Діариламіди 2,2′-дитіоксо-4,4′-діоксо-[5.5`]-бітіазолідинілідендіїл-3,3′-діалканкарбонових кислот, що виявляють протипухлинну активність

Діариламіди 2,2'-дитіоксо-4,4'-діоксо-[5.5']бітіазолідинілідендіїл-3,3'-діалканкарбонових кислот формули: (19) (21) u200809381 (22) 17.07.2008 (24) 12.01.2009 (46) 12.01.2009, Бюл.№ 1, 2009 р. (72) ГОРІШНІЙ ВОЛОДИМИР ЯРОСЛАВОВИЧ, UA, ДЕМЧУК ІННА ЛЕОНІДІВНА, UA, ЗІМЕНКОВСЬКИЙ БОРИС СЕМЕНОВИЧ, UA, ЛЕСИК РОМАН БОГДАНОВИЧ, U A, КУДРЯВЕЦЬ ЮРІЙ ЙОСИПОВИЧ, UA, НЄКТЄГАЄВ ІГОР ОЛЕКСІЙОВИЧ, U A (73) ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОН АЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ДАНИЛА Г АЛИЦЬКОГО, U A 2 3 38601 Синтезовані сполуки є оранжево-червоними кристалічними порошками, розчинними у ДМСО і ДМФА, малорозчинними в ацетатній кислоті та нерозчинними в спиртах, етері, ацетоні, воді. Для доказу складу і структури синтезованих сполук були використані відомі фізико-хімічні методи, зокрема ПМР-спектроскопія та елементний аналіз. Одержані результати свідчать про відповідність синтезованих сполук заявленим. Вихідною речовиною для одержання заявлених діариламідів 2,2'-дитіоксо-4,4'-діоксо-[5.5']бітіазолідинілідендиіл-3,3'-діалканкарбонових кислот є 4-оксо-2-тіоксотіазолідиніл-3-бутанова кислота, одержана на основі γ-амінобутиратної кислоти. При дії тіонілхлориду на 4-оксо-2тіоксотіазолідиніл-3-бутанову кислоту в середовищі ССl4 одержують дихлорангідрид 2,2'-дитіоксо4,4'-діоксо-[5.5']-бітіазолідинілідендиіл-3,3'дибутанової кислоти [2, 3]. При взаємодії вказаного дихлорангідриду з орто-, мета-амінофенолами та орто-амінобензоатною кислотою одержують заявлені сполуки. Для визначення протипухлинної активності діариламідів 2,2'-дитіоксо-4,4'-діоксо-[5.5']бітіазолідинілідендиіл-3,3'-ДІалканкарбонових кислот проведено in vitro скринінг протипухлинної активності на 2-х лініях ракових клітин людини. Досліджувані речовини вносили до культури клітин в концентраціях 10-4 та 10-5М та встановлювали цитотоксичність та/або антипроліферативну дію 4 через 48-72год інкубації за допомогою зафарбовування клітин сульфородаміном В [4]. Протипухлинна активність діариламідів 2,2'дитіоксо-4,4'-діоксо-[5.5']-бітіазолідинілідендиіл3,3'-діалканкарбонових кислот вивчалась на клітинних лініях недрібноклітинного раку легень людини (лінія А-549 та сублінія A-549-R клітин, модифікованих інтерфероном) та раку молочної залози людини (лінія MCF-7). Лінії клітин, використані в даному досліді, отримано з клітинного банку ліній Інституту експериментальної патології, онкології та радіобіології імені Р.Є. Кавецького НАН України. В умовах експерименту заявлені діариламіди 2,2'-дитіоксо-4,4'-діоксо-[5.5']бітіазолідинілідендиіл-3,3'-діалканкарбонових кислот в концентрації 10-4М виявили, в основному, вищу, порівняно з еталонними препаратами протипухлинну активність (результати наведені в таблиці). Як препарати порівняння використовували адріабластин, метотрексат та цисплатин. В контрольному досліді (без внесення препарату), відсоток живих клітин вважали рівним 100%. За одержаними результатами, клітини ліній MCF-7 і А-549 приблизно однаково чутливі до дії сполук, що заявляються. Клітини сублінії A-549-R, модифіковані інтерфероном, більш або однаково чутливі, ніж вихідні (А-549) лінії, до дії заявлених і контрольних речовин. Таблиця Протипухлинна активність діариламідів 2,2'-дитіоксо-4,4'-діоксо-[5.5']-бітіазолідинілідендиіл-3,3'діалканкарбонових кислот Сполука 1 2 3 Адріабластин Метотрексат Цисплатин Доза, М 10-4 10-5 10-4 10-5 10-4 10-5 5мкг/мл 0,01мкг/л 0,001мкг/л 5мкг/мл 0,5мкг/л LD50, мг/кг 940 1260 410 Як видно з даних, наведених у таблиці, речовини, що заявляються, у концентрації 10-4моль/л пригнічують ріст пухлинних клітин лінії А-549 більше, ніж на 52%, сублінії клітин A-549-R, модифікованих інтерфероном, більше, ніж на 71%, лінії MCF-7 - більше, ніж на 46%. Гостру токсичність заявлених сполук вивчали за загальноприйнятою методикою [5] при однократному парентеральному введенні суспензії речовин білим мишам обох статей масою 18-22г. Речовини вводили в дозах 300, 500, 800, 1000, 1500мг/кг ваги тварини. За тваринами спостерігали протягом 14 днів. Як контроль використовували груп у тварин, яким вводили дистильовану воду. Відсоток живих клітин, % Лінія А-549 Лінія A-549-R Лінія MCF-7 12 16 90 86 48 29 54 97 93 76 18 8 99 92 24 23 67 48 39 61 42 37 20 81 73 В результаті проведених токсикометричних досліджень встановлено, що значення LD50 дозволяє віднести сполуки, що заявляються, до III та IV класу безпеки, тобто за ступенем токсичності і небезпеки вони відповідають вимогам до лікарських засобів. Таким чином, заявлені сполуки виявляють високу протипухлинну активність при низькому токсикометричному профілі і є перспективними протипухлинними засобами. Для розуміння даної корисної моделі нижче наведено приклади одержання діариламідів 2,2'дитіоксо-4,4'-діоксо-[5.5']-бітіазолідин-ілідендиіл 5 38601 3,3'-діалканкарбонових кислот. Сполуки синтезують наступним чином. Приклад 1. Синтез 2-тіоксо-4-оксотіазолідин-3ілбутанової кислоти. 50Ммоль 4-амінобутанової кислоти, 55 ммоль вуглецю дисульфіду, 100 ммоль калію гідроксиду в 15мл води перемішують на магнітній мішалці під зворотнім холодильником до утворення розчину, додають крапельно при перемішуванні розчин 55 ммоль монохлорацетатної кислоти, нейтралізованої 55 ммоль натрію гідрокарбонату в 25мл води, і залишають при температурі близько 20°С на 2 доби. До утвореного розчину додають 20мл 6н. хлоридної кислоти і поміщають на водний огрівник, поступово нагріваючи його до кипіння і витримуючи в цьому режимі приблизно 1год. Продукт реакції одержують у ви гляді осаду після повного охолодження суміші і двічі перекристалізовують (з розбавленої ацетатної кислоти і спирту). Вихід 84%. Жовті кристали з Т.топл.=117-119°С. Знайдено, %: N 6,40; S 29,20. C 7H9NO3S 2. Вирахувано, %: N 6,20; S 29,00. Приклад 2. Синтез дихлорангідриду 2,2'дитіоксо-4,4'-діоксо-[5,5']-бітіазолідинілідендиіл3,3'-дибутанової кислоти. 100 Ммоль 2-тіоксо-4-оксотіазолідин-3ілбутанової кислоти, 300 ммоль SOC12 кип'ятять в 100мл ССl4 протягом 10год. Реакційну суміш о холоджують, осад відфільтровують і перекристалізовують з SOC12. Вихід 78%. Коричневий кристалічний порошок з Т.топл.=180-181°С. Знайдено, %: N 6,12; S 27,40. C 14H12Cl2N2O4S 4. Вирахувано, %: N 5,94; S 27,21. Приклад 3. Синтез N,N'-ди-(2гідроксифеніламід)-2,2'-дитіоксо-4,4'-діоксо-[5.5']бітіазолідинілідендиіл-3,3'-дибутанової кислоти (сполука 1). Розчин 3 ммоль дихлорангідриду 2,2'-дитіоксо4,4'-діоксо-[5,5']бітіазолідинілідендиіл-3,3'дибутанової кислоти в 30мл безводного толуену додають до окремо приготованого розчину суміші з 12 ммоль 2-гідроксифеніламіну і 12 ммоль тріетиламіну в 10мл безводного діоксану. Реакційну суміш витримують при температурі приблизно 100°С при періодичному перемішуванні протягом 10хв. Після охолодження та розбавлення водою продукт реакції відфільтровують, промивають послідовно водою, розбавленою хлоридною кислотою, водою, 2% розчином натрію гідрокарбонату, водою та перекристалізовують з суміші ДМФАацетатна кислота (1:2). Комп’ютерна в ерстка Н. Лисенко 6 Вихід 82%. Жовті кристали з Т.топл.=218-220°С. Знайдено, %: N 9,10; S 21,00. C 26H24N4O6S 4. Вирахувано, %: N 9,08; S 20,80. ЯМР 1Н, δ, м.ч.: 1,97т, 2,47т, 4,10т (12Н, 6*СН2), 6,71т, 6,82д, 6,89т, 7,69д (8Н, аром.), 9,16с (2Н, NH), 9,70с (2Н, ОН). Приклад 4. Синтез N,N'-ди-(3гідроксифеніламід)-2,2'-дитіоксо-4,4'-діоксо-[5.5']бітіазолідинілідендиіл-3,3'-дибутанової кислоти (сполука 2). Синтез проводять аналогічно до прикладу 3, використовуючи 3-гідроксифеніламін. Вихід 99%. Червоно-коричневі кристали з Т.топл.=257-260°С. Знайдено, %: N 9,05; S 20,55. C 26H24N4O6S 4. Вирахувано, %: N 9,08; S 20,80. ЯМР *Н, δ, м.ч.: 1,97т, 2,36т, 4,08т (12Н, 6*СН2), 6,39д, 6,89д, 6,99т, 7,14с (8Н, аром.), 9,28с (2Н, NH), 9,73с (2Н, ОН). Приклад 5. Синтез N,N'-ди-(2карбоксифеніламід-2,2'-дитіоксо-4,4'-діоксо-[5.5']бітіазолідинілідендиіл-3,3'-дибутанової кислоти (сполука 3). Синтез проводять аналогічно до прикладу 3, використовуючи 2-карбоксифеніламін. При виділенні продукту реакції не використовують промивання 2% розчином натрію гідрокарбонату. Вихід 84%. Червоно-коричневі кристали з Т.топл.=226-230°С. Знайдено, %: N 8,40; S 19,30. C 28H24N4O6S 4 Вирахувано, %: N 8,33; S 19,10. ЯМР 'Н, δ, м.ч.: Я МР 1Н, δ, м.ч.: 2,02т, 2,42т, 4,13 т (12Н, 6*СН2), 6,37д, 6,80д, 6,91т, 7,10с (8Н, аром.), 9,23с (2Н, NH), 10,02шс (2Н, СООН). Джерела інформації: 1. Машковский М.Д. Лекарственные средства. В двух томах. Т.1 - Изд. 13-е, новое. - Харьков: Торсинг, 1998. - 560с. 2. А.с. СССР №1525154. МПК С07D 277/36; опубл. 30.11.89, Бюл. №44. 3. А.с. СССР №1626628. МПК С07D277/36, А61К31/425, 1990 (непублик.). 4. Skehan P, Storeng R, Scudiero D, Monks A, McMahon J, Vistica D, Warren JT, Bokesch H, Kenney S, Boyd MR. New colorimetric cytotoxicity assay for anticancer-drug screening. //J Natl Cancer Inst. 1990. - Vol. 82(13). - P. 1107-1112. 5. Стефанов О.В. Доклінічні дослідження лікарських засобів. - Ме тодичні рекомендації. - Київ, 2001. - 527с. Підписне Тираж 28 прим. Міністерство осв іт и і науки України Держав ний департамент інтелектуальної в ласності, вул. Урицького, 45, м. Київ , МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислов ої в ласності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601