Спосіб оцінки функціонального стану ниркового алотрансплантата

Спосіб оцінки функціонального стану ниркового алотрансплантата, що включає 3 28926 КВВ уявляє собою різницю між хвилинним об'ємом сечі і осмотичним кліренсом. КВВ = Vxв – Сосм. Тобто, КВВ - об'єм кінцевої сечі, з якої нефрони видалили всі розчинені в ній речовини. Оцінку КВВ проводять в ранньому післяопераційному періоді при відновленні діурезу, так як в момент анурії визначення цього показника неможливе. Для розрахунку швидкості сечовиділення необхідно вказати об'єм сечі та час, за який його одержали. Показники КВВ більше (-0,30)мл/хв засвідчують про глибокі морфологічні пошкодження із втратою гіпертонічності мозкової речовини нирок, що визначає здібність концентрувати сечу, показники КВВ від (-0,30) до (1,0)мл/хв вказують на часткове відновлення осморегулюючої функції нирок, зменшення цього показника до рівня нижче (-1,2)мл/хв свідчить про повне відновлення осморегулюючої функції нирок, що відповідає повному відновленню функції канальцевого апарату. Наводимо конкретні приклади здійснення способу: Приклад 1 Хвора P., 1980 року народження, історія хвороби №2763, знаходилась на лікуванні у відділені трансплантації Донецького обласного територіального клінічного об'єднання з 27.08.2004р. Діагноз: Хронічний гломерулонефрит. Хронічна ниркова недостатність, термінальна стадія, пролонгована гемодіалізом і пересадженням донорської нирки від батька від 15.12.2004. Симптоматична артеріальна гіпертензія. Вторинна нефрогенна анемія. Уремічна міокардіодістрофія. Під час перебування у відділенні отримувала гемодіалізне лікування 2 рази на тиждень. 15.12.2004. виконана алотрансплантація донорської нирки від батька. Первинна функція ниркового алотрансплантата з поліурією більш 25800мл за перші 12 годин з поступовим відновленням та стабілізацією водовидільної і азотовидільної функцій. В період відновлення діурезу (24500 → 1200мл/добу) показники азотистого обміну в крові і сечі мали позитивну динаміку з повною нормалізацією (сечовина крові 11,2 → 11,1 → 7,5мМоль/л, креатинін крові 0,23 → 0,13 → 0,1мМоль/л; добова екскреція сечовини складала 1083,6 → 350,4 → 321,3мМоль/добу, креатині на - 67,08 → 6,96 → 9,69мМоль /добу). КВВ також має позитивну тенденцію, досягаючи нормальних значень ( (-1,59) → (-1,03) → (-1,28)мл/хв) ), що вказує на повне відновлення функції ниркового алотрансплантату і свідчить про позитивне прогнозування («група хворих з позитивним прогнозуванням»). Т.ч., по мірі нормалізації азотистих показників крові КВВ знаходиться у зоні нормальних значень, що свідчить про гарне прогнозування функції ниркового алотрансплантату («група хворих з позитивним прогнозуванням»). При контрольному дослідженні, проведеному через 1 місяць після операції, поряд із нормальними значеннями сечовини і креатиніну в 4 крові і сечі, КВВ склав (-1,03)мл/хв, що відповідало частковому відновленню функції канальців, а при контрольному дослідженні через 3,5 місяці після пересадження відмічається повна нормалізація усі х вказаних показників, включаючи КВВ (1,28мл/хв). Таким чином, повне відновлення функції нирки (і клубочкового, і канальцевого апарату) бачимо через 3,5 місяці після операції. Приклад 2 Хвора П., 1960 року народження, історія хвороби №3212, знаходилась на лікуванні у відділені трансплантації Донецького обласного теріторіального клінічного об'єднання з 03.06.2004р. Діагноз: Полікістозна дегенерація нирок. Хронічний вторинний пієлонефрит. Хронічна ниркова недостатність, термінальна стадія, пролонгована гемодіалізом і пересадженням кадаверної донорської нирки від 02.04,2005. Симптоматична артеріальна гіпертензія. Вторинна нефрогенна анемія. В період відновлення діурезу (800 → 1800мл) поряд із нормалізацією показників азотистого обміну (сечовина крові 36,6 → 18,5 → 18,1мМоль/л, креатинін крові 0,54 → 0,25 → 0,18мМоль/л; добова екскреція сечовини склала 80,0 → 360,0 → 220,0мМоль/добу, креатиніна – 4,08 → 7,02 → 8,0мМоль/добу), КВВ залишався у зоні ренальних порушень (-0,01) → (-0,59) → (0,24)мл/хв), що вказує на погане відновлення осморегулюючої функції нирки («група хворих із негативним прогнозуванням»). Т.ч., незважаючи на позитивну динаміку азотистих показників крові, КВВ залишається у зоні ренальних порушень довгий період, що пізніше підтвердилося у розвитку хронічного кризу відторгнення ниркового алотрансплантату і мало в подальшому підтвердження накопиченням азотистих шлаків. Приклад 3 Хвора Ч., 1990 року народження, історія хвороби №22165, знаходилась на лікуванні у відділенні трансплантації Донецького обласного територіального клінічного об'єднання з 15.10.2003р. Діагноз: Аномалія розвитку сечових шляхів. Уроджена недостатність вустків сечоводів. Двобічний міхурово-мисковий рефлюкс. Хронічний вторинний пієлонефрит. Хронічна ниркова недостатність, термінальна стадія, пролонгована гемодіалізом і пересадженням донорської нирки від матері від 05.05.2004. Стан після правобічної нефректомії від 05.05.2004. Симптоматична артеріальна гіпертензія. Вторинна нефрогенна анемія. Під час перебування у відділенні отримувала гемодіалізне лікування 3 рази на тиждень. 05.05.2004. виконана алотрансплантація донорської нирки від матері. Первинна функція ниркового алотрансплантата з поступовим відновленням та стабілізацією водовидільної і азотовидільної функцій. У період відновлення діурезу (3200 → 800мл/добу) показники азотистого обміну в крові і сечі мали позитивну динаміку з повною нормалізацією на момент виписки із відділення (сечовина крові 18,0 → 8,9 → 8,1 → 7,9 → 10,1мМоль/л, креатинін крові 0,38 → 0,1 → 5 28926 0,098 → 0,143мМоль/л; добова екскреція сечовини складала 300,6 → 230,0мМоль/добу, креатиніна 3,51 → 3,8мМоль/добу). Поряд із зниженням азотистих показників у крові і нормалізацією добової екскреції їх у сечі, показник КВВ залишався в зоні преренальних порушень з негативною динамікою (-0,069) → (0,86) → (-1,02) → (-0,66) → (-0,48)мл/хв, що свідчить про відсутність повного відновлення функції пересадженої нирки. У ранньому післяопераційному періоді відбачається зниження рівня сечовини та креатиніну крові, впродовж до їхньої нормалізації з вираженою динамікою відновлення КВВ ((-0,069 → (-0,86) → (-1,02)мл/хв). Однак, далі при нормальних значеннях азотистих показників крові КВВ збільшується до преренальних значень ( (-1,02) → (-0,66) → (0,48)мл/хв), і тим самим є більш ранньою ознакою дисфункції ниркового алотрансплантату, бо показники азотистого обміну в крові почали зростати значно пізніше (впродовж місяця), а саме через 1 рік після операції. Т.ч., КВВ в порівнянні із показниками азотемії (сечовина, креатинін) може служити раннім критерієм розвитку нефропатії або хронічного кризу відторгнення ниркового алотрансплантату («група хворих із сумнівним прогнозуванням»). Перевага даного способу оцінки функціонального стану ниркового алотрансплантату складається в тому, що вивчення осмотичного гомеостазу є більш надійним критерієм повноцінності відновлення функції пересадженої нирки, ніж традиційні способи, засновані на дослідженні тільки показників азотистого обміну. Цей показник доцільно застосовувати для контролю стану функції ниркового алотрансплантату як у ранньому післяопераційному періоді, так і далі для ранньої діагностики розвитку нефропатії або кризу відторгнення. Джерела інформації, що прийняті до уваги: 1. Назаренко Г.И., Кишкун А.А. Лабораторные методы диагностики неотложных состояний. - М.: Медицина, 2002. - 566с. 2. Наточин Ю.В. Водно-солевой гомеостаз и его клиническое значение // Российский журнал анестезиологии и интенсивной терапии. - 1999. .№2. - C.14-38. 6