Спосіб кісткової пластики при заміщенні дефекту трубчастої кістки

1. Спосіб кісткової пластики при заміщенні дефекту трубчаcтої кicтки, який містить черезкісткову остеоперфорацію кістки у різних напрямках та введення трансплантанту після санації деструктивної дiлянки, який відрізняється тим, що остеоперфо 29255 ся поява післяопераційних ускладнень, здебільшого кісткових деформацій, з вираженим остеосклерозом, які супроводжуються в більшості випадків порушенням їх росту. Це зумовлено тим, що фіксація трансплантанту, згідно з відомим методом, виконується без врахування структури кістки, а точніше, трабекул, кісткових балок, фолькманових та гаверсових каналів. Крім цього, механічна міцність трансплантанту (алло-, ауто-) в процесі 1,0-1,5 річної переструктуризації разом з міцністю фрагменту оперованої кістки досить низька, внаслідок погіршення архітектоніки кістки та порушення живлення остеоцитів. Втілення трансплантанту з вогнища деструкції або понадкісткового футляру, локалізованого в ньому, зберігає можливість зараження здорової кістки. В зв'язку з цим, виконання каналів в поперечному напрямку, без врахування структури кістки, створює умови для появи післяопераційних ускладнень і особливо затрудняє повне відновлення кістковомозкового каналу та структурних елементів метадіафізарної частини кістки. В основу удосконалення відомого методу кісткової пластики при заміщенні дефекту трубчатої кістки поставлено задачу зменшення післяопераційних ускладнень та підвищення ефективності реабілітації шляхом врахування структури кісткового шару при використанні. Вказаний технічний результат при здійсненні винаходу досягається тим, що в відомому методі кісткової пластики при заміщенні дефекту трубчатої кістки, який включає черезкісткову остеоперфорацію кістки в різних напрямках та введення трансплантанту після санації деструктивної ділянки, особливість заключається у тому, що остеоперфорацію виконують шляхом формування проникаючих пересічних каналів під кутом 45° до кортикального шару кістки зі сторони її здорових тканин. Крім цього, при санації на деструктивну ділянку додатково діють лазерним променем, а при остеоперфорації кістки виконують щонайменше три отвори. Суттєвою відмінністю від прототипу є те, що остеоперфорацію кістки виконують шляхом формування проникаючих пересічних каналів під кутом 45° до кортикального шару кістки зі сторонами її здорових тканин. Виконання каналів проникаючими забезпечує надійний та стійкий біологічний зв'язок кінців трансплантанту з кортикальним шаром кістки та покращенням його приживлення. Разом з цим, даний зв'язок забезпечує трансплантаційному елементу виконання функції "балки з защепленими кінцями", яка сприяє підвищенню міцності, опору при сприйнятті як згинаючих, так і крутящих моментів. Виконання каналів пересічними підвищує надійність кріплення кісткових уламків та покращує життєдіяльність остеоцитів. Формування остеоперфораційних каналів під кутом 45° до кортикального шару кістки дає можливість орієнтувати трансплантант адекватно структурі кісткових балок, трабекул, положенню фолькманових та гаверсових каналів кісткового каналу. Запропонований орієнтир трансплантуючих елементів стримує порушення кісткової структури в процесі її 1,0-1,5-річної переструктуризації, сприяє повному відновленню кістково-мозкового кана лу та структурних елементів метадіафізарної частини. Просторова орієнтація каналів, які виконуються при остеоперфорації кістки під кутами більшими або меншими 45° до кортикального шару недоцільна. Це пояснюється тим, що порушення заданої орієнтації дає можливість відхилити трансплантанти від нормального анатомічного положення, що відповідно спричинить появу післяопераційних ускладнень та знизить ефективність реабілітації. Трепанація кістки зі сторнами здорових тканин дає можливість зв'язати кінці трансплантанту з активним поживним середовищем кістки. Ознаки, що викладені згідно пп. 2, 3 формули винаходу самостійного, правового значення не мають, використовуються в якості пояснюючих, уточнюючих характеристик об'єкту винаходу, які дають можливість одержати максимальне вираження згаданого вище технічного результату. Так, при санації додаткова дія на деструктивну ділянку лазерним променем підвищує сануючу результативність, що відповідає зменшенню післяопераційних ускладнень та підвищує ефективність реабілітації хворого. Виконання при остеоперфорації щонайменше трьох отворів обумовлено переважно прийнятністю необхідного запасу міцності вузла трансплантантів, відповідної ступіні деструкції кісткового фрагменту. Автором встановлено, що формування каналів виконанням двох отворів недоцільно, бо це пов'язано із зниженням міцності вузла більше, ніж в 14 разів. Виконання чотирьох каналів підвищує міцність в 1,3 рази, але підвищує травматизм, збільшує тривалість операційного втручання. Тому в якості оптимального мінімуму рекомендується виконання трьох каналів при остеоперфорації кістки. Надсумарний результат від використання сукупності важливих відмінностей заключається в зниженні післяопераційних ускладнень та підвищенні ефективності реабілітації. Аналіз відмінних ознак інформує про те, що вони є необхідними, але відсутність одного з них не дозволить вирішити поставлену задачу. На основі викладеного вище треба відзначити, що сукупність запропонованих відмінностей є вагомою, бо має причинно-наслідковий зв'язок з вищевикладеним технічним результатом. Аналіз рівня медицини по джерелах інформації дозволить встановити відсутність джерел, які характеризуються всією сукупністю тотожних ознак вирішення поставленої задачі. Визначення прототипу дозволило встановити сукупність існуючих відмінних ознак по відношенню до даного технічного результату. Таким чином, запропоноване вирішення задачі відповідає умові "новітність", як невідоме із встановленого автором рівня медицини. В перевірці умови "винахідний рівень" винаходу зіставлялись ознаки об'єктів аналогічного призначення з запропонованими. Результати аналізу інформують про те, що запропоноване вирішення задачі не витікає таким чином із рівня медицини, бо в ньому не встановлено впливових причин, пов'язаних з досягненням технічного результату, які 2 29255 передбачені зі сторони істотних відмінностей створеного об'єкту, що пропонується. Таким чином, запропонований винахід задовольняє критерій "винахідний рівень". Виконання проникаючих остеоперфораційних каналів зі сторони здорових тканин під кутом 45° до кортикального шару кістки дозволило одержати й інші переваги по відношенню до прототипу: зменшити необхідність проведення 2,5-3,0-тижневого підготовчого періоду, зменшити травматизм за рахунок оптимізації кількості остеоперфораційних каналів, виключення багаторазових циклів перфорації і зменшенні області розкриття вогнища, завдати впровадженим трансплантуючим елементам анатомічних властивостей, скоротити сроки їх приживлення, спростити техніку кісткової пластики, забезпечити повне відновлення кістково-мозкового каналу та структурних елементів метадіафізарної частини. Суть методу кісткової пластики при заміщенні дефекту трубчатої кістки, що пропонується, ілюструється фігурою, на якій представлено фрагмент трубчатої кістки з виконаними каналами. Дані, які підтверджують можливість здійснення винаходу, з отриманням вищезгаданого технічного результату, заключаються в слідуючому. Для проведення кісткової пластики використовується слідуюче обладнання, техніка, лікарські та антисептичні засоби: Набір хірургічних інструментів. Прилад для трепанації кістки авт. свід. № 635978 від 14.08.1978, Лазерна установка АФЛ1, світловід, розчин діоксидину 0,5%. Перед виконанням операції визначають порожнину кістки за допомогою рентгеноконтрастної сітки, яку фіксують до шкіри лейкопластирем. Запропонований метод здійснюється наступним чином. При наявності кісткової порожнини або іншого дефекту трубчатих кісток в метафізарних зонах вибирають місце формування кісткових каналів так, щоб вони, виходячи із здорової частини кістки, проходили через деструктивну ділянку і знову перфорували здорову частину кістки, або створювали канал в двох парних кістках. За допомогою відомого пристрою для трепанації кістки [4] через розтин кістки на 1-2 см оголюють надкісницю і виконують остеоперфорацію кістки шляхом формування в них проникаючих, пересічних каналів діаметром 24 мм під кутом 45° до кортикального шару. Трепанацію кістки виконують таким чином. Перед початком трепанації ріжучий інструмент [4] затискають в патроні дрелі так, що він упирається в упорне кільце, і вводять в розріз до занурення зубців захисного кожуха в надкісницю. Утримувач встановлюють до рівня кістки і затискають в цьому положенні передбаченим фіксатором. Штифт дистанційної втулки вводять в паз відповідно визначеній глибині проведення ріжучого інструменту. Після цього включають привід обертання ріжучого інструменту і проводять трепанацію кістки. При дослідженні заданої глибини каналу в кістці, патрон стикається з упорного кільця. Витягують ріжучий інструмент. Проводять промивання каналу розчином 0,5% діоксидину, а потім опромінення інтенсивним лазером 3 хвил. В канал, через кожух пристрою, вводять алло- або аутотрансплантант, адекватний формі каналу. Рана ушивається шовковими шва ми, наклеюють антисептичну пов'язку. Дану маніпуляцію виконують щонайменш три рази, в залежності від кількості трансплантатів, які вводяться в різних площинах кістки. Накладують гіпсову остаточну пов'язку або гіпсову лангету в залежності від величини ділянки деструкції на термін до 3-х місяців. Після зняття пов'язки проводять лікувальну фізкультуру, масаж, фізіотерапевтичні процедури. Повне перестроювання трансплантанту відбувається протягом 6-8 місяців. Приклад 1 Безпорідній собаці (пес) 2,5 місяців вагою 2 кг 27.01.1997. Протокол операции № 6. Після знеболювання (масочний ефірний наркоз) у дистальному метадіафізі правого стегна по зовнішній поверхні виконали розтин м'яких тканин завдовжки 3 см, оголили кістку за допомогою фрези Æ5 мм, здійснили трепанацію кістки до протилежної стінки кістково-мозкового каналу. Пошарово вшили надкісницю, м'які тканини, шкіру. Вище та нижче дефекту по передній, задній та зовнішній поверхні за допомогою пристрою для трепанації кістки сверлили 3 проникаючих канали під кутом 45° до кортикального шару діаметром 2 мм кожний, які проходять через дефект кістки. В них вводились аллотрансплантанти циліндричної форми діаметром, відповідним діаметру каналу. Шви на рану. Асептична пов'язка. Через 1,3 місяці стан тварини задовільний. Прибуток у вазі 1 кг. Щеня бігає, не кульгає. Анатомічні та функціональні довжини кінцівок однакові. Через 3 місяці тварину виведено з експерименту. На рентгенограмі завізуалізовано помірний остеосклероз в області дефекту кістки. Повне відновлення структури тканини. Приклад 2 Хворий 3. Анатолій 13 p., лікувався з приводу хронічного остеомієліту лівої великогомілкової кістки протягом 3-х років. Однак продовжував турбувати біль в кінцівці, який став інтенсивним в останні 6 місяців. Об'єктивно ліва гомілка в верхній і середній третині збільшена в об'ємі на 3 см в порівнянні з правою. Нориці відсутні. На рентгенограмі остеомієлітична порожнина 4´3 см з остеолізом стінок. Виконано рентгенограму лівої гомілки з рентгенконтрастною лінійкою, фіксованою полосками лейкопластиру в місці передбачуваної порожнини. Під загальним знеболюванням послідовно виконали 3 розтини шкіри завдовжки 1-1,5 см по передній, внутрішній та зовнішній поверхні, оголивши кістку. За допомогою пристрою для трепанації кістки і циліндричної фрези Æ4 мм сформували проникаючі канали під кутом 45° проведеними через порожнину. Промили 0,5% розчином діоксидину, виконали лазерне опромінення кожного з них протягом 3-х хвилин. В кожний канал ввели відповідного діаметру трансплантант. Рани зашили дрібними швами. Асептична пов'язка. Післяопераційний період протікав без ускладнень. Виписаний на 23-й день у задовільному стані. Через 2 місяці ходить без милиць, через 8 місяців вважає себе здоровим. Таким чином, вищеприведені дані підтверджують виконання при використанні запропонованого способу наступною сукупністю умов. 3 29255 Винахід призначено для використання в медицині, а саме в ортопедії і травматології. Для запропонованого способу в тому вигляді, як він охарактеризований в незалежному пункті формули винаходу, підтверджена можливість за допомогою відомих до дати приоритету або представлених в описі засобів і методів. Здійснення винаходу дає можливість забезпечити досягнення технічного результату, на якому акцентує увагу автор. Перевага винаходу полягає в тому, що шляхом урахування структури кісткового шару, на відновленому фрагменті трабчатої кістки, досягають зменшення післяопераційних ускладнень і підвищення ефективності реабілітації хворих, зокрема пов'язаних з попередженням розвитку вираженого остеосклерозу, кісткових деформацій та порушення переструктуризації їх структур і архітектоніки в післяопераційному періоді. Таким чином, запропоноване рішення задовольняє критерій "промислове використання". Джерела інформації 1. Чаклін В.Д. Кісткова пластика. - М.: Медицина,1991. - С. 95. 2. Авторське свідотство SU № 1024070, МКИ: А61В17/00, 1983. 3. Авторське свідотство SU № 982663, МКИ: А61В17/00, 1982. 4. Авторське свідотство SU № 635978, МКИ: А61В17/00, 1978. Фіг. __________________________________________________________ ДП "Український інститут промислової власності" (Укрпатент) Україна, 01133, Київ-133, бульв. Лесі Українки, 26 (044) 295-81-42, 295-61-97 __________________________________________________________ Підписано до друку ________ 2002 р. Формат 60х84 1/8. Обсяг ______ обл.-вид. арк. Тираж 34 прим. Зам._______ ____________________________________________________________ УкрІНТЕІ, 03680, Київ-39 МСП, вул. Горького, 180. (044) 268-25-22 ___________________________________________________________ 4