Спосіб лікування цукрового діабету і його ускладнень

Корисна модель відноситься до медицини, а саме до фізіотерапії та ендокринології. Цукровий діабет - одна із серйозніших медико-соціальних проблем для охорони здоров'я й економіки будьякої країни. Тільки в США цією хворобою страждають більше 20млн. (6,9%) дорослих американців, а в Європі близько 3% жителів. В 2006р. в Україні очікується до 1,5млн. таких хворих, що свідчить про 4-4,5% поширеності цукрового діабету в Україні. Реальна ж кількість хворих приблизно в 1,5-2 рази перевищують дані статистики. Тривожну картину усугубляють недавні дослідження з вивчення зростання захворюваності й поширеності цукрового діабету (ЦД) 2 типи серед дітей і підлітків. ЦД - група хронічних порушень обміну речовин, що характеризується гіперглікемією й дисліпопротеідемією, що виникають як наслідок дефекту секреції інсуліну, його дії або обох причин. Ці зміни приводять до ушкодження багатьох органів і систем, насамперед до розвитку капілярних (мікросудинних), макросудинних і неврологічних ускладнень. Цукровий діабет - хвороба ускладнень, оскільки супроводжується розвитком величезного кількість ускладнень. Отже потрібна розробка методик лікування ЦД, які могли б активно впливти на вугле водний обмін, зменшувати чи запобігати ускладнень ЦД і знижувати дози цукрознижувальних препаратів. Серед таких методів є методи фізіотерапії, що широко використовуються при ЦД, особливо при його ускладненнях. Відомий спосіб лікування цукрового діабету і його ускладнень, що передбачає дію на проекцію підшлункової залози низькочастотним ультразвуковим випромінюванням [див. Зубкова С.Т., Эпштейн Е.В., Ткач С.Н. Возможности низкочастотного ультразвука в лечении сахарного диабета. Вестник физиотерапии и курортологии, 1999, №4, с.12-14]. За цим способом лікування проводили за допомогою терапевтичного апарату "Барвінок" - УЗТН 22-44 в режимі 44кГц і амплітуді коливань 2мкм на ділянку проекції підшлункової залози нерухомою методикою, 5 разів на тиждень, експозиція на сеанс 3 хвилини. Як контактне середовище використовували вазелінову олію. Для посилення ефекту у 40% хворих додатково впливали на сегментарні зони Th7-Th12 лабільною методикою по 2хв. на кожну ділянку. Курс лікування складався з 8-10 сеансів. Основним способу, як підкреслюють самі автори, є можливість декомпенсації після курсу лікування. Найбільш близьким до розробленого способу є спосіб лікування ЦД і його ускладнень, що включає вплив на проекцію підшлункової залози низькочастотним ультразвуком (22-100кГц, амплітуда 2-5мкм) з додатковим одночасним впливом магнітолазерним випромінюванням (МЛУЗТ) (магнітна індукція 10-50мТл, потужність випромінювання інфрачервоного діапазону - 10-100мВт). Такі сеанси здійснюються поперемінно то на проекцію підшлункової залози, то на проекцію печінки курсом від 10 до 21 процедур. Основним недоліком прототипу, є довго тривалість курсу лікування. В основу корисної моделі покладено завдання створити такий спосіб лікування ЦД і профілактики його ускладнень, у якому шля хом зміни параметрів використаних фізичних чинників, а саме - зміни їх частотни х характеристик і додаткового використання синглетно-киснево-оксидазотної терапії (СКОАТ) досягається можливість здійснення регулюючого впливу на калієві канали β-клітин підшлункової залози, а також можливість підвищення чутливості тканин до інсуліну з одночасним гальмуванням глюконеогенезу та нормалізацією процесів метаболізму. Це значно підвищує е фективність процедури, за рахунок чого зменшується тривалість лікування. Для вирішення завдання запропонований спосіб лікування цукрового діабету і його ускладнень, що включає вплив магнітолазероультразвуковим випромінюванням на проекцію підшлункової залози, печінки і їх сегментарні зони, у якому, згідно з корисною моделлю, вплив на підшлункову залозу і її сегментарні зони здійснюють з частотою модуляції - 19,7Гц, а вплив на печінку і її сегментарні зони - з частотою модуляції 1-10Гц, при цьому додатково здійснюють синглетно-киснево-оксидазотну (СКОАТ) терапію у кількості 7-10 процедур. Для одержання найкращого результату синглетно-киснево-оксидазотну терапію здійснюють шляхом інгаляцій синглетно-кисневою сумішшю і внутрішнього прийому 100-150мл води, насиченої синглетно-кисневою сумішшю одночасно з впливом магнітолазероультразвукового випромінювання, або через 15-30хв. після нього. В оптимальному варіанті перші 5-7 процедур проводять щоденно, а наступні - через один-два дні, причому тривалість однієї процедури становить 5-15хв. В запропонованому способі параметри фізичних чинників є наступними: частота ультразвуку - 22-100кГц, амплітуда 2-5мкм (0,2-1,0Вт/см ), магнітна індукція - 10-50мТл, лазерне випромінювання (l=400-900нм, потужність - 10-100мВт). Зазначені фізичні чинники додатково модулюються при впливі на підшлункову залозу частотою 19,7Гц, а при впливі на печінку - 1-10Гц. Тривалість магнітолазерного впливу визначалась енергетичною дозою лазерного випромінювання (Дж/см 2) і регулювалась в межах 1-7Дж/см 2 на одну зону, що складає від 5 до 25хв. Тривалість ультразвукового впливу була не більше 15хв., тобто УЗ-випромінювання використовувалось від 5 до 15хв. Спосіб МЛУЗТ в поєднанні зі СКОАТ здійснюється таким чином : - Перший день: магнітолазерний термінал від апарату «МІТ-11» прикладають і фіксують еластичним бинтом спереду на проекцію підшлункової залози [параметри впливу: лазерне випромінювання, l=780нм; потужність 10100мВт (1-7Дж/см 2 на зону); магнітна індукція 10-50мТл; частотна модуляція факторів - 19,7Гц]. Одночасно на рівні 11-12 грудних хребців з тилу, зліва і справа діють низькочастотним УЗ за лабільною методикою [параметри УЗ: частота 22-100кГц, амплітуда коливань 2-5мкм (0,2-1,0Вт/см 2), частотна модуляція УЗ - 19,7Гц]. Тривалість процедури від 5 до 25хв., для УЗ - до 15хв. Під час проведення МЛУЗТ хворому проводиться інгаляція синглетнокисневою сумішшю 5-7хв., а по закінченню процедури МЛУЗТ хворий приймає per OS 100-150мл води, насиченої синглетно-кисневою сумішшю. Синглетно-кисневу суміш одержують за допомогою апарату для приготування насиченої синглетно-кисневої суміші [пат. UA №1395, 2002р] шляхом обробки пароводяної суміші кварцовим, ультрафіолетовим опромінюванням та магнітним полем). - Другий день: магнітолазерний термінал від апарату "МІТ-11" прикладають і фіксують еластичним бинтом на проекцію печінки (спереду - шосте підребер'я по середньо ключичній лінії) з тими ж параметрами фізичних чинників, однак з частотною їх модуляцією 1-10Гц (замість 19,7Гц). Одночасно на рівні 11-12 грудних хребців з тилу і справа діють низькочастотним ультразвуком за лабільною методикою, контактно через олію чи через вазелін. УЗ модулюється частотою 1-10Гц, тривалість УЗТ 5-15хв. Загальна тривалість сеансу МЛУЗТ від 5 до 25хв. Під час проведення МЛУЗТ проводиться СКОАТ за аналогічною методикою що і в попередній день. Загальний курс лікування складає від 7 до 10 процедур. Перші 5 процедур проводились щоденно, наступні через 1-2 дні. Курс лікування може повторюватись через 2-3 місяці або проводяться "підтримуючі" процедури один раз на тиждень. Така тактика визначається лікарем індивідуально в залежності від клінічного стану пацієнта, показників вуглеводного обміну і ін. Особливість розробленої методики лікування ЦД полягає в тому, що МЛУЗТ один день проводять з впливом на проекцію підшлункової залози з частотною модуляцією цих факторів 19,7Гц, а на другій - на проекцію печінки з частотною модуляцією 1-10Гц. При цьому процедури МЛУЗТ поєднуються зі СКОАТ. Використання різних варіантів фізіотерапії (ФТ) в лікуванні ЦД є відомим фактом, однак розроблений комплекс відрізняється не тільки сполученим застосуванням фізичних чинників, але і їх параметрами (частотною модуляцією), що впливає на окремі патогенетичні ланки розвитку ЦД. Дослідження показали, що при збігу за частотою зовнішнього магнітного поля з коливальними процесами іонів, виникають резонансні ефекти для цих іонів та відповідна біологічна дія. В той же час під впливом лазерного випромінювання, особливо інфрачервоного діапазону (l=780нм), створюються умови для впливу на мембрану клітин. Отже, поєднане магніто-лазерне випромінювання на резонансних частотах активно впливає на іонно-мембранні процеси. З'ясовано, що ці фактори частотою 37,5Гц блокують кальцієві канали, а частота 10 та 19,7Гц - калієві, таким чином досягається іонний гомеостаз клітини, тобто блокується надходження Са 2+ у клітину, а К+ з неї. Ці факти особливо важливі в лікуванні ЦД 2 типу, так як в останні роки були розкриті деякі тонкощі впливу цукрознижувальних сульфаніламідів у хворих на ЦД типу 2, що пов'язано з відкриттям в β-клітинах підшлункової залози АТФ-чутливи х К +-каналів [Leibowitz G., Ceresi, 1996]. Закриття АТФ-чутливих К+-каналів обумовлює деполяризацію β-клітин підшлункової залози (основний механізм дії цукрознижувальних сульфаніламідів) і в підсумку - посилення секреції інсуліну. Отже, можливість впливу магнітолазерного випромінювання на мембранні процеси клітин і регуляція функціонального стану каналів є доведеним фактом, а одночасна УЗ-стимуляція структур підвищує їх чутливість до зазначених фізичних чинників. Ці факти свідчать про можливість цукрознижувального ефекту МЛУЗТ при ЦД за умов збереження β-клітин підшлункової залози. Вплив на печінку застосованими фізичними чинниками з частотною модуляцією 1-10Гц, сприяє нормалізації ліпідного обміну у хворих ЦД, активізуючи функцію цитохрому Р-450. При цьому реєструється зменшення неоглюкогенеза і підвищується чутливість тканин до інсуліну. Доповнення МЛУЗТ синглетно-киснево-оксидазотною терапією ЦД забезпечує окислення та детоксикацію екзо- та ендогенних сполук, активно впливає на імунітет і викликає збудження дихальних метаболічних процесів. Зазначимо також, що штучно утворений оксид азоту (NО), є аналогом ендогенного NО, що отримав назву "ендотелій залежного релаксуючого фактору судин". Доведений вазодилатуючий ефект оксиду азоту (NО) дозволив фахівцям оцінити цей факт, як "революційне значення оксиду азоту в регуляції тон усу судин". Дія NО триває всього декілька секунд, а звідсіля ця молекула постійно синтезується ендотелієм судин в невеликій кількості і є чинником термінового реагування. В більшості кровоносних судин (церебральних, периферичних), крім вазодилатуючого чинника (фактора) є судинозвужувальні і якщо порушений синтез NО, тоді переважають судинозвужувальні з можливим погіршенням мікроциркуляції і кровообігу. Це особливо помітно при ЦД, коли функціонально-морфологічний стан ендотелію значно порушений, а продукція NО і активність NOсінтази зменшуються по мірі прогресування захворювання. Отже, у хворих на ЦД ІІ та І типів внаслідок ендотеліальної дисфункції на початку захворювання реєструється спазм капілярів і артеріол з поступовим ремодулюванням магістральних судин (гіпертрофія м'язового шару судин при постійному впливі судинозвужувальних чинників), тобто зменшенню їх просвіту і відповідно порушенню кровопостачання. Це обумовлює необхідність використання таких препаратів і методів лікування, що стимулюють синтез оксиду азоту (NО) і відповідно впливають на тонус судин та кровообіг. Молекули оксиду азоту приймають участь не тільки в регуляції судинного тонусу, але і проявляють дуже великий вплив на процеси фагоцитозу, руйнування бактерій, пухлинних клітин і ін. - це "Караючий меч імунної системи". Таким чином, розроблений спосіб лікування ЦД і профілактики його ускладнень має чітку патогенетичну направленість, впливає на основні ланки розвитку цієї тяжкої хвороби. В першу чергу відновлює функціональний стан β-клітин підшлункової залози за рахунок стабілізації їх іонно-мембранних механізмів. Крім того, змінюється в позитивний бік функціональний стан печінки, що супроводжується покращенням ліпідного обміну, гальмуванням неоглюкогенезу та підвищенням чутливості тканин організму до інсуліну. Підключення до МЛУЗТ синглетно-киснево-оксидазотної терапії сприяє усуненню метаболічних порушень, позитивно впливає на мікроциркуляцію, що в значній мірі запобігає появі тяжких ускладнень ЦД. Приклади конкретної реалізації розробленого способу. Приклад №1. Хвора X., 59 років, історія хвороби №667/15. Клінічний діагноз: цукровий діабет, ІІ тип, загальний атеросклероз, стенокардія напруги, діабетична ангіопатія нижніх кінцівок. Хворіє діабетом 10 років, дотримується дієти, але змушена приймати манініл по 15мг на добу (3 таблетки по 0,005г). При поступленні у відділення скарги на загальну слабкість, швидку втомлюваність, біль у нижніх кінцівках, спрагу і ін. Рівень глюкози у сироватці крові при поступленні - 11,8ммоль/л. При об'єктивному обстеженні: артеріальний тиск - 150/90мм рт.ст., пульс 80уд./хв., печінка дещо збільшена (виступає на 1см з-під реберної дуги). Рефлекси на верхніх кінцівках живі, D=S; на ногах знижені ахіллові рефлекси. Пульс на a. dorsalis pedis слабкий з двох боків. Огляд окуліста: початкові явища ангіоретинопатії, visus DO/OS=0,7 (не коригується). При ультразвуковому дослідженні черевної порожнини: незначно виражені ознаки жирової дистрофії печінки. Після обстеження було розпочато лікування за розробленим способом. Магнітолазерний термінал (магнітна індукція 30мТл, лазерне випромінювання інфрачервоного діапазону, l=0,78мкм - 50мВт, частотна модуляція - 19,7Гц) прикладали до живота на середині між пупком і кінцем грудини, дещо відступивши вліво і фіксували еластичним бинтом. Хвора лягала на живіт (під магнітолазерний термінал для кращого контакту підкладали подушечку з піском чи спеціальний валик), а вплив низькочастотним ультразвуком (частота 44кГц, амплітуда - 2мкм, частотна модуляція - 19,7Гц) проводився за лабільною методикою на рівні 11-12 грудних хребців, контактним середовищем було вазелінове масло. Після необхідної підготовки вмикався прилад "МІТ-11" і одночасно на зазначені ділянки проводився вплив магнітолазерним випромінюванням і низькочастотним ультразвуком, тривалість МЛУЗТ процедури - 10 хвилин. Під час сеансу МЛУЗТ хворій була підведена для інгаляції синглетно-киснева суміш (тривалість інгаляції 7 хвилин). Після закінчення процедури всередину хвора прийняла (випила) 100,0мл води, насиченої синглетнокисневою сумішшю (СКС). На наступний день аналогічний вплив здійснювався на проекцію печінки (магнітолазерний термінал розташовувався у шостому міжребер'ї по середньо-ключичній лінії), а вплив низькочастотним ультразвуком здійснювався на проекцію печінки з тилу (рівень 11-12 грудних хребців, справа). Параметри фізичних чинників були аналогічними тим, що використовувались у перший день, однак частотна їх модуляція була в межах 1-10Гц. Під час сеансу МЛУЗТ проводилась інгаляція синглетно-кисневою сумішшю (10 хвилин), а після його закінчення хвора випила 100мл води, насиченої синглетно-кисневою сумішшю (СКС). В наступні дні тривалість процедур збільшувалась на 1 хвилину, до 15 хвилин УЗТ і до 25 хвилин МЛТ, а самі процедури чергувались як і в перші два дні, тобто один день на проекцію підшлункової залози, а другий - на проекцію печінки. Інгаляції СКС і прийом per OS проводились за зазначеною схемою. Після 5-ої процедури лікування стало проводитись через день, всього було проведено 10 процедур. При цьому після п'ятої процедури пацієнтці було зменшено дозу манінілу на 2,5мг, після 9-ої - ще на 2,5мг, а після одинадцятої - необхідність у прийомі манінілу відпала. При загальному обстеженні відмічено покращення пульсації a.dorsalispedis, нормалізувався артеріальний тиск і пульс, явища ангіоретинопатії зменшились. Важливо в даному спостереженні, що крім нормалізації показників глюкози в сироватці крові, зазнав позитивної зміни ліпідний обмін. Стан пацієнтки простежений 6 місяців, рівень глюкози залишався на рівні 6,0-5,5ммоль/л, цукрознижувальні ліки не приймає. Було проведено ще один курс лікування (10 сеансів) за розробленою методикою. Вуглеводний обмін і обмін ліпідів стабілізувався на нормальних показниках. Приклад №2. Хворий І., 67 років, історія хвороби №191/37. Клінічний діагноз: цукровий діабет, II тип, загальний атеросклероз, дисциркуляторна енцефалопатія II стадії, початкові явища діабетичної ретинопатії. Захворювання виявлено випадково при обстеженні у поліклініці з приводу основного захворювання енцефалопатії і у зв'язку з загальною слабкістю, швидкою втомою та зниженням гостроти зору. Після обстеження хворому були призначені наступні ліки: кавінтон, пірацетам, полівітаміни в загальноприйнятих дозах, крім того, відвар шипшини, жовчогінні трави, дієта. Цукрознижувальні препарати не призначались. На фоні зазначених ліків було розпочато лікування за розробленим способом. Магнітолазерний термінал (магнітна індукція 30мТл, лазерне випромінювання інфрачервоного діапазону, l=0,78мкм - 50мВт, частотна модуляція - 19,7Гц) прикладали до живота на середині між пупком і кінцем грудини, дещо відступивши вліво і фіксували еластичним бинтом. Хворий лягав на живіт (під магнітолазерний термінал для кращого контакту підкладали подушечку з піском чи спеціальний валик), а вплив низькочастотним ультразвуком (частота 44кГц, амплітуда - 2мкм, частотна модуляція - 19,7Гц) проводився за лабільною методикою на рівні 11-12 грудних хребців, контактним середовищем було вазелінове масло. Після необхідної підготовки вмикався прилад "МІТ-11" і одночасно на зазначені ділянки проводився вплив магнітолазерним випромінюванням і низькочастотним ультразвуком, тривалість МЛУЗТ процедури - 10 хвилин. Під час сеансу МЛУЗТ хворому була підведена для інгаляції синглетно-киснева суміш (тривалість інгаляції 7 хвилин). Після закінчення процедури всередину хворий прийняв (випив) 100,0 мл води, насиченої синглетнокисневою сумішшю. На наступний день аналогічний вплив здійснювався на проекцію печінки (магнітолазерний термінал розташовувався у шостому міжребер'ї по середньо-ключичній лінії), а вплив низькочастотним ультразвуком здійснювався на проекцію печінки з тилу (рівень 11-12 грудних хребців, справа). Параметри фізичних чинників були аналогічними тим, що використовувались у перший день, однак частотна їх модуляція була в межах 1-10Гц. Під час сеансу МЛУЗТ проводилась інгаляція синглетно-кисневою сумішшю (10 хвилин), а після його закінчення хворий випив 100мл води, насиченої синглетно-кисневою сумішшю. В наступні дні тривалість процедур збільшувалась на 1 хвилину, до 15 хвилин УЗТ і до 25 хвилин МЛТ, а самі процедури чергувались як і в перші два дні, тобто один день на проекцію підшлункової залози, а другий - на проекцію печінки. Інгаляції СКС і прийом per OS проводились за зазначеною схемою. Після 5-ої процедури лікування стало проводитись через день, всього було проведено 10 процедур. Особливість цього спостереження полягає в тому, що пацієнтові з вперше виявленим ЦД ІІ типу було розпочато лікування за розробленим способом без застосування цукрознижувальних ліків і після 10 сеансів рівень глюкози в крові нормалізувався. Хворий був під нашим наглядом 9 місяців. За цей час був додатково проведений ще один курс МЛУЗТ в поєднанні з СКОАТ, 5 сеансів. Глюкоза в сироватці крові утримувалась на рівні 5,0-7,0ммоль/л (в межах норми), при цьому хворий суворо дотримувався дієти. Розроблений спосіб терапії ЦД може використовуватись в умовах стаціонарів, поліклінік, санаторнокурортних закладів і ін., а також поєднуватись із загальноприйнятою медикаментозною терапією, в тому числі із цукрознижувальними препаратами.