Спосіб моделювання токсичного гепатиту

Спосіб моделювання токсичного гепатиту, який включає внутрішньом'язове введення адреналіну, який відрізняється тим, що спочатку внутрішньом'язово вводять індометацин в дозі 1,0¸ ¸2,0 мг/кг маси тіла, а через 15 хв - внутрішньом'язово адреналін в дозі 0,50¸0,65 мг/кг маси тіла. (19) (21) 97105110 (22) 20.10.1997 (24) 15.11.2000 (33) UA (46) 15.11.2000, Бюл. № 6, 2000 р. (72) Маркова Олена Олексіївна, Боднар Ярослав Ярославович, Мисула Ігор Романович, Хара Марія Романівна, Денефіль Ольга Володимирівна, Мисула Ірина Станіславівна, Дацко Тамара Вікторівна 29914 24 год. Потім препарати поміщали в суміш абсолютного спирту (100%) з хлороформом (1:1) на 23 год., після чого занурювали в чистий хлороформ на 1-2 год. Після цього тканини поміщали на 36 год. в хлороформ-парафінову суміш (1:1), нагріту до температури 37°С і послідовно проводили через 2-3 порції розплавленого парафіну. Після заключного просочування тканини заливали розплавленим парафіном. Парафінові блоки наклеювали гарячим шпателем на дерев'яні кубики. На мікротомі з кожного парафінового блоку робили по 34 поперечних зрізи товщиною 7 мкм. Зрізи забарвлювали гематоксилін-еозином. Після цього їх промивали під проточною водою на протязі 10-12 хв., споліскували в дистильованій воді, зневоднювали в 90% спирті 3-5 хв., просвітлювали в ксилолі і поміщали в бальзам. На предметному склі фіксували 3 забарвлених зрізи печінки однієї тварини. Зрізи розглядали під світловим мікроскопом МБИ-6. Перелік ілюстративного матеріалу у вигляді мікрофотографій наведений нижче. Мікрофото 1. Мікропрепарат печінки щура, якому ввели індометацин в дозі 1,0 мг/кг маси тіла та адреналін в дозі 0,50 мг/кг маси тіла. Забарвлення гематоксилин-еозином. х 200. Мікрофото 2. Мікропрепарат печінки щура, якому ввели індометацин в дозі 2,0 мг/кг маси тіла та адреналін в дозі 0,50 мг/кг маси тіла. Забарвлення гематоксилин-еозином. х 200. Мікрофото 3. Мікропрепарат печінки щура, якому ввели індометацин в дозі 2,0 мг/кг маси тіла та адреналін в дозі 0,65 мг/кг маси тіла. Забарвлення гематоксилин-еозином. х 200. Для проведення біохімічних досліджень печінку промивали в холодному фізіологічному розчині від крові. Активність перекисного окислення ліпідів - важливої ланки патогенезу токсичних пошкоджень печінки оцінювали за рівнем диєнових кон'югат, які визначали за методикою И.Д. Стальной (1976) [3]. Для цього з печінки на фізіологічному розчині готували 10% гомогенат. До 0,2 мл гомогенату додавали 1,8 мл суміші Н-гептану та ізопропилового спирту (1:1) і поміщали в поліетиленові пробірки. Щільно закривали корками і залишали на 15 хв. Центрифугували 10-15 хв. при 6000 об/хв. Супернатант переносили в пробірки, додавали 0,2 мл дистильованої води для виділення гептанової фази, струшували. Після відстоювання відбирали 0,5 мл гептанової фази (верхня), додавали 2,5 мл етилового спирту і визначали на спектрофотометрі екстинкцію при 233 нм з водневою лампою проти контролю (гептан - 0,5 мл, етиловий спирт - 2,5 мл). Кількість диєнових кон'югат розраховували, виходячи з коефіцієнту молярної екстинкції 2,2-105 см-1 моль -1. Кінцевий результат виражали в ммоль/кг тканини. Приклади досягнення конкретного результату. Приклад 1. Після 15-ти денної адаптації до експериментаторів щурам самцям масою 180-220 г ввели внутрішньом'язово індометацин в дозі 1,0 мг/кг маси тіла. Через 15 хв. внутрішньом'язово ввели адреналін в дозі 0,50 мг/кг маси тіла. На протязі 1 години всі тварини залишились живими. Тварин декапітували, видалили печінку, приготували з неї 10% гомогенат та мікропрепарати. У гомогенатах визначили рівень диєнових кон'югат. Мікропрепарати забарвили гематоксилин-еозином. Рівень диєнових кон'югат в печінці цієї групи тварин становив 241,66±3,04 ммоль/кг, тобто, був вищим від контрольного рівня на 21,3% (Р