з пп.15 місця, де дія є бажаною, який включає оброб лення рослин, насіння, з якого вони ростуть, або місця, на якому вони ростуть, нефітотоксичною ефективною регулюючою ріст рослин кількістю однієї або декількох сполук формули (І). Даний винахід стосується галузі агрохімікатів і способів, що застосуються в сільському господарстві для регулювання росту рослин. Зокрема, даний винахід стосується нового класу регуляторів росту рослин для обробки рослин для індукування регулюючих ріст відповідей, що зумовлює кращий ріст оброблених рослин, певних їх частин, або, в цілому, врожайності. Термін "спосіб регулювання росту рослин", або "процес регулювання росту", або використання словосполучення "регулювання росту рослин", або інші терміни, в яких в цьому описі вживається слово "регулювання", відносяться до різноманітних відповідей рослин, які покращують деякі характеристики рослин. "Регуляторами росту рослин" є сполуки, які проявляються активність до одного або більшої кількості процесів регулювання росту рослини. Цей вид регулювання росту рослин слід відрізняти від пестицидної дії або зниження росту, які також інколи виражають через термін регулювання росту рослин, одинак з метою знищити або спинити ріст рослини. З цієї причини, сполуки, які застосовуються для втілення цього винаходу, застосовуються в кількостях, які не є фітотоксичними для оброблюваної рослини, але які стимулюють ріст рослини, або деяких її частин. Тому, такі сполуки також можна назвати "стимуляторами для рослин", їх дію можна охарактеризувати як "стимулювання росту рослин". Регулювання росту рослин є бажаним шляхом покращити рослини і їх урожайність шляхом досягнення покращеного росту рослин і більш сприятливих умов для вирощування сільськогосподарських культур у порівнянні з необробленими рослинами. Такі молекули можуть або інгібувати, або активізувати клітинну активність. Це означає, що регулятори росту рослин, виявлені в рослинах, найчастіше регулюють розділення, елонгацію і диференціювання клітин рослин таким чином, що вони, найчастіше, мають багатовекторну дію на рослини. Ініціювання може спостерігатись у рослинах по різному порівняно з відомим для тварин. На молекулярному рівні, регулятори росту рослин можуть діяти шляхом впливу на властивості мембрани, контролювання експресії генів, або впливу на ензимну активність, або їх вплив може виражатись як комбінація двох або більшої кількості вказаних видів взаємодії. Регулятори росту рослин є агентами, які є або натурального походження, якими є так звані рослинні гормони (такі як непептидні гормони, наприклад ауксини, гібереліни, цитокіни, етилен, брасіностероїди або абсцизова кислота, а також саліцилова кислота), ліпоолігосахариди (наприклад Nod-фактори), пептиди (наприклад системін), похідні жирних кислот (наприклад жасмонати), та олігосахарини (огляд див. Biochemistry & Molecular Biology of the Plant (2000); eds. Buchanan, Gruissem, Jones, стор 558-562; і 850-929), або вони можуть бути сполуками, одержаними в результаті синтезу (такими як похідні природних гормонів росту рослин, етефон). Регулятори росту рослин, які діють у дуже низьких концентраціях, можна знайти в багатьох клітинах і тканинах, але очевидно вони сконцентровані в меристемах ι бруньках. Окрім вибору відповідної сполуки, також важливо очікувати на оптимальні погодні умови, тому що існує декілька відомих факторів, які можуть впливати на дію гормонів росту, такі як (а) власне концентрація регулятора гормону росту, (b) кількість, застосована на рослині, (с) час нанесення з огляду на період цвітіння, (d) температура та вологість до або після обробки, (є) вміст вологи в рослині, та деякі інші. Часто невідомо як діють існуючі регулятори росту рослин. Предметом обговорення є багато мішеней і серед них більшість молекул, що зазнають впливу, включені в регулювання розділення клітин, наприклад гальмування клітинного циклу на стадії G1 або G2, відповідно, інші призначені для сигналізування відповідей на стрес, викликаний посухою (Biochemistry & Molecular Biology of the Plant (2000); eds. Buchanan, Gruissem, Jones, стор.558-560). У будь-якому випадку, гормонний контроль можна визначити як дуже складний каскад ап- та даунрегуляцій, який, наприклад, може зумовити стимулювання росту одного органу або виду клітини рослини, але також може зумовити пригнічення інших органів, або видів клітин тієї ж рослини. У багатьох випадках кінази включені, прямо або опосередковано, в регуляцію рослинними гормонами і сере кіназ протеїнкінази і основними і високоспецифічними регуляторними молекулами при регуляції клітинного циклу. Ці кінази є предметом обговорення як мішені для деяких рослинних гормонів, як у випадку ауксину і абсцизової кислоти (Biochemistry & Molecular Biology of the Plant (2000); eds. Buchanan, Gruissem, Jones, стор.542565 і стор.980-985; Morgan (1997), Annu. Rev. Cell. Dev. Biol., 13, 261-291; Amon etal. (1993), Cell, 74, стор.993-1007; Dynlacht et al. (1997), Nature, 389, стор.149-152; Hunt і Nasmyth (1997), Curr. Opin. Cell. Biol., 9, стор.765-767; Thomas і Hall (1997), Curr. Opin. Cell. Biol., 9, стор.782-787). WO 99/65910 описує деякі конденсовані похідні азепінону, що діють як інгібітори циклінзалежних кіназ (CDKs) і можуть бути ефективними при фармацевтичному застосуванні, особливо при лікуванні пухлин або інших клітинних проліферативних розладів у ссавців, але не згадується і навіть не натякується на те, що цей клас сполук може стимулювати ріст рослин. 5 87313 Представлений винахід стосується застосування сполуки для регулювання росту рослин, переважно шляхом обробки сполукою рослин, насіння, з якого вони ростуть, або місця, на якому вони ростуть, в ефективній регулюючій ріст рослин, переважно не фітотоксичній, кількості, де сполукою є похідна конденсованого азепінону формули (І) або її сільськогосподарсько прийнятна сіль: (I) в якій: X є CО2R2 або H; Υ є ОН; NHNR3R4, NHNHC(=Z)NR5R6 або NHNHC(=Z)CR7R8R9; або X і Υ разом з двома атомами вуглецю, до яких вони приєднані утворюють кільце формули (А) (A) де атоми вуглецю позначені 4 і 5, відповідно, відповідають атомам вуглецю позначеним 4 і 5 у формулі (І); Q, Т, W і V є кожен, незалежно, CR11 або атом Ν, за умови, що максимум один з Q, Т, W і V є атом Ν; Ζ є О або S; R1 і R11 є кожен, незалежно, Н, галоген, гідрокси, аміно, нітро, форміл, карбокси, ціано, тіоціанато, амінокарбоніл, (С1-С6)алкокси, (С1С6)галоалкокси, (С1-С6)алкіл-S(О)n, (С1С6)галоалкіл-S(О)n, (С1-С6)алкіламіно, ди[(С1С6)алкіл]аміно, (С1-С6)алкілкарбоніл, (С1С6)алкоксикарбоніл, (С1-С6)алкіламінокарбоніл, ди[(С1-С6)алкіл]амінокарбоніл, N-(С1С6)алканоіламіно, N-(С1-С6)алканот-N-(С1С6)алюламiно, сульфамоїл, N-(С1С6)алкілсульфамоїл, N,N-ди[(С1С6)алюл]сульфамот, (С3-С9)циклоалкіл, (С1С6)алкіл, (С2-С6)алкеніл і (С2-С6)алкініл, де кожен з 3 радикалів згаданих останніми є незаміщеним або заміщеним одним або декількома радикалами, що вибирають з групи, яка містить галоген, гідрокси, аміно, нітро, карбокси, ціано, (С1-С4)алкокси, (С1-С4)галоалкокси, (С1-С4)алкіл-S(О)n, (С1С4)галоалкіл-S(О)n, (С1-С4)алкіламіно, ди[(С1С4)алкіл]аміно, (С3-С9)циклоалкіл, (С1С4)алкілкарбоніл, (С1-С4)алкоксикарбоніл, феніл, фенокси, фенілтіо, гетероцикліл, гетероарилокси і гетероарилтіо, де кожен з 6 радикалів згаданих останніми є незаміщеним або має один або більше замісників, що вибирають з групи, яка містить галоген, нітро, форміл, ціано, (С1-С4)алкіл, (С1С4)алкокси, (С1-С4)алкіл-S(О)n, (С1-С4)галоалкілS(О)n, (С1-С4)галоалкіл, (С1-С4)галоалкокси, (С1С4)алкілкарбоніл і (С1-С4)алкоксикарбоніл; або феніл, фенокси, фенілтіо, фенілкарбоніл, гетероарил, гетероарилокси і гетероарилтіо, де кожен з 7 радикалів згаданих останніми є незамі 6 щеним або заміщеним одним або декількома радикалами, що вибирають з групи, яка містить галоген, гідрокси, аміно, нітро, карбокси, форміл, ціано, (С1-С4)алкіл, (С1-С4)галоалкіл, (С1-С4)алкокси, (С1С4)галоалкокси, (С1-С4)алкіл-S(О)n, (С1С4)галоалкіл-S(О)n, (С1-С4)алкіламіно, ди[(С1С4)алкіл]аміно, (С1-С4)алкілкарбоніл, (С1С4)алкоксикарбоніл і у випадку гетероарилу також оксо, де гетероарил в згаданих вище радикалах, незалежно, один від одного, в кожному випадку, є моно-, бі- або трициклічна гетероароматична кільцева система, в якій, принаймні, 1 кільце містить один або декілька гетероатомів (переважно 1, 2 або 3 гетероатоми), що вибирають з групи, яка містить N, О і S, і яка містить загалом 5 -14 (переважно 5-7) кільцевих атомів, де, принаймні, одне кільце є повністю ненасиченим (будь-яке інше кільце є ненасиченим або частково або повністю гідрованим); і гетероцикліл є гетероциклічним радикалом, що має 3-7 кільцевих атомів і 1-3 гетероатоми, що вибирають з групи, яка містить Ν, Ο і S; R2 є (С1-С6)алкіл, (С3-С9)циклоалкіл, (С1С6)алкіл, (С2-С6)алкеніл, (С2-С6)алкініл, (С1С4)алкокси-(С1-С4)алкіл; R3 є (С1-С6)алкіл, (С2-С6)алкеніл, (С2С6)алкініл, феніл-(СН2)m або гетероарил, де гетероарил є моно-, бі- або трициклічна гетероароматична кільцева система, в якій, принаймні, 1 кільце містить один або декілька гетероатомів (переважно 1, 2 або З гетероатоми), що вибирають з групи, яка містить Ν, Ο і S, і яка містить загалом 5-14 (переважно 5-7) кільцевих атомів, де, принаймні, одне кільце є повністю ненасиченим (будь-яке інше кільце є ненасиченим або частково або повністю гідрованим), яке є незаміщеним або заміщеним одним або декількома радикалами, що вибирають з групи, яка містить галоген, гідрокси, аміно, нітро, карбокси, форміл, ціано, (С1-С4)алкіл, (С1С4)галоалкіл, (С1-С4)алкокси, (С1-С4)галоалкокси, (С1-С4)алкіл-S(О)n, (С1-С4)галоалкіл-S(O)n, (С1С4)алкіламіно, ди[(С1-С4)алкіл]аміно, (С1С4)алкілкарбоніл, (С1-С4)алкоксикарбоніл і оксо; R4, R6, R8, R9 і R10 є кожен, незалежно, Η або (С1-С6)алкіл; R5 є Η або R3; R7 є таким як визначено для R3, де m є нуль; m є 0 або 1; і n є 0, 1 або 2. Ці сполуки мають цінні властивості, що полягають у регулюванні росту рослин. Винахід також включає використання будьякого стереоізомеру, енантіомеру, геометричного ізомеру або таутомеру, і сумішей сполук формули (І). Приклади типових таутомерних форм показані тут далі у формулах (Іе) та (If). Під терміном "сільськогосподарсько прийнятні солі" розуміють солі аніонів або катіонів, які відомі і прийняті для утворення солей для сільськогосподарського застосування. Придатні солі з основами, наприклад утвореними сполуками формули (І), що містять карбоксильну групу, включають солі лужного металу (наприклад натрію і калію), лужноземельного металу (наприклад кальцію і магнію) і амонію. Солі амонію включають солі амонію (NH4+) і солі амонію органі 7 чних амінів, (наприклад діетаноламінову, триетаноламінову, октиламінову, морфолінову і диоктилметиламінову солі), і солі четвертинного амонію (NR4+), наприклад, солі тетраметиламонію. Придатні кислотно-адитивні солі, наприклад утворені сполуками формули (І), які містять аміногрупу, включають солі з неорганічними кислотами, наприклад гідрохлориди, сульфати, фосфати і нітрати, і солі з органічними кислотами, наприклад оцтовою кислотою. У цьому описі винаходу, включаючи додану формулу винаходу, вищевказані замісники мають наступні значення: Тетероарилом" є моно-, бі- або поліциклічна гетероароматична кільцева система, в якій, принаймні, 1 кільце містить один або декілька гетероатомів (переважно 1, 2 або 3 гетероатоми), що вибирають з групи, яка містить Ν, Ο і S, і яка містить загалом 5-14 (переважно 5-7) кільцевих атомів, де, принаймні одне кільце є повністю ненасиченим (будь-яке інше кільце є ненасиченим, або частково або повністю гідрованим). Гетероарильною групою є, наприклад, піридил, піримідиніл, піридазиніл, піразиніл, триазиніл, тієніл, тіазоліл, тіадіазоліл, оксазоліл, ізоксазоліл, фурил, піроліл, піразоліл, імідазоліл, триазоліл, бензотієніл, бензофураніл, індоліл, ізотіазоліл, бензотриазоліл, бензізоксазоліл, ізоіндоліл, бензоксазоліл, бензімідазоліл, хіноліл, тетрагідрохіноліл, ізохіноліл, дигідроіндоліл, бензо[1,4]діоксаніл або 6,7,8,9тетрагідропіридо[1,2-а]індоліл. "Гетероарил" може бути незаміщеним або заміщеним, переважно одним або декількома радикалами (переважно 1, 2 або 3 радикалами), що вибирають з групи, яка містить галоген, алкокси, галоалкокси, алкілтіо, галоалкілтіо, гідрокси, аміно, нітро, карбокси, ціано, алкоксикарбоніл, алкіл карбоніл, форміл, карбамоїл, моно- і діалкіламінокарбоніл, заміщений аміно, такий як ациламіно, моно- і діалкіламіно, і алкіл сул ьфініл, галоалкілсульфініл, алкілсульфоніл, галоалкілсульфоніл, алкіл, галоалкіл і оксо. Оксогрупа також може бути присутня в тих кільцевих гетеро атомах для яких можливі різні ступені окислення, наприклад, у випадку N і S. У формулі (І) і всіх наступних формулах, алкільні, алкокси, галоалкільні, галоалкокси, алкіламіно і алкілтіорадикали і відповідні ненасичені і/або заміщені радикали можуть бути в кожному випадку мати нерозгалужений або розгалужений вуглеводневий скелет. Якщо не вказано інше, нижчий вуглецевий скелет, наприклад, що має від 1 до 6 атомів вуглецю або, у випадку ненасичених груп, від 2 до 6 атомів вуглецю, є переважним для цих радикалів. Галоген означає фтор, хлор, бром або йод. Термін "гало" перед назвою радикалу означає, що радикал частково або повністю галогенований, тобто заміщений F, СІ, Вr, або І, у будь-якій комбінації. Вираз "(С1-С6)-алкіл" означає нерозгалужений або розгалужений нециклічний насичений вуглеводневий радикал, що має 1, 2, 3, 4, 5 або 6 атомів вуглецю (вказаних із зазначенням меж С-атомів в дужках), таких як, наприклад метил, етил, пропіл, ізопропіл, 1-бутил, 2-бутил, 2-метилпропіл, або 87313 8 трет-бутил. Те ж відноситься і до алкільних груп у складних радикалах, таких як "алкоксиалкіл". Алкільні радикали окремо і в складних групах, якщо не визначено інше, переважно мають 1-4 атомів вуглецю. "(С1-С6)-Галоалкіл" означає алкільну групу, яка позначається як "(С1-С6)-алкіл", в якій один або більша кількість атомів водню заміщена тією ж кількістю однакових або різних атомів галогену, таких як моногалоалкіл, пергалоалкіл, CF3, CHF2, CH2F, CHFCH3, CF3CH2, CF3CF2, CHF2CF2, CH2FCHCI, CH2CI, CCI3, CHCI2 або СН2СН2СІ. "(С1-С4)Алкокси-(С1-С6)алкіл" означає (С1С6)алкіл, який є заміщеним (С1-С4)алкокси. "(С1-С6)Алкіл-S(О)n" означає (С1-С6)алкілтіо, алкілсульфінільну або алкілсульфонільну групу, наприклад, метилтіо, метилсульфініл або метилсульфоніл. "(С1-С6)Алкокси" означає алкоксигрупу, вуглецевий ланцюг якої має значення, надане виразу "(С1-С6)алкіл". "Галоалкокси" є, наприклад, OCF3, OCHF2, OCH2F, CF3CF2O, OCH2CF3 або ОСН2СН2СІ. "(С1-С6)Алкілкарбоніл" означає (С1-С6)алкільну групу, яка приєднана до карбонільної групи. "(С1-С6)Алкоксикарбоніл" означає (С1С6)алкокси групу, яка приєднана до карбонільної групи. "(С2-С6)Алкеніл" означає нерозгалужений або розгалужений нециклічний вуглецевий ланцюг, кількість атомів вуглецю в якому відповідає вказаним межам і який містить принаймні один подвійний зв'язок, який може знаходитись у будь-якому положенні відповідного ненасиченого радикалу. "(С2-С6)Алкеніл" відповідно означає, наприклад, вінілову, алільну, 2-метил-2-пропенілову, 2бутенілову, пентенілову, 2-метилпентенілову або гексенілову групу. "(С2-С6)Алкініл" означає нерозгалужений або розгалужений нециклічний вуглецевий ланцюг, в якому кількість атомів вуглецю відповідає вказаним межам ι який містить один потрійний зв'язок, який може знаходитись у будь-якому положенні відповідного ненасиченого радикалу. "(С2-С6)Алкініл" відповідно означає, наприклад, пропарплову, 1-метил-2-пропінілову, 2-бутинілову, або 3бутинілову групу. "(С3-С6)-Циклоалкіл" означає моноциклічні алкільні радикали, такі як циклопропіл, циклобутил, циклопентил або циклогексил. "Гетероцикліл" може бути насиченим, ненасиченим або гетероароматичним; він переважно містить один або декілька, зокрема 1, 2 або 3, гетероатомів в гетероциклічному кільці, переважно вибраних з групи, яка складається з Ν, Ο і S; він є переважно аліфатичним гетероциклільним радикалом, який має 3-7 кільцевих атомів, або гетероароматичним радикалом, що має 5-7 кільцевих атомів. Гетероциклільний радикал може бути, наприклад, гетероароматичним радикалом, або кільцем (гетероарильним), таким як, наприклад, моно-, бі- або поліциклічна ароматична система, в якій принаймні 1 кільце містить один або декілька гетероатомів, наприклад як піридил, піримідиніл, піридазиніл, піразиніл, триазиніл, тиєніл, тіазоліл, тіа 9 діазоліл, оксазоліл, ізоксазоліл, фурил, піроліл, піразоліл, імідазоліл і триазоліл, або є частково або повністю гідрованим радикалом, таким як оксираніл, оксетаніл, оксоланіл (=тетрагідрофурил), оксаніл, піролідил, піперидил, піперазиніл, діоксоланіл, оксазолініл, ізоксазолініл, оксазолідиніл, ізоксазолідиніл і морфолініл. Придатними замісниками для заміщення гетероциклічного радикалу є замісники гадані нижче і також оксо. Оксогрупа також може бути присутньою на тих гетероатомах кільця, де різні ступені окислення можливі, наприклад у випадку Ν i S. Заміщеними радикалами, такими як заміщений алкіл, алкеніл, алкініл, арил, феніл, бензил, гетероцикліл і гетероарил, є, наприклад, заміщений радикал, який є похідним від незаміщеного скелету, і його замісниками є, наприклад, один або декілька, переважно 1, 2 або 3, радикали, що вибирають з групи, яка містить галоген, алкокси, галоалкокси, алкілтіо, гідроксил, аміно, нітро, карбоксил, ціано, азидо, алкоксикарбоніл, алкілкарбоніл, форміл, карбамоїл, моно- і діалкіламінокарбоніл, заміщений аміно, такий як ациламіно, моно- і діалкіламіно, і алкілсульфініл, галоалкілсульфініл, алкілсульфоніл, галоалкілсульфоніл і, у випадку циклічних радикалів, також алкіл і гало алкіл. В цьому контексті, "один або декілька радикалів, вибраних з групи, яка складається з" у визначенні має розумітись як значення в кожному випадку одного або більшої кількості однакових або різних радикалів, вибраних з вказаної групи радикалів, якщо окремо не зазначено інші обмеження. Термін "заміщені радикали", такі як заміщений алкіл і йому подібні включає, на додаток до насичених вуглеводень-вмісних радикалів, відповідні ненасичені аліфатичні і ароматичні радикали, такі як незаміщений або заміщений алкеніл, алкініл, алкенілокси, алкінілокси, феніл, фенокси і їм подібні, як замісники. У випадку заміщених циклічних радикалів з аліфатичними замісниками в кільці, він також охоплює циклічні системи з цими замісниками, які зв'язані з кільцем подвійним зв'язком, наприклад, які заміщені алкіліденовою групою, такою як метиліден або етиліден. У випадку радикалів з атомів вуглецю, вони мають від 1 до 4 атомів вуглецю, переважними є, зокрема, радикали з 1 або 2 атомами вуглецю. Замісниками, які є переважними є, як правило, такі, що вибирають з групи, яка містить галоген, наприклад, фтор і хлор, (С1-С4)алкіл, переважно метил або етил, (С1-С4)галоалкіл, переважно трифторметил, (С1-С4)алкокси, переважно метокси або етокси, (С1-С4)галоалкокси, нітро і ціано. Особливо переважними в цьому контексті є замісники, такі як метил, метокси і хлор. Переважно Υ є ОН; або X і Υ разом з двома атомами вуглецю, до яких вони приєднані утворюють кільце формули (А) таке як визначено вище. Переважно X є CO2R2 або Н; і Υ є ОН; або X і Υ разом з двома атомами вуглецю, до яких вони приєднані утворюють кільце формули (А) вище, де Q, Т, W і V кожен є CR11, R11 є таким як визначено вище і R10 є Н. 87313 10 Переважно R1 і R11 є кожен, незалежно, Н, галоген, гідрокси, аміно, нітро, форміл, карбокси, ціано, тіоціанато, амінокарбоніл, (С1-С4)алкокси, (С1-С4)галоалкокси, (С1-С4)алкіл-S(О)n, (С1С4)галоалкіл-S(О)n, (С1-С4)алкіламіно, ди[(С1С4)]алкіламіно, (С1-С4)алкілкарбоніл, (С1С4)алкоксикарбоніл, (С1-С4)алкіламінокарбоніл, ди[(С1-С4)алкіл]амінокарбоніл, N-(С1С4)алканоїламіно, N-(С1-С4)алканоїл-N-(С1С4)алкіламіно, сульфамоїл, N-(С1С4)алкілсульфамоїл, N,N-ди[(С1С4)алкт]сульфамот, (С3-С6)циклоалкіл, (С1С4)алкіл, (С2-С4)алкеніл і (С2-С4)алкініл, де кожен з 3 радикалів згаданих останніми є незаміщеним або заміщеним одним або декількома радикалами, що вибирають з групи, яка містить галоген, гідрокси, аміно, нітро, карбокси, ціано, (С1-С4)алкокси, (С1-С4)галоалкокси, (С1-С4)алкіл-S(О)n, (С1С4)галоалкіл-S(О)n, (С1-С4)алкіламіно, ди[(С1С4)алкіл]аміно, (С3-С6)циклоалкіл( (С1С4)алкілкарбоніл, (С1-С4)алкоксикарбоніл або феніл, фенокси, фенілтіо, гетероцикліл, гетероарилокси і гетероарилтіо, де кожен з 6 радикалів згаданих останніми є незаміщеним або має один або більше замісників, що вибирають з групи, яка містить гало ген, нітро, ціано, (С1-С4)алкіл, (С1С4)алкокси, (С1-С4)алкіл-S(О)n, (С1-С4)галоалкілS(О)n, (С1-С4)галоалкіл, (С1-С4)галоалкокси, (С1С4)алкілкарбоніл і (С1-С4)алкоксикарбоніл; або феніл, фенокси, фенілтіо, фенілкарбоніл, гетероарил, гетероарилокси і гетероарилтіо, де кожен з 7 радикалів згаданих останніми ε незаміщеним або заміщеним одним або декількома радикалами, що вибирають з групи, яка містить галоген, гідрокси, аміно, нітро, карбокси, ціано, (С1С4)алкіл, (С1-С4)галоалкіл, (С1-С4)алкокси, (С1С4)галоалкокси, (С1-С4)алкіл-S(О)n, (С1С4)галоалкіл-S(О)n, (С1-С4)алкіламіно, ди[(С1С4)алкіл]аміно, (С1-С4)алкілкарбоніл, (С1С4)алкоксикарбоніл ι у випадку гетероарилу також оксо, де гетероарил в згаданих вище радикалах, незалежно, один від одного, в кожному випадку, є моно-, бі- або трициклічна гетероароматична кільцева система, в якій, принаймні, 1 кільце містить один або декілька гетероатомів (переважно 1, 2 або 3 гетероатоми), що вибирають з групи, яка містить Ν, Ο і S, і яка містить загалом 5-4 (переважно 5-7) кільцевих атомів, де, принаймні, одне кільце є повністю ненасиченим (будь-яке інше кільце є ненасиченим або частково або повністю гідрованим); і гетероцикліл є гетероциклічним радикалом, що має 3-7 кільцевих атомів і 1-3 гетероатоми, що вибирають з групи, яка містить Ν, Ο і S. Більш переважно R1 і R11 є кожен, незалежно, Н, галоген, гідрокси, аміно, нітро, форміл, карбокси, ціано, тіоціанато, амінокарбоніл, (С1С4)алкокси, (С1-С4)галоалкокси, (С1-С4)алкіл-S(О)n, (С1-С4)галоалкіл-S(О)n, (С1-С4)алкіламіно, ди[(С1С4)алкіл]аміно, (С1-С4)алкілкарбоніл, (С1С4)алкоксикарбоніл, (СгС4)алкіламінокарбоніл, ди[(С1-С4)алкіл]амінокарбоніл, N-(С1С4)алканоїламіно, N-(С1-С4)алканоїл-N-(С1С4)алкіламіно, сульфамоїл, N-(С1С4)алкілсульфамоїл, N,N-ди[(С1С4)алкіл]сульфамоїл, (С3-С6)циклоалкіл, (С1 11 С4)алкіл, (С2-С4)алкеніл i (С2-С4)алкініл, де кожен з 3 радикалів згаданих останніми є незаміщеним або заміщеним одним або декількома радикалами, що вибирають з групи, яка містить галоген, гідрокси, аміно, ціано, (С1-С4)алкокси, (С1С4)галоалкокси, (С1-С4)алкіламіно, ди[(С1С4)алкіл]аміно, (С3-С6)циклоалкіл, (С1С4)алкоксикарбоніл і феніл, де згаданий останнім радикал є незаміщеним або має один або більше замісників, що вибирають з групи, яка містить галоген, нітро, ціано, (С1-С4)алкіл, (С1-С4)алкокси, (С1-С4)алкіл-S(О)n, (С1-С4)галоалкіл-S(O)n, (С1С4)галоалкіл, (С1-С4)галоалкокси, (С1С4)алкілкарбоніл і (С1-С4)алкоксикарбоніл; або феніл, фенокси і гетероарил, де кожен з 3 радикалів згаданих останніми є незаміщеним або заміщеним одним або декількома радикалами, що вибирають з групи, яка містить галоген, гідрокси, аміно, нітро, карбокси, ціано, (С1-С4)алкіл, (С1С4)галоалкіл, (С1-С4)алкокси, (С1-С4)галоалкокси, (С1-С4)алкіл-S(О)n, (С1-С4)галоалкіл-S(О)n, (С1С4)алкіламіно, ди[(С1-С4)алкіл]аміно, (С1С4)алкілкарбоніл, (С1-С4)алкоксикарбоніл і у випадку гетероарилу також оксо, де гетероарил в згаданих вище радикалах, незалежно, один від одного, в кожному випадку, є моно-, бі- або трициклічна гетероароматична кільцева система, в якій, принаймні, 1 кільце містить один або декілька гетероатомів (переважно 1, 2 або 3 гетероатоми), що вибирають з групи, яка містить Ν, Ο і S, і яка містить загалом 5-14 (переважно 5-7) кільцевих атомів, де, принаймні, одне кільце є повністю ненасиченим (будь-яке інше кільце є ненасиченим або частково або повністю гідрованим); і гетероцикліл є гетероциклічним радикалом, що має 3-7 кільцевих атомів i 1-3 гетероатоми, що вибирають з групи, яка містить Ν, Ο і S. Більш переважно, R1 і R11 є кожен, незалежно, Н, галоген, ОН, NO2, CN, СО2Н, (С1-С4)алкіл, (С1С4)галоалкіл, (С1-С4)алкокси-(С1-С4)алкіл, (С1С4)алкокси, (С1-С4)алкілкарбоніл і (С1С4)алкоксикарбоніл. Переважно R10 є Н. Переважним класом сполук формули (І) для використання у винаході є такі, в яких: X є CO2R2 або Н; і Υ є ОН; або X і Υ разом з двома атомами вуглецю, до яких вони приєднані утворюють кільце формули (А) вище, де Q, Т, W і V кожен є CR11; R1 і R11 є кожен, незалежно, Н, галоген, гідрокси, аміно, нітро, форміл, карбокси, ціано, тіоціанато, амінокарбоніл, (С1-С4)алкокси, (С1С4)галоалкокси, (С1-С4)алкіл-S(О)n, (С1С4)галоалкіл-S(О)n, (С1-С4)алкіламіно, ди[(С1С4)алкіл]аміно, (С1-С4)алкілкарбоніл, (С1С4)алкоксикарбоніл, (С1-С4)алкіламінокарбоніл, ди[(С1-С4)алкіл]амінокарбоніл, N-(С1С4)алканоіламіно, N-(С1-С4)алканоїл-N-(С1С4)алкіламіно, сульфамоїл, N-(С1С4)алкілсульфамоїл, N,N-ди[(С1С4)алкіл]сульфамоїл, (С3-С6)циклоалкіл або (С1С4)алкіл, (С2-С4)алкеніл і (С2-С4)алкініл, де кожен з 3 радикалів згаданих останніми є незаміщеним або заміщеним одним або декількома радикалами, що вибирають з групи, яка містить галоген, гідро 87313 12 кси, аміно, нітро, карбокси, ціано, (С1-С4)алкокси, (С1-С4)галоалкокси, (С1-С4)алкіл-S(О)n, (С1С4)галоалкіл-S(O)n, (С1-С4)алкіламіно, ди[(С1С4)алкіл]аміно, (С3-С6)циклоалкіл, (С1С4)алкілкарбоніл, (С1-С4)алкоксикарбоніл або феніл, фенокси, фенілтіо, гетероцикліл, гетероарилокси і гетероарилтіо, де кожен з 6 радикалів згаданих останніми є незаміщеним або має один або більше замісників, що вибирають з групи, яка містить галоген, нітро, ціано, (С1-С4)алкіл, (С1С4)алкокси, (С1-С4)алкіл-S(О)n, (С1-С4)галоалкілS(О)n, (С1-С4)галоалкіл, (С1-С4)галоалкокси, (С1С4)алкілкарбоніл і (С1-С4)алкоксикарбоніл; або феніл, фенокси, фенілтіо, фенілкарбоніл, гетероарил, гетероарилокси і гетероарилтіо, де кожен з 7 радикалів згаданих останніми є незаміщеним або заміщеним одним або декількома радикалами, що вибирають з групи, яка містить галоген, гідрокси, аміно, нітро, карбокси, ціано, (С1С4)алкіл, (С1-С4)галоалкіл, (С1-С4)алкокси, (С1С4)галоалкокси, (С1-С4)алкіл-S(О)n, (С1С4)галоалкіл-S(О)n, (С1-С4)алкіламіно, ди[(С1С4)алкіл]аміно, (С1-С4)алкілкарбоніл, (С1С4)алкоксикарбоніл ι у випадку гетероарилу також оксо, де гетероарил в згаданих вище радикалах, незалежно, один від одного, в кожному випадку, є моно-, бі- або трициклічна гетероароматична кільцева система, в якій, принаймні, 1 кільце містить один або декілька гетероатомів (переважно 1, 2 або 3 гетероатоми), що вибирають з групи, яка містить Ν, Ο і S, і яка містить загалом 5 -14 (переважно 5-7) кільцевих атомів, де, принаймні, одне кільце є повністю ненасиченим (будь-яке інше кільце є ненасиченим або частково або повністю гідрованим); ι гетероцикліл є гетероциклічним радикалом, що має 3-7 кільцевих атомів і 1-3 гетероатоми, що вибирають з групи, яка містить Ν, Ο і S; і R10 є H. Наступним переважним класом сполук формули (І) для використання у винаході є такі, в яких: X є CO2R2 або Н; і Υ є ОН; або X і Υ разом з двома атомами вуглецю, до яких вони приєднані утворюють кільце формули (А) вище, де Q, Т, W і V кожен є CR11; R1 і R11 є кожен, незалежно, Н, галоген, гідрокси, аміно, нітро, форміл, карбокси, ціано, тіоціанато, амінокарбоніл, (С1-С4)алкокси, (С1С4)галоалкокси, (С1-С4)алкіл-S(О)n, (С1С4)галоалкіл-S(О)n, (С1-С4)алкіламіно, ди[(С1С4)алкіл]аміно, (С1-С4)алкілкарбоніл, (С1С4)алкоксикарбоніл, (С1-С4)алкіламінокарбоніл, ди[(С1-С4)алкіл]амінокарбоніл, N-(С1С4)алканоїламіно, N-(С1-С4)алканоїл-N-(С1С4)алкіламіно, сульфамоїл, N-(С1С4)алкілсульфамоїл, N,N-ди[(С1С4)алкіл]сульфамоїл, (С3-С6)циклоалкіл або (С1С4)алкіл, (С2-С4)алкеніл і (С2-С4)алкініл, де кожен з 3 радикалів згаданих останніми є незаміщеним або заміщеним одним або декількома радикалами, що вибирають з групи, яка містить галоген, гідрокси, аміно, ціано, (С1-С4)алкокси, (С1С4)галоалкокси, (С1-С4)алкіламіно, дi(С1С4)алкіламіно, (С3-С6)циклоалкіл, (С1С4)алкоксикарбоніл і феніл, де радикал згаданий 13 останнім є незаміщеним або має один або більше замісників, що вибирають з групи, яка містить галоген, нітро, ціано, (С1-С4)алкіл, (С1-С4)алкокси, (С1-С4)алкіл-S(О)n, (С1-С4)галоалкіл-S(О)n, (С1С4)галоалкіл, (С1-С4)галоалкокси, (С1С4)алкілкарбоніл і (С1-С4)алкоксикарбоніл; або феніл, фенокси і гетероарил, де кожен з 3 радикалів згаданих останніми є незаміщеним або заміщеним одним або декількома радикалами, що вибирають з групи, яка містить галоген, гідрокси, аміно, нітро, карбокси, ціано, (С1-С4)алкіл, (С1С4)галоалкіл, (С1-С4)алкокси, (С1-С4)галоалкокси, (С1-С4)алкіл-S(О)n, (С1-С4)галоалкіл-S(О)n, (С1С4)алкіламіно, ди[(С1-С4)алкіл]аміно, (С1С4)алкілкарбоніл, (С1-С4)алкоксикарбоніл ι у випадку гетероарилу також оксо, де гетероарил в згаданих вище радикалах, незалежно, один від одного, в кожному випадку, є моно-, бі- або трициклічна гетероароматична кільцева система, в якій, принаймні, 1 кільце містить один або декілька гетероатомів (переважно 1, 2 або 3 гетероатоми), що вибирають з групи, яка містить Ν,Ο i S, i яка містить загалом 5-14 (переважно 5-7) кільцевих атомів, де, принаймні, одне кільце є повністю ненасиченим (будь-яке інше кільце є ненасиченим або частково або повністю гідрованим); і гетероцикліл є гетероциклічним радикалом, що має 3-7 кільцевих атомів i 1-3 гетероатоми, що вибирають з групи, яка містить Ν, Ο i S; i R10 є H. Наступним переважним класом сполук формули (І) для використання у винаході є такі, в яких: X і Υ разом з двома атомами вуглецю, до яких вони приєднані утворюють кільце формули (А) вище; Q, Т, W i V кожен є CR11; R1 є Н, галоген або (С1-С6)алкокси; R10є H; i R11 є Н, галоген, нітро, ціано, сульфамоїл, (С1С6)алкіл або (С1-С6)галоалкіл. Наступним переважним класом сполук формули (І) для використання у винаході є такі, в яких Х є Н; Υ є ОН; і R1 є Н, галоген або (С1-С6)алкокси. Наступним переважним класом сполук формули (І) для використання у винаході є такі, в яких: X є CO2R2; Υ є ОН; R1 є Н, галоген або (С1-С6)алкокси; і R2 є (С1-С6)алкіл. Наступним переважним класом сполук формули (І) для використання у винаході є такі, в яких: Х є Н; Υ є NHNHR3; R1 є Н, галоген або (С1-С6)алкокси; і R3 є феніл заміщений галогеном; або піразоліл заміщений одним або декількома радикалами, що вибирають з групи, яка містить (С1-С6)алкіл і нітро; або піридил заміщений одним або декількома радикалами, що вибирають з групи, яка містить галоген ι (С1-С6)галоалкіл; або бензотіазоліл. Наступним переважним класом сполук формули (І) для використання у винаході є такі, в яких. Х є Н; 87313 14 Υ є NHNHC(=S)NHR6; або R1 є Η або (С1-С6)алкокси; і R6 є (С1-С6)алкіл. Сполуки представленої вище формули (І) можна одержати шляхом застосування або модифікації відомих способів (тобто способів, які застосовувались раніше, або описані в літературі). У наступному описі, де символи, вказані на формулах, не мають окремо визначеного значення, має усвідомлюватись, що вони "мають визначене вище значення" відповідно до першого визначення кожного символу у описі. Має бути зрозумілим, що у наступних описах способів стадії можуть проходити у різних порядках, і для одержання заданих сполук можуть бути необхідні придатні захисні групи. Згідно з наступним втіленням винаходу сполуки формули (І), де X є CO2R2, Y є ОН і R1 є таким як визначено вище, можна одержати циклізацією сполуки формули (II): (II) де R1 і R2 є такими як визначено вище і Ra є (С1-С6)алкіл, переважно метил або етил, використовуючи сильну основу. Реакцію зазвичай проводять в інертному розчиннику, такому як Ν,Νдиметилформамід і/або толуол, при температурі від -20°С до 100°С, переважно від -10°С до 80°С. Переважною основою є гідрид лужного металу, такий як гідрид натрію або гідрид калію, або алкоксид лужного металу, такий як трет-бутоксид калію. Кількість використовуваної основи типово складає від 2 до 5 мольних еквівалентів, переважно від 2 до 3 мольних еквівалентів. Згідно з наступним втіленням винаходу сполуки формули (І), де X є Η, Υ є ОН і R1 є таким як визначено вище, можна одержати використовуючи реакцію гідроліз-декарбоксилізації сполуки формули (II). Гідроліз-декарбоксилізацію зазвичай проводять шляхом нагрівання в розчиннику, такому як диметилсульфоксид і вода, при температурі від 80°С до 200°С, переважно від 120°С до 170°С. Згідно з наступним втіленням винаходу сполуки формули (І), де Χ і Υ разом з двома атомами вуглецю, до яких вони приєднані утворюють кільце формули (А), таке як визначено вище, і R1, R10, Q, Т, W і V є такими як визначено вище, можна одержати реакцією сполуки формули (І), де X є CO2R2, Υ є ОН і R1 є таким як визначено вище, з гідразином формули (III): (III) де R10 є таким як визначено вище, з одержанням відповідного гідразону формули (Іа): 15 87313 (Ia) з наступним закриттям циклу Фішера і одержанням сполуки формули (Іb): (Ib) Одержання гідразону (Іа) зазвичай проводять в розчиннику, такому як оцтова кислота при температурі від 50°С до 100°С, використовуючи або гідразин формули (III) або сіль кислоти, таку як гідрохлоридну сіль в присутності слабої основи, такої як ацетат натрію. Гідра зон можна виділити або використати безпосередньо в реакції Фішера, яку зазвичай проводять при нагріванні з сильною кислотою, переважно сірчаною кислотою, в розчиннику, такому як оцтова кислота, при температурі від 50°С до 100°С. Сполуки формули (І), де X є CO2R2 або Η; Υ є NHNR3R4, NHNHC(=Z)NR5R6 або 7 8 9 NHNHC(=Z)CR R R , і R1 є таким як визначено вище, можна одержати реакцією відповідної сполуки формули (І), де X є CO2R2 або Η; Υ є ОН і R1 є таким як визначено вище, з гідразином формули (IV), (V) або (VI): NHNR3R4 (IV) NH2NHC(=Z)NR5R6 (V) NH2NHC(=Z)CR7RSR9 (VI) Реакцію зазвичай проводять за тією ж самою методикою, що описана вище для одержання гідразону формули (Іа). Сполуки формули (II), (III), (IV), (V) і (VI) є відомими або можна одержати згідно з відомими методиками. Ряд сполук формули (І), які можна синтезувати вищевказаними способами, можна також одержати альтеративним способом, який можна провести вручну, напівавтоматизовано, або повністю автоматизованою методикою. У такому контексті, можна автоматизувати процедуру проведення реакції, обробку або очищення продуктів, або проміжних сполук. В цілому, це має вважатись змістом методики, описаної, наприклад, в публікації S. Н. DeWitt в "Annual Reports in Combinatorial Chemistry and Molecular Diversity: Automated Synthesis", том. 1, опубліковано Escom, 1997, сторінки 69-77. Для проведення реакції і обробки альтеративною методикою, можна використати ряд наявних у продажі пристроїв, які пропонуються, наприклад, Stem Corporation, Woodrolfe Road, Tollesbury, Essex, CM9 8SE, Англія, або Radleys Discovery Technologies, Saffron Walden, Essex, CB11 3AZ, Англія. Для проведення альтернативного очищення сполук (І), або проміжних сполук, одержаних в результаті реакції, серед іншого існує обладнання для хроматографії, наприклад компанії ISCO, Inc., 4700 Superior Street, Lincoln, NE 68504, США. Це 16 обладнання дає можливість провести модулярну методику, в якій окремі стадії автоматизовані, але між стадіями необхідно проводити операції вручну. Це можна обійти застосувавши частково або повністю інтегровані автоматизовані системи, в яких автоматизовані модулі управляються наприклад роботами. Такі автоматизовані системи можна знайти у, наприклад, Zymark Corporation, Zymark Center, Hopkinton, MA 01748, США. На додаток до описаних вище способів, сполуки формули (І) можна повністю або частково одержати способами на основі твердої фази. Для цього окремі проміжні сполуки, або всі проміжні сполуки синтезу, синтезу, адаптованого до певної методики, зв'язують із смолою для синтезу Способи синтезу на основі твердої фази детально описані в спеціальній літературі, наприклад: Barry A. Bunin в "The Combinatorial Index", опубліковано Academic Press, 1998. застосування способів синтезу на основі твердої фази дозволяє проведення багатьох протоколів, відомих з літератури, які, в свою чергу, можна проводити вручну, або автоматизовано. Наприклад, "спосіб чайного пакетику" (Houghten, US 4,631,211; Houghten etal., Proc. Natl. Acad. Sci., 1985, 82, 5131-5135) може бути частково автоматизований продукцією IRORI, 11149 North Torrey Pines Road, La Jolla, CA 92037, США. Альтернативний синтез на основі твердої фази можна успішно автоматизувати наприклад за допомогою обладнання компанії Argonaut Technologies, Inc., 887 Industrial Road, San Carlos, CA 94070, США, або MultiSynTech GmbH, Wullener Feld 4, 58454 Witten, Німеччина. Відповідно до описаних тут способів одержують сполуки формули (І) у формі колекцій речовин, або бібліотек речовин. Тому, предметом цього винаходу також є бібліотеки сполук формули (І), які містять принаймні дві сполуки формули (І) і їх попередники. Наступні необмежуючі Приклади ілюструють одержання сполук формули (І). А. Хімічні приклади Приклад 1 5-Гідрокси-7,8-диметокси-2-оксо-2,3-дигідро1Н-бензо[b]азепін-4-карбонової кислоти етиловий естер (Сполука 2.4) Розчин 4,5-диметокси-2-[(4-етокси-1,4діоксобутил)аміно]бензойної кислоти етилового естеру (5,940г, 16ммоль) і Ν,Ν-диметилформаміду (7,5мл) в толуолі (60мл) додавали по краплям до суспензії, що перемішується, порошкоподібного гідриду натрію (80%, 2,57г, 85,7ммоль) в атмосфері аргону в толуолі (70мл). Після припинення виділення водню, суміш перемішували 7 годин 80°С в атмосфері аргону, охолоджували до 20°С і по краплям послідовно додавали оцтову кислоту (5мл) і воду (40мл). Додавали розсіл (100мл) і органічну фазу сушили (сульфат магнію) і упарювали одержуючи вказану в заголовку сполуку як білу тверду речовину, (2,842г, 55% вихід), Тпл 218°С, 1Н-ЯМР (ДМСО-d6, 300МГц): δ (м.ч.)=12,7 (ш с; 1Н), 7,96 (с; 1Н), 7,3 (с; 1Н), 6,49 (с, 1Н), 4,32 (к; 2Н), 3,95 і 3,93 (с; 6Н), 3,1 (с; 2Н), 1,38 (т; 3Н). Приклад 2 17 7,8-Диметокси-1Н-бензазепін-2,5 (3Н, 4Н)-діон (Сполука 3.2) Розчин 2,3-дигідро-7,8-диметокси-5-гідрокси-2оксо-1Н-[1]-бензазепін-4-карбонової кислоти етилового естеру (0,614г, 1,9ммоль) і води (1мл) в диметилсульфоксиді (20мл) перемішували при 150°С в атмосфері аргону. Додавали порції води (1мл) після 1 години і З годин нагрівання. Після перемішування загалом протягом 6 годин при 150°С, суміш охолоджували до 20°С, виливали у льодяну воду (20мл) і залишали стояти протягом ночі при 4°С. Кристали фільтрували і промивали водою і гексанами одержуючи вказану в заголовку сполуку жовтуваті кристали (0,325г, вихід 67,7%), Тпл. 230°С; 1Н-ЯМР (ДМСО-d6, 300МГц): δ (м.ч.)=8,42 (с; 1Н), 7,5 (с, 1Н), 6,43 (с; 1Н), 3,96 і 3,92 (с; 6Н), 2,90 (м, 2Н), 2,8 (м; 2Н). Приклад 3 9-Бром-7,12-дигідроіндоло[3,2-d][1]бензазепін-6(5Н)-он (Сполука 1.2) До суспензії 1Н-[1]бензазепін-2,5(3Н,4Н)-діону (0,247г, 1,3ммоль) в оцтовій кислоті (5мл) додавали гідрохлорид 4-бромфенілгідразину (0,532г, 2,3ммоль) і ацетату натрію (0,195г, 2,3ммоль) і перемішували в атмосфері аргону. Суміш нагрівали при 70°С 3 години, потім охолоджували і додавали концентровану сірчану кислоту (0,5мл), і нагрівали при 70°С ще 3 години. Суспензію виливали в 10% водний розчин ацетату натрію (20мл) і осад відфільтровували одержуючи вказану в заголовку сполуку як кремову тверду речовину (0,367г, вихід 79,6%), Тпл.>300°С; 1Н-ЯМР (ДМСО-dб, 300МГц): δ(м.ч.)=11,82(с; 1Η), 10,1 (с; 1Н), 7,89 (d; 1Н), 7,74 (дд; 1Н), 7,41-7,36 (м; 2Н), 7,30-7,21 (м; 3Н), 3,51 (с; 2Н). Приклад 4 5-[(1,3-Диметил-4-нітро-1Н-піразол-5іл)гідразоно]-7,8-диметокси-1,3,4,5-тетрагідробензо[Ь]азепін-2-он (Сполука 4.2) 1,3-Диметил-4-нітро-1Н-піразол-5-іл-гідразин (0,073г, 0,4ммоль) додавали до суспензії 7,8диметокси-1Н-[1]бензазепін-2,5(3Н,4Н)-діону (0,100г, 0,4ммоль) в оцтовій кислоті (5мл) при перемішуванні в атмосфері аргону. Суміш нагрівали при 70°С 2 дні, охолоджували і додавали воду (5мл). Осад відфільтровували одержуючи вказану 87313 18 в заголовку сполуку як жовту тверду речовину (0,019г, вихід 11,5%); 1Н-ЯМР (ДМСО-d6, 300МГц): δ (м.ч.)=12,8 (ш с; 1Н), 9,59 (с; 1Н), 7,2 (с; 1Н), 6,63 (с; 1Н), 3,96 (с; 3Н), 3,75-3,77 (с, 6Н), 3,05 (ш т, 2Η), 2,57 (ш т, 2Η), 2,35 (с, 3Н). Наступні Проміжні Приклади ілюструють одержання проміжних сполук, що використовуються в синтезі приведених вище Прикладів. Проміжний Приклад 1 4,5-Диметокси-2-[(4-етокси-1,4діоксобутил)аміно]бензойної кислоти етиловий естер Розчин етил сукцинілхлориду (1,284г, 5,7ммоль) в толуолі (15мл) додавали по краплям до охолодженого розчину 2-аміно-4,5диметоксибензойної кислоти етилового естеру (1,240г, 7,4ммоль) і піридину (0,67мл) в толуолі (1мл) при перемішуванні в атмосфері азоту. Одержану суспензію перемішували 4 години при 20°С ι додавали воду (13мл) і дихлорметан. Органічну фазу промивали хлорводневою кислотою (10%) і водним розчином карбонату натрію (5%), сушили (сульфат натрію) і упарювали. Залишок кристалізували з етанолу одержуючи вказану в заголовку сполуку (1,42г, вихід 70%) як безбарвні кристали, Тпл. 125°С; 1Н-ЯМР (ДМСО-d6, 300МГц): δ (м.ч.)=11,26 (ш с; 1Н), 8,43 (с; 1Н), 7,46 (с; 1Н), 4,39 (к, 2Н), 4,18 (к, 2Н), 3,92 (с, 3Н), 3,87 (с; 3Н), 2,75 (м; 4Н), 1,42 (т, 3Н), 1,23 (т, 3Н). Наступні сполуки формули (І) показані в Таблицях 1-4 також є переважними для використання в представленому винаході, і одержують, або аналогічно описаним вище Прикладам 1-4, або використовуючи загальні методики описані вище. В Таблицях застосовуються наступні абревіатури: "Спол." означає Сполука №. Номери сполук наведені лише для цілей посилань. "Me" означає метил, "Et" означає етил, "Рh" означає феніл і "МеО" означає метокси. "Роз." означає, що сполука розкладається нижче температури плавлення. ЧУ означає час утримання, визначений тонкошаровою хроматографією на силікагелі із застосуванням 1:1 гептан/етилацетат як розчинника. 19 87313 20 21 87313 22 23 87313 24 Таблиця 2 5-Гідрокси-2-оксо-2,3-дигідро-1Н-[1]бензазепін-4-карбоновоі кислоти етиловий естер формули (Id) 25 Наступним аспектом винаходу є спосіб регулювання росту рослин, де рослини є дводольними або однодольними сільськогосподарськими рослинами, переважно вибраними з групи економічно важливих польових культур, таких як, наприклад пшениця, ячмінь, жито, тритікале, рис, кукурудза, цукровий буряк, бавовник, або соя, особливо кукурудза, пшениця, і соя, а також овочами і декоративними рослинами, який включає обробку вказаних 87313 26 рослин, насіння, з якого вони ростуть, або місця, на якому вони ростуть, нефітотоксичною кількістю сполуки формули (І), яка є ефективною для росту рослин, разом із додатковою активною сполукою, вибраною з групи, яка складається з акарицидів, фунгіцидів, гербіцидів, інсектицидів, нематоцидів, або речовин, що регулюють ріст рослин, які не ідентичні сполукам, визначеним формулою (І). 27 Якщо передбачено оброблення сполукою, яка має формулу (І), або окремо або разом із додатковою активною сполукою безпосередньо насіння, існує декілька способів як провести обробку насіння, наприклад "покриття плівкою", яке характеризується одержанням рідкої рецептури, яка містить придатний полімер, яка наноситиметься на насіння, таким чином покращуючи прилипання, покриття і розподілення сполук на насінні. Серед додаткових активних сполук, які наноситимуться разом із сполукою, яка має формулу (І), або як одна додаткова активна сполука, або у комбінації із декількома додатковими активними сполуками, наступні сполуки можна виокремити як приклади таких додаткових активних сполук: 2Фенілфенол; 8-Гідроксихіноліну сульфат, Ацибензолар-S-метил; Актиноват; Альдіморф; Амідофлумет; Ампропілфос; Ампропілфос-калій; Андоприм; Анілазин; Азаконазол; Азоксистробін; Беналаксил; Беноданіл; Беноміл, Бентіавалікарб-ізопропіл; Бензамакрил; Бензамакрил-ізобутил; Біланафос; Бінапакрил, Біфеніл; Бітертанол; Бластицідин-S; Боскалід; Бромуконазол; Бупіримат, Бутіобат, Бутиламін; Полісульфід кальцію; Капсіміцин; Каптафол; Каптан; Карбендазим; Карбоксин; Карпропамид; Карвон; Хінометіонат; Хлобентіазон; Хлорфеназол; Хлоронеб; Хлороталоніл; Хлозолінат; цис-1 -(4-хлорфеніл)-2-(1Н-1,2,4-триазол-1-іл)циклогептанол; Клозилакон; Ціазофамід; Цифлуфенамід; Цимоксалін; Ципроконазол; Ципродиніл; Ципрофурам; Даггер G; Дебакарб; Дихлофлуанід; Дихлон; Дихлорофен; Диціоцимет; Дикломезин; Диклоран; Діетофенкарб; Дифеноконазол; Дифлуметорим; Диметірімол; Диметоморф; Димоксистробін; Диніконазол; Диніконазол-М; Динокап; Дифеніламін; Дипіритіон; Диталімфос; Дитіанон; Додин; Дразксолон; Едіфенфос; Епоксиконазол; Етабоксам; Етірімол; Етридіазол; Фамоксадон; Фенамідон; Фенапаніл; Фенарімол; Фенбуконазол; Фенфурам; Фенгексамід; Фенітропан; Феноксаніл; Фенпіклоніл; Фенпропідин; Фенпропіморф; Фербам; Флуазинам; Флубензімін; Флудіоксоніл; Флуметовер; Флуморф; Флуоромід; Флуоксастробін; Флухніконазол; Флурпрімідол; Флусилазол; Флусульфамід; Флутоланіл; Флутріафол; Фолпет; Фозетил-АІ; Фозетил-натрій; Фуберидазол; Фуралаксил; Фураметпір; Фуркарбаніл; Фурмециклокс, Гуазатин; Гексахлорбензол; Гексаконказол; Гімексазол; Імазаліл; Імібенконазол, Іміноктадину триацетат; Імінокстадину тріс(альбезилат); йодокарб; іпконазол; Іпробенфос; Іпродіон; Іпровалікарб; Ірумаміцин; Ізопротіолан; Ізоваледіон; Казугаміцин; Крезоксим-метил; Манкоцеб; Манеб; Меферімзон; Мепаніпрім; Мепроніл; Металаксил; МеталаксилМ; Метконазол; Метасульфокарб; Метфуроксам; метил 1-(2,3-дигідро-2,2-диметил-1Н-інден-1-іл)1Н-імідазол-5-карбоксилат; Метил 2[[[циклопропіл[(4метоксифеніл)іміно]метил]тіо]метил]-α(метоксиметилен)-бензолацетат; Метил 2-[2-[3-(4хлор-феніл)-1-метилаліліденамінооксиметил]феніл]-3-метокси-акрилат; Метирам; Метоміностробін; Метрафенон; Метсульфовакс; Мілдіоміцин; монокалію карбонат; Міклобутаніл; Міціозолін; N-(3-Етил-3,5,5-триметил 87313 28 циклогексил)-3-форміламіно-2-гідрокси-бензамід; N-(6-метокси-3-піридиніл)циклопропанкарбоксамід; N-бутил-8-(1,1диметилетил)-1-оксаспіро[4.5]декан-3-амін; Натаміцин; Нітроталь-ізопропіл, Новіфлумурон; Нуарімол; Офурак; Оризастробін; Оксадиксил; Оксолінова кислота; Окспоконазол; Оксикарбоксин; Оксифентиін; Паклобутразол; Пефуразоат; Пенконазол; Пенцикурон; Пентіопірад; Фосдіфен; Фталід; Пікобензамід; Пікоксистробін; Піпералін; Поліоксинс; Поліоксорим; Пробеназол; Прохлораз; Процимідон, Пропамокарб; Пропанозин-натрій; Пропіконазол; Пропінеб; Прохіназид; Протіоконазол; Піраклостробін; Піразофос; Пірифенокс; Піриметаніл; Пірохілон; Піроксифур; Піролнітрин; Хінконазол; Хіноксифен; Хінтозен; Силтіофам; Симеконазол; Натрію тетратіокарбонат, Спіроксамін; Сірка; Тебуконазол; Теклофталам; Текназен; Тетциклацис; Тетраконазол; Тіабендазол; Тиціофен; Тифлузамід; Тіофанат-метил; Тирам; Тіадиніл; Тіоксимід, Толклофос-метил, Толілфлуанід, Тріадімефон; Тріадіменол; Тріазбутіл, Тріазоксид, Трицикламід, Трициклазол; Тридеморф; Трифлоксистробін; Трифлумізол; Трифорин; Тритіконазол; Уніконазол; Валідаміцин А; Вінклозолін; Цинеб; Цирам; Цоксамід; (2S)-N-[2-[4-[[3-(4-хлорфеніл)-2пропініл]окси]-3-метоксифеніл]етил]-3-метил-2[(метилсульфоніл)аміно]-бутанамід; 1-(1нафталеніл)-1Н-пірол-2,5-діон; 2,3,5,6-тетрахлор4-(метилсульфоніл)-піридин; 2,4-Дигідро-5метокси-2-метил-4-[[[[1-[3-(трифторметил)-феніл]етиліден]-аміно]-окси]-метил]-феніл]-3Н-1,2,3триазол-3-он; 2-аміно-4-метил-N-феніл-5тіазолкарбоксамід; 2-хлор-N-(2,3-дигідро-1,1,3триметил-1Н-інден-4-іл)-3-піридинкарбоксамід; 3,4,5-трихлор-2,6-піридиндикарбонітрил; 3-[(3Бром-6-фтор-2-метил-1Н-індол-1-іл)сульфоніл]N,N-диметил-1Н-1,2,4-тріазол-1-сульфонамід; солі міді і препарати на основі міді, такі як бордоська суміш; гідроксид міді; нафтенат міді; оксихлорид міді; сульфат міді, Куфранеб; оксид міді; Манкопер; Оксин-мідь; Аланікарб, Алдікарб, Алдоксикарб, Аліксикарб, Амінокарб, Бендіокарб, Бенфуракарб, Буфенкарб, Бутакарб, Бутокарбоксим, Бутоксикарбоксим, Карбарил, Карбофуран, Карбосульфан, Клоетокарб, Диметилан, Етіофенкарб, Фенобукарб, Фенотіокарб, Форметанат, Фуратіокарб, Ізопрокарб, Метам-натрій, Метіокарб, Метоміл, Метолкарб, Оксаміл, Піримікарб, Промекарб, Пропоксур, Тіодикарб, Тіофанокс, Триметакарб, ХМС, Ксилілкарб, Ацефат, Азаметіфос, Азинфос (метил, -етил), Бромфос-етил, Бромфенвінфос (метил), Бутатіофос, Кадузафос, Карбофено-тіон, Хлоретоксифос, Хлорфенвінфос, Хлормефос, Хлорпірифос (-метил/-етил), Коумафос, Ціанофенфос, Ціанофос, Хлорфенвінфос, Деметон-Эметил, Деметон-S-метилсульфон, Діаліфос, Діазинон, Дихлофентіон, Дихлорвос/DDVP, Дикротофос, Диметоат, Диметилвінфос, Диоксабензофос, Дисульфотон, EPN, Етіон, Етопрофос, Етримфос, Фамфур, Фенаміфос, Фенітротіон, Фенсульфотіон, Фентіон, Флупіразофос, Фонофос, Формотіон, Фосметілан, Фостіазат, Гептенофос, Йодфенфос, Іпробенфос, Ізазофос, Ізофенфос, Ізопропіл Осаліцилат, Ізоксатіон, Малатіон, Мекарбам, Мета 29 крифос, Метамідофос, Метідатіон, Мевінфос, Монокротофос, Налед, Ометоат, Оксидеметонметил, Паратіон (-метил/-етил), Фентоат, Форат, Фозалон, Фозмет, Фосфамідон, Фосфокарб, Фоксим, Піриміфос (-метил/-етил), Профенофос, Пропафос, Пропетамфос, Протіофос, Протоат, Піраклофос, Піридафентіон, Піридатіон, Хіналфос, Себуфос, Сульфотеп, Сульпрофос, Тебупіримфос, Темефос, Тербуфос, Тетрахлорвінфос, Тіометон, Тріазофос, Триклорфон, Вамідотіон, Акринатрин, Алетрин (d-цис-транс, d-транс), БетаЦифлутрин, Біфентрин, Біоалетрин, Біоалетрин-Sциклопентил-ізомер, Біоетанометрин, Біоперметрин, Біоресметрин, Хловапортрин, ЦисЦиперметрин, Цис-Резметрин, Цис-Перметрин, Клоцитрин, Циклопротрин, Цифлутрин, Цигалотрин, Циперметрин (альфа-, бета-, тета-, зета-), Цифенотрин, Делтаметрин, Емпентрин (1Rізомер), Есфенвалерат, Етофенпрокс, Фенфлутрин, Фенпропатрин, Фенпіритрин, Фенвалерат, Флуброцитринат, Флуцитринат, Флуфенпрокс, Флуметрин, Флувалінат, Фубфенпрокс, ГаммаЦигалотрин, Іміпротрин, Кадетрин, ЛямбдаЦигалотрин, Метофлутрин, Перметрин (ціле-, транс-), Фенотрин (1R-трансізомер), Пралетрин, Профлутрин, Протрифенбут, Піресметрин, Ресметрин, RU 15525, Силафлуофен, Тау-Флувалінат, Тефлутрин, Тералетрин, Тетраметрин (-1Rізомер), Тралометрин, Трансфлутрин, ZXI 8901, Піретринс (піретрум), ДДТ, Індоксакарб, Ацетаміприд, Клотіанідин, Дінотефуран, Імідаклоприд, Нітенпірам, Нітіазин, Тіаклоприд, Тіаметоксам, Нікотин, Бенсультап, Картап, Камфехлор, Хлордан, Ендосульфан, Гамма-НСН, НСН, Гептахлор, Ліндан, Метоксихлор Спіносад, Ацетопрол, Етіпрол, Фіпроніл, Ваніліпрол, Авермектин, Ернамектин, Емамектин-бензоат, Івермектин, Мілбеміцин, Діофенолан, Ерофенонан, Феноксикарб, Гідропрен, Кінопрен, Метопрен, Пірипроксифен, Трипрен, Хромафенозид, Галофенозид, Метоксифенозид, Тебуфенозид, Біотрифлурон, Хлофлуазурон, Дифлубензурон, Флуазурон, Флуциклоксурон, Флуфеноксурон, Гексафлумурон, Луфенурон, Новалірон, Новіфлумурон, Пенфлурон, Тефлубензурон, Трифлумурон, Бупрофезин, Циромазин, Діафентіурон, Азоциклотин, Цигексатин, Фенбутатин-оксид, Хлорфенапір, Бінапакрил, Дінобутон, Динокап, DNOC, Феназахін, Фенпіроксимат, Піримідифен, Піридабен, Тебуфенпірад, Толфенпірад, Гідраметилнон, Дикофол, Ротенон, Ацехіноцил, Флуакрипірим, штами Bacillus thuringiensis, Спіродиклофен, Спіромезифен, 3-(2,5-Диметилфеніл)-8-метокси-2оксо-1-азаспіро[4.5]дец-3-ен-4-ілетилкарбонат (тобто: вугільна кислота, 3-(2,5-диметилфеніл)-8метокси-2-оксо-1-азаспіро[4.5]дец-3-ен-4ілетиловий естер, CAS-реєстрац. №:382608-10-8) і вугільна кислота, цис-3-(2,5-диметилфеніл)-8метокси-2-оксо-1-азаспіро[4.5]дец-3-ен-4ілетиловий естер (CAS-реєстрац. №:203313-25-1), Флонікамід, Амітраз, Пропаргіт, N2-[1,1-Диметил-2(метилсульфонт)етил]-3-йод-N1-[2-метил-4[1,2,2,2-тетрафтор-1-(трифторметил)етил]феніл]1,2-бензолдикарбоксамід (CAS-реєстрац. №:272451-65-7), Тіоциклам гідрооксалат, Тіосультап-натрій, Азадірахтин, Bacillus spec, Beauveria 87313 30 spec, Кодлемон, Metarrhizium spec, Paecilomyces spec, Турінгіенсин, Verticillium spec, Алюмінію фосфід, Метилбромід, Сульфурилфторид, Кріоліт, Флонікамід, Піметрозин, Клофентезин, Етоксазол, Гекситіазокс, Амідофлумет, Бенклотіаз, Бензоксімат, Біфеназат, Бромпропілат, Бупрофезин, Хінометіонат, Хлордимеформ, Хлорбензилат, Хлорпікрин, Клотіазобен, Цикло-прен, Дицикланіл, Феноксакрим, Фентрифаніл, Флубензімін, Флуфенерім, Флутензин, Госіплур, Гідраметилнон, Японілур, Метоксадіазон, Керосин, Піперонілбутоксид, Калію олеат, Піридаліл, Сульфлурамід, Тетрадифон, Тетрасул, Триаратен, Вербутин. Іншим аспектом винаходу є спосіб регулювання росту в культурах рослин тканин однодольних або дводольних рослин, який включає оброблення культур рослин відповідною кількістю сполуки формули (І), або окремо або разом з принаймні однією додатковою активною сполукою, вибраною з групи регуляторів росту рослин або рослинних гормонів. Сполуки формули (І) переважно застосовують як регулятори росту рослин на посівах корисних однодольних або дводольних сільськогосподарських рослин, переважно вибраних з групи економічно важливих польових культур, таких як, наприклад пшениця, ячмінь, жито, тритікале, рис, кукурудза, цукровий буряк, бавовник, або соя, особливо кукурудза, пшениця, і соя, а також овочів і декоративних рослин, які таким чином модифікують засобами генної інженерії. Традиційні способи одержання нових рослин із модифікованими характеристиками у порівнянні із існуючими рослинами включають, наприклад, традиційні способи селекціонування (див., наприклад, ЕР-А-0221044, ЕР-А-0131624) Наприклад, описали декілька способів модифікацій - сільськогосподарських рослин шляхом генної інженерії з метою модифікування крохмалю, синтезованого в рослинах (наприклад WO 92/11376, WO 92/14827, WO 91/19806), - трансгенних сільськогосподарських рослин, резистентних до певних гербіцидів на основі глуфозинатів (див., наприклад, ЕР-А-0242236, ЕР-А242246) або на основі гліфозатів (WO 92/00377) або сульфонілсечовин (ЕР-А-0257993, US-A5013659), - трансгенних сільськогосподарських рослин, наприклад бавовнику, здатних виробляти Bacillus thuringiensis токсини (Bt токсини), що роблять рослини резистентними до певних шкідників (ЕР-А0142924, ЕР-А-0193259), - трансгенних сільськогосподарських рослин, в яких модифіковано ряд жирних кислот (WO 91/13972). В принципі, в молекулярній біології відома велика кількість методик, за допомогою яких можна одержати нові трансгенні рослини із зміненими характеристиками, див., наприклад, Sambrook et al., 1989, Molecular Cloning, A Laboratory Manual, 2nd Ed., Cold Spring Harbor Laboratory Press, Cold Spring Harbor, NY; або Winnacker "Gene und Klone" [Genes and Clones], VCH Weinheim 2nd Edition 1996, або Christou, "Trends in Plant Science" 1 (1996) 423-431). 31 Для здійснення таких генно-інженерних операцій, молекули нуклеїнових кислот можна ввести в плазміди, що викликає мутагенез, або зміну послідовності шляхом рекомбінування ДНК послідовностей. За допомогою вищевказаних стандартних методик можливо, наприклад, здійснити основні обміни, видалити підпослідовності, або додати природні або синтетичні послідовності. Для з'єднання фрагментів ДНК один з одним, до фрагментів можна приєднати адаптери або лінкери. Наприклад, клітини рослин із зниженою активністю генного продукту можна одержати шляхом експресування принаймні однієї антисмислової РНК, смислової РНК для досягнення співпригнічуючої дії, або шляхом експресування принаймні однієї з рибозим відповідної конструкції, які специфічно розщеплюють транскрипти вищевказаного генного продукту. Для цих цілей можна застосувати, з однієї сторони, молекули ДНК, які включають повну кодуючи послідовність генного продукту, включно з будьякою з фланкуючих послідовностей, які можуть бути присутніми, з іншої сторони молекули ДНК, які проявляють високий рівень гомології до кодуючи послідовностей генного продукту, але які не є повністю ідентичними. При експресії молекул нуклеїнових кислот в рослинах, синтезований протеїн може знаходитись у будь-якому елементі клітини рослини. Однак, для забезпечення локалізації у заданому елементі, можливо, наприклад, зчепити кодуючий регіон із ДНК послідовностями, що забезпечує локалізацію у заданому елементі. Такі послідовності відомі фахівцю (див., наприклад, Braun et al., ЕМВО J. 11 (1992), 3219-3227; Wolter et al., Proc. Natl. Acad. Sci. USA 85 (1988), 846-850; Sonnewald et al., Plant J. 1 (1991), 95-106). Клітини трансгенних рослин можна регенерувати відомими методиками для одержання цілих рослин. В принципі, трансгенними рослинами можуть бути рослини будь-якого бажаного виду рослин, тобто або однодольні, або дводольні рослини. Це дозволяє одержати трансгенні рослини, які проявляють змінені характеристики, шляхом надмірної експресії, пригнічення або інгібування гомологічних (= природних) генів, або генних послідовностей, або шляхом експресії гетерологічних (= чужих) генів або генних послідовностей. Сполуки формули (І) переважно застосовують на трансгенних культурах, які є резистентними до гербіцидів із групи сульфонілсечовин, глуфозинатамонію або глифозат-ізопропіламонію і аналогічних активних речовин, або які аналогічно проявляють змінені фенотипи, такі як, без обмежень, ознаки модифікації складу, зміненого періоду цвітіння, чоловічі або жіночі стерильні рослини, рослини, стійкі до впливу оточуючого середовища, внаслідок експресії або репресії ендогенних або екзогенних генів в трансгенній культурі. Застосування відповідно до винаходу для регулювання росту рослин також включає випадок, коли сполуки формули (І) лише утворюються в рослині або в ґрунті з попередника ("проліків") після обробки ними рослин. 87313 32 Сполуки формули (І) можна застосувати у відомих рецептурах у формі зволожуваних порошків, концентратів для емульсій, розчинів для розпилення, порошків або гранул. Тому, винахід також стосується композицій, що регулюють ріст рослин, які містять сполуки формули (І). Наступне втілення цього винаходу включає композицію, що регулює ріст рослин, яка містить ефективну кількість сполуки формули (І) як визначено вище або її сільськогосподарсько прийнятної солі, разом з і, переважно, однорідно дисперговану в одному або більшій кількості сумісних сільськогосподарсько прийнятних розчинниках або носіях, і/або поверхнево-активних агентах (тобто розчинниках або носіях і/або поверхнево-активних агентах виду, звичайно прийнятого у галузі як придатного для застосування у гербщидних композиціях, і який сумісний із сполуками за винаходом) Термін "однорідно диспергований" застосовуються відносно композицій, в яких сполуки формули (І) розчинені в інших компонентах. Термін "регулююча ріст композиція" використовується в широкому значенні і включає не тільки композиції, готові для використання у якості гербіцидів, а також концентрати, які необхідно розводити перед використанням (включно із танковими сумішами). Сполуки формули (І) можна виготовити за різними рецептурами, залежно від біологічних і/або хіміко-фізичних параметрів, що превалюють. Прикладами можливих придатних рецептур є: змочувані порошки (WP), розчинні у воді порошки (SP), розчинні у воді концентрати, концентрати для емульсій (EC), емульсії (EW), такі як емульсії масло-у-воді і вода-у-маслі, розчини для розпилення, концентрати суспензій (SC), дисперсії на масляній або водяній основі, розчини, які змішуються з маслом, капсульні суспензії (CS), порошки (DP), продукти для протравлення насіння, гранули для розкидування і нанесення на фунт, гранули (GR) у формі мікрогранул, гранул для розпилення, покритих гранул ι адсорбційних гранул, гранул, що диспергуються у воді (WG), розчинних у воді гранул (SG), ULV рецептур, мікрокапсул і восків. В цілому, ці окремі види рецептур є відомими і описані, наприклад, в· Winnacker-Kuchler, "Chemische Technologie" [Chemical Technology], Volume 7, С Hauser Venag, Munich, 4-е видання 1986; Wade van Valkenburg, "Pesticide Formulations", Marcel Dekker, Нью-Йорк, 1973; K. Martens, "Spray Drying Handbook", 3rd Ed. 1979, G. Goodwin Ltd Лондон. Необхідні допоміжні речовини для рецептур, такі як інертні матеріали, поверхнево-активні речовини, розчинники і інші добавки є також відомими і описані, наприклад, у: Watkins, "Handbook of Insecticide Dust Diluents and Carriers", 2-е видання, Darland Books, Caldwell N.J.; Η.ν. Oiphen, "Introduction to Clay Colloid Chemistry", 2-е видання, J. Wiley & Sons, N.Y.; С Marsden, "Solvents Guide", 2-е видання, Interscience, N.Y. 1963; McCutcheon's "Detergents і Emulsifiers Annual", MC Publ. Corp., Ridgewood N.J.; Sisley і Wood, "Enu,HKnopedia of Surface Active Agents", Chem. Publ. Co. Inc., N.Y. 1964; Schonfeldt, "Grenzflachenaktive Athylenoxidaddukte" [Поверхнево-активні етилено 33 ксидні адукти], Wiss. Verlagsgesell., Штутгарт 1976; Winnacker-Kuchler, "Chemische Technologie" [Chemical Technology], том 7, С. Hauser Verlag, Munich, 4-е видання 1986. На основі цих рецептур також можливо одержати комбінації із пестицидно активними речовинами, такими як, наприклад, інсектициди, акарициди, гербіциди, фунгіциди, а також сафенери, добрива і/або регулятори росту, наприклад у формі готової суміші або танкової суміші. Змочувані порошки є рецептурами, які однорідно диспергуються у воді ι які, окрім сполук формули (І), також містять іонні і/або неіонні поверхнево-активні речовини (змочуючи агенти, диспергуючі агенти), наприклад, поліоксиетильовані алкілфеноли, поліоксиетильовані жирні спирти, поліоксиетильовані жирні аміни, сульфати етера спирту і полігліколю, алкансульфонати або алкілбензолсульфонати, натрій лігносульфонати, натрій 2,2'-динафтилметан-6,6'-дисульфонат, натрій дибутилнафталінсульфонат, або ще натрій олеоїлметилтауринат, на додаток до розчинника або інертної речовини Для одержання змочуваних порошків, сполуки формули (І), наприклад, тонко розмелюють у стандартних пристроях, таких як молоткові млини, вентиляторні млини, повітряноструйні млини, і змішують із рецептурними допоміжними речовинами, або одразу, або потім. Концентрати для емульсій одержують, наприклад, шляхом розчинення сполук формули (І) в органічному розчиннику, наприклад бутанолі, циклогексаноні, диметилформаміді, ксилені, або ароматичних сполуках або вуглеводнях із високою температурою кипіння, або їх сумішах, із додаванням однієї або більшої кількості іонних і/або неіонних поверхнево-активних речовин (емульсифікаторів). Емульсифікаторами, які можна застосувати, є, наприклад, кальцієві солі алкіларилсульфонових кислот, такі як додецилбензолсульфонат кальцію, або неіонні емульсифікатори, такі як полігліколеві естери жирних кислот, полігліколеві етери алкіларилу, полігліколеві етери жирних спиртів, конденсати пропіленоксид/етиленоксид, поліетери алкілу, естери сорбіту, такі як естери жирних кислот сорбіту, або естери поліоксиетилен сорбіту, такі як естери жирних кислот поліоксиетилен сорбіту. Порошки одержують шляхом розмелювання активної речовини із тонкодисперсними твердими речовинами, наприклад тальком або природними глинами, такими як каолін, бентоніт, або пірофіліт, або діатомовою землею. Концентрати суспензій можуть бути на основі води або масла. їх можна одержати, наприклад шляхом мокрого подрібнення за допомогою наявних у продажі шарових млинів, якщо придатно із додаванням поверхнево-активних речовин, які були зазначені вище, наприклад для інших видів рецептур. Емульсії, наприклад емульсії масло-у-воді (EW), можна одержати наприклад за допомогою мішалок, колоїдних млинів і/або статичних сумішей із застосуванням водних органічних розчинників, і, де придатно, поверхнево-активних речовин, які 87313 34 були зазначені вище, наприклад для інших видів рецептур. Гранули можна одержати або розпиленням сполук формули (І) на адсорбційний гранульований інертний матеріал, або шляхом нанесення концентратів активної речовини на поверхню носіїв, таких як пісок, каолініти, або гранульований інертний матеріал, за допомогою зв'язуючих агентів, наприклад полівінілового спирту, поліакрилату натрію, або, альтернативно, мінеральних масел. Придатні активні речовини також можна гранулювати способом, звичайним для одержання добривних гранул, якщо бажано у суміші із добривами. Гранули, що диспергують у воді, одержують, як правило, стандартними способами, такими як сушка розпиленням, гранулюванням на псевдорозрідженій підкладці, дискова грануляція, змішування у високошвидкісних змішувачах і екструзією без твердого інертного матеріалу. Для одержання гранул способом дискового гранулювання, гранулювання на псевдорозрідженій підкладці, в екструдері і розпиленням, див., наприклад, способи, описані в "Spray-Drying Handbook" 3-є видання 1979, G. Goodwin Ltd., Лондон; J.E. Browning, "Agglomeration", Chemical and Engineering 1967, сторінки 147 і наступні; "Perry's Chemical Engineer's Handbook", 5-е видання, McGraw-Hill, Нью-Йорк 1973, стор.8-57. Більш детальний опис рецептур продуктів для захисту культур можна знайти, наприклад, у G.C. Klingman, "Weed Control as a Science", John Wiley and Sons, Inc., Нью-Йорк, 1961, сторінки 81-96, і J.D. Freyer, S.A. Evans, "Weed Control Handbook", 5-е видання, Blackwell Scientific Publications, Oxford, 1968, сторінки 101-103. Як правило, агрохімічні рецептури містять 0,199ваг.%, зокрема 0,1-95ваг.% сполук формули (І). Концентрація сполук формули (І) у зволожуваних порошках становить, наприклад, приблизно 10-90 вагових %, залишок до 100 вагових % складається із стандартних рецептурних компонентів. У випадку концентратів для емульсій, концентрація сполук формули (І) може складати приблизно 1-90, переважно 5-80 вагових %. Рецептури у формі порошків звичайно містять 1-30 вагових % сполук формули (І), переважно у більшості випадків 5-20 вагових % сполук формули (І), в той час як розчини для розпилення містять приблизно 0,0580, переважно 2-50 вагових % сполук формули (І). У випадку дисперсних у воді гранул, вміст сполук формули (І) частково залежить від того, чи сполуки формули (І) знаходяться у рідкій, чи у твердій формі, і які допоміжні речовини для гранулювання, використовуються наповнювачі і подібні агенти. Дисперсні у воді гранули, наприклад, містять 1-95 вагових % активної речовини, переважно 10-80 вагових %. Окрім того, вказані рецептури сполук формули (І) містять, де придатно, клейкі речовини, зволожуючі агенти, диспергуючі агенти, емульсифікатори, пенетранти, консерванти, антифризи, розчинники, наповнювачі, носії, барвники, агенти проти спінювання, інгібітори випарювання, регулятори рівня рН і регулятори в'язкості, які є стандартними у кожному випадку. 35 Придатні рецептури для регулюючих ріст рослин композицій є відомими. Опис придатних рецептур, які можна застосувати у способі за винаходом, можна знайти у міжнародних патентних публікаціях WO 87/3781, WO 93/6089 і WO 94/21606, а також Європейській патентній заявці ЕР 295117, патенті США №5 232 940. Рецептури і композиції для цілей регулювання росту рослин можна одержати подібним чином, додаючи компоненти, при необхідності, для того, щоб зробити їх більш придатними для рослини або фунту, які необхідно обробити. Сполуки формули (І) їх солі можуть застосовуватись як таю, або у формі їх рецептур (композицій) у комбінації із іншими пестицидно активними речовинами, такими як, наприклад, інсектициди, акарициди, нематоциди, гербіциди, фунгіциди, сафенери, добрива і/або інші регулятори росту, наприклад у формі преміксу або танкових сумішей. Несподівано було виявлено, що сполуки формули (І) і особливо сполуки 1.1, 1.2, 1.5, 1.7, 1.8, 1.9, 1.10, 1.11, 1.12, 1.13, 2.1, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4,4.1 та 4.5 мають значний вплив на властивості росту рослин, який може різнитись в залежності від різних видів оброблюваних культур. В результаті застосування цього винаходу можна індукувати велику кількість відповідей росту рослин, включно із наступними (перелік у довільній послідовності): a) більш розвинена коренева система b) посилення кущення c) підвищення росту рослин d) більша листова пластина e) менше засохлих прикореневих листів f) міцніші паростки d) зеленіше листя h) необхідність у меншій кількості добрив і) необхідність у меншій кількості насіння j) більша кількість урожайних паростків k) менше третини неврожайних паростків І) більш раннє цвітіння m) більш раннє визрівання злаків η) менше вилягання посіві о) довші волоті р) швидший ріст паростків q) більш сильні рослини r) швидше сходження s) підвищення урожайності і якості урожаю. Передбачено, що термін "спосіб регулювання росту рослин" як він вживається в цьому описі передбачає досягнення будь-якої з дев'ятнадцяти наведених вище категорій відповідей, або будьякої іншої модифікації рослини, насіння, фрукта або овочу (не зважаючи на те, чи цей фрукт або овоч знятий, або не знятий) за умови, що кінцевий результат полягає у посиленні росту або покращенні будь-якої властивості рослини, насіння, фрукта або овочу, на відміну від пестицидної дії (якщо цей винахід не застосовується разом або у присутності пестициду, наприклад гербіциду). Термін "урожай" як він використовується у цьому описі має розумітись як такий, що означає все, що одержане з рослини і що має економічну цінність. Переважно, одержують принаймні підвищення на 87313 36 10% одного або більшої кількості відповіді росту рослини. Похідні конденсованого азепінону формули (І) можуть застосовуватись для цілей регулювання росту рослин на листовій частині рослин і/або на фунті, на якому ростуть відповідні рослини. Винахідниками на ґрунті часто використовують гранули, які звичайно наносять у достатній кількості для досягнення рівня від приблизно 0,001кг/га до приблизно 0,5кг/га активного інгредієнта, переважно від 0,01 до 0,1кг/га. Переважним втіленням винаходу є спосіб регулювання росту рослин, який включає обробку насіння, з якого ростуть вказані рослини, раніше на вказане насіння, нефітотоксичною кількістю сполуки формули (І), яка є ефективною для росту рослин Насіння можна обробити зокрема покриттям, або розміщенням у, або просочуванням, вимочуванням або зануренням у рідкі або пастоподібні рецептури, які відомі як такі, з наступним висушуванням. Для цих цілей є особливо придатним насіння, яке містить 2-000 грам на 100кг сполуки формули (І), переважно 5-800г на 100кг, більш переважно 5-250г на 100кг. Точна кількість похідних конденсованого азепінону для використання залежатиме, серед іншого, від певного виду оброблюваних рослин. Придатну дозу може визначити фахівець у галузі звичайним експериментальним шляхом. Відповідь рослини залежатиме від загальної використаної кількості сполуки, а також від певного виду оброблюваних рослин. Звичайно, кількість похідних конденсованого азепінону повинна бути нефітотоксичнною для оброблюваної рослини. Хоча переважним способом нанесення сполук, які застосовуються у способі за винаходом, є їх нанесення безпосередньо на листяну частину і стебла рослин, сполуки можна наносити і на ґрунт, на якому ростуть ці рослини. Наступні приклади ε ілюстрацією способів регулювання росту рослин за винаходом і не повинні вважатись обмежуючими винахід, в той час як заміни матеріалів і модифікації способів будуть очевидним фахівцю у галузі. Всі показники регулюючих ріст рослин ефектів визначали або скринінговим дослідженням протопластів і/або дослідженням росту коріння, і/або шляхом нанесення сполук, попередньо вибраних для дослідження в природних умовах на дослідних полях. В усіх випадках, необроблені протопласти, рослини або частини рослин, або насіння вважали контрольним. В. Біологічні приклади Приклад 1. Система рослинних протопластів В цьому винаході проілюстроване так зване високоефективне дослідження для швидкого скринінгу хімічних сполук, які модулюють ріст клітин. В цілому, в дослідженні використано: а) рослинні протопласти, вирощені і рідкому середовищі, b) бібліотеку хімічних сполук і с) скринінг протопластів для визначення сполук, які значно впливають на ріст клітин і розвиток. Одержання протопластів: Переважно, протопласти одержують із суспензій клітин, одержаних із калюсу кукурудзи. Прото 37 пласти одержували ензимним гідролізом клітинних агрегатів в суспензії Клітини гідролізували 3-6 годин при кімнатній температурі в суміші целюлази і пектоліази. Протопласти виділяли обережним струшуванням, фільтрували через 45 мкм меш і збирали центрифугуванням. Після гідролізу протопласти декілька разів промивали для видалення залишків клітин і ензимних залишків, потім ресуспендували в культуральному середовищі. Протопласти розміщували в 50-100мкл аліквотах в лунки на мікротитрувальному планшеті при густині у межах 100000-2000000 протопласт на мл, переважно при концентрації 800000 протопласт/мл. Скринінгове дослідження: Для визначення хімічних сполук, які модулюють ріст клітин, кукурудзяні протопласти інкубували із бібліотекою хімічних сполук в 96-лункових мікротитрувальних планшетах. Після інкубування при 25°С 1-14 днів, переважно 7-10 днів, протеїновий вміст визначали колориметричними дослідженням на основі барвника Кумассі Ріст клітин, оброблених хімічними тестовими сполуками визначали шляхом порівняння із необробленими протопластами. Обробка тими сполуками, що походять від формули (І), показала підвищення більше, ніж на 50% у порівнянні із необробленим контролем. Приклад 2. Дослідження росту коріння Коріння рослин є високопроліферативною тканиною, яка дозволяє легко, дешево і швидко провести скринінгове дослідження регуляторів росту рослин. Одержані результати можна легко перенести на загальний вплив на рослини регуляторів росту рослин, визначених у такий спосіб. Застосувавши це дослідження коренів можна визначити вплив обробки насіння на ріст коріння і/або проростання, і/або зміни в середовищі пророслих рослин для визначення можливого застосування у якості покращувача урожаю. Дві насінини пшениці (Triticum aestivum, сорт "TRISO") або 1 насінину кукурудзи (Zea mays, сорт "LORENZO") на отвір в пластиковому лотку, в якому зроблено 8´13 отворів, розміщували на компостний ґрунт, покритий піском. Ці зерна оброблювали 100мкл/отвір, що відповідало об'єму нанесення прибл. 1200л/га, розчину сполуки, в якому активний компонент знаходився у кількості, еквівалентній 100, 10 і 1г акт.комп./га кожної сполуки за використовуючи автоматизовану систему нанесення (Lizzy Spray Robotics). Проводили шість повторів на ряд кожної сполуки і концентрації. Зовнішній край пластикового лотка залишали необробленим для запобігання одержання помилкових негативних ефектів, а середній ряд (№7) залишили як необроблений контроль. Оброблене насіння залишали висохнути на прибл. 4 годин, потім засипали піском і поливали. Лотки зберігали в кліматичних камерах 14 годин із освітленням при температурі 24°С (±2) в день і 16°С (±2) вночі, при відносній вологості (гН) 60% і при щоденному поливу Оцінку проводили через 16 (±2) днів після обробки шляхом підрахунку пророслих рослин і оцінки фітотоксичних симптомів та виведення відсотку. Окрім того, коріння промивали і паростки відрізали біля насінини, сирі корені розміщували на сухих паперових рушниках на при 87313 38 близно 30 хвилин і потім звішували. При цій процедурі корені знаходились при тій же вологості, що забезпечувало можливість порівняння ваги. В Таблиці 5 наведені показники деяких сполук (Спол.), які заявляються як ефективні для регулювання росту рослин, на кукурудзі. Вплив на ріст коріння, який спостерігали, і який наведений в колонці 2 ("100" Ріст коріння взято за стандарт), стосується концентрацій, еквівалентних 100, 10, 1г акт.інг./га, кожної. Таблиця 5 Спол. 1.7 1.8 1.12 3.1 3.2 3.4 4.1 Кукурудза (концентрація г акт.інг./га) 100 10 1 136 138 133 115 78 112 161 109 117 86 150 86 123 89 96 144 121 85 136 102 131 В Таблиці 6 наведені показники деяких сполук (Спол.), які заявляються як ефективні для регулювання росту рослин, на пшениці. Вплив на ріст коріння, який спостерігали, і який наведений в колонці 2 ("100" Ріст коріння взято за стандарт), стосується концентрацій, еквівалентних 100, 10, 1г акт.інг./га, кожної. Таблиця 6 Спол 1.5 3.1 3.2 3.4 4.5 Пшениця (концентрація г акт.інг./га) 100 10 1 93 121 78 135 125 98 98 131 133 195 126 125 79 106 149 Приклад 3. Дослідження в теплиці Обробка насіння полягала у обробці хімічними речовинами насіння пшениці, що було оброблюваним насінням, з витратою 0, 1, 10 і 100мг сполуки (Спол.) на кг насіння використовуючи випадкову повноблочну будову з 3 повтореннями. Оброблене насіння одержували шляхом розчинення хімікатів в ДМСО при концентрації 1мг/мл, роблячи прийнятні розведення і змішували хімічні розчини з еквівалентним об'ємом розчину для нанесення покриття Raxil-MD (Gustafson). Обробка насіння хімічними речовинами полягала у комбінуванні 25г насіння пшениці (Dirkwin var.) з 14мкл суміші для обробки насіння в закритій посудині і старанного перемішування насіння до утворення рівномірного покриття. Оброблене насіння висаджували в піддони, що містять 25 горщиків (7,3см´7,3см´22,9см висотою) наповнені Pro-Mix HP змішаною з добривом Osmocoat (680г Osmocote (15-9-12) на 32кг Pro Mix 15-9-12) з наступним пророщуванням і розрідженням до однієї рослини на горщик. Рослини вирощували в теплиці підтримуючи температуру 20°С 39 87313 вдень і 16°С вночі. Освітлення забезпечували за допомогою 75мкЕі світла від натрієвих ламп з високим тиском 16г дня і 8г ночі. Коли рослини дозрівали, насіння збирали i очищали з усіх рослин на піддон. Вимірювали масу насіння і записували вихід насіння в грамах/піддон. В Таблиці 7 показані одержані результати використовуючи сполуку 1.12 при різних нормах застосування. Комп’ютерна верстка Т. Чепелева 40 Таблиця 7 Обробка Вихід насіння г/піддон (мг Спол. 1.12/кг насіння) 0 26,8 1 35,4 10 41,9 100 43,7 Підписне Тираж 28 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601