Адгезивний порошок для покращення фіксації повних знімних пластинчастих протезів

Запропонований винахід відноситься до області медицини і може бути використаний у стоматології, а саме у ортопедичній стоматології. Відомий спосіб покращення фіксації повних знімних пластинчастих протезів за допомогою застосування м'яких підкладок із еластичних пластмас [Матеріалознавство в стоматології, 1984], значним недоліком яких рахують швидке старіння, яке веде до втрати еластичності. Найбільш близьким до запропонованого є лікарський засіб - адгезивний порошок розроблений інститутом хімії (А.с. СРСР №1142930, кл. A61K6/00, 1986). Порошок поліпшує адгезивність протезів при несприятливих умовах, але цей порошок складений без урахування негативної дії протеза, накопиченню пероксидації ліпідів, на тканини пародонту, ведуче місце якого займають процеси вільнорадикального окислення (Corega super Postfach, 1146-ФРН; Dentina puder, VEB, Pharmaric, 8312-НДР). В основу винаходу поставлене завдання створення адгезивного порошку для покращення фіксації повних знімних пластинчастих протезів, в якому введенням ентеросорбенту - білої глини та антиоксидантів флакуміну та аскорбінової кислоти, як полісахариду - пектину забезпечується поглинання залишків мономеру, виключення накопичення пероксидації ліпідів, нормалізація метаболізму кисню, покращується трофіка пародонту і за рахунок цього зменшується атрофія альвеолярного відростку. Поставлена задача вирішується тим, що в адгезивний порошок для покращення фіксації повних знімних пластинчастих протезів, що містить полісахарид згідно винаходу вводиться ентеросорбент - біла глина та антиоксиданти - флакумін, аскорбінова кислота, як полісахарид - пектин при слідуючому співвідношенні компонентів, мас.%: Флакумін 2,4 - 4,2 Аскорбінова кислота 3,6 - 8,3 Пектин 52,1 - 54,4 Біла глина 35,4 - 39,6 Компоненти порошку сумісні (Всесоюзне коньюнктурно-інформаційне бюро. Центральне аптечне управління 1.1 МОЗ СРСР. Таблиця фармацевтичних несумістивостей. - М.: Видавництво 2., 1977). Методичні вказівки по використанню в лікувально-профілактичних цілях пектину і пектиновмісних продуктів (5049 - 89). Розроблені НДІ мікробіології і вірусології АН України із закладами співвиконавцями. Затверджено МОЗ СРСР 12.07.89р. Порошок виготовляють таким чином. В ступку вміщують таблетку флакуміну, розтирають її до порошкоподібної консистенції, потім добавлять порошок аскорбінової кислоти, пектину, білої глини в певних вагових кількостях перемішують до одержання однорідної консистенції. На одну процедуру рекомендується 0,150 - 0,300г. Виготовлений порошок рівномірним тонким шаром наносять на базис протеза і фіксують у ротовій порожнині. Для функціональної оцінки протезів був використаний ступінь фіксації протезів (В.М. Наумов, 1977). Порошок збільшував адгезивні властивості повних змімних пластинчастих протезів, покращував їх фіксацію і скорочував строки адаптації до протезів. При використанні вищеназваного порошку окрім покращення адгезивних властивостей, значно нормалізувались біохімічні і морфологічні зміни слини і тканин пародонту, а також показники перекисного окислення ліпідів крові. Клініко-лабораторним дослідженням підлягло 26 чоловік, яким були виготовлені пластинчасті протези. Пацієнтам запропоновано проведення, за допомогою адгезивного порошку, адгезивність до протезів і методи їх оцінки в окремі строки користування. Для функціональної оцінки був використаний ступінь фіксації протезів (В.М. На умов, 1974). В процесі випробування було вивчено 3 суміші Складових при слідуючи х співвідношеннях компонентів, мас.%: Приклад 1. Флакумін 2,4 Аскорбінова кислота 3,6 Пектин 52,1 Біла глина 35,4 1. Ангіопротекторні ефекти. Вивчення ангіопротекторних властивостей біоантиоксидантів порошку на перекисні показники крові і слини проявили його високий ефект відносно біохімічних показників вільнорадикального окислення крові і слини (табл.1). Біоантиоксиданти, які входять до складу порошка значно затримували підвищення активності антиоксидантних ферментів, достовірно тормозили процеси вільно-радикального окислення. Таким чином, досліджений склад біоантиоксидантів у вказаному прикладі 1 співвідношення інгредієнтів, проявив високий протекторний ефект. Приклад 2 Склад порошку Флакумін 3,3 Аскорбінова кислота 5,95 Пектин 53,25 Біла глина 37,5 Приклад 3 Склад порошку Флакумін 4,2 Аскорбінова кислота 8,3 Пектин 54,4 Біла глина 39,6 При застосуванні порошків, складові яких відповідають прикладу 2 і прикладу 3, одержані аналогічні результати, які суттєво не відрізняються від наведених в табл.1. Таким чином, результати дослідження порошку, в який входять біоантиоксиданти при такому співвідношенні складових в малих, середніх і максимальних дозах свідчать про його високий антиоксидантний ефект. 2. Дослідження кількості десквамації епітелію в змивах. Контроль кількості десквамації епітелію в період адаптації до протезів після застосування порошку через тиждень і місяць, в змивах проведені по методиці Ясиновського (1924) в модифікації Н.Н. Уразаєвої і Бикової (1986), значно наближається до норми, хоч і тут є свої відмінності, що залежать від характеру адаптації хворих до протезу після застосування адгезивного порошку табл.2. При застосуванні порошків, складові яких відповідають прикладу 2 і прикладу 3 одержано аналогічні результати, які суттєво не відрізнялись від наведених в табл.2. Таким чином, застосування адгезивного порошку в період звикання до повних знімних протезів не тільки підвищує стійкість цього протезу і утворює фізіологічний комфорт, а також попереджує його подразливу дію на слизову протезного ложа. 3. Адгезивна властивість порошку для покращення фіксації зубних протезів. Контроль якості адгезивної властивості здійснювали методикою перевірки адгезивної міцності in vitro, запропонованої І.Я. Поюровською, Т.О. С утугина і Н.Н. Уразевої (1985). Порівнюючи адгезивну властивість запропонованих трьох складових порошку для покращення фіксації протезів можна зробити висновок, що найбільшу початкову адгезивність проявив склад порошку №3. Окрім цього при співставленні адгезивності порошку складу №3, запропонованого нами адгезивності порошків закордонних зразків має достовірні відмінності (табл.3). Одержані нами показники перекисного окислення ліпідів, результати десквамації епітелію в період адаптації до протезів, адгезивну міцність в усіх трьох напрямках дало змогу порівняти вищеназвані показники у хворих як без застосування адгезивного порошка, так і після застосування порошку. В результаті дослідження хворі, які користувались адгезивним порошком мали значні переваги в період адаптації до повного знімного пластинчастого протезу ніж в контрольній групі.