Застосування частинок неорганічного оксиду та спосіб підвищення швидкості зсуву розріджуваної полімерної композиції
Формула / Реферат
1. Застосування частинок неорганічного оксиду із середньоваговим розміром частинок, меншим або рівним 400 нм, для підвищення швидкості зсуву розріджуваної полімерної композиції, де полімерна композиція містить полімерну матрицю, одержану з одного або декількох здатних до полімеризації мономерів, при цьому вказана полімерна композиція одержана полімеризацією здатної до полімеризації суміші, яка містить вказані один або декілька здатних до полімеризації мономерів полімерної матриці, у присутності вказаних частинок та диспергуючого агента, який містить ненасичену етиленвмісну сполуку.
2. Застосування за п. 1, де диспергуючий агент включає естер акрилової кислоти або естер алкакрилової кислоти.
3. Застосування за п. 2, де диспергуючий агент включає одну або декілька (алк)акрилатних груп на молекулу.
4. Застосування за п. 3, де диспергуючий агент включає С1-С12-алкіл(мет)акрилат.
5. Застосування за п. 4, де диспергуючий агент містить нижчий алкіл(алк)акрилат, нижчий арил(алк)акрилат, нижчий арилалкіленіл(алк)акрилат або їх суміш.
6. Застосування за будь-яким з попередніх пунктів, де диспергуючий агент має іншу хімічну структуру, ніж вказані один або декілька здатних до полімеризації мономерів у здатній до полімеризації матриці.
7. Застосування за будь-яким з попередніх пунктів, де диспергуючий агент здатний змішуватись зі здатною до полімеризації сумішшю.
8. Застосування за будь-яким з попередніх пунктів, де диспергуючий агент знаходиться у кількості 0,5-25 ваг. %, переважно 2,0-10 ваг. % від загальної ваги полімерної композиції.
9. Застосування за будь-яким з попередніх пунктів, де диспергуючий агент є гідрофобним та не включає жодних вільних полярних функціональних груп.
10. Застосування за будь-яким з попередніх пунктів, де частинки неорганічного оксиду включають принаймні один оксид, вибраний з таких, як оксид титану, цирконію, кремнію, цинку або алюмінію.
11. Застосування за будь-яким з попередніх пунктів, де частинки неорганічного оксиду мають середньоваговий розмір частинок в межах від 1 до 80 нм.
12. Застосування за будь-яким з попередніх пунктів, де частинки неорганічного оксиду знаходяться у кількості 0,1-2,5 ваг. % від загальної ваги полімерної композиції.
13. Застосування за будь-яким з попередніх пунктів, де полімерна композиція є по суті нерозчинною в органічному розчиннику.
14. Застосування за будь-яким з попередніх пунктів, де полімерна матриця містить поліестер, полістирол, поліамід, поліолефін, полікарбонат або акриловий полімер.
15. Застосування за п. 14, де полімерна матриця містить поліметилметакрилатний гомополімер або акриловий співполімер, який одержаний полімеризацією суміші мономера, яка містить 60-100 ваг. % метилметакрилату та до 40 ваг. % принаймні одного іншого здатного до співполімеризації співмономера, вибраного з таких, як нижчі алкіл(мет)акрилатні співмономери, нижчі арил(мет)акрилатні співмономери та нижчі арилалкіленіл(мет)акрилатні співмономери.
16. Застосування за п. 15, де полімерна матриця містить акриловий співполімер, який одержаний полімеризацією суміші мономерів, яка містить метилметакрилат у кількості, яка є більшою або дорівнює 80 ваг. %, та принаймні один інший здатний до співполімеризації нижчий алкіл(мет)акрилатний співмономер у кількості, яка є меншою або дорівнює 20 ваг. %.
17. Застосування за будь-яким з попередніх пунктів, де полімерна матриця знаходиться у кількості, яка є більшою або дорівнює 70 ваг. % від загальної ваги полімерної композиції.
18. Застосування за будь-яким з попередніх пунктів, де полімерна композиція має середньовагову молекулярну вагу більше ніж або еквівалентну 300000 Дальтон і частинки неорганічного оксиду присутні у кількості менше ніж або еквівалентно 0,18 ваг. % від загальної ваги полімерної композиції.
19. Застосування за будь-яким з попередніх пунктів, де полімерна композиція має середньовагову молекулярну вагу від 20000 до 250000 Дальтон і частинки неорганічного оксиду присутні у кількості від 0,3 ваг. % до менше ніж 3 ваг. % від загальної ваги полімерної композиції.
20. Спосіб підвищення швидкості зсуву розріджуваної полімерної композиції, де спосіб включає додавання частинок неорганічного оксиду із середньоваговим розміром частинок, меншим або рівним 400 нм, де полімерна композиція містить полімерну матрицю, одержану з одного або декількох здатних до полімеризації мономерів, при цьому вказану полімерну композицію одержують полімеризацією здатної до полімеризації суміші, яка містить вказані один або декілька здатних до полімеризації мономерів полімерної матриці, у присутності вказаних частинок та диспергуючого агента, який містить ненасичену етиленвмісну сполуку.
21. Спосіб за п. 20, де диспергуючий агент включає естер акрилової кислоти або естер алкакрилової кислоти.
22. Спосіб за п. 21, де диспергуючий агент включає одну або декілька (алк)акрилатних груп на молекулу.
23. Спосіб за п. 22, де диспергуючий агент включає С1-С12-алкіл(мет)акрилат.
24. Спосіб за п. 23, де диспергуючий агент містить нижчий алкіл(алк)акрилат, нижчий арил(алк)акрилат, нижчий арилалкіленіл(алк)акрилат або їх суміш.
25. Спосіб за будь-яким з пп. 20-24, де диспергуючий агент має іншу хімічну структуру, ніж вказані один або декілька здатних до полімеризації мономерів у здатній до полімеризації матриці.
26. Спосіб за будь-яким з пп. 20-25, де диспергуючий агент здатний змішуватись зі здатною до полімеризації сумішшю.
27. Спосіб за будь-яким з пп. 20-26, де диспергуючий агент знаходиться у кількості 0,5-25 ваг. %, переважно 2,0-10 ваг. % від загальної ваги полімерної композиції.
28. Спосіб за будь-яким з пп. 20-27, де диспергуючий агент є гідрофобним та не включає жодних вільних полярних функціональних груп.
29. Спосіб за будь-яким з пп. 20-28, де частинки неорганічного оксиду включають принаймні один оксид, вибраний з таких, як оксид титану, цирконію, кремнію, цинку або алюмінію.
30. Спосіб за будь-яким з пп. 20-29, де частинки неорганічного оксиду мають середньоваговий розмір частинок в межах від 1 до 80 нм.
31. Спосіб за будь-яким з пп. 20-30, де частинки неорганічного оксиду знаходяться у кількості 0,1-2,5 ваг. % від загальної ваги полімерної композиції.
32. Спосіб за будь-яким з пп. 20-31, де полімерна композиція є по суті нерозчинною в органічному розчиннику.
33. Спосіб за будь-яким з пп. 20-32, де полімерна матриця містить поліестер, полістирол, поліамід, поліолефін, полікарбонат або акриловий полімер.
34. Спосіб за п. 33, де полімерна матриця містить поліметилметакрилатний гомополімер або акриловий співполімер, який одержують полімеризацією суміші мономера, яка містить 60-100 ваг. % метилметакрилату та до 40 ваг. % принаймні одного іншого здатного до співполімеризації співмономера, вибраного з таких, як нижчі алкіл(мет)акрилатні співмономери, нижчі арил(мет)акрилатні співмономери та нижчі арилалкіленіл(мет)акрилатні співмономери.
35. Спосіб за п. 34, де полімерна матриця містить акриловий співполімер, який одержують полімеризацією суміші мономерів, яка містить метилметакрилат у кількості, яка є більшою або дорівнює 80 ваг. %, та принаймні один інший здатний до співполімеризації нижчий алкіл(мет)акрилатний співмономер у кількості, яка є меншою або дорівнює 20 ваг. %.
36. Спосіб за будь-яким з пп. 20-35, де полімерна матриця знаходиться у кількості, яка є більшою або дорівнює 70 ваг. % від загальної ваги полімерної композиції.
37. Спосіб за будь-яким з пп. 20-36, де полімерна композиція має середньовагову молекулярну вагу більше ніж або еквівалентну 300000 Дальтон і частинки неорганічного оксиду присутні у кількості менше ніж або еквівалентно 0,18 ваг. % від загальної ваги полімерної композиції.
38. Спосіб за будь-яким з пп. 20-37, де полімерна композиція має середньовагову молекулярну вагу від 20000 до 250000 Дальтон і частинки неорганічного оксиду присутні у кількості від 0,3 ваг. % до менше ніж 3 ваг. % від загальної ваги полімерної композиції.
Текст
Реферат: Описується застосування частинок неорганічного оксиду із середньоваговим розміром частинок, меншим або рівним 400 нм, для підвищення швидкості зсуву розріджуваної полімерної композиції, де полімерна композиція включає полімерну матрицю, одержану з одного або декількох здатних до полімеризації мономерів, при цьому вказана полімерна композиція одержана полімеризацією здатної до полімеризації суміші, яка містить вказані один UA 100906 C2 (12) UA 100906 C2 або декілька здатних до полімеризації мономерів полімерної матриці, у присутності вказаних частинок та диспергуючого агента, який містить ненасичену етиленвмісну сполуку. UA 100906 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Даний винахід стосується полімерної композиції, способу виготовлення полімерної композиції та застосування полімерної композиції для формування виробу. Зокрема, хоча і не виключно, полімерна композиція зазвичай проявляє покращену стійкість до впливу хімічних речовин та бажану реологічну поведінку. Полімерні матеріали застосовують у багатьох галузях, наприклад будівництві, включаючи глазурування та облицювання, автомеханічних виробах, таких як фари, приладові шкали та панелі, пристроях для медичної діагностики, освітлювальних технологіях, таких як розсіювачі світла, дорожніх знаках, санітарно-технічних виробах, завдяки їх характеристикам міцності, стійкості до атмосферних впливів, зовнішнього вигляду та стабільності. Їх можна застосовувати як матеріал для плівок для захисту пластикового субстрату для забезпечення покривного шару над матеріалом-підкладкою та таким чином надати бажані характеристики полімерного матеріалу - матеріалу-підкладці, який лежить в основі. Зазвичай, бажано, щоб полімерний матеріал зберігав свої фізичні та естетичні характеристики протягом застосування, зокрема, бажано, щоб полімерний матеріал був хімічно стійким, не піддавався атмосферним впливам та не розтріскувався під дією розчинників, фарб, розріджуючих речовин та очищуючих засобів, які зазвичай застосовують у промисловості та побуті. Полімерну композицію можна одержати багатьма способами. Наприклад, її можна одержати способом блочної полімеризації, де здатні до полімеризації мономери полімеризують за відсутності вторинного середовища, такого як розчинник. Такі способи включають спосіб лиття та спосіб "bаg"-полімеризації. Як варіант, полімерну композицію можна одержати шляхом полімеризації здатних до полімеризації мономерів у присутності розчинника (наприклад, органічного розчинника) або води. Такі способи добре відомі фахівцям в даній галузі та включають полімеризацію суспензійну, емульсійну та полімеризацію в розчині. Зазвичай, полімерні композиції з високою молекулярною масою, такі, які одержують способом лиття (зазвичай молекулярна маса до 3 мільйонів дальтон), або полімерні композиції, які в основному мають невизначену молекулярну масу (наприклад, зшиті полімерні композиції), зазвичай демонструють істотну стійкість до хімічних речовин, показують бажані характеристики стійкості до утворення тріщин та вони порівняно стійкі до різких змін, а також повторюваних змін у температурі. Полімерні матеріали також можуть бути термоформованими, при цьому матеріал нагрівають та формують у вигляді виробу. Умовно, ці полімерні матеріали зазвичай мають бажані фізичні та естетичні характеристики, так що їх можна застосувати у багатьох галузях, наприклад, будівництві, засобах освітлення, санітарно-технічних виробах. Хоча ці полімерні матеріали з високою молекулярною масою можуть демонструвати суттєву стійкість до хімічних речовин та до утворення тріщин, під час довготривалого впливу хімічними речовинами, вони можуть набухати внаслідок абсорбції хімічних речовин та проявляти желеподібну консистенцію та/або часткове або повне розчинення. Крім того, хоча полімерні матеріали з високою молекулярною вагою можуть бути термоформованими у вигляді виробів для різних застосувань, зазвичай є не можливим сформувати з розплаву ці матеріали. Формування з розплаву включає плавлення полімерного матеріалу до текучого стану та обробку одержаного текучого розплаву (наприклад, литтям під тиском або екструзією); при цьому термоформування зазвичай включає нагрівання та формування полімерного матеріалу без одержання текучого розплаву. Придатні способи формування з розплаву включають наступні: екструзія, коекструзія, формування видуванням та лиття під тиском. Формування з розплаву включає плавлення попередньо одержаного полімеру для утворення текучого розплаву. Розплавлений текучий полімер можна сформувати у листи та в подальшому надати йому форму термоформуванням, або розплавленому полімеру можна безпосередньо надати форму виробів, наприклад, такими способами, як лиття під тиском або формування видуванням. На противагу, одержання виробу з нездатного до формування з розплаву полімеру (тобто литого полімерного матеріалу) спочатку включає одержання полімеру зі здатної до полімеризації матриці; а полімеру, який зазвичай має форму листа, можна надати форму термоформуванням. Як правило, з точки зору ефективності, затрат та гнучкості, перевага надається полімеру, здатному до формування з розплаву. Зазвичай, дешевшим є виготовлення виробу способами формування з розплаву, аніж з нездатного до формування з розплаву полімерного матеріалу. Застосовуючи способи формування з розплаву, можна з однієї партії полімеру без зусиль одержати виріб, що має різні характеристики та властивості. Наприклад, якість полімеру можна змінити шляхом змішування добавок, таких як барвники та наповнювачі, з полімером, та потім шляхом формування з розплаву вихідної суміші; як варіант, добавки можна змішати з розплавленим полімером. Іншими словами, якість полімеру можна змінити без виготовлення окремої партії полімеру. На відміну від цього, для формування виробів з різними 1 UA 100906 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 характеристиками та властивостями з нездатного до формування з розплаву полімерного матеріалу, необхідно формувати окремі партії полімерного матеріалу, оскільки будь-які добавки включені до здатної до полімеризації суміші перед формуванням полімерного матеріалу. Зазвичай, формування з розплаву представляє безперервний процес, в якому можна використати та, за необхідністю, модифікувати єдину партію полімеру для формування виробу з різними характеристиками та властивостями. Крім того, формування виробів з нездатних до формування з розплаву полімерних матеріалів зазвичай потребує виробництва та маніпулювання великими твердими листами матеріалу; при цьому, завдяки засобам для формування з розплаву, одержують розплавлений текучий полімерний матеріал, який можна безпосередньо сформувати за допомогою, наприклад, лиття під тиском. Зазвичай, полімери, які здатні до формування з розплаву, мають нижчу молекулярну вагу, ніж нездатні до формування з розплаву полімери. Здатні до формування з розплаву полімери зазвичай мають молекулярну вагу, меншу ніж 200,000 дальтон, та можуть бути утворені полімеризацією суспензійною, емульсійною, полімеризацією в розчині та "bag"-полімеризацією. Хоча здатні до формування з розплаву полімери зазвичай мають переваги у способах обробки, в порівнянні з нездатними до формування з розплаву полімерами, як правило, здатні до формування з розплаву полімери та вироби, сформовані з них, демонструють меншу стійкість до хімічних речовин, атмосферних впливів та до утворення тріщин в порівнянні з нездатними до формування з розплаву полімерами, які мають вищу молекулярну вагу. Таким чином, бажано забезпечити одержання полімерної композиції з покращеною стійкістю до хімічних речовин, до атмосферних впливів та покращеною стійкістю до утворення тріщин під дією розчинників. Крім того, або що є тим самим, бажано забезпечити одержання здатної до формування з розплаву полімерної композиції з покращеною стійкістю до хімічних речовин, до атмосферних впливів та покращеною стійкістю до утворення тріщин під дією розчинників. Задачею даного винаходу є забезпечення одержання такої композиції. Таким чином, відповідно до першого аспекту даний винахід забезпечує одержання полімерної композиції, яка містить полімерну матрицю, одержану з одного або декількох здатних до полімеризації мономерів, та включаючи частинки, які містять неорганічний оксид та мають середньоваговий розмір частинок, який менший або дорівнює 400 нм, які містяться у ній, при цьому вказану полімерну композицію одержують полімеризацією здатної до полімеризації суміші, яка містить один або декілька вказаних здатних до полімеризації мономерів полімерної матриці у присутності вказаних частинок та диспергуючого агента, який включає ненасичену етиленвмісну сполуку. Така полімерна композиція може згадуватись як полімерна композиція даного винаходу. Несподівано виявилось, що полімерна композиція, утворена полімеризацією одного або декількох здатних до полімеризації мономерів у присутності диспергуючого агента, який містить ненасичену етиленвмісну сполуку, та частинок неорганічного оксиду з середнім розміром частинок, меншим або рівним 400 нм, зазвичай демонструє кращу стійкість до хімічних речовин в порівнянні з аналогічною полімерною композицією, яка не містить частинки неорганічного оксиду та/або диспергуючий агент. Крім того, або що є тим самим, полімерна композиція даного винаходу зазвичай демонструє значно відмінну реологію розплавів від аналогічної композиції, яка не містить частинки неорганічного оксиду. Зокрема, в'язкість зсуву (q) композиції даного винаходу зазвичай зменшується швидше, ніж в'язкість зсуву аналогічної композиції, яка не містить частинки неорганічного оксиду, при вимірюванні в заданому діапазоні збільшення швидкості зсуву та в однакових умовах (тобто, застосована однакова напруга зсуву та однакова температура), зокрема при ширшому діапазоні швидкості зсуву, який використовують у 2 -1 5 -1 стандартних способах формування з розплаву, наприклад, 10 с -10 с . Іншими словами, композиція даного винаходу зазвичай демонструє збільшену швидкість зменшення в'язкості в порівнянні з аналогічною композицією, яка не містить частинки неорганічного оксиду. Крім того, коли всі інші фактори є однаковими, полімерна композиція даного винаходу може демонструвати нижчий модуль в'язкості (G") при спеціальній швидкості зсуву, зокрема ширший діапазон швидкості зсуву, який використовують в стандартних способах формування з 2 -1 5 -1 розплаву, наприклад, від 10 с до 10 с , ніж аналогічна композиція, яка не містить частинки неорганічного оксиду. Таким чином, композицію даного винаходу можна формувати з розплаву більш легко та більш ефективно, ніж аналогічну композицію, яка не містить частинки неорганічного оксиду. Таке відкриття є досить несподіваним, оскільки підвищена стійкість до хімічних речовин полімерної композиції даного винаходу наводить на припущення, що полімерна композиція має більшу молекулярну вагу, ніж аналогічна композиція, яка не містить частинки неорганічного оксиду. Однак, оскільки в'язкість зсуву полімеру та модуль в'язкості (G") зазвичай збільшуються 2 UA 100906 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 з молекулярною вагою, було б очікувано, що полімерна композиція даного винаходу покаже зменшену швидкість зменшення в'язкості та вищий модуль в'язкості (G") при конкретній швидкості зсуву, наприклад, ширший діапазон швидкості зсуву, який використовують у стандартних способах формування з розплаву, ніж аналогічна композиція, яка не містить частинки неорганічного оксиду. Однак, у полімерних композицій даного винаходу проявляється протилежний ефект. Таким чином, полімерна композиція даного винаходу може не тільки демонструвати покращену стійкість до хімічних речовин, але також її можна обробити більш легко та ефективно, застосовуючи стандартні способи формування з розплаву. Хоча це лише теорія, можливо, що наявні частинки неорганічного оксиду та диспергуючого агента слабо взаємодіють з полімерними ланцюгами полімерної матриці, таким чином суттєво збільшуючи молекулярну вагу полімерної матриці у твердому стані. Однак, коли полімерна композиція нагріта та/або знаходиться під тиском, сили взаємодії між полімерними ланцюгами полімерної матриці та частинками неорганічного оксиду можуть послабитись, та молекулярна вага полімерної матриці зменшиться. Крім того, повністю несподіваним виявилось, що покращена стійкість полімерної композиції даного винаходу до хімічних речовин зазвичай зберігається після того, як композицію піддають плавленню та потім залишають тверднути. Таким чином, полімерна композиція даного винаходу може бути не тільки більш легко сформована з розплаву, ніж аналогічна композиція, яка не містить частинки неорганічного оксиду, але також одержаний затверділий розплав полімерної композиції даного винаходу зазвичай має покращену стійкість до хімічних речовин. Таким чином, полімерна композиція даного винаходу надає переваги, оскільки для формування виробів з покращеною стійкістю до хімічних речовин її можна обробити, застосовуючи способи формування з розплаву. Крім того, полімерна композиція даного винаходу зазвичай має таку ж або кращу термостійкість, як і аналогічна композиція, яка не містить частинки неорганічного оксиду та диспергуючий агент. Таким чином, полімерна композиція даного винаходу придатна до застосування при помірних та високих температурах. Полімерна композиція даного винаходу також зазвичай демонструє покращені вогнетривкі властивості в порівнянні з аналогічною композицією, яка не містить частинки неорганічного оксиду. Диспергуючий агент містить етиленненасичену сполуку, тобто сполуку, яка має один або декілька етиленненасичених сполук, тобто вуглець-вуглець подвійних зв'язків. Диспергуючі агенти містять стирол та його похідні (наприклад, α-метилстирол), вінілацетат та його похідні, вінілгалогеніди (наприклад, вінілбромід та вінілхлорид) та його похідні, вініліденгалогеніди (наприклад, вініліденхлорид) та його похідні, та естери акрилової кислоти або естер алкакрилової кислоти. Переважно диспергуючий агент включає стирол та його похідні, естер акрилової кислоти або естер алкакрилової кислоти. Більш переважно - диспергуючий агент включає естер акрилової кислоти або естер алкакрилової кислоти. Перевага надається диспергуючому агенту, як визначено тут, який повністю змішуваний зі здатною до полімеризації сумішшю, яка містить вказані один або декілька здатних до полімеризації мономерів. Перевага надається диспергуючому агенту, як визначено тут, який гідрофобний, тобто диспергуючий агент не містить жодних вільних полярних функціональних груп, таких як функціональні гідроксильні або аміногрупи. Диспергуючий агент, який містить естер акрилової кислоти або естер алкакрилової кислоти, може включати одну або декілька (алк)акрилатних груп на молекулу. Як застосовується тут, термін (алк)акрилат відноситься до відповідного естера, утвореного акриловою кислотою та алкакриловою кислотою. Придатні естери акрилової кислоти або алкакрилової кислоти, які включають лише одну (алк)акрилатну групу на молекулу, містять нижчий алкіл(алк)акрилати, нижчий арил(алк)акрилати та нижчий арилалкіленіл(алк)акрилати. Як застосовано тут, термін "нижчий алкіл(алк)акрилат" належить до відповідного алкілового естеру акрилової кислоти або алкілового естеру алкакрилової кислоти. Іншими словами, термін "нижчий алкіл(алк)акрилат" належить як до нижчого алкілакрилату, так і до нижчого алкілалкакрилату. Таким же чином, термін "нижчий арил(алк)акрилату" належить до відповідного арилового естеру акрилової кислоти або арилового естеру алкакрилової кислоти та термін "нижчий арилалкіленіл(алк)акрилат" належить до відповідного арилалкіленілового естеру акрилової кислоти або алкакрилової кислоти. Під терміном "нижчий алкіл", який тут застосовано, мається на увазі С 1-С22алкільна група, яка включає метил, етил, пропіл, бутил, пентил, гексил, гептил, октил, ноніл, децил, ізодецил, ундецил, додецил, тридецил, тетрадецил, пентадецил, гексадецил, гептадецил, октадецил, 3 UA 100906 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 нонадецил, ейкозил, бегеніл та їх ізомери, включаючи стереоізомери, структурні ізомери та геометричні ізомери. Якщо не вказано протилежне, нижчі алкільні групи можуть бути, коли є достатня кількість атомів вуглецю, лінійними або розгалуженими, ациклічними або частково циклічними/ациклічними та або заміщеними, або термінованими одним або декількома замісниками, вибраними з таких, як аміно, гідроксил, алкокси або гало, та/або можуть перериватись одним або декількома атомами кисню або азоту. Перевага надається тому, щоб нижчий алкіл(алк)акрилат включав нижчий алкіл(С 1С10алк)акрилат. Приклади С1-С10алкільних груп включають метил, етил, пропіл, бутил, пентил, гексил та їх ізомери, включаючи стереоізомери, структурні та геометричні ізомери. Переважно С1-С10алкільна група є С1-С6алкільною групою, більш бажано - С1-С4алкільною групою, як визначено вище. Ще бажаніше, алкільною групою є метил. Переважні естери акрилової кислоти або алкакрилової кислоти, які містять одну (алк)акрилатну групу на молекулу, включають нижчий алкіл(мет)акрилати, нижчий арил(мет)акрилати та нижчий арилалкіленіл(мет)акрилати. Приклади придатних нижчих алкіл(мет)акрилатів включають метил(мет)акрилат, етил(мет)акрилат, пропіл(мет)акрилат, ізопропіл(мет)акрилат, н-бутил(мет)акрилат, ізобутил(мет)акрилат, трет-бутил(мет)акрилат, 2-етилгексил(мет)акрилат, октил(мет)акрилат, додецил(мет)акрилат, циклогексил(мет)акрилат, ізоборніл(мет)акрилат, дициклопентеніл(мет)акрилат, гідроксіетил(мет)акрилат, хлоретил(мет)акрилат, гідроксипропіл(мет)акрилат, гідроксибутил(мет)акрилат, гліцидил(мет)акрилат, діалкіламіноалкіл(мет)акрилати, такі як диметиламіноетил(мет)акрилат, діетиламіноетил(мет)акрилат, диметиламінопропіл(мет)акрилат, діетиламінопропіл(мет)акрилат та трет-бутиламіноетил(мет)акрилат. Перевага надається тому, щоб нижчий алкіл(мет)акрилат включав С1-С12алкіл(мет)акрилат, як визначено тут, зокрема С 1-С12алкіл(мет)акрилат, де алкільна група складається лише з атомів водню та вуглецю. Під терміном "нижчий арил", який тут застосовано, ми розуміємо шести-десятичленні карбоциклічні ароматичні групи, такі як феніл та нафтил, групи яких необов'язково заміщені одним або декількома замісниками, такими як гало, гідроксил, алкокси та нижчий алкіл, та групи яких необов'язково в ароматичному кільці містять один або декілька гетероатомів, вибраних з таких як азот, кисень та сірка. Перевага надається нижчому арил(алк)акрилату, який включає С 6-С10арил(С1С10алк)акрилат. Переважно С1-С10алкільна група нижчого арил(алк)акрилату є такою, як визначено вище щодо нижчого алкіл(алк)акрилату, тобто перевага надається нижчим арил(мет)акрилатам. Перевага надається тому, щоб С 6-С10арильні групи включали феніл та нафтил, особливо незаміщені фенільні та незаміщені нафтильні групи. Надзвичайно бажано, щоб нижчий арил(алк)акрилат включав феніл(мет)акрилат. Під терміном "нижчий арилалкіленіл", який вживаний тут, ми маємо на увазі нижчу арильну групу, як визначено тут, яка включає нижчу алкиленову групу (наприклад, (СН2)n, де n дорівнює від 1 до 6). Перевага надається тому, щоб нижчий арилалкіеніл(алк)акрилат включав бензил(мет)акрилат. Придатні естери акрилової кислоти або алкакрилової кислоти, які включають одну або декілька (алк)акрилатних груп на молекулу, містять принаймні два або більше здатних до полімеризації вуглець-вуглець подвійних зв'язків на молекулу. Приклади таких естерів включають нижчий алкілді(алк)акрилати, нижчий алкілтри(алк)акрилати, нижчий алкілтетра(алк)акрилати та нижчий алкілгекса(алк)акрилати. Термін "нижчий алкіл" та "алк" мають однакові значення, оскільки застосовані відповідно до нижчих алкіл(алк)акрилатів, як визначено тут вище. Приклади придатних двофункціональних диспергуючих агентів включають: етиленглікольди(мет)акрилат, гександіолди(мет)акрилат, пропіленглікольди(мет)акрилат, бутандіолди(мет)акрилат, неопентилглікольди(мет)акрилат, дипропіленглікольди(мет)акрилат, тріетиленглікольди(мет)акрилат, дипропіленглікольди(мет)акрилат. Приклади трифункціональних сполук включають: гліцеринтри(мет)акрилат та пентаеритритолтри(мет)акрилат. Приклади чотифункціональних сполук включають пентаеритритолтетра(мет)акрилат. Буде оцінене те, що можна застосувати суміші цих сполук. Переважно, якщо естер акрилової кислоти та алкакрилової кислоти включають більше ніж одну (алк)акрилатну групу на молекулу, сполука переважно містить нижчий алкіл(мет)акрилат, як визначено тут, такий як гександіолдіакрилат. Буде оцінене те, що диспергуючий агент може включати один або декілька естерів акрилової кислоти або естерів алкакрилової кислоти, як визначено тут. Диспергуючий агент переважно не включає сполуку, яка має більше, ніж одну (алк)акрилатну групу на молекулу. 4 UA 100906 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Надзвичайно бажано, щоб диспергуючий агент містив нижчий гідрокарбіл(алк)акрилат, особливо, щоб диспергуючий агент містив лише один або декілька нижчих гідрокарбіл(алк)акрилатів. Під терміном "нижчий гідрокарбіл", який вживається тут, розуміють будь-яку групу, яка включає лише атоми водню та вуглецю. Термін "(алк)акрилат" має таке ж значення, як визначено тут, щодо нижчих алкіл(алк)акрилатів, та переважно включає (мет)акрилат. Таким чином, термін нижчий гідрокарбіл(алк)акрилат охоплює нижчі алкіл(алк)акрилати, нижчі арил(алк)акрилати та нижчі арилалкіленіл(алк)акрилати, як визначено тут, за умови, що нижчі алкільні, нижчі арильні та нижчі арилалкіленільні групи, відповідно, таких молекул містять лише атоми водню та вуглецю. Іншими словами, нижчі алкільні групи, нижчі арильні групи та нижчі арилалкіленільні групи, як визначено тут, включають лише атоми водню та вуглецю; вони не заміщені або терміновані одним або декількома замісниками, такими як визначені тут, за винятком груп, які містять лише вуглець та водень, та вони не перериваються одним або декількома гетероатомами, такими як атоми кисню або азоту. Несподівано виявилось, що, якщо диспергуючий агент включає нижчий гідрокарбіл(алк)акрилат, полімерна композиція даного винаходу може демонструвати неперевершену стійкість до хімічних речовин. Крім того, або що є тим самим, коли диспергуючий агент містить нижчий гідрокарбіл(алк)акрилат, полімерна композиція може показувати покращені оптичні властивості, такі як покращена світлопроникність, низьке помутніння та зменшену жовтизну світла, яке пропускається, в порівнянні з аналогічною композицією, в якій диспергуючий агент не містить нижчий гідрокарбіл(алк)акрилат, наприклад, гідроксіетилметакрилат. Такі полімерні композиції можна застосувати в освітленні та глазуруванні. Буде оцінено фахівцями в даній галузі те, що, коли диспергуючий агент містить нижчий гідрокарбіл(алк)акрилат, переважно коли диспергуючий агент містить фактично один або декілька нижчих гідрокарбіл(алк)акрилатів, тоді диспергуючий агент є суттєво гідрофобним, оскільки не містить жодних вільних полярних замісників, таких як гідроксильна або аміногрупи. Переважно нижчі гідрокарбіл(алк)акрилати включають нижчі гідрокарбіл(мет)акрилати. Переважно нижчі гідрокарбіл(мет)акрилати включають метил(мет)акрилат, етил(мет)акрилат, пропіл(мет)акрилат, ізопропіл(мет)акрилат, н-бутил(мет)акрилат, ізо-бутил(мет)акрилат, третбутил(мет)акрилат, 2-етилгексил(мет)акрилат, ізоборніл(мет)акрилат, циклогексил(мет)акрилат, феніл(мет)акрилат та бензил(мет)акрилат. Переважно нижчий гідрокарбіл(мет)акрилат включає нижчий алкіл(мет)акрилат, як вказано тут вище, який містить лише атоми водню та вуглецю, більш переважно С1-С12алкіл(мет)акрилат, і навіть більш переважно - С1-С8алкіл(мет)акрилат та/або ізоборніл(мет)акрилат. Найбільш переважно нижчий гідрокарбіл(мет)акрилат включає бутил(мет)акрилат, етил(мет)акрилат, метилакрилат або ізоборніл(мет)акрилат, зокрема бутилметакрилат або ізоборнілакрилат, особливо ізоборнілакрилат. Переважно диспергуючий агент знаходиться у кількості, яка більше або дорівнює 0,2 ваг. %, більш переважно - більше або дорівнює 0,5 ваг. %, ще більш переважно - більше або дорівнює 1 ваг. %, ще більш переважно - більше або дорівнює 1,5 ваг. %, ще більш переважно - більше або дорівнює 2,0 ваг. %, ще більш переважно - більше або дорівнює 2,5 ваг. % від загальної ваги здатної до полімеризації суміші. Переважно диспергуючий агент знаходиться у кількості, яка менша або дорівнює 25 ваг. %, більш переважно - менша або дорівнює 20 ваг. %, ще більш переважно - менша або дорівнює 15 ваг. %, ще більш переважно - менша або дорівнює 10 ваг. % від загальної ваги здатної до полімеризації суміші. Частинки неорганічного оксиду включають щонайменше один оксид, вибраний з таких, як оксид кремнію, титану, цинку, цирконію та алюмінію. Переважно частинки неорганічного оксиду включають принаймні один оксид, вибраний з таких, як оксид кремнію, цинку та алюмінію. Більш переважно частинки неорганічного оксиду містять оксид кремнію. Хоча можна застосувати суміш неорганічних оксидів, переважно застосовують один неорганічний оксид. Більш переважно, частинки неорганічного оксиду містять в основному оксид кремнію. Надзвичайно переважно - оксид кремнію включає колоїдний оксид кремнію. Переважно частинки неорганічного оксиду мають середньоваговий розмір частинок, який менший або дорівнює 350 нм, більш переважно - менший або дорівнює 300 нм, ще більш переважно - менший або дорівнює 250 нм, ще більш переважно - менший або дорівнює 200 нм, ще більш переважно - менший або дорівнює 150 нм, та найбільш переважно - менший або дорівнює 100 нм. Переважно частинки неорганічного оксиду мають середньоваговий розмір частинок, який більший або дорівнює 0,1 нм, більш переважно - більший або дорівнює 0,5 нм, ще більш переважно - більший або дорівнює 1 нм, ще більш переважно - більший або дорівнює 5 нм, та найбільш переважно - більший або дорівнює 10 нм. 5 UA 100906 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Найбільша перевага надається частинкам неорганічного оксиду, які мають середньоваговий розмір частинок від 1 до 80 нм, особливо від 10 до 50 нм (наприклад, 10-48 нм). Середньоваговий розмір частинок можна визначити стандартними засобами, такими як Трансмісійна Електронна Мікроскопія або Фото-кореляційна Спектроскопія у відповідності з ISO 13321:1996(Е), застосовуючи монохроматичний гелій-неоновий лазер з фіксованою довжиною хвилі 632 нм, а також дистильовану та профільтровану воду як дисперсне середовище. Щоб уникнути сумнівів, під терміном "середньоваговий розмір частинок", який вживається тут, ми розуміємо середній арифметичний діаметр об'єму/маси D(4,3). Переважно розподіл частинок неорганічного оксиду по розмірам знаходиться в межах від 1 до 100 нм. Під терміном розподіл частинок по розмірам ми розуміємо, що принаймні 80 ваг. %, переважно щонайменше 85 ваг. %, частинок неорганічного оксиду є розміру від 1 до 100 нм. Переважно частинки неорганічного оксиду знаходяться у кількості, яка більша або дорівнює 0,1 ваг. %, більш переважно - більша або дорівнює 0,2 ваг. %, ще більш переважно - більша або дорівнює 0,3 ваг. %, ще більш переважно - більша або дорівнює 0,5 ваг. %, ще більш переважно - більша або дорівнює 0,75 ваг. %, ще більш переважно - більша або дорівнює 1 ваг. %, ще більш переважно - більша або дорівнює 1,2 ваг. % від загальної ваги здатної до полімеризації суміші. Переважно частинки неорганічного оксиду знаходяться у кількості, меншій ніж 10 ваг. %, більш переважно - меншій або рівній 8 ваг. %, ще більш переважно - меншій або рівній 7 ваг. %, ще більш переважно - меншій або рівній 6 ваг. %, ще більш переважно - меншій або рівній 5 ваг. %, ще більш переважно - меншій або рівній 4 ваг. %, ще більш переважно - меншій або рівній 3 ваг. %, ще більш переважно - меншій або рівній 2,5 ваг. % від загальної ваги здатної до полімеризації суміші. Фахівцями в даній галузі буде оцінене те, що кількість диспергуючого агента та частинок неорганічного оксиду, які знаходяться у здатній до полімеризації суміші, залежить від кількості одного або декількох здатних до полімеризації мономерів у здатній до полімеризації суміші та кінцевій полімерній матриці. Наприклад, можна утворити концентрат здатної до полімеризації суміші, яка містить в порівняно високих пропорціях диспергуючий агент та частинки неорганічного оксиду, наприклад, 25 ваг. % диспергуючого агента та 10 ваг. % частинок неорганічного оксиду, з балансом здатної до полімеризації суміші, яка містить в основному один або декілька здатних до полімеризації мономерів в полімерній матриці. Таким чином, концентрат можна розбавити додаванням додаткової кількості одного або декількох здатних до полімеризації мономерів полімерної матриці перед полімеризацією здатної до полімеризації суміші, одержуючи таким чином полімерну композицію, яка має меншу кількість диспергуючого агента та неорганічного оксиду, ніж в оригінальному концентраті. Як варіант, можна додати меншу кількість диспергуючого агента (наприклад, менша ніж 10 ваг. %) та частинок неорганічного оксиду (наприклад, 3 ваг. %) до одного або декількох здатних до полімеризації мономерів, які формують полімерну матрицю, та в результаті здатну до полімеризації матрицю полімеризують без будь-якого додаткового розбавлення. Таким чином, диспергуючий агент переважно знаходиться у кількості, яка є більшою або дорівнює 0,2 ваг. %, більш переважно - більшою або дорівнює 0,5 ваг. %, ще більш переважно більшою або дорівнює 1 ваг. %, ще більш переважно - більшою або дорівнює 1,5 ваг. %, ще більш переважно - більшою або дорівнює 2 ваг. %, ще більш переважно-більшою або дорівнює 2,5 ваг. % від загальної ваги полімерної композиції. Диспергуючий агент переважно знаходиться у кількості, яка є меншою або дорівнює 25 ваг. %, більш переважно - меншою або дорівнює 20 ваг. %, ще більш переважно - меншою або дорівнює 15 ваг. %, більш переважно - меншою або дорівнює 10 ваг. %, більш переважно меншою або дорівнює 9 ваг. % від загальної ваги полімерної композиції. Частинки неорганічного оксиду переважно знаходяться у кількості, яка є більшою або дорівнює 0,1 ваг. %, більш переважно - більшою або дорівнює 0,2 ваг. %, ще більш переважно більшою або дорівнює 0,3 ваг. %, ще більш переважно - більшою або дорівнює 0,5 ваг. %, ще більш переважно - більшою або дорівнює 0,75 ваг. %, ще більш переважно - більшою або дорівнює 1 ваг. %, ще більш переважно - більшою або дорівнює 1,2 ваг. % від загальної ваги полімерної композиції. Частинки неорганічного оксиду переважно знаходяться у кількості, яка є меншою або дорівнює 8 ваг. %, більш переважно - меншою або дорівнює 7 ваг. %, ще більш переважно меншою або дорівнює 6 ваг. %, ще більш переважно - меншою або дорівнює 5 ваг. %, ще більш переважно - меншою або дорівнює 4 ваг. %, ще більш переважно - меншою або дорівнює 3 ваг. %, ще більш переважно - меншою або дорівнює 2,5 ваг. % від загальної ваги полімерної композиції. 6 UA 100906 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Несподівано виявилось те, що включення частинок неорганічного оксиду суттєво покращує стійкість полімерної композиції даного винаходу до хімічних речовин в порівнянні з аналогічною композицією, яка не містить частинки неорганічного оксиду. Однак, видно, що, якщо кількість частинок неорганічного оксиду перевищує максимальне порогове значення, то стійкість полімерної композиції до хімічних речовин може зменшуватись. Під терміном "покращена стійкість до хімічних речовин", "покращена хімічна стійкість", "підсилення хімічної стійкості", як вживається тут, ми розуміємо, що полімерна композиція даного винаходу потребує більшого часу для руйнування, ніж аналогічна композиція, яка не містить частинки неорганічного оксиду, при застосуванні постійної розривної сили у присутності стирольного розчинника при 23 °C. Такий дослід зазвичай згадується як "визначення стійкості до розтріскування під впливом навколишнього середовища (ESC)" та може бути визначений у відповідності з ISO 22088-2:2006(E) (Перша Редакція), застосовуючи Метод С, та ISO 527-2 тип 1ВА дослідних зразків, які описані тут. Зазвичай, до зразків застосовують серію зусиль в межах від 1 МПа до 10 МПа. Зазвичай, час, необхідний для руйнування дослідного зразка типу 1ВА полімерної композиції даного винаходу під час вимірювання у відповідності зі стандартом ISO 220882:2006(Е) при 23 °C у стирольному розчиннику при застосуванні зусилля 7,5 МПа, є щонайменше на 10 %, переважно щонайменше на 20 %, більш переважно щонайменше на 30 %, та найбільш переважно щонайменше на 50 %, більшим, ніж час, необхідний для розриву дослідного зразка типу 1ВА аналогічної полімерної композиції, яка не містить частинки неорганічного оксиду та/або диспергуючий агент (тобто полімерну матрицю), при вимірюванні в однакових умовах. Крім того, внаслідок включення частинок неорганічного оксиду у полімерну композицію даного винаходу зазвичай одержують полімерну композицію, яка показує підвищену швидкість зменшення в'язкості, в порівнянні з аналогічною композицією, яка не містить частинки неорганічного оксиду. Зокрема, полімерна композиція зазвичай демонструє нижчий модуль в'язкості (G") при конкретній швидкості зсуву, зокрема, вищий діапазон швидкості зсуву, 2 -1 5 -1 застосований у стандартних засобах формування з розплаву, наприклад, 10 с -10 с , ніж аналогічна полімерна композиція, яка не містить частинки неорганічного оксиду та/або диспергуючий агент. Таким чином, полімерну композицію даного винаходу можна сформувати з розплаву більш легко та ефективно, ніж аналогічну композицію, яка не містить частинки неорганічного оксиду та/або диспергуючий агент. Таким чином, коли полімерна матриця полімерної композиції даного винаходу містить здатний до формування з розплаву полімер, зазвичай полімерна композиція даного винаходу може бути сформована з розплаву більш легко та швидко, ніж полімерна матриця як така, зменшуючи таким чином витрати та збільшуючи ефективність способу формування з розплаву. Крім того, коли полімерна матриця полімерної композиції даного винаходу сама по собі є полімером, нездатним до формування з розплаву, поєднання такого полімеру з частинками неорганічного оксиду та диспергуючим агентом у композиції даного винаходу може дозволити такий попередньо нездатний для формування з розплаву полімер обробляти способами формуванням з розплаву. Таким чином, полімерна композиція даного винаходу пропонує значні переваги стосовно обробки полімерів та покращення стійкості до впливу хімічних речовин (тобто покращення стійкості до розтріскування під впливом навколишнього середовища). Частинки неорганічного оксиду переважно додають до здатних до полімеризації мономерів, які застосовують для формування полімерної матриці у формі дисперсії у диспергуючому агенті. Придатні дисперсії є комерційно-доступними або їх може надати фірма Clariant of Usine de Lamotte-B.P.1, 60350 Trosly Breuil, Франція під торговою назвою HIGHLINK NanO G, що включає: HIGHLINK NanO G 130M-31 дисперсний або колоїдний оксид кремнію в ізоборнілакрилаті (вміст кремнію 30 ваг. %); HIGHLINK NanO G 103-31 дисперсний або колоїдний оксид кремнію в гександіолдіакрилаті (вміст кремнію 30 ваг. %); HIGHLINK NanO G 100-31 дисперсний або колоїдний оксид кремнію в гідроксіетилметакрилаті (вміст кремнію 30 ваг. %); HIGHLINK NanO G 190-45/3 дисперсний або колоїдний оксид кремнію в поліетеракрилаті (вміст кремнію 45 ваг. %); HIGHLINK NanO G 130M-4.5/2 дисперсний або колоїдний оксид кремнію в ізоборнілакрилаті (вміст кремнію 45 ваг. %); та, HIGHLINK NanO G 140M-31 дисперсний або колоїдний оксид кремнію в бутилметакрилаті (вміст кремнію 30 ваг. %). Вагове співвідношення диспергуючого агента до частинок неорганічного оксиду у дисперсії, яка містить частинки неорганічного оксиду та диспергуючий агент, переважно знаходиться в межах від 1:1 до 5:1, більш переважно - від 1:1 до 3:1. Якщо частинки неорганічного оксиду застосовані у формі дисперсії у диспергуючому агенті, тоді дисперсія зазвичай знаходиться у 7 UA 100906 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 кількості від 0,2 до 25 ваг. %, більш переважно - від 0,5 до 20 ваг. %, та найбільш переважно від 1 до 10 ваг. % здатної до полімеризації суміші. Полімерна матриця може включати гомополімер або співполімер, утворений полімеризацією одного або декількох вказаних здатних до полімеризації мономерів здатної до полімеризації суміші. Полімерна матриця може включати поліестер, полістирол, поліамід, поліолефін, поліуретан, полівінілгалогенід (наприклад, ПВХ), епоксидну смолу, полікарбонатний або акриловий полімер. Переважно полімерна матриця включає акриловий гомо- або співполімер. Більш переважно, полімерна матриця містить головним чином акриловий гомо- або співполімер. Коли полімерна матриця містить акриловий полімер, полімерна матриця переважно містить гомополімер поліметилметакрилату або акриловий співполімер, одержаний полімеризацією мономерної суміші, яка містить від 60 до 100 ваг. % метилметакрилату та до 40 ваг. % принаймні одного іншого здатного до співполімеризації нижчого алкіл(алк)акрилату, тобто С 1С22алкіл(мет)акрилат, як визначено тут вище, нижчий арил(алк)акрилат або нижчий арилалкіленіл(алк)акрилат, як визначено тут вище. Переважно полімерна матриця містить акриловий співполімер. Буде оцінене те, що здатна до полімеризації суміш містить єдиний здатний до полімеризації мономер метилметакрилату тоді, коли полімерна матриця є гомополімером поліметилметакрилату, та здатна до полімеризації суміш містить два або декілька здатних до полімеризації мономерів, коли полімерна матриця містить акриловий співполімер, а саме: метилметакрилат або один чи декілька здатних до співполімеризації співмономерів нижчих алкіл(мет)акрилатів, нижчих арил(мет)акрилатів або нижчих арилалкіеніл(мет)акрилатів. Диспергуючий агент може бути ідентичним до принаймні одного з вказаних здатних до полімеризації мономерів, застосованих для утворення полімерної матриці. Якщо диспергуючий агент є ідентичним до принаймні одного з вказаних здатних до полімеризації мономерів, тоді загальну об'єднану кількість диспергуючого агента та здатних до полімеризації мономерів в здатній до полімеризації суміші визначають щодо здатних до полімеризації мономерів. Переважно диспергуючий агент не є ідентичним до будь-якого з вказаних здатних до полімеризації мономерів, застосованих для утворення полімерної матриці. Таким чином, диспергуючий агент переважно має відмінну хімічну структуру від кожного з одного або декількох здатних до полімеризації мономерів, застосованих для утворення полімерної матриці. Тому, відповідно до переважного аспекту, здатна до полімеризації суміш додатково включає диспергуючий агент. Під терміном "додатково включає" ми розуміємо те, що хімічна структура диспергуючого агента хімічно відмінна від кожної зі структур одного або декількох здатних до полімеризації мономерів, застосованих для утворення полімерної матриці. Переважно, якщо полімерна матриця містить акриловий співполімер, полімерну матрицю можна одержати з такої кількості мономерів метилметакрилату, яка більша або дорівнює 60 ваг. %, більш переважно - більша або дорівнює 75 ваг. %, ще більш переважно - більша або дорівнює 80 ваг. %, та найбільш переважно - більша або дорівнює 85 ваг. % від загальної ваги полімерної матриці. Переважно, якщо полімерна матриця містить акриловий співполімер, полімерну матрицю можна одержати з такої кількості одного або декількох співмономерів нижчих алкіл(алк)акрилатів, нижчих арил(алк)акрилатів або нижчих арилалкіеніл(алк)акрилатів, яка менша або дорівнює 40 ваг. %, більш переважно - менша або дорівнює 25 ваг. %, ще більш переважно - менша або дорівнює 20 ваг. %, та найбільш переважно - менша або дорівнює 15 ваг. % від загальної ваги полімерної матриці. Термін нижчий алкіл(алк)акрилат, нижчий арил(алк)акрилат та нижчий арилалкіленіл(алк)акрилат щодо полімерної матриці має таке ж значення, яке застосовано щодо диспергуючого агента. Переважно співмономерами нижчих алкіл(алк)акрилатів полімерної матриці є співмономери нижчого алкіл(мет)акрилату, як визначено тут, більш переважно співмономери С 1С10алкіл(мет)акрилату, навіть більш переважно - співмономери С1-С10алкіл(мет)акрилату, де алкільна група включає лише атоми вуглецю та водню, навіть більш переважно співмономери C1-С8алкілакрилату, де алкільна група включає лише атоми вуглецю та водню. Наприклад, переважні співмономери C1-С10алкіл(мет)акрилату включають метилакрилат, етил(мет)акрилат, н-пропіл(мет)акрилат, ізо-пропіл(мет)акрилат, н-бутил(мет)акрилат, трет-бутил(мет)акрилат, ізобутил(мет)акрилат, 2-етилгексил(мет)акрилат, октил(мет)акрилат. Особлива перевага надається співмономерам С1-С10алкіл(мет)акрилату, які включають метилакрилат, етилакрилат, н-пропілакрилат, н-бутилакрилат та 2-етилгексилакрилат. 8 UA 100906 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Переважно співмономери нижчого арил(алк)акрилату полімерної матриці включають С 6С10арил(мет)акрилат, особливо С6-С10арил(мет)акрилат, де арильна група включає лише атоми водню та вуглецю, зокрема феніл(мет)акрилат та нафтил(мет)акрилат. Переважно співмономери нижчого арилалкіленіл(алк)акрилату полімерної матриці включають бензил(мет)акрилат. Надзвичайно переважно акрилову співполімерну матрицю можна одержати полімеризацією метилметакрилату та одного або декількох здатних до співполімеризації співмономерів нижчого алкіл(алк)акрилату, як визначено тут вище. Переважно полімерна матриця не містить будь-яких залишків метакрилової кислоти та акрилової кислоти. Переважно полімерна матриця знаходиться у кількості, яка є більшою або рівною 70 ваг. %, більш переважно - більшою або рівною 80 ваг. %, навіть більш переважно - більшою або рівною 85 ваг. %, та найбільш переважно - більшою або рівною 90 ваг. % від загальної ваги полімерної композиції. Переважно полімерна матриця знаходиться у кількості, яка є меншою або рівною 99,5 ваг. %, більш переважно - меншою або рівною 99 ваг. %, навіть більш переважно - меншою або рівною 98 ваг. %, та найбільш переважно - меншою або рівною 95 ваг. % від загальної ваги полімерної композиції. Надзвичайно переважно полімерна композиція даного винаходу містить полімерну матрицю, одержану з одного або декількох здатних до полімеризації мономерів та включає частинки неорганічного оксиду, які мають середньоваговий розмір частинок, який менший або дорівнює 400 нм, де вказану полімерну композицію можна одержати полімеризацією здатної до полімеризації суміші, яка включає: (a) один або декілька здатних до полімеризації мономерів, які містять метилметакрилат від 60 до 100 ваг. %, та до 40 ваг. % принаймні одного іншого придатного до співполімеризації співмономера нижчий алкіл(мет)акрилату, як визначено тут; (b) частинки неорганічного оксиду, як визначено тут; та (c) диспергуючий агент, як визначено тут. Буде оцінене те, що, коли полімерна композиція утворена способом тверднення, тоді один або декілька здатних до полімеризації мономерів, які формують полімерну матрицю, можуть містити концентрований розчин метилметакрилату, а саме: гомополімер поліметилметакрилату, розчинений у мономерах метилметакрилату, та, якщо є, один або декілька співмономерів нижчого алкіл(алк)акрилату, нижчого арил(алк)акрилату або нижчого арилалкіленіл(алк)акрилату. Полімерну матрицю та відповідно полімерну композицію даного винаходу можна одержати звичайними вільнорадикальними, аніонними та іншими способами полімеризації, наприклад, полімеризацією блочною, в розчині, емульсійною та суспензійною, з додаванням придатних ініціаторів, необов'язково, агентів передачі ланцюга та, необов'язково, інших добавок, таких як наповнювачі, пігменти, пластифікатори, еластифікатори та стабілізатори. Здатні до полімеризації мономери полімерної матриці, які знаходяться в здатній до полімеризації суміші, піддають полімеризації шляхом ініціювання реакції полімеризації, зазвичай за допомогою активації доданого ініціатора, та підтриманням придатних умов, наприклад підвищена температура, тиск тощо, доки не буде досягнутий потрібний ступінь полімеризації. Такі способи добре відомі фахівцям у даній галузі. Переважно здатну до полімеризації суміш змушують полімеризуватись, застосовуючи вільнорадикальну полімеризацію. Здатна до полімеризації суміш включає принаймні один вільнорадикальний ініціатор. Переважно здатна до полімеризації суміш включає вільнорадикальний ініціатор у кількості, яка більше або дорівнює 0,01 ваг. %, більш переважно - більше або дорівнює 0,02 ваг. %, навіть більш переважно - більше або дорівнює 0,04 ваг. % від загальної ваги здатної до полімеризації суміші. Здатна до полімеризації суміш включає вільнорадикальний ініціатор у кількості, яка менше або дорівнює 5 ваг. %, більш переважно - менше або дорівнює 2 ваг. %, навіть більш переважно - менше або дорівнює 1 ваг. %, та найбільш переважно - менше або дорівнює 0,5 ваг. % від загальної ваги здатної до полімеризації суміші. Вільнорадикальні ініціатори включають органічні перекиси, гідроперекиси, персульфати, пероксіестери та азосполуки. Прикладами таких ініціаторів є перекис метилетилкетону, перекис бензоїлу, гідроперекис кумолу, персульфат калію, азобісізобутиронітрил (AIBN), азобіс(2метилбутиронітрил), азобіс(2,4-диметилвалеронітрил), азобіс(4-ціановалеріанова кислота), трет-бутилпероксинеодеканоат, перекис дибензоїлу, перекис кумілу, трет-бутилперокси-2етилгексаноат, трет-бутилпероксидіетилацетат та трет-бутилпероксибензоат, перекис лауроїлу, 2,5-диметил-2,5-ди(трет-бутилперокси)гексан, перекис діетилу, перекис дипропілу, перекис 9 UA 100906 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 дилаурилу, перекис діолеїлу, перекис дистеарилу, перекис ди(трет-бутилу), перекис ди(третамілу), гідроперекис трет-бутилу, гідроперекис трет-амілу, перекис ацетилу, перекис пропіонілу, перекис лауроїлу, перекис стеароїлу, перекис малонілу, перекис сукцинілу, перекис фталоїлу, перекис ацетилбензоїлу, перекис пропіонілбензоїлу, аскаридол, персульфат амонію, персульфат натрію, перкарбонат натрію, перкарбонат калію, перборат натрію, перборат калію, перфосфат натрію, перфосфат калію, гідроперекис тетраліну, диперфталат трет-бутилу, пербензоат трет-бутилу, перекис 2,4-дихлорбензоїлу, перекис сечовини, перекис каприлілу, перекис п-хлорбензоїлу, 2,2-біс(трет-бутилперокси)бутан, перекис гідроксигептилу. Здатна до полімеризації суміш, як визначено тут, містить один або декілька вказаних здатних до полімеризації мономерів, як визначено тут, застосованих для формування полімерної матриці, частинки неорганічного оксиду, як визначено тут, диспергуючий агент, як визначено тут, та ініціатор, зокрема вільнорадикальний ініціатор. Переважно ініціатор знаходиться у кількості від 0,01 ваг. % до 5 ваг. % від загальної ваги здатної до полімеризації суміші. Для одержання полімерної композиції даного винаходу з високою молекулярною вагою, здатну до полімеризації суміш можна полімеризувати, застосовуючи спосіб блочної полімеризації, наприклад спосіб лиття. У способі лиття, наприклад, при литті у формах, здатною до полімеризації сумішшю, яка необов'язково містить частково полімеризований полімер, утворений полімеризацією здатних до полімеризації мономерів полімерної матриці, розчиненої з утворенням концентрованого розчину, та іншими необов'язковими добавками наповнюють зазор між двома скляними пластинками, розділеними прокладкою. Потім полімеризацію термічно ініціюють, наприклад, при температурі 70 °C, та потім залишають твердіти при підвищеній температурі, наприклад 80 °C-120 °C. Зазвичай, полімерна композиція даного винаходу, утворена способом лиття, має високу молекулярну вагу. Середньовагова молекулярна вага (Мв) полімерної композиції, утвореної способом лиття, є більшою або дорівнює 300000 дальтон, переважно більшою або дорівнює 500000 дальтон, більш переважно - більшою або дорівнює 750000 дальтон. Зазвичай, середньовагова молекулярна вага (Мв) полімерного матеріалу, утвореного способом лиття, є меншою або рівною 3000000 дальтон, більш переважно - меншою або рівною 2000000 дальтон. Такі полімерні композиції, які мають середньовагову молекулярну вагу, більшу 300000 дальтон, переважно більшу 500000 дальтон, відповідають полімерним композиціям даного винаходу з високою молекулярною вагою. Молекулярну вагу можна визначити стандартними засобами, такими як гель-хроматографія. Несподівано було виявлено, що композиції даного винаходу з високою молекулярною вагою можуть не тільки демонструвати покращену стійкість до хімічних речовин, але також суттєву нерозчинність в органічних розчинниках, таких як хлороформ, в порівнянні з аналогічною полімерною композицією, яка не містить частинки неорганічного оксиду та/або диспергуючий агент. Такий ефект проявляється навіть тоді, коли полімерна композиція даного винаходу містить порівняно низьку концентрацію частинок неорганічного оксиду. Під терміном "суттєва нерозчинність в органічних розчинниках" ми маємо на увазі, що якщо 0,1 г полімерної композиції додають до 10 г хлороформу (тобто, 1 ваг. % суміш) у пробірці (15 мл) та потім герметично закривають, далі пробірку обертають на роликах зі швидкістю 50 об./хв при кімнатній температурі протягом 24 годин, далі полімерну композицію видаляють з розчину хлороформу та піддають сушінню при кімнатній температурі протягом 24 годин, тоді кінцевий вміст твердого залишку полімерної композиції буде більшим або дорівнювати 90 ваг. %, переважно більшим або рівним 95 ваг. %, більш переважно - більшим або дорівнювати 97 ваг. %, ще більш переважно - більшим або дорівнювати 98 ваг. %, та навіть більш переважно більшим або дорівнювати 99 ваг. %. Таким чином, відповідно до переважного аспекту даного винаходу, забезпечується одержання полімерної композиції даного винаходу, яка є суттєво нерозчинною в органічних розчинниках, таких як хлороформ. Полімерні композиції даного винаходу, які є суттєво нерозчинними в органічних розчинниках, таких як хлороформ, є полімерними композиціями з високою молекулярною вагою. Такі полімерні композиції з високою молекулярною вагою зазвичай мають середньовагову молекулярну вагу (Мв), яка є більшою або дорівнює 300000 дальтон, переважно більшою або дорівнює 500000 дальтон, більш переважно - більшою або дорівнює 750000 дальтон. Зазвичай полімерні композиції з високою молекулярною вагою мають середньовагову молекулярну вагу (Мв), яка є меншою або дорівнює 3000000 дальтон, переважно меншою або дорівнює 2000000 дальтон. Такі полімерні композиції даного винаходу зазвичай утворені способом лиття. Розчинність полімерної композиції у хлороформі можна визначити так, як вказано вище. Крім того, полімерна композиція даного винаходу, яка є суттєво 10 UA 100906 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 нерозчинною у хлороформі, може мати такі ж фізичні властивості та зовнішній вигляд після екстракції в хлороформі. Хоча хімічна стійкість полімерної композиції даного винаходу може залежати від молекулярної ваги полімерної матриці, полімерної матриці як такої та типу застосованого диспергуючого агента, включення 0,1 ваг. % частинок неорганічного оксиду у полімерну композицію даного винаходу, включаючи акрилову полімерну матрицю з молекулярною вагою 1000000-2000000 дальтон, з диспергуючим агентом ізоборнілакрилатом, дозволяє одержати композицію, яка є суттєво нерозчинною в органічних розчинниках, таких як хлороформ. Переважно, навіть коли у полімерну композицію даного винаходу включена порівняно невелика кількість частинок неорганічного оксиду, композиція зазвичай демонструє підвищене зменшення в'язкості та нижчий модуль в'язкості (G") в діапазоні швидкості зсуву, який 2 -1 5 -1 використовують у стандартних способах формування з розплаву (тобто 10 с -10 с ), в порівнянні з аналогічною композицією, яка не містить частинки неорганічного оксиду та/або диспергуючий агент. Таким чином, підвищене зменшення в'язкості та знижений модуль в'язкості таких полімерних композицій даного винаходу може надати можливість попередньо здатну до формування з розплаву полімерну композицію, яка не містить частинки неорганічного оксиду, формувати з розплаву більш легко та швидко, та може дозволити формувати з розплаву попередньо нездатну до формування з розплаву полімерну композицію, яка не містить частинки неорганічного оксиду. Таким чином, відповідно до переважного аспекту, полімерна композиція даного винаходу з високою молекулярною вагою містить частинки неорганічного оксиду у кількості, яка є меншою або дорівнює 2,0 ваг. %, більш переважно - меншою або дорівнює 1,5 ваг. %, більш переважно меншою або дорівнює 1,0 ваг. %, більш переважно - меншою або дорівнює 0,3 ваг. %, більш переважно - меншою або дорівнює 0,2 ваг. %, та найбільш переважно - меншою або дорівнює 0,18 ваг. % від загальної ваги полімерної композиції. Буде оцінене те, що у полімерні композиції з високою молекулярною вагою можна включити більшу кількість частинок неорганічного оксиду. Однак, збільшення кількості частинок неорганічного оксиду може призвести до збільшення в'язкості зсуву полімерної композиції, та вище максимального порогового значення, стійкість композиції до хімічних речовин може падати. Несподівано виявилось, що для полімерних композицій з високою молекулярною вагою (тобто, від 300,000 дальтон до 3,000,000 дальтон), які містять переважні рівні частинок неорганічного оксиду, забезпечується прийнятний рівень стійкості до хімічних речовин та/або нерозчинності при взаємодії з органічними розчинниками без суттєвого впливу на здатність композиції до формування з розплаву (тобто, буз суттєвого збільшення в'язкості зсуву полімерної композиції в діапазоні швидкості зсуву, який використовують у стандартних способах формування з розплаву). Здатну до полімеризації композицію можна також полімеризувати такими способами, як "bаg"-полімеризація, полімеризація суспензійна, емульсійна та полімеризація в розчині. Ці способи також є добре відомими фахівцям в даній галузі. Наприклад, у способі "bаg"полімеризації, здатною до полімеризації сумішшю заповнюють "bag" та реакцію полімеризації термічно ініціюють, та потім залишають твердіти при підвищеній температурі. Способи суспензійної полімеризації описані у "Енциклопедії хімічних технологій" Кірка-Отмера (KirkOthmer Encyclopaedia of Chemical Technology), випущеної John Wiley and Sons, том. 16, стор. 506-537. Завдяки таким способам зазвичай одержують полімери, які мають нижчу молекулярну вагу, оскільки бажано у здатну до полімеризації суміш включити агент передачі ланцюга для регулювання молекулярної ваги полімера. Придатні агенти передачі ланцюга включають тіоли, такі як додецилмеркаптан, н-пропілмеркаптан, н-бутилмеркаптан, трет-бутилмеркаптан, 2етилгексилтіогліколят, тіофенол та бутантіол. Агент передачі ланцюга переважно знаходиться у кількості, яка є більшою або дорівнює 0,01 ваг. %, більш переважно - більшою або дорівнює 0,03 ваг. %, ще більш переважно - більшою або дорівнює 0,05 ваг. %, ще більш переважно - більшою або дорівнює 0,08 ваг. %, і навіть більш переважно - більшою або дорівнює 0,1 ваг. % від загальної ваги здатної до полімеризації суміші. Агент передачі ланцюга переважно знаходиться у кількості, яка є меншою або дорівнює 1 ваг. %, більш переважно - меншою або дорівнює 0,9 ваг. %, ще більш переважно - меншою або дорівнює 0,8 ваг. %, ще більш переважно - меншою або дорівнює 0,7 ваг. %, навіть більш переважно - меншою або дорівнює 0,6 ваг. %, та найбільш переважно - меншою або дорівнює 0,5 ваг. % від загальної ваги здатної до полімеризації суміші. Таким чином, згідно з наступним переважним аспектом, здатна до полімеризації суміш містить один або декілька здатних до полімеризації мономерів, як визначено тут, частинки неорганічного оксиду, як визначено тут, диспергуючий агент, як визначено тут, ініціатор, як визначено тут, та агент передачі ланцюга, як визначено тут. Такі здатні до полімеризації суміші 11 UA 100906 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 придатні до застосування у способах "bag"-полімеризації, суспензійної полімеризації, полімеризації в розчині та емульсійної полімеризації. Зазвичай, полімерну композицію даного винаходу одержують з такої здатної до полімеризації суміші, яка має середньовагову молекулярну вагу (Мв), яка є більшою або дорівнює 20000 дальтон, більш переважно - більшою або дорівнює 50000 дальтон. Зазвичай, полімерну композицію даного винаходу одержують з такої здатної до полімеризації суміші, яка має середньовагову молекулярну вагу (Мв), яка є меншою або дорівнює 250000 дальтон, більш переважно - меншою або дорівнює 200000 дальтон. Такі полімерні композиції можуть згадуватись тут як полімерні композиції даного винаходу з низькою молекулярною вагою. Несподівано виявилось, що хоча полімерні композиції даного винаходу з низькою молекулярною вагою зазвичай є більш розчинними в органічних розчинниках, таких як хлороформ, ніж відповідні композиції з високою молекулярною вагою, полімерні композиції даного винаходу з низькою молекулярною вагою зазвичай показують кращу стійкість до хімічних речовин, як визначено тут (тобто кращу стійкість до утворення тріщин внаслідок впливу навколишнього середовища), ніж аналогічні полімерні композиції, які не містять частинки неорганічного оксиду та/або диспергуючий агент. Крім того, такі полімерні композиції даного винаходу з низькою молекулярною вагою, які зазвичай є здатними до формування з розплаву, в основному демонструють підвищену швидкість зменшення в'язкості, зокрема на ширшому діапазоні швидкості зсуву, який використовують у стандартних способах формування з 2 -1 5 розплаву (наприклад, при екструзії, формуванні видуванням, формуванні під тиском, 10 с -10 -1 с ), ніж аналогічна полімерна композиція яка не містять частинки неорганічного оксиду та/або диспергуючий агент. Таким чином, полімерні композиції даного винаходу з низькою молекулярною вагою можна не тільки формувати з розплаву більш легко та швидко, ніж аналогічні композиції, які не містять частинки неорганічного оксиду, але вони також можуть демонструвати суттєві переваги у стійкості до хімічних речовин та стійкості до утворення тріщин внаслідок впливу навколишнього середовища. Полімерні композиції даного винаходу з низькою молекулярною вагою переважно містять частинки неорганічного оксиду у кількості, яка є більшою або дорівнює 0,3 ваг. %, більш переважно - більшою або дорівнює 0,5 ваг. % від загальної ваги полімерної композиції. Полімерна композиція даного винаходу з низькою молекулярною вагою переважно містить частинки неорганічного оксиду у кількості, яка є меншою або дорівнює 8 ваг. %, більш переважно - меншою або дорівнює 6 ваг. %, ще більш переважно - меншою або дорівнює 5 ваг. %, навіть більш переважно - меншою або дорівнює 3 ваг. %, та найбільш переважно меншою або дорівнює 2,5 ваг. % від загальної ваги полімерної композиції. Полімерна композиція даного винаходу може необов'язково містити інші добавки, наприклад, стверджувальні агенти, барвники, лубриканти, наповнювачі, добавки для підвищення ударної міцності, пластифікатори та стабілізатори. Ці добавки можуть знаходитись у здатній до полімеризації суміші та включатись у полімерну матрицю полімеризацією здатної до полімеризації суміші. Як варіант, або додатково, добавки можна включити у полімерну композицію способами формування з розплаву. Придатні барвники, які можна додати до здатної до полімеризації матриці, включають пігменти, такі як діоксид титану, вуглецева сажа, цинкові білила, індатрон, хінакридон, фталоціанін, оксид заліза, оксид титану та ультрамариновий синій пігмент. Фахівцями в даній галузі буде оцінене те, що такі пігменти зазвичай належать до частинок, які мають розмір частинок більший ніж 1-10 мікрон. Пігмент може бути у формі частинок, які можна додати безпосередньо до здатної до полімеризації матриці, такі як білий пісок, червоний цегляний пил та сірий шлаковий пил. Як варіант, або додатково, пігмент у формі частинки можна змішати з рідиною-носієм та потім додати до здатної до полімеризації матриці. Наповнювачами можуть бути частики природного мінерального наповнювача, вибраного з оксидів алюмінію, силікатів, неорганічних алюмінатів, неорганічних фосфатів, неорганічних сульфатів, неорганічних карбонатів, неорганічних сульфідів, неорганічних карбідів, неорганічних оксидів та їх поєднань. Фахівцями в даній галузі буде оцінене те, що такі наповнювачі зазвичай мають розмір частинок в декілька сотень мікрон. Приклади придатних природних мінеральних частинок наповнювача включають незосилікати (одинарні тетраедри); соросилікати (подвійні тетраедри); піносилікати (одинарні та подвійні ланцюги); циклосилікати (кільця); філосилікати (листи) та тектосилікати (каркаси). Додатковий придатний силікатний клас мінералів є підкласом тектосилікату та включає групу польового шпату, групу фельдшпатойду, групу кварцу та групу цеоліту. Приклади наповнювачів групи кварцу підкласу тектосилікату включають коесит, кристобаліт, кварц та тридиміт. Як варіант, можна застосувати придатні синтетичні наповнювачі. 12 UA 100906 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Такі придатні синтетичні наповнювачі включають скляний порошок, кераміку, порцеляну, зола, шлак та високодисперсний SiO2. Придатні отверджувальні агенти включають ізоціанати, ангідриди кислоти, аміни, аміносмоли або сполуки, які мають гліцидильну групу. Приклади придатних ізоціанатів включають гексаметилендіізоціанат, толілендіізоціанат, гідрований толілендіізоціанат та їх блоковані діізоціанати. Приклади придатних амінів включають діетилентриамін, триетилентетрамін, ксилендіамін, м-фенілендіамін, бензилдиметиламін та бісамінопропілтетраокса-спіро-ундекан. Приклади придатних ангідридів кислоти включають фталевий ангідрид, піромелітовий ангідрид та тримелітовий ангідрид. Приклади придатних аміносмол включають алкілові етери метилолмеламіну, алкілові етери метилолсечовини та алкілові етери бензоїлгуанаміну. Приклади придатних гліцидилових сполук включають сполуки аліфатичного або ароматичного діепоксиду, або сполуки ароматичного триепоксиду. Придатні пластифікатори для додавання у композиції включають поліетиленгліколь, поліпропіленгліколь, диметилфталат, дибутилфталат та діоктилфталат. Стабілізатори, придатні для композицій, включають стеричні стабілізатори та УФстабілізатори. Придатні стеричні стабілізатори включають захисні колоїди та неіоногенні поверхнево-активні речовини. Приклади захисних колоїдів включають хімічно прищеплені або сильно абсорбовані захисні колоїди, наприклад повністю гідролізований полівініловий спирт), частково гідролізований полівініловий спирт), полі(вінілпіролідон), гідроксіетилцелюлозу та їх суміші. Приклади придатних поверхнево-активних речовин включають етоксильовані алкілфеноли, наприклад октилфеноли та нонілфеноли, модифіковані етиленоксидом, етоксиловані спирти, наприклад етоксилований лауриловий спирт, етоксиловані меркаптани, етоксиловані жирні кислоти, етоксиловані аміни, етоксиловані жирні естери, етоксиловані олії, етоксиловані сорбітанові естери жирних кислот, етоксиловані естери сахарози та блокспівполімери полі(етиленоксиду та пропіленоксиду). Придатні УФ-стабілізатори включають світлостабілізатори із стерично утруднених амінів, 2-гідроксибензофенони, 2гідроксифенілбензотриазоли та перехідні неорганічні комплекси, такі як Ni(ІІ) оксимхелати. Полімерна композиція даного винаходу може бути у формі листів, намистинок, гранул або порошків. Полімерну композицію даного винаходу можна формувати з розплаву стандартними способами формування з розплаву, такими як екструзія, ко-екструзія, формування видуванням або формування під тиском. Полімерна композиція є термопластичною. Таким чином, відповідно до наступного переважного аспекту, полімерна композиція даного винаходу є здатною до формування з розплаву. Під терміном "здатна до формування з розплаву" ми маємо на увазі, що полімерна композиція повністю розплавляється до утворення текучого розплаву під час нагрівання при температурі в межах 180 °C-300 °C у звичайній установці для формування з розплаву, наприклад, екструдері або установці для формування під тиском, в діапазоні швидкості зсуву, 2 -1 5 який використовують у стандартних способах формування з розплаву, тобто від 10 с до 10 с 1 . Відповідно до другого аспекту, даний винахід стосується способу виготовлення полімерної композиції, як визначено тут, який включає забезпечення одержання здатної до полімеризації суміші, як визначено тут, та полімеризації здатної до полімеризації суміші. Здатну до полімеризації суміш можна полімеризувати, застосовуючи звичайні вільнорадикальні або аніонні способи полімеризації. Здатну до полімеризації суміш переважно полімеризують вільнорадикальним способом полімеризації. Здатна до полімеризації суміш включає принаймні один вільнорадикальний ініціатор, як визначено тут. Здатну до полімеризації суміш можна полімеризувати способами блочної полімеризації, при цьому суміш стверджують, наприклад, способом лиття або "bag"-полімеризацією. Як варіант, здатну до полімеризації суміш можна полімеризувати, застосовуючи такі способи полімеризації, як суспензійна полімеризація, полімеризація в розчині або емульсійна полімеризація. Якщо застосовано суспензійний спосіб, спосіб полімеризації в розчині або емульсійний спосіб, тоді здатна до полімеризації суміш додатково містить агент передачі ланцюга, як визначено тут. Крім того, здатна до полімеризації суміш може додатково містити агент передачі ланцюга, як визначено тут, коли застосовують спосіб "bag"-полімеризації. Здатна до полімеризації суміш може додатково містити одну або декілька добавок, як визначено тут. Як варіант, або додатково, одну або декілька добавок можна змішати в процесі плавлення з полімерною композицією даного винаходу. 13 UA 100906 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Відповідно до третього аспекту, даний винахід стосується способу виготовлення виробу, який включає формування полімерної композиція даного винаходу для утворення вказаного виробу. Полімерну композицію можна сформувати шляхом термоформування. Наприклад, лист полімерної композиції даного винаходу може бути термоформованим для утворення сформованого виробу. Головною особливістю даного винаходу є те, що полімерну композицію можна формувати з розплаву стандартними способами, такими як, наприклад, екструзія, коекструзія, формування видуванням або формування під тиском. Таким чином, полімерну композицію даного винаходу можна сформувати у виріб, безпосередньо застосовуючи такі способи формування з розплаву. Таким чином, відповідно до четвертого аспекту, даний винахід стосується способу виготовлення виробу, який включає забезпечення одержання полімерної композиції даного винаходу або одержаної відповідно до другого аспекту полімерної композиції, та формування з розплаву полімерної композиції для одержання виробу. Виріб переважно формують литтям розплавленої полімерної композиції, наприклад, шляхом формування під тиском. Згідно способу, полімерну композицію під час формування вказаного сформованого виробу -1 зазвичай піддають швидкості зсуву, який дорівнює щонайменше 100 с , переважно -1 -1 щонайменше 115 с , більш переважно - щонайменше 140 с . Буде оцінене те, що полімерну композицію даного винаходу можна сформувати у вигляді листів або плівки. Її можна екструдувати або відлити у різні форми або ко-екструдувати чи нашарувати на інші матеріали, наприклад, жорсткі або піноподібні форми АБС, ПВХ, полімери полістиролу, включаючи УМПС (удароміцний полістирол) та інші модифіковані полімери стиролу або поліолефіни. Додатковою перевагою даного винаходу є те, що полімерна композиція даного винаходу та сформований з неї виріб можуть демонструвати високий показник загального пропускання денного світла (TWLT-Total White Light Transmission). TWLT можна виміряти колориметром Datacolor Spectraflash 500 згідно з ASTM E1331 та Е1164. Зазвичай, полімерна композиція даного винаходу у формі листа, одержаного способом поливу, з товщиною 3,2 мм, має TWLT, який більшим або дорівнює 80 %, більш переважно - більшим або дорівнює 85 %, та найбільш переважно - більшим або дорівнює 90 % при вимірюванні згідно з ASTM Е1331 та Е1164. Крім того, полімерна композиція даного винаходу та сформований з неї виріб можуть проявляти низьку матовість при пропусканні світла. Матовість при пропусканні світла відображає вимірювання оптичної чистоти полімеру; полімер з нижчою матовістю при пропусканні світла є більш чистим (тобто, менш мутним), ніж полімер, який має вищу матовість при пропусканні світла. Матовість при пропусканні світла можна виміряти колориметром Datacolor Spectraflash 500 згідно з ASTM D1003. Зазвичай, полімерна композиція даного винаходу у формі листа, одержаного способом поливу, з товщиною 3,2 мм проявляє матовість при пропусканні світла меншу або рівну 8 %, переважно - меншу або рівну 6 %, більш переважно - меншу або рівну 5 %, навіть більш переважно - меншу або рівну 3 %, та найбільш переважно - меншу або рівну 1 % при вимірюванні згідно з ASTM D1003. Полімерна композиція даного винаходу та сформований з неї виріб є придатними до застосування у освітлювальних та глазурувальних засобах, таких як, наприклад, освітлювальні площі, вивіски, контейнери, експозиції в місцях продажу, меблі, офісні двері, двері душу, тощо. Хоча полімерна композиція даного винаходу є придатною до застосування у освітлювальних та глазурувальних засобах, покращена стійкість до хімічних речовин полімерної композиції означає, що її можна застосувати і в інших цілях. Таким чином, відповідно до наступного аспекту, забезпечується одержання хімічно-стійкого компоненту, який містить полімерний матеріал даного винаходу або виготовлений у відповідності з другим аспектом даного винаходу. Під терміном хімічно стійкий ми маємо на увазі, що полімерний матеріал демонструє покращену стійкість до хімічних речовин, як визначено тут, в порівнянні з аналогічним полімерним матеріалом, який не містить частинки неорганічного оксиду. Хімічно-стійкий компонент може бути ко-екструдованим або нашарованим компонентом. Компонент можна застосувати в конструкції. Компонент можна застосувати в конструкції будівлі. Наприклад, він може бути твердим або ко-екструдованим компонентом будівлі, таким як, наприклад дошка стелі, фронтонна дошка, полиця, дошка зовнішньої обшивки, чистова обшивка, стічний жолоб, труба, жалюзі, рама вікна, підвіконна дошка, профіль вікна, профіль безпеки, дверні полотна, профіль на дверному косяку, покрівельна панель, архітектурна арматура або подібне. 14 UA 100906 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Компонент можна застосувати у конструюванні автомобілів або інших транспортних засобів, як у вигляді блочних матеріалів, так і у вигляді ко-екструдованих ламінатів. Такі застосування включають, але не обмежуються цим, декоративну зовнішню обробку, освітлення, приладову панель, молдінги, бампери (захисні щити), вентиляційні решітки, задні панелі, пристосування для автобусів, вантажівок, фургонів, житлових автофургонів, сільськогосподарських транспортних засобів та громадського транспорту, панелі для оздоблення задніх та бокових частин кузова або подібні. Компонент можна використати як у приміщенні, так і поза ним, наприклад, у ваннах, гідромасажних ваннах, душових кабінах, лічильниках, сантехніці, сидіннях для унітазу, кухонному приладді, раковинах, внутрішніх камерах холодильної шафи або кузоваххолодильниках, обгороджуваннях, збірниках сміття, садових меблях тощо. Винахід додатково розповсюджується на хімічно стійкий компонент для засобів поза приміщенням, який включає полімерний матеріал даного винаходу або виготовлений способом відповідно до другого аспекту даного винаходу. Засоби поза приміщенням включають вищевказані будівельні компоненти та вивіски, наприклад, для заправок (або подібне). Винахід додатково розповсюджується на хімічно стійкі екструдовані вироби, які містять полімерний матеріал даного винаходу або виготовлені способом відповідно до другого аспекту даного винаходу. Винахід розповсюджується на застосування компоненту, одержаного з полімерного матеріалу даного винаходу або виготовленого способом відповідно до другого аспекту даного винаходу, у конструкціях та/або засобах поза приміщенням. Винахід розповсюджується на будівельні матеріали, які включають компонент, одержаний з полімерного матеріалу даного винаходу або виготовлений способом відповідно до другого аспекту даного винаходу. Винахід розповсюджується на компонент, який включає субстрат та покривний матеріал, при цьому принаймні або субстрат, або покривний матеріал, є полімерним матеріалом даного винаходу або виготовлений способом відповідно до другого аспекту даного винаходу. Винахід додатково розповсюджується на застосування частинок неорганічного оксиду, які мають середньоваговий розмір частинок, який є меншим або дорівнює 400 нм, як визначено тут, у поєднанні з диспергуючим агентом, як визначено тут, для підсилення хімічної стійкості полімерної матриці, як визначено тут. Покращену хімічну стійкість можна виміряти способами, визначеними тут. Винахід додатково розповсюджується на застосування частинок неорганічного оксиду, які мають середньоваговий розмір частинок, який є меншим або дорівнює 400 нм, як визначено тут, у поєднанні з диспергуючим агентом, як визначено тут, для збільшення швидкості зменшення в'язкості полімерної матриці, як визначено тут. Під терміном "збільшення швидкості зменшення в'язкості" ми маємо на увазі, що в'язкість зсуву (η*(ω) полімерної матриці, яка містить частинки неорганічного оксиду та диспергуючий агент, зменшується швидше в заданому діапазоні збільшення швидкості зсуву, коли вимірюється при застосуванні торсійного віскозиметра з використанням методології, визначеної тут, в порівнянні з полімерною матрицею, яка не містить частинки неорганічного оксиду та диспергуючий агент, при вимірюванні в однакових умовах. Переважно діапазон швидкості зсуву 2 -1 5 -1 складає 10 с -10 с . Відповідно до наступного аспекту, даний винахід стосується застосування частинок неорганічного оксиду, які мають середньоваговий розмір частинок, який менший або дорівнює 400 нм, як визначено тут, у поєднанні з диспергуючим агентом, як визначено тут, для зменшення модуля в'язкості (G") полімерної матриці. Переважно, зменшення в модулі в'язкості (G") спостерігається при вимірюванні у стандартному діапазоні швидкості зсуву, який використовують у способах формування з 2 -1 5 -1 розплаву, тобто 10 с -10 с . Модуль в'язкості полімерної матриці та полімерної композиції даного винаходу можна виміряти у відповідності з описаною тут методологією. Відповідно до наступного аспекту, даний винахід стосується способу підсилення хімічної стійкості полімерної матриці, одержаної з одного або декількох здатних до полімеризації мономерів, як визначено тут, способу, який включає додавання частинок неорганічного оксиду із середньоваговим розміром частинок, меншим або рівним 400 нм, як визначено тут, у поєднанні з диспергуючим агентом, як визначено тут, до здатної до полімеризації суміші, яка містить вказані один або декілька здатних до полімеризації мономерів полімерної матриці, та потім полімеризації вихідної суміші. Винахід далі буде описаний за допомогою необмежуючих прикладів. 15 UA 100906 C2 5 10 15 20 25 Приклад 1 - Одержання литого поліметилметакрилату. Суміш, яка мітить 2,2-азобісізобутиронітріл (AIBN; 0,06 ваг. %), HIGHLINK NanO G 130М-31, що є дисперсією 30 ваг. % колоїдного оксиду кремнію із середньоваговим розміром частинок 13 нм у ізоборнілакрилаті (0,6 ваг. %, що містить 0,18 ваг. % оксиду кремнію) з балансом композиції, складеного зі стандартного концентрованого розчину мономеру поліметилметакрилату (ПММА), який містить розчин ПММА у мономері метилметакрилату, перемішували змішувачем з великими силами зсуву протягом 2 хвилин. Суміш помістили у посудину, яка містить два скляних листа, розмежовані відстанню 3,2 мм один від одного прокладкою ПВХ. Посудину герметично закрили та занурили у водяний термостат при 60 °C на 20 годин. Потім суміш витримували протягом 2 годин при 80 °C, з подальшим нагріванням зі швидкістю 0,5 °C/хв до 120 °C та утримуванням при 120 °C протягом 1 години. Потім посудину охолодили та видалили скляні листи для вивільнення одержаного литого листа ПММА. Не існувало можливості визначити молекулярну вагу полімеру гель-хроматографією, оскільки він був нерозчинним у хлороформі. Приклади 2-12. Приклади 2-12 здійснювали таким же чином, як і Приклад 1, за винятком зміненої кількості дисперсії у здатній до полімеризації суміші та/або застосованої іншої дисперсії. Полімерні композиції Прикладів 2-12 детально описані у Таблиці 1. У Таблиці 1 HIGHLІNK NanO G 150-31 є дисперсією 30 ваг. % колоїдного оксиду кремнію із середньоваговим розміром частинок 13 нм у етилгексилакрилаті (Приклад 9); HIGHLINK NanO G 100-31 є дисперсією 30 ваг. % колоїдного оксиду кремнію із середньоваговим розміром частинок 13 нм у гідроксилетилметакрилаті (Приклад 10); HIGHLINK NanO G 190-4 5/3 є дисперсією 45 ваг. % колоїдного оксиду кремнію із середньоваговим розміром частинок 50 нм у поліетеракрилаті (Приклад 11); HIGHLINK NanO G 130M-4.5/2 є дисперсією 45 ваг. % колоїдного оксиду кремнію із середньоваговим розміром частинок 20 нм у ізоборнілакрилаті (Приклад 8); та, HIGHLINK NanO G 140M-31 є дисперсією 30 ваг. % колоїдного оксиду кремнію із середньоваговим розміром частинок 13 нм у бутилметакрилаті (Приклад 12). Таблиця 1 Прикл. 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 30 Дисперсія HIGHLINK NanO G 130М-31 HIGHLINK NanO G 130M-31 HIGHLINK NanO G 130M-31 HIGHLINK NanO G 130M-31 HIGHLINK NanO G 130M-31 HIGHLINK NanO G 130M-31 HIGHLINK NanO G 130-45/2 HIGHLINK NanO G 150-31 HIGHLINK NanO G 100-31 HIGHLINK NanO G 190-45/3 HIGHLINK NanO G 140M-31 ваг. % дисперсії Диспергуючий агент ваг. % оксиду кремнію у композиції ваг. % диспергуючого агента у композиції 0,5 Ізоборнілакрилат 0,15 0,35 1,0 Ізоборнілакрилат 0,30 0,70 2,0 Ізоборнілакрилат 0,60 1,40 4,0 Ізоборнілакрилат 1,20 2,80 8,0 Ізоборнілакрилат 2,40 5,60 12,0 Ізоборнілакрилат 3,60 8,40 4,0 Ізоборнілакрилат 1,80 2,20 1,20 2,80 1,20 2,80 4,0 4,0 Етилгексил акрилат Гідроксіетилметакрилат 4,0 Поліетеракрилат 1,80 2,20 4,0 Бутилметакрилат 1,20 2,80 Приклад 13 Полімерну композицію Прикладу 13 готували таким же чином, як і у Прикладі 1, за винятком застосування 4 ваг. % дисперсії HIGHLINK NanO G 130M-31 (1,2 ваг. % оксиду кремнію та 2,80 16 UA 100906 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 ваг. % ізоборнілакрилату у здатній до полімеризації суміші) із використанням 2,2-азобіс(2,4диметилвалеронітрил) (V65 доступний від Wako 0,05 ваг. %) ініціатору. Приклад 14 Полімерну композицію Прикладу 14 готували таким же чином, як і у Прикладі 1, за винятком застосування 4 ваг. % дисперсії HIGHLINK NanO G 130M-31 (1,2 ваг. % оксиду кремнію та 2,80 ваг. % ізоборнілакрилату у здатній до полімеризації суміші) із використанням 2,2-азобіс(2,4диметилвалеронітрил) (V65 доступний від Wako 1,0 ваг. %) ініціатору. Приклад 15 Полімерну композицію Прикладу 15 готували таким же чином, як і у Прикладі 1, за винятком застосування 4 ваг. % дисперсії HIGHLINK NanO G 130M-31 (1,2 ваг. % оксиду кремнію та 2,80 ваг. % ізоборнілакрилату у здатній до полімеризації суміші) із використанням перекисного ініціатора Triganox 23 (0,1 ваг. %), доступного від Akzo Nobel. Приклад 16 Полімерну композицію Приклад 16 готували таким же чином, як і у Прикладі 1, за винятком застосування 4 ваг. % дисперсії HIGHLINK NanO G 130M-31 (1,2 ваг. % оксиду кремнію та 2,80 ваг. % ізоборнілакрилату у здатній до полімеризації суміші) із використанням перекисного ініціатора Triganox 23 (0,2 ваг. %) доступного від Akzo Nobel. Приклад 17 - Одержання полімерної композиції метилметакрилату суспензійною полімеризацією. 5-літрову круглодонну колбу з чотирма перегородками на стінках колби та обладнану привідним лопатевим змішувачем, який вставлений в дистиляційний конденсатор, наповнили наступним: 28 г дигідрату гідрофосфату динатрію, 2000 г деіонізованої води та 100 г 1 % розчину у воді поліметакрилату натрію (поліметакрилат з високою молекулярною вагою, нейтралізований NaOH). Суспензію нагріли до 40 °C-50 °C з перемішуванням до розчинення поліметакрилату натрію, та барботували азот через розчин протягом 30 хвилин для видалення кисню. Очищення азоту завершилось та потім реакційну колбу наповнили 1080 г метилметакрилату, 46 г (4 ваг. %) HIGHLINK NanO G 130М-31 дисперсії 30 ваг. % колоїдного оксиду кремнію із середньоваговим розміром частинок 13 нм у ізоборнілакрилаті, 2,50 г (0,22 ваг. %) 2,2'-азобіс(ізобутиронітрілу) (AIBN) та 2,80 г (0,25 ваг. %) додецилмеркаптану. Над реагентами зберігався шар азоту. Реакційну суміш нагріли до температури реакції 82 °C та підтримували, доки тривала реакція. Швидкість змішувача могла потребувати збільшення під час екзотермічної реакції, що могло призвести до підвищення температури до приблизно 95 °C та могла виникнути необхідність в додаванні води, при надмірній піні на поверхні. Після того, як екзотермічний ефект почав зменшуватись, ванну піддали термічній обробці для зменшення рівнів залишкового мономера та розкладання будь-якого залишкового ініціатора шляхом нагрівання до 90 °C протягом 1 години. Реакційну суміш охолодили та потім промили під дією відцентрових сил шляхом наливання реакційної суспензії у центрифужний пакет, зневоднення та промивання 2×2 літрами деіонізованої води, зі зневодненням між кожним додаванням. Центрифужні пакети мають розмір пор приблизно 75 мікрон. Профільтрований та промитий полімер розмістили на піддонах та сушили у термошафі при температурі 75 °C протягом 24 годин з одержанням акрилового полімеру. Не існувало можливості визначити молекулярну вагу полімеру гель-хроматографією, оскільки він був нерозчинним у хлороформі. Приклади 18-21 Приклади 18-21 готували таким же чином, як Приклад 17, за винятком того, що змінювали кількість застосованого агенту передачі ланцюга (додецилмеркаптану). В кожному з Прикладів 18-21 застосували 4 ваг. % дисперсію HIGHLINK NanO G 130M-31. Однак, в Прикладі 18 застосували 0,1 % додецилмеркаптану; в Прикладі 19 застосували 0,5 % додецилмеркаптану; в Прикладі 20 застосували 1 % додецилмеркаптану та в Прикладі 21 застосували 4 ваг. % додецилмеркаптану. Середньовагова молекулярна вага полімеру Прикладу 21 складала 10000 дальтон, полімер Прикладу 20 мав середньовагову молекулярну вагу 110000 дальтон та середньовагова молекулярна вага полімеру Прикладу 19 була 175000, як було визначено гельхроматографією. Не існувало можливості визначити молекулярну вагу полімеру Прикладу 18, оскільки він був нерозчинним у хлороформі. Приклад 22 - Одержання полімерної композиції акрилового співполімеру суспензійною полімеризацією. 5-літрову круглодонну колбу з чотирма перегородками на стінках колби та обладнану привідним лопатевим змішувачем, який вставлений в дистиляційний конденсатор, наповнили наступним: 28 г дигідрату гідрофосфату динатрію, 2000 г деіонізованої води, та 100 г 1 % розчину у воді поліметакрилату натрію (поліметакрилат з високою молекулярною вагою, нетралізований NaOH). Суспензію нагріли до 40 °C-50 °C з перемішуванням до розчинення 17 UA 100906 C2 5 10 15 20 25 30 35 поліметакрилату натрію та барботували азот через розчин протягом 30 хвилин для видалення кисню. Очищення азоту завершилось та потім реакційну колбу наповнили 1080 г метилметакрилату, 19,25 г етилакрилату, 46 г (4 ваг. %) HIGHLINK NanO G 130M-31 дисперсії 30 ваг. % колоїдного оксиду кремнію із середньоваговим розміром частинок 13 нм у ізоборнілакрилаті, 2,50 г 2,2'-азобіс(ізобутиронітрілу) (AIBN) та 2,80 г (0,25 ваг. %) додецилмеркаптану. Над реагентами зберігався шар азоту. Реакційну суміш нагріли до температури реакції 82 °C та підтримували, доки тривала реакція. Швидкість змішувача могла потребувати збільшення під час екзотермічної реакції, що могло призвести до підвищення температури до приблизно 95 °C та могла виникнути необхідність в додаванні води, при надмірній піні на поверхні. Після того, як екзотермічний ефект почав зменшуватись, ванну піддали термічній обробці для зменшення рівнів залишкового мономера та розкладання будьякого залишкового ініціатора шляхом нагрівання до 90 °C протягом 1 години. Реакційну суміш охолодили та потім промили під дією відцентрових сил шляхом наливання реакційної суспензії у центрифужний пакет, зневоднення та промивання 2×2 літрами деіонізованої води, зі зневодненням між кожним додаванням. Центрифужні пакети мають розмір пор приблизно 75 мікрон. Профільтрований та промитий полімер розмістили на піддонах та сушили у термошафі при температурі 75 °C протягом 24 годин, до виходу акрилового співполімеру. Не існувало можливості визначити молекулярну вагу полімеру гель-хроматографією, оскільки він був нерозчинним у хлороформі. Порівняльний Приклад А - Литий поліметилметакрилат без колоїдного оксиду кремнію. Полімер Порівняльного Прикладу А готували так, як і у Прикладі 1, за винятком того, що дисперсія HIGHLINK NanO G 130M-31 була замінена лише ізоборнілакрилатом (2 ваг. %). Порівняльний Приклад В - Литий поліметилметакрилат, який включає колоїдний оксид кремнію без етиленненасиченого диспергуючого агента. Полімер Порівняльного Прикладу В готували так, як і у Прикладі 1, за винятком того, що дисперсія HIGHLINK NanO G 130M-31 була замінена HIGHLINK NanO G 601Н 4,5/2 (4 ваг. %), яка включає дисперсію 45 ваг. % колоїдного оксиду кремнію із середньоваговим розміром частинок 25 нм у бутилацетаті. Здатність до розчинення в органічному розчиннику. Для оцінки здатності полімерів до розчинності в органічному розчиннику, 0,1 г полімеру додали до 10 г хлороформу (тобто, 1 ваг. % суміш) у пробірці (15 мл) та потім герметично закрили. Пробірку обертали на роликах зі швидкістю 50 об./хв при кімнатній температурі протягом 24 годин, зразок полімеру видалили з хлороформу, сушили при кімнатній температурі протягом 24 годин та виміряли вміст кінцевого сухого залишку полімеру. Полімер належить до нерозчинного, якщо вага залишку полімеру буде більшою або дорівнюватиме 90 ваг. %, переважно більшою або дорівнюватиме 95 ваг. % від початкової ваги, тобто, вага полімеру після дії хлороформу буде становити щонайменше 0,090 г. Хімічна стійкість ряду полімерів детально описана у Таблиці 2. Таблиця 2 Приклад Розчинний у хлороформі Тип полімеру Тип дисперсії 2 Hi Литий 3 Hi Литий 4 Ні Литий 8 Ні Литий 9 Ні Литий 10 Так Литий 11 Ні Литий 12 Ні Литий 0,5 % HIGHLINK NanO G 130M-31 (ізоборнілакрилат) 1,0 % HIGHLINK NanO G 130M-31 (ізоборнілакрилат) 2,0 % HIGHLINK NanO G 130M-31 (ізоборнілакрилат) 4,0 % HIGHLINK NanO G 130-4.5/2 (ізоборнілакрилат) 4,0 % HIGHLINK NanO G 150-31 (етилгексилакрилат) 4,0 % HIGHLINK NanO G 100-31 (гідроксіетилметакрилат) 4,0 % HIGHLINK NanO G 190-45/3 (поліетеракрилат) 4,0 % HIGHLINK NanO G 140M-31 (бутилметакрилат) 40 18 UA 100906 C2 Продовження таблиці 2 Приклад Розчинний у хлороформі Тип полімеру Тип дисперсії 13 Ні Литий 14 Ні Литий 15 Ні Литий 16 Ні Литий 17 Ні Суспензія 18 Ні Суспензія 19 Так Суспензія 20 Так Суспензія 21 Так Суспензія 4,0 % HIGHLINK NanO G 130M-31 (ізоборнілакрилат), V65 ініціатор 4,0 % HIGHLINK NanO G 130M-31 (ізоборнілакрилат), V65 ініціатор 4,0 % HIGHLINK NanO G 130M-31 (ізоборнілакрилат), Т23 ініціатор 4,0 % HIGHLINK NanO G 130M-31 (ізоборнілакрилат), Т23 ініціатор 4,0 % HIGHLINK NanO G 130M-31+0,25 % агенту передачі ланцюга 4,0 % HIGHLINK NanO G 130M-31+0,1 % агенту передачі ланцюга 4,0 % HIGHLINK NanO G 130M-31+0,50 % агенту передачі ланцюга 4,0 % HIGHLINK NanO G 130M-31+1,0 % агенту передачі ланцюга 4,0 % HIGHLINK NanO G 130M-31+4,0 % агенту передачі ланцюга Так Литий 4,0 % лише ізоборнілакрилату Так Литий 4,0 % HIGHLINK NanO G 601Н 4,5/2 Порівняльний Приклад А Порівняльний Приклад В 5 10 15 20 25 Результати показують, що нерозчинність полімерної композиції в органічному розчиннику суттєво покращується, коли полімерна композиція включає диспергуючий агент та колоїдний оксид кремнію в порівнянні з аналогічною полімерною композицією, яка містить лише диспергуючий агент (див. Приклади 2, 3, 4, 8, 9, 11, 12, 13, 14, 15 та 16 у порівнянні з Порівняльним Прикладом А у Таблиці 2). Результати також показують, що нерозчинність полімерної композиції в органічному розчиннику суттєво покращується, коли полімерна композиція містить ненасичений етиленвмісний диспергуючий агент та колоїдний оксид кремнію в порівнянні з аналогічною полімерною композицією, яка містить колоїдний оксид кремнію та диспергуючий агент, який не включає ненасичений етиленвмісний зв'язок (див. Приклади 2, 3, 4, 8, 9, 11, 12-16 у порівнянні з Порівняльним Прикладом В). Крім того, нерозчинність полімерної композиції збільшується, коли полімерна композиція містить колоїдний оксид кремнію та гідрофобний диспергуючий агент, в порівнянні з полімерною композицією, яка містить колоїдний оксид кремнію та гідрофільний диспергуючий агент (порівняння Прикладів 8, 9, 12-16 з Прикладом 10). Крім того, покращена нерозчинність полімерної композиції також реалізована для полімерної композиції, одержаної способами суспензійної полімеризації. Однак, ефект зменшується зі зменшенням молекулярної ваги полімеру, тобто, зі збільшенням кількості агенту передачі ланцюга (див. Приклади 17-21). Оптичні властивості. Показник загального пропускання денного світла (TWLT) визначили для зразків листів полімеру товщиною 3,2 мм, застосовуючи колориметр Datacolor Spectraflash 500 у відповідності з ASTM: E1331 та Е1164. Матовість при пропусканні світла зразків визначили у відповідності з ASTM D1003. Результати детально описані у Таблиці 3. 19 UA 100906 C2 Таблиця 3 Приклад 9 11 5 10 12 8 5 10 15 20 Коефіцієнт Матовість при загального пропусканні пропускання денного світла (%) світла (TWLT %) ваг. % дисперсії у здатній до полімеризації суміш 4,0 % (колоїдний оксид кремнію: етилгексилакрилат 3:7) 4,0 % (колоїдний оксид кремнію: поліетеракрилат 45:55) 4,0 % (колоїдний оксид кремнію: ізоборнілакрилат 3:7) 4,0 % (колоїдний оксид кремніюгідрогексилметакрилат 3:7) 4,0 % (колоїдний оксид кремнію: бутилметакрилат 3:7) 4,0 % (колоїдний оксид кремнію: ізоборнілакрилат 45:55) Індекс жовтизни 92,1 0,8 1,8 86,3 2,1 8,7 91,6 1,7 0,9 87,6 1,2 3,5 91,5 1,8 1,4 91,3 1,7 1,4 Результати у Таблиці 3 демонструють, що кращі оптичні властивості, зокрема менша матовість при пропусканні світла та нижча жовтизна пропущеного світла, зазвичай спостерігаються, коли в якості диспергуючого агента застосовано гідрокарбіл(мет)акрилат, в порівнянні з диспергуючим агентом, який включає гідрофільні групи, тобто, гідроксіетилметакрилат (порівняння Прикладів 5, 8, 9, 11 та 12 з Прикладом 10). Температура склування Тg. Склування Тg для кожного полімеру було охарактеризовано із застосуванням диференціальної сканувальної калориметрії (DSC), з використанням способу, описаного вище. Застосований характеризаційний спосіб Тg є екстрапольованою температурою початку процесу на другому проміжному перегріві. Застосованим обладнанням був контролер Mettler Toledo TC15 ТА з кюветою круглої форми приблизно 5 мм у діаметрі та 1 мм у глибину, виготовлену з алюмінію, з номінальною товщиною 15 мкм. Зразки нагріли при швидкості сканування 20 °C/хв. Вимірювання здійснювали із застосуванням азоту >99,9 % чистоти, та швидкістю пропускання азоту 50 мл/хв. Не було показників жодних побічних реакцій під час вимірювання температури склування. Після першого нагрівання кювету охолодили, застосовуючи рідкий азот перед повторним нагріванням із застосуванням попередньо описаних умов. Результати детально описані у Таблиці 4. Контрольним зразком був гомополімер метилметакрилату. Таблиця 4 Зразок Контрольний зразок Порівняльний Приклад А 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 Тg°С 106,97 115,75 106,87 112,03 113,27 112,37 112,13 108,24 111,24 110,77 102,81 110,90 105,58 114,51 110,62 113,49 109,92 20 UA 100906 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 Результати показують, що Тg полімерної композиції даного винаходу є загалом щонайменше співрозмірною Тg гомополімеру метилметакрилату. Однак, у багатьох випадках Тg полімерних композицій даного винаходу є більшою, ніж Тg гомополімеру метилметакрилату. Умовно, діапазон застосувань полімерної композиції даного винаходу не порушується завдяки великому зменшенню в Тg у порівнянні з ПММА. Як і ПММА, полімерні композиції даного винаходу є придатними до застосувань, які вимагають стійкості в інтервалі від середніх до високих температур. Термогравіметричний Аналіз. Зниження температури та втрати ваги полімеру вимірювали термогравіметричним аналізом із застосуванням приладу TGA 2950, який доступний у ТА Instruments, як зазначено нижче. Прилад TGA 2950 обладнаний піччю для аналізу газу, що виділяється (EGA-evolved gas analysis), яка надає перевагу у повному охопленні нагрівального елементу. Прилад TGA 2950 має перевагу в тому, що термопара розташована всередині відбірної камери, прилеглої до зразку. В результаті виміряна температура є дійсним відображенням зразку, а не значення температури печі. Газоподібний азот очищували приладом при витраті 100 мл/хв таким чином, що витрата розподілялась в кількості 10 % до компенсаційної камери та 90 % до печі. Трубопровід з печі EGA відкривається у витяжний ковпак. Прилад калібрували для температури, застосовуючи зразки алюмелевого дроту (PIN 952398.901) та нікелевого дроту (PIN 952385.901) фірми ТА Instruments. Одержали наступні значення: 154,16 °C для алюмелевого дроту та 368,23 °C для нікелевого дроту. Ці результати позначали як Точки 1 та 2 відповідно в меню параметрів температури калібрування приладу разом зі стандартними температурами, наведеними для різних матеріалів у літературі по калібруванню ТА Instruments. Прилад перебував у режим TGA 1000 °C та дані відбирались зі швидкістю 2 сек./точку. Для утримування зразків полімеру для всіх вимірювань застосували платинові кювети об'ємом 100 мкл. Кювети очистили перед застосуванням шляхом нагрівання до червоного жару мінімум протягом 5 секунд або доти, доки весь горючий матеріал не був видалений, застосовуючи паяльний пальник. Чисті кювети завжди зважують перед застосуванням, використовуючи тарну функцію приладу, для того, щоб бути впевненим, що реєструється лише вага полімерного зразку. Одну гранулу полімеру (приблизна вага (10-20 мг)) циліндричної форми з довжиною приблизно 3 мм та діаметром поперечного перерізу 3 мм розташували на чистій платиновій чашечці та помістили у піч EGA. Полімер нагрівали зі швидкістю 5 °C/хв до максимальної температури 600 °C. Прилад реєстрував вагу полімеру як функцію від часу. Аналіз ваги в залежності від графіка температури дозволяє визначити кількість вологи, яка існує у зразку, яка відповідає кількості втрати ваги, коли зразок нагріли з кімнатної температури до 135 °C. Температура вище 135 °C, при якій полімер втрачає додатково 1 % своєї ваги, відповідає температурі термодеструкції полімеру, яка називається Td (1 %). Іншими словами, це є температура вище 135 °C, при якій полімер мусить бути нагрітий так, що вага полімеру, яка виміряна при 135 °C, зменшується на 1 ваг. % завдяки термодеструкції. Подібним чином, Td (2 %) є температурою, вищою 135 °C, при якій полімер мусить бути нагрітий так, що вага полімеру, яка виміряна при 135 °C, зменшується на 2 ваг. % завдяки термодеструкції. Результати детально описані у Таблиці 5. Таблиця 5 Зразок Контрольний зразок (ПММА) Порівняльний Приклад А 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 Td (1 %) 247 271 249 251 256 268 276 274 268 257 241 252 243 21 Td (2 %) 273 301 276 277 284 296 305 303 296 310 272 287 271 UA 100906 C2 5 Результати показують, що термостійкість полімерних композицій даного винаходу є загалом принаймні співрозмірною до гомополімеру метилметакрилату. Однак, у багатьох випадках полімерна композиція даного винаходу показує вищу термостійкість в порівнянні з гомополімером метилметакрилату. Таким чином, полімерні композиції даного винаходу можна застосувати при помірних та високих температурах. Теплостійкість за Віка. Теплостійкість за Віка полімерів визначали у відповідності з ISO 306B:1987. Друга редакція. Результати, які подані у Таблиці 6, показують, що полімерна композиція даного винаходу має аналогічні температури розм'якшення, як і гомополімер поліметилметакрилату (ПММА). 10 Таблиця 6 Зразок ПММА Порівняльний Приклад А 2 3 4 5 6 7 15 20 25 30 35 40 Температура розм'якшення за Віка°С 114,2 112,5 115,3 114,3 113,0 110,8 109,45 103,60 Реологія полімерів Комплексну в'язкість η*(ω) полімеру визначали, застосовуючи ротаційний віскозиметр, як описано нижче. Перед встановленням у торсійний віскозиметр, тверді, попередньо сформовані диски зразку полімеру підготували та сушили у вакуумній печі протягом ночі при 70 °C для видалення залишкової вологи. Потім їх встановили у ротаційному віскозиметрі Rheometrics RDAII між паралельними пластинами діаметром 25 мм. Верхній тестувальний прилад опускали у такий спосіб, що він діяв на нижній прилад з тим же нормальним зусиллям, яке діє на нього під час дослідження. Індикатор зазору потім обнулили. Верхній тестувальний прилад потім підняли та на нижньому тестувальному приладі розташували диск зразку. Пластину обережно опустили на поверхню диска та потім нагріли до температури 140 °C, в той час підтримуючи установку зазору для диска зразка товщиною 2 мм. Як тільки диск полімеру помітно потанув, надлишок зразку полімеру, що виходив збоку конусу та пластини, обрізали гострим ножем. Частоти крутильних коливань між 0,01 та 100 рад/с при фіксованій амплітуді деформації 5 % потім застосували до зразка віскозиметром при цій фіксованій температурі. Під час цієї розгортки по частоті було визначено динамічний модуль пружності (еластичності) G'(ω) та модуль втрат (в'язкості) G"(ω) для кожної частоти. Температуру розплаву потім збільшили в основному на значення 20-30 °C вище, ніж попереднє, з повторенням експериментальної процедури. Вимірювання зробили при 140 °C, 170 °C, 200 °C та 250 °C. Вимірювання модуля пружності та модуля втрат дозволяють розрахувати комплексну в'язкість η*(ω), використовуючи стандартну залежність (LA Utraki Polymer Alloys and Blends, p134 Hanser Publishers (1990): G' 2 G" 2 . [4a] Модулі накопичення та податливості визначили за допомогою температурно-часової суперпозиції з нагріванням до еталонної температури 230 °C і використанням комп'ютерної програми Shiftt.exe, функціонування та текст якої описані у праці GV Gordon and MT Shaw Computer Programs for Rheologists, Hanser Publishers (1994). Одержані "узагальнюючі криві" зміщали до еталонної температури 230 °C, припускаючи, що температура склування приблизно дорівнює 100 °C, використовуючи або співвідношення tan δ (G"(ω)/G'(ω)), або модуль накопичення G'(ω), як еталонні спектри, які накладаються. * 22 UA 100906 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Узагальнена крива для акрилового співполімеру, який містить 97 ваг. % метилметакрилату та 3 ваг. % етилакрилату, з молекулярною вагою 135 кілодальтон та утвореного суспензійною полімеризацією, показана на Фігурі 1. Узагальнена крива для акрилового співполімеру, утвореного полімеризацією метилметакрилату та етилакрилату (у ваговому співвідношенні 97:3) у присутності HIGHLINK NanO G 130M-31 (4 ваг. %), що містить дисперсію 30 ваг. % колоїдного оксиду кремнію із середньоваговим розміром частинок 13 нм у ізоборнілакрилаті, за допомогою суспензійної полімеризації у відповідності з Прикладом 22, показана на Фігурі 2. Не було можливості визначити молекулярну вагу полімеру за допомогою гель-хроматографії, оскільки полімер був нерозчинним у хлороформі. Фігура 3 показує накладення узагальнених кривих Прикладів 1 та 2. З Фігур 1-3 ясно видно, що полімерна композиція, яка містить ізоборнілакрилат та колоїдний оксид кремнію, показує більше стовшування зсуву (тобто більше зменшення у комплексній в'язкості (η*(ω)) в порівнянні з аналогічною полімерною композицією, яка не містить 2 -1 5 ізоборнілакрилат та колоїдний оксид кремнію, зокрема на діапазоні швидкості зсуву 10 с - 10 -1 с . Крім того, полімерна композиція, яка містить ізоборнілакрилат та колоїдний оксид кремнію, показує суттєво нижчий модуль в'язкості (G"), ніж аналогічна композиція, яка не містить 2 -1 5 -1 ізоборнілакрилат та колоїдний оксид кремнію, на діапазоні швидкості зсуву 10 с -10 с , який зазвичай використовують при формуванні з розплаву. Приклад 23 - Одержання полімерної композиції акрилового співполімеру "bag"полімеризацією. Метилметакрилат (2757 г, 92,5 ваг. %), змішали з етилакрилатом (180 г, 6 ваг. %), Highlink NanO G 130М-31 дисперсією 30 ваг. % колоїдного оксиду кремнію із середньоваговим розміром частинок 13 нм у ізоборнілакрилаті (45 г, 1,5 ваг. %), лаурилпероксидом (1,5 г), пероксіацетатом t-бутилу (1,5 г) та додецилмеркаптаном (15 д). Одержану суміш дегазували, налили у нейлоновий пакет та відкриті краї пакету термічно герметизували для запобігання протікання мономера. Пакет помістили на металевий лоток на дні печі з циркуляцією повітря та нагрівали протягом 18 годин при 60 °C, потім 4 години при 62 °C, далі 2 години при 95 °C та, врешті-решт, 2 години при 130 °C до завершення реакції полімеризації. Пакет охолодили до кімнатної температури, видалили полімер та подрібнили для формування з розплаву. Одержана полімерна композиція співполімеру, яка містить метилметакрилат/етилакрилат/Highlink NanO G 130М-31 (92,5:6:1,5), мала молекулярну вагу 90 кілодальтон, що було визначено гельхроматографією. Порівняльний Приклад С - Одержання полімерної композиції акрилового співполімеру без колоїдного оксиду кремнію "bag"-полімеризацією. Послідовність дій Прикладу 23 повторили, застосовуючи метилметакрилат (2802 г, 94 ваг. %), етилакрилат (180 г, 6 ваг. %), лаурилпероксид (1,5 г), пероксіацетат t-бутилу (1,5 г) та додецилмеркаптан (15 г), для одержання акрилового співполімеру, який містить метилметакрилат/етилакрилат (94:6), з молекулярною вагою 90 кілодальтон, що визначено гель-хроматографією. Дослідження Хімічної Стійкості. Стійкість полімерної композиції до розтріскування під впливом навколишнього середовища (ESC) визначали у відповідності з ISO 22088-2:2006(E) (перша редакція), застосовуючи Метод С, описаний тут. Зразок полімерної композиції одержали способом формування під тиском та одержаний литий виріб механічно обробили у невеликий зразок для випробувань типу 1ВА, який описаний у Додатку A ISO 527-2:1993. Перед тестуванням, зразки для випробувань попередньо досліджували протягом 24 годин при 23 °C та відносній вологості 50 %. Під час дослідження зразок повністю занурили у розчин стиролу при 23 °C та до зразку застосували постійне навантаження. Був зареєстрований час, за який у зразку утворились тріщини при серіях прикладених постійних навантажень. Визначали мінімум двох зразків при кожному застосованому постійному навантаженні та потім розрахували середньоарифметичне часу до руйнування для кожного застосованого тиску. Результати полімерних композицій по розтріскуванню під впливом навколишнього середовища Прикладу 23 та Порівняльного Прикладу С подані у Таблиці 7 та показані на Фігурі 4. 23 UA 100906 C2 Таблиця 7 Застосований Тиск (МПа) Приклад 23 час до руйнування (с) Порівняльний С час до руйнування (с) 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 1 900 810 3 433 310 5 221 135 7,5 160 36 Як видно з результатів, занесених у Таблицю 7 та зображених на Фігурі 4, полімерна композиція даного винаходу (Приклад 23) потребує більше часу до руйнування при відповідному застосованому постійному навантаженні, ніж аналогічна композиція, яка не містить частинки неорганічного оксиду (Порівняльний Приклад С). Таким чином, полімерна композиція Прикладу 23 показує кращу стійкість до хімічних речовин, ніж полімерна композиція Порівняльного Прикладу С. ФОРМУЛА ВИНАХОДУ 1. Застосування частинок неорганічного оксиду із середньоваговим розміром частинок, меншим або рівним 400 нм, для підвищення швидкості зсуву розріджуваної полімерної композиції, де полімерна композиція містить полімерну матрицю, одержану з одного або декількох здатних до полімеризації мономерів, при цьому вказана полімерна композиція одержана полімеризацією здатної до полімеризації суміші, яка містить вказані один або декілька здатних до полімеризації мономерів полімерної матриці, у присутності вказаних частинок та диспергуючого агента, який містить ненасичену етиленвмісну сполуку. 2. Застосування за п. 1, де диспергуючий агент включає естер акрилової кислоти або естер алкакрилової кислоти. 3. Застосування за п. 2, де диспергуючий агент включає одну або декілька (алк)акрилатних груп на молекулу. 4. Застосування за п. 3, де диспергуючий агент включає С1-С12-алкіл(мет)акрилат. 5. Застосування за п. 4, де диспергуючий агент містить нижчий алкіл(алк)акрилат, нижчий арил(алк)акрилат, нижчий арилалкіленіл(алк)акрилат або їх суміш. 6. Застосування за будь-яким з попередніх пунктів, де диспергуючий агент має іншу хімічну структуру, ніж вказані один або декілька здатних до полімеризації мономерів у здатній до полімеризації матриці. 7. Застосування за будь-яким з попередніх пунктів, де диспергуючий агент здатний змішуватись зі здатною до полімеризації сумішшю. 8. Застосування за будь-яким з попередніх пунктів, де диспергуючий агент знаходиться у кількості 0,5-25 ваг. %, переважно 2,0-10 ваг. % від загальної ваги полімерної композиції. 9. Застосування за будь-яким з попередніх пунктів, де диспергуючий агент є гідрофобним та не включає жодних вільних полярних функціональних груп. 10. Застосування за будь-яким з попередніх пунктів, де частинки неорганічного оксиду включають принаймні один оксид, вибраний з таких, як оксид титану, цирконію, кремнію, цинку або алюмінію. 11. Застосування за будь-яким з попередніх пунктів, де частинки неорганічного оксиду мають середньоваговий розмір частинок в межах від 1 до 80 нм. 12. Застосування за будь-яким з попередніх пунктів, де частинки неорганічного оксиду знаходяться у кількості 0,1-2,5 ваг. % від загальної ваги полімерної композиції. 13. Застосування за будь-яким з попередніх пунктів, де полімерна композиція є по суті нерозчинною в органічному розчиннику. 14. Застосування за будь-яким з попередніх пунктів, де полімерна матриця містить поліестер, полістирол, поліамід, поліолефін, полікарбонат або акриловий полімер. 15. Застосування за п. 14, де полімерна матриця містить поліметилметакрилатний гомополімер або акриловий співполімер, який одержаний полімеризацією суміші мономера, яка містить 60100 ваг. % метилметакрилату та до 40 ваг. % принаймні одного іншого здатного до співполімеризації співмономера, вибраного з таких, як нижчі алкіл(мет)акрилатні співмономери, нижчі арил(мет)акрилатні співмономери та нижчі арилалкіленіл(мет)акрилатні співмономери. 16. Застосування за п. 15, де полімерна матриця містить акриловий співполімер, який одержаний полімеризацією суміші мономерів, яка містить метилметакрилат у кількості, яка є більшою або дорівнює 80 ваг. %, та принаймні один інший здатний до співполімеризації нижчий алкіл(мет)акрилатний співмономер у кількості, яка є меншою або дорівнює 20 ваг. %. 24 UA 100906 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 17. Застосування за будь-яким з попередніх пунктів, де полімерна матриця знаходиться у кількості, яка є більшою або дорівнює 70 ваг. % від загальної ваги полімерної композиції. 18. Застосування за будь-яким з попередніх пунктів, де полімерна композиція має середньовагову молекулярну вагу більше ніж або еквівалентну 300000 Дальтон і частинки неорганічного оксиду присутні у кількості менше ніж або еквівалентно 0,18 ваг. % від загальної ваги полімерної композиції. 19. Застосування за будь-яким з попередніх пунктів, де полімерна композиція має середньовагову молекулярну вагу від 20000 до 250000 Дальтон і частинки неорганічного оксиду присутні у кількості від 0,3 ваг. % до менше ніж 3 ваг. % від загальної ваги полімерної композиції. 20. Спосіб підвищення швидкості зсуву розріджуваної полімерної композиції, де спосіб включає додавання частинок неорганічного оксиду із середньоваговим розміром частинок, меншим або рівним 400 нм, де полімерна композиція містить полімерну матрицю, одержану з одного або декількох здатних до полімеризації мономерів, при цьому вказану полімерну композицію одержують полімеризацією здатної до полімеризації суміші, яка містить вказані один або декілька здатних до полімеризації мономерів полімерної матриці, у присутності вказаних частинок та диспергуючого агента, який містить ненасичену етиленвмісну сполуку. 21. Спосіб за п. 20, де диспергуючий агент включає естер акрилової кислоти або естер алкакрилової кислоти. 22. Спосіб за п. 21, де диспергуючий агент включає одну або декілька (алк)акрилатних груп на молекулу. 23. Спосіб за п. 22, де диспергуючий агент включає С1-С12-алкіл(мет)акрилат. 24. Спосіб за п. 23, де диспергуючий агент містить нижчий алкіл(алк)акрилат, нижчий арил(алк)акрилат, нижчий арилалкіленіл(алк)акрилат або їх суміш. 25. Спосіб за будь-яким з пп. 20-24, де диспергуючий агент має іншу хімічну структуру, ніж вказані один або декілька здатних до полімеризації мономерів у здатній до полімеризації матриці. 26. Спосіб за будь-яким з пп. 20-25, де диспергуючий агент здатний змішуватись зі здатною до полімеризації сумішшю. 27. Спосіб за будь-яким з пп. 20-26, де диспергуючий агент знаходиться у кількості 0,5-25 ваг. %, переважно 2,0-10 ваг. % від загальної ваги полімерної композиції. 28. Спосіб за будь-яким з пп. 20-27, де диспергуючий агент є гідрофобним та не включає жодних вільних полярних функціональних груп. 29. Спосіб за будь-яким з пп. 20-28, де частинки неорганічного оксиду включають принаймні один оксид, вибраний з таких, як оксид титану, цирконію, кремнію, цинку або алюмінію. 30. Спосіб за будь-яким з пп. 20-29, де частинки неорганічного оксиду мають середньоваговий розмір частинок в межах від 1 до 80 нм. 31. Спосіб за будь-яким з пп. 20-30, де частинки неорганічного оксиду знаходяться у кількості 0,1-2,5 ваг. % від загальної ваги полімерної композиції. 32. Спосіб за будь-яким з пп. 20-31, де полімерна композиція є по суті нерозчинною в органічному розчиннику. 33. Спосіб за будь-яким з пп. 20-32, де полімерна матриця містить поліестер, полістирол, поліамід, поліолефін, полікарбонат або акриловий полімер. 34. Спосіб за п. 33, де полімерна матриця містить поліметилметакрилатний гомополімер або акриловий співполімер, який одержують полімеризацією суміші мономера, яка містить 60-100 ваг. % метилметакрилату та до 40 ваг. % принаймні одного іншого здатного до співполімеризації співмономера, вибраного з таких, як нижчі алкіл(мет)акрилатні співмономери, нижчі арил(мет)акрилатні співмономери та нижчі арилалкіленіл(мет)акрилатні співмономери. 35. Спосіб за п. 34, де полімерна матриця містить акриловий співполімер, який одержують полімеризацією суміші мономерів, яка містить метилметакрилат у кількості, яка є більшою або дорівнює 80 ваг. %, та принаймні один інший здатний до співполімеризації нижчий алкіл(мет)акрилатний співмономер у кількості, яка є меншою або дорівнює 20 ваг. %. 36. Спосіб за будь-яким з пп. 20-35, де полімерна матриця знаходиться у кількості, яка є більшою або дорівнює 70 ваг. % від загальної ваги полімерної композиції. 37. Спосіб за будь-яким з пп. 20-36, де полімерна композиція має середньовагову молекулярну вагу більше ніж або еквівалентну 300000 Дальтон і частинки неорганічного оксиду присутні у кількості менше ніж або еквівалентно 0,18 ваг. % від загальної ваги полімерної композиції. 38. Спосіб за будь-яким з пп. 20-37, де полімерна композиція має середньовагову молекулярну вагу від 20000 до 250000 Дальтон і частинки неорганічного оксиду присутні у кількості від 0,3 ваг. % до менше ніж 3 ваг. % від загальної ваги полімерної композиції. 25 UA 100906 C2 26 UA 100906 C2 Комп’ютерна верстка Л. Ціхановська Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 27
ДивитисяДодаткова інформація
Назва патенту англійськоюUse of inorganic oxide particles and method of increasing shear rate of melted polymeric composition
Автори англійськоюFraser Ian, Kirtley Neil, Robinson Ian
Назва патенту російськоюПрименение частиц неорганического оксида и способ повышения скорости сдвига разжижаемой полимерной композиции
Автори російськоюФрейзер Айан, Кьортли Нил, Робинсон Айан
МПК / Мітки
МПК: C09D 1/00
Мітки: підвищення, застосування, зсуву, спосіб, полімерної, оксиду, неорганічного, частинок, розріджуваної, швидкості, композиції
Код посилання
<a href="https://ua.patents.su/29-100906-zastosuvannya-chastinok-neorganichnogo-oksidu-ta-sposib-pidvishhennya-shvidkosti-zsuvu-rozridzhuvano-polimerno-kompozici.html" target="_blank" rel="follow" title="База патентів України">Застосування частинок неорганічного оксиду та спосіб підвищення швидкості зсуву розріджуваної полімерної композиції</a>
Спосіб отримання полімерної композиції
Номер патенту: 47710
Опубліковано: 15.07.2002
Автори: Дудін Володимир Юрійович, Буря Олександр Іванович, Аносов Микола Іванович, Басистий Вячеслав Іванович
МПК: C08K 7/00, C08L 27/18, C08F 2/46
Мітки: композиції, спосіб, полімерної, отримання
Формула / Реферат:
Спосіб отримання полімерної композиції на основі політетрафторетилену, армованого вуглецевим волокном, що включає змішування компонентів в сухому стані, який відрізняється тим, що змішування проводиться протягом 10-60 секунд в обертальному електромагнітному полі з величиною магнітної індукції 0,09-0,14 тесла за допомогою феромагнітних елементів, які потім вилучають з полімерної композиції магнітною сепарацією, а довжина волокна залишається...
Спосіб приготування полімерної композиції
Номер патенту: 68799
Опубліковано: 16.08.2004
Автори: Мараховская Маріна Львовна, Черкасова Наталія Григорівна, Буря Олександр Іванович, Казаков Марк Євгенієвіч, Арламова Ніна Тедженівна
МПК: C08L 61/00, C08K 9/00, C08J 5/04
Мітки: полімерної, композиції, приготування, спосіб
Формула / Реферат:
Спосіб приготування полімерної композиції, що включає приготування розчину фенолформальдегідного в'яжучого, яким просочують вуглецеву тканину, який відрізняється тим, що перед просочуванням шматки вуглецевої тканини обробляють протягом 20-60 секунд в електромагнітному обертальному полі змішувача (величина магнітної індукції 0,09-0,14 Тл) за допомогою феромагнітних часток, які вилучають із вуглецевого наповнювача методом магнітної...
Спосіб отримання полімерної композиції
Номер патенту: 40959
Опубліковано: 27.04.2009
Автори: Будник Анатолій Федорович, Ільїних Анна Анатоліївна, Бурмістр Михайло Васильович, Будник Олег Анатолійович, Томас Алевтина Олександрівна, Руденко Павло Володимирович, Юскаєв Володимир Борисович
МПК: C08L 27/00
Мітки: спосіб, композиції, отримання, полімерної
Формула / Реферат:
Спосіб отримання полімерної композиції на основі порошкоподібного політетрафторетилену і вуглецевого волокнистого матеріалу, що включає попереднє подрібнення волокнистого матеріалу та змішування з порошком політетрафторетилену у сухому стані, який відрізняється тим, що після змішування компонентів суміш пропускають між обертовими вальцями.
Спосіб приготування полімерної композиції для просочення волокнистих матеріалів
Номер патенту: 43697
Опубліковано: 17.12.2001
Автори: Кудряченко Віктор Володимирович, Колосов Олександр Євгенович, Федоткін Ігор Михайлович
МПК: C08J 3/28, C08L 63/00
Мітки: спосіб, полімерної, матеріалів, просочення, волокнистих, композиції, приготування
Формула / Реферат:
Спосіб приготування полімерної композиції для просочення волокнистих материалів шляхом змішування компонентів композиції у складі епоксидної основи і амінного отверджувача, на які здійснюють об'ємний вплив поздовжніми низькочастотними ультразвуковими коливаннями, який відрізняється тим, що перед змішуванням компонентів здійснюють об'ємний вплив на епоксидну основу при частоті 16-24 кГц, амплітуді 10-30 мкм, інтенсивності 4-10 Вт/см2,...
Термопластична полімерна композиція і спосіб одержання матеріалу з термопластичної полімерної композиції
Номер патенту: 64374
Опубліковано: 16.02.2004
Автори: Бандура Наталія Олександрівна, Грузнов Олександр Георгійович, Зубович Клара Аронівна, Березненко Микола Петрович, Курлова Ніна Олександрівна, Вісленко Володимир Іванович, Іванова Тамара Павлівна
МПК: D01F 6/60, A61L 15/16, D01F 6/04
Мітки: полімерна, полімерної, спосіб, одержання, композиції, термопластичної, композиція, термопластична, матеріалу
Формула / Реферат:
1. Термопластична полімерна композиція, що містить композиційний полімер і антимікробну речовину, яка відрізняється тим, що як антимікробну речовину вибрано 2,4,4'-трихлоро-2'-гідроксидифеніловий ефір, при цьому зазначені компоненти узяті в наступному співвідношенні, мас. %: композиційний полімер 99,0-99,95 2,4,4'-трихлоро-2'-гідроксидифеніловий ефір 0,05-1,0. 2....