Спосіб корекції порушень імунного статусу хворих на запальну форму розацеа

Корисна модель відноситься до медицини, а саме до дерматології і може бути використана для лікування хворих на запальні форми розацеа. Розацеа - дерматоз мультифакторіальної природи з переважним ураженням шкіри обличчя, який характеризується хронічним прогредієнтним перебігом та рефрактерністю до здійснюємої терапії. Кожна клініко-морфологічна форма розацеа має свої головні патогенетичні механізми розвитку, що визначають її основні клінічні прояви: еритему обличчя, набряк, телеангіектазії, папульозну та пустульозну висипку, наявність вогнищ гіперплазії сальних залоз та прогресуючого розростання сполучної тканини. Розвиток дерматозу пов'язують з конституціональними особливостями будови судин, порушенням їх вегетативної інервації, ендокринними дисфункціями, захворюваннями органів кишково-шлункового тракту і печінки, розладами імунної системи організму, діяльністю кліщів Demodex тощо. На сучасному етапі шкіру визначають не тільки як орган неспецифічного захисту, а як учасника активного імуногенезу. Особливу роль порушення імунного статусу відіграють у розвитку запальних та інфільтративнопродуктивних форм розацеа. Терапія захворювання викликає певні труднощі, тому для досягнення стійких ремісій та профілактики рецидивів необхідно дослідження імунологічних показників у хворих на розацеа і корекція цих порушень у комплексі лікувальних заходів. Базовими в корекції та лікуванні запальних форм захворювання є антибіотики тетрациклінового ряду (тетрацикліна гідрохлорид, доксициклін), макроліди (еритроміцин, азитроміцин), препарати групи нітроімідазолів (метронідазол, орнідазол). Відомій спосіб лікування розацеа [1], в якому рекомендують призначення хворим з розацеа при наявності папул і пустул тиберала (орнідазола) у добовому дозуванні 0,5г протягом 10 днів. В місцевому лікуванні застосовують скінорен - гель, метрогіл - гель. Недоліком зазначеного способу є те, що хворим зі стійким перебігом захворювання, з частими рецидивами не пропонують сполучати застосування базової терапії з прийманням імуномодуляторів. Відомий також спосіб комплексної терапії розацеа [2], який включає використання у хворих на розацеа імунокоригуючих препаратів „Тималін" або Т-активін" з курсом лікування 8-10 ін'єкцій. Недоліком даного способу, є те, що ці комплекси поліпептидних фракцій, виділених із вилочкової залози великої рогатої худоби, мають небажані ефекти у вигляді розвитку алергічних реакцій, блискавичного сепсису (парадоксальна реакція), автоімунних процесів. Відомий також спосіб комплексної терапії розацеа [3], що взято за прототип, який включає застосування імуномодулюючих препаратів у хворих на розацеа поряд з препаратами нітроімідазольної групи. Пацієнтам призначають метранізадол в дозі по 0,25мг двічі на день протягом 4-6 тижнів та спленін по 2мл внутрішньом'язово через день, курсом 10-12 ін'єкцій. Недоліком зазначеного способу є те, що спленін (препарат із селезінки великої рогатої худоби) головним чином впливає на нормалізацію білкового обміну, підвищує детоксикуючу функцію печінки, стимулює виробництво інтерферону, але немає достатнього впливу на клітини макрофагального ряду, які являються першою ланкою захисту організму від патологічних чинників. В основу корисної моделі поставлена задача удосконалити спосіб корекції виявлених порушень шляхом призначення в комплексній терапії хворих поряд з препаратом нітроімідазольної групи тибералом (орнідазолом) імунокорегуючого препарату ербісолу, що дасть можливість підвищити ефективність комплексного лікування запальних форм розацеа, досягти стійких ремісій та привести до профілактики рецидивів. Поставлена задача вирішується тим, що при застосуванні способу корекції порушень імунного статусу хворих на запальну форму розацеа, який включає застосування імуномодулюючих препаратів поряд з препаратами нітроімідазольної групи, згідно з корисною моделлю, додатково в якості імуномодулюючого препарату застосовують ербісол щоденно в дозі по 2,0мл внутрішньом' язово, курсом 20 ін'єкцій. Ербісол - негормональний комплекс глікопептидів, нуклеотидів та амінокислот, виділених із курячої ембріональної тканини. Головний імуномоделюючий ефект препарату проявляється в його дії на клітинну ланку імунітету, в більшій мірі на макрофаги, а також на Т-кілери, що пов'язано із нормалізацією продукції прозапальних цитокінів, відновленням балансу між клітинними і гуморальними ланками імунітету. Ербісол має також протизапальну, гепатопротекторну, антиоксидантну дії. Швидко ліквідує астеновегетативний та диспептичний синдроми. Спосіб корекції порушень імунного статусу хворих на запальну форму розацеа, виконують шляхом призначення хворим імуномодулюючого препарату ербісол щоденно в дозі по 2,0мл внутрішньом'язово, курсом 20 ін'єкцій. Апробацію запропонованого способу проведено на кафедрі дерматовенерології НМАПО ім. П.Л. Шупика у 36 хворих на запальну форму розацеа, в тому числі 25 жінок і 11 чоловіків, віком від 30 до 56 років із давністю захворювання від 1 до 8 років. Контрольну групу склали 15 практично здорових людей, відповідного віку. Дані дослідження імунологічних показників у хворих на розацеа запальною формою наведені в Таблиці. Таблиця Імунологічні показники хворих на запальну форму розацеа до та після лікування Імунологічні показники С-реактивний білок, мг/мл Циркулюючі імунні комплекси, од. оптич. густини Моноклональні антитіла, CD3+ г/л Контроль (n=15) Хворі на зaпaльну форму розацеа (n=36) Після До лікування лікування 2,4±0,4 12,7±2,8 4,5±1,9 52,8±6,5 97,0±16,0 75,1±14,3 63,6±3.1 63,8±6,1 67,1±7,1 Статистичний показник Р Р0,5 Р0,5 CD4+ 37,0±2,9 27,0±5,8 28,5±4,1 30,0±5,2 CD16+ НСТ-тест 38,0±3,1 CD8+ Реакція бласттранформації лімфоцитів 36,2±3,0 13,1±1,2 9,6±0,7 14,5±1,2 ФГА-інд., % 51,6±2,2 40,2±3,6 51,3±2,8 АТ-шкір., % 2,5±0,1 7,4±4,0 2,2±0,1 24,9±1,9 70,5±9,1 38,1±9,6 12,4±1,1 21,7±1,4 13,0±1,0 35,1±3,0 81,7±6,4 53,2±6,0 21,2±1,7 23,4±1,5 16,8±2,3 нф, % спонтанні мц, % нф, % індуковані мц, % Р>0,5 Р>0,5 Р>0,5 Р>0,5 Р0,5 Р0,5 Р0,5 Р0,5 Р0,5 Р0,5 Як свідчать наведені дані у хворих із запальною формою розацеа мало місце достовірне зниження кількості натуральних кілерів (CD16+) - 9,6±0,7г/л у хворих на розацеа проти 13,1±1,2г/л у здорових людей, при достовірно підвищеному кисеньзалежному метаболізмі нейтрофілів (70,5±9,1% - у хворих, 24,9±1,9% - в контрольній групі) і моноцитів (21,7±1,4% та 12,4±1,1% відповідно) із зниженими резервними можливостями клітин в реакції бласттрансформації у відповідь на фітогемаглютенін (40,2±3,6% - у пацієнтів та 51,6±2,2% у контрольній групі), значне підвищення їх сенсибілізації у відповідь на специфічний антиген до тканини шкіри (7,4±4,0% - у хворих на розацеа, 2,5±0,1% - у здорових людей), підвищення рівня циркулюючих імунних комплексів (97,0±16,0 од. оптич. густини у хворих на розацеа проти 52,8±6,5 од. оптич. густини в контрольній групі) та С-реактивного білку (12,7±2,8мг/мл проти 2,4±0,4мг/мл, відповідно). Це свідчить про переважання виражених імунозапальних і аутоімунних реакцій по клітинному типу у хворих на запальну форму розацеа. Хворим на запальну форму розацеа у комплексній терапії разом із призначенням тиберала (орнідазола) у добовій дозі 0,5г призначався ербісол по 2,0мл внутрішньом'язово, щоденно, курс 20 ін'єкцій. Дослідження показали, що внаслідок проведеного лікування у хворих нормалізувалися кількість натуральних кілерів - CD16+ (9,6±0,7г/л - до лікування, 14,5±1,2г/л - після лікування), збільшились резервні можливості нейтрофілів, нормалізувались функціонально-метаболічні і проліферативні можливості імунокомпетентних клітин в реакції бласттрансформафії у відповідь на фітогемаглютенін (40,2±3,6% - до лікування, 51,3±2,8% - після лікування). Значно знизилися рівні С-реактивного білка (з 12,7±2,8мг/мл - до лікування до 4,5±1,9мг/мл - після лікування) та циркулюючих імунних комплексів ( з 97,0±16,0 од. оптич. густини - до лікування до 75,1±14,3 од. оптич. густини - після лікування). Клінічно відмічалось поліпшення суб'єктивних відчуттів, зменшення інтенсивності еритеми, зникнення пустул та зменшення кількості папул. Наводимо приклади застосування запропонованого способу Приклад 1. Хворий К., амб. карта №72, 37 років поступив до клініки зі скаргами на почервоніння щік, носа, підборіддя, що супроводжувалося відчуттям печіння, папуло-пустульозну висипку на шкірі щік, носа підборіддя. Більше 6 років, як з'явилася стійка еритема на шкірі обличчя, що посилювалася на сонці, при вживанні алкоголю. Три роки тому на щоках, носі, підборідді з'явилася папуло-пустульозна висипка. В лусочках шкіри виявили Demodex folliculorum. Призначене лікування (метронідазол по 1,0 протягом 10 днів, місцево-бовтачки з сіркою, трихополом, левоміцетином) привели до клінічного поліпшення стану хворого, але мав місце рецидив захворювання через два місяці. В наступному загострення хвороби розвивалися 2-3 рази на рік. На момент звернення: стійка еритема шкіри обличчя середнього ступеня, помірний набряк та інфільтрація в ділянках еритеми, чисельні папули на щоках, носі, підборідді, поодинокі пустули. При дослідженні імунного статусу виявлено значне зниження кількості натуральних кілерів (CD16+) - (9,2г/л), підвищений кисеньзалежний метаболізм нейтрофілів (72,3%) і моноцитів (20,6%), підвищення їх сенсибілізації у відповідь на специфічний антиген до тканини шкіри (8,3%), значне підвищення рівня С-реактивного білку (12.9мг/мл) та циркулюючих імунних комплексів (102 од. оптич. густини). Призначено лікування за запропонованим способом. Результатом лікування стало зменшення яскравості еритеми до незначної, зникнення набряку, інфільтрації та пустул, зменшення кількості папул до 3. Покращилися імунологічні показники: підвищився рівень натуральних кілерів (13,6г/л), знизився кисеньзалежний метаболізм нейтрофілів (39,2%) і моноцитів (13,6%), зменшились їх сенсибілізація у відповідь на специфічний антиген до тканини шкіри (2,6%), рівень С-реактивного білку (5,2мг/мл) та циркулюючих імунних комплексів (84,4 од. оптич. густини). Диспансерне спостереження за хворим протягом 8 місяців не виявило рецидивів. Приклад 2. Хвора Л., 46 років, амбул. картка №84. Звернулася зі скаргами на почервоніння шкіри обличчя, папульозну висипку. Хворіє 5 років, коли спочатку почала з'являтися гіперемія щік на сонці, при стресі, вживанні гарячих напоїв. Два роки тому на щоках з'явилася папульозна висипка. Встановлено діагноз: рожеві вугрі. Серед супутніх захворювань: холецистит, геморой, варикозне розширення вен гомілок. Призначено місцеве лікування мазями, метрогил-гелем. Після клінічного покращення через 4 місяці - рецидив захворювання. На момент звернення: стійка помірна еритема з лівідним відтінком на щоках, набряк, тонкі телеангіектазії, чисельні папули на інфільтрованій основі. При дослідженні імунологічних показників: помірне зниження кількості натуральних кілерів (CD16+) (10,3г/л), підвищений кисеньзалежний метаболізм нейтрофілів (61,3%) і моноцитів (20,3%), помірне підвищення сенсибілізації лімфоцитів у відповідь на специфічний антиген до тканини шкіри (3.6%), підвищення рівня С-реактивного білку (9,8мг/мл) та циркулюючих імунних комплексів (84 од. оптич. густини). Призначено лікування за запропонованим способом. Результатом лікування стало зменшення еритеми до незначної, зникнення папул та набряку. Телеангіектазії залишилися незмінними. Значно покращилися імунологічні показники: натуральні кілери (CD16+) (13,3г/л), кисеньзалежний метаболізм нейтрофілів (28,6%) і моноцитів (13%), сенсибілізація лімфоцитів у відповідь на специфічний антиген до тканини шкіри (2,3%), підвищення рівень С-реактивного білку (2,7мг/мл) та циркулюючих імунних комплексів (62,2 од. оптич. густини). Рецидиви протягом року не спостерігалися. Таким чином, застосування запропонованого способу дає можливість підвищити ефективність комплексного лікування запальних форм розацеа з використанням імуномоделюючого препарату ербісол, досягти стійких ремісій та привести до профілактики рецидивів. Ефективність способу 84%. Джерела інформації: 1. Черкасова М.В., Сергеев Ю.В. Тиберал в лечении больных розацеа // Новое в диагностике и лечении заболеваний, передаваемых половым путем, и болезней кожи: Тез. докл. Научно-практ. конф. - М., 1997. - С.113114. 2. Коган Б.Г. Діагностика і терапія розацеа, демодикозу, дерматиту перорального з урахуванням спільних чинників виникнення патогенезу та особливостей клінічного перебігу дерматозів: Автореф. дис... д-ра мед. наук. Київ, 2006. - 44с 3. Глухенький Б.Т., Сницаренко О.В. Комплексная терапия розацеа: Метод. рекомендации. - Киев, 1986. - 8с.