Спосіб визначення часу транзиту контрасту при доліхоколоні

Спосіб визначення часу транзиту контрасту при доліхоколоні, що включає оральне введення рентгеноконтрастних міток і проведення оглядової рентгенографії органів черевної порожнини, який відрізняє ться тим, що оглядову рентгенографію органів черевної порожнини проводять через 6 і 24 години після введення міток, а в подальшому через кожні 24 години до повної евакуації їх з товстої кишки, яка і визначає час транзиту контрасту. (19) (21) u200809321 (22) 17.07.2008 (24) 10.11.2008 (46) 10.11.2008, Бюл.№ 21, 2008 р. (72) СОРОКА ВАСИЛЬ ПЕТРОВИЧ, UA, ДЖАМ ОЛЕГ ПЕТРОВИЧ, UA, ПРИТУЛА ВАСИЛЬ ПЕТРОВИЧ, UA (73) НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. О.О. БОГОМОЛЬЦЯ, U A 3 37075 сту при доліхоколоні, що включає оральне введення рентгенконтрастних міток і проведення оглядової рентгенографії органів черевної порожнини, згідно корисної моделі, оглядову рентгенографію органів черевної порожнини проводять через 6 і 24 години після введення міток, а в подальшому через кожні 24 години до повної евакуації їх з товстої кишки, яка і визначає час транзиту контрасту. Відмінними ознаками корисної моделі, що заявляється, є забезпечення умов, які дозволяють визначити транзиторну функцію товстої кишки, за рахунок фіксації послідовного проходження рентгенконтрастних міток по ній на оглядових знімках органів черевної порожнини через певні проміжки часу. Для цього, після орального введення рентгенконтрастних міток, оглядову рентгенографію органів черевної порожнини проводять через 6 і 24 години з часу прийому міток, і в подальшому через кожні 24 години до повної евакуації їх з товстої кишки. Потім оцінюють час транзиту. Запропонований спосіб дає можливість оцінити також кількість і місце локалізації міток по товстій кишці за певний проміжок часу і охарактеризувати порушення транзиторної функції товстої кишки при доліхоколоні. За доступними літературними даними такий спосіб визначення часу транзиту контрасту при доліхоколоні невідомий. Спосіб діагностики здійснюється наступним чином: З метою встановлення попереднього діагнозу пацієнту з закрепами проводять іригографію. При встановленні діагнозу доліхоколон призначають курс комплексної цілеспрямованої консервативної терапії. При неефективності цього лікування протягом 6 місяців, пацієнта повторно госпіталізують у стаціонар для дообстеження та визначення транзиту контрасту по шлунково-кишковому тракту, зокрема по товстій кишці. На момент наступного обстеження пацієнт не повинен приймати жодних ліків. За добу йому призначають очисну клізму. О 9 годині ранку пацієнт разом з їжею приймає капсулу з п'ятьма рентгенконтрастними мітками, не розжовуючи її. Перший контрольний знімок проводять через 6 годин після прийому міток. Наступний знімок виконують через 24 години, а в подальшому через 48, 72 і 96год., до повної евакуації міток з товстої кишки. Рентгензнімки отримують в положенні пацієнта лежачи на спині. Тривалість обстеження більше 96 годин не виправдана в зв'язку з малою інформативністю та підвищенням рентгенологічного навантаження. Під час проведення обстеження ведеться щоденник про харчовий раціон і час прийому їжі, а також про кількість та час самостійних дефекацій. Оглядові рентгенограми з рентгенконтрастними мітками співставляють на негатоскопі з іригограмами і проводять підрахунок міток в різних відділах товстої кишки. Визначають кількість міток і час їх пасажу по шлунково-кишковому тракту, зокрема по товстій кишці. При відсутності міток на наступній рентгенограмі, час пасажу контрасту визначають по останній самостійній дефекації. Вираховують повний час пасажу по шлунковокишковому тракту (ШКТ), зокрема по товстій кишці. 4 Приклад конкретного втілення: Хлопчик К., 9 років (історія хв. №504) поступив в хірургічне відділення зі скаргами на закрепи до 23 діб, каломазання, періодичні болі в животі. Із анамнезу стало відомо, що перші затримки стула до 1-2 діб відмічалися після першого року життя, стул в більшості був самостійний, коригувався дієтою, прийомом пробіотиків, рідше - після очисних клізм. Відмічалось покращення з дефекацією в літній період. Прогресування закрепів почалось з 3-річного віку, періодична затримка стула до 2-3 діб, позив на дефекацію послабився, хоча самостійна дефекація не була затруднена, тривалість її 5-10 хвилин. З 5-річного віку, коли дитина відвідувала дитячий садок, батьки почали відмічати появу каломазання, у вигляді помарок калу на трусиках, в основному до дефекації. Особливу увагу цьому не приділяли, обумовлюючи це недостатніми санітарно-гігієнічними навиками дитини. З 6-7 річного віку при затримках стільця більше 2 днів, періодично турбували болі ниючого характеру в нижніх відділах живота, що проходили після дефекації. Ціленаправлено не обстежувався і не лікувався. Дитина обстежена за місцем проживання. Іригографія (09.2004) - подовження ободової кишки, з функціональними перегинами в печінковому і селезінковому кутах, дві петлі сигмовидної кишки, просвіт кишки - не розширений, після самостійного випорожнення контрастної суміші - залишок в петлях си гмовидної та прямій кишці, ознаки хронічного коліту. За даними клінічно-інструментальних досліджень у дитини встановлено клінічний діагноз: Доліхоколон, субкомпенсований перебіг. Енкопрез. Після курсу консервативного лікування за місцем проживання - стійкого ефекту не відмічалося. Закрепи до 2-3 діб, каломазання зберігалося, болі стали турбувати рідше. Дитина поступила в хірургічне відділення для дообстеження і вирішення тактики подальшого лікування. Проведені обстеження: Ректороманоскопія - катаральний проктосигмоїдит. Аноманометрія - ректо-анальний рефлекс позитивний, тонус внутрішнього і зовнішнього сфінктерів відповідають віковій нормі. Зниження порогу ректальної чутливості (ПРЧ)- більше 250 мл введеного повітря). Дитині проведено обстеження за способом, що заявляється - визначення часу транзиту контрасту при доліхоколоні (29.11.05-01.12.05.) Встановлено, що через 6 годин після введення всі мітки знаходилися в ділянці ілео-цекального кута, через 24 години - одна мітка знаходилась на рівні печінкового кута, дві - у низхідній ободовій кишці, ще дві - в дистальних відділах сигмовидної кишки. Через 48 годин - дві мітки знаходяться в дистальних відділах сигмовидної кишки і три - в прямій кишці. Через 51 годину з часу прийому міток - самостійна дефекація. Через 72 години - міток в ШКТ не виявлено. 5 37075 Заключення: Час транзиту по шлунковокишковому тракту, зокрема по товстій кишці 51 година. За даними клінічно-інструментальних досліджень у дитини встановлено клінічний діагноз: Доліхоколон, хронічний дистальний колостаз, констипаційна форма, субкомпенсований перебіг. Порушення моторно-евакуаторної функції товстої кишки. Гіпорефлекторна пряма кишка. Енкопрез. Призначено курс консервативного лікування, основні напрямки якого включали: лікувальне харчування, режим фізичної активності, психокореція, корекція моторної функції кишечнику, лікування суп утньої патології ШКТ (жовчогінні, ферментативні препарати), корекція дисбіотичних змін кишечнику (симбітер), вітамінотерапія, фітотерапія, фізіотерапія (ендотон ректальний), ЛФК, спеціальна гімнастика, масаж живота, санаторно-курортне лікування. При контрольному огляді через 3, 6, 12 місяців у пацієнта, стілець самостійний кожен день рідше через день, позив на дефекацію покращився, дефекація повна, каломазання епізодичне до 1-2 раз на місяць, болю в животі немає. Потребує диспансерного нагляду на протязі 3 років, з проходженням курсів консервативної терапії на протязі першого року - 2 рази на рік, в послідуючому - контрольний огляд 1 раз в рік. У дитячих клініках ДУ «ІПАГ АМН України» з 2005 до 2007 роки нами обстежено 30 пацієнта у віці від 5 років до 15 років з доліхоколон за способом, що заявляється. Це дозволило призначити Комп’ютерна в ерстка Н. Лисенко 6 ціленаправлене консервативне лікування. Спостереження у віддаленому періоді від 3 місяців до 2 років у 23 дітей показали, що у пацієнтів після лікування відмічалось значне покращення. Протягом цього часу діти добре розвивалися. У 7 дітей консервативне лікування було неефективне - тому їм виконано хірургічне лікування. Таким чином, завдяки забезпеченню умов, які дозволяють оцінити транзиторну функцію товстої кишки, шляхом фіксації послідовного проходження рентгенконтрастних міток по товстій кишці на оглядових знімках органів черевної порожнини через певні проміжки часу, вдається не тільки точно визначити час транзиту контрасту при доліхоколоні, а й охарактеризувати транзиторну функцію товстої кишки. Це дозволяє своєчасно призначити ціленаправлене консервативне лікування, підвищити якість життя та відновити повноцінну активність у суспільстві. Список літератури: 1. Осипенко М.Ф. Мега- и долихоколон: клинические проявления, факторы риска, патогенез, диагностика // РЖГГК. - 2005. - №4. - С.74-81. 2. Высоцкий Ф.М. Диагностика и хир ургическая коррекция осложнений долихоколон // Клинич. хирургия. - 2003. - №11. - С.38-40. 3. Лёнюшкин А.И. Хир ургическая колопроктология детского возроста. - М., 1999. - С.112-118. 4. Диагностика и лечение функционального мегаколон у детей: Метод, рекомендации / Киев, мединст.: Н.Б.Ситковский, В.М.Каплан, Т.И.Даньшин, Ю.Л.Черниенко. - К., 1990. - 19с. Підписне Тираж 28 прим. Міністерство осв іт и і науки України Держав ний департамент інтелектуальної в ласності, вул. Урицького, 45, м. Київ , МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислов ої в ласності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601