Використання додаткових призначень

1. Спосіб динамічного розподілу системних ресурсів в безпровідному мережному середовищі, який містить етапи: передають початкове призначення ресурсів на щонайменше один мобільний пристрій, з'єднаний з безпровідною мережею, щоб призначити згаданий початковий набір ресурсів на щонайменше один мобільний пристрій; визначають, чи вимагає щонайменше один мобільний пристрій додаткових ресурсів; формують додаткове призначення ресурсів, яке призначає щонайменше один додатковий ресурс на щонайменше один мобільний пристрій; і передають додаткове призначення ресурсів на щонайменше один мобільний пристрій, щоб збільшити набір ресурсів, призначений на щонайменше один мобільний пристрій. 2. Спосіб за п. 1, в якому на етапі формування додаткового призначення ресурсів оцінюють множину всіх ресурсів і визначають підмножину доступних ресурсів. 3. Спосіб за п. 2, який додатково містить етап, на якому вибирають доступні ресурси з підмножини доступних ресурсів для додаткового призначення, яке мінімізує розмір повідомлення додаткового призначення ресурсів. 4. Спосіб за п. 3, який додатково містить етап, на якому вибирають безперервні ресурси, коли більш ніж один додатковий ресурс потрібний, щоб допо 2 (19) 1 3 приймач-передавач, який передає повідомлення призначення ресурсів до множини мобільних пристроїв. 12. Система за п. 11, в якій додатковий компонент формує додаткові призначення ресурсів, коли компонент призначення використовує формат повідомлення, який обмежує призначення підмножини ресурсів. 13. Система за п. 12, в якій форматом повідомлення є щонайменше один із способу призначення безперервного блока, способу призначення таблиці каналів або призначення у вигляді, відомому користувачеві. 14. Система за п. 13, в якій додатковий компонент формує додаткові призначення ресурсів в форматі, який містить щонайменше одне із списку індексів блоків і безперервного блока ресурсів. 15. Система за п. 11, яка додатково містить компонент верифікації, який приймає повідомлення верифікації за допомогою приймача-передавача від мобільних пристроїв, які вказують прийом та успішне декодування початкових призначень ресурсів. 16. Система за п. 15, в якій компонент верифікації відхиляє призначення ресурсів на мобільні пристрої, які не передають повідомлення верифікації, і відхилені призначені ресурси зберігають доступний стан. 17. Система за п. 11, яка додатково містить компонент штучного інтелекту (ШІ), який виконує випереджувальне генерування додаткових призначень для зниження вартості передачі. 18. Система за п. 17, в якій компонент ШІ виводить формат додаткового повідомлення на основі, щонайменше частково, інформації про доступність ресурсу в момент генерації додаткового призначення ресурсів. 19. Система за п. 11, в якій ресурсом є щонайменше одне з каналу передачі, частоти, інтервалу часу передачі і кодового каналу. 20. Система за п. 11, в якій мобільний пристрій містить пристрій безпровідного зв'язку. 21. Система за п. 11, в якій мобільним пристроєм є щонайменше одне із стільникового телефону, портативного комп'ютера і персонального цифрового асистента (ПЦА). 22. Пристрій, який полегшує керування ресурсами безпровідної мережі, який містить: засіб для формування постійного призначення початкових ресурсів, який призначає ресурси на мобільний пристрій; засіб для виявлення, чи є ресурси, призначені на мобільний пристрій, достатніми в даний момент часу; засіб для формування додаткового призначення ресурсів, коли визначено, що ресурси, призначені на мобільний пристрій, є недостатніми; і засіб для передачі призначень ресурсів на мобільний пристрій. 23. Пристрій за п. 22, в якому засіб для формування додаткового призначення ресурсів містить засіб для оцінки всіх ресурсів в мережі та ідентифікації підмножини доступних ресурсів. 24. Пристрій за п. 23, в якому засіб для формування додаткового призначення ресурсів додатково 93045 4 формує додаткове призначення ресурсів в повідомленні, що має формат, який мінімізує вартість накладних витрат на передачу. 25. Пристрій за п. 24, в якому повідомлення описує додаткові ресурси в безперервному форматі, коли більше ніж один додатковий ресурс потрібні мобільним пристроям, і коли достатні безперервні ресурси є доступними. 26. Пристрій за п. 24, в якому повідомлення описує додаткові ресурси в форматі списку індексів блоків, коли мобільний пристрій вимагає менше, ніж три додаткових ресурси, або коли достатня кількість безперервних ресурсів не доступна, щоб задовольнити виявлені вимоги в ресурсах в мобільному пристрої. 27. Пристрій за п. 22, який додатково містить засіб для верифікації, що призначення було прийняте та успішно декодоване мобільним пристроєм. 28. Пристрій за п. 27, який додатково містить засіб для ідентифікації ресурсів, описаних у верифікованих призначеннях як недоступні ресурси, щоб пом'якшити конфліктуюче призначення ресурсів. 29. Носій, що зчитується комп'ютером, що зберігає на ньому команди, які виконуються комп'ютером для: оцінки призначень ресурсів на пристрої, що обмінюються по безпровідній мережі; визначення, чи вимагає пристрій додаткових ресурсів; і забезпечення додаткового призначення ресурсів на пристрій, який збільшує існуюче призначення ресурсів на згаданий пристрій без вимоги призначення повної заміни ресурсів. 30. Носій, що зчитується комп'ютером, за п. 29, який додатково містить команди, які виконуються комп'ютером, для верифікації прийому пристроєм початкового призначення ресурсів перед дозволом передачі на цей пристрій додаткового призначення. 31. Носій, що зчитується комп'ютером, за п. 29, який додатково містить команди, які виконуються комп'ютером, для забезпечення початкових призначень ресурсів, які зберігаються доти, доки не будуть доповнені або замінені. 32. Носій, що зчитується комп'ютером, за п. 29, який додатково містить команди, які виконуються комп'ютером, для оцінки доступних ресурсів для додаткового призначення ресурсів і вибору додаткової підмножини ресурсів, яка мінімізує розмір повідомлення додаткового призначення ресурсів. 33. Мікропроцесор, який виконує команди для доповнення призначення ресурсів пристрою, що обмінюється по безпровідній мережі, причому команди містять: забезпечення початкового призначення ресурсів на цей пристрій; виявлення вимоги в збільшених ресурсах для згаданого пристрою; і формування і передачу додаткового призначення ресурсів на цей пристрій, який збільшує початкове призначення ресурсів для цього пристрою. 34. Мобільний пристрій, який полегшує обмін по безпровідній мережі, який містить: 5 93045 6 компонент, який приймає початкове призначення ресурсів і встановлює керування над ресурсами, ідентифікованими в початковому призначенні ресурсів; і компонент, який ідентифікує додаткове призначення ресурсів і встановлює керування над одним або більше ресурсами, які ідентифіковані в додатковому призначенні ресурсів, щоб збільшити набір ресурсів, призначених на мобільний пристрій початковим призначенням ресурсів. 35. Мобільний пристрій за п. 34, в якому мобільний пристрій є щонайменше одним із стільникового телефону, смартфону, портативного комп'ютера, супутникового радіо, пристрою глобальної системи визначення місцеположення, кишенькового комп'ютера, кишенькового пристрою зв'язку і персонального цифрового асистента (ПЦА). 36. Мобільний пристрій за п. 34, який додатково містить компонент верифікації, який формує повідомлення верифікації, щоб вказати прийом призначення ресурсів і передає по безпровідній мережі. 37. Мобільний пристрій за п. 36, в якому повідомлення верифікації вказує, чи були ресурси, ідентифіковані в призначенні ресурсів, успішно призначені на мобільний пристрій. 38. Мобільний пристрій за п. 36, в якому призначенням ресурсів є щонайменше одне з початкового призначення ресурсів і додаткового призначення ресурсів. 39. Мобільний пристрій за п. 34, в якому початкове призначення ресурсів є постійним призначенням, яке зберігається мобільним пристроєм доти, доки не буде прийняте щонайменше одне з нового початкового призначення і додаткового призначення ресурсів. 40. Мобільний пристрій за п. 34, в якому мобільний пристрій забезпечує індикацію вимоги збільшених ресурсів до безпровідної мережі, щоб спричинити додаткове призначення ресурсів. 41. Мікропроцесор мобільного пристрою, який виконує команди для доповнення призначення ресурсів на мобільний пристрій при обміні по безпровідній мережі, причому команди містять: прийом початкового призначення ресурсів; індикацію вимоги збільшених ресурсів; і прийом додаткового призначення ресурсів; і інтегрування ресурсів, ідентифікованих в додатковому призначенні ресурсів, в набір ресурсів, ідентифікованих в початковому призначенні ресурсів. 42. Спосіб закріплення ресурсів для використання мобільним пристроєм, який містить етапи: прийом початкового призначення ресурсів в мобільному пристрої; встановлення керування над ресурсами, ідентифікованими в початковому призначенні ресурсів; забезпечення індикації відносно вимог в збільшених ресурсах; прийом додаткового призначення ресурсів; і встановлення керування над ресурсами, ідентифікованими в додатковому призначенні ресурсів, щоб збільшити набір ресурсів, одержаний з початкового призначення. Дана заявка на патент заявляє пріоритет заявки №60/659,971 «USE OF SUPPLEMENTAL ASSIGNMENTS», поданої 9 березня 2005 і переданої правонаступнику даної заявки і тим самим явно включеної за посиланням в даний опис. Нижченаведений опис стосується загалом безпровідних обмінів, і більш конкретно, динамічного призначення мережних ресурсів за допомогою забезпечення додаткових призначень ресурсів, які полегшують скорочення ресурсів. Безпровідні мережні системи стали поширеними засобами, за допомогою яких більшість людей у всьому світі прагне спілкуватися. Безпровідні пристрої зв'язку стали меншими і більш потужними, щоб задовольнити потреби споживача і поліпшити мобільність і зручність. Збільшення в потужності обробки в мобільних пристроях, таких як стільникові телефони, призводить до збільшення вимог відносно безпровідних мережних систем передачі. Такі системи звичайно не так легко оновлюються, як стільникові пристрої, які здійснюють обмін в них. Оскільки можливості мобільних пристроїв розширюються, може бути важко підтримувати більш стару безпровідну мережну систему способом, який полегшує повне використання нових і поліпшених можливостей безпровідних пристроїв. Наприклад, може бути дорого (наприклад, в значенні кількості бітів,...) точно описати призначення каналів в безпровідному мережному середовищі. Це може бути особливо істинно, коли не потрібно, щоб користувачі (наприклад, мобільні пристрої) були сповіщені про призначення системних ресурсів іншим користувачам безпровідної системи. У таких випадках призначення системних ресурсів, таких як канали мовлення і подібні, можуть вимагати оновлення фактично в кожному радіомовному циклі, щоб забезпечити кожного користувача адекватною смугою частот і/або мережною потужністю, що може завантажувати безпровідну мережну систему і прискорювати реалізацію мережних обмежень. Додатково, вимагаючи таких безперервних оновлень і/або повідомлень про повне перепризначення, які повинні бути передані користувачам так часто, такі звичайні способи розподілу системних ресурсів можуть вимагати дорогих і високопотужних компонентів зв'язку (наприклад, приймачів-передавачів, процесорів,...) тільки, щоб задовольнити системний запит. Системи зв'язку множинного доступу звичайно використовують способи призначення системних ресурсів індивідуальним користувачам системи. Коли такі призначення швидко змінюються протягом якогось часу, накладні (службові) витрати системи, необхідні тільки для керування призначен 7 нями, можуть стати істотною частиною повної пропускної здатності системи. Коли призначення посилають з використанням повідомлень, які обмежують призначення блоків ресурсів до піднабору всіх можливих перестановок блоків, вартість призначення може бути декілька зменшена, але за визначенням, призначення є обмеженими. Крім того, в системі, де призначення є «такими, що повільно змінюються» («липкими») (наприклад, призначення зберігається у часі замість того, щоб мати детермінований час закінчення), може бути важко формулювати обмежене повідомлення призначення, яке стосується доступних в дану мить ресурсів. Внаслідок, щонайменше, вищезазначеного, існує потреба в даній галузі техніки в системі і/або методології вдосконаленого повідомлення призначення і/або оновлення і скорочення накладних витрат на повідомлення призначення в безпровідних мережних системах. Нижче представлена спрощена сутність одного або більше варіантів здійснення для забезпечення основного розуміння таких варіантів здійснення. Ця сутність не є обширним оглядом всіх передбачуваних варіантів здійснення, і не призначена ні для ідентифікації ключових або критичних елементів всіх варіантів здійснення, ні для обмеження обсягу якого-небудь або всіх варіантів здійснення. Його єдина мета полягає в тому, щоб представити деякі концепції одного або більше варіантів здійснення в спрощеній формі як ввідну частину до більш докладного опису, який представлений нижче. Відповідно до одного або більше варіантів здійснення і відповідного їх розкриття різні аспекти описані з посиланнями на керування системними ресурсами і задоволення потреб користувача в безпровідному мережному середовищі. Згідно з одним аспектом додаткові призначення можуть використовуватися, щоб збільшити призначення, «що повільно змінюються» (наприклад, призначення, які є достовірними доти, доки наступний сигнал призначення не буде прийнятий). Звичайні призначення, що повільно змінюються, можуть бути обмежувальними (наприклад, нездатні призначати довільні набори блоків ресурсів,...). Описані додаткові призначення можуть полегшувати призначення миттєво доступних системних ресурсів, а також забезпечувати більш надійний досвід користувача за зменшену вартість накладних витрат, ніж може бути досягнуто звичайними системами і/або методологіями. Відповідно до іншого варіанту здійснення спосіб динамічного розподілу системних ресурсів в безпровідному мережному середовищі може містити передачу не додаткового призначення на, щонайменше, один мобільний пристрій, з'єднаний з безпровідною мережею, щоб призначити початковий набір ресурсів на, щонайменше, один мобільний пристрій, визначення, чи вимагає, щонайменше, один мобільний пристрій додаткових ресурсів, формування додаткового призначення ресурсів, яке призначає, щонайменше, один додатковий ресурс на, щонайменше, один мобільний пристрій, і передачу додаткового призначення на, щонайменше, один мобільний 93045 8 пристрій, щоб збільшити набір ресурсів, призначений на, щонайменше, один мобільний пристрій. Спосіб може додатково містити прийом підтвердження призначення в мобільному пристрої до передачі додаткового призначення. В іншому аспекті описана система, яка полегшує призначення додаткових ресурсів для мобільних пристроїв. Система може включати в себе компонент призначення, який формує не додаткові призначення ресурсів для множини відповідних мобільних пристроїв, і додатковий компонент, який приймає інформацію, що стосується збільшених вимог ресурсів, щонайменше, однієї з множини мобільних пристроїв, і формує додаткове призначення, щоб розподілити додаткові ресурси, щоб задовольнити вимогам в збільшених ресурсах, щонайменше, одного мобільного пристрою. Система може додатково включати в себе приймачпередавач, який передає повідомлення призначення до множини мобільних пристроїв. Крім того, призначення можуть бути постійними або такими, «що повільно змінюються», такими, що вони зберігаються в мобільному пристрої доти, доки не буде прийняте подальше не додаткове призначення ресурсу. У ще одному аспекті пристрій, який полегшує керування ресурсами безпровідної мережі, може містити засіб для формування постійного початкового призначення ресурсів, яке призначає ресурси на мобільний пристрій, і засіб для виявлення, чи є ресурси, призначені на мобільний пристрій, достатніми в заданий момент часу, засіб для формування додаткового призначення ресурсів, щоб вирішити виявлений недолік ресурсів в мобільному пристрої, і засіб для передачі призначень ресурсів на мобільний пристрій. Додатково, пристрій може включати в себе засіб для верифікації прийому мобільним пристроєм призначення, щоб гарантувати, що додаткове призначення ресурсу йому доповнює призначене для нього початкове призначення ресурсу. Для вирішення вищезгаданих і зв'язаних з ними задач, один або більше варіантів здійснення містить ознаки, детально описані нижче і конкретно вказані в формулі винаходи. Нижченаведений опис і прикладені креслення детально описують деякі ілюстративні аспекти одного або більше варіантів здійснення. Ці аспекти, однак, є ілюстративними і деякими з різних способів, якими принципи різних варіантів здійснення можуть бути втілені, а описані варіанти здійснення призначені, щоб включити в себе всі такі аспекти та їх еквіваленти. Фіг.1 ілюструє групу з N блоків системних ресурсів, щоб полегшити розуміння способу, за допомогою якого різні варіанти здійснення, представлені тут, можуть функціонувати. Фіг.2 є ілюстрацією таблиці каналів, яка може використовуватися в безпровідній мережній системі, щоб полегшити призначення системних ресурсів, яка містить множину користувачів (наприклад, пристрої) і призначення їх відповідних ресурсів. Фіг.3 ілюструє групу блоків ресурсів, які можуть бути розподілені множині користувачів. 9 Фіг.4 є ілюстрацією послідовності непостійних (наприклад таких, що не змінюються повільно) призначень, зроблених протягом деякого часу. Фіг.5 є ілюстрацією послідовності постійних призначень, або призначень, що «повільно змінюються», зроблених протягом деякого часу, наприклад, які можуть використовуватися по відношенню до різних варіантів здійснення, описаних в даному описі. Фіг.6 є ілюстрацією системи, яка полегшує використання додаткових призначень для розподілу системних ресурсів способом, який зменшує накладні витрати системи і/або вимоги передачі за допомогою скорочення розміру сигналу. Фіг.7 ілюструє систему, яка полегшує забезпечення призначень додаткових ресурсів користувачам мережі, щоб зменшити вартість накладних витрат сигналу призначення. Фіг.8 є ілюстрацією системи, яка полегшує формування додаткових призначень для призначення системних ресурсів користувачам мережі, в той самий час знижуючи вартість розподілу ресурсів. Фіг.9 ілюструє систему, яка полегшує призначення системних ресурсів користувачеві за мінімальну вартість накладних витрат. Фіг.10 ілюструє методологію для формування і забезпечення додаткових призначень системних ресурсів користувачам безпровідної мережі. Фіг.11 ілюструє методологію для формування і передачі додаткових призначень користувачеві в безпровідному мережному середовищі. Фіг.12 є ілюстрацією методології для забезпечення додаткових призначень ресурсів для обміну між пристроями по безпровідній мережі. Фіг.13 є ілюстрацією безпровідного мережного середовища, яке може використовуватися разом з різними системами та способами, описаними тут. Різні варіанти здійснення описані нижче з посиланнями на креслення, на яких аналогічні цифрові посилальні позначення використовуються, щоб послатися на аналогічні елементи. У нижченаведеному описі з метою пояснення сформульовані численні специфічні подробиці, щоб забезпечити повне розуміння одного або більше варіантів здійснення. Може бути очевидно, однак, що такий(і) варіант(и) здійснення може(можуть) бути здійснений(і) без цих специфічних подробиць. В інших прикладах добре відомі структури і пристрої показуються в формі блок-схеми, щоб полегшити опис одного або більше варіантів здійснення. Терміни «компонент», «система» тощо, що використовуються в даний заявці, призначені для віднесення до зв'язаного із застосуванням комп'ютера об'єкту або апаратного забезпечення, комбінації апаратного забезпечення і програмного забезпечення, програмного забезпечення, або програмного забезпечення при виконанні. Наприклад, компонент може бути, але не обмежується ним, процесом, що виконується на процесорі, процесором, об'єктом, програмою, що виконується, потоком виконання, програмою і/або комп'ютером. Один або більше компонентів можуть постійно знаходитися в процесі і/або потоку виконання, і компонент може бути локалізований на одному комп'ютері і/або розподілений між двома або бі 93045 10 льше комп'ютерами. Також, ці компоненти можуть виконуватися з різних носіїв, що зчитуються комп'ютером, які мають різні структури даних, збережені на ньому. Компоненти можуть зв'язуватися за допомогою локальних і/або віддалених процесів, наприклад, відповідно до сигналу, що має один або більше пакетів даних (наприклад, даних з одного компонента, взаємодіючого з іншим компонентом в локальній системі, розподіленій системі і/або по мережі, такій як Інтернет, з іншими системами за допомогою такого сигналу). Крім того, різні варіанти здійснення описані тут з посиланнями на абонентську станцію. Абонентська станція може також називатися системою, абонентським пристроєм, мобільною станцією, мобільним пристроєм, віддаленою станцією, точкою доступу, базовою станцією, віддаленим терміналом, терміналом доступу, терміналом користувача, користувальницьким агентом, або користувальницьким обладнанням. Абонентською станцією може бути стільниковий телефон, радіотелефон, телефон протоколу ініціювання сеансу зв'язку (SIP), станція місцевого радіозв'язку (WLL), персональний цифровий асистент (PDA), кишеньковий пристрій, що має можливість безпровідного зв'язку, або інший пристрій обробки, зв'язаний з безпровідним модемом. Крім того, різні аспекти або ознаки, описані тут, можуть бути здійснені як спосіб, пристрій або продукт виробництва, використовуючи стандартні програмні і/або технічні методики. Термін «продукт виробництва», що використовується тут, призначений, щоб охопити комп'ютерну програму, доступну з будь-якого пристрою, що зчитується комп'ютером, несучої або носіїв. Наприклад, носій, що зчитується комп'ютером, може включати в себе, але не обмежуватися ними, магнітні запам'ятовуючі пристрої (наприклад, жорсткий диск, гнучкий диск, магнітні стрічки...), оптичні диски (наприклад, компакт-диск (CD), цифровий універсальний диск (DVD,...), смарт-картки і пристрої флеш-пам'яті (наприклад, плата, «стик», ключ...). З посиланнями на креслення, Фіг.1 ілюструє групу з N блоків 100 системних ресурсів, щоб полегшити розуміння способу, за допомогою яких представлені тут різні варіанти здійснення можуть функціонувати. Такими блоками 100 ресурсів можуть бути, наприклад, часові інтервали, частоти, кодові канали, комбінації вищеописаного тощо. Загальним описом піднабору з таких блоків може бути, наприклад, список індексів блоків, наприклад, список блоків, призначених для конкретного користувача. Наприклад, список індексів, такий як {2, 3, 10, 11, 12, 13} може бути використаний, щоб представити, що цьому користувачеві призначені такі блоки. Альтернативно, може використовуватися масив булівих значень, щоб описати те саме призначення, наприклад, масив з N бітів {01100000011110}. Звичайні системи, що використовують такі механізми призначення, будуть при цьому затрачувати значну вартість, хоча і з різними властивостями. Наприклад, список індексів блоків може бути значно дорожчім в значенні кількості бітів, необхідних для передачі таких призначень, коли піднабір блоків, які повинні бути приз 11 93045 начені, зростає в розмірі. Масив булівих значень, з іншого боку, показує частково фіксовані витрати незалежно від кількості одиниць і нулів, але ці витрати є відносно великими, особливо, коли N зростає. Додатково, у випадках, коли призначення обмежені безперервними наборами блоків, або ресурсів, такі призначення можуть бути передані, вказуючи перший блок в призначенні і загальну кількість блоків в призначенні. Наприклад, призначення індексів блоків, таких як {11, 12, 13, 14, 15} може бути передано як {11, 5}, де «11» являє собою перший блок, який повинен бути призначений даному користувачеві, і «5» представляє загальну кількість безперервних блоків, які повинні бути призначені, з яких 11 є першим блоком. Крім того, якщо упорядкування користувачів відоме, то сигнал призначення може бути переданий без інформації про користувача. Наприклад, необхідно передати тільки кількість блоків, що призначаються, доки всі користувачі сповіщені про призначення для всіх інших користувачів. Наприклад, якщо призначення для користувачів 1-3 представлені як {користувач 1: 1-5}, {користувач 2: 6-7}, і {користувач 3: 8-12}, і якщо всі користувачі знають свої відповідні номери користувача, таке призначення може бути записане як {5, 2, 5}. Однак, така структура вимагає, щоб всі користувачі в системі знали про призначення для всіх інших користувачів, оскіСпосіб Список індексів блоків Безперервний блок Масив булівих значень Відомий порядок користувачів Таблиця каналів Обмеження Ні Так Ні Так Так Таким чином, можна бачити, що типові схеми розподілу призначень не забезпечують механізм, який є як дешевим так і не обмежувальним, і який не вимагає, щоб всі користувачі в системі бачили призначення всіх користувачів. Фіг.3 ілюструє групу блоків 300 ресурсів, які можуть бути розподілені множині користувачів. Такі ресурси можуть включати в себе, наприклад, системні канали, часові інтервали, частоти, кодові канали тощо. Згідно з варіантом здійснення призначення, що повільно змінюються, (наприклад, призначення, які є допустимими доти, доки додатковий сигнал призначення не буде прийнятий) можуть використовуватися, щоб призначати системні ресурси, наприклад, в мережах безпровідного зв'язку (наприклад, OFDM, OFDMA, CDMA, TDMA, GSM,...). Такі призначення також можуть бути обмежувальними, так що витрати на сигнал зменшуються за рахунок ціни обмеження здатності довільно призначати набори блоків ресурсів. Щоб подолати такі обмеження, в той самий час мінімізуючи витрати на сигнал призначення, можуть використовуватися додаткові призначення, щоб керувати системними ресурсами і задовольнити потреби користувача в ресурсах. Наприклад, блоки 300 ресурсів можуть містити перший набір 302 блоків, який містить блоки 1-4, які призначені ко 12 льки, наприклад, користувач 2 не може знати, що його призначення починається з блоку 6, доти, доки він не знає, що користувачеві 1 були призначені блоки 1-5. Таким чином, можна бачити, що системи, які використовують такі звичайні способи призначення системних ресурсів, можуть бути дорогими в реалізації і можуть становити істотну частину системних ресурсів для передачі, в яких вони здійснені. Як можна буде бачити, системи та способи, описані в даний заявці, полегшують подолання таких звичайних труднощів. Фіг.2 є ілюстрацією таблиці 200 каналів, яка може використовуватися в безпровідній мережній системі для полегшення призначення системних ресурсів (наприклад, каналів передачі, часових інтервалів, кодових каналів, частот,...), яка містить множину користувачів (наприклад, пристроїв) і їх відповідні призначення ресурсів. Така таблиця 200 може бути відома всім користувачам, які можуть використовувати індекси таблиці каналів, щоб інтерпретувати повідомлення призначення. Наприклад, згідно з таблицею 200 може бути написане призначення, таке як {користувач 1: індекс 2}, яке може зменшувати витрати на сигнал призначення в порівнянні з методами індексування блоків і/або булівими масивами. Наступна таблиця формулює суть характеристик звичайного механізму призначення з їх відносними вигодами і наслідками. Всі користувачі повинні бачити всі призначення Витрати Високі Середні Високі Низькі Середні Ні Ні Ні Так Ні ристувачеві 1. Користувачу 2 може бути призначений другий набір 304 блоків, який містить блоки 5 та 6. Нарешті, блоки 7-9 можуть складати набір 306 блоків, який складається з невикористаних блоків. Може бути виявлено, що вимоги користувача 1 збільшилися до точки, коли користувач 1 вимагає додаткових блоків ресурсів. Згідно з цим аспектом, може бути згенероване додаткове призначення, що може збільшити поточне призначення 1-го користувача, замість повної його заміни. Наприклад, біт позначення (індикації) може бути включений в згадане додаткове призначення, щоб зазначити це призначення як додаткове призначення, так щоб пристрій одержувача міг його також розпізнати. Якщо біт позначення встановлений рівним «додатковий», то канал або ресурс, описаний за допомогою повідомлення, можуть бути додані до призначення цього користувача, яке раніше підтримується. Якщо біт позначення не встановлений рівним «додатковий», то це повідомлення може бути витлумачене так, щоб замінити попереднє призначення. Фахівцям в даній галузі техніки очевидно, що можуть використовуватися інші способи позначення повідомлення відносно додаткових/не додаткових призначень, і що варіанти здійснення, описані тут, не обмежені використанням біта позначення, а замість цього можуть 13 використовувати будь-який підходящий механізм позначення, або неявний або явний. Наприклад, для користувача 1 початкове призначення, що повільно змінюється, може бути представлене як {1, 2, 3, 4: 0}, де «0» вказує не додаткове призначення, і канали 1-4 є призначеними. Додатково, щоб знизити витрати на передачу сигналу у випадках, коли призначені канали є безперервними (з послідовними номерами), таке не додаткове призначення може бути представлене як [1,4: 0], де перше ціле число «1» представляє перший призначений канал, і друге ціле число «4» представляє довжину (списку) призначених каналів. Якщо додаткові канали повинні бути призначені користувачеві 1, наприклад, через збільшені потреби користувача тощо, то може бути сформоване додаткове призначення і передане користувачеві 1. Наприклад, {7, 8, 9: 1} може представляти, що канали 7, 8 та 9 повинні бути додатково призначені користувачеві 1. В цьому прикладі біт позначення встановлений в «1», щоб вказати, що призначення є додатковим і не повинне просто замінити попереднє призначення каналів 1-4 користувача 1, а замість цього збільшити таке призначення. Додатково, оскільки додаткові канали 7-9 є безперервними, додаткове призначення може бути виражене як [7, 3: 1], де 7 є призначенням першого додаткового каналу, і довжина безперервних додаткових каналів, які повинні бути призначені, дорівнює 3. Згідно з цим останнім аспектом накладні (службові) витрати на сигнал призначення можуть бути додатково зменшені в порівнянні із звичайними системами (наприклад, необхідними для передачі великого другого сигналу, такого як {1,2, 3, 4, 7, 8, 9: 0}). Згідно із зв'язаним аспектом, дозволи передачі додаткових призначень можуть бути основані на підтвердженні попереднього призначення користувачеві (наприклад, прийом деяких даних перевірки достовірності, наприклад, повідомлення верифікації, яке вказує успішне декодування пакету або послідовності по зворотній лінії зв'язку, підтвердження успішного прийому або декодування по прямій лінії зв'язку,...). Таким чином мережа може перевіряти правильність призначення користувачеві до виконання доповнення такого призначення. Фіг.4 є ілюстрацією послідовності непостійних (наприклад, таких, що повільно не змінюються) призначень, 400, зроблених протягом деякого часу. Частоти ілюструються як тип системного ресурсу, що призначається, хоча системні ресурси, що призначаються, не обмежуються як такі, що є саме такими. Згідно з кресленням, першому користувачеві U1 призначена частота fa в момент часу 1. В момент часу 2 частота fa може бути перепризначена користувачеві 2, зокрема, тому що це початкове призначення не є призначенням, що повільно змінюється. Частота fc ілюструється як призначена користувачеві 3 як в момент часу 1 так і в момент часу 2. Однак, оскільки призначення частоти fc користувачеві 3 не є призначенням, що повільно змінюється, збереження частоти fc для користувача 3 може вимагати окремих призначень в кожний з моменту часу 1 і моменту часу 2, призводячи до небажаних збільшень в накладних витратах на 93045 14 сигнал призначення, що в свою чергу може негативно впливати на системні ресурси. Таким чином, система, що використовує призначення, які не є такими, що повільно змінюються, може вимагати n різних повідомлень призначення за цикл, щоб призначити n доступних частот N користувачам. Фіг.5 є ілюстрацією ряду постійних призначень, або призначень, «що повільно змінюються» 500, зроблених протягом деякого часу, так що може використовуватися відносно різних варіантів здійснення, описаних в даному описі. Наприклад, перший набір призначень може бути переданий користувачам 1-Ν протягом першого кадру, і такі призначення можуть зберігатися, доти, доки одне або більше подальших призначень не будуть передані до одного або більше окремих користувачів. Таким чином, перший набір N призначень може бути достатнім, щоб забезпечити призначення системних ресурсів всім користувачам, доти, доки зміна в таких призначеннях не стане бажаною і/або необхідною (наприклад, через потреби користувача, доступності смуги частот,...). Наступному користувачеві, наприклад U6, може бути призначена частота fd, якщо така частота стає доступною, як ілюструється в момент t3. Таким чином, менша кількість повідомлень призначення повинна бути передана по мережі, ніж при використанні призначень, що повільно не змінюються. Додатково, доступні системні ресурси можуть бути призначені будь-якому з користувачів 1-N, якщо цей користувач вимагає додаткових ресурсів. Наприклад, може бути визначено, що U5 вимагає доступності додаткової частоти в деякий момент часу протягом обміну по мережі, в доповнення до частоти fe. Наступне повідомлення призначення може бути передане до U5, щоб вказати, що частоти fe та ff призначені для U5. Крім того, спільно з різними варіантами здійснення, детально описаними тут, таким додатковим повідомленням призначення може бути додаткове призначення, щоб пом'якшити споживання мережних ресурсів при перепризначенні частот до U5. Фіг.6 є ілюстрацією системи 600, яка полегшує використання додаткових призначень для розподілу системних ресурсів способом, який зменшує накладні витрати системи і/або вимоги до передачі за допомогою зменшення розміру сигналу. Система 600 може містити компонент 602 призначення, який керує розподілом системного ресурсу (наприклад, каналу, частоти, часового інтервалу, кодового каналу,...). Компонент 602 призначення містить компонент 604, що повільно змінюється, який генерує призначення, що повільно змінюються, які можуть бути збережені у часі, доки подальша інформація призначення не буде прийнята користувачем (наприклад, пристроєм). Компонент 602 призначення додатково містить додатковий компонент 606, який формує додаткові призначення для розподілу системних ресурсів згідно з потребами користувача, коли вони змінюються. Наприклад, додатковий компонент 606 може формувати одне або більше додаткових призначень каналу, щоб зробити послугу одному або більше користувачам, чиї канальні вимоги змінилися під час події зв'язку. Такі призначення можуть бути передані 15 через одну або більше базових станцій 608, оперативно приєднаних до компонента 602 призначення, до одного або більше користувальницьких пристроїв 610. Згідно з прикладом, користувальницькому пристрою 610 може бути спочатку призначений піднабір доступних ресурсів, наприклад, {1, 3, 4, 6: 0}. Користувальницький пристрій 610 може потім потребувати додаткових ресурсів, і може бути визначено, що блок ресурсів або канал 2 є доступним. Згідно з варіантом здійснення додаткове призначення [2, 1: 1] може бути сформоване і передане користувачеві, щоб додати ресурси, що починаються з блоку 2 і мають довжину 1 (наприклад, канал 2). Таким чином, системі 600 не потрібно повторно передавати об'ємне повне повідомлення призначення (наприклад, {1, 2, 3, 4, 6: 0}). Згідно з іншим прикладом користувачеві можуть бути призначені ресурси 1-4 компонентом 602 призначення за допомогою призначення, такого як [1, 4: 0] (наприклад, використовуючи масив індексів блоків, безперервне призначення,...) або подібне. При збільшенні потреби користувача в ресурсах додаткові ресурси можуть бути призначені користувачеві за допомогою повідомлення про додаткове призначення. Звичайний підхід може повторно передавати повністю нове повідомлення призначення наприклад, [1, 5: 0], щоб додати блок 5 ресурсу до списку призначених ресурсів для користувача. Альтернативно, додаткове призначення може бути сформоване за допомогою додаткового компонента, такого як [5, 1: 1]. Однак, блок 5 ресурсу повинен бути доступний для звичайної системи, щоб можна було використати зменшений формат повідомлення безперервного призначення для ресурсів 1-5, як позначено тут квадратними дужками (наприклад, «[ ]»). Коли блок 5 ресурсу піддається призначенню, що повільно змінюється, на іншого користувача (наприклад, недоступному), система 600 може дозволяти додаткове призначення ресурсів із зменшеними накладними витратами, навіть коли ресурси не є безперервними. Таким чином, коли не безперервні ресурси доступні, звичайна система буде вимагати, щоб було сформоване дороге нове повідомлення призначення, наприклад, {1, 2, 3, 4, 6: 0}, і передане до користувача, щоб призначити ресурси 1, 2, 3, 4 та 6. Навпаки, додатковий компонент 606 може генерувати повідомлення про додаткове призначення, таке як [6, 1: 1], яке вказує, що користувальницькі призначені ресурси повинні бути збільшені за допомогою розподілу ресурсів, що починаються з ресурсу 6 і мають довжину вектора 1. Додаткове призначення ресурсу потім може бути передане однією або більше базовими станціями 608 на пристрій користувача 610. Згідно з ще одним прикладом користувач, який знаходиться на початковій стадії події обміну, може вимагати множини блоків системних ресурсів. Наприклад блоки 3, 4, 7 та 8 можуть бути визначені компонентом 602 призначення як доступні. У цьому випадку два простих повідомлення можуть бути одночасно сформовані і/або передані, щоб призначити ці канали користувачеві. Наприклад, повідомлення можуть бути представлені як [3, 2: 0] 93045 16 та [7, 2: 1]. Таким чином, компонент 604, що повільно змінюється, може генерувати початкове повідомлення призначення, і додатковий компонент 606 може генерувати додаткове призначення, які можуть бути одночасно передані користувачеві, щоб призначити не безперервні канали 3, 4, 7 та 8 користувачеві з меншими витратами для системи 600. Як видно, системи і/або способи, детально описані тут згідно з різними варіантами здійснення, можуть використовуватися разом із системами, які використовують такі призначення, що повільно не змінюються, також як і такі, що повільно змінюються. Фіг.7 ілюструє систему 700, яка полегшує видачу додаткових призначень ресурсів користувачам мережі, щоб зменшити вартість накладних витрат на призначення. Система 700 містить компонент 702 призначення, який може формувати призначення ресурсу для користувачів. Компонент 702 призначення містить компонент 704, що повільно змінюється, який може вибірково формувати призначення, що повільно змінюються (наприклад, постійні), для користувачів, причому такі призначення підтримуються доти, доки подальший сигнал не додаткового призначення не встановить повторно призначення ресурсів цього користувача. Компонент 702 призначення може формувати такі призначення, що повільно не змінюються, якщо бажано, в той час як використання призначень, що повільно змінюються, може полегшити скорочення системних накладних (службових) витрат за допомогою зменшення кількості повідомлень призначення, необхідних для розподілу ресурсів користувачам мережі. Як тільки призначення були призначені користувачам мережі компонентом 702 призначення і/або компонентом 704, що повільно змінюється, додатковий компонент 706 може формувати додаткові призначення як необхідно, щоб розподілити додаткові ресурси одному або більше користувачам. Додаткові призначення можуть розподіляти ресурси, що стали недавно доступними, наприклад, ресурси, які були звільнені через те, що конкретний користувач завершив сеанс зв'язку по мережі (наприклад, завершив сеанс зв'язку по стільниковому телефону, обчислювальний сеанс зв'язку портативного комп'ютера,...). Таким чином, коли звичайні системи можуть вимагати нового, повного призначення, що повільно змінюється, система 700 може формувати додаткове призначення, як детально описано тут, для передачі однією або більше базовими станціями 708 на позначений пристрій користувача 710. Користувальницькими пристроями 710 можуть бути, наприклад, стільникові телефони, портативні комп'ютери, персональні цифрові асистенти (ПЦА, PDA) або будь-який інший підходящий пристрій для взаємодії і/або обміну по безпровідній мережі. Система 700 може додатково містити пам'ять 712, яка оперативно приєднана до компонента 702 призначення, і яка зберігає інформацію, що стосується пристрою користувача 710, системних ресурсів, їх призначень і будь-яку іншу підходящу інформацію, що відноситься, яка забезпечує динамічний розподіл системних ресурсів (наприклад, каналів, частот, часових інтервалів, кодових 17 каналів,...) одному або більше користувачам. Процесор 714 може бути оперативно з'єднаний з компонентом 702 призначення (і/або пам'яттю 712), щоб полегшити аналіз інформації, що стосується формування призначень ресурсів тощо. Потрібно розуміти, що процесором 714 може бути процесор, призначений для аналізу і/або формування інформації, прийнятої компонентом 702 призначення, процесором, який керує одним або більше компонентами системи 700, і/або процесором, який і аналізує і формує інформацію, прийняту компонентом 702 призначення, і керує одним або більше компонентами системи 700. Пам'ять 712 може додатково зберігати протоколи, зв'язані з формуванням додаткових і/або не додаткових призначень тощо, так що система 700 може використовувати збережені протоколи і/або алгоритми, щоб досягнути додаткового призначення системних ресурсів, як описано тут. Очевидно, що компоненти сховища даних (наприклад, запам'ятовуючий пристрій), описані тут, можуть бути або енергозалежною пам'яттю або енергонезалежною пам'яттю, або можуть включати в себе і енергозалежну і енергонезалежну пам'ять. Як ілюстрація, а не обмеження, енергонезалежна пам'ять може включати в себе постійний запам'ятовуючий пристрій (ПЗП, ROM), програмований ROM (ППЗП, PROM), електрично програмований ROM (ЕППЗП, EPROM), електрично стираний ROM (ЕСПЗП, EEPROM), або флеш-пам'ять. Енергозалежна пам'ять може включати в себе оперативний запам'ятовуючий пристрій (ОЗП, RAM), який діє як зовнішня кеш-пам'ять. За допомогою ілюстрації і не обмеження, RAM доступне в багатьох формах, наприклад, в формі синхронного RAM (SRAM), динамічного RAM (DRAM), синхронного DRAM (SDRAM), з подвійною швидкістю передачі даних SDRAM (DDR SDRAM), розширеного SDRAM (ESDRAM), Synchlink DRAM (SLDRAM), і RAM з прямим Rambus (DRRAM). Пам'ять 712 систем та способів, що розглядаються, призначена, щоб охоплювати без обмеження ці і будь-які інші підходящі типи пам'яті. Фіг.8 є ілюстрацією системи 800, яка полегшує формування додаткових призначень, щоб призначити системні ресурси користувачам мережі, в той самий час зменшуючи витрати на розподіл ресурсів. Система 800 містить компонент 802 призначення, який формує сигнали призначення ресурсів для передачі через одну або більше базових станцій 808 до одного або більше мережних користувальницьких пристроїв 810. Такі призначення можуть бути такими, що не змінюються повільно, (наприклад, сформованими протягом кожного часового кадру). Компонент призначення містить компонент 804, що повільно змінюється, який формує не додаткові призначення, що повільно змінюються, або постійні призначення, для пристроїв 810, де такі призначення ресурсу зберігаються для користувальницького пристрою 810, доки подальше повідомлення не додаткового призначення не буде передане конкретному користувачеві. Передаючи постійні призначення, компонент 804, що повільно змінюється, може поліпшити скорочення кількості повідомлень призначення, які повинні 93045 18 бути послані користувачам мережі. Щоб додатково зменшувати витрати на передачу і розмір повідомлення призначення, компонент 802 призначення може містити додатковий компонент 806, який формує повідомлення про додаткові призначення, як описано з посиланнями на попередні креслення. Такі додаткові повідомлення призначення можуть містити біт позначення, який повідомляє приймальному пристрою 810, що повідомлення є дійсно додатковим і повинно збільшити існуючі призначення ресурсів для пристрою 810 замість заміни таких існуючих призначень. Наприклад, біт позначення може бути приєднаний до повідомлення призначення компонентом 802 призначення, так що повідомлення, в якому значення біта позначення дорівнює «0», може вказувати, що це повідомлення призначення є стандартним призначенням, що повільно змінюється, так що призначення, складені таким чином, повинні замінити існуючі призначення. Додатково, якщо біт позначення має значення «1», це може вказувати, що повідомлення призначення є повідомленням додаткового призначення, і призначення в ньому повинні бути додані до існуючих призначень ресурсів. Як очевидно для фахівця, біт позначення може бути призначений для того, щоб забезпечити активну індикацію низьким рівнем відносно додаткового/не додаткового стану, за допомогою чого біт позначення «1» (наприклад, з високим рівнем) може вказувати не додатковий стан, в той час як нульове значення може вказувати додатковий стан, як бажано для цілей розробки системи тощо. Система 800 може додатково містить пам'ять 812 і процесор 814, як детально описано вище з посиланнями на Фіг.7. Крім того, компонент 816 штучного інтелекту (ШІ) може бути оперативно зв'язаний з компонентом 802 призначення і може робити висновки відносно розподілу ресурсів в зв'язку з міркуваннями вартості накладних витрат, тощо. Як використовується тут, термін «вивести» або «висновок» стосується загалом процесу міркування (висновків), або висновку, відносно станів системи, середовища і/або користувача з набору спостережень, які зафіксовані за допомогою подій і/або даних. Висновок (міркування) може використовуватися, щоб ідентифікувати конкретний контекст або дію, або може формувати розподіл імовірності по станах, наприклад. Висновок може бути імовірнісним, тобто обчисленням розподілу імовірності по станах, що представляють інтерес, на основі розгляду даних і подій. Такий висновок може також стосуватися методів, що використовуються для побудови подій більш високого рівня з набору подій і/або даних. Такий висновок призводить до конструювання нових подій або дій з набору подій, що спостерігаються і/або збережених даних про події, чи корельовані ці події в малій часовій близькості чи ні, і виходять чи ні ці події і дані з одного або декількох подій і джерел даних. Згідно з прикладом, компонент 816 штучного інтелекту може виводити відповідне повідомлення додаткового призначення на основі, щонайменше, частково, наприклад, виявлених доступних блоків системних ресурсів. Згідно з цим прикладом може бути визначено, що користувач вимагає три дода 19 ткових блоки системних ресурсів, наприклад, каналів, частот тощо. Компонент 816 штучного інтелекту разом з процесором 814 і/або пам'яттю 812 може прийняти рішення, що блоки 7, 8, 10, 14, 15 та 16 доступні, щоб доповнити ресурси, вже призначені користувальницькому пристрою 810. Компонент 816 штучного інтелекту може вивести, що повідомлення додаткового призначення, таке як [14, 3: 1] є більш ефективним за вартістю, ніж довше повідомлення додаткового призначення, наприклад, {7, 8, 10: 1}. У такому випадку компонент 816 штучного інтелекту може полегшувати дійову генерацію повідомлення додаткового призначення найбільш дешевим (наприклад, найменшим,...) можливим способом, щоб зменшити витрати на передачу. Згідно із зв'язаним прикладом, компонент 816 штучного інтелекту може прийняти рішення, що канал 9 вже призначений користувачеві. У цьому випадку, компонент 816 штучного інтелекту може вивести, що додаткове повідомлення штучного інтелекту, таке як [7, 4: 1], є найбільш ефективним повідомленням. Хоча таке повідомлення додаткового призначення може вимагати аналогічної кількості бітів для передачі, що і додаткове повідомлення, таке як [14, 3: 1], [7, 4: 1] призводить до більш щільного угрупування ресурсів, яке, в свою чергу, може допомагати в керуванні ресурсами, коли координується велика кількість користувачів і ресурсів. Фіг.9 ілюструє систему 900, яка полегшує призначення системних ресурсів користувачеві за мінімальну вартість накладних (службових) витрат. Система 900 містить компонент 902 призначення, який може призначати ресурси, наприклад, частоти, канали, слоти часу передачі тощо, одному або більше користувальницьким пристроям 910 за допомогою однієї або більше базових станцій 908 в комунікаційній мережі. Компонент 902 призначення може містити компонент 904, що повільно змінюється, який забезпечує не додаткові призначення, і додатковий компонент 906, який може формувати додаткові призначення, як описано тут з посиланнями на попередні креслення. Компонент 902 призначення додатково оперативно приєднаний до кожного з: пам'яті 912, процесору 914 і компоненту 916 ШІ, кожний з яких може в свою чергу бути оперативно з'єднаний з іншим. Компонент 902 призначення може додатково містити компонент 918 верифікації, який приймає дані підтвердження від одного або більше користувальницьких пристроїв 910 через одну або більше базових станцій 908. Згідно з цим сценарієм користувальницькі пристрої 910 можуть містити функціональні можливості прийому-передачі, щоб передавати інформацію підтвердження достовірності назад до компонента 902 призначення. Такими даними підтвердження достовірності можуть бути, наприклад, повідомлення верифікації, яке вказує успішне декодування пакету або послідовності по зворотній лінії зв'язку, підтвердження (АСК) успішного прийому призначення і/або декодування по прямій лінії зв'язку тощо. Таке повідомлення верифікації може бути сформовано компонентом верифікації (не показаний), зв'язаним з 93045 20 користувальницьким(и) пристроєм(ями) тощо, який може розпізнавати успішне призначення ресурсу, прийом повідомлення, що передає інформацію призначення, тощо. Таким чином система 900 може перевіряти правильність призначення користувачеві до доповнення призначення за допомогою сигналу, сформованого додатковим компонентом 906. З посиланнями на Фіг.10-12 ілюструється методологія, що стосується формування додаткових призначень системних ресурсів. Наприклад, методики можуть стосуватися додаткових призначень в середовищі OFDM, середовищі OFDMA, середовищі CDMA, або будь-якому іншому підходящому безпровідному середовищі. У той час як з метою простоти пояснення ці методології показуються та описуються як послідовність дій, повинне бути зрозуміло, що ці методології не обмежені порядком дій, так, деякі дії відповідно до одного або більше варіантів здійснення можуть відбуватися в іншому порядку і/або одночасно з іншими діями з тих, що показані та описані тут. Наприклад, фахівці зрозуміють та оцінять, що методологія може бути альтернативно представлена як послідовність взаємопов'язаних станів або подій, наприклад, в діаграмі станів. Крім того, не всі проілюстровані дії можуть вимагатися, щоб реалізувати методологію відповідно до одного або більше варіантів здійснення. З посиланнями виключно на Фіг.10 описана методологія 1000 для формування і забезпечення додаткових призначень системних ресурсів користувачам безпровідної мережі. Методологія 1000 може дозволяти використання ефективних способів призначення каналу, в той самий час уникаючи головних обмежень таких способів. За допомогою використання додаткових призначень ресурсів мережа може тісно узгоджувати призначення користувальницьких ресурсів потребам користувача і давати можливість мережі оптимізувати використання системних ресурсів, навіть коли піднабори ресурсів, що призначаються, обмежені форматом повідомлення призначення. Додатково, використовуючи повідомлення про додаткові призначення, спосіб 1000 може зменшувати кількість повідомлень призначення, необхідних для передачі, щоб досягнути бажаного розподілу ресурсів. Наприклад, якщо мережа повинна збільшити ресурси, призначені на конкретного користувача, додаткове призначення може використовуватися, щоб призначити доступні ресурси, що адресуються відповідно до повідомлення призначення. Звичайні системи/спосіб вимагають, щоб не додаткове повідомлення було послане користувачеві, коли необхідна зміна ресурсів користувача, яка звичайно ініціює множину повідомлень додаткового призначення і/або скасування призначення, які повинні бути послані множині інших користувачів, щоб забезпечити місце для бажаного призначення цільовому користувачеві. Додаткові призначення допускають, щоб зміна розподілу ресурсів була виконана в одиночному повідомленні, в той час як не додаткові повідомлення перерозподілу призначення вимагають, щоб повідомлення було посла 21 не, щонайменше, двом користувачам (наприклад, щонайменше, два повідомлення). Щоб полегшити використання додаткових призначень ресурсів, на етапі 1002 можуть бути сформовані призначення початкових ресурсів і передані до одного або більше пристроїв користувачів по всій мережі. Наприклад, призначення можуть бути не додатковими призначеннями ресурсів, наприклад, мережних частот, каналів, часових інтервалів тощо. Додатково, такі призначення можуть бути призначеннями, що повільно змінюються, щоб полегшити мінімізацію кількості повних призначень, які повинні бути передані по мережі протягом деякого часу. Як тільки призначення були передані користувачам мережі, мережа може бути проконтрольована, щоб визначити, чи вимагають які-небудь користувачі додаткових ресурсів, на етапі 1004. Після визначення того, що користувач вимагає призначення ресурсів в доповнення до існуючих призначень користувача, додаткове призначення може бути сформоване для користувача і передане на пристрій зв'язку користувача на етапі 1006. Як тільки додаткове призначення було передане, спосіб може повернутися до етапу 1004 для продовження контролю і/або виявлення того, чи потрібні додаткові ресурси яким-небудь користувачам, що може потім ініціювати формування передачі подальших додаткових призначень ресурсів на етапі 1006. Наприклад, користувачеві можуть бути спочатку призначені блоки 1-5 ресурсів на етапі 1002. Якщо користувач вимагає додаткових ресурсів, визначення на етапі 1004 може виявляти таку вимогу, і на етапі 1006 такі призначення ресурсів формуються способом, який полегшує скорочення системних накладних витрат відносно розміру повідомлення призначення, тощо. Наприклад, генерація додаткового призначення може містити спочатку визначення, які ресурси (і/або блоки ресурсів) є доступними. Після такої оцінки додаткове призначення може бути сформоване і також може бути помічене прапором, щоб дозволити мережі і/або приймальному пристрою ідентифікувати це призначення як додаткове. Наприклад, якщо визначено, що блоки 11 та 12 ресурсів є доступними для призначення користувачеві, то додаткове повідомлення, що призначає тільки блоки 11 та 12, може бути сформоване на етапі 1106. Це повідомлення може бути підходящим чином зазначене як «додаткове», щоб гарантувати, що блоки 11 та 12 додані до призначених блоків 1-5 замість заміни таких блоків. Тегування (маркування тегами) повідомлення призначення може бути полегшене, додаючи біт позначення до всіх повідомлень призначення, або додаткових або не додаткових, так що значення біта позначення повідомляє пристрою одержувача і/або мережі, що дане призначення повинне або замінити існуюче призначення або повинне доповнити його. Наприклад, коли біт позначення має значення «0», це може вказувати, що призначення є не додатковим, в той час як значення «1» може вказувати, що призначення є додатковим. Очевидно, що значення біта позначення можуть бути інвертовані, доки такі значення послідовно засто 93045 22 совуються для позначення кожного з двох можливих станів повідомлення призначення (наприклад, додаткове і не додаткове). Крім того, позначення призначення як таке також не обмежено використанням біта позначення, а замість цього може бути реалізовано, використовуючи будь-який(і) підходящий(і) індикатор(и) (наприклад, послідовність бітів, префікс повідомлення, прапор в заголовку повідомлення,...). З посиланнями на Фіг.11 нижче ілюструється методологія 1100 для формування і передачі користувачеві в безпровідному мережному середовищі додаткових призначень. На етапі 1102 початкові розподіли ресурсів можуть бути передані користувачам мережі. Наприклад, не додаткові повідомлення призначення можуть бути сформовані і передані на індивідуальні пристрої користувача, яким не потрібно знати про призначення на інші пристрої. На етапі 1104 мобільні пристрої можуть видавати сигнал підтвердження правильності в мережу, щоб верифікувати успішне декодування і прийняття повідомлення про призначений ресурс. На етапі 1106 може бути зроблене визначення відносно того, чи вимагають один або більше мобільних пристроїв додаткових системних ресурсів. Якщо визначення полягає в тому, що ніякі додаткові ресурси не потрібні, то спосіб може завершитися. Якщо, на етапі 1106, це визначено, що додаткові ресурси потрібні пристрою, то на етапі 1108 такий ресурс може бути розподілений з додатковим призначенням. Наприклад, мобільний пристрій, наприклад, стільникового телефону може приймати початковий розподіл ресурсів на етапі 1102, який дозволяє телефонний зв'язок. Визначення на етапі 1106 може вказувати, що користувач мобільного пристрою намагається завантажувати сторінку мережі, передавати цифрову фотографію або файл відеозапису, тощо, який може вимагати додаткової ширини смуги передачі. Таким чином, на етапі 1108, додаткове призначення ресурсу може бути сформоване, щоб задовольнити потреби ширини смуги пристрою, і може бути передане на пристрій, щоб задовольнити потреби пристрою. Згідно із спорідненим прикладом, якщо пристрій спочатку верифікував прийом і/або одержання блоків 100 ресурсів на етапі 104 і вимагає додаткових чотирьох блоків ресурсів, то повідомлення додаткового призначення, наприклад [X, 4: 1], може бути передане на цей пристрій, де X - ціле число, що представляє перший блок ресурсу в першому безперервному наборі доступних блоків ресурсів. Оскільки автентичність всіх попередніх призначень ресурсів була підтверджена на етапі 1104, повний список доступних ресурсів може бути відомий для генерації і передачі додаткового призначення на етапі 1108. Після передачі додаткового призначення на етапі 1108 спосіб може повернутися до етапу 1104 для іншої ітерації верифікації призначення, яка може включати в себе перевірку додаткових призначень до того як мережа буде здійснювати контроль, щоб визначити, чи є подальші додаткові призначення необхідними для одного або більше користувачів на етапі 1106. Зро 23 зуміло, що не потрібно, щоб повідомлення про додаткові призначення ресурсів містили безперервні призначення ресурсів, але що такі призначення можуть бути виражені способом (наприклад, масив індексів блоків,...), який полегшує генерацію зручного і ефективного повідомлення призначення. Наприклад, такі повідомлення можуть бути виражені двома індексами і бітом позначення. З посиланнями на Фіг.12 зображена методологія 1200 для забезпечення додаткових призначень ресурсів для обміну між пристроями по безпровідній мережі. На етапі 1202 можуть бути зроблені початкові розподіли ресурсів, і призначення можуть бути передані до одного або більше пристроїв, що використовують мережу. Наприклад, першому користувачеві можуть бути призначені блоки ресурсів за допомогою не додаткового призначення, що повільно змінюється, наприклад, {1, 2, 3, 6, 7, 10: 0}, в той час як другому користувачеві можуть бути призначені блоки ресурсів згідно з другим повідомленням не додаткового призначення, наприклад, {4, 5, 8: 0}, де «:0» представляє біт позначення, що ідентифікує повідомлення призначення як не додаткове. Користувачам немає необхідності знати (наприклад, немає необхідності бачити) повідомлення про призначення іншим користувачам. На етапі 1204 повідомлення призначення можуть бути підтверджені одержуючим мобільним пристроєм. Наприклад, просте повідомлення підтвердження може бути передане до мережі, яка верифікує прийом, успішне декодування і/або прийом повідомлення призначення. Таким чином, мережа може інформуватися точно про те, які ресурси залишаються доступними для додаткового призначення тощо. На етапі 1206, визначення може бути зроблене, відносно якого, якщо такі взагалі є, пристрої вимагають додаткових системних ресурсів. Якщо ніякі додаткові ресурси не потрібні, спосіб може завершитися. Якщо додаткові ресурси потрібні одному або більше пристроям, то повідомлення може перейти на етап 1208. Наприклад, перший користувач, як описано вище, може вимагати додаткових трьох блоків ресурсів для роботи по мережі. Найбільш ефективний формат додаткового повідомлення може бути виведений на етапі 1208, щоб видати додаткові призначення першому користувачеві з найнижчою вартістю накладних витрат (наприклад, на основі аналізу користі у вартості, методами оптимізації,...). Наприклад, якщо всі початкові призначення блоків ресурсів були підтверджені на етапі 1204, то наступні три доступних блоки ресурсів можуть бути відомі як блоки 7, 9 та 11. Повідомлення додаткового призначення, що містить призначення цих блоків, може бути представлене як {7, 9, 11: 1} і може бути передане першому користувачеві на етапі 1210. Однак, більш ефективним повідомленням (наприклад, більш коротким повідомленням) може бути [9, 4: 1], яке передає додаткові призначення ресурсів чотирьох безперервних блоків ресурсів, починаючи з блоку 9. Так як блок 10 вже призначений першому користувальницькому пристрою, не є ніякого конфлікту, і нові блоки 9, 11 та 12 повинні бути додатково призначені першому 93045 24 користувачеві, щоб задовольнити потреби користувача в ресурсах. Висновки можуть бути зроблені на етапі 1208 (наприклад, використовуючи методи штучного інтелекту, методи машинного навчання,...), що може полегшити визначення того, що бажане більш ефективне (наприклад, більш дешеве) повідомлення, і таке може бути вибране для генерації і передачі на етапі 1210. Згідно з аналогічним прикладом, на етапі 1204 може бути визначено, що другий користувач не зміг верифікувати прийом/прийняття його повідомлення початкового призначення. Доки такі блоки ресурсів все ще доступні (наприклад, не були призначені на третій або наступний пристрій користувача), вони можуть бути призначені першому користувачеві в додатковому повідомленні призначення, наприклад, {4, 5, 8: 1}. Тільки перший користувач повинен знати про додаткове призначення, коли додаткові призначення можуть бути прозорі всім користувачам, крім одержувача, для того щоб ще додатково зменшити мережні накладні витрати, час обробки тощо. Додатково, на етапі 1208, може бути виведено, що повідомлення додаткового призначення може бути зменшене до безперервного призначення, такого як, [4, 5: 1], де «4» представляє перший блок ресурсів, «5» представляє безперервну послідовність блоків, яка починається з «4», і «:1» визначає повідомлення як додаткове. Це допустиме, тому що відомо, що блоки 6 та 7 вже призначені першому користувачеві, так що це більш ефективне безперервне додаткове призначення не знаходиться в суперечності з існуючими призначеннями першого користувача. Таким чином, висновки, зроблені на етапі 1208, можуть полегшувати генерацію і передачу повідомлення додаткового призначення на етапі 1210, що є найбільш ефективним за вартістю відносно вимог накладних витрат і/або розміру повідомлення передачі призначення. Фіг.13 показує зразкову систему 1300 безпровідного зв'язку. Система 1300 безпровідного зв'язку скорочено зображає одну базову станцію і один термінал. Однак, повинне бути оцінено, що система може включати в себе більше однієї базової станції і/або більше одного термінала, причому додаткові базові станції і/або термінали можуть бути по суті аналогічними або відмінними для зразкової базової станції і термінала, описаних нижче. Крім того, повинне бути зрозуміло, що базова станція і/або термінал можуть використовувати системи (Фіг.6-9) і/або способи (Фіг.9-12), описані в даному описі, щоб полегшити безпровідний зв'язок між ними. З посиланнями на Фіг.13 на прямій (низхідній) лінії зв'язку в точці 1305 доступу передавальний (ТХ) процесор 1310 приймає, форматує, кодує, переміжує і модулює (або перетворює символи) дані трафіка і видає символи модуляції («символи даних»). OFDM (мультиплексування з ортогональним розділенням за частотою) модулятор 1315 приймає та обробляє ці символи даних і пілот символи і видає потік OFDM символів. OFDM модулятор 1315 мультиплексу є дані і пілот-символи на належних піддіапазонах, забезпечує значення нуля сигналу для кожного невикористаного піддіапа 25 зону, і одержує набір N символів передачі для N піддіапазонів для кожного періоду OFDM символів. Кожний символ передачі може бути символом даних, пілот-символом, або значенням нуля сигналу. Пілот-символи можуть бути послані безперервно в кожному періоді OFDM символів. Альтернативно, пілот-символи можуть бути мультиплексовані з часовим розділенням (TDM), мультиплексовані з частотним розділенням (FDM) або мультиплексовані з кодовим розділенням (CDM) каналів. OFDM модулятор 1315 може перетворити кожний набір з N символів, що передаються у часову ділянку, використовуючи N-точкове IFFT (зворотне швидке перетворення Фур'є, ЗШПФ), щоб одержати «перетворений» символ, який містить N елементів сигналу часової ділянки. OFDM модулятор 1315 звичайно повторює частину кожного перетвореного символу, щоб одержати відповідний OFDM символ. Повторювана частина відома як циклічний префікс і використовується, щоб боротися з поширенням затримки в без провідному каналі. Модуль 1320 передавача (TMTR) приймає і перетворює потік OFDM символів в один або більше аналогових сигналів і далі призводить до необхідного вигляду (наприклад, посилює, фільтрує і перетворює з підвищенням частоти) аналогові сигнали, щоб сформувати сигнал прямої лінії зв'язку, підходящий для передачі по безпровідному каналу. Сигнал прямої лінії зв'язку потім передають через антену 1325 на термінали. У терміналі 1330 антена 1335 приймає сигнал прямої лінії зв'язку і подає прийнятий сигнал до модуля 1340 приймача (RCVR). Модуль 1340 приймача призводить до необхідного вигляду (наприклад, фільтрує, посилює і перетворює з пониженням частоти) прийнятий сигнал і відцифровує приведений до необхідного вигляду сигнал, щоб одержати відліки. OFDM демодулятор 1345 видаляє циклічний префікс, доданий до кожного OFDM символу, перетворює кожний прийнятий перетворений символ в частотну ділянку, використовуючи N-точкове FFT (швидке перетворення Фур'є, ШПФ), одержує N прийнятих символів для N піддіапазонів для кожного періоду OFDM символу і видає одержані пілот-символи на процесор 1350 для оцінки каналу. OFDM демодулятор 1345 далі приймає оцінку частотного відгуку для прямої лінії зв'язку від процесора 1350, виконує демодуляцію даних над прийнятими символами даних, щоб одержати оцінки символів даних (які є оцінками переданих символів даних), і видає оцінки символів даних до процесора 1355 прийнятих (RX) даних, який демодулює (тобто, виконує зворотне перетворення символів), здійснює звернене перемежування, і декодує оцінки символів даних, щоб відновити передані дані трафіка. Обробка OFDM демодулятором 1345 і процесором 1355 прийнятих (RX) даних є комплементарною до обробки OFDM модулятором 1315 і процесором 1310 ТХ даних, що передаються, відповідно, в точці 1305 доступу. На зворотній (висхідній) лінії зв'язку процесор 1360 даних, що передаються, (ТХ) обробляє дані трафіка і видає символи даних. OFDM модулятор 1365 приймає і мультиплексує символи даних з пілот символами, виконує OFDM модуляцію і ви 93045 26 дає потік OFDM символів. Пілот-символи можуть бути передані по піддіапазонах, які були призначені терміналу 1330 для передачі пілот-сигналу, де кількість піддіапазонів пілот-сигналу для зворотної лінії зв'язку може бути такою ж або відмінною від кількості піддіапазонів пілот-сигналу для прямої лінії зв'язку. Модуль 1370 передавача потім приймає та обробляє потік OFDM символів, щоб сформувати сигнал зворотної лінії зв'язку, який передають антеною 1335 до точки 1305 доступу. У точці 1305 доступу сигнал зворотної лінії зв'язку від термінала 1330 приймають антеною 1325 та обробляють модулем 1375 приймача, щоб одержати відліки. OFDM демодулятор 1380 потім обробляє відліки і видає прийняті пілот-символи та оцінки символів даних для зворотної лінії зв'язку. Приймальний RX процесор 1385 обробляє оцінки символів даних, щоб відновити дані трафіка, передані терміналом 1330. Процесор 1390 виконує канальну оцінку для кожного активного термінала, що здійснює передачу по зворотній лінії зв'язку. Множина терміналів може передавати пілот сигнал одночасно по зворотній лінії зв'язку на їх відповідних призначених наборах піддіапазонів пілот сигналів, причому набори піддіапазонів пілот сигналів можуть переміжуватися. Процесори 1390 та 1350 видають команди (наприклад, керують, координують, контролюють тощо) роботою в точці 1305 доступу і термінала 1330, відповідно. Відповідні процесори 1390 та 1350 можуть бути зв'язані з блоками пам'яті (не показані), які зберігають програмні коди і дані. Процесори 1390 та 1350 можуть також виконувати обчислення, щоб одержати оцінки частоти та імпульсної характеристики для зворотної лінії зв'язку і прямої лінії зв'язку, відповідно. Для системи множинного доступу OFDM (наприклад, системи множинного доступу з ортогональним розділенням за частотою (OFDMA)), множина терміналів може здійснювати передачу одночасно по зворотній лінії зв'язку. Для такої системи піддіапазони пілот сигналів можуть бути такими, що спільно використовуються між різними терміналами. Методи оцінки каналу можуть використовуватися у випадках, коли піддіапазони пілот сигналів для кожного термінала охоплюють повний робочий діапазон (можливо, за винятком меж діапазону). Така структура піддіапазону пілот сигналів може бути бажаною, щоб одержати частотне рознесення для кожного термінала. Способи, описані тут, можуть бути здійснені різними засобами. Наприклад, ці способи можуть бути здійснені в апаратному забезпеченні, програмному забезпеченні або їх комбінації. Для апаратної реалізації процесори, що використовуються для оцінки каналу, можуть бути здійснені у вигляді однієї або більше спеціалізованих інтегральних схем (ASIC), цифрових сигнальних процесорів (DSP), цифрових пристроїв обробки сигналу (DSPDs), програмованих логічних пристроїв (PLD), програмованих користувачем вентильних матриць (FPGA), процесорів, контролерів, мікроконтролерів, мікропроцесорів, інших електронних модулів, призначених для виконання функцій, описаних тут, або їх комбінацій. Для програмного забезпечення 27 реалізація може бути здійснена за допомогою модулів (наприклад, процедур, функцій і так далі), які виконують функції, описані тут. Програмні коди можуть бути збережені в блоці пам'яті і виконані процесорами 1390 та 1350. Те що було описане вище, включає в себе приклади одного або більше варіантів здійснення. Звичайно, неможливо описати кожну мислиму комбінацію компонентів або способів з метою опису вищезазначених варіантів здійснення, але фахівцям очевидно, що можливі багато додаткових комбінацій і перестановок різних варіантів здійснення. Відповідно, описані варіанти здійснення призначені, щоб охопити всі такі зміни, модифікації і зміни, які попадають в обсяг і суть прикладеної формули винаходу. Крім того, до тієї міри, в якій термін «включає в себе» використовується або в докладному описі або в формулі винаходу, такий термін призначений, щоб охоплювати спосіб, подібний до терміну «такий, що містить», оскільки «такий, що містить» інтерпретується, коли використовується як перехідне слово в формулі винаходу. Посилальні позиції 100 блоки системних ресурсів 200 таблиця каналів 300 блоки ресурсів 302 перший набір блоків 304 другий набір блоків 306 набір невикористаних блоків 500 призначення, «що повільно змінюються» 600 система, яка полегшує використання додаткових призначень для розподілу системних ресурсів 602, 702, 802, 902 компонент призначення 604, 704, 804, 904 компонент, що повільно змінюється 93045 28 606, 706, 806, 906 додатковий компонент 608, 708, 808, 908 базові станції 610, 710, 810, 910 користувальницькі пристрої 700 система, яка полегшує видачу додаткових призначень ресурсів користувачам мережі 712, 812, 912 пам'ять 714, 814, 914 процесор 800 система, яка полегшує формування додаткових призначень 816, 916 компонент штучного інтелекту (ШІ) 918 компонент верифікації 900 система, яка полегшує призначення системних ресурсів користувачеві за мінімальну вартість накладних (службових) витрат 1000 методологія для формування і забезпечення додаткових призначень системних ресурсів користувачам безпровідної мережі 1100 методологія для формування і передачі користувачеві в безпровідному мережному середовищі додаткових призначень 1200 методологія для забезпечення додаткових призначень ресурсів для обміну між пристроями по безпровідній мережі 1300 система безпровідного зв'язку 1305 точка доступу 1310 передавальний процесор (точка доступу) 1315,1365 OFDM модулятор 1320, 1370 модуль передавача 1325, 1335 антена 1330 термінал 1340,1375 модуль приймача 1345, 1380 OFDM демодулятор 1350, 1390 процесор для оцінки каналу 1355 процесор прийнятих даних 1360 процесор даних, що передаються 1385 приймальний процесор 29 93045 30 31 93045 32 33 93045 34 35 93045 36 37 93045 38 39 Комп’ютерна верстка Т. Чепелева 93045 Підписне 40 Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601