Спосіб лікування алкогольної і наркотичної залежності із застосуванням препарату плаценти

Корисна модель відноситься до медицини, зокрема, до наркології, і може бути використана для лікування хворих з алкогольною та наркотичною залежністю. В структурі синдрому відміни і в постабстинентний період у хворих алкогольною та наркотичною залежністю велику вагу займають афективні розлади у вигляді астенодепресивних порушень, зниження настрою, пригніченості, „роздратованої слабкості", зниження активності, в'ялості. У зв'язку з цим актуальним є пошук нових підходів до корекції вказаних патогенетичних порушень за допомогою немедикаментозних методів та біогенних препаратів, отриманих з тканин людей, тварин чи рослин. Відомий спосіб лікування хворих з синдромом алкогольної та наркотичної залежності, який обраний в якості прототипу і являє собою низькоінтенсивний лазерний вплив червоного та інфрачервоного спектру, під впливом якого підвищується енергетичний потенціал клітини, підвищується метаболізм, активуються енергетичні ферменти еритроцитів, збільшується мікроциркуляція та реваскуляризація, каталізується регенерація тканин, оптимізуються реологічні властивості крові, що дозволяє провести детоксикацію, корекцію абстинентних, соматичних, неврологічних, психопатологічних розладів у відновлювальний період у хворих з синдромом алкогольної та наркотичної залежності [Сосин И.К., Чуев Ю.Ф., Лазерная терапия алкоголизма, Харьков, „Полиграфсервис", 1999, с. 136.]. Недоліком при реалізації у вигляді монотерапії цього біофізичного по своїй суті способу лікування є відсутність можливості відновлення дефіциту біологічно активних речовин, адаптогенів, імуномодуляторів, які спостерігаються у хворих на алкогольну та наркотичну залежність. В основу корисної моделі поставлено задачу удосконалення способу лікування алкогольної і наркотичної залежності і отримання принципово нового (більш потужного, пролонгованого, позбавленого побічних проявів) терапевтичного ефекту шляхом застосування комплексного лікувального впливу лазерної терапії і введення препарату плаценти Кріоцел-Кріокорд. Препарат плаценти Кріоцел-Кріокорд [Сертифікат про державну реєстрацію медичного імунобіологічного препарату №371/03-3002 00 000] містить вітаміни, гормони, ферменти, опіоідні пептиди, ендорфіни та енкефаліни, замінні та незамінні амінокислоти, такі як лізин, аргінін, гістадін, аспарагінову кислоту, глютамінову кислоту, гліцин, аланін, гексуровану кислоту та інші біологічно активні речовини в збалансованих співвідношеннях. Препарат добре засвоюється і не дає побічних ефектів, допомагає корегувати нейроендокринні, окисно-відновлювальні процеси в організмі, підвищує загальний енергетичний потенціал пацієнта, купує астенодепресивні явища, що слугують патогенетичною основою підтримки патологічної тяги до психоактивної [Клеточная и тканевая трансплантация. Биопрепараты. Издательство Института проблем криобиологии и криомедицины НАН Украины, Харьков, 2003, с. 55]. У ході лікування пацієнт піддається послідовному впливу низькоінтенсивного лазерного опромінювання крові і біостимулюючих ефектів суспензії плаценти. Лазерне опромінювання дозволяє в короткий термін домогтися вираженого дезінтоксикаційного впливу, поліпшити кровообіг, мікроциркуляцію, реологічні властивості крові, модуляції викиду глюкокортикостероїдів, катехоламінів, ендорфінів, антигипоксичного впливу. Препарат плаценти на рівні обмінних процесів діє сінергічно з лазерним випромінюванням, одночасно постачає організму необхідні біологічно активні речовини. Спосіб здійснюється наступним чином. Хворому після загальноклінічного обстеження (загальний аналіз крові, сечі, рівень глюкози в крові, біохімічний аналіз крові на „печінкові проби", ЕКГ) починають проводити сеанси лазерного низькоінтенсивного впливу червоного чи інфрачервоного спектру (по одному сеансу на день) будь яким з способів доведення лазерного випромінювання до біотканей: внутрішньосудинною, трансдермальною, паравазальною лазерною гемотерапією. Для проведення внутрішньосудинного лазерного освічування одна з великих периферичних вен пунктується одноразовою голкою (розмір 0,8х40) з попередньо введеним в її одноразовим оптичним полімер-полімерним зондом (розріз 0,4мм), який після венепункції входить у просвіт вени на 3-5мм. Далі здійснюється стикування разового зонду і магістрального світоводу, що підключений до апарату лазерної терапії. Використовується довжина хвилі 0,63мкм, потужність випромінення 1,5-2,0мВт, час експозиції 20-30 хвилин. Трансдермальна та паравазальна модифікації використовуються при відсутності у хворого поверхневих периферичних вен. Для провдедення трансдермальної лазерної терапії над однією з периферичних поверхневих вен над шкірно розміщують аплікатор, який містить оптично прозорий матеріал, в який вмонтований волоконний світовод, що дозволяє під'єднати його до апарату лазерної терапії. Використовують лазерне випромінювання з довжиною хвилі 0,86мкм, потужністю 15-20мВт, час експозиції 30-40 хвилин. При паравазальній лазерній гемотерапії хворому в області ліктьової ямки виконується пункція м'язової тканини разовою голкою (розмір 0,8х40) з попередньо введеним в її просвіт полімер-полімерним зондом (розріз 0,4мм). Після цього ін'єкційну голку убирають назад на 3-4мм, при цьому оптичний зонд залишається введеним до упору по ходу ліктьової вени. Довжина хвилі 0,63 чи 0,86мкм, потужність 5-10мВт, час експозиції 30-40 хв. На курс проводять 7-10 сеансів. З метою відновлення у хворого дефіциту біологічно активних речовин, попередження чи купування астенодепресивних проявів на 5-7 день проведення лазерної терапії пацієнту вводять препарат плаценти Кріоцел-Кріокорд. Техніка підшкірного введення суспензії плаценти наступна. Препарат Кріоцел-Кріокорд застосовується відповідно інструкції: безпосередньо перед застосуванням препарат розморожується при кімнатній температурі і вводиться внутрішньом'язово по 1,0мл. №5 через 1-2 доби. Ефективність способу, що заявляється ілюструють наступні клінічні приклади. Клінічний приклад № 1. Хворий Б., 35 років. Перебував на стаціонарному лікуванні в Харківському обласному наркологічному диспансері з діагнозом: Синдром алкогольної залежності. Стан відміни алкоголю. F 10.30. Перед госпіталізацією скаржився на головний біль, безсилля, поверховий сон, внутрішній неспокій, знижений настрій, тремтіння пальців рук, гіпергідроз, відсутність апетиту. Хворий зловживає алкогольними напоями останні 7-8 років. П'є пиво та горілку. На початку вживав практично кожного дня пиво - до 1,0л на добу, приблизно через рік доза пива виросла до 2-3 літрів кожного дня. Наступного ранку відчував слабкість, в'ялість, відсутність сил, тремтіння рук, нудоту, потребу якомога скоріше випити пиво, щоб покращити самопочуття. З'явилися на фоні постійного вживання пива 1-2-х денні епізоди підвищення толерантності - до 4-5 літрів пива за добу, на зміну яким приходило відвернення від пива, 5-7 днів пива не вживав, після чого відновлювалось ваблення до пива. В наступні роки під час запійного нападу крім пива почав вживати і горілку з толерантністю до 1,0л на добу, тому, що від пива сп'яніння відчував як недостатнє. З того часу пиво використовував часті ше за все в перші і в останні дні запою - для «поліпшення стану». Абстинентний синдром виявляється нестримним бажанням вжити алкоголь, зниженим настроєм, збудженістю, втратою апетиту. В останні 2-3 роки запійні пароксизми тривалістю по 5-7 днів невідступне відбувалися кожного місяця. Госпіталізується за настійною вимогою дружини. Соматичний статус: астенічної конституції. Обличчя пастозне, гіпереміроване. В легенях жорстке дихання, хрипів немає. Тони серця чіткі, ритмічні, тахікардія 110 ударів за хвилину. Артеріальний тиск 150/100мм.рт.ст, язик сухий, з сірим нальотом. Живіт м'який, болю нема. Печінка збільшена на 2см. Селезінка не пальпується. Симптом Пастернацького негативний з обох сторін. Неврологічний статут: менінгеальних симптомів немає. Очні щілини рівномірні. Зірниці розширені, фотореакція в'яла. Обличчя симетричне. Рефлекси на верхніх та нижніх кінцівках знижені. Гіпергідроз. В позі Ромберга шаткість. Тремтіння пальців рук, повій, язика. Психічний статут: речовому контакту доступний. Скаржиться на поганий загальний стан, просить допомоги. Орієнтований вірно. Продуктивної психопатологічної симптоматики не знайдено. Настрій значно знижений, астенізований. Інтелект відповідає отриманої освіті. Пам'ять грубо не змінено. Виказує бажання припинити запійний напад, покращити стан. Після проведення додаткових досліджень - (загально клінічне та біохімічне дослідження крові, сечі, ЕКГ, електроенцефалографія, ехоенцефалографія, реоенцефалографія), хворому на фоні детоксікаційної терапії інфузії фізіологічних розчинів, неогемодеза, вітамінів, магнію сульфату, тіосульфату натрію, антидепресантів, нейролептиків здійснено 7 сеансів внутрішньосудинної лазерної терапії по 1 сеансу на добу з довжиною хвилі 0,63нм, потужністю 2мВ, експозицією 30 хвилин. На четвертий день терапії загальний стан хворого значно поліпшився, зменшились вегетативні та неврологічні прояви. Однак на перший план вийшла астенічна симптоматика, яка виявлялася слабкістю, апатією, відсутністю бажання щось робити, доглядати себе, невпевненістю в своїх силах, зниженою активністю, «мінорним настроєм», підвищеною стомленістю. Кількість лімфоцитів в формулі крові відмічалась - 19%, що за методом Гаркаві Л.Х, Квакіної О.Б., Уколової М.О. (1990) відповідає «стану стресу» і свідчить про напруженість механізмів загальної адаптаційної реактивності організму. З метою купірування цих симптомів хворому введено препарат плаценти Кріоцел-Кріокорд. Вже наступного після процедури дня стан хворого покращився - налагодився сон, посилився апетит, обличчя прояснилося, у погляді з'явилася впевненість, хода стала бадьорою. На третій день лікування після другої ін'єкції препарату плаценти відмічався рівний фон настрою, зникли думи про погане самопочуття. Втомленість, слабкість не виявлялись. На п'ятий день лікування, після третьої ін’єкції препарату самопочуття залишалось на досягнутому рівні, але пацієнт турбува вся по те, як довго він зможе утримуватися від алкоголю, відмічалась невпевненість в своїх силах. За даними лабораторного дослідження аналізу крові покращився стан неспецифічної реактивності пацієнта - «стан стресу» змінився на «стан тренування» (кількість лімфоцитів - 23%). Після отримання курсу (5 доз препарату) у хворого зникли прояви «депресії без депресії», не відмічалося проявів патологічного ваблення до алкоголю, підвищилась доступність психотерапевтичному впливу, виражав впевненість в подальшому тверезому стилю життя. Відмічався оптимальний стан неспецифічної реактивності «спокійна активація - 30% лімфоцитів». Закінчив лікувальний курс імплантацією препарату «Еспераль». За катамнестичними даними алкоголь протягом року не вживав. Клінічний приклад №2. Хворий С., 22 роки, знаходився в харківському обласному наркологічному диспансері з діагнозом: синдром залежності від опіоідів, стан відміни. F 11.30. В день госпіталізації в нарковідділення скаржився на нестерпне бажання ввести собі наркотик, слабкість, нежить, болі в животі, суглобах, м'язах, неможливість заснути, тривогу. За даними анамнезу: рідний батько зловживав алкоголем, виховувався матерю, без батька. Вчився добре, в дитинстві був активним, слухняним. В 17 років за пропозицією товариша, «тому що було цікаво», вперше вжив кустарно виготовлений екстракт макової соломки - ввів його внутрівенне в дозі 1,0мл. Відчув невелику короткочасну нудоту, яка змінилася теплотою в тілі, відчуттям «невагомості», легкості. Наступну ін'єкцію зробив через 2-3 дні, нудоти вже не відмічалось. Систематичне введення наркотика почалось через 2-3 місяці після першої наркотизації. Толерантність зросла до 10мл відвару макової соломки, отриманого з 1 стакану січеної макової соломки, в який додавав 2-4 таблетки розчиненого в киплячій воді. Через 4 місяці систематичного введення наркотику зникло відчуття ейфорії. В наступний час вводив наркотик для купірування неприємного самопочуття, пов'язаного з відміною опіатів. Загальний стаж наркотизації 5 років. В стаціонарі лікується вперше. До того робив спроби лікуватися амбулаторне в наркологічних кабінетах за місцем мешкання, але ремісії досягнуто не було. Госпіталізується за наполяганням матері. Соматичне: Обличчя бліде. Кубітальні вени зі слідами численних ін'єкцій. В легенях дихання жорстке. Тони серця ритмічні. Артеріальний тиск 100/60мм.рт.ст. П ульс 74 удари за хвилину, ритмічний. Живіт м'який, біль при глибокої пальпації біля пупка. Печінка не збільшена. Симптом Пастернацького негативний. Неврологічне: Менінгеальних знаків не знайдено. Вії птозировані. Зіниці збільшені у розміру, фотореакція знижена. Сухожильні рефлекси симетрично підвищені. Пітливість кінцівок. Координаційні проби виконує з незначним відхиленням. Психічний статус: Речовому контакту доступний. Орієнтований вірно. Продуктивної психопатологічної симптоматики не знайдено. Емоційний фон знижений. Пригнічений. Думки «тільки про наркотик». Інтелектуально-мнестична сфера без грубих відхилень. Формально погоджується на лікування, бажання лікуватися не вимовляє. Хворому проведено обстеження: загально клінічний аналіз крові, сечі, рівень глюкози в крові, флюорографія органів грудної порожнини, ЕЕГ, РЕГ, ЕКГ, скроневий тиск, хворому проводився десятиденний курс детоксикаційної, симптоматичної, загальноукріплюючої, нейролептичної терапії. З першого дня лікування хворому здійснювалися сеанси транскутанного лазерного опромінювання крові з довжиною хвилі 0,63мкм, інтенсивністю проміню 10мВ, експозицією 30 хвилин. На дев'ятий день лікування у хворого значно поліпшився загальний стан, зникли алгічні і вегетативні симптоми, але залишалися скарги на поганий настрій з нападами гнівливості, дратівливості, підвищеної чутливості до зауважень з боку матері і медпрацівників з «відчуттям злоби до них», думки про введення наркотику обсесивного характеру, поганий сон з труднощами засипання. Хворий висловлювався «про неможливість життя без наркотиків». Кількість лімфоцитів в формулі крові відмічалась - 18%, що за методом Гаркаві Л.Х, Квакіної О.Б., Уколової М.О. (1990) відповідає «стану стресу» і свідчить про напруженість механізмів загальної адаптаційної реактивності організму. У зв'язку з вищенаведеними скаргами, на дев'ятий день лікування хворому була посилена терапія препаратом Кріоцел-Кріокорд. Перед введенням препарату плаценти з хворим було проведено психотерапевтичну бесіду, де опосередкувались «опіатоподібні» ефекти плаценти: стимуляція виробки ендорфінів, «гормонів радощі і гарного настрою». Вже через 3 години після процедури хворий відмітив збільшення сил. На другий день покращився сон, апетит, з'явилося почуття бадьорості. Почав допомагати санітарам під час вбирання палат. Зменшилась конфліктність, був привітливим з матерю. В наступні дні хворому відмінено нейролептичні та снодійні засоби. Отримував вітаміни групи В, С. Незважаючи на відміну нейролептиків налагодився сон. Відмічався рівний настрій, не висловлював скарг, заперечував ваблення до наркотику. Був активним, енергійним, більше відкритим психотерапевтичному впливу. Став висловлювати впевненість в здоровому способі життя. Внутрішньо-госпітальних рецидивів у хворого не відбувалося. Кількість лімфоцитів у формулі крові становила 23%, що відповідає стану неспецифічної реактивності «тренування». На 16 день перебування в стаціонарі з метою закріплення досягнутого ефекту хворому здійснено психотерапію з акцентом про несумісність препарату плаценти з опіатами та іншими наркотиками, про «остаточну ліквідацію ваблення до наркотику під впливом суспензії плаценти», збереження в подальшому гарного самопочуття. Наступного дня хворого виписано з відділення. Рекомендовано підтримуючий нагляд у районного нарколога. За катамнестичними даними хворий не вживає наркотиків протягом 7 місяців. Таким чином наведені клінічні приклади демонструють стимулюючий, антидепресивний, антидисфоричний ефекти препарату плаценти Кріоцел-Кріокорд. Під впливом проведеного лікування нормалізувався також стан загальної неспецифічної реактивності. Метод, який пропонується посилює, пролонгує терапевтичний ефект, за рахунок чого досягається скорочення терміну лікування.