Спосіб пластики дефекту кісток епіметафізарної зони у дітей

Корисна модель стосується медицини, а саме травматології та ортопедії, і може бути використана для лікування диспластичних пухлиноподібних захворювань та доброякісних пухлин при ураженнях трубчати х кісток у дітей, зокрема з пошкодженням зони росту кістки. Ураження епіметафізарної зони кісток у дітей виникає на ґрунті уражень при диспластичних пухлиноподібних захворюваннях (аневризмальна кісткова кіста, еозинофільна гранульома) та доброякісних пухлинах (гігантоклітинна пухлина) і може викликати часткове чи повне ушкодження зони росту кістки у дітей, що призводить до тяжких функціональних порушень: вкорочення, осьової деформації, поєднання вказаних вад внаслідок передчасного закриття зони росту та припинення її функціонування. Хірургічне лікування вказаних захворювань є складне, достатньо розроблене, але питання пластики дефектів кісток при пошкодженні зони росту не висвітлені. Найбільш поширені способи видалення патологічних вогнищ потребують видалення патологічної тканини з подальшою пластикою дефекту кістковими трансплантатами або імплантатами, проте не вирішують питання збереження функції зони росту: суцільна пластика кісткового дефекту в зоні метафізу та епіфізу призведе до формування кісткового регенерату, котрий зумовить передчасне замикання зони росту. Відомий спосіб хірургічного лікування диспластичних пухлиноподібних захворювань та доброякісних пухлин кісток у дітей [1], який полягає у видаленні патологічного вогнища у межах здорових тканин та пластиці дефекту кортикальними алотрансплантатами. Недоліками цього способу є імплантація чужорідної біологічної тканини та у випадках метафізарних уражень можливість пошкодження прилеглої зони росту. Найближчим до запропонованого способу є спосіб хірургічного лікування диспластичних пухлиноподібних захворювань та доброякісних пухлин кісток у дітей [2], який передбачає видалення патологічного вогнища у межах здорових тканин та пластику кісткового дефекту гранулами керамічного гідроксилапатиту. Проте при застосуванні такої операції, окрім досить тривалого терміну гіпсової іммобілізації, виникає ймовірність ушкодження зони росту. Цей чинник ускладнює не тільки виконання оперативного втручання, але й досягнення позитивного кінцевого функціонального результату. В основу корисної моделі поставлена задача удосконалення способу кісткової пластики післяопераційного дефекту епіметафізарної зони, в якому за рахунок пластики кісткового дефекту комбінацією імплантатів з різними властивостями та їх розміщення у певних анатомічних зонах забезпечуються умови подальшого функціонування зони росту. Поставлена задача вирішується тим, що у способі пластики дефекту кісток епіметафізарної зони у дітей, який передбачає заповнення кісткового післяопераційного дефекту гранулами пористого керамічного гідроксилапатиту, згідно з корисною моделлю, додатково розміщують імплантат з гемостатичного матеріалу розміщують по лінії зони росту кістки. Застосування гемостатичного матеріалу забезпечує адекватні умови для функціонування зони росту, попереджує втрату її функції та виникнення осьових деформацій, створює оптимальні умови для реабілітації кінцівок. Спосіб пластики дефекту кісток епіметафізарної зони у дітей включає пластику дефекту гранулами пористого керамічного гідроксилапатиту та імплантацію гемостатичного матеріалу біологічного походження (гемостатична губка або інші) по лінії зони росту. Спосіб пояснюється ілюстративно. На Фіг.1 представлено рентгенограму хв. Д-ко Г.А. у прямій проекції до оперативного втручання, на Фіг.2 - у боковій проекції до операції тієї ж хворої. На Фіг.3 і 4 представлено рентгенограми після операції. На Фіг.5 і 6 - рентгенограми через рік після операції, на Фіг.7 і 8 - через 3 роки після операції. Запропонований спосіб виконують таким чином. Хворому проводять знеболення, накладають при можливості джгут. Далі використовують доступ: після розрізу шкіри відкривають кістку в метафізарній частині, видаляють патологічне вогнище у межах здорової тканини з метафізарної та епіфізарної частини кістки, гемостаз, заповнюють дефект першочергово в епіфізарній частині, потім пошарово викладають по лінії зони росту гемостатичний матеріал біологічного походження (наприклад, гемостатична губка), далі порожнину в метафізарній частині заповнюють гранулами пористого керамічного гідроксилапатиту, виконують гемостаз, зняття джгута, вставляють дренаж, рану пошарово зашивають. Наводимо приклад практичного використання запропонованого способу. Хв. Д-ко Г.А., 8 років, і. хв. №436732. Поступила у клініку з діагнозом: еозинофільна гранульома голівки правої стегнової кістки. Хворіла протягом року. На рентгенограмах кульшових суглобів у задній і боковій проекціях наявне вогнище деструкції у голівці правої стегнової кістки. Клініко-рентгенологічний діагноз: еозинофільна гранульома голівки правої стегнової кістки. Виконано операцію - внутрішньокісткова резекція патологічного вогнища голівки правої стегнової кістки з пластикою дефекту за запропонованим способом. Післяопераційний період без ускладнень. Надалі у динаміці спостерігався рівномірний ріст кістки без порушення функції росткової зони. У процесі росту імплантат з гранул пористого керамічного гідроксилапатиту розділився на дві частини: епіфізарну та метафізарну, функція зони росту не була порушена. Термін спостереження до 3 років. Вкорочення та деформації кінцівки немає. За запропонованою методикою було прооперовано ще 3 хворих. У всі х отримано позитивний результат: функціонування зони росту, відсутність осьової деформації ураженого кінця кістки. Література використана при експертизі: 1. Волков М.В. Болезни костей у детей. М: Медицина, 1985. - С.88-96. 2. Крисюк А.П., Лучко Р.В., Гук Ю.М. Застосування керамічного гідроксилапатиту в ди тячій та підлітковій ортопедії // Ор топед., травматол. и протезир. - 1998. - №3. - С.31-33.