Спосіб лікування дітей, хворих на початкові стадії хронічного захворювання нирок

Спосіб лікування дітей, хворих на початкові стадії хронічного захворювання нирок, що включає призначення профілактичних заходів та використання блокаторів ангіотензивних рецепторів (БРА) та інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (ІАПФ) при наявності протеїнурії і артеріальної гіпертензії, який відрізняється тим, що дітям з початковими стадіями хронічного захворювання нирок призначають ІАПФ або БРА при зниженому або відсутньому функціональному нирковому резерві. (19) (21) u200712839 (22) 19.11.2007 (24) 11.02.2008 (72) МАКЄЄВА НАТАЛІЯ ІВАНІВНА, UA, СЕНАТОРОВА ГАННА СЕРГІЇВНА, UA, ДРИЛЬ ІННА СЕРГІЇВНА, UA, КОЛІБАЄВА ТЕТЯНА ФЕДОРІВНА, UA (73) ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ, UA (56) 3 Основним недоліком прототипу є те, що лікування ХЗН, згідно наведеного наказу, починають лише тоді, коли вже має місце зниження рівня ШКФ, підвищення артеріального тиску або протеїнурія, що скорочує час та зменшує можливість для лікування ниркового захворювання для попередження ХНН. У зв'язку з вищевикладеним, в основу корисної моделі покладено задачу підвищення ефективності лікування ХЗН у дітей на початкових стадіях без зниження ШКФ, протеїнурії та гіпертензії з метою гальмування прогресування захворювання в бік ХНН. Задача, яку покладено в основу корисної моделі, вирішується тим, що у відомому способі лікування дітей з початковими стадіями ХЗН, який включає призначення профілактичних заходів терапії, використання БРА і ІАПФ при наявності протеїнурії та артеріальної гіпертензії, згідно з корисною моделлю, ІАПФ або БРА додатково призначають при зниженому або відсутньому функціональному нирковому резерві. Технічний ефект корисної моделі, а саме, підвищення ефективності лікування дітей з хронічним захворюванням нирок обумовлений тим, що лікування починають на початкових стадіях ХЗН з урахуванням стану функціонального ниркового резерву навіть при відсутності вірогідних ознак ураження нирок як протеїнурія та гіпертензія, що дає змогу, з одного боку, підвищити ефективність лікування дітей з ХЗН та покращити функціонування нирок, а з другого боку, збільшити час та можливість для лікування ниркового захворювання для уповільнення темпів прогресування захворювання і попередження розвитку ХНН. Спосіб здійснюють наступним чином. Дітям після діагностування початкової стадії ХЗН додатково визначають вид ФНР, і при зниженому ФНР дітям додатково до профілактичних заходів призначають ІАПФ або БРА строком мінімально на 6 місяців з контролем щомісяця; при відсутньому ФНР - ІАПФ або БРА призначають протягом 12 місяців з контролем рівню ФНР кожні 3 місяці. Дітям з І стадією ХЗН при наявності вірогідних ознак ураження нирок, а саме артеріальної гіпертензії, протеїнурії або ознак склерозування ниркової тканини, БРА і ІАПФ призначають більш тривалими курсами, визначаючи дозу препарату в залежності від потрібного ефекту (антигіпертензівний, антипротеїнурічний, антисклеротичний). Спосіб ілюструють наступні приклади його клінічного використання. Клінічний приклад №1 Денис М., 15 років, госпіталізований у нефрологічне відділення. Протягом останніх двох років у хлопчика спостерігаються зміни в клінічному аналізі сечі. З анамнезу хвороби відомо, що 4 роки тому хворий страждав на геморагічний васкуліт, змішану форму (з шкіряним, суглобним та нирковим синдромами). Після цього у хлопчика періодично визначалася мікрогематурія, але останні 2 роки враженість гематурії збільшилася. 30187 4 При об'єктивному дослідженні встановлено стан середньої тяжкості, правильна тілобудова. Шкіра бліда, періорбітальні тіні. Дихання везикулярне. AT 115/80мм рт.ст. Тони серця ритмічні, чисті. Живіт м'який, безболісний при пальпації. Симптом Пастернацького негативний з обох боків. В нефрологічному відділенні було проведено всебічне обстеження дитини. В клінічному аналізі сечі: реакція - кисла, питома вага - 1016, лейкоцити - 2-3 в полі зору, еритроцити 20-25 в полі зору, циліндри гіалінові 1-2 в полі зору. В аналізі сечі за Зимницьким: питома вага min 1007 max 1024, добовий діурез з 1200мл, співвідношення денного та нічного діурезу 3:1. В біохімічному аналізі крові: креатинін - 0, 078ммоль/л, сечовина - 5,3ммоль/л. Швидкість клубочкової фільтрації - 120мл/хв. В результаті обстеження встановлено клінічний діагноз: ХЗН І ст. Хронічний гломерулонефрит, гематурічна форма, період загострення, без порушення функцій нирок. Для більш детального вивчення функціонального стану нирок хлопчику було проведено визначення функціонального ниркового резерву (ФНР) Базальна швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ1) склала 120мл/хв., стимульована (ШКФ2) - 96мл/хв., ФНР був - 20%. Стан ФНР розцінили, як відсутній. Відсутній (негативний) ФНР віддзеркалював стан гіперфільтраціії нирок, яка в свою чергу сприяє розвитку нефросклерозу та прискорює прогресування хронічного захворювання нирок у бік хронічної ниркової недостатності. Незважаючи на нормальний рівень базальної ШКФ, дитина була зарахована в групу ризику по прогресуванню ХЗН та окрім лікування основного захворювання проводилися профілактичні заходи. Також дитині був призначений еналаприла малеат в дозі 0,1мг/кг на добу, терміном до 12 місяців, хоча призначення останнього в даному випадку не регламентувалося протоколом лікування дітей з хронічним гломерулонефритом, гематурічною формою та збереженими функціями нирок або дітей з початковими стадіями ХЗН. Через 3 місяці від початку лікування було проведене повторне визначення рівня ФНР, який складав - 8% та був означений як відсутній. Лікування було продовжене, і через 6 місяців рівень ФНР став +9%, а через 12 місяців прийома еналаприла малеату в дозі 01мг/кг мала місце нормалізація рівню ФНР (+14%), який означили як збережений. Нормалізація рівню ФНР співпадала у хворого з стійкою ремісією захворювання. Клінічний приклад №2 Олексій Л., 12 років, спостерігається в нефрологічному відділенні з діагнозом: ХЗП І ст. Хронічний тубулоінтерстіціальний нефрит єдиної лівої нирки. Хлопчик вважається хворим з моменту народження, коли була встановлена природжена аномалія органів сечовидільної системи. В нефрологічному відділенні під час кожної 5 госпіталізації проводилося всебічне обстеження дитини, спрямоване на визначення збереження функцій нирок та наявності або відсутності активності тубулоінтерстіціального нефриту. Обстеження констатувало збереженість концентраційної, водовидільної та азотовидільної функцій нирок. ШКФ коливалась від 95 до 120мл/хв. Артеріальної гіпертензії або протеїнурії не було зафіксовано. Для більш детального вивчення функціонального стану нирок хлопчику було проведено визначення ФНР. Базальна ШКФ склала 96мл/хв., стимульована - 86мл/хв., ФНР був - 10,4%. Відсутній (негативний) ФНР нирки віддзеркалював стан гіперфільтраціїї, яка в свою чергу сприяє розвитку нефросклерозу та прискорює прогресування хронічного захворювання нирок у бік хронічної ниркової недостатності. Незважаючи на нормальний рівень базальної ШКФ, дитина була зарахована в групу ризику по прогресуванню ХЗН, та окрім лікування основного захворювання були призначені профілактичні заходи. З цього приводу дитині був призначений еналаприла малеат в дозі 0,1мг/кг на добу терміном до 12 місяців. Батьки дитини відмовилися від прийому еналаприлу малеату та протягом року дитина знаходилася без спостереження нефролога. Через рік після встановлення відсутнього ФНР було проведене повторне визначення рівня ФНР, який склав вже - 28%. При цьому у хлопчика були нормальні цифри АТ, відсутні протеїнурія та ознаки запального процесу в нирці, збережені концентраційна та азотовидільна функції нирок, ШКФ дорівнювала 90мл/хв. Батьки продовжували відмовлятися від прийому еналаприла малеату, вважаючи це непотрібним при збережених функціях нирок та відсутності активності основного захворювання. Ще через 3 місяці рівень ФНР дорівнював - 32%. Таким чином, стан ФНР у дитини погіршувався, хоча рівень базальної ШКФ залишався в межах нормальних величин. Цей факт вірогідно свідчив про прогресування ХЗН в бік хронічної ниркової недостатності. Через півтора року після встановлення у дитини відсутнього ФНР без використання еналаприлу малеату, під час обстеження зазначено зниження ШКФ нижче нормальних показників (до 61,9мл/хв), що підтверджувало прогресування у хлопчика ХЗН, перехід хронічного захворювання нирок до наступної (II) стадії. 30187 6