Процес одержання диспергатора пігментів для органорозчинних лакофарбових матеріалів на основі фосфоліпідів олій

Процес одержання диспергатора пігментів для органорозчинних лакофарбових матеріалів, що полягає у взаємодії рослинної сировини з 3 перекису бензоїла 0,002-0,02, фосфатидний концентрат інше. Процес підвищення гідрофільності фосфоліпідів проводять за допомогою окислення киснем повітря в присутності ініціатора вільнорадикальної реакції окислення - перекису бензоїла з наступним сульфітуванням отриманого продукту за допомогою бісульфіту натрію, що дозволяє одержати диспергатор олійножирової природи, який володіє високими змочувальними й діагломераційними властивостями стосовно пігментів і дозволяє одержувати стабільні при зберіганні органорозчинні лакофарбові матеріали, стійкі до впливу води, мийних засобів і трансформаторної олії. При проведенні процесу окислення при температурі нижчій, ніж 60°С утворюється менша кількість кисневмісних груп, що підвищують гідрофільність кінцевого продукту, при збільшенні температури вище ніж 90°С відбувається деструкція сировини і погіршуються якісні показники продукту, що одержується, у т.ч. колірність. Додавання перекису бензоїла в кількості, меншій, ніж 0,002% не дозволяє повною мірою ініціювати реакцію окислення фосфоліпідної сировини киснем повітря, а збільшення концентрації більш, ніж 0,02% не сприяє більш швидкому протіканню окислення. Проведення процесу окислення більше, ніж 4 години не призводить до збільшення вмісту кисневмісних груп у реакційній суміші, а при тривалості окислення меншій, ніж 4 години, утворюється недостатня кількість кисневмісних груп. Введення в реакційну суміш бісульфіту натрію в кількості меншій, ніж 2% приводить до неповного протікання реакції сульфітування, а додавання більше, ніж 10% бісульфіту натрію призводить до його накопичення в кінцевому продукті, погіршення якості диспергатора, що одержується, тому що бісульфіт натрію не розчиняється у органічних розчинниках, які використовуються для виробництва лакофарбових матеріалів. При тривалості сульфітування більшій, ніж 2 години не відбувається утворення додаткових сульфогруп, а при тривалості сульфітування меншій, ніж 2 години не вся реакційна маса встигає вступити в реакцію. При проведенні процесу сульфітування при температурі нижчій, ніж 50°С утворюється менша кількість сульфогруп, які підвищують гідрофільність кінцевого продукту, при збільшенні температури вище ніж 90°С додаткова кількість сульфогруп не утворюється, але відбувається деструкція сировини. У якості фосфоліпідної сировини використовують фосфатидні концентрати соєві, соняшникові й ін. рослинні зі вмістом фосфоліпідів не менш 50% і не більше, ніж 65%. Приклад 1. У реактор, постачений мішалкою, контактним термометром і електрообігрівом, завантажують 100г фосфатидного концентрату та 0,004г перекису бензоїла. Суміш при постійному перемішуванні нагрівають до 90°С і починають продувку повітря за допомогою компресора через барботер. 30254 4 При цій температурі й постійній продувці повітря суміш витримують впродовж 4 годин і одержують реакційну масу, що містить карбонільні групи. Зменшують температуру до 80°С і додають 5г бісульфіту натрію (50%-й розчин у воді), витримують реакційну суміш впродовж 2 годин при постійній продувці повітря за допомогою компресора. Кількість карбонільних груп і сульфогруп у реакційній суміші, що отримана за прикладом 1, а також за прикладами 2-3, наведені в таблиці 2. Приклад 2. Умови проведення синтезу аналогічні прикладу 1, але до фосфатидного концентрату, який треба окислити додають 4% перекису водню. Приклад 3. Умови проведення синтезу аналогічні прикладу 1. До 100г фосфатидного концентрату додають 0,4% перекису бензоїла й окисляють реакційну масу киснем повітря впродовж 2 годин при 90°С. Приклад 4. Умови проведення синтезу аналогічні прикладу 1. До 100г окислених за прикладом 1 фосфоліпідів додають 10% бісульфіту натрію й сульфітують при 80°С впродовж 4 годин при постійній продувці повітрям за допомогою компресора. На диспергуючі властивості отриманих продуктів в першу чергу впливає наявність полярних груп. При зростанні кількості кисневмісних і сульфогруп диспергуюча дія отриманих продуктів збільшується (таблиця 2). Кількість кисневмісних груп, що утворилися, було визначено методом визначення карбонільного числа, а кількість зв'язаних сульфогруп методом двофазного титрування. З таблиці 1 видно, що використання запропонованого процесу дозволяє отримати новий вітчизняний якісний диспергатор пигментів для органорозчинних лакофарбових матеріалів. Документи, що цитуються: 1. ТУ 2312-010-7714532885-05. 2. Патент Російської Федерації RU 2267509 МПК C09D5/08. 3. Патент Російської Федерації RU 2146689 МПК C09F17. № 1 2 3 4 5 6 Найменування показника Зовнішній вигляд Умовна в'язкість по ВЗ-246 при температурі 20±0,5°С, при діаметрі сопла 4мм, с Масова частка нелетких речовин, % Ступінь розведення до робочої в'язкості 28-30°С, % Ступінь перетиру, мкм, не більше Укривістість, г/м2, не більше Емаль з «Телаз15» Гладка, рівна поверхня 210’ 71 18,4 50 120 Ем за Гладк 5 7 8 9 10 11 12 30254 Час висихання (20±2°С), год Удар Твердість, г/см3 Вигин Адгезія Стійкість покриттів до впливу води при 20±2°С,год 13 Стійкість покриття до статичного впливу 0,5%-го р-на мийного засобу, хв, не менш 14 Стійкість покриття до стат. впливу трансформаторної олії, год, не менш 6 24 40 0,15 1 1 24 40 0,2 1 1 24 40 0,25 1 1 120 120 2 15 Без змін, через 15хв сліди іржі 120 Без змін 15 24 Без змін 24 без змін 24 Таблиця 2 Спосіб по прикладах Кількість кисневмісних груп, що утворилися, % мас. Кількість сульфогруп (зв'язаних), що утворилися, % 1 2 3 4 60,8 58,5 56,2 59,7 1,5 1,2 1,0 1,5 Стабільність отриманих на основі диспергатора емалей, (% незруйнованої емульсії) 100 95 92 100