Процес прогнозування ризику виникнення цукрового діабету 1 типу у дітей, спадково обтяжених цією хворобою

УКРАЇНА (19) UA (11) 20132 (13) U (51) МПК (2006) G01N 33/53 МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДЕРЖАВНИЙ Д ЕПАРТАМЕНТ ІНТЕЛ ЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ОПИС в идається під в ідпов ідальність в ласника патенту ДО ПАТЕНТУ НА КОРИСНУ МОДЕЛЬ (54) ПРОЦЕС ПРОГНОЗУВАННЯ РИЗ ИКУ ВИНИКНЕННЯ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ 1 ТИПУ У ДІТЕЙ, СПАДКОВО ОБТЯЖЕНИХ Ц ІЄЮ ХВОРОБОЮ 1 2 (13) 20132 (11) вої залози - антитіла до глютамат декарбоксилази (GAD A), антитіла до протеїн тирозинфосфатази (ІА-2 А), антиінсулінові антитіла (ІАА), антитіла до острівцевих клітин (ІСА) тощо, на стадії предіабету [Пат. №6316209 США, МПК 7 G01N33/564. Опубл. 13.11.01; Pietropaolo М., Becker D.I., LaPorte R.E. et all. Progression to insulin-requiring diabetes in seronegative prediabetic subjects, the role of two HLA-DQ high-risk haplotypes // Diabetologia. - 2002. 45, №1. - P.66-76.; Barker J.M., Barriga K.J., Liping YU et all. Prediction of autoantibody positivity and progression to type 1 diabetes: diabetes aytoimmunity study in the young // The Journal of Clinical Endocrinology & Metabolism. - 2004. - 89 (8). P.3896-3902]. Однак, визначення аутоантитіл (GAD A, IA-2A, ІАА, ІСА) в сироватці крові до діабетасоційованих аутоантигенів як маркерів аутоімунного процесу на доклінічному етапі захворювання у осіб з генетичною схильністю до ЦД 1T не може бути винятково надійним фактором прогнозу. Згідно з наведеними вище даними інших авторів, це зумовлено тим, що рівень аутоантитіл може суттєво коливатись, вони можуть бути транзиторними, а у 30% пацієнтів результати дослідження є хибнопозитивними і не підтверджуються при повторному скринінгу. Крім того, ці аутоантитіла не беруть прямої участі в деструкції бета-клітин підшлункової залози. Іноді прогресія ЦД 1T може відбуватись і у маркернега UA Корисна модель стосується медицини, а саме ендокринології та імунології і може бути використана для прогнозування ризику виникнення цукрового діабету 1 типу (ЦД 1T). Потреба проведення діагностики ЦД 1T на предіабетичному етапі зумовлена необхідністю передбачення строків маніфестації захворювання, попередження гострого розвитку ЦД 1T та максимального збереження бета-клітин підшлункової залози, вражених аутоімунним процесом. Відомі способи ранньої діагностики ЦД 1T із застосуванням імуногенетичних методів, які полягають у визначенні генетичних маркерів схильності до ЦД 1T - антигенів системи HLA класу II [Пат. №68601 А Україна, МПК 7 А61В10/00. Опубл. 16.08.2004, №8; Пат. №3639 U Україна, МПК 7 А61В10/00; G01N33/48. Опубл. 15.12. 2004, №2]. Однак, на сьогодні не виявлені універсальні генетичні маркери ризику розвитку ЦД 1T, які б мали високу чутливість, специфічність, позитивну прогностичну значущість, доступність. Це, зокрема, пояснюється тим, що серед виявлених високодіабетогенних генетичних маркерів системи HLA (DR3, DR4, DQ) можуть бути алелі резистентності до ЦД 1T, як наприклад HLA-DQB1*0601, які знижують ризик маніфестації хвороби. Відомі способи ранньої діагностики ЦД 1T із застосуванням імунологічних методів, які полягають у визначенні в сироватці крові діабетасоційованих антитіл до антигенів бета-клітин підшлунко U імунологічних показників в крові пацієнта, який відрізняє ться тим, що визначають титр діабетасоційованих аутоантитіл (GADA, IA-2A, ІАА), рівень тимуліну в сироватці крові, що характеризує ендокринну функцію тимусу, та цитотоксичну активність природних кілерних клітин і при підвищенні рівня діабетасоційованих аутоантитіл не менше, ніж 2-х специфічностей, підвищенні цитотоксичної активності природних кілерних клітин та зниженні рівня тимуліну відносно дітей контрольної групи прогнозують ризик виникнення ЦД 1T. (19) (21) u200607462 (22) 04.07.2006 (24) 15.01.2007 (46) 15.01.2007, Бюл. №1, 2007р. (72) Замотаєва Галина Анатоліївна, Захарченко Тамара Федорівна, Попова Вікторія Василівна (73) ІНСТИТУТ ЕНДОКРИНОЛОГІЇ ТА ОБМІНУ РЕЧОВИН ІМ. В.П.КОМІСАРЕНКА АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ (57) Процес прогнозування ризику виникнення цукрового діабету 1 типу (ЦД 1Т) у дітей, спадково обтяжених цією хворобою, що включає визначення 3 20132 тивних за діабетасоційовааними аутоатитілами (ДААТ) осіб. Відомі способи ранньої діагностики ЦД 1T із застосуванням імунологічного методу, який полягає у визначенні співвідношення субпопуляцій лімфоцитів Th1/Th2 у ссавців, що свідчить про наявність чи відсутність аутоімунної відповіді Тh1 на антиген бета-клітин підшлункової залози [Пат. US6207159 США, МПК А61К39/00; А61К45/00; А61К38/43; A01N63/00. Опубл. 27.03.2001]; а також імунологічного методу, який полягає у визначенні розчинних рецепторів до інтерлейкіну - 2 (IL-2R), що вказує на активацію Т-лімфоцитів [Mianovska V., Bodalska-Lipinska I., Krokovski M. et all. Soluble interleukm-2 receptor in prediabetes, in overt diabetes type 1 and diabetes type 2 // Diabetologia, 1999, 41, Suppl.1, 325, A84]. Однак, за цими показниками можна тільки опосередковано оцінити інтенсивність аутоімунної агресії. Вони є продуктом специфічної реакції на антиген бета-клітин підшлункової залози, що недостатньо для найбільш раннього прогнозування ЦД 1T. Отже, ні один з названих вище способів не може достовірно спрогнозувати захворювання, хоча кожен з них має певну діагностичну цінність. Також відомий і спосіб доклінічного обстеження здорових осіб (зокрема, сиблінгів), які мають родичів 1 ступеня спорідненості, хворих на ЦД 1T, прийнятий за найближчий аналог. В даному способі визначається рівень циркулюючих в крові цитокінів (TNF-a, sIL-2R), рівень мітогенстимульованих цитокінів, які продукуються мононуклеарами in vitro (IL-1a, IL-2, IFN-g, TNF-a), що свідчить про їх потенційну активність, рівень ІСА аутоантитіл, та проводиться HLA-DR типування [Hussain M.J., Maher J., Wamock T. at all. Cytokine overprodukction in helthy first degree relatives of patients with IDDM // Diabetologia. - 1998. - 41. - P.343349]. Після виявлення підвищеної продукції прозапальних цитокінів у здорових осіб групи ризику робиться висновок про участь цих цитокінів в діабетогенезі, хоча вони і не мали позитивної кореляції з антитілами до острівцевих клітин (ІСА) чи HLA-DR антигенами. Однак, в найближчому аналозі також не проводиться дослідження стану вродженого імунітету - цитотоксичності природних кілерних клітин (ПКК) та ендокринної функції тимуса, який передує специфічному, впливає на нього, а отже, може становити більш ранній прогноз ЦД 1Т. Адже відомо, що цитокінова продукція в організмі, так як і вироблення антитіл, здебільшого, є наслідком імунної відповіді (макрофаги, Т-лімфоцити) на антигенну стимуляцію. Крім того, ПКК самі є активними продуцентами ряду цитокінів, що дозволяє цим клітинам бути регуляторами імунологічних процесів в організмі. ПКК також можуть брати участь у деструкції бета-клітин підшлункової залози після їхньої активації або безпосередньо, або продукуючи прозапальні цитокіни. Дослідження гормону тимуса - тимуліну є інформативним показником стану імунної системи організму і, зокрема, розвитку аутоімунних реакцій, скільки відомо, що саме в тимусі формується толерантність до аутоантигенів. 4 Порушення будь-якого етапу негативної селекції за ЦД 1T веде до появи клонів Т-лімфоцитів, агресивних до власних стр уктур, зокрема до бетаклітин підшлункової залози. В основу даної корисної моделі поставлено задачу вдосконалити процес прогнозування ризику виникнення ЦД 1T у дітей шля хом визначення ДААТ та показників вродженого імунітету в крові пацієнта, що дозволить точніше та інформативніше прогнозувати виникнення цього захворювання. Поставлена задача досягається тим, що в процесі, який включає визначення імунологічних показників в крові пацієнта, згідно з даною корисною моделлю, визначають титр діабетасоційованих аутоантитіл (GADA, IA-2 A, ІАА), рівень тимуліну в сироватці крові, що характеризує ендокринну функцію тимуса, та цитотоксичну активність природних кілерних клітин і при підвищенні рівня діабетасоційованих аутоантитіл не менше, ніж 2-х специфічностей, підвищенні цитотоксичної активності природних кілерних клітин та зниженні рівня тимуліну відносно дітей контрольної групи прогнозують ризик виникнення ЦД 1T. Виявлення в подальшому у цих дітей захворювання на ЦД 1T є підтвердженням діагностичної цінності та ефективності вибраних показників. До даного рішення автори прийшли, досліджуючи рівень ДААТ GADA, IA-2 A, ІАА у динаміці (протягом 2 років), рівень С-пептиду та імунологічні показники вродженого імунітету у здорових нормоглікемічних дітей, які не мали класичних симптомів ЦД 1Т (поліурія, полідипсія, втрата ваги тощо) і мали родичів 1 ступеня спорідненості за ЦД 1T. При цьому рівень глюкози та тест на толерантність до глюкози визначали у дітей групи ризику тричі з місячним інтервалом (були в межах норми). В результаті встановлено, що у 83% дітей групи ризику з виявленими в сироватці аутоантитілами цитотоксична активність ПКК достовірно (Р