Тетянин спосіб отримання теплової енергії, при здійсненні вибуху снаряда, в тому числі ядерного або термоядерного

Реферат: Спосіб отримання теплової енергії, при здійсненні вибуху снаряда, в тому числі ядерного або термоядерного, який періодично здійснюють в масиві розплаву металу чи нагрітої пари води або в масиві іншої речовини, придатної для нагріву в стані її розплаву або пари, розміщеного всередині міцного корпусу, через який здійснюють відбір теплоти, створеної вибухами снарядів і акумульованої в зазначених масивах розплаву металу або нагрітої пари води або масиву іншої речовини, придатної для нагріву в стані її розплаву або пари. Потужність вибуху приймають недостатньою для розриву корпуса снаряда. UA 107134 U (12) UA 107134 U UA 107134 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до енергетики. Відомо рішення отримання теплової енергії згідно з патентом РФ 2525088 Сироти спосіб здійснення ядерної реакції або термоядерної. Суть цього рішення полягає в тому, що спосіб здійснення ядерної або термоядерної реакції включає підрив заряду всередині масивного металевого тіла, розміщеного всередині міцного корпусу, енергія вибуху перевищує енергію теплоти для розплавлення металевого тіла, а теплоту, створювану вибухом, утилізують через міцний корпус. При цьому у міру охолодження тіла, вибухи в ньому періодично повторюють. Кожен наступний вибух здійснюють після переходу його у твердий стан. Недоліком цього способу є досить непроста технологія підготовки всередині металевого масивного тіла кожного чергового вибухового пристрою. Крім того, втрата часу на охолодження розплаву, для переходу тіла в твердий стан, є досить суттєвим негативом у загальній технології даного рішення. Більш ефективним є спосіб за патентом РФ № 2528630 Сироти спосіб здійснення вибуховій реакції, в тому числі ядерної або термоядерної. Особливість його полягає в тому, що розплав металу в міцному корпусі не переводиться в стадію затвердіння, усуваючи таким чином втрати часу. Тобто, процедура періодичних вибухів зберігається, але вона здійснюється більш динамічно при необхідному охолодженні цього розплаву, всередину якого вводиться черговий вибуховий пристрій. В результаті відбувається постійне періодичне закачування теплової енергії в цей розплав. Функцію претендента на прототип може виконувати також рішення за патентом РФ № 2545017 Сироти спосіб здійснення керованого термоядерного синтезу. Це рішення в цілому зберігає технологічний принцип патенту РФ 2528630. Але його особливістю є те, що замість металевого розплаву всередині міцного корпусу використовується вода, що заповнює цей корпус, і перетворена в парову субстанцію після першого вибуху. Таким чином, представлені рішення (претенденти на прототип) являють собою спосіб акумуляції теплової енергії, утвореної в результаті періодично здійснюваних вибухів вибухових пристроїв, що подаються всередину масиву матеріалу, що розміщується всередині міцного корпусу. Тому, зазначений масив матеріалу у вигляді металевого розплаву або у вигляді нагрітої пари води, розміщуючись всередині міцного корпусу, передає акумульовану в собі теплоту корпусу, від якого і через який акумульована теплота утилізується для необхідних потреб. Але ці рішення, будучи найбільш доцільними та ефективними аналогами, у тому числі і рішенням керованого термоядерного синтезу, мають ряд факторів, усунення яких дозволяє значно підвищити його доцільність та ефективність. Зокрема, перш за все, мова про наступне. Всередині нагрітого масиву матеріалу, розміщеного в міцному корпусі, температура може перевищувати 15002000 градусів Цельсія. Ясно, що всі технологічні процедури по подачі вибухового пристрою в настільки високотемпературну середу повинні здійснюватися у гранично стислий і прийнятний час. Щоб необхідна працездатність вибухового пристрою не була ліквідована - внаслідок руйнування цього вибухового пристрою до його вибуху. Не менш очевидно, що відомі існуючі технологічні можливості рішення цієї задачі або відсутні, або виявляються неприйнятними, з-за неможливості забезпечити вказаний часовий параметр, в результаті чого поставлена задача виявляється нездійсненною. Або, виконання її можливо лише при досить низьких температурних параметрах масиву матеріалу, всередині якого періодично здійснюються вибухи, теплова енергія яких акумулюється зазначеним масивом матеріалу. Тобто, якщо цей масив матеріалу буде нагріватися в межах 500600°, що означає багаторазове зниження потужності рішень, поданих зазначеними аналогами пропонованого винаходу. Другим чинником, що знижує доцільність і ефективність цих аналогів, є обмеження номенклатури матеріалів, з яких створюється масив акумулювання теплової енергії, утвореної при періодичних вибухах вибухових пристроїв. При цьому, як буде показано далі, ця обставина важлива не тільки (і навіть не стільки), з точки зору розширення технологічних можливостей розглянутого способу здійснення таких специфічних вибухових процесів. Більш важливим є вирішення багатьох проблем і наслідків цієї специфічності, особливо, маючи на увазі ядерні і термоядерні реакції. Тому, з метою усунення зазначених негативів з'явилося рішення, патент України 100274 Спосіб здійснення вибухової реакції, в тому числі ядерної або термоядерної. Це рішення полягає в тому, що в способі отримання теплової енергії при здійсненні вибуху снаряда, в тому числі ядерної або термоядерної, шляхом періодичного підриву вибухового пристрою в масиві розплаву металу чи масиві нагрітої пари води, розміщеного всередині міцного корпусу, через який здійснюють відбір теплоти, акумульованої в зазначених масивах 1 UA 107134 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 розплаву металу або нагрітої пари води, при цьому вибуховий пристрій подають у зазначені масиви через канал з затворним пристроєм, який відкривається при проході вибухового пристрою всередину масиву і закривається після цього проходу, але до настання моменту вибуху вибухового пристрою, згідно з цим рішенням, матеріалом у масиві, що акумулює в собі теплову енергію періодично здійснюваних у ньому вибухів вибухових пристроїв, крім металу або нагрітої пари води, може бути інша речовина, придатна для необхідного нагріву в стані його розплаву або пари, а в масив кожного типу такого матеріалу або суміші таких матеріалів вистрілюється вибуховий пристрій у вигляді снаряда, з фіксацією його вибуху в необхідній зоні внутрішнього простору вказаного масиву. Аналіз означених патентів дозволяє стверджувати, що всі вони можуть створювати так званий збірний прототип корисної моделі, що пропонується даним описом. При цьому такий прототип є найбільш ефективним і доцільним рішенням дейтерієвої енергетики (ВДЕ), народженої в РФЯЦ-ВНДІТФ (м. Снежинск). Тобто, прототип переводить науково-інженерну ідеологію цієї енергетики Снежинцев не просто в стадію реальної можливості здійснення керованого термоядерного синтезу, над яким фізики-термоядерщики провідних країн світу безуспішно б'ються понад півстоліття. Навіть якщо комусь і вдасться просунутися в напрямку керованого термояда, так ось наш підхід можна обґрунтовано характеризувати позаконкурентным у всіх сенсах цього поняття, про що ще скажемо докладніше. А поки, зобов'язані стверджувати, що прийнятий прототип, при всіх його перевагах над всіма іншими спробами (нинішніми і майбутніми) рішення керованого термоядерного синтезу, не вичерпує можливості подальшого підвищення його ефективності та доцільності. Саме ця обставина визначає мету пропонованого винаходу. До всього сказаного маємо додати інформацію про патент РФ Сироты термоядерное взрывное устройство (RU 2538232), який доповнює прийнятий нами прототип. Бо саме базою для появи цього унікального рішення є комплекс вище означених наших же запатентованих рішень. Тому маючи свою основу з послідовних рішень розроблення принципово нового напрямку розвитку термоядерної енергетики, маємо намір цей напрямок не просто посилити, а створити максимально ефективну концепцію ядерної та термоядерної енергетики. Ця задача вирішується тим, що в спосіб вибуху снаряда, в тому числі ядерного або термоядерного, який періодично здійснюють в масиві розплаву металу чи нагрітої пари води, або в масиві іншої речовини, придатної для нагріву в стані її розплаву або пари, розміщеного всередині міцного корпусу, через який здійснюють відбір теплоти, створеної вибухами снарядів і акумульованої в зазначених масивах розплаву металу або нагрітої пари води, або масиву іншої речовини, придатної для нагріву в стані її розплаву або пари, згідно з корисною моделлю, потужність вибуху приймають недостатньою для розриву корпуса снаряда. В масив розплаву металу/пари води або іншої речовини можуть вистрілювати/вводити два снаряди, співвісно спрямованих один в одний, і котрі вибухають не раніше моменту стикання їх між собою. Як єдину конструкцію можна виконувати міцний корпус, з розташованим в ньому снарядом, співвісно з котрим проходить канал, через котрий періодично пропускають пучки частинок типу дейтронів, тритонів або ядер тяжких металів. Пояснення даємо дещо специфічно, здійснюючи більш детальний аналіз нашого підходу на основі збірного прототипу з наших же попередніх винаходів з даної тематики. Ця специфічність обумовлена необхідністю забезпечення належного розуміння найсуттєвіших факторів, запропоновані корисної моделі. Користуємось кресленнями на 26-ти фігурах, до котрих додамо ще чотири фігури, після проведення аналізу цих 26-ти фігур. Схематичне зображення дано для максимального спрощення викладу головної суті. Масштабність і форма зображення умовні, з використанням мінімальних графічних засобів. На кресленні представлено кілька варіантів вирішення задачі. На початку, розглянемо головний принцип, показаний на перших десяти фігурах. На фігурі 1 представлена вихідна ситуація, де показаний міцний корпус 1, всередині якого є металевий розплав 2, у міцному корпусі є канал 3, через який вибуховий пристрій (про нього скажемо далі) має потрапляти всередину масиву розплаву 2. Внутрішній простір, де розміщений масив розплаву 2, як окремий випадок у спрощеному вигляді показано у вигляді куба, хоча може мати і будь-яку іншу необхідну форму - куля, циліндр тощо, в залежності від конкретної ситуації. В каналі 3, на його виході, є затворний пристрій 4, що закриває та відкриває цей канал від масиву розплаву металу 2. Канал 3 має і верхній затворний пристрій, на даній фігурі 1 умовно не показаний. Тобто, в вихідній позиції відсутність верхнього затворного пристрою (про нього скажемо на наступних фігурах креслення) фіксує ситуацію готовності для наступних підготовчих процедур. Зокрема, на фігурі 2 показаний результат цієї першої підготовчої процедури, який полягає в тому, що в канал 3 вставлено пристрій, у вигляді снаряда 6, що має 2 UA 107134 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 наконечник 7 і співвісний з цим снарядом канал 8 всередині нього. Завершується зазначена підготовча процедура закриттям каналу 3 верхнім затвором 11, про який скажемо докладніше пізніше (див. фіг.8). Наступний момент показаний на фігурі 3, де канал 3 відкрито нижнім затворним пристроєм 4 (на даній фігурі умовно цей пристрій не показано, припускаючи, що він перебуває в цей час в іншій частині корпусу 1). На фігурі 4 показана ситуація, коли здійснено постріл снаряда 6, в результаті чого сам снаряд 6 з наконечником 7 опинився в потрібному місці всередині масиву розплаву металу 2. Про процедуру пострілу снаряда скажемо пізніше окремо, а нині характеризуємо на фігурі 5 момент, коли через канал 5 у корпусі 1 і відповідно через канал 8 в снаряді 6 влітає в наконечник 7 пучок 9 елементарних частинок або такий же пучок 9, але ядер важкого металу - наприклад свинцю. Потреба бомбардування пучком 9 внутрішньої частини наконечника 7 полягає в тому, щоб цей наконечник вибухнув, про що скажемо докладніше пізніше. А поки представляємо фігуру 6, де показаний момент вибуху 10 в наконечнику 7 снаряда 6. Результатом вибуху є руйнування цього наконечника 7, одночасно з яким інша верхня частина снаряда 6, що перебуває всередині каналу 3, або виштовхується всередину корпусу реактора 1, або при відповідній дії йде всередину тіла корпусу реактора 1, що передбачає наявність необхідних для цього конструктивно-технологічних умов, на кресленні умовно не показані, вважаючи, що варіанти створення цих умов можуть бути самі різні. При цьому ці умови повинні включати в собі можливість здійснення процедур, що забезпечують, закриття каналу 3 нижнім затворним пристроєм 4. І це закриття повинно відбутися раніше, ніж вибухне наконечник 7 снаряда 6, що передбачає технологічну процедуру відсікання верхньої частини снаряда 6 (перебуває всередині каналу 3) від частини цього снаряда, що перебуває всередині розплаву 2. При забезпеченні вказаних умов, після вибуху наконечника 7 ситуація повертається у вихідну позицію (див. фігуру 1), абсолютно ідентичну їй у поданні, наведеному на фігурі 7. Тобто, в цій позиції затворний пристрій 4 повертається у своє вихідне положення, і реактор готовий для повторення вище зазначеної послідовності технологічних процедур. Зрозуміло, що ця циклічність роботи реактора повинна забезпечуватися відповідною ритмічністю подачі в реактор 6 снарядів. Конструктивно-технологічно ця необхідність може забезпечуватися різними варіантами, враховуючи, що у безлічі військових пристроїв завдання подібного роду давно вирішені, досліджені, і відпрацьовані на практиці масового використання. Ми ж (у порядку ілюстрації), рішення цієї задачі наводимо у варіанті, показаному на фігурі 8, де на додаток до попередніх фігур показана не тільки схема подачі снарядів 6, але і показаний верхній затворний пристрій 11, котрий в належній послідовності відкриває і закриває канал 3 в процесі роботи реактора, що вимагає постійної перезарядки снарядів 6. Фігури 9 і 10 присвячені більш детальному зображенню снаряда 6, подаючи його у двох варіантах. В цілому ці два варіанти аналогічні, маючи загальне рішення у вигляді власне корпусу 6 з наконечником 7 і наявністю всередині корпуса снаряда каналу 8, про що вище вже було сказано. Додатковим елементом обох варіантів є наявність у верхній частині снаряда заряду ВР (вибухової речовини) 13. Цей заряд може бути виготовлений з будь-якої відомої ВР, призначення якої полягає в тому, щоб при її вибуху в положенні, показаному на фігурі 8, снаряд 6 вистрілює через канал 3 в розплав 2, відразу після відкривання затворним пристроєм 4 каналу 3. Відмінність між снарядами на фігурі 9 і 10 полягає в наступному. На фігурі 9 наконечник снаряда виконаний порожнистим, і всередині цієї порожнини розміщено вибухову речовину 12, вибух якої повинен ініціюватися бомбардируванням її пучком елементарних частинок або ядер важких металів, позначених позицією 9 - див. фігуру 5. Зрозуміло, що, крім традиційних ВР, в силу головного пріоритету пропонованого підходу, показане на фігурі 10 ВР 12 повинно мати максимальну енергоємність. 1 в цьому сенсі може йтися про суміші дейтерію з тритієм, або про чисто дейтерієві заряди. Ми не розглядаємо особливості підривання подібних ВР при їх бомбардуванні пучком елементарних частинок або ядер важких металів, бо ця тема достатньо досліджена. Але необхідно відзначити одну важливу особливість, пов'язану з нашими попередніми винаходами. Особливість, що дозволяє істотно підвищити вибухову потужність наконечника 7 снаряда 6. Мається на увазі патент РФ № 2538232 Сироти термоядерний вибуховий пристрій, у якому корпус вибухового пристрою виконаний з металу з пониженим вмістом електронів. Тобто, в нашому конкретному випадку, таким корпусом є порожнистий наконечник 7 снаряда 6, ілюструючи один з варіантів ефективного забезпечення його вибухової потужності. Що звичайно не виключає, а лише особливо підкреслює використання різних наявних можливостей пристрою ядерних або термоядерних снарядів, для забезпечення ефективності запропонованої технології. Тому, в конкретній ситуації, остаточний вибір здійснення ядерних або термоядерних вибухів повинен 3 UA 107134 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 базуватися на проведенні відповідних досліджень, що дозволяють оптимізувати дану технологію з урахуванням всього різноманіття обставин, що впливають на її ефективність. Але перейдемо до варіанта снаряда, представленого на фігурі 10. На відміну від рішення на фігурі 9, тут наконечник 7 виконаний не порожнистим, а суцільним, в який входить канал 8, що слугує для влітання всередину масиву наконечника пучка 9 елементарних частинок або ядер важких металів (див. фіг. 5). Другою відмінністю є відсутність всередині наконечника 7 якоїсь ВР. Можливість зазначеного рішення передбачається на основі наступних чинників. Сам по собі процес бомбардування зсередини наконечника 7 пучком 9 готує передумови для створення і вибуху плазми, що виникає в результаті цього бомбардування. Для цього повинна бути достатня швидкість влітання пучка 9. Сучасні технології прискорювачів досягли необхідного рівня для рішення подібної задачі, тому немає потреби пояснювати цю можливість стосовно до нашого підходу. Бо є більш важливий і ефективний фактор уваги, що перетворює його в принципово новий напрям генерування енергії. Для пояснення цього твердження необхідно звернутися до історії ядерної фізики. Зокрема, мова йде про відкриття ядерної моделі атома. Коротко нагадаємо. Резерфорд за допомогою своїх співробітників Е. Мардсена і X. Гейгера у 1909-1911 роках застосував зондування атома за допомогою α-частинок, які виникають при радіоактивному розпаді радію і деяких інших елементів. Маса α-частинок приблизно в 7300 разів більше маси електрона, а позитивний заряд дорівнює подвоєному елементарному заряду. У своїх дослідах Резерфорд використовував α-частинки з кінетичною енергією близько 5 Мев (швидкість таких частинок дуже велика - близько 107 м/с, але вона все ж значно менше швидкості світла), αчастинки - це повністю іонізовані атоми гелію. Вони були відкриті Резерфордом у 1899 році при вивченні явища радіоактивності. Цими частками Резерфорд бомбардував атоми важких елементів (золото, срібло, мідь і ін). Було виявлено, що більшість α-частинок проходить через тонкий шар металу, практично не відчуваючи відхилення. Однак невелика частина часток відхиляється на значні кути, що перевищують 30°. Дуже рідкісні α-частинки (приблизно одна на десять тисяч) мали відхилення на кути, близькі до 180°. Але Резерфорд виявив, що деякі α-частинки, проходячи крізь золоту фольгу, відхиляються дуже сильно. Фактично деякі взагалі відлітають назад! Відчувши, що за цим криється щось важливе, вчений ретельно порахував кількість частинок, які полетіли в кожному напрямку. Потім шляхом складного, але цілком переконливого математичного аналізу він показав єдиний шлях, яким можна було пояснити результати експериментів: атом золота складався майже повністю з порожнього простору, а практично вся атомна маса була сконцентрована в центрі, Так виникла ядерна модель атома. Якою мірою дослідження Резерфорда належить до нашої корисної моделі у варіанті, представленому на фігурі 10, покажемо наступними міркуваннями. Як вже сказано, випадок бомбардування наконечника 7 пучком 9 з протонів або інших елементарних частинок нема потреби аналізувати, бо дослідження подібного роду досить великі і можна підібрати найбільш доцільні варіанти - при сучасних можливостях існуючих прискорювачів. Але надзвичайно, і незрівнянно більш важливим, є варіант, обґрунтування унікальною ефективності якого логічно випливає зі згаданого дослідження Резерфорда. Зокрема, в цих дослідах новозеландця найбільш важливим для нас є відкритий ним факт зустрічного зіткнення α-частинок з ядром атома важких металів, у результаті чого деяка частина цих зіткнень повертала політ α-частинок в протилежному напрямку. Більш того, було встановлено, що відбиваючись назад α-частинки зберігають енергію і швидкість такою ж, якою вона була до зіткнення з ядром атома - Вікіпедія, Формула Резерфорда. Надалі це явище підтвердилося і спостерігалося в безлічі інших експериментів, у тому числі і при зіткненні ядер в прискорювачах. Не виключено, що в нашому випадку, зазначена особливість відкриття Резерфорда, може мати наступний прояв, для чого необхідні відповідні дослідження. Бо це набуває надзвичайно важливе значення, якщо наше припущення підтвердиться. Зокрема, припускаємо, що частина кількості протонів 9 (або ядер важких металів), бомбардуючи наконечник 7, будуть стикатися з ядрами аналогічного металу, з якого складається наконечник 7. Зрозуміло, що кількість таких протонів (або ядер важких металів) буде незначною, за аналогією з дослідами Резерфорда. В результаті пружної взаємодії ці протони (або ядра важких металів) будуть відскакувати в зворотному напрямку зберігаючи свою енергію. І ось тут буде відбуватися саме для нас важливе - протони, що відскочили (або ядра важких металів), будуть стикатися з протонами 9 (або ядрами важких металів). Якщо враховувати, що сучасні прискорювачі дозволяють досягати швидкості таких часток до рівня майже світлової швидкості, при зіткненні частинок, що відскочили з влітаючими частинками 9 4 UA 107134 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 отримуємо ефект, виявлений у Брукхевенскій національній лабораторії на Лонг-Айленді, а потім у Великому андронному колайдері. Мова йде про створення кварк-глюонної плазми з температурою відповідно 4 і 10 трильйонів градусів. Усвідомити цю обставину повною мірою навряд чи сьогодні можливо, якщо виникають твердження типу - коли золоті ядра, які рухаються зі швидкістю 99.999 % швидкості світла, стикаються, то в результаті цього зіткнення плазма виділяє настільки багато енергії, що її крихітна частинка у вигляді куба зі сторонами розміром в чверть ширини людської волосини, буде містити достатньо енергії, щоб її вистачило на забезпечення всіх Сполучених Штатів електроенергією протягом року (інтернет, категорія: "ЕНЕРГЕТИКА ПЛАНЕТИ" ПАЛИВО І ЕНЕРГІЯ). Коментувати та аналізувати дане міркування немає потреби, відзначаючи лише, що сказане належить і до свинцевих ядер, і припускаючи, що в нашому рішенні кварк-глюонний ефект буде проявлятися максимальним чином, про що ще скажемо кілька докладніше. Але в будь-якому випадку, дослідження на БАК тривають, і можна впевнено стверджувати, що нові результати цих досліджень дозволять більш обґрунтовано не тільки енергетично оцінювати кварк-глюонний ефект, але і визначати можливість його використання, створюючи таку жадану, багаторазово більш ефективну у порівнянні з ядерної і термоядерної, кварк-глюонну енергетику. Що стосується конструювання самого наконечника 7, для забезпечення вказаного ефекту, то це питання конкретного проектування та відповідного дослідження, які при всіх варіантах повинна забезпечити вказаний принцип зустрічної взаємодії протонівабо ядер важких металів. При цьому сказане не належить до всього матеріалу наконечника 7, а тільки до верств його внутрішньої поверхні, що безпосередньо піддаються бомбардируванню пучками 9. Але це, повторимося, завдання потрібної та необхідної розробки і дослідження. У цьому зв'язку, що стосується аналізованого варіанта на фігурі 10, можна стверджувати наступне. Зрозуміло, що згадані міркування про відкриття кварк-глюонної плазми перетворюють пропонований підхід в ще більш ефективне рішення, в порівнянні з усіма іншими варіантами вибухових пристроїв, що використовуються в даному рішенні. Більш ефективними, насамперед в енергетичному сенсі, що забезпечує відповідне збільшення компактності снаряда 6 в цілому (якщо в цьому буде потреба), в тому числі його наконечника 7, формоутворення якого буде мати очевидно різноманітні зміни, для чого природно необхідні відповідні дослідження, що базуються на дослідженнях БАК. Разом з тим, можна стверджувати вже сьогодні, що кваркглюонний ефект цілком придатний і досить ефективним є при виконанні функції ініціації вже відомих вибухових пристроїв, у тому числі ядерних або термоядерних, максимально забезпечуючи їх мініатюризацію. У конструктивно-технологічному відношенні це є непереоціненим позитивом. Маючи на увазі, не тільки максимальну мініатюризацію снаряда 6 з його наконечником 7, але і можливість створення максимально компактних прискорювачів для розгону пучків 9. Хоча, питання влаштування прискорювачів має свою специфіку, яка знімає в принципі турботу і припущення яких-небудь серйозних складнощів і труднощів, про що скажемо ще особливо. До сказаного, щодо варіантів снарядів на фігурах 9 і 10, необхідно додати наступне. Показано, що для вистрілювання снаряда використовується заряд 13 ВР, яка має достатній і необхідний для нашого підходу потенціал. Однак, вище, формулюючи принципи здійснення даного рішення, сказано, що крім вистрілювання може здійснюватися введення снаряда в масив розплаву. Ця ознака передбачає, що замість заряду 13 можуть застосовуватися механічні пристрої для введення снаряда 6 в розплав 2. Цих пристроїв не показуємо, вважаючи, що варіантів таких механічних пристосувань може бути скільки завгодно, враховуючи всю безліч вже наявних рішень цього роду в самих різних сферах енергетичних та інших виробництв. Тому, при конкретному проектуванні завдання буде полягати у виборі найбільш ефективного варіанта з наявної множини вже розроблених пристроїв. Так що, це задача оптимізації з урахуванням особливостей даного підходу, хоча поява нового рішення не виключається, в тому числі і у нас. Бо, дану тематику продовжуємо, маючи серйозний науково-інженерний заділ для цього. Однак продовжимо, аналізуючи фігури 1121. Головна особливість представлених тут варіантів полягає в тому, що снаряди 6 потрапляють в розплав 2 з двох протилежних сторін, при цьому напрямок цього руху показано горизонтальним. Хоча - це не має жорсткого обмеження, маючи на увазі й інші можливості розміщення цього напрямку в просторі. Але, горизонтальний напрям видається найбільш прийнятним, виходячи з необхідності мати справу з прискорювачами, які традиційно мають горизонтальну орієнтацію. Що однак, не створює ні конструктивних, ні технологічних складнощів для зміни орієнтації відвідного каналу прискорювача, що виводить розігнаний пучок елементарних частинок або ядер важких металів на потрібний об'єкт бомбардирування. Так, 5 UA 107134 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 наприклад, відбувається в раніше розглянутих варіантах (фігури 110), де з горизонтально розміщеного прискорювача відвідним каналом пучок 9 переводиться у вертикальне положення. Про це ще скажемо детальніше, а поки відзначимо потребу створення двох співвісно протилежно спрямованих таких пучків. Але перш повідомляємо, що позиції цифрового позначення всіх елементів запропонованого рішення збережені такими ж, як і у варіантах, представлених на фігурах 110. Тому, не повторюємо - які позиції чому відповідають, переходячи до суті справи. Маючи на увазі, що все сказане раніше, зберігається повною мірою, і додаючи міркування, що вносять нові обставини в цій справі. Отже. Немає потреби доводити, що енергетичний потенціал від спрямованих назустріч один-одному пучків 9 істотно зростає. Що важливо не тільки у разі використання цього потенціалу для здійснення необхідної нам енергії вибуху (див. фіг. 14), який відбувається в результаті зіткнення цих пучків. Більше того, повертаючись до міркувань щодо кварк-глюонного ефекту, маємо всі підстави стверджувати, що саме у нашому випадку використання цього безпрецедентного способу стає можливим і найбільш ефективним. Жоден з відомих підходів до ядерної і термоядерної енергетики, не тільки не дозволяє нічого подібного, але вчені та фахівці в цій сфері не зважилися досі дати навіть натяк на те, як з цією багатотрильйонною за цельсієм кварк-глюонною плазмою впоратися. Не зважилися, будучи навченими всім попереднім досвідом, де досі не вирішена проблема безпечного сприйняття плазми в тисячі разів менш гарячої, ніж у кварк-глюонному вибуху. Мається на увазі, що керований термояд в токамаках залишається мрією з безліччю практично не невирішених завдань. А запевнення і вмовляння прихильників та ініціаторів цього дійства (з посиланням на теорію, що вимагає великої експериментальної перевірки), перетворили сімдесятирічну епопею керованого термояда в абсолютно абсурдний і руйнівний захід, що спалив сотні мільярдів доларів і продовжує це розорення. Передбачення фіналу цього безпрецедентного в світовій науці експерименту залишається у цілковитій невизначеності, незважаючи на запевнення в успіху апологетів цього безумства. Головні персонажі даного дійства пішли в небуття, а ті, що залишилися, так само гранично постарілі, цілком очевидно - вже й самі не вірять в ідею ІТЕР, знаючи, до того ж, у них не вистачає запасу життя дістатися до ними ж встановленого терміну завершення абсурду - до сорокових-п'ятидесятих років 21-го століття. Переважна ж більшість фізиків (цілком володіють темою, і не менш вагомі у світовій науці, ніж творці і ініціатори ІТЕР) стверджують, що термояд в токамаківському варіанті не тільки не з'явиться в 21-му столітті, але і не з'явиться ніколи - в силу тупиковості цього підходу, більш ніж достатньо спростованого теорією, і головне - фантастично дорогою практикою. По суті, в нашому підході проблема керованого термоядерного синтезу вирішена досить ефективно. Хоча науково-інженерна громадськість не виявила жодного інтересу до цієї події. Ми ж, йдемо далі, не тільки вдосконалюючи і підвищуючи результативність цього технологічного напрямку. Перш за все, мається на увазі енергетичний прояв бомбардирування протонами або ядрами важких металів, що максимально працює як в режимі спеціального вибухового заряду, так і у здійсненні ініціації вибуху окремого заряду. Проте, це лише частина переваги, хоча і безпрецедентної своєю ефективністю, але все ж залишається мізерією, у порівнянні з нашим проривом - можливості створення кварк-глюонних технологій отримання теплової енергії. Бо, повторимося, світового рівня науко-інженерія, заглядаючи в майбутнє, лише іноді торкається (побіжно і досить поверхово) теми кварк-глюонної енергетики. Всерйоз розмірковувати про це фантастичне джерело енергії ніхто не наважується, розуміючи абсолютну нереальність безпечної і надійної передачі теплової енергії з десятка трильйонів градусів до температурного режиму сучасної теплоенергетики, що працює в межах сотень градусів. Обмежуючись сказаним, повідомляємо про аналітику даної теми, іменованої ЗДІЙСНИЛОСЯ!. Ця робота не опублікована, але бажаючим готові надати у межах наявних інформаційних можливостей, припускаючи офіційне її подання вищим владним, науковим і фінансовим структурам. Однак продовжимо міркування, нагадуючи, що ми аналізуємо варіанти рішення, представлені на фігурах 1121. Так от, на фігурі 15 зображена ситуація, яка є повністю ідентичною фігурі 11. Тобто, після здійснення викладених процедур, повернулися у вихідне положення, показане на фігурі 11. Після чого починається наступний цикл запропонованого способу, і так далі - в триваючій роботі термоядерного/кварк-глюонної реактора. Звертаємо особливу увагу на кварк-глюонне рішення, принципово ідентичне термоядерному. Хоча, повторимося, це температурно-енергетичний якісний прорив вимагає спеціальних проробок і відповідних експериментів, про які більше сказано в ЗДІЙСНИЛОСЯ!. Не кажучи про те, що будь-яка згадка про кварк-глюонні технології, передбачає нову епоху науково-інженерії в енергетиці - головного фактора забезпечення життєдіяльності всієї цивілізації на планеті Земля. 6 UA 107134 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Продовжуючи аналіз, звертаємо особливу увагу на фігури 1621, де варіюються дотичні снаряди 6, введені в розплав 2 з діаметрально протилежних напрямків. Принцип введення не викладаємо, відзначаючи лише вище сказане, що найбільш доцільним є застосування відповідних механічних пристроїв (на кресленні умовно не показані). Саме механічних пристроїв, бо, розглянута вище вибухова технологія подачі снаряда з використанням відповідних зарядів 13, навряд чи здійсненна. Розрахувати цей процес, і головне здійснити з необхідною точністю зустрічі снарядів 6 практично нереально. В тому смислі нереально, що неможливо гарантувати цілісність снарядів 6 до здійснення вибуху всередині наконечників 7 вибухової плазми. Бо якщо цілісність оболонки снаряда буде порушена, то і вибуху ніякого не відбудеться. А ось механічним пристроєм завдання цілком посильне, так, щоб забезпечити потрібне надійне стикання снарядів 6, без порушення їх передчасного руйнування або пошкодження. При виконанні цієї умови (фіг. 16) можливе утворення між наконечниками снарядів 7 наскрізного каналу 14, через який пучки 9 мають можливість при зіткненні стикатися з усіма можливими варіантами створення вибухової плазми, про які вже йшла мова вище. В тому числі, повторюючись, особливу увагу звертаємо на варіант кварк-глюонної процесу з усіма закладеними у ньому позитивами, про які також було сказано. Щоб зазначений процес утворення вибухової плазми мав найбільш сприятливі умови для цього, на фігурі 17 показано рішення з утворенням між снарядами 7 ущільнюючого бандажа 15 в процесі їх торкання. Варіанти здійснення цієї процедури можуть бути різні. Наприклад, можна використовувати принцип з галузі космонавтики, коли на поверхню наноситься шар спеціального матеріалу, що піддається руйнуванню під дією високої температури, створюючи відповідної товщини шар, що поглинає зайве тепло - так зване абляційне охолодження див. напр. інтернет, З небес на Землю (як захистити супутник від згоряння в атмосфері). До сказаного слід додати, що пристрій наскрізного каналу між снарядами 6 не розглядаємо, вважаючи, що сучасні технології та досвід конструювання різних пристроїв більш ніж достатній, щоб вирішити це завдання найбільш ефективно і надійно в безлічі варіантів. Наприклад, в наконечниках 7 у відповідних місцях можуть бути своєрідні "пробки", що в потрібний момент ідуть всередину простору корпусів цих наконечників. Однак, зазначені міркування про пристрої захисного кільця-бандажу 15 і наскрізного каналу 14 взагалі можуть виявитися зайвими, якщо підходити з позицій ще більш технологічно доцільних. Наприклад, задача істотно спрощується, якщо використовувати формоутворення торцевої зовнішньої поверхні наконечників 7 у варіанті, представленому на фігурах 1921. Так що, в технологічному відношенні нема задач, які в принципі непідступні. Що жодним чином не зводиться до спрощення запропонованого способу, а, як у будь-якій новій справі, вимагає відповідного ретельного конструкторсько-технологічного опрацювання і відповідного пошукового та експериментального дослідження. Тому головне завдання полягає в тому, щоб з безлічі наявних варіантів і можливостей вибрати найбільш доцільний і ефективний, що є традиційною умовою вирішення завдань оптимального проектування і дослідження. У всіх вище розглянутих варіантах, ми не розглядаємо питання і проблеми, пов'язані з вибухом снаряда 6 в середовищі розплаву металу 2 або масиву пари води, або масиву розплаву іншого матеріалу. Бо всі ці особливості залишаються практично повністю ідентичними тому, що викладено в описах нашого комплексу попередніх винаходів, згаданих вище. Разом з тим, необхідно зауважити, що рішення всіх проблем істотно спрощується, у випадках здійснення вибуху плазми, що забезпечує істотне зниження рівня, або практично повна відсутність радіаційного фактора. Зокрема мається на увазі ситуація, де мова йде про дейтерієві заряди 12, ініційовані бомбардируванням їх пучками 9, з протонів/ядер важких металів. Кварк-глюонний варіант не чіпаємо, бо ця тема лише на початку свого експериментального дослідження, що може дати неочікувані результати на відміну від теоретичних припущень. На фігурах 2226 розглянемо проблему розгону пучків 9. Ми не претендуємо на саму технологію розгону цих пучків, давно створену і відпрацьовану досить ґрунтовно, про що вже згадувалося. Проте, в нашому підході особливість застосування цієї технології пов'язана зі співвісною зустріччю снарядів 6 всередині реактора 1. Тому природно, має бути обґрунтування цієї технологічної можливості. Варіанти котрої можуть бути різними, забезпечуючи її здійснення для всіляких ситуацій, деякі з яких представлені на зазначених фігурах. Так як, у всіх варіаціях використовується загальний технологічний принцип, основні елементи цього принципу позначені на кресленнях однаковими позиціями. Зокрема, маються на увазі розгінний тунель 16, в якому пучки 9 доводяться до необхідного рівня швидкості. Позицією 17 позначені відвідні тунелі, якими пучки 9 направляються в корпус 1, всередині якого розміщується масив розплаву, в якому снаряди 6 повинні вибухати внаслідок утворення всередині них вибухової плазми. 7 UA 107134 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 На фігурі 22 представлений варіант, де є один корпус реактора 1 і два відвідних тунелі 17, через які розігнані в прискорювачі 6 пучки 9 зустрічаються всередині реактора, забезпечуючи необхідний результат, особливості якого викладено вище. На фігурі 23 рішення аналогічне фігурі 22, але відвідних тунелів 17 не два, а чотири. Тому в реакторі 1 подвоюється потенціал енергетичного процесу. Тобто, в межах одних і тих же, наявних геометричних параметрів, є можливість кратно збільшувати потенціал реактора. Більш того, на фігурі 23 не виключається збільшення цієї можливості в три, чотири і навіть більше разів, при одному реакторі 1. При цьому будуть повністю зберігатися технологічні суттєві особливості нашого підходу, представлені вище. Надалі, щоб не плутатися з позицією 1, вважаємо, що нею позначається корпус 1, про який йшла мова в попередніх роздумах і відповідно реактор, в якому цей корпус є найважливішим конструктивним і технологічним елементом. Загальною особливістю варіантів на фігурах 22 і 23 є те, що прискорювач 16 виконаний з одностороннім напрямком руху пучків 9 - на кресленні воно показано за годинниковою стрілкою (може бути і у зворотному напрямку). Але сучасні тенденції пристрою прискорювачів, так званих колайдерів, створюють можливість в одному і тому ж тунелі забезпечувати розгін пучків частинок/ядер важких металів у різних напрямках. Не вдаючись у деталі і позитиви цього виду прискорювальної техніки, стверджуємо, що у нас цей фактор є досить доцільним для здійснення вище представленого рішення, показаного на фігурах 1121. Бо, в принципі, не виключається можливість створення лінійних прискорювачів, що забезпечують зіткнення пучків 9 в реакторі 1. Але повторимося, немає потреби доводити безперечну перевагу колайдерів в нашому рішенні. Про це ще скажемо додатково надалі, а поки приступаємо до аналізу фігур 2426. На фігурі 24 показано рішення з колайдером 6, з трьома реакторами 1, до яких підходять відвідні канали 17, що забезпечують введення пучків 9 всередину реактора 1. Всі ці елементи розміщені всередині площі, утвореної окружністю колайдера 16. На фігурі 25, повна аналогія з фігурою 24, але з розміщенням реакторів 1 і відвідних каналів 17 за межами площі кільця колайдера 16. Чому віддати перевагу, навряд чи варто задумуватися, бо в кожному конкретному випадку буде виникати безліч обставин, які будуть впливати на прийняття рішення про компонування даної технології. На фігурі 26 представлений варіант, де на основі одного колайдера поєднуються рішення двох попередніх варіантів, показаних на фігурі 24 і 25. Природно, компонування на фігурі 26, найбільш доцільне та доречне, виходячи з прагнення максимізації потенціалу енергетичного комплексу. Це прагнення може вимагати збільшення кількості реакторів 1 і відповідно відвідних каналів 17, тобто, наприклад на фігурі 26 не забороняється (при потребі) влаштувати не 6, а більше реакторів 1. Більш того, при прагненні максимального знімання енергії з одного колайдера, цілком можливо на цьому ж колайдері поєднання компонування реакторів і відвідних каналів, показаних як на фігурах 2223, так і на фігурах 2426. Всі суттєві фактори нашого підходу розглянуті. Проте необхідно сказати і про речі, які з однієї сторони впливають на сприйняття даної технологічної інновації, і разом з тим на перспективу її використання. Хоча, повторимося, хто бажає краще усвідомити значення нашого технологічного прориву, можемо надати більш повний виклад цієї теми, вище згаданої ЗДІЙСНИЛОСЯ!. Поки ж, науко-інженерія навіть вухом не повела, й не збирається помічати це звершення. Все по діалектиці, але прокинутися від загальної нестями - доведеться. Велике ″хмуреніє″ умів створюють США, взявши під опіку Андреа Россі. Бентежить уяву також раптом, що виплив з невідомості, компактний термоядерний реактор компанії Локхід. Це ж треба - 16 жовтня 2014 повідомляється, перші реактори розміром не більше вантажівки можуть запрацювати вже через десять років - попередні результати показали реальність створення термоядерного реактора потужністю 100 мегават і розміром в 10 разів менше існуючих ядерних реакторів. І далі Перший термоядерний реактор Lockheed побудує і випробує протягом року, а повноцінний прототип обіцяє через п'ять років. Безцеремонність американців унікальна. Ще ні кола, ні двора, а дзвін до небес. І завжди, одне й те ж. "Створити міні-зірку на Землі" - ось мета Національного комплексу лазерних термоядерних реакцій (NIF), де знаходиться найбільший лазер з самим потужним вмістом енергії, який розташовується в Ліверморі, штат Каліфорнія. 29 вересня 2010 року NIF завершив перший експеримент по запаленню, в якому 192 лазера сфокусувалися на маленькому циліндрі з 8 UA 107134 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 капсулою з замороженим водневим паливом. Цей експеримент став останнім в серії тестів, які призведуть до довгоочікуваного "запалення", коли ядра атомів палива в капсулі змушені зливатися, випускаючи величезну енергію. Очікується, що вихід термоядерної енергії на установці вперше перевищить енергію, витрачену на запуск реакції. Це стане цінним джерелом сили. На будівництво NIF пішло більше 3,5 мільярдів доларів з 1997 року, комплекс є частиною Ліверморської національної лабораторії ім. Лоуренса. Повного злиття вчені хочуть досягти до 2012 року. І цього термоядерного сірника запалили, домігшись того, чого бажали. Захоплений галас рознісся по всьому світу. З Лівермора пішли потужні запевнення, що вони перевершать ІТЕР - і за часом, і по суті розв'язуваної проблеми керованого термояда. Але не пройшло і року, піна цього абсурду осіла, і донині суцільний мовчок. Бо кожному, хто достатньо знає і розуміє інженерну справу, ясно, наскільки бездарний задум з цим термоядерним сірником, для якого протягом 15 років створювали багатомільярдну за вартістю велетенську гору, абсолютно безглуздого нагромадження, що народило навіть не мишу, а лише її слабкий писк, абсолютно нікчемний для вирішення проблеми термоядерної промислової енергетики. Благо, саме після цього ″сраму″ в Ліверморі, підвернувся Андреа Россі зі своїм реактором, який став об'єктом загальної уваги публіки, малоздатної до осмисленого сприйняття цього дива. Про Россі ще скажемо, а тут наспів і Локхід, з усіма типовими для американців штучками. Перший рік, після цієї вбивчої новини завершився. 1 ми чекаємо, що буде далі, бо поки НІЧОГО з обіцяного. Не будемо загадувати, але ситуація підозріло скидається на Ливерморську комедію. Однак будемо чекати. Тепер про Россі, котрий сполохав весь світ і всю науку. Тим більше, що його відкриття двічі підтвердив Олександр Пархомов в Росії. Наука перебуває в подиві і повній розгубленості. Хоча НАСА і ще дехто, щось там зрідка видають, типу натяків абсолютно ніяких. У Росії також розбрід і хитання на цю тему. Навіть не намагаючись щось припускати (фізики все одно розберуться), висловимо деякі міркування, цілком очевидні, але дивним чином замовчувані. Припустимо, через деякий час теоретики знайдуть пояснення феномену реактора РоссіПархомова, що забезпечує отримання теплової енергії, у кілька разів більше від її витрати, необхідної для роботи реактора. І що з цього буде? Дана тема абсолютно не аналізувалася з позицій інженерії, без чого експерименти Россі і Пархомова залишаються забавною екзотикою (того ж типу, що і в Ліверморі), абсолютно непридатною для реалізації її в промисловій енергетиці. Про що взагалі-то, кажуть і самі автори цього дива. Підкреслюємо - промисловій енергетиці. Це означає, що жодні відкриття (у найближчій перспективі) не дозволять усунути з глобальної економіки великомасштабні електроенергетичні об'єкти, що забезпечують електроенергією життєдіяльність економіки і всіх сфер соціуму. У кращому випадку, творіння Россі-Пархомова отримають свою нішу в сфері теплопостачання окремих відносно невеликих об'єктів, це буде 10 або 15 відсотків - гадати не варто. Але це не змінить головний принцип існуючого розкладу глобальної потреби енергії в цілому, в тому числі, перш за все електроенергії. Коли максимальна концентрація електрогенерації є найбільш доцільною. Обмеженість застосування реакторів Россі-Пархомова диктується їх інженерною хибністю. Розмови про те, що це мовляв тільки початок, а далі все відпрацюється належним чином, абсолютно недоречні, якщо є непереборний недолік подібних реакторів, котрий відразу ж визначає обмеження доцільності їх застосування. Мається на увазі наступне. При цьому виходимо з реалій, а не з фантазій, якими нестримно оперують ревнителі досягнення Россі-Пархомова. Ми знаємо, що реактор Россі-Пархомова це досить невелика штучка - типу олівця. Тому, коли треба було Россі створити мегаватний енергетичний блок, розміщений в окремому контейнері, довелося використовувати сто таких виробів, назвемо цей виріб - реакторчик. Звичайно ж, сто реакторчиків, що потребують постійного нагляду та відповідного обслуговування, навіть при сучасних можливостях автоматизації та надійної інформатизації, це далеко не подарунок. Хоча в ряді ситуацій, позитив такого енергетичного комплексу, оздоблений хмарою реакторчиків, цілком може бути терпимим. Але абсолютно очевидно, що рівень цієї терпимості буде істотно знижуватися при збільшенні потужності цього комплексу, де буде пропорційно збільшуватися кількість реакторчиків. І абсолютно неможливо уявити, щоб подібними комплексами можна було б забезпечувати отримання теплової енергії для ТЕС, у переважній більшості яких прийнятна потужність починається зі ста мегават. Але цей лише мінімум, вимагає 10000 реакторчиков Россі-Пархомова, за кожним з яких необхідний нагляд і обслуговування. Що вже говорити про основні типи ТЕС потужністю на порядок 9 UA 107134 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 більшою? Чи реально забезпечити їх роботу реакторчиками, кількість яких буде обчислюватися сотнями тисяч, мільйонами? Не кажучи вже, про запаморочливе павутиння трубопровідної мережі, якою якось треба буде збирати теплоту від реакторчиков, супроводжуючи її до пристроїв генерування електроенергії. Нескладно здогадатися, що, якщо не все, то все ж основні з зазначених неприємностей (безлічі реакторчиків), можуть усуватися, або знижуватися шляхом збільшення потужності окремого реакторчика. Але ця гіпотеза досі не має ні найменшої підстави для переходу від неї до реальності. Бо, за відсутності теорії, та при безлічі непорозумінь у самій емпіриці зробленого відкриття, цілком ймовірно (іншого поки що не проглядається), що масштабність реакторчика Россі-Пархомова не виходить за межі виявлених ними параметрів. До того ж, поки що сама практика доводить, що збільшення масштабності реакторчиків Россі-Пархомова не дає ніякої надії. 1 це далеко не всі питання, без відповідей на які відкриття Россі-Пархомова навряд чи реалізується навіть на вище згаданому рівні 10-И5 % від загальної потреби теплової енергії в глобальній економіці. А коли фантазії шанувальників Россі залітають у сферу авіації та космосу, стає зовсім прикро від цього примітивізму. Хоча, згадана вже діалектика, доводила і продовжує доводити, що інтелектуальний потенціал людський здатний долати самі немислимі перепони, що в принципі не виключає прояву цієї здатності і в історії з реактором Россі-Пархомова. Але поки що, це лише слова, з реальністю абсолютно несумісні. І скільки знадобиться часу, щоб усунути це непорозуміння невідомо. Тому сміємо стверджувати, що нині історія реактора Россі-Пархомова набуває майже повну ідентичність із вище зазначеною енергетичною комедією, розіграною в Ліверморі. З тією лише різницею, що Ліверморський глухий кут, повторюючи безглуздість епопеї ІТЕР, також йде і піде в небуття, в частині виходу на промислову енергетику. А історія реактора Россі-Пархомова цілком можливо вийде у стадію реалізації, але обмежиться зовсім незначною часткою застосування в загальному обсязі глобальної енергетики. Але повторюємося, людський інтелектуальний потенціал не підвладний будь-яким припущенням і твердженням. Тому перспектива реактора Россі-Пархомова може приголомшити самими неймовірними потрясіннями, до чого ми безпосередньо маємо намір докласти власні зусилля. Але, фраза ця має сенс, якщо буде остаточно доведено, що відкриття Россі-Пархомова є об'єктивною реальністю. А не вищої проби фокусом і блефом, про що є досить тверджень. Об'єктивно оцінюючи ситуацію, необхідно відзначити також наступне. Саме максимальне прагнення до об'єктивності вимагає викласти додаткові міркування про споруджувану ІТЕР, Ліверморські експерименти з термоядерним сірником, незнаного ще реактора компанії Локхід та реакторів Россі-Пархомова. Жодне із згаданих напрямів не може навіть близько зіставлятися з науково-інженерним досягненням нашого підходу. Це не авторський суб'єктивізм, а реальність, яка підтверджується сучасним рівнем науково-інженерії. Однак з цього не випливає, що здійснення пропонованої технології не вимагає вирішення і дослідження багатьох завдань і проблем. Але це завдання і проблеми традиційного характеру, без чого немислиме жодна нова справа. Принципово ж, у нас немає жодного чинника, який може бути підданий сумніву в частині протиріччя сучасному рівню знань, або сумніву у відношенні здійсненності даного підходу. А з цього випливає правомірне твердження про те, що шукана понад 60 років термоядерна енергетика знайдена, цій темі присвячена згадана вище наша робота ЗДІЙСНИЛОСЯ!, яку готові надати будь-кому охочому, хто бажає належно вникнути і усвідомити сенс і значення цього ЗВЕРШЕННЯ! Слід додати, що, навіть, якщо, досі невідомий реактор компанії Локхід, не є блефом і науково-інженерною халтурою (за аналогією з ІТЕР та NIF Лівермора), то і в цьому випадку ні у кого з цих та інших напрямків немає найменшого натяку на претензію замахнутися на кваркглюонну технологію видобутку теплової енергії. Тому, принципово, всі відомі озвучені і передбачувані досягнення в термоядерній енергетиці, стають вчорашнім днем. Чому нам вдалося цього досягти? Відсилаємо у черговий раз до ЗДІЙСНИЛОСЯ!. Разом з тим, можемо заявити про певні фактори з цієї роботи, без чого завдання не було б вирішено. Це ПАРАДОКС ВИНАХІДНИКА, сенс якого на початку минулого століття сформулював і запровадив у науковий обіг математик Пойа Дьордь (Джордж) Poiya George (англ.) 1887-1985 Угорщина, в 1940 переїхав до США. Не вдаючись у деталізацію цього феномена, відзначимо, що мова йде про "Процеси вирішення завдань, що являє собою пошук виходу з утруднення або шляхи обходу перешкоди, - це процес досягнення мети, яка спочатку не здається доступною …». Якщо ще наочніше і ясніше, при пошуку такого рішення необхідно вийти за межі традиційних якихось обмежених уявлень, і поглянути на справу в самому загальному вигляді з усіх можливих точок зовнішнього огляду проблеми. Замість того, щоб всі сили витрачати на куце рішення задачі, перебуваючи всередині цієї проблеми, нерозв'язних протиріч, у яких дослідники марно витрачають час і всі свої 10 UA 107134 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 зусилля. Саме це відбулося і продовжує відбуватися більш 60 років при традиційному пошуку рішень мирного термояда. При цьому, це стосується всіх без винятку варіантів цих пошуків. Нам вдалося вийти з пастки, в якій опинилася і досі перебуває вся світова наука, яка шукає керований термояд. І поглянути на проблему, так, як ніхто не здогадався. І ось, задача вирішена. Що далі? З чого почати енергетичну революцію? Зрозуміло, що змістовні відповіді на ці питання вимагають роботи багатьох вчених, перш за все, і природно інженерів. Не кажучи вже про політичну складову вирішення цієї проблеми, котра нерідко впливає на хід справи самим згубним чином. Що ж стосується науки, радіти особливо не слід, спостерігаючи дійсність останнього століття, і з сумом згадуючи Данила Граніна. ″Как ни странно, многие ученые страдают болезнью бездумья. Орган, заставляющий мыслить, у них атрофирован. Тем более, что бездумье нисколько не мешает их научным показателям″… Це прикре непорозуміння є інтернаціональним, в тому числі, як ми бачили, і в сфері енергетичної, порушеної вище. Але життя візьме своє (якщо його сама наука ж не знищить), і необхідна робота для реалізації нашої енергетичної концепції буде виконана належним чином. Ми ж, зі свого боку, висловимо ряд міркувань, які повинні бути найважливішими в низці необхідних заходів. Перш за все, потрібно вирішити проблему прискорювачів, якими необхідно створювати і розганяти пучки 9. Прискорювальна техніка і без того розвивається досить інтенсивно й різнобічно, у тому числі з прагненням забезпечення її максимальною компактністю. У нашому випадку це найважливіший фактор, який дозволяє розширювати сферу застосування пропонованої технології. Зокрема, це актуальна проблема для існуючих ТЕС, де, при її належному вирішенні, можна реалізовувати термояд на будь-якій електростанції, здійснюючи її реконструкцію-модернізацію пропонованою технологією. Це ж міркування стосується морських і річкових суден досить великих параметрів, де термоядерна енергетика створює непереоцінений комплекс переваг, у тому числі і перш за все, в порівнянні з ядерними енергетичними установками. Коли ми згадували про першорядну доцільність застосування термояду для великих енергетичних об'єктів, це ні в якому разі не заперечувало і не виключало створення термоядерних реакторів меншої потужності, включаючи малі параметри, аж до використання в окремих будівлях, або в групі будівель. Ми не аналізуємо фактор призначення таких будівель, припускаючи, що градація може бути досить великою, в тому числі і житлових будинків. Але все це вимагає грамотного і ретельного опрацювання і дослідження, про що вже було сказано. І нарешті, звертаючись до фігур 2226, необхідно відзначити найважливіший фактор, який фізики-ядерники, бажаючи вирвати у Природи чергову таємницю, очевидно, з висоти свого привелійованого положення, зневажливо ігнорують. Що відбувається? Колайдери, на яких фізики вправляються (спалюючи все більше мільярдів доларів, прориваючись в глиб таїнств Природи), так це гігантські споруди, рівних яким (особливо БАК) людство не створювало. Енергії ці науково-циклопічні творіння вимагають запаморочливо багато. Але і цього недостатньо, потрібні ще більш потужна крутість, з відповідним зростанням споживання електроенергії. Ми ж, пропонуємо вирішувати проблему колайдерів надзвичайно ефективним чином. Зокрема, якщо повернутися до згаданих фігур 2226, видно, що колайдер є головним елементом видобутку теплоти. А для електрогенерації на його основ, необхідно створити ТЕС з повним традиційним комплексом обладнання, де теплова енергія буде використовуватися з реактора 1. Зрозуміло, що ця схема може виконуватися в різних варіантах, представлених на зазначених фігурах, не виключаючи, що можуть бути й інші варіанти, повністю відповідні пропонованому підходу. Сказане належить не тільки до колайдерів, які належить ще споруджувати для фізиків, але і до вже існуючих. Зокрема, цілком ймовірно, що ця ініціатива може бути позитивно сприйнята в ЦЕРНІ для реалізації її на основі БАК. А чим не підходить колайдер в Протвино? Котрий занедбаний і руйнується без всякої перспективи відновлення будівництва. Можна наводити й інші приклади, але сказаного досить, щоб усвідомити безпрецедентну позитивність даної пропозиції. Ця позитивність зростає ще більше, якщо приймаючи дану ідею, виходити з того, що пропонований енергетичний комплекс, створений на основі колайдера, стає не тільки науковим, але і електрогенеруючим об'єктом. І ще невідомо, що буде більш важливим як для науки, так і економіки. Мається на увазі наступне. Колайдер працює епізодично, простоюючи більшу частину часу, в суті, без всякої користі від свого існування - хіба що під час цього простою менше споживається електроенергії. У нашому ж випадку, робота колайдера і відповідно електрогенерація відбуваються постійно, з 11 UA 107134 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 чергуванням у цій сталості періодів, коли колайдер використовують фізики. При цьому зовсім не виключається (і навіть, більш ніж доцільно) організація роботи колайдера таким чином, щоб він одночасно виконував завдання фізиків, не перериваючи електрогенерацію на ТЕС, створеної на його основі. При цьому така система взаємодій науки і електровиробництва може бути ще більш ефективною, якщо в неї включити можливість акумуляції електроенергії, що виробляється на ТЕС. Сьогодні існують різні варіанти досить компактного і ефективного вирішення подібної задачі. Ми до цього також будемо долучатися рішеннями, що знімуть з електроенергетики це ярмо грандіозних втрат, що відбуваються глобально вже півтора століття. Таким чином, завершуючи попередні міркування, необхідно додатково підвести певний підсумок тим, що 70-річна епопея штурму керованого термоядерного синтезу завершена нашим підходом. Більш того, жадана епоха термоядерного синтезу стає лише проміжним етапом, після якого повинна розгортатися епоха кварк-глюонної енергетики. Тому, є всі підстави для звільнення від омани і короткозорості, якими окутана наука, владні структури та бізнес. Наступне. Надзвичайно важливим є те, що пропонований підхід поглинає собою перспективу торієвої енергетики, яка була придушена в зародку і починає виходити з забуття. Одну з перспективних технологій запропонував Нобелівський лауреат Карло Руббіа з Європейського центру з ядерних досліджень (CERN) - див. інтернет МИ 26 декабря 2011 Торієвий шанс. За його проектом пропонується використовувати торієве ядерне паливо, а як "запал" застосовувати прискорювач протонів. Потрапляючи в атоми торію, протони з високою енергією викликають їх розпад з виділенням нейтронів, які використовуються для стимулювання ядерних реакцій. Як теплоносій використовується свинець. За розрахунками К. Руббіа, цей реактор буде генерувати достатню енергію, щоб не тільки живити прискорювач протонів, але і видавати певну потужність в мережу. При цьому установка досить безпечна, оскільки вимкнення протонного прискорювача призводить до припинення роботи реактора (не рахуючи розпаду проміжних елементів). У 2010 р. норвезька компанія Aker Solutions придбала патент у К. Руббіа і вже приступила до проектування реактора ADTR (субкритичний реактор з прискорювальною системою). Потужність установки оцінюється в 600 МВт, її вартість, за попередніми даними, може перевищити $3 млрд з урахуванням всіх попередніх дослідних робіт. Реактор планується розмістити під землею, що дасть можливість обійтися без потужного залізобетонного захисного купола. Передбачається, що на одному завантаженні торієвого палива він зможе пропрацювати кілька років. Отже, концентруємо сказане, відтіняючи головне для подальшого аналізу. Сам по собі торій (вірніше, найпоширеніший його ізотоп торій-232, з якого майже на 100 % складається природний метал) не підтримує ланцюгову ядерну реакцію і не може бути матеріалом для атомної бомби. Однак при опроміненні торію нейтронами, його атоми, захоплюючи ці нейтрони, розпадаються з виділенням значної кількості енергії. Крім того, в результаті ряду послідовних реакцій з утворенням проміжних нестійких ізотопів (торій-233 і протактиний-233 з напіврозпадом відповідно 22 хвилини і 27 діб) з торію-232 виходить уран-233, який сам по собі є хорошим ядерним паливом, що підходить для всіх типів сучасних реакторів. Додайте до цього, що Китай інтенсифікував дослідження цієї тематики (інтернет - Атомная геополитика. Ториевые бои между Россией и Китаем 16 марта 2013), намагаючись активно патентувати свої розробки. І тоді, стане зрозумілим, що ця проблема буде ставати вельми актуальною, незважаючи, на інші напрямки ядерної та термоядерної енергетики. Але, поки що, найпродуктивнішим є патент Карла Руббіа, згаданий вище. Одначе, як в будь-якій новій справі, крім безперечних переваг, виявляються і суттєві негативи. Це стосується і технології Карла Руббіа. Вузьким і критичним в певному сенсі, всіх відомих реакторів АЕС, в тому числі і в технології Руббіа, є вирішення проблеми охолодження реактора. Загалом, Руббіа пішов звичайною схемою, використовуючи як теплоносій свинець. А це означає, що проблема захисту від радіації не вирішується належно, хоч є запевнення в зворотному. Але, технологія торієвого циклу, при всіх її позитивах, не вирішила головну проблему. В ході реакцій, крім урану-233, неодмінно утворюється невелика кількість (порядку десятих часток відсотка) урану-232 - короткоживучого ізотопу, розпад якого приводить до появи дуже небезпечних радіоактивних "уламків". І виходить, що ця халепа, з якою невідомо як справитись, буде не тільки перебувати в самому реакторі, але й, що, ще гірше, почне циркулювати за його межами в процесі переносу теплоти, котру потрібно утилізувати якимсь конкретним чином - переважно, зрозуміло для отримання пари, що крутить відповідні турбіни з електрогенераторами. В нашому ж реакторі розплав, що акумулює в собі теплоту ядерного або термоядерного процесу нікуди з корпусу реактора не 12 UA 107134 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 виходить. Тому, розплав металу або склоподібного матеріалу тримає вказані небезпечні "уламки" в собі, і періодично належним темпом випускається з заміною чистим матеріалом. І вся ця технологічна процедура практично усуває контакт радіаційного розплаву з усім іншим обладнанням ТЄС. А, якщо як розплав є склоподібний матеріал, то в цьому випадку взагалі проблема радіаційного захисту вирішується повністю. Сказане необхідно доповнити, конкретизуючи представлені міркуваня вище розглянутими кресленнями. Зокрема, на фіг. 4 та фіг. 5 схематично можна ілюструвати також торієву технологію, якщо здійснювати її за нашим підходом. Тобто, все відбувається ідентично тому, про що було сказано вище. Але, варіант торієвий, має свої особливості. Запас торію, необхідний і достатній для здійснення ядерної реакції, перебуває в наконечнику 7 снаряда 6, див. фігуру 9. Пучок протонів 9 бомбардує торій через канал 8. В результаті чого після певних перетворень торію і його ізотопів, відбувається ядерна вибухова реакція, з виділенням певної теплоти. Так от, особливість цієї торієвої технології полягає в наступному. По-перше, зрозуміло, що періодичність вибухової ядерної реакції можна регулювати так, як буде потрібно. Тобто, після опромінення торію пучком протонів 9, і після здійснення ядерного вибуху, реакція припиняється до наступного циклу цих операцій. Зрозуміло і те, що маючи можливість такого регулювання, нема потреби створювати потужність ядерного вибуху, котрої вистачало б для руйнування наконечника 7 та снаряда 6, що перебувають в межах масиву розплаву 2. Тобто, можна регулювати послідовність і здійснення ядерних вибухів таким чином, щоб наконечник 7 з запасом торію і снаряд 6 залишались неушкодженими від ядерних вибухів. Але при цьому, ясна річ, потрібно забезпечити ці елементи від розплавлення. Для цього, цілком очевидно, розрахунок такої ядерно-енергетичної системи повинен бути таким, щоб належно збільшуючи товщину стінок наконечника 7 і приймаючи належну потужність разового ядерного вибуху, ясна річ, з належною періодичністю цих вибухів, так от потрібен бути такий баланс між всіма вказанами компонентами даної технології, щоб система залишалась неушкодженою весь час, як мінімум, доки не вичерпається запас торію в наконечнику 7. Тобто, ця система повинна, не ушкоджуючись, пропускати через себе теплоту ядерних вибухів в розплав 2, від котрого в свою чергу, ця теплота сприймається корпусом реактора 1, від котрого відвід теплоти для належної потреби здійснюється традиційно циркулюючою водою з перетворення її (при потребі) в водяну пару потрібної кондиції. Що стосується періодичності заміни снаряда 6, разом з наконечником 7, після вироблення в ньому запасу торію, це питання конкретного проектування такого типу реактора. Ясно також, що варіації його потужності також потребують належного дослідження. Хоч апріорі можна стверджувати, що, нема якихось особливих перепон для використання цієї технології в самих різних галузях і сферах виробництва та побуту. Отже, ми здійснили зазначений вище аналіз збірного прототипу даної корисної моделі, збірного з наших же попередніх винаходів. Ця аналітика досить об'ємна, але необхідна, для належного розуміння доцільності і необхідності створення суттєвих факторів, що забезпечують подальше надзвичайне підвищення ефективності пропонованого технологічного підходу. На основі цього аналізу, завершеного концепцією торієвої технології, переходимо до найсуттєвіших особливостей корисної моделі. Зокрема. На прикладі торієвої технології показано, що періодичні вибухи в реакторі 1, заповненому розплавом 2 металу або іншими згаданими матеріалами, можливо здійснювати без руйнації самого снаряда 6, з його наконечником 7. Тобто, цей снаряд потрапляє всередину розплаву, відпрацьовує свою функцію - теплову енергію від вибуху передає розплаву 2, і після цього може повертатись назад, виходячи з реактора. А на заміну відпрацьованому снарядові в реактор надходить наступний - заряджений певним вибуховим матеріалом. В разі торієвого варіанта показано, що певною кількістю вибухів вичерпується запас торію, після чого снаряд виходить з реактора. Це надзвичайно ефективний фактор, який набагато спрощує всю роботу реактора, звільняючи його від необхідності мати певні процедури з періодичного очищення його від залишків зарядів і снарядів, що утворюються при здійсненні в них вибухів. В прототипі ці процедури пояснені. А ми від них, як показано на прикладі варіанта торієвої технології в нашій постановці, так от ми від цих процедур повністю звільняємось, суттєво не тільки спрощуючи, але й підвищуючи надійність всього процесу технології даного типу. Отже, крім всього сказаного, ми використали міркування про торієвий варіант і для того, щоб з його наглядністю і переконливістю обґрунтувати найважливіший момент нашої корисної моделі, на даний момент часу. Йдеться про наступне. 13 UA 107134 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Зрозуміло, що, торієва перспектива, і перспектива кварк-глюонна, це не найпершочергові проблеми в загальному переліку енергетичних проблем сьогоднішнього часу, хоч безперечно ця тематика повинна належно досліджуватись, і бажано без традиційних ″проволочок″. Що ж стосується ядерного і термоядерного варіантів, то це вже реальність, яка в інтерпретації даної корисної моделі стає поза конкурентним зрушенням в глобальній енергетиці. Тому зрозуміло, що ілюстрація торієвого варіанта в частині збереження цілісності снаряда 6 з його наконечником 7, в багато разів актуальніша для ядерного і термоядерного процесу в нашій технології. Питання "чи можливо таке?» не має негативної відповіді, бо сьогоднішній рівень знань, матеріалів і технологій дозволяє вирішити цю задачу, здійснивши певні розробки та дослідження. Зокрема, якщо знов повернемось до фігур 5, 6 та 9, то маємо зазначити наступне. Маючи можливість в потрібних межах регулювати потужність вибухів в наконечнику 7 снаряда 6, та регулювати час періодичності цих вибухів, гарантовано можна стверджувати, що забезпечити цілісність наконечника 7 і снаряд 6 від вибуху всередині нього - абсолютно реальне і надійне діло. Зрозуміло, що масивність снаряда 6 і його наконечника 7 збільшиться. Але це дрібниця в порівнянні з отриманою позитивністю - надзвичайно суттєвого спрощення і підвищення ефективності технології нашої корисної моделі. Тобто, після кожного вибуху снаряд 6 з наконечником 7, і після належної передачі теплоти розплаву 2, він повертається з реактора 1 для заміни його наступним зарядженим снарядом і т.д. Певна річ, що такі снаряди будуть мати відповідний ресурс повторення вибухів всередині них. Тому це повинно бути належно пророблено і досліджено. Що дозволить визначити - буде цей ресурс мати 10, 100 чи більше вибухів. Додатковим позитивом щодо надійності і рівномірної стабільності такої технології є вже згадана можливість подавати снаряд 6 в реактор 1 не за допомогою заряду 13 ВР (див. фіг.9), а механічним пристроєм/пристроями, котрих може бути стільки, скільки потрібно для рівномірного, найбільш придатного процесу видобутку енергії. Отже, повторюючись певною мірою, наголошуємо, що, збереження снаряда від його розриву від вибуху, забезпечує максимальне отримання викладених позитивів. Бо, з одного боку, це усуває всі незручності, пов'язані зі звільненням реактора від залишків та уламків снаряда чи його руйнування від вибуху. І разом з тим, усунення цих незручностей неймовірно спрощує весь технологічний комплекс пропонованого способу, забезпечуючи мінімальні втрати часу, та мінімальну кількість технологічних операцій по перезарядці реактора для наступних вибухів. При цьому даний позитив притаманний для різних варіантів реактора як для вертикальної, так і для горизонтальної перезарядки реакторів - див. фігури креслення. Що стосується горизонтальної перезарядки фіг. 1121, ця обставина стає ще більш вагомою в конструктивному плані. Перш за все це стосується варіантів, коли вибуховий процес здійснюється зустрічним бомбардуванням протонами/ядрами важких металів - фіг. 18 і фіг.21. Тобто, саме в цих варіантах, по аналогії з торієвою технологією, снаряди 6 не потрібно виводити з реактора доти, доки вони будуть зберігати належну здатність для роботи від певної кількості здійснених в них вибухів ядерної, термоядерної або навіть кварк-глюонної плазми. А цю кількість, по аналогії зі згаданою торієвою технологією, потрібно визначити в процесі відповідних розробок та дослідів. Яка ця кількість гадати нема сенсу, але в будь-якому випадку, намагаючись забезпечити її збільшення, ми відповідно спрощуємо і посилюємо ефективність нашого способу. Бо, немає потреби доводити, що зменшення кількості вводу та виводу снаряда з реактора, відповідно, підвищує надійність та продуктивність пропонованої технології. Ми пояснили два суттєвих фактори даної корисної моделі, котрі стають базовим переходом до третього, надзвичайно ефективного рішення, представленого на фігурах 2730. Суть цього рішення полягає в наступному. Після всього вищевикладеного, виникає логічне питання, а навіщо взагалі потрібно снаряд періодично вводити в реактор та виводити з реактора. Адже (див. фіг. 27 та фіг. 28), можна снаряд 6 виконати разом з міцним корпусом 1, як єдину конструкцію. І від цієї дії забезпечується абсолютно непереоціненний результат, який звільняє від всіх вище означених процедур, забезпечуючи незрівнянне спрощення всієї запропонованої технології, та підвищення її ефективності. Насамперед, чого варта тільки технологічна однотипність, яка обмежується лише потребою періодичного введення в снаряд пучків 9 через канал 5, з відповідними, практично одночасними процедурами перезарядки снаряда потрібною порцією ВР. Цей процес не деталізуємо, залишаючи його, разом з певними додатковими технологічними особливостями як ноу-хау. Не розглядаємо також інші можливості і варіанти створення вибуху в снаряді, вважаючи, що розробки та дослідження стосовно цього повинні бути проведенні безперечно. Не 14 UA 107134 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 забуваючи при цьому, що всі попередні міркування залишаються в силі. Разом з тим, звертаємо особливу увагу ось на що. Попередня аналітика стосовно торієвої технології, в данному рішенні, набуває унікального позитиву в усіх смислах. Перш за все стосовно того, що заряд торію можна створювати так, щоб його вистачало на досить великий термін часу, який буде визначатись роками і навіть десятиліттями. Зрозуміло, що цей фактор відомий з попередніх робіт цієї тематики. Але в нашому рішенні всі, вищезгадані радіаційні негативи, будуть залишатись в реакторі, доводячи гарантію радіаційної безпеки до абсолюту. Особливості забезпечення такого результату також не розкриваємо, залишаючи їх як ноу-хау. Отже. Маємо визнати, що при традиційних розуміннях перспективи торієвої енергетики, незважаючи на всі її принади, все ж переважають досить песимістичні висновки, стосовно її застосування в певній перспективі, яка швидкою не вважається. То в нашому рішенні, усуваються головні причини, що обумовлюють цей песимізм. Хоч пезперечно мусимо повторювати про необхідність проведення необхідних і достатніх розробок та досліджень, без чого нічого нового не відбувається. І для цього, в нашому конкретному випадку, сучасний рівень науко-інженерії цілком придатний. На фігурі 29 та фігурі 30 представлений варіант, в цілому ідентичний попередньому рішенню на фігурі 27 та 28. Відмінність в орієнтації створення каналів 5, через котрі проходять пучки 9, що створюють вибуховий процес в снаряді 6. Тому, нема потреби давати якихось спеціальних додаткових пояснень стосовно роботи такого варіанта. Але все ж, декілька слів не завадить. Зрозуміло, що позитивність горизонтальної орієнтації пучків 9 цілком співпадає з усіма попередніми міркуваннями на цю тему. Співпадає, з безперечним розумінням вище означеного непереоціненого додаткового позитиву від виконання єдиної конструкції снаряда 6 сумісно з міцним корпусом 1. Стосовно ж особливостей цього позитиву, не повторюючи вище сказане про варіантність цього рішення, варто відзначити наступне. Нема потреби доводи, що найбільш доцільним в даному рішенні є застосування створення вибухового процесу - в результаті зіткнення пучків 9 з протонів або ядер важких металів. Не конкретизуючи особливості цієї технології, маємо більш ніж вагомі підстави (виходячи з досягнутого рівня науко-інженерії в цій тематиці) стверджувати, що наше рішення в такому варіанті стає найбільш доцільним та ефективним в порівнянні з усім розглянутим в даному описі. Найбільш доцільним та ефективним в усіх смислах цих понять, які охоплюють всі позитивні фактори керованого термояду, при максимальному зменшенні його негативів. Скажемо більше, фігури 29 та 30 фіксують рішення керованого термояду, де важко визначити негатив, крім одного - це рішення є новим, що як відомо (виходячи з діалектики) є головною перепоною для його сприйняття та прийняття для здійснення. При цьому новизна цього рішення є геніальною, виходячи з геніальності самої Природи, яка ніколи не ховала своїх підходів в вирішенні такого типу задач - зумійте тільки побачити це. Отож ми, на відміну від світової наукоінженерії, максимально використали геніальну простоту Природи. Маємо ще додати, що, як і в попередніх варіантах, в даному рішенні є певні фактори, що є ноу-хау. Що стосується перспективи кварк-глюонного процесу, до якого максимально пристосоване рішення даного варіанта, то в перспективі (і мабуть найближчій) це стане окремою темою, дослідження і розробки котрі виводять дану корисну модель на безпрецедентне випередження всього, що тільки досягнуто в цьому напрямку енергетики. Безпрецедентне, бо, крім окремих натяків в літературі про можливість створення кварк-глюоних реакторів, нема жодних пояснень, як до цього підступитись - див. наприклад Основы прикладной ядерной физики и введение в физику ядерных реакторов: учеб. пособие / В.С. Окунев; под ред. В.И. Солонина. - М.: Изд-во МГТУ им. Н.Э. Баумана, 2010. Ми ж не тільки підступились, але й продовжимо цю тему в наступних заявках на винаходи, вважаючи, що досягнутий рівень знань та технологій цілком достатній для того, щоб провести всі необхідні і достатні дослідження та розробки. Завершуючи, наголошуємо більш наполегливо - дана корисна модель, це прорив в енергетиці, що не має реальної конкуренції. А те, що досі нема реакції на цей прорив, закладений в наших попередніх роботах і прийнятих за прототип, це не міняє суті справи. Тому, будемо робити все, що в наших можливостях, щоб розбуркати традиційно інертне мислення. Діалектику відмінити ніхто не здатен. Одним з шляхів вирішення поставленої задачі, є подальше посилення нашої доктрини, котра буде фіксуватись (як було зазначено) наступними заявками на винаходи, ще більш вагомими та значущими. На сам кінець. 15 UA 107134 U 5 10 15 Максимально прив'язуючи даний опис до можливостей сьогоднішнього дня, в тому сенсі, щоб у максимально стислі терміни реалізувати це рішення, особливо звертаємо увагу на наступне. Якщо виходити з основи патенту України 100274 Спосіб здійснення вибухової реакції, в тому числі ядерної або термоядерної, і з того, що розробки Снежинцев (в частині дейтерієвої енергетики) давно вже стали реальністю в широкій номенклатурі потужності вибуху, маючи на увазі, насамперед, у бік її зменшення, можна безумовно стверджувати, що запропонований даним описом корисна модель, багаторазово посилює потенціал патенту України 100274, чого цілком достатньо щоб братися за здійснення цього способу негайно. Ясна річ, починаючи з належних розробок та досліджень. А для спрощення, полегшення іприскорення цього здійснення, необхідно обмежитися лише фактором першого пункту формули корисної моделі. І остання теза, про яку не можна змовчати. Буквально сьогодні 03.11.2015 интернет повідомляє:"В Китае начались инженерные работы по строительству нового суперколлайдера. Его энергия будет в семь раз превосходить энергию, до которой может разогнать частицы Большой адронный коллайдер, находящийся в Швейцарии, сообщает DailyTechlnfo. ЛІГА.net". Тому, ми будемо звертатись до відповідних владних, наукових та бізнесових структур Китаю стосовно того, щоб прийняли нашу пропозицію по використанню даної корисної моделі в реалізації чергового суперциклопічного проекту, доцільність та енергетична ефективність котрого зросте багато кратно. 20 ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 25 30 35 1. Спосіб отримання теплової енергії, при якому здійснюють вибух снаряда, в тому числі ядерного або термоядерного, який періодично здійснюють в масиві розплаву металу чи нагрітої пари води або в масиві іншої речовини, придатної для нагріву в стані її розплаву або пари, розміщеного всередині міцного корпусу, через який здійснюють відбір теплоти, створеної вибухами снарядів і акумульованої в зазначених масивах розплаву металу або нагрітої пари води, або масиву іншої речовини, придатної для нагріву в стані її розплаву, або пари, який відрізняється тим, що потужність вибуху приймають недостатньою для розриву корпуса снаряда. 2. Спосіб за пунктом 1, який відрізняється тим, що в масив розплаву металу/пари води або іншої речовини вистрілюють, з двох сторін вводять снаряди, співвісно спрямовані один в одний, і котрі вибухають не раніше моменту стикання їх між собою. 3. Спосіб за пунктом 1, який відрізняється тим, що як єдину конструкцію виконують міцний корпус, з розташованим в ньому снарядом, співвісно з котрим проходить канал, через котрий періодично пропускають пучки частинок типу дейтронів, третонів або ядер важких металів. 16 UA 107134 U 17 UA 107134 U 18 UA 107134 U 19 UA 107134 U 20 UA 107134 U 21 UA 107134 U Комп’ютерна верстка Г. Паяльніков Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 22