Застосування похідної індолінону для регулювання росту рослин та спосіб регулювання росту сільськогосподарських рослин

1. Застосування сполуки загальної формули (І) або її сільськогосподарсько прийнятної солі для регулювання росту рослин 2 3 85594 4 5. Композиція за п.4, яка містить додаткову активну сполуку, вибрану з групи, яка складається з акарицидів, фунгіцидів, гербіцидів, інсектицидів, нематоцидів або речовин, що регулюють ріст рослин, які не ідентичні сполукам, визначеним формулою (І) за п.1. 6. Застосування композиції за будь-яким з пп.4, 5, для регулювання росту рослин, де рослиною є однодольна або дводольна сільськогосподарська рослина. 7. Застосування за п.6, де рослина вибрана з групи, яка складається з пшениці, ячменю, жита, три тікале, рису, кукурудзи, цукрового буряку, бавовнику або сої. 8. Спосіб регулювання росту сільськогосподарських рослин, який включає обробку ефективною кількістю сполуки формули (І) за будь-яким з пп.13 місця, де дія є бажаною, який включає оброблення рослин, насіння, з якого вони ростуть, або місця, на якому вони ростуть, нефітотоксично ефективною регулюючою ріст рослин кількістю однієї або декількох сполук формули (І). Даний винахід стосується галузі агрохімікатів і способів, що застосуються в сільському господарстві для регулювання росту рослин. Зокрема, даний винахід стосується нового класу регуляторів росту рослин для обробки рослин для індукування регулюючи х ріст відповідей, що зумовлює кращий ріст оброблених рослин, певних їх частин, або, в цілому, врожайності. Термін "спосіб регулювання росту рослин", або "процес регулювання росту", або використання словосполучення "регулювання росту рослин", або інші терміни, в яких в цьому описі вживається слово "регулювання", відносяться до різноманітних відповідей рослин, які покращують деякі характеристики рослин. "Регуляторами росту рослин" є сполуки, які проявляються активність до одного або більшої кількості процесів регулювання росту рослини. Цей вид регулювання росту рослин слід відрізняти від пестицидної дії або зниження росту, які також інколи виражають через термін регулювання росту рослин, одинак з метою знищити або спинити ріст рослини. Регулятори росту рослин можу або мати сприятливий вплив на рослину, або в деяких випадках використовуватись для боротьби з бур'янами, або для дефоліації - подібно синтетичним ауксинам 2,4-D і 2,4,5-Т. З цих причин, сполуки, які застосовуються для втілення цього винаходу, застосовуються в кількостях, які не є фітотоксичними для обробленої рослини, а які стимулюють ріст рослини, або деяких її частин. Тому, такі сполуки також можна назвати "стимуляторами для рослин", їх дію можна охарактеризувати як "стимулювання росту рослин". Регулювання росту рослин є бажаним шляхом покращити рослини і їх урожайність шляхом досягнення покращення росту рослин і більш сприятливих умов для вирощування сільськогосподарських культур у порівнянні з необробленими рослинами. Такі молекули можуть або інгібувати, або активізувати клітинну активність. Це означає, що регулятори росту рослин, виявлені в рослинах, найчастіше регулюють розділення, елонгацію і диференціювання клітин рослин таким чином, що вони, найчастіше, мають багатовекторну дію на рослини. Ініціювання може спостерігатись у рослинах по різному порівняно з відомим для тварин. На молекулярному рівні, регулятори росту рослин можуть діяти шляхом впливу на властивості мембрани, контролювання експресії генів, або впливу на ензимну активність, або їх вплив може виражатись як комбінація двох або більшої кількості вказаних видів взаємодії. Регулятори росту рослин є агентами, які є або натурального походження, якими є так звані рослинні гормони (такі як непептидні гормони, наприклад ауксини, гібереліни, цитокіни, етилен, брасіностероїди або абсцизова кислота, а також саліцилова кислота), ліпоолігосахариди (наприклад Nod-фактори), пептиди (наприклад системін), похідні жирних кислот (наприклад жасмонати), та олігосахарини [огляд див.: Biochemistry & Molecular Biology of the Plant (2000); eds. Buchanan, Gruissem, Jones, стор.558-562; і 850-929], або вони можуть бути сполуками, одержаними в результаті синтезу (такими як похідні природних гормонів росту рослин, етефон). Регулятори росту рослин, які діють у дуже низьких концентраціях, можна знайти в багатьох клітинах і тканинах, але очевидно вони сконцентровані в меристемах і бруньках. Окрім вибору відповідної сполуки, також важливо очікувати на оптимальні погодні умови, тому що існує декілька відомих факторів, які можуть впливати на дію гормонів росту, такі як (а) власне концентрація регулятора гормону росту, (b) кількість, застосована на рослині, (с) час нанесення з огляду на період цвітіння, (d) температура та вологість до або після обробки, (e) вміст вологи в рослині, та деякі інші. Часто невідомо як діють існуючі регулятори росту рослин. Предметом обговорення є багато мішеней і серед них більшість молекул, що зазнають впливу, включені в регулювання розділення клітин, наприклад гальмування клітинного циклу на стадії G1 або G2, відповідно, інші призначені для сигналізування відповідей на стрес, викликаний посухою [Biochemistry & Molecular Biology of the Plant (2000); eds. Buchanan, Gruissem, Jones, стор.558-560]. У будь-якому випадку, гормонний контроль можна визначити як дуже складний каскад ап- та даунрегуляцій, який, наприклад, може зумовити стимулювання росту одного органу або виду клітини рослини, але також може зумовити пригнічення інших органів, або видів клітин тієї ж рослини. У багатьох випадках кінази включені, прямо або опосередковано, в регуляцію рослинними гормонами і сере кіназ протеїнкінази і основними і високоспецифічними регуляторними молекулами при регуляції клітинного циклу. Ці кінази є предметом обговорення як мішені для деяких рослинних гормонів, як у випадку ауксину і абсцизової кисло 5 85594 ти [Biochemistry & Molecular Biology of the Plant (2000); eds. Buchanan, Gruissem, Jones, стор.542565 і стор.980-985; Morgan (1997), Annu. Rev. Cell. Dev. Biol., 13, 261-291; Amon etal. (1993), Cell, 74, стор.993-1007; Dynlacht et al. (1997), Nature, 389, стор.149-152; Hunt і Nasmyth (1997), Curr. Opin. Cell. Biol., 9, стор.765-767; Thomas and Hall (1997), Curr. Opin. Cell. Biol., 9, стор.782-787]. [WO 00/61555] описує, що Indigo naturalis використовується як гемостатичні, жарознижуючі, протизапальні і седативні агенти при лікуванні бактеріальних і вірусних інфекцій. Крім того, [WO 00/61555] описує протидейкемічну дію Indigo naturalis і деяких похідних індурибіну, також як і протипухлинну дію деяких похідних індиго, ізоіндиго і індирубіну. [WO 02/100401, WO 02/074742, WO 02/44184] описує деякі похідні індирубіну, які мажуть діяти як інгібітори Cdk (циклінзалежна кіназа), що робить їх корисними лікарськими засобами для лікування раку, аутоімунних захворювань, розсіяного склерозу, кардіоваскулярних захворювань, деяких інфекційних захворювань і нейродегенеративних захворювань. [WO 02/20479] описує деякі заміщені похідні оксиіндолу, які можуть бути корисні при лікуванні раку і хронічного болю внаслідок їх активності як інгібіторів тирозинкінази. [WO 01/56384] описує можливість застосування рецептур однієї або декількох кон'югованих індолів для того щоб збільшити ріст рослин, і більш особливо глікозидів індолу. Такі сполуки можна вибрати з групи, яка містить кон'юговані індоли, такі як індоксилглікозид, індоксилглюкуронід, індоксилманнозид, ізатин, ізатан, ізатоксим, індирубін, індолкарбоксилат, індоксилацилглікозиди, індоксил (ацетил)nглікозиди (n=1-5), такі як індоксил (ацетил)5глікозид. Цей винахід стосується застосування сполуки для регулювання росту рослин, переважно шляхом обробки сполукою рослин, насіння, з якого вони ростуть, або місця, на якому вони ростуть, в ефективній регулюючій ріст рослин, переважно не фітотоксичній, кількості, де сполукою є похідна індолінону формули (І) або її сільськогосподарсько прийнятна сіль: (I) в якій: X є NNHR2, NNHC(=S)NH-(C 1-С6)алкіл або група формули (А): (A) в якій точка приєднання є атомом вуглецю позначеним 2; W є групою формули =N-ORa, в якій Ra є Н, (C1-С4)алкіл або (C1-С6)алкоксикарбонілметил; R1 і R3 є кожен, незалежно, Н, галоген, гідрокси, аміно, нітро, форміл, карбокси, ціано, амінокарбоніл, (C1-С6)алкокси, (C1-С6)галоалкокси, (C1 6 С6)алкіл-S(О)п, (С1-С6)галоалкіл-S(O)n, (C1С6)алкіламіно, ди[(C1-С6)алкіл]аміно, (C1С6)алкілкарбоніл, [(С1-С6)алкокси]карбоніл, (С1С6)алкіламінокарбоніл, ди[(C1С6)алкіл]амінокарбоніл, N-(Сі-С6)алканоїламіно, N(С1-С6)алканоїл-N-(С1-С6)алкіламіно, сульфамоїл, N-(C1-С6)алкілсульфамоїл, N,N-ди[(C1С6)алкіл]сульфамоїл, R4, COR4, OR 4, SO 2R4, OCH2R4, гідроксисульфоніламіно, (C1С6)алкоксисульфоніламіно, (С1-С6)алкіл, (С2С6)алкеніл і (С2-С6)алкініл, де кожен з 3 згаданих останніми радикалів є незаміщеним або заміщеним одним або декількома радикалами, що вибирають з групи, яка містить галоген, гідрокси, аміно, нітро, карбокси, ціано, (C1-С4)алкокси, (C1С4)галоалкокси, (С1-С4)алкіл-S(О)n, (C1С4)галоалкіл-S(О)n, (C1-С4)алкіламіно, ди[(C1С4)алкіл]аміно, (С3-С9)циклоалкіл, (C1С4)алкілкарбоніл і (C1-С4)алкоксикарбоніл; 2 R є феніл або гетероарил, які є незаміщеними або заміщеними одним або декількома радикалами, що вибирають з групи, яка містить галоген, гідрокси, аміно, нітро, карбокси, форміл, ціано, (C1С6)алкіл, (C1-С6)галоалкіл, (C1-С6)алкокси, (C1С6)галоалкокси, (C1-С6)алкіл-S(О)n, (C1С6)галоалкіл-S(О)n, (C1-С6)алкіламіно, ди[(C1С6)алкіл]аміно, (C1-С6)алкілкарбоніл, [(C1С6)алкокси]карбоніл, сульфамоїл, (C1С6)алкілсульфоніламіно, (C1С6)алкіламіносульфонілметил, SO2NHR5 і у випадку гетероарилу також оксо, де гетероарил є моно-, бі- або трициклічною гетероароматичною кільцевою системою, яка містить загалом 5-14 (переважно 5-7) кільцевих атомів, в якій, принаймні, 1 кільце містить один або декілька гетероатомів (переважно 1, 2 або 3 гетероатоми), що вибирають з групи, яка містить N, О і S і ε повністю ненасиченим (будь-яке інше кільце є ненасиченим, або частково або повністю гідрованим); R4 є феніл незаміщений або заміщений одним або декількома радикалами, що вибирають з групи, яка містить галоген, (C1-С4)алкіл, (C1С4)галоалкіл, (C1-С4)алкокси і (C1-С4)алкіл-S(О)n; R5 є (C1-С4)алкіл, (C1-С4)галоалкіл, феніл або гетероарил, де останні дві групи є незаміщеними або заміщеними одним або декількома радикалами, що вибирають з групи, яка містить галоген, гідрокси, аміно, нітро, карбокси, ціано, (C1С4)алкіл, (C1-С4)галоалкіл, (C1-С4)алкокси, (C1С4)галоалкокси, [(С1-С4)алкокси]карбоніл, (С1С4)алкіл-S(О)П, (C1-С4)галоалкіл-S(О)n і у випадку гетероарилу також оксо, де гетероарил є моноциклічним 5-7 членним гетероароматичним кільцем, яке містить від 1 до 3 гетероатомів, що вибирають з групи, яка містить Ν, Ο і S; n є 0, 1 або 2; m означає 4 радикали R1, які є однаковими або різними незалежно один від одного; і о означає 4 радикали R3, які є однаковими або різними незалежно один від одного. Ці сполуки мають цінні властивості, що полягають у регулюванні росту рослин. Винахід також включає використання будьякого стереоізомеру, енантіомеру, геометричного 7 85594 ізомеру або та утомеру, і сумішей сполук формули (І). Під терміном "сільськогосподарсько прийнятні солі" розуміють солі аніонів або катіонів, які відомі і прийняті для утворення солей для сільськогосподарського застосування. Придатні солі з основами, наприклад утвореними сполуками формули (І), що містять карбоксильну групу, включають солі лужного металу (наприклад натрію і калію), лужноземельного металу (наприклад кальцію і магнію) і амонію. Солі амонію включають солі амонію (NH4+) і солі амонію органічних амінів, (наприклад діетаноламінову, триетаноламінову, октиламінову, морфолінову і диоктилметиламінову солі), і солі четвертинного амонію (NR4+), наприклад, солі тетраметиламонію. Придатні кислотно-адитивні солі, наприклад утворені сполуками формули (І), які містять аміногрупу, включають солі з неорганічними кислотами, наприклад гідрохлориди, сульфати, фосфа ти і нітрати, і солі з органічними кислотами, наприклад оцтовою кислотою. У формулі (І) і всіх наступних формулах, алкільні, алкокси, галоалкільні, галоалкокси, алкіламіно і алкілтіорадикали і відповідні ненасичені і/або заміщені радикали можуть бути в кожному випадку мати нерозгалужений або розгалужений вуглеводневий скелет. Якщо не вказано інше, нижчий вуглецевий скелет, наприклад, що має від 1 до 6 атомів вуглецю або, у випадку ненасичених гр уп, від 2 до 6 атомів вуглецю, є переважним для цих радикалів. У цьому описі винаходу, включаючи додану формулу винаходу, ви щевказані замісники мають наступні значення: Галоген означає фтор, хлор, бром, або йод. Термін "гало" перед назвою радикалу означає, що радикал частково або повністю галогенований, тобто заміщений F, СІ, Вr, або І, у будь-якій комбінації. Вираз "(C1-С6)алкіл" означає нерозгалужений або розгалужений нециклічний насичений вуглеводневий радикал, що має 1, 2, 3, 4, 5 або 6 атомів вуглецю (вказаних із зазначенням меж С-атомів в дужках), таких як, наприклад метил, етил, пропіл, ізопропіл, 1-бутил, 2-бутил, 2-метилпропіл, або трет-бутил. Те ж відноситься і до алкільних груп у складних радикалах, таких як "алкоксиалкіл". Алкільні радикали окремо і в складних групах, якщо не визначено інше, переважно мають 1-4 атомів вуглецю. "(C1-С6)-Галоалкіл" означає алкільну групу, яка позначається як "(C1-С6)-алкіл", в якій один або більша кількість атомів водню заміщена тією ж кількістю однакових або різних атомів галогену, таких як моногалоалкіл, пергалоалкіл, CF3, CHF2, CH2F, CHFCH3, CF3CH2, CF3CF2, CHF2CF2, CH2FCHCI, CH2CI, CCI3, CHCI2 або CH2CH2CI. "(C1-С6)Aлкіл-S(О)n" означає (С1-С6)алкілтіо, алкілсульфінільну або алкілсульфонільну гр упу, наприклад метилтіо, метилсульфініл або метилсульфоніл. "(C1-С6)Aлкокси" означає алкоксигрупу, вуглецевий ланцюг якої має значення, надане виразу "(C1-С6)алкіл". "Галоалкокси" є, наприклад, OCF3, 8 OCHF2, OCH2F, CF3CF 2O, OCH2CF 3 або ОСН2СН2СІ. "(C1-С6)Aлкілкарбоніл" означає (C1-С6)алкільну груп у, яка приєднана до карбонільної групи. "(C1-С6)Алкоксикарбоніл" означає (C1С6)алкокси групу, яка приєднана до карбонільної групи. "(С2-С6)Алкеніл" означає нерозгалужений або розгалужений нециклічний вуглецевий ланцюг, кількість атомів вуглецю в якому відповідає вказаним межам і який містить принаймні один подвійний зв'язок, який може знаходитись у будь-якому положенні відповідного ненасиченого радикалу. "(С2-С6)Алкеніл" відповідно означає, наприклад, вінілову, алільну, 2-метил-2-пропенілову, 2бутенілову, пентенілову, 2-метилпентенілову або гексенілову гр упу. "(С2-С6)Алкініл" означає нерозгалужений або розгалужений нециклічний вуглецевий ланцюг, в якому кількість атомів вуглецю відповідає вказаним межам і який містить один потрійний зв'язок, який може знаходитись у будь-якому положенні відповідного ненасиченого радикалу. "(С2-С6)Алкініл" відповідно означає, наприклад, пропаргілову, 1-метил-2-пропінілову, 2-бутинілову, або 3бутинілову гр упу. "(С3-С6)-Циклоалкіл" означає моноциклічні алкільні радикали, такі як циклопропіл, циклобутил, циклопентил або циклогексил. Тетероарилом" є моно-, бі- або поліциклічна гетероароматична кільцева система, в якій, принаймні, 1 кільце містить один або декілька гетероатомів (переважно 1, 2 або 3 гетероатоми), що вибирають з групи, яка містить Ν, Ο і S, і яка містить загалом 5-14 (переважно 5-7) кільцевих атомів, де, принаймні одне кільце є повністю ненасиченим (будь-яке інше кільце є ненасиченим, або частково або повністю гідрованим). Гетероарильною групою є, наприклад, піридил, піримідиніл, піридазиніл, піразиніл, триазиніл, тієніл, тіазоліл, тіадіазоліл, оксазоліл, ізоксазоліл, фурил, піроліл, піразоліл, імідазоліл, триазоліл, бензотієніл, бензофураніл, індоліл, ізотіазоліл, бензотриазоліл, бензізоксазоліл, ізоіндоліл, бензоксазоліл, бензімідазоліл, хіноліл, тетрагідрохіноліл, ізохіноліл, дигідроіндоліл, бензо[1,4]діоксаніл або 6,7,8,9тетрагідропіридо[1,2-а]індоліл. "Гетероарил" може бути незаміщеним або заміщеним, переважно одним або декількома радикалами (переважно 1, 2 або 3 радикалами), що вибирають з групи, яка містить галоген, алкокси, галоалкокси, алкілтіо, галоалкілтіо, гідрокси, аміно, нітро, карбокси, ціано, алкоксикарбоніл, алкілкарбоніл, форміл, карбамоїл, моно- і діалкіламінокарбоніл, заміщений аміно, такий як ациламіно, моно- і діалкіламіно, і алкілсульфініл, галоалкілсульфініл, алкілсульфоніл, галоалкілсульфоніл, алкіл, галоалкіл і оксо. Оксогрупа також може бути присутня в тих кільцевих гетеро атомах для яких можливі різні ступені окислення, наприклад, у випадку N і S. "Гетероцикліл" може бути насиченим, ненасиченим або гетероароматичним; він переважно містить один або декілька, зокрема 1, 2 або 3, гетероатомів в гетероциклічному кільці, переважно вибраних з групи, яка складається з Ν, Ο і S; він є 9 85594 переважно аліфатичним гетероциклільним радикалом, який має 3-7 кільцевих атомів, або гетероароматичним радикалом, що має 5-7 кільцевих атомів. Гетероциклільний радикал може бути, наприклад, гетероароматичним радикалом, або кільцем (гетероарильним), таким як, наприклад, моно-, бі- або поліциклічна ароматична система, в якій принаймні 1 кільце містить один або декілька гетероатомів, наприклад як піридил, піримідиніл, піридазиніл, піразиніл, триазиніл, тиєніл, тіазоліл, тіадіазоліл, оксазоліл, ізоксазоліл, фурил, піроліл, піразоліл, імідазоліл і триазоліл, або є частково або повністю гідрованим радикалом, таким як оксираніл, оксетаніл, оксоланіл (=тетрагідрофурил), оксаніл, піролідил, піперидил, піперазиніл, діоксоланіл, оксазолініл, ізоксазолініл, оксазолідиніл, ізоксазолідиніл і морфолініл. Придатними замісниками для заміщення гетероциклічного радикалу є замісники гадані нижче і також оксо. Оксогрупа також може бути присутньою на тих ге тероатомах кільця, де різні ступені окислення можливі, наприклад у випадку N і S. Придатними радикалами, такими як заміщений алкіл, алкеніл, алкініл, арил, феніл, бензил, гетероцикліл і гетероарил, є, наприклад, заміщений радикал, який є похідним від незаміщеного скелету, і його замісниками є, наприклад, один або декілька, переважно 1, 2 або 3, радикали, що вибирають з групи, яка містить галоген, алкокси, галоалкокси, алкілтіо, гідроксил, аміно, нітро, карбоксил, ціано, азидо, алкоксикарбоніл, алкілкарбоніл, форміл, карбамоїл, моно- і діалкіламінокарбоніл, заміщений аміно, такий як ациламіно, моно- і діалкіламіно, і алкілсульфініл, галоалкілсульфініл, алкілсульфоніл, галоалкілсульфоніл і, у випадку циклічних радикалів, також алкіл і галоалкіл. В цьому контексті, "один або декілька радикалів, вибраних з групи, яка складається з" у визначенні має розумітись як значення в кожному випадку одного або більшої кількості однакових або різних радикалів, вибраних з вказаної групи радикалів, якщо окремо не зазначено інші обмеження. Термін "заміщені радикали", такі як заміщений алкіл і йому подібні включає, на додаток до насичених вуглеводень-вмісних радикалів, відповідні ненасичені аліфатичні і ароматичні радикали, такі як незаміщений або заміщений алкеніл, алкініл, алкенілокси, алкінілокси, феніл, фенокси і їм подібні, як замісники. У випадку заміщених циклічних радикалів з аліфатичними замісниками в кільці, він також охоплює циклічні системи з цими замісниками, які зв'язані з кільцем подвійним зв'язком, наприклад, які заміщені алкіліденовою групою, такою як метиліден або етиліден. У випадку радикалів з атомів вуглецю, вони мають від 1 до 4 атомів вуглецю, зокрема радикали з 1 або 2 атоми вуглецю є переважними. Замісниками, які є переважними є, як правило, такі, що вибирають з групи, яка містить галоген, наприклад, фтор і хлор, (C1-С4)алкіл, переважно метил або етил, (C1-С4)галоалкіл, переважно трифторметил, (C1-С4)алкокси, переважно метокси або етокси, (C1-С4)галоалкокси, нітро і ціано. Особливо переважними в цьому контексті є замісники, такі як метил, метокси і хлор. 10 Переважно W є групою формули =N-ORa, в якій Ra є Н, (C1-С3)алкіл або (C1С3)алкоксикарбоніл мети л; Переважно R1 і R3 є кожен, незалежно, Н, галоген, гідрокси, аміно, нітро, форміл, карбокси, ціано, амінокарбоніл, (C1-С3)алкокси, (C1С3)галоалкокси, (C1-С3)алкіл-S(О)n, (C1С3)галоалкіл-S(O)n, (C1-С3)алкіламіно, ди[(C1С3)алкіл]аміно, (С1-С3)алкілкарбоніл, [(С1С3)алкокси]карбоніл, (C1-С3)алкіламінокарбоніл, ди[(С1-С3)алкіл]амінокарбоніл, N-(C1С3)алканоїламіно, N-(С1-С3)алканоїл-N-(C1С3)алкіламіно, сульфамоїл, N-(C1С3)алкілсульфамоїл, N,N-ди[(C1С3)алкіл]сульфамоїл, R4, COR4, OR 4, SO 2R4, OCH2R4, гідроксисульфоніламіно, (C1С3)алкоксисульфоніламіно, (C1-С3)алкіл, (С2С3)алкеніл і (С2-С3)алкініл, де кожен з 3 згаданих останніми радикалів ε незаміщеним або заміщеним одним або декількома радикалами, що вибирають з групи, яка містить галоген, гідрокси, аміно, нітро, карбокси, ціано, (C1-С3)алкокси, (C1С3)галоалкокси, (С1-С3)алкіл-S(О)n, (С1С3)галоалкіл-S(О)n, (C1-С3)aлкіламіно, ди[(C1С3)алкіл]аміно, (С3-С6)циклоалкіл, (С1С4)алкілкарбоніл і (С1-С4)алкоксикарбоніл. Переважно R2 є феніл або гетероарил, які є незаміщеними або заміщеними одним або декількома радикалами, що вибирають з групи, яка містить галоген, гідрокси, аміно, нітро, карбокси, ціано, (C1-С3)алкіл, (C1-С3)галоалкіл, (C1-С3)алкокси, (C1-С3)галоалкокси, (C1-С3)алкіл-S(О)n, (C1С3)галоалкіл-S(О)n, (C1-С3)алкіламіно, ди[(C1С3)алкіл]аміно, (C1-С3)алкілкарбоніл, (C1С3)aлкоксикарбоніл, сульфамоїл, (C1С6)алкілсульфоніламіно, (С1С6)алкіламіносульфонілметил, SO2NHR5 і у випадку гетероарилу також оксо, де гетероарил є моноабо біциклічною гетероароматичною кільцевою системою, яка містить загалом 5-10 (переважно 57) кільцевих атомів в якій, принаймні, 1 кільце містить один або декілька гетероатомів (переважно 1, 2 або 3 гетероатоми), що вибирають з групи, яка містить Ν, О і S і є повністю ненасиченим (будьяке інше кільце є ненасиченим, або частково або повністю гідрованим); Переважно R4 є феніл незаміщений або заміщений одним або декількома радикалами, що вибирають з групи, яка містить галоген, (C1-С3)алкіл, (C1-С3)галоалкіл, (C1-С3)алкокси і (C1-С3)алкілS(О)n. Переважно R5 є феніл або гетероарил, які є незаміщеними або заміщеними одним або декількома радикалами, що вибирають з групи, яка містить галоген, гідрокси, аміно, нітро, карбокси, ціано, (C1-С3)алкіл, (C1-С3)галоалкіл, (C1-С3)aлкокси, (C1-С3)галоалкокси, (C1-С3)алкіл-S(О)n, (C1С3)галоалкіл-S(О)n і у випадку гетероарилу також оксо, де гетероарил є моноциклічним 5-7 членним гетероароматичним кільцем, яке містить від 1 до 3 гетероатомів, що вибирають з групи, яка містить Ν, Ο і S. Переважним класом сполук формули (І) для використання у винаході є такі, в яких: 11 85594 X є NNHR2, NNHC(=S)NH-(C 1-С3)aлкіл або формула (А): (A) в якій точка приєднання є атомом вуглецю позначеним 2; W є NOH, МО-(C1-С3)алкіл або NО-СН2СО2(C1-С3)алкіл; R1 і R3 є кожен, незалежно, Н, галоген, гідрокси, аміно, нітро, форміл, карбокси, ціано, амінокарбоніл, (C1-С3)алкокси, (C1-С3)галоалкокси, (C1С3)алкіл-S(О)п, (C1-С3)галоалкіл-S(O)n, (C1С3)алкіламіно, ди[(C1-С3)алкіл]аміно, (C1С3)алкілкарбоніл, (C1-С3)алкоксикарбоніл, (C1С3)алкіламінокарбоніл, ди[(С1С3)алкіл]амінокарбоніл, N-С(C1-С3)алканоїламіно, N-(С1-С3)алканоїл-N-(С1-С3)алкіламіно, сульфамоїл, N-(C1-С3)алкілсульфамоїл, N,N-ди[(C1С3)алкіл]сульфамоїл, R4, COR4, OR 4, SO 2R4, OCH2R4, гідроксисульфоніламіно, (С1С3)алкоксисульфоніламіно, (С1-С3)алкіл, (С2С3)алкеніл і (С2-С3)алкініл, де кожен з 3 згаданих останніми радикалів є незаміщеним або заміщеним одним або декількома радикалами, що вибирають з групи, яка містить галоген, гідрокси, аміно, нітро, карбокси, ціано, (C1-С3)алкокси, (C1С3)галоалкокси, (C1-С3)алкіл-S(О)n, (C1С3)галоалкіл-S(O)n, (C1-С3)алкіламіно, ди[(C1С3)алкіл]аміно, (С3-С6)циклоалкіл, (С1С4)алкілкарбоніл і (C1-С4)алкоксикарбоніл; R2 є феніл або гетероарил, які є незаміщеними або заміщеними одним або декількома радикалами, що вибирають з групи, яка містить галоген, гідрокси, аміно, нітро, карбокси, ціано, (C1С3)алкіл, (C1-С3)галоалкіл, (C1-С3)алкокси, (C1С3)галоалкокси, (C1-С3)алкіл-S(О)n, (C1С3)галоалкіл-S(O)n, (C1-С3)алкіламіно, ди[(C1С3)алкіл]аміно, (C1-С3)алкілкарбоніл, (C1С3)алкоксикарбоніл, сульфамоїл, (С1С6)алкілсульфоніламіно, (C1С6)алкіламіносульфонілметил, SO2NHR5 і у випадку гетероарилу також оксо, де гетероарил є моноабо біциклічною гетероароматичною кільцевою системою, яка містить загалом 5-10 (переважно 57) кільцевих атомів в якій, принаймні, 1 кільце містить один або декілька гетероатомів (переважно 1, 2 або 3 гетероатоми), що вибирають з групи, яка містить Ν, Ο і S і є повністю ненасиченим (будьяке інше кільце є ненасиченим, або частково або повністю гідрованим); R4 є феніл незаміщений або заміщений одним або декількома радикалами, що вибирають з групи, яка містить галоген, (C1-С3)алкіл, (C1С3)галоалкіл, (C1-С3)алкокси і (C1-С3)алкіл-S(О)n; R5 є феніл або гетероарил, які є незаміщеними або заміщеними одним або декількома радикалами, що вибирають з групи, яка містить галоген, гідрокси, аміно, нітро, карбокси, ціано, (C1С3)алкіл, (C1-С3)галоалкіл, (C1-С3)алкокси, (C1С3)галоалкокси, (C1-С3)алкіл-S(О)n, (C1С3)галоалкіл-S(О)n і у випадку гетероарилу також оксо, де гетероарил є моноциклічним 5-7 членним 12 гетероароматичним кільцем, яке містить від 1 до 3 гетероатомів, що вибирають з групи, яка містить Ν, Ο і S; n є 0, 1 або 2; m означає 4 радикали R1, які є однаковими або різними незалежно один від одного; і о означає 4 радикали R3, які є однаковими або різними незалежно один від одного. Наступним переважним класом сполук формули (І) для використання у винаході є такі, в яких: X є NNHR2, NNHC(=S)NH-(C 1-С3)адкіл або формула (А): (A) в якій точка приєднання є атомом вуглецю позначеним 2; W є NOH, МО-(С1-С3)алкіл або МО-СН 2СО2(С1-С3)алкіл; R1 і R3 є кожен, незалежно, Н, галоген, нітро, ціано, (C1-С3)алкокси, (C1-С3)галоалкокси, (C1С3)алкіл-S(О)n, (C1-С3)алкоксикарбоніл, (C1С3)алкіл і (C1-С3)галоалкіл; R2 є феніл незаміщений або заміщений одним або декількома радикалами, що вибирають з групи, яка містить галоген, нітро, ціано, (C1-С3)алкіл, (C1-С3)галоалкіл, (C1-С3)алкокси, (C1С3)галоалкокси, (C1-С3)алкіл-S(О)n, (C1С3)алкоксикарбоніл і сульфамоїл; або 5 або 6членне моноциклічне гетероароматичне кільце, яке містить 1, 2 або 3 гетероатоми, що вибирають з групи, яка містить N, О і S, де кільце є незаміщеним або заміщеним одним або декількома радикалами, що вибирають з групи, яка містить галоген, гідрокси, нітро, ціано, (C1-С3)алкіл, (C1С3)галоалкіл, (C1-С3)алкокси, (С1С3)алкоксикарбоніл і оксо; n є 0, 1 або 2; m означає 4 радикали R1, які є однаковими або різними незалежно один від одного; і о означає 4 радикали R3, які є однаковими або різними незалежно один від одного. Наступним переважним класом сполук формули (І) для використання у винаході є такі, в яких: (A) X є NNHR2, NNHC(=S)NH-(C 1-С3)aлкіл або формула (А): в якій точка приєднання є атомом вуглецю позначеним 2; W є NOH або NО-(C 1-С3)алкіл; R1 є Н, галоген або нітро; R2 є феніл незаміщений або заміщений одним або декількома радикалами, що вибирають з групи, яка містить галоген, (С1-С3)алкіл, (C1С3))галоалкіл, нітро і сульфамоїл; або є піридил, піразоліл або бензтіазоліл, кожне з 3 згаданих останніми кілець є незаміщеним або заміщеним одним або декількома радикалами, що вибирають 13 85594 з групи, яка містить галоген, нітро, (C1-С3)алкіл і (C1-С3))галоалкіл; m означає m радикалів R1, які є однаковими або різними незалежно один від одного; і R3 є H. Сполуки представленої вище формули (І) можна одержати шляхом застосування або модифікації відомих способів (тобто способів, які застосовувались раніше, або описані в літературі). У наступному описі, де символи, вказані на формулах, не мають окремо визначеного значення, має усвідомлюватись, що вони "мають визначене вище значення" відповідно до першого визначення кожного символу у описі. Має бути зрозумілим, що у наступних описах способів стадії можуть проходити у різних порядках, і для одержання заданих сполук можуть бути необхідні придатні захисні групи. Згідно із втіленням винаходу, сполуки формули (І), де X є NNHR2 або NNHC(=S)NH-(С1-С6)алкіл і R1 і R2 є такими як визначено вище, можна одержати реакцією відповідного ізатину формули (II): (II) де (R1)m є таким як визначено вище, з гідразином формули (III) або (IV) відповідно: R2NHNH2 (III) (C1-C6)алкіл-NHC(=S)NHNH 2 (IV) де R2 є таким як визначено вище. Реакцію переважно проводять використовуючи кислотноадитивну сіль гідразину, наприклад, гідрохлоридну сіль, в присутності основи, наприклад, ацетату лужного металу, такого як ацетат натрію, в інертному розчиннику, такому як оцтова кислота або етанол, при температурі від 20°С до 100°С. Згідно з наступним втіленням винаходу, сполуки формули (І), де X є формула (А) і W, (R1) m і (R3)o є такими як визначено вище, можна одержати реакцією сполуки формули (V): (V) де (R1)m і (R3)o є такими як визначено вище, з гідроксиаміном формули (VI) або сполукою формули (VII) або (VIII): H2N-OH (VI) (VI) Н2N-О-(С1-С6)-алкіл (VII) H2N-O-CH2CO2-(C1-C6)алкіл (VIII) або їх кислотно-адитивною сіллю, наприклад, гідрохлориднною сіллю, в присутності основи, наприклад, гідроксиду лужного металу, такого як гідроксид натрію, в інертному розчиннику, такому як етанол, при температурі від 20°С до 100°С. Згідно з наступним втіленням винаходу, сполуки формули (І), де X є формула (А), W є NО-(С1С6)алкіл і (R1)m i (R3)o є такими як визначено вище, також можна одержати реакцією відповідної сполуки формули (І), де X є формула (А) і W є NOH, з алкілувальним агентом формули (IX) або (X): Ra2SO4 (IX) 14 Ra-Y (X) де Ra є (С 1-С6)алкіл і Υ є гр упа, що відходить, переважно атом галогену, більш переважно хлор, бром або йод. Коли сполука формули (IX) використовується як алкілувальний агент, реакцію проводять в присутності основи, такої як гідроксид лужного металу, такий як гідроксид натрію, в інертному розчиннику, такому як етанол, при температурі від 20°С до 100°С. Коли сполука формули (X) використовується як алкілувальний агент, реакцію проводять в присутності основи, такої як карбонат лужного металу, наприклад, карбонат калію, або органічна основа, така як піридин або триалкіламін, наприклад, триетиламін, в інертному розчиннику, такому як ацетонітрил або тетрагідрофуран, при температурі від 20°С до 100°С. Проміжні сполуки формули (V) можна одержати реакцією ізатину формули (II), вище, із сполукою формули (XI): (XI) де (R3)o є таким як визначено вище і Rb є (С1С6)алкіл, переважно метил. Реакцію зазвичай проводять в присутності основи, такої як карбонат або бікарбонат лужного металу, наприклад карбонат натрію або бікарбонат натрію, в інертному розчиннику, такому як метанол, при температурі від 20сС до 60°С, наприклад, як описано [Russel and Kaupp in J.A.C.S. 91, 3851 (1969)]. Сполуки формули (II), (III), (IV), (VI), (VII), (VIII), (IX), (X) і (XI) є відомими або можна одержати згідно з відомими методиками. Ряд сполук формули (І), які можна синтезувати вищевказаними способами, можна також одержати альтеративним способом, який можна провести вручн у, напівавтоматизовано, або повністю автоматизованою методикою. У такому контексті, можна автоматизувати процедуру проведення реакції, обробку або очищення продуктів, або проміжних сполук. В цілому, це має вважатись змістом методики, описаної, наприклад, в публікації [S. Н. DeWitt в "Annual Reports in Combinatorial Chemistry and Molecular Diversity: Automated Synthesis", том.1, опубліковано Escom, 1997, сторінки 69-77]. Для проведення реакції і обробки альтеративною методикою, можна використати ряд наявних у продажі пристроїв, які пропонуються, наприклад, [Stem Corporation, Woodrolfe Road, Tollesbury, Essex, CM9 8SE, Англія, або Radleys Discovery Technologies, Saffron Walden, Essex, CB11 3AZ, Англія]. Для проведення альтернативного очищення сполук (І), або проміжних сполук, одержаних в результаті реакції, серед іншого існує обладнання для хроматографії, наприклад [компанії ISCO, Inc., 4700 Superior Street, Lincoln, NE 68504, США]. Це обладнання дає можливість провести модулярну методику, в якій окремі стадії автоматизовані, але між стадіями необхідно проводити операції вручну. Це можна обійти застосувавши частково або повністю інтегровані автоматизвані системи, в яких автоматизовані модулі управляються наприклад роботами. Такі автоматизовані 15 85594 системи можна знайти у, наприклад, [Zymark Corporation, Zymark Center, Hopkinton, MA 01748, США]. На додаток до описаних вище способів, сполуки формули (І) можна повністю або частково одержати способами на основі твердої фази. Для цього окремі проміжні сполуки, або всі проміжні сполуки синтезу, синтезу, адаптованого до певної методики, зв'язують із смолою для синтезу. Способи синтезу на основі твердої фази детально описані в спеціальній літературі, наприклад: [Barry A. Bunin в "The Combinatorial Index", опубліковано Academic Press, 1998], застосування способів синтезу на основі твердої фази дозволяє проведення багатьох протоколів, відомих з літератури, які, в свою чергу, можна проводити вручну, або автоматизовано. Наприклад, "спосіб чайного пакетику" [Houghten, US 4,631,211; Houghten etal., Proc. Natl. Acad. Sci., 1985, 82, 5131-5135] може бути частково автоматизований продукцією [IRORI, 11149 North Torrey Pines Road, La Jolla, CA 92037, США]. Альтернативний синтез на основі твердої фази можна успішно автоматизувати наприклад за допомогою обладнання компанії [Argonaut Technologies, Inc., 887 Industrial Road, San Carlos, CA 94070, США, або MultiSynTech GmbH, Wullener Feld 4, 58454 Witten, Німеччина]. Відповідно до описаних тут способів одержують сполуки формули (І) у формі колекцій речовин, або бібліотек речовин. Тому, предметом цього винаходу також є бібліотеки сполук формули (І), які містять принаймні дві сполуки формули (І) і їх попередники. Наступні необмежуючі Приклади ілюструють одержання сполук формули (І). А. Хімічні приклади Приклад 1 4-[2-(5-Йод-2-оксо-1,2-дигідро-3Н-індол-3іліден)гідразино]бензолсульфонамід (Сполука 1.22) 5-Йодізатин (0,1г, 0,4ммоль) нагрівали при 80°С в атмосфері аргону разом з гідрохлоридом 4гідразинобензолсульфонаміду (0,091г, 0,4ммоль) і ацетатом натрію (0,033г, 0,4ммоль) в оцтовій кислоті (5мл). Через 4 години реакційну суміш виливали у воду (5мл) і утворювався осад, який промивали водою і сушили у високому вакуумі одержуючи вказану в заголовку сполуку (0,129г, вихід 75%) як жовто-червоний порошок, 1Н-ЯМР (ДMCO-d6 , δ/м.ч.): 12,70 (с, 1Н), 11,15 (с, 1Н), 7,86 (д, 1Н), 7,75 (д, 2Н), 7,60 (д, 2Н), 7,56 (дд, 1Н), 7,24 (с, 2Н), 6,74 (д,). Приклад 2 4-[2-(5-Фтор-2-оксо-1,2-дигідро-3Н-індол-3іліден)-гідразино]-бензолсульфонамід (Сполука 1.23) 5-Фторізатин (0,1г, 0,6ммоль) нагрівали із зворотнім холодильником в атмосфері аргону разом з гідрохлоридом 4-гідразинобензолсульфонаміду (0,149г, 0,8ммоль) і ацетатом натрію (0,055г, 0,6ммоль) в етанолі (7мл). Через 4 години утворювався жовтий осад, який відфільтровували і сушили у високому вакуумі одержуючи вказану в заголовку сполуку (0,141г, ви хід 62%) як жовтий порошок, 1Н-ЯМР (ДMCO-d6, δ/м.ч.): 12,75 (с, 1Н), 16 11,05 (с, 1Н), 7,74 (д, 2Н), 7,56 (д, 2Н), 7,38 (дд, 1Н), 7,21 (с, 2Н), 7,05 (дт, 1Н), 6,87 (дд, 1Н). Приклад 3 Індирубін-3-оксим (Сполука 2.8) Індирубін (0,5г, 1,2ммоль) нагрівали із зворотнім холодильником разом з гідрохлоридом гідроксиламіну (0,254г, 3,6ммоль) і гідроксидом калію (17,3ммоль, 1,02г, 14,5ек.) в етанолі (20мл). Через 3 години реакційну суміш виливали у воду (100мл) і додавали оцтову кислоту (7мл). Осад відфільтровували і промивали водою одержуючи вказану в заголовку сполуку (вихід: 78,9 %), 1Н-ЯМР (ДМСОd6, δ/м.ч.): 13,48 (с), 11,73 (с), 10,72 (с), 8,65 (д, 1Н), 8,24 (д, 1Н), 7,41 (м, 2Н), 7,13 (м, 1Н), 7,03 (м, 1Н), 6,95 (м, 1Н), 6,90 (д, 1Н). Приклад 4 5-Йодіндирубін-3'-оксим (Сполука 2.1) 5-Йодіндирубін (0,5г, 1,2ммоль) нагрівали із зворотнім холодильником в атмосфері аргону разом з гідрохлоридом гідроксиламіну (0,254г, 3,6ммоль) і гідроксидом калію (17,3ммоль, 1,02г, 14,5ек.) в етанолі (20мл). Через 3 години реакційну суміш виливали у воду (100мл) і додавали оцтову кислоту (7мл). Осад відфільтровували і промивали водою одержуючи вказану в заголовку сполуку (0,182г, вихід 35%) як темно-червоні кристали, 1НЯМР (ДMCO-d6, δ/м.ч.): 13,68 (с, 1Н), 11,79 (с, 1Н), 10,88 (с, 1Н), 8,90 (с, 1Н), 8,26 (д, 1Н), 7,44-7,40 (м, 3Н), 7,09-7,01 (м, 1Н), 6,73 (д, 1Н). Приклад 5 5-Йодіндирубін-3'-метилоксим (Сполука 2.3) 5-Йодіндирубін-3'-оксим (0,140г, 0,5ммоль) і гідроксид калію (0,126г, 1,18ммоль) перемішували в етанолі (10мл) 0,5 години. Однією порцією додавали диметилсульфат (0,35мл, 3,6ммоль) і суміш перемішували протягом 1 години. Осад відфільтровували, промивали холодним етанолом і сушили у високому вакуумі одержуючи вказану в заголовку сполуку (0,365г, ви хід 85%) як оранжевочервоний порошок, 1Н-ЯМР (ДMCO-d6, δ/м.ч.): 11,72 (с, 1Η), 11,90 (с, 1Н), 9,1 (д, 1Н), 8,15 (д, 1Н), 7,56 (д, 1Н), 7,45 (м, 1Н), 7,09-7,01 (м, 1Н), 6,96 (д, 1Н), 6,79 (д, 1Н), 4,42 (с, 1Н). Приклад 6 5-Броміндирубін-3'-етилоксим (Сполука 2.4) 5-Броміндирубін-3'-оксим (0,140г, 0,4ммоль) і гідроксид калію (0,143г, 2ммоль) перемішували в етанолі (10мл) 0,5 години. Однією порцією додавали діетилсульфат (0,55мл, 34,1ммоль) і суміш перемішували протягом 2 годин. Осад відфільтровували, промивали холодним етанолом і сушили у високому вакуумі одержуючи вказану в заголовку сполуку (0,120г, вихід 75%) як темно-червоний порошок: 1Н-ЯМР (ДMCO-d6, δ/м.ч.): 11,76 (с, 1Н), 11,90 (с, 1Н), 8,87 (д, 1Н), 8,16 (д, 1Н), 7,42 (д, 2Н), 7,30 (дд, 1Н), 7,09-7,01 (м, 1Н), 6,82 (д, 1Н), 4,65 (к, 4Н), 2,58 (т, 3Н). Наступний Проміжний Приклад ілюструє одержання проміжних сполук, що використовуються в синтезі приведених вище Прикладів. Проміжний Приклад 5'-Хлоріндирубін В атмосфері аргону, суміш 5-хлорізатину (2,7ммоль) і карбонату натрію (5,8ммоль) додавали до розчину ацетату індоксилу (2,7ммоль) в ме 17 танолі (20мл). Суміш перемішували 0,5 години при 20сС і фільтрували через 24 години. Залишок промивали метанолом і холодною водою до нейтральної реакцій промивних вод, і сушили у високому вакуумі одержуючи вказану в заголовку сполуку (вихід 67%) як темно-фіолетові кристали, 1Н-ЯМР (ДМСО-d6 , δ/м.ч.): 11,09 (с, 1Н), 10,99 (с, 1Н), 8,78 (с, 1Н), 7,65 (д, 1Н), 7,58 (м, 1Н), 7,42 (д, 1Н), 7,27 (д, 1Н), 7,04 (м, 1Н), 6,89 (д, 1Н). Наступні сполуки формули (І) показані в Таблицях 1 і 2 також є переважними для використання в представленому винаході, і одержують, або аналогічно описаним вище Прикладам 1-6, або використовуючи загальні методики описані вище. 85594 18 В Таблицях застосовуються наступні абревіатури: "Спол." означає Сполука №. Номери сполук наведені лише для цілей посилань. "Me" означає метил, "Et" означає етил і "Ph" означає феніл. "Роз." означає, що сполука розкладається нижче температури плавлення. ЧУ означає час утримання, визначений тонкошаровою хроматографією на силікагелі із застосуванням систем розчинників вказаних нижче в таблиці. 19 85594 20 21 (а) метанол : дихлорметан (1:9) 85594 22 23 85594 Наступним аспектом винаходу є спосіб регулювання росту рослин, де рослини є дводольними або однодольними сільськогосподарськими рослинами, переважно вибраними з групи економічно важливих польових культур, таких як, наприклад пшениця, ячмінь, жито, тритікале, рис, кукурудза, цукровий буряк, бавовник, або соя, особливо кукурудза, пшениця, і соя, а також овочами і декоративними рослинами, який включає обробку вказаних рослин, насіння, з якого вони ростуть, або місця, на якому вони ростуть, нефітотоксичною кількістю сполуки формули (І), яка є ефективною для росту рослин, разом із додатковою активною сполукою, вибраною з групи, яка складається з акарицидів, фунгіцидів, гербіцидів, інсектицидів, нематоцидів, або речовин, що регулюють ріст рослин, які не ідентичні сполукам, визначеним формулою (І). Якщо передбачено оброблення сполукою, яка має формулу (І), або окремо або разом із додатковою активною сполукою безпосередньо насіння, існує декілька способів як провести обробку насіння, наприклад "покриття плівкою", яке характеризується одержанням рідкої рецептури, яка містить придатний полімер, яка наноситиметься на насіння, таким чином покращуючи прилипання, покриття і розподілення сполук на насінні. Серед додаткових активних сполук, які наноситимуться разом із сполукою, яка має формулу (І), або як одна додаткова активна сполука, або у комбінації із декількома додатковими активними сполуками, наступні сполуки можна виокремити як приклади таких додаткових активних сполук: 2Фенілфенол; 8-Гідроксихіноліну сульфат; Ацибензолар-S-метил; Актиноват; Альдіморф; Амідофлумет; Ампропілфос; Ампропілфос-калій; Андоприм; Анілазин; Азаконазол; Азоксистробін; Беналаксил; Беноданіл; Беноміл; Бентіавалікарб-ізопропіл; Бензамакрил; Бензамакрил-ізобутил; Біланафос; Бінапакрил; Біфеніл; Бітертанол; Бластицідин-S; Боскалід; Бромуконазол; Бупіримат; Бутіобат; Бутиламін; Полісульфід кальцію; Капсіміцин; Капта 24 фол; Каптан; Карбендазим; Карбоксин; Карпропамид; Карвон; Хінометіонат; Хлобентіазон; Хлорфеназол; Хлоронеб; Хлороталоніл; Хлозолінат; цис-1-(4-хлорфеніл)-2-(1Н-1,2,4-триазол-1-іл)циклогептанол; Клозилакон; Ціазофамід; Цифлуфенамід; Цимоксалін; Ципроконазол; Ципродиніл; Ципрофурам; Даггер G; Дебакарб; Дихлофлуанід; Дихлон; Дихлорофен; Диціоцимет; Дикломезин; Диклоран; Діетофенкарб; Дифеноконазол; Дифлуметорим; Диметірімол; Диметоморф; Димоксистробін; Диніконазол; Диніконазол-М; Динокап; Дифеніламін; Дипіритіон; Диталімфос; Дитіанон; Додин; Дразксолон; Едіфенфос; Епоксиконазол; Етабоксам; Етірімол; Етридіазол; Фамоксадон; Фенамідон; Фенапаніл; Фенарімол; Фенбуконазол; Фенфурам; Фенгексамід; Фенітропан; Феноксаніл; Фенпіклоніл; Фенпропідин; Фенпропіморф; Фербам; Флуазинам; Флубензімін; Флудіоксоніл; Флуметовер; Флуморф; Флуоромід; Флуоксастробін; Флухніконазол; Флурпрімідол; Флусилазол; Флусульфамід; Флутоланіл; Флутріафол; Фолпет; Фозетил-АІ; Фозетил-натрій; Фуберидазол; Фуралаксил; Фураметпір; Фуркарбаніл; Фурмециклокс; Гуазатин; Гексахлорбензол; Гексаконказол; Гімексазол; Імазаліл; Імібенконазол; Іміноктадину триацетат; Імінокстадину тріс(альбезилат); йодокарб; іпконазол; Іпробенфос; Іпродіон; Іпровалікарб; Ірумаміцин; Ізопротіолан; Ізоваледіон; Казугаміцин; Крезоксим-метил; Манкоцеб; Манеб; Меферімзон; Мепаніпрім; Мепроніл; Металаксил; МеталаксилМ; Метконазол; Метасульфокарб; Метфуроксам; метил 1-(2,3-дигідро-2,2-диметил-1Н-інден-1-іл)1Н-імідазол-5-карбоксилат; Метил 2[[[циклопропіл[(4метоксифеніл)іміно]метил]тіо]метил]-α(метоксиметилен)-бензолацетат; Метил 2-[2-[3-(4хлор-феніл)-1-метилаліліденамінооксиметил]феніл]-3-метокси-акрилат; Метирам; Метоміностробін; Метрафенон; Метсульфовакс; Мілдіоміцин; монокалію карбонат; Міклобутаніл; Міціозолін; N-(3-Етил-3,5,5-триметил 25 85594 циклогексил)-3-форміламіно-2-гідрокси-бензамід; N-(6-метокси-3-піридиніл)циклопропанкарбоксамід; N-бутил-8-(1,1диметилетил)-1-оксаспіро[4.5]декан-3-амін; Натаміцин; Нітроталь-ізопропіл; Новіфлумурон; Нуарімол; Офурак; Оризастробін; Оксадиксил; Оксолінова кислота; Окспоконазол; Оксикарбоксин; Оксифентиін; Паклобутразол; Пефуразоат; Пенконазол; Пенцикурон; Пентіопірад; Фосдіфен; Фталід; Пікобензамід; Пікоксистробін; Піпералін; Поліоксинс; Поліоксорим; Пробеназол; Прохлораз; Процимідон; Пропамокарб; Пропанозин-натрій; Пропіконазол; Пропінеб; Прохіназид; Протіоконазол; Піраклостробін; Піразофос; Пірифенокс; Піриметаніл; Пірохілон; Піроксифур; Піролнітрин; Хінконазол; Хіноксифен; Хінтозен; Силтіофам; Симеконазол; Натрію тетратіокарбонат; Спіроксамін; Сірка; Тебуконазол; Теклофталам; Текназен; Тетциклацис; Тетраконазол; Тіабендазол; Тиціофен; Тифлузамід; Тіофанат-метил; Тирам; Тіадиніл; Тіоксимід; Толклофос-метил; Толілфлуанід; Тріадімефон; Тріадіменол; Тріазбутіл; Тріазоксид; Трицикламід; Трициклазол; Тридеморф; Трифлоксистробін; Трифлумізол; Трифорин; Тритіконазол; Уніконазол; Валідаміцин А; Вінклозолін; Цинеб; Цирам; Цоксамід; (2S)-N-[2-[4-[[3-(4-хлорфеніл)-2пропініл]окси]-3-метоксифеніл]етил]-3-метил-2[(метилсульфоніл)аміно]-бутанамід; 1-(1нафталеніл)-1Н-пірол-2,5-діон; 2,3,5,6-тетрахлор4-(метилсульфоніл)-піридин; 2,4-Дигідро-5метокси-2-метил-4-[[[[1-[3-(трифторметил)-феніл]етиліден]-аміно]-окси]-метил]-феніл]-3Н-1,2,3триазол-3-он; 2-аміно-4-метил-N-феніл-5тіазолкарбоксамід; 2-хлор-N-(2,3-дигідро-1,1,3триметил-1Н-інден-4-іл)-3-піридинкарбоксамід; 3,4,5-трихлор-2,6-піридиндикарбонітрил; 3-[(3Бром-6-фтор-2-метил-1Н-індол-1-іл)сульфоніл]N,N-диметил-1 Н-1,2,4-тріазол-1-сульфонамід; солі міді і препарати на основі міді, такі як бордоська суміш; гідроксид міді; нафтенат міді; оксихлорид міді; сульфат міді; Куфранеб; оксид міді; Манкопер; Оксин-мідь; Аланікарб, Алдікарб, Алдоксикарб, Аліксикарб, Амінокарб, Бендіокарб, Бенфуракарб, Буфенкарб, Бутакарб, Бутокарбоксим, Бутоксикарбоксим, Карбарил, Карбофуран, Карбосульфан, Клоетокарб, Диметилан, Етіофенкарб, Фенобукарб, Фенотіокарб, Форметанат, Фуратіокарб, Ізопрокарб, Метам-натрій, Метіокарб, Метоміл, Метолкарб, Оксаміл, Піримікарб, Промекарб, Пропоксур, Тіодикарб, Тіофанокс, Триметакарб, ХМС, Ксилілкарб, Ацефат, Азаметіфос, Азинфос (-метил, -етил), Бромфос-етил, Бромфенвінфос (-метил), Бутатіофос, Кадузафос, Карбофено-тіон, Хлоретоксифос, Хлорфенвінфос, Хлормефос, Хлорпірифос (-метил/-етил), Коумафос, Ціанофенфос, Ціанофос, Хлорфенвінфос, Деметон-S-метил, Деметон-S-метилсульфон, Діаліфос, Діазинон, Дихлофентіон, Дихлорвос/DDVP, Дикротофос, Диметоат, Диметилвінфос, Диоксабензофос, Дисульфотон, EPN, Етіон, Етопрофос, Етримфос, Фамфур, Фенаміфос, Фенітротіон, Фенсульфотіон, Фентіон, Флупіразофос, Фонофос, Формотіон, Фосметілан, Фостіазат, Гептенофос, Йодфенфос, Іпробенфос, Ізазофос, Ізофенфос, Ізопропіл О-саліцилат, Ізоксатіон, Малатіон, Мека 26 рбам, Метакрифос, Метамідофос, Метідатіон, Мевінфос, Монокротофос, Налед, Ометоат, Оксидеметон-метил, Паратіон (-метил/-етил), Фентоат, Форат, Фозалон, Фозмет, Фосфамідон, Фосфокарб, Фоксим, Піриміфос (-метил/-етил), Профенофос, Пропафос, Пропетамфос, Протіофос, Протоат, Піраклофос, Піридафентіон, Піридатіон, Хіналфос, Себуфос, С ульфотеп, Сульпрофос, Тебупіримфос, Темефос, Тербуфос, Те трахлорвінфос, "Пометой, Тріазофос, Триклорфон, Вамідотіон, Акринатрин, Алетрин (d-цис-транс, d-транс), Бета-Цифлутрин, Біфентрин, Біоалетрин, Біоалетрин-8-циклопентил-ізомер, Біоетанометрин, Біоперметрин, Біоресметрин, Хловапортрин, ЦисЦиперметрин, Цис-Резметрин, Цис-Перметрин, Клоцитрин, Циклопротрин, Цифлутрин, Цигалотрин, Циперметрин (альфа-, бета-, тета-, зета-), Цифенотрин, Делтаметрин, Емпентрин (1Rізомер), Есфенвалерат, Ето фенпрокс, Фенфлутрин, Фенпропатрин, Фенпіритрин, Фенвалерат, Флуброцитринат, Флуцитринат, Флуфенпрокс, Флуметрин, Флувалінат, Фубфенпрокс, ГаммаЦигалотрин, Іміпротрин, Кадетрин, ЛямбдаЦигалотрин, Метофлутрин, Перметрин (цис-, транс-), Фенотрин (IR-трансізомер), Пралетрин, Профлутрин, Протрифенбут, Піресметрин, Ресметрин, RU 15525, Силафлуо фен, Тау-Флувалінат, Тефлутрин, Тералетрин, Тетраметрин (-1R- ізомер), Тралометрин, Трансфлутрин, ZXI 8901, Піретринс (піретрум), ДДТ, Індоксакарб, Ацетаміприд, Клотіанідин, Дінотефуран, Імідаклоприд, Нітенпірам, Нітіазин, Тїаклоприд, Тіаметоксам, Нікотин, Бенсультап, Картап, Камфехлор, Хлордан, Ендосульфан, Гамма-НСН, НСН, Гептахлор, Ліндан, Метоксихлор Спіносад, Ацетопрол, Етіпрол, Фіпроніл, Ваніліпрол, Авермектин, Ернамектин, Емамектин-бензоат, Івермектин, Мілбеміцин, Діофенолан, Ерофенонан, Феноксикарб, Гідропрен, Кінопрен, Метопрен, Пірипроксифен, Трипрен, Хромафенозид, Галофенозид, Метоксифенозид, Тебуфенозид, Бістрифлурон, Хло флуазурон, Дифлубензурон, Флуаз урон, Флуциклоксурон, Флуфеноксурон, Гексафлумурон, Луфенурон, Новалірон, Новіфлум урон, Пенфлурон, Тефлубензурон, Трифлумурон, Бупрофезин, Циромазин, Діафентіурон, Азоциклотин, Цигексатин, Фенбута тин-оксид, Хлорфенапір, Бінапакрил, Дінобутон, Динокап, DNOC, Феназахін, Фенпіроксимат, Піримідифен, Піридабен, Тебуфенпірад, Толфенпірад, Гідраметилнон, Дикофол, Ротенон, Аце хіноцил, Флуакрипірим, штами Bacillus thuringiensis, Спіродиклофен, Спіромезифен, 3(2,5-Диметилфеніл)-8-метокси-2-оксо-1азаспіро[4.5]дец-3-ен-4-ілетилкарбонат (тобто: вугільна кислота, 3-(2,5-диметилфеніл)-8-метокси2-оксо-1-азаспіро[4.5]дец-3-ен-4-ілетиловий естер, CAS-реєстрац. №:382608-10-8) і вугільна кислота, цис-3-(2,5-диметилфеніл)-8-метокси-2-оксо-1азаспіро[4.5]дец-3-ен-4-ілетиловий естер (CASреєстрац. №:203313-25-1), Флонікамід, Амітраз, Пропаргіт, N2-[1,1-Диметил-2(метилсульфоніл)етил]-3-йод-N1-[2-метил-4[1,2,2,2-тетрафтор-1-(трифторметил)етил]феніл]1,2-бензолдикарбоксамід (CAS-реєстрац. №:272451-65-7), Тіоциклам гідрооксалат, Тіосуль 27 85594 тап-натрій, Азадірахтин, Bacillus spec, Beauveria spec, Кодлемон, Metarrhizium spec, Paecilomyces spec, Турінгіенсин, Verticillium spec, Алюмінію фосфід, Метилбромід, Сульфурилфторид, Кріоліт, Флонікамід, Піметрозин, Клофентезин, Етоксазол, Гекситіазокс, Амідофлумет, Бенклотіаз, Бензоксімат, Біфеназат, Бромпропілат, Бупрофезин, Хінометіонат, Хлордимеформ, Хлорбензилат, Хлорпікрин, Клотіазобен, Цикло-прен, Дицикланіл, Феноксакрим, Фентрифаніл, Флубензімін, Флуфенерім, Флутензин, Госіплур, Гідраметилнон, Японілур, Метоксадіазон, Керосин, Піперонілбутоксид, Калію олеат, Піридаліл, Сульфлурамід, Тетрадифон, Тетрасул, Триаратен, Вербутин. Іншим аспектом винаходу є спосіб регулювання росту в культурах рослин тканин однодольних або дводольних рослин, який включає оброблення культур рослин відповідною кількістю сполуки формули (І), або окремо або разом з принаймні однією додатковою активною сполукою, вибраною з групи регуляторів росту рослин або рослинних гормонів. Сполуки формули (І) переважно застосовують як регулятори росту рослин на посівах корисних однодольних або дводольних сільськогосподарських рослин, переважно вибраних з групи економічно важливих польових культур, таких як, наприклад пшениця, ячмінь, жито, тритікале, рис, кукурудза, цукровий буряк, бавовник, або соя, особливо кукурудза, пшениця, і соя, а також овочів і декоративних рослин, які таким чином модифікують засобами генної інженерії. Традиційні способи одержання нових рослин із модифікованими характеристиками у порівнянні із існуючими рослинами включають, наприклад, традиційні способи селекціонування [див., наприклад, ЕР-А-0221044, ЕР-А-0131624]. Наприклад, описали декілька способів модифікацій - сільськогосподарських рослин шляхом генної інженерії з метою модифікування крохмалю, синтезованого в рослинах [наприклад WO 92/11376, WO 92/14827, WO 91/19806], - трансгенних сільськогосподарських рослин, резистентних до певних гербіцидів на основі глуфозинатів [див., наприклад, ЕР-А-0242236, ЕР-А242246] або на основі гліфозатів [WO 92/00377] або сульфонілсечовин [ЕР-А-0257993, US-A5013659], - трансгенних сільськогосподарських рослин, наприклад бавовнику, здатних виробляти Bacillus thuringiensis токсини (Bt токсини), що роблять рослини резистентними до певних шкідників [ЕР-А0142924, ЕР-А-0193259], - трансгенних сільськогосподарських рослин, в яких модифіковано ряд жирних кислот [WO 91/13972]. В принципі, в молекулярній біології відома велика кількість методик, за допомогою яких можна одержати нові трансгенні рослини із зміненими характеристиками; [див., наприклад, Sambrook et al., 1989, Molecular Cloning, A Laboratory Manual, 2nd Ed., Cold Spring Harbor Laboratory Press, Cold Spring Harbor, NY; або Winnacker "Gene und Klone" [Genes and Clones], VCH Weinheim 2nd Edition 28 1996, або Christou, "Trends in Plant Science" 1 (1996) 423-431]. Для здійснення таких генно-інженерних операцій, молекули нуклеїнових кислот можна ввести в плазміди, що викликає мутагенез, або зміну послідовності шляхом рекомбінування ДНК послідовностей. За допомогою вищевказаних стандартних методик можливо, наприклад, здійснити основні обміни, видалити підпослідовності, або додати природні або синтетичні послідовності. Для з'єднання фрагментів ДНК один з одним, до фрагментів можна приєднати адаптери або лінкери. Наприклад, клітини рослин із зниженою активністю генного продукту можна одержати шляхом експресування принаймні однієї антисмислової РНК, смислової РНК для досягнення співпригнічуючої дії, або шля хом експресування принаймні однієї з рибозим відповідної конструкції, які специфічно розщеплюють транскрипти вищевказаного генного продукту. Для цих цілей можна застосувати, з однієї сторони, молекули ДНК, які включають повну кодуючи послідовність генного продукту, включно з будьякою з фланкуючих послідовностей, які можуть бути присутніми, з іншої сторони молекули ДНК, які проявляють високий рівень гомології до кодуючи послідовностей генного продукту, але які не є повністю ідентичними. При експресії молекул нуклеїнових кислот в рослинах, синтезований протеїн може знаходитись у будь-якому елементі клітини рослини. Однак, для забезпечення локалізації у заданому елементі, можливо, наприклад, зчепити кодуючий регіон із ДНК послідовностями, що забезпечує локалізацію у заданому елементі. Такі послідовності відомі фа хівцю [див., наприклад, Braun et al., EMBO J. 11 (1992), 3219-3227; Wolter et al., Proc. Natl. Acad. Sci. USA 85 (1988), 846-850; Sonnewald et al., Plant J. 1 (1991), 95-106]. Клітини трансгенних рослин можна регенерувати відомими методиками для одержання цілих рослин. В принципі, трансгенними рослинами можуть бути рослини будь-якого бажаного виду рослин, тобто або однодольні, або дводольні рослини. Це дозволяє одержати трансгенні рослини, які проявляють змінені характеристики, шляхом надмірної експресії, пригнічення або інгібування гомологічних (=природних) генів, або генних послідовностей, або шляхом експресії гетерологічних (=чужих) генів або генних послідовностей. Сполуки формули (І) переважно застосовують на трансгенних культурах, які є резистентними до гербіцидів із групи сульфонілсечовин, глуфозинатамонію або глифозат-ізопропіламонію і аналогічних активних речовин, або які аналогічно проявляють змінені фенотипи, такі як, без обмежень, ознаки модифікації складу, зміненого періоду цвітіння, чоловічі або жіночі стерильні рослини, рослини, стійкі до впливу оточуючого середовища, внаслідок експресії або репресії ендогенних або екзогенних генів в трансгенній культурі. Застосування відповідно до винаходу для регулювання росту рослин також включає випадок, коли сполуки формули (І) лише утворюються в 29 85594 рослині або в ґрунті з попередника ("проліків") після обробки ними рослин. Сполуки формули (І) можна застосувати у відомих рецептурах у формі зволожуваних порошків, концентратів для емульсій, розчинів для розпилення, порошків або гранул. Тому, винахід також стосується композицій, що регулюють ріст рослин, які містять сполуки формули (І). Наступне втілення цього винаходу включає композицію, що регулює ріст рослин, яка містить ефективну кількість сполуки формули (І) як визначено вище або її сільськогосподарсько прийнятної солі, разом з і, переважно, однорідно дисперговану в одному або більшій кількості сумісних сільськогосподарсько прийнятних розчинниках або носіях, і/або поверхнево-активних агентах (тобто розчинниках або носіях і/або поверхнево-активних агентах виду, звичайно прийнятого у галузі як придатного для застосування у гербіцидних композиціях, і який сумісний із сполуками за винаходом). Термін "однорідно диспергований" застосовуються відносно композицій, в яких сполуки формули (І) розчинені в інших компонентах. Термін "регулююча ріст композиція" використовується в широкому значенні і включає не тільки композиції, готові для використання у якості гербіцидів, а також концентрати, які необхідно розводити перед використанням (включно із танковими сумішами). Сполуки формули (І) можна виготовити за різними рецептурами, залежно від біологічних і/або хіміко-фізичних параметрів, що превалюють. Прикладами можливих придатних рецептур є: змочувані порошки (WP), розчинні у воді порошки (SP), розчинні у воді концентрати, концентрати для емульсій (EC), емульсії (EW), такі як емульсії масло-у-воді і вода-у-маслі, розчини для розпилення, концентрати суспензій (SC), дисперсії на масляній або водяній основі, розчини, які змішуються з маслом, капсульні суспензії (CS), порошки (DP), продукти для протравлення насіння, гранули для розкидування і нанесення на фунт, гранули (GR) у формі мікрогранул, гранул для розпилення, покритих гранул і адсорбційних гранул, гранул, що диспергуються у воді (WG), розчинних у воді гранул (SG), ULV рецептур, мікрокапсул і восків. В цілому, ці окремі види рецептур є відомими і описані, наприклад, в: [Winnacker-Kuchler, "Chemische Technologie" [Chemical Technology], Volume 7, C. Hauser Veriag, Munich, 4-е видання 1986; Wade van Valkenburg, "Pesticide Formulations", Marcel Dekker, Нью-Йорк, 1973; K. Martens, "Spray Drying Handbook", 3rd Ed. 1979, G. Goodwin Ltd. Лондон]. Необхідні допоміжні речовини для рецептур, такі як інертні матеріали, поверхнево-активні речовини, розчинники і інші добавки є також відомими і описані, наприклад, у: [Watkins, "Handbook of Insecticide Dust Diluents and Carriers", 2-е видання, Darland Books,. Caldwell N.J.; H.v. Oiphen, "Introduction to Clay Colloid Chemistry", 2-е видання, J. Wiley & Sons, N.Y.; C. Marsden, "Solvents Guide", 2-е видання, Interscience, NY. 1963; McCutcheon's "Detergents і Emulsifiers Annual", MC Publ. Corp., Ridgewood N.J.; Sisley і Wood, "EnMHKnopedia of Surface Active Agents", Chem. Publ. Co. Inc., N.Y. 30 1964; Schonfeldt, "Grenzflachenaktive Ath ylenoxidaddukte" [Поверхнево-активні етиленоксидні адукти], Wiss. Verlagsgesell., Штутгарт 1976; Winnacker-Kuchler, "Chemische Technologie" [Chemical Technology], том 7, С. Hauser Verlag, Munich, 4-е видання 1986]. На основі цих рецептур також можливо одержати комбінації із пестицидно активними речовинами, такими як, наприклад, інсектициди, акарициди, гербіциди, фунгіциди, а також сафенери, добрива і/або регулятори росту, наприклад у формі готової суміші або танкової суміші. Змочувані порошки є рецептурами, які однорідно диспергуються у воді і які, окрім сполук формули (І), також містять іонні і/або неіонні поверхнево-активні речовини (змочуючи агенти, диспергуючі агенти), наприклад, поліоксиетильовані алкілфеноли, поліоксиетильовані жирні спирти, поліоксиетильовані жирні аміни, сульфати етера спирту і полігліколю, алкансульфонати або алкілбензолсульфонати, натрій лігносульфонати, натрій 2,2'-динафтилметан-6,6'-дисульфонат, натрій дибутилнафталінсульфонат, або ще натрій олеоїлметилтауринат, на додаток до розчинника або інертної речовини. Для одержання змочуваних порошків, сполуки формули (І), наприклад, тонко розмелюють у стандартних пристроях, таких як молоткові млини, вентиляторні млини, повітряноструйні млини, і змішують із рецептурними допоміжними речовинами, або одразу, або потім. Концентрати для емульсій одержують, наприклад, шляхом розчинення сполук формули (І) в органічному розчиннику, наприклад бутанолі, циклогексаноні, диметилформаміді, ксилені, або ароматичних сполуках або вуглеводнях із високою температурою кипіння, або їх сумішах, із додаванням однієї або більшої кількості іонних і/або неіонних поверхнево-активних речовин (емульсифікаторів). Емульсифікаторами, які можна застосувати, є, наприклад, кальцієві солі алкіларилсульфонових кислот, такі як додецилбензолсульфонат кальцію, або неіонні емульсифікатори, такі як полігліколеві естери жирних кислот, полігліколеві етери алкіларилу, полігліколеві етери жирних спиртів, конденсати пропіленоксид/етиленоксид, поліетери алкілу, естери сорбіту, такі як естери жирних кислот сорбіту, або естери поліоксиетилен сорбіту, такі як естери жирних кислот поліоксиетилен сорбіту. Порошки одержують шляхом розмелювання активної речовини із тонкодисперсними твердими речовинами, наприклад тальком або природними глинами, такими як каолін, бентоніт, або пірофіліт, або діатомовою землею. Концентрати суспензій можуть бути на основі води або масла. їх можна одержати, наприклад шляхом мокрого подрібнення за допомогою наявних у продажі шарових млинів, якщо придатно із додаванням поверхнево-активних речовин, які були зазначені вище, наприклад для інших видів рецептур. Емульсії, наприклад емульсії масло-у-воді (EW), можна одержати наприклад за допомогою мішалок, колоїдних млинів і/або статичних сумішей із застосуванням водних органічних розчинників, і, 31 85594 де придатно, поверхнево-активних речовин, які були зазначені вище, наприклад для інших видів рецептур. Гранули можна одержати або розпиленням сполук формули (І) на адсорбційний гранульований інертний матеріал, або шляхом нанесення концентратів активної речовини на поверхню носіїв, таких як пісок, каолініти, або гранульований інертний матеріал, за допомогою зв'язуючих агентів, наприклад полівінілового спирту, поліакрилату натрію, або, альтернативно, мінеральних масел. Придатні активні речовини також можна гранулювати способом, звичайним для одержання добривних гранул, якщо бажано у суміші із добривами. Гранули, що диспергують у воді, одержують, як правило, стандартними способами, такими як сушка розпиленням, гранулюванням на псевдорозрідженій підкладці, дискова грануляція, змішування у високошвидкісних змішувача х і екструзією без твердого інертного матеріалу. Для одержання гранул способом дискового гранулювання, гранулювання на псевдорозрідженій підкладці, в екструдері і розпиленням, див., наприклад, способи, описані в ["Spray-Drying Handbook" 3-є видання 1979, G. Goodwin Ltd., Лондон; J.E. Browning, "Agglomeration", Chemical and Engineering 1967, сторінки 147 і наступні; "Perry's Chemical Engineer's Handbook", 5-е видання, McGraw-Hill, Нью-Йорк 1973, стор.8-57]. Більш детальний опис рецептур продуктів для захисту культур можна знайти, наприклад, у [G.C. Klingman, "Weed Control as a Science", John Wiley and Sons, Inc., Нью-Йорк, 1961, сторінки 81-96, і J.D. Fre yer, S.A. Evans, "Weed Control Handbook", 5-е видання, Blackwell Scientific Publications, Oxford, 1968, сторінки 101-103]. Як правило, агрохімічні рецептури містять 0,199ваг.%, зокрема 0,1-95ваг.% сполук формули (І). Концентрація сполук формули (І) у зволожуваних порошках становить, наприклад, приблизно 10-90 вагових %, залишок до 100 вагових % складається із стандартних рецептурних компонентів. У випадку концентратів для емульсій, концентрація сполук формули (І) може складати приблизно 1-90, переважно 5-80 вагових %. Рецептури у формі порошків звичайно містять 1-30 вагових % сполук формули (І), переважно у більшості випадків 5-20 вагових % сполук формули (І), в той час як розчини для розпилення містять приблизно 0,0580, переважно 2-50 вагових % сполук формули (І). У випадку дисперсних у воді гранул, вміст сполук формули (І) частково залежить від того, чи сполуки формули (І) знаходяться у рідкій, чи у твердій формі, і які допоміжні речовини для гранулювання, використовуються наповнювачі і подібні агенти. Дисперсні у воді гранули, наприклад, містять 1 - 95 вагових % активної речовини, переважно 10-80 вагових %. Окрім того, вказані рецептури сполук формули (І) містять, де придатно, клейкі речовини, зволожуючі агенти, диспергуючі агенти, емульсифікатори, пенетранти, консерванти, антифризи, розчинники, наповнювачі, носії, барвники, агенти проти спінювання, інгібітори випарювання, регулятори 32 рівня рН і регулятори в'язкості, які є стандартними у кожному випадку. Придатні рецептури для регулюючих ріст рослин композицій є відомими. Опис придатних рецептур, які можна застосувати у способі за винаходом, можна знайти у [міжнародних патентних публікаціях WO 87/3781, WO 93/6089 і WO 94/21606], а також [Європейській патентній заявці ЕР 295117, патенті США №5 232 940]. Рецептури і композиції для цілей регулювання росту рослин можна одержати подібним чином, додаючи компоненти, при необхідності, для того, щоб зробити їх більш придатними для рослини або ґрунту, які необхідно обробити. Сполуки формули (І) їх солі можуть застосовуватись як такі, або у формі їх рецептур (композицій) у комбінації із іншими пестицидно активними речовинами, такими як, наприклад, інсектициди, акарициди, нематоциди, гербіциди, фунгіциди, сафенери, добрива і/або інші регулятори росту, наприклад у формі преміксу або танкових сумішей. В результаті застосування цього винаходу можна індукувати велику кількість відповідей росту рослин, включно із наступними (перелік у довільній послідовності): a) більш розвинена коренева система b) посилення кущення c) підвищення росту рослин d) більша листова пластина e) менше засохлих прикореневих листів f) міцніші паростки g) зеленіше листя h) необхідність у меншій кількості добрив і) необхідність у меншій кількості насіння j) більша кількість урожайних паростків k) менше третини неурожайних паростків І) більш раннє цвітіння m) більш раннє визрівання злаків n) менше вилягання посіві о) довші волоті р) швидший ріст паростків q) більш сильні рослини r) швидше сходження s) підвищення урожайності і якості урожаю. Передбачено, що термін "спосіб регулювання росту рослин" як він вживається в цьому описі передбачає досягнення будь-якої з дев'ятнадцяти наведених вище категорій відповідей, або будьякої іншої модифікації рослини, насіння, фрукта або овочу (не зважаючи на те, чи цей фрукт або овоч знятий, або не знятий) за умови, що кінцевий результат полягає у посиленні росту або покращенні будь-якої властивості рослини, насіння, фр укта або овочу, на відміну від пестицидної дії (якщо цей винахід не застосовується разом або у присутності пестициду, наприклад гербіциду). Термін "урожай" як він використовується у цьому описі має розумітись як такий, що означає все, що одержане з рослини і що має економічну цінність. Переважно, одержують принаймні підвищення на 10% одного або більшої кількості відповіді росту рослини. Несподівано було виявлено, що сполуки формули (І) і особливо сполуки 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6, 1.7, 1.8, 1.9, 1.10, 1.11, 1.12, 1.13, 1.14, 1.16, 33 85594 1.17, 1.18, 1.21, 1.23, 2.1, 2.4, 2.6, 2.7 (дивіться Таблиці 1 і 2) мають значний вплив на властивості росту рослин, який може різнитись в залежності від різних видів оброблюваних культур. Різниця в регулюванні росту рослин може встановлюватися на основі інтенсивності дії, але також може визначитись кількісними характеристиками необхідними для того щоб одержати таке стимулювання росту або певних частин рослин, або всієї рослини. Похідні індолінону формули (І) можуть застосовува тись для цілей регулювання росту рослин на листовій частині рослин і/або на ґрунті, на якому ростуть відповідні рослини. Винахідники на ґрунті часто використовують гранули, які звичайно наносять у достатній кількості для досягнення рівня від приблизно 0,001 кг/га до приблизно 0,5кг/га активного інгредієнта, переважно між 0,01 і 0,1кг/га. Переважним втіленням винаходу є спосіб регулювання росту рослин, який включає обробку насіння, з якого ростуть вказані рослини, раніше на вказане насіння, нефітотоксичною кількістю сполуки формули (І), яка є ефективною для росту рослин. Насіння можна обробити зокрема покриттям, або розміщенням у, або просочуванням, вимочуванням або зануренням у рідкі або пастоподібні рецептури, які відомі як такі, з наступним висушуванням. Для цих цілей є особливо придатним насіння, яке містить 2-1000 грам на 100кг сполуки формули (І), переважно 5-800г на 100кг, більш переважно 5-250г на 100кг. Точна кількість похідних індолінону для використання залежатиме, серед іншого, від певного виду оброблюваних рослин. Придатну дозу може визначити фахівець у галузі звичайним експериментальним шляхом. Відповідь рослини залежатиме від загальної використаної кількості сполуки, а також від певного виду оброблюваних рослин. Звичайно, кількість похідних індолінону повинна бути нефітотоксичнною для оброблюваної рослини. Хоча переважним способом нанесення сполук, які застосовуються у способі за винаходом, є їх нанесення безпосередньо на листяну частину і стебла рослин, сполуки можна наносити і на ґрунт, на якому ростуть ці рослини. Наступні приклади є ілюстрацією способів регулювання росту рослин за винаходом і не повинні вважатись обмежуючими винахід, в той час як заміни матеріалів і модифікації способів будуть очевидним фахівцю у галузі. Всі показники регулюючих ріст рослин ефектів визначали або скринінговим дослідженням протопластів і/або дослідженням росту коріння, і/або шляхом нанесення сполук, попередньо вибраних для дослідження в природних умовах на дослідних полях. В усі х випадках, необроблені протопласти, рослини або частини рослин, або насіння вважали контрольним. В. Біологічні приклади Приклад 1. Система рослинних протопластів В цьому винаході проілюстроване так зване високоефективне дослідження для швидкого скринінгу хімічних сполук, які модулюють ріст клітин. В цілому, в дослідженні використано: а) рослинні 34 протопласти, вирощені і рідкому середовищі, b) бібліотеку хімічних сполук і с) скринінг протопластів для визначення сполук, які значно впливають на ріст клітин і розвиток. Одержання протопластів: Переважно, протопласти одержують із суспензій клітин, одержаних із калюсу кукур удзи. Протопласти одержували ензимним гідролізом клітинних агрегатів в суспензії. Клітини гідролізували 3-6 годин при кімнатній температурі в суміші целюлази і пектоліази. Протопласти виділяли обережним струшуванням, фільтрували через 45мкм меш і збирали центрифугуванням. Після гідролізу протопласти декілька разів промивали для видалення залишків клітин і ензимних залишків, потім ресуспендували в культуральному середовищі. Протопласти розміщували в 50-100мкл аліквотах в лунки на мікротитрувальному планшеті при густині у межах 100000-2000000 протопласт на мл, переважно при концентрації 800000 протопласт/мл. Скринінгове дослідження: Для визначення хімічних сполук, які модулюють ріст клітин, кукурудзяні протопласти інкубували із бібліотекою хімічних сполук в 96-лункових мікротитрувальних планшетах. Після інкубування при 25°С 1-14 днів, переважно 7-10 днів, протеїновий вміст визначали колориметричними дослідженням на основі барвника Кумассі. Ріст клітин, оброблених хімічними тестовими сполуками визначали шляхом порівняння із необробленими протопластами. Обробка тими сполуками, що походять від формули (І), показала підвищення більше, ніж на 50% у порівнянні із необробленим контролем. Приклад 2. Дослідження росту коріння Коріння рослин є високопроліферативною тканиною, яка дозволяє легко, дешево і швидко провести скринінгове дослідження регуляторів росту рослин. Одержані результати можна легко перенести на загальний вплив на рослини регуляторів росту рослин, визначених у такий спосіб. Застосувавши це дослідження коренів можна визначити вплив обробки насіння на ріст коріння і/або проростання, і/або зміни в середовищі пророслих рослин для визначення можливого застосування у якості покращувача урожаю. Дві насінини пшениці (Triticum aestivum, сорт "TRISO") або 1 насінину кукурудзи (Zea mays, сорт "LORENZO") на отвір в пластиковому лотку, в якому зроблено 8 χ 13 отворів, розміщували на компостний ґрунт, покритий піском. Ці зерна оброблювали 100 мкл/отвір, що відповідало об'єму нанесення прибл. 1200л/га, розчину сполуки, в якому активний компонент знаходився у кількості, еквівалентній 100, 10 і 1г акт.комп./га кожної сполуки за використовуючи автоматизовану систему нанесення (Lizzy Spray Robotics). Проводили шість повторів на ряд кожної сполуки і концентрації. Зовнішній край пластикового лотка залишали необробленим для запобігання одержання помилкових негативних ефектів, а середній ряд (№7) залишили як необроблений контроль. Оброблене насіння залишали висохнути на прибл. 4 годин, потім засипали піском і поливали. Лотки зберігали в кліматичних камерах 14 годин із освітленням при температурі 24°С (±2) в день і 35 85594 16°С (±2) вночі, при відносній вологості (rН) 60% і при щоденному поливу. Оцінку проводили через 16 (±2) днів після обробки шляхом підрахунку пророслих рослин і оцінки фітотоксичних симптомів та виведення відсотку. Окрім того, коріння промивали і паростки відрізали біля насінини, сирі корені розміщували на сухи х паперових рушниках на приблизно 30 хвилин і потім звішували. При цій процедурі корені знаходились при тій же вологості, що забезпечувало можливість порівняння ваги. В Таблиці 4 наведені показники деяких сполук (Спол.), які заявляються як ефективні для регулювання росту рослин, на кукурудзі. Вплив на ріст коріння, який спостерігали, і який наведений в колонці 2 ("100" Ріст коріння взято за стандарт), стосується концентрацій, еквівалентних 100,10, 1г акт.інг./га, кожної. Таблиця 4 Спол. 1.2 1.4 1.6 Кукурудза (концентрація г акт.інг./га) 100 10 1 567 116 69 99 125 105 137 140 149 Комп’ютерна в ерстка Т. Чепелев а 36 1.8 1.10 1.18 1.12 2.7 48 102 170 114 118 100 107 85 88 159 174 126 150 148 174 В Таблиці 5 наведені показники деяких сполук (Спол.), які заявляються як ефективні для регулювання росту рослин, на пшениці. Вплив на ріст коріння, який спостерігали, і який наведений в колонці 2 ("100" Ріст коріння взято за стандарт), стосується концентрацій, еквівалентних 100, 10, 1г акт.інг./га, кожної. Таблиця 5 Спол. 1.1 1.2 1.5 1.23 2.1 2.4 2.7 Пшениця (концентрація г акт.інг./га) 100 10 1 170 93 209 274 228 198 161 117 149 65 61 135 122 151 135 62 115 184 172 390 182 Підписне Тираж 28 прим. Міністерство осв іт и і науки України Держав ний департамент інтелектуальної в ласності, вул. Урицького, 45, м. Київ , МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислов ої в ласності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601