Саможивильний генератор

1. Саможивильний генератор, що містить статор 1, виконаний із феромагнітних матеріалів (пластин) з низькою магнітною індукцією (Мі) в межах 0,0005...0,01 Тл з розташованими на ньому котушками фазної обмотки (ФО), та нерухомий ротор, полюси якого з'єднані зі статором щільно, без зазорів, виконаний із феромагнітних матеріалів (пластин) з високою Мi в межах 1,8...2,16 Тл з розташованими на ньому обмотками збудження (ОВ), які з'єднані так, щоб магнітні потоки були спрямовані, згідно з обводовою лінією, назустріч один одному, який відрізняється тим, що за рахунок суттєвого послаблення реакції 3 №1 1998р, авт. Титаренко], в якому зафіксовано підвищення вихідної потужності магнітного поля над вхідною електричною, яка збуджує це поле, в 5 разів. Найбільш близький по суті магніто-проніціємих та ізоляційних матеріалів є [Справочник для радиолюбителя, авт. Терещюки, м.Київ, 1987р, ізд. Наукова думка, ст. 25 Компаунди (порошкообразі), ст. 26] феромагнітні матеріали, - відносно матеріалів та засобів до клейкого напилення фериту або заліза. Найбільш близький по суті саможивлення є електромагнітний двигун по [патенту України №33165, авт. Титаренко], в якому зменшення вхідної електричної потужності в 20 разів отримано за рахунок ненапружного струму (5в500А) і внутрішньої енергії феромагнетиків. Згідно з корисною моделлю саможивильний генератор містить статор, утворений із феромагнітних матеріалів (пластин) з низькою магнітною індукцією (Mі), в межах 0,0005...0,01Тл, з котушками ФО, нерухомий ротор, полюси якого з’єднані зі статором щільно, без зазорів, виконаний із феромагнітних матеріалів (пластин) з високою Мі в межах 1,8...2,16Тл, з ОЗ, які з’єднані так, щоб магнітні потоки були спрямовані назустріч один одному, який відрізняється тим, що за рахунок суттєвого послаблення Rя в осерді ФО статора та зменшення електричної потужності ОЗ, к вихіду генератора під’єднан тиристорний перетворювач (ТП) струму, призначений для перетворення частини вихідної напруги змінного струму в постійний струм знакозмінної послідовності, подаючий на фази А і В ротора (А+В-, А-В+,...) з частотою, поділеною на число пар полюсів (50Гц/2Р) генератора, що забезпечує збудження магнітних потоків, спрямованих назустріч один одному однойменними полюсами, від чого потоки відхиляються й обертаються, перетинаючи витки ФО, як би по часової стрілці та проти 50 разів / 2Р за секунду. Техрезультат: собівартість кВт/г=1% Рвих, рухуючої на керування тиристорами ТП. (на схемі не показано) На Фіг.1 наведена монтажна схема саможивильного генератора (СГ). На Фіг.2. наведена електрична схема саможивильного генератора (СГ). СГ містить: статор 1, котушки фазної обмотки 2, ротор 3, полюси ротора 4, обмотки збудження 5; 6 - вказники спрямління магнітних потоків та їх обертання; 7 - тиристорний перетворювач, де D1-D4 діодний мост, V1-V4 -тиристори; 8 – шихтована поверхня ротора; 9 – ферітова поверхня статора (шар напилення фериту або заліза). Котушки ФО 2 з’єднані послідовно. ОЗ 5 з’єднані так, щоб магнітні потоки були спрямовані назустріч один одному, згідно обводовою лінії ротора. Полюси ротора 4 набрані із пластин того ж матеріалу, що і ротор та вставлені між пакетами ротора і статора щільно, без зазорів. Кількість полюсів залежить від потужності генератора та 30033 4 діаметральних розмірів. Чим більш потужність генератора, тим більш кількість полюсів. Для комутації струму (перемикання з однієї фази на другу) в ТП використовується запираємі тріодні тиристори, які способні перемикатися з отпертого стану в запертий при подачі сигналу від’ємної полярності на керувальні електроди. При цьому, напруга змінного струму на виході генератора має прямокутну форму. Якщо потрібна напруга волнообразної форми, доцільно виконати систему керування (СУ) тиристорами на транзисторах з живленням від мережі (АК). Для потужних СГ (електростанцій) доцільно використовувати ТП по [патенту України №26261], в якому запирання тиристорів здійснюється контуром L-C. ТП можна виконувати 1-фазним, 2-фазним або 3-фазним, але для отримання високовольтної Е, доцільно 2-фазний ТП, а при використанні 3фазного, доцільно три окремих СГ зі з'єднаними ФО зіркою. Робота СГ СГ запускається в роботу від сторонніх джерел постійного струму. Постійний струм рухає чeрeз фази А і В (отперти V1 і V4) по ОЗ 5, в пакеті ротора 3 збуджуються магнітні потоки 6, які спрямовані назустріч один одному однойменними полюсами, від чого потоки відхиляються в статор 1 і обертаються чeрeз полюси 4, по часової стрілці, перетинаючи витки ФО 2 з частотою 50Гц/2Р. Перетинання витків супроводжується індуктивною Е різнойменної полярності по черзі котушок, яка перетворюється в напругу змінного струму, частина якої подається в ТП 7 через діодний мocт D1-D4 постійного струму. Через період часу 50Гц/2Р V1 і V4 запираються, a V2 і V3 відпираються, відповідно струм рухає через фази В і А (В+А-) по ОВ в обратному напрямку. Збуджені магнітні потоки, спрямовані назустріч один одному, відхиляються в статор і обертаються проти часової стрілки, тобто в обратному напрямку. Через період часу 50Гц/2Р V2 і V3 запираються, а V1 і V4 відпираються, відповідно струм рухає через фази А і В (А+В-) по ОВ в прямому напрямку, тобто по часової стрілці. Таким чином, здійснюється робота СГ з постійно від’ємною частиною вихідної електроенергії, чим забезпечується саможивлення генератора. Якщо шар клейкого напилення фериту або заліза здійснити на зовній поверхні котушки, то добротність та індуктивність котушки суттєво підвищується, а різниця індукції між зовнішніми та внутрішніми витками зменшується. 5 30033 6