Спосіб лікування нейросенсорної приглухуватості

Спосіб лікування нейросенсорної приглухуватості, що включає внутрішньовенне краплинне введення лікарської речовини, що відрізняється тим, що в якості лікарської речовини вводять озонований фізіологічний розчин із концентрацією озону у вводимій рідині 0,048 мг/л, по 200,0 мл у периферичну вену хворого, крапельно зі швидкістю введення 80 крап/хв, з інтервалом дві доби до одержання клінічного ефекту. (19) (21) 98073849 (22) 16.07.1998 (24) 15.12.2000 (33) UA (46) 15.12.2000, Бюл. № 7, 2000 р. (72) Філатов Віктор Хомич, Бархоткіна Тетяна Модестівна, Калашнік Міхайло Васильович (73) ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 31177 НСП, і, таким чином, запропонований винахід відповідає критерію "новий". Підвищення ефективності лікування досягають тим, що спосіб дозволяє однаково ефективно лікувати не тільки гостру, але і хронічну нейросенсорну приглухуватість, значно знижує пороги акустичного сприйняття, підвищує перебірливість промови. Скорочення термінів лікування досягають за рахунок того, що вже після першого введення озонованого фізіологічного розчину починають нормалізуватися процеси перекисного окислювання ліпідів, з п'ятої-шостої доби від початку лікування починає поліпшуватися слухова функція, а до десятої досягається стійкий клінічний ефект. Застосування озону обумовлене тим, що він має антивірусну дію, покращує реологічні властивості крові та мікроциркуляцію, підвищує утримання кисню в крові, покращує дисоціацію оксигемоглобіну. Використовуючи парентеральне введення озонованого фізіологічного розчину можна впливати на плин вільнорадикальних процесів, а отже, і тих патологічних станів, у патогенезі яких бере участь активація ПОЛ, і в головному мозку, що в даному випадку знімає проблему гематоенцефалічного бар'єра. Таким чином, є можливість діяти нормалізуюче практично на усі ланки патогенезу НСП різноманітної етіології. У разовій дозі 9,4m г озон не виявляє токсичного впливу. Вищезазначене підтверджує відповідність запропонованого засобу критерію "істотна відмінність". Проблема нейросенсорної приглухуватості тривалий час привертає увагу отиатрії хвилюючими відомостями про поширеність хвороби, що росте, без видимих перспектив її лікування. За даними ВОЗ, у цей час уже 6-7% населення земної кулі страждають нейросенсорною приглухуватістю, причому 69% з них - різко вираженою, що значно утруднює слухорозмовне спілкування людей. НСП, поряд із ішемічною хворобою серця і гіпертонією, ставиться до захворювань, виникнення яких обумовлені негативними наслідками цивілізації (Е.П. Гаудинь, Л.П. Кисе, 1991; цит. за А.В. Апякін. Состяние неспецифической резистентности и метгемоглобинообразования у больных некоторыми формами нейросенсорной тугоухости: Автореф. дис ... к.м.н. - Санкт-Петербург, 1996. – С. 1). Етіологія і патогенез нейросенсорної приглухуватості відбиває поліетіологічність захворювання. На основі аналізу літератури Jaffe (1973) виділяє більш 100 причин її виникнення. За сучасними уявленнями у більшості випадків НСП в основі розвитку кохлеарних розладів лежить порушення доставки кисню, ферментів, гормонів і інших речовин, необхідних для метаболізму нейроепітелія внутрішнього вуха. У хворих НСП, поза залежністю від етіологічних форм, є значне зниження показників метаболічної, фагоцитарної і противірусної активності імунокомпетентних клітин, опосередкованих системою мононуклеарних фагоцитів, збільшення абсолютної і відносної кількості лімфоцитів і моноцитів, підтверджене аналізом гематологічних відношень. Проведене біохімічне обстеження хворих показало значні зміни в системі ПОЛ-АОС, що має велике практичне зна чення, оскільки активність чинників АОС може служити ознакою прогрессовання захворювання, тому що активація ПОЛ наводить до глибоких патохімічних змін у нервовій тканині. Вірогідно установлено, що при НСП має місце порушення в системі антиоксидантної системи організму, відбувається інтенсифікація перекисного окислювання ліпідів, що на біохімічному рівні виявляється збільшенням рівня малонового діальдегіду (МДА) продукту перекисного окислювання ліпідів (ПОЛ) у сироватці крові майже вдвічі, інтенсивності спонтанної хемілюмінесценції (СХЛ) на 42%. У своїй сукупності ці показники свідчать про суттєву зміну в окислювально-антиоксидантній рівновазі в напрямку підсилення ПОЛ. У хворих НСП відзначається і порушення реологічних властивостей крові, зміни убік гіперкоагуляції. Доведено (С.Н. Перетягін, 1991, Д.О. Конторщикова, 1992, опис винаходу до заявки RU № 94008835, 27.07.1996 Бюл. № 21, 3 4.), що озон збільшує енергозабезпеченність тканин, сприяє компенсаторній перебудові органел клітини на ультраструктурному рівні. Установлено, що позитивна дія озону (у низьких концентраціях) реалізується через активацію процесів перекисного окислювання ліпідів з одночасною активацією антиоксидантної системи захисту. При цьому метаболічні ефекти ПОЛ виявляються через зміни структури ліпідного бішару мембран і, відповідно, активності мембрановстроєних ферментів. Озон стимулює прооксидант (антиоксидантні системи, стан ліпідного бішару мембран), посилюючи процеси утворення макроергічних з'єднань і підвищуючи працездатність органа. Лікування хворих із НСП різноманітного генезу здійснюється в такий спосіб. Озонокисневу суміш одержують в озонаторі фірми "Медозон", що представляє із себе генератор озону в нерівноваговій плазмі поверхневого розряду. Потім методом барботажу насичують стерильний фізіологічний розчин у стандартних скляних флаконах по 200,0 мл. Концентрація озону 0,048 мг/л. Приготовлений ОФР, що містить 9,4mг озону, вводять крапельно в одну з периферичних (частіше, кубитальну) вен хворого зі швидкістю 80 крап/хв. Час із моменту приготування розчину до початку введення не більш 10 хвилин. Курс лікування включає 5 в/в інфузій з інтервалом 2 доби Проведені попередні дослідження показали, що чітке поліпшення слухової функції з'являється вже після 3-х процедур, але стійкий клінічний ефект (термін спостереження - 1,5 року) досягається 5-кратним введенням озонованого фізіологічного розчину (ОФР). Проліковано 126 хворих нейросенсорною приглухуватістю різноманітного генезу, із них 76 чоловіків і 50 жінок. Порушення сприйняття слуху було гострим у 57 випадках і хронічним - у 69. Воно виявлялося падінням кривої на аудіограмі за спадним типом на високих частотах або на усіх частотах (горизонтальний тип кривої) із утратою слуху на 10-110 дБ, із наявністю гомону і порушенням перебірливості промови. Основним критерієм ефективності лікування були взяті звичний для клінічної практики показник тональної граничної аудіометрії. Крім того, реєст 2 31177 рувалися деякі лабораторні дані в динаміці, показники системи ПОЛ-АОС, неспецифічної резистентності організму. Враховувався вплив лікування на загальний стан пацієнтів. Після курсу лікування в 117 хворих поліпшилася перебірливість промови, з'явився приріст слуху; у 51 із них зникнули суб'єктивні гомони. Аналіз аудіограм указує на зниження порога збуджуваності переважно на середніх і високих частотах від 20 до 40 дБ у 46 хворих, від 10 до 20 дБ - у 71 хворого. У 9 пацієнтів не було помітних змін на аудіограмі, проте хворі відзначали суб'єктивне поліпшення слуху. У хворих із давниною захворювання від 5 до 35 років з приглухуватістю IV ступеня удалося понизити пороги звукосприйняття від 110 до 70 дБ, що уможливлює подальше слухопротезування. Динамічне спостереження за концентрацією первинних і кінцевих продуктів ПОЛ протягом тижня після інфузії озонованого фізіологічного розчину показало зниження дієнових кон’югатів, малонового диальдегіда та основ Шиффа в 3-5 разів. Одночасно відзначалося достовірне підвищення каталазної і супероксидазної активності еритроцитів крові. Хемілюмінесцентні дослідження виявили підвищення загальної антиоксидантної активності плазми. За час використання озону для лікування захворювань ЛОР-органів на кафедрі хвороб вуха, горла і носа Харківського державного медичного університету на базі Харківської обласної клінічної лікарні яких-небудь ускладнень, пов'язаних із внутрішньовенним краплинним введенням озону, розчиненого в 0,9% розчині NaCl, зареєстроване не було. Приклад клінічного застосування Хворий Д., 56 років, звернувся в клініку зі скаргами на зниження слуху на обидва вуха, гомін у вухах. Указані скарги з'явилися більш трьох років тому після перенесеної черепно-мозкової травми. Раніше лікувався амбулаторно і стаціонарно за місцем проживання з застосуванням традиційних методик терапії НСП. Позитивного ефекту не наступало. При надходженні: при візуальному огляді патології ЛОР органів не виявлено. Шепотну промову правим вухом не сприймає, лівим сприймає на відстані 1 м; розмовну промову сприймає правим вухом на відстані 2 м, лівим - на відстані 5 м. Хворому проведений курс внутрішньовенної озонотерапії, що включає в себе п'ять інфузій протягом 10 днів. Ніякі інші методи загальної і місцевої терапії не застосовувались. У результаті лікування поліпшилося сприйняття правим вухом шепітної промови на 5 м, а розмовної на 4 м, лівим - шепітної на 4 м, а розмовної - на 1 м. __________________________________________________________ ДП "Український інститут промислової власності" (Укрпатент) Україна, 01133, Київ-133, бульв. Лесі Українки, 26 (044) 295-81-42, 295-61-97 __________________________________________________________ Підписано до друку ________ 2002 р. Формат 60х84 1/8. Обсяг ______ обл.-вид. арк. Тираж 35 прим. Зам._______ ____________________________________________________________ УкрІНТЕІ, 03680, Київ-39 МСП, вул. Горького, 180. (044) 268-25-22 ___________________________________________________________ 3