Спосіб моделювання хронічного гепатиту b

Спосіб моделювання хронічного гепатиту В, що включає токсичне ушкодження гепатоцитів чо 3 15753 ще через 1 день - повний ад'ювант Фрейнда з гомогенатом печінки 0,25мл, ще через 7 днів - вводили азатіоприн у дозі 50мг/кг, через 2 дні - повний ад'ювант Фрейнда з гомогенатом печінки 0,25мл; після цього через 5 днів під шкіру задньої лапки щурів вводили чотирьоххлористого вуглецю (ССl4) у дозі 0,25 мл 50% розчину в рафінованій олії чотирьохразово з частотою 2 рази на тиждень). Через 7 днів після останнього введення чотирьоххлористого вуглецю (ССl4) тварин забивали під ефірним наркозом. Головний принцип, що покладений в основу розробленої моделі хронічного гепатиту В, це попереднє аутоімунне ураження частини гепатоцитів повним ад'ювантом Фрейнда, який чергується з азатіоприном у дозі 50мг/кг, що дозволяє викликати загибель частки лімфоцитів, перед усім супресорної ланки Т-лімфоцитів, під час їх розподілу, але яка менша доз, що викликали б загибель інших клітин кісткового мозку, в визначені моменти максимальної імунної відповіді для пригноблення розвитку своїх імуносупресивних механізмів (Т-, Всупресорів і продукції антиідіотипічних антитіл і 4 лімфоцитів). Таким чином, досягається розхитування аутоімунної реакції в бік прогресування і самопідтримування. Після цього до загибелі значної кількості гепатоцитів приводить введення чотирьоххлористого вуглецю (ССl4) у дозі 0,25 мл 50% розчину, який вводиться 2 рази на тиждень, що дозволяє досягти ураження різних груп гепатоцитів, близького до хронічного гепатиту, але не викликає значної токсичної дії на весь організм (в тому числі на лейкоцити). Таким чином, в моделі використані ті фактори, які впливають на людей в житті: одночасний і послідовний вплив імуностимулюючих (вакцини, ліки та ін.) і імуносупресивних факторів (хімічні чинники) та гепатонекротичних факторів (віруси, токсини), які призводять до розвитку хронічного активного гепатиту. Порівняння результатів біохімічних показників крові у здорових і піддослідних щурів з моделлю гепатиту В свідчить про розвиток гепатиту з порушенням білірубінового і пуринового обміну, а також характерним підвищенням активності ферментів (табл.1). Таблиця 1 Порівняння результатів біохімічних показників крові у контрольних і піддослідних щурів з моделлю гепатиту В Групи Показники Білірубін загальний, мкмоль/л АЛТ, мкмоль/чхмл АСТ, мкмоль/чхмл Сечова кислота, ммоль\л І група інтактні n=20 1 10,20±0,59 0,63±0,03 0,55±0,03 0,099±0,006 II група піддослідна n=20 2 14,02±0,90* 2,69±0,41* 0,98±0,12* 0,138±0,005 Р= 0,026 0,004 0,026 0,001 Примітка: * - різниця між показниками у експериментальних і інтактних тварин статистично вірогідні Визначення аутоімунних гуморальних і клітинних реакцій проведено в піддослідних і контрольних тварин шляхом використання реакції пасивної гемаглютинації (РПГА) з н-ДНК і тканинним антигеном печінки і пригноблення розповсюдження макрофагів (табл.2). Із наведених даних видно, що підвищення титрів антитіл до н-ДНК і печінки спостерігається в піддослідній групі у порівнянні з інтактними (І група). Це свідчить про системний розвиток аутоімунних реакцій в організмі тварин піддослідної групи, які пов'язані з поліклональною активацією В системи імунітету. Вивчення результатів ПРМ до н-ДНК і тканьових антигенів виявило розвиток у II групі вірогідного зниження показника до н-ДНК і антигену печінки в порівнянні з контролем. Це свідчить про розвиток системної реакції гіперчутливості уповільненого типу до н-ДНК і аутоантигену печінки. Так як, в розвитку аутоімунних захворювань суттєву роль грає розвиток ГУТ, то ці результати говорять на користь розвитку у тварин генералізованого аутоімунного захворювання з залученням гуморальних та клітинних аутоімунних реакцій. Таблиця 2 Титри аутоантитіл і ПРМ до аутоантигенів у щурів з моделлю хронічного гепатиту В і контрольних тварин (М±m) І група інтактні Антитіла до (ln М±m): н-ДНК печінки ПРМ до антигенів (%): н-ДНК печінки Групи тварин II група піддослідна p< 0.80±0,05 0.82±0,05 3,20±0,15 3,50±0,25 0,001 0,001 98,2±1,2 99,2±2,3 52,5±2,6 69,4±2,3 0,001 0,001 Примітка: * - різниця між показниками у експериментальних і інтактних тварин статистично вірогідні 5 15753 Розвиток токсичного ураження і аутоімунних реакцій могло привести до значних морфологічних змін структури печінки. Гістологічне дослідження печінки у піддослідних і контрольних тварин підтверджує це припущення (табл.3). 6 Згідно розрахунку критерію 2==32,73 в порівнянні з критичною точкою 2=10,82 результати гістологічного дослідження виявили достовірну схожість до гепатиту В значної кількості уражень печінки в експерименті, ніж в контрольній групі (р