4-(2-діетиламіноетоксикарбоніл)феніламіди 5-ариліден-4-оксо-2-тіоксотіазолідин-3-ілалканкарбонових кислот, що виявляють протипухлинну активність

4-(2-Діетиламіноетоксикарбоніл)феніламіди 5ариліден-4-оксо-2-тіоксотіазолідин-3ілалканкарбонових кислот формули: O O O N CH 2 n CH3 O N N CH3 S S R , N N P N S O CH3 яка є похідною тіазолідину і застосовується для лікування хворих еритремією в розгорнутій стадії захворювання [1]. Описаний лікарський засіб відомий під назвою іміфос. Однак і цей лікарський засіб має ряд недоліків, зокрема, при його застосуванні можуть розвиватись лейкопенія і тромбоцитопенія. Іміфос проти (11) UA лікарські засоби мають необхідні лікувальні властивості, проте при тривалому застосуванні характерні значними побічними ефектами: анемією, лейкопенією, тромбоцитопенією, порушенням функції нирок, алергічними реакціями, діареєю, блювотою, то що; мають протипокази при вагітності, захворюваннях печінки, нирок та кісткового мозку. Відома також сполука формули: (19) Корисна модель стосується синтезу органічних сполук і фармації, зокрема одержання біологічно активних 4-(2діетиламіноетоксикарбоніл)феніламідів 5ариліден-4-оксо-2-тіоксо-тіазолідин-3ілалканкарбонових кислот, що виявляють протипухлинну активність і можуть бути використані в клінічній медицині як онкологічні лікарські засоби. Відомі лікарські засоби з протипухлинною активністю, наприклад, метотрексат, адріабластин, цисплатин [1]. Метотрексат за структурою близький до фолеатної кислоти і є її антиметаболітомантагоністом. У зв'язку з антифолеатним ефектом препарат пригнічує клітинний мітоз, гальмує ріст злоякісних новоутворень. Протипухлинна дія адріабластину обумовлена блокуванням матричної активності ДНК в системах ДНК-полімерази і ДНКзалежної РНК-полімерази, що призводить до порушення синтезу нуклеїнових кислот. Ме ханізм протипухлинної дії цисплатину пов'язаний із здатністю до біфункціонального алкілювання ДНК, що пригнічує біосинтез нуклеїнових кислот. Вказані 35571 (13) U де R=Н, ОСН3, n=1,2,3, що виявляють протипухлинну активність. 3 35571 4 показаний для хворих з різким виснаженням, анеПоставлене завдання вирішується тим, що симією, лейкопенією та тромбоцитопенією. нтезовані 4-(2В основу корисної моделі поставлене завдандіетиламіноетоксикарбоніл)феніламіди 5ня створення більш ефективного протипухлинного ариліден-4-оксо-2-тіоксотіазолідин-3засобу з меншими побічними явищами. ілалканкарбонових кислот формули: O O O CH2 N n CH3 O N N CH 3 S S R де R=Н, ОСН3, n=1,2,3, що виявляють протипухлинну активність. Синтезовані сполуки є жовтими кристалічними порошками, розчинними у ДМСО і ДМФА, малорозчинними в ацетатній кислоті, в спиртах і нерозчинними в етері, ацетоні, воді. Для доказу складу і структури синтезованих сполук були використані відомі фізико-хімічні методи, зокрема ПМР-спектроскопія, хроматомасспектроскопія та елементний аналіз. Одержані результати свідчать про відповідність синтезованих сполук заявленим. Заявлені 4-(2діетиламіноетоксикарбоніл)феніламіди 5ариліден-4-оксо-2-тіоксо-тіазолідин-3ілалканкарбонових кислот одержують з високими виходами взаємодією хлорангідридів 5-ариліден4-оксо-2-тіоксотіазолідин-3-ілалканкарбонових кислот з 2-діетиламіноетиловим естром памінобензойної кислоти в середовищі безводного діоксану. Для одержання необхідних хлорангідридів 5-ариліден-4-оксо-2-тіоксотіазолідин-3ілалканкарбонових кислот спочатку на основі відповідної амінокислоти синтезують 4-оксо-2тіоксотіазолідин-3-іл-алканкарбонові кислоти, які в результаті взаємодії з ароматичними альдегідами (середовище - ацетатна кислота, каталізатор ацетат натрію) перетворюються в 5арилідензаміщені і далі - при дії тіонілхлориду - в хлорангідриди [2]. Для визначення протипухлинної дії 4-(2діетиламіноетоксикарбоніл)феніламідів 5ариліден-4-оксо-2-тіоксо-тіазолідин-3 ілалканкарбонових кислот проведено in vitro скринінг протипухлинної активності на 2-х лініях ракових клітин людини. Досліджувані речовини вносили до культури клітин в концентраціях 10-4 та 10-5М та встановлювали цитотоксичність та/або антипроліферативну дію через 48-72год інкубації за допомогою зафарбовування клітин сульфородаміном В [3]. Протиракова активність 4-(2діетиламіноетоксикарбоніл)феніламідів 5ариліден-4-оксо-2-тіоксотіазолідин-3ілалканкарбонових кислот вивчалась на клітинних лініях недрібноклітинного раку легень людини (лінія А-549 та сублінія A-549-R клітин, модифікованих інтерфероном) та раку молочної залози людини (лінія MCF-7). Лінії клітин, використані в даному досліді, отримано з клітинного банку ліній Інституту експериментальної патології, онкології та радіобіології імені Р.Є. Кавецького НАН України. В умовах експерименту, як видно з наведених в таблиці результатів, заявлені 4-(2діетиламіноетоксикарбоніл)феніламіди 5ариліден-4-оксо-2-тіоксотіазолідин-3ілалканкарбонових кислот виявили, в основному, вищу, порівняно з еталонними препаратами, протиракову активність. Як препарати порівняння використовували метотрексат, адріабластин та цисплатин. За одержаними результатами, клітини лінії А-549 більш чутливі до дії сполук, що заявляються, ніж клітини лінії MCF-7, причому чітко спостерігається дозозалежність (діюча концентрація 10-4М). Таблиця Протиракова активність 4-(2-діетиламіноетоксикарбоніл) феніламідів 5-ариліден-4-оксо-2-тіоксотіазолідин-3-ілалканкарбонових кислот Сполука Доза, М LD50, мг/кг 1 2 10-4 10-5 10-4 10-5 10-4 10-5 10-4 10-5 3 1 2 3 4 1640 1230 1670 1850 Відсоток живих клітин, % Лінія А-549 Лінія A-549-R Лінія MCF-7 4 5 6 31 49 76 97 35 66 99 97 17 23 26 82 103 85 11 16 28 102 68 98 5 35571 6 Продовження таблиці 1 Адріабластин Метотрексат Цисплатин 2 5мкг/мл 0,01мкг/л 0,001мкг/л 5мкг/мл 0,5мкг/л 3 В контрольному досліді (без внесення препарату), відсоток живих клітин вважали рівним 100% Як видно з даних, наведених у таблиці, речовини, що заявляються, у концентрації 10-4 моль/л пригнічують ріст пухлинних клітин лінії А-549 більше, ніж на 65%. Гостру токсичність заявлених сполук вивчали за загальноприйнятою методикою [4] при однократному парентеральному введенні суспензії речовин білим мишам обох статей масою 18-22г. Речовини вводили в дозах 1000, 1500, 2000мг/кг ваги тварини. За тваринами спостерігали протягом 14 днів. Як контроль використовували груп у тварин, яким вводили дистильовану воду. В результаті проведених токсикометричних досліджень встановлено, що значення LD50 дозволяє віднести сполуки, що заявляються, до IV класу безпеки, тобто за ступенем токсичності і небезпеки вони відповідають вимогам до лікарських засобів. Таким чином, заявлені сполуки, виявляють високу протипухлинну активність при низькому токсикометричному профілі і є перспективними протираковими засобами. Для розуміння даної корисної моделі нижче наведено приклади одержання 4-(2діетиламіноетоксикарбоніл)феніламідів 5ариліден-4-оксо-2-тіоксотіазолідин-3ілалканкарбонових кислот. Сполуки синтезують наступним чином. Приклад 1. Синтез 4-оксо-2-тіоксотіазолідин3-ілалканкарбонових кислот. 50Ммоль відповідної амінокислоти (гліцин, b-аланін, gаміномасляна кислота), 55ммоль вуглецю дисульфіду, 100ммоль калію гідроксиду в 15мл води перемішують на магнітній мішалці в конічній колбі під зворотнім холодильником до утворення розчину, додають крапельно при перемішуванні розчин 55ммоль монохлорацетатної кислоти, нейтралізованої 55ммоль натрію гідрокарбонату в 25мл води і залишають при температурі приблизно 20°С на 2 доби. До утвореного розчину додають 20мл 6н. хлоридної кислоти і ставлять на водний огрівник, поступово нагріваючи його до кипіння і витримуючи в цьому режимі приблизно 1 год. Продукт реакції одержують у вигляді осаду після повного охолодження суміші і двічі перекристалізовують (з розбавленої ацетатної кислоти і спирту). Приклад 2. Синтез 5-ариліден-4-оксо-2тіоксотіазолідин-3-ілалканкарбонових кислот. У круглодонну колбу із зворотнім холодильником поміщують 50ммоль відповідної кислоти (приклад 1), 60ммоль бензальдегіду або анісового альдегі 4 24 48 61 37 81 5 23 39 42 20 73 6 67 ду, 50ммоль безводного ацетату натрію і 50мл ацетатної кислоти. Реакційну суміш кип'ятять протягом 3-х год. і охолоджують. Продукт реакції відфільтровують, промивають ацетатною кислотою, водою, висушують і перекристалізовують з ацетатної кислоти. Приклад 3. Синтез хлорангідридів 5ариліден-4-оксо-2-тіоксотіазолідин-3ілалканкарбонових кислот. 50Ммоль відповідної 5-ариліден-4-оксо-2-тіоксотіазолідин-3ілалканкарбонової кислоти (приклад 2) кип'ятять в суміші 50мл ССl4 і 25мл SOCl2 до розчинення, охолоджують, додають 50мл гексану, осад відфільтровують і перекристалізовують з суміші ССl4гексан (1:1). Приклад 4. Синтез 4-(2діетиламіноетоксикарбоніл)феніламіду 5фенілметиліден-4-оксо-2-тіоксотіазолідин-3ілетанової кислоти (сполука 1). Розчин 10ммоль хлорангідриду 5-фенілметиліден-4-оксо-2тіоксотіазолідин-3-ілетанової кислоти в безводному діоксані додають до розчину 20ммоль новокаїну в безводному діоксані. Реакційну суміш витримують при температурі близько 100°С при періодичному перемішуванні протягом 10хв. Після охолодження та розведення водою продукт реакції відфільтровують, промивають послідовно водою, 2% розчином натрію гідрокарбонату, водою, висушують та перекристалізовують з бутанолу. Вихід 78%. Жовтий кристалічний порошок з Ттопл.=164-165°С. Знайдено, %: N 8,40; S 13,00. C 25H27N3O4S 2. Вирахувано, %: N 8,44; S 12,89. ЯМР 1Н, d, м. ч.: 1,00т (6Н, 2*СН3), 2,58кв (4Н, 2*СН2), 2,77т (2Н, СН2), 4,27т (2Н, СН2), 4,91с (2Н, СН2-СО), 7,88д, 7,65м, 7,53м (9Н, аром.), 7,92с (1H, СН), 10,73с (1H, NH). Приклад 5. Синтез 4-(2діетиламіноетоксикарбоніл)феніламіду 5-(4метоксифенілметиліден)-4-оксо-2тіоксотіазолідин-3-ілпропанової кислоти (сполука 2). Синтез проводять аналогічно до прикладу 4, використовуючи хлорангідрид 5-[(4метоксибензиліден)-4-оксо-2-тіоксотіазолідин-3іл]-пропанової кислоти. Вихід 73,0%. Жовтий кристалічний порошок з Ттопл.=210-212°С. Знайдено, %: N 7,70; S 20,00. C 27H31N3O5S 2. Вирахувано, %: N 7,76 S 11,84. ЯМР 1Н, d, м. ч.: 0,96т (6Н, 2*СН3), 2.77м (4Н, 2*СН2), 2,54т (2Н, N-CH2), 3,83т (2Н, СН2СО), 3,84с (3Н, ОСН3), 4,32м (4Н, 2*СН2), 7,11д, 7,60д, 7,69д, 7,89д (8Н, аром), 7,76с (1Н, СН), 10,42с (1Н, NH). Приклад 6. Синтез 4-(2діетиламіноетоксикарбоніл)феніламіду 5 7 35571 8 фенілметиліден-4-оксо-2-тіоксотіазолідин-3Вирахувано, %: N 7,56; S 11,54. ілбутанової кислоти (сполука 3). Синтез провоЯМР 1Н, d, м. ч.: 0,96т (6Н, 2*СН3), 2,02м, дять аналогічно до прикладу 4, використовуючи 2,71т, 3,91с (3Н, ОСН3), 4,11т (6Н, (СН2)3), 2,44т, хлорангідрид 5-фенілметиліден-4-оксо-22,56м (4Н, 2*СН2), 4,25т (2Н, СН2), 7,34д, 7,52д, тіоксотіазолідин-3-ілбутанової кислоти. Вихід 7,69д, 7,81д (9Н, аром), 7,76с (1Н, СН), 10,25с 79,0%. Жовтий кристалічний порошок з (1H, NH). Ттопл.=132-135°С. Джерела інформації Знайдено, %: N 8,10; S 12,20. C 27H31N3O4S 2. 1. Ма шковский М.Д. Лекарственные средства. Вирахувано, %: N 7,99; S 12,17. В двух томах. T.1 - Изд. 13-е, новое. - Харьков: ЯМР 1Н, d, м. ч.: 0,96т (6Н, 2*СН3), 2,02м, Торсинг, 1998. - 560с. 2,71т, 4,11т (6Н, (СН2)3), 2,44т, 2,56м (4Н, 2*СН2), 2. Горішній В.Я. Синтез нових фізіологічно 4,25т (2Н, СН2), 7,55м, 7,68д, 7,83д (9Н, аром), активних речовин на основі (3-аланіну //Фармац. 7,76с (1H, СН), 10,25с (1H, NH). журнал. - 1990. - №5. - С.40-43. Приклад 7. Синтез 4-(23. Skehan P, Storeng R, Scudiero D, Monks A, діетиламіноетоксикарбоніл)феніламіду 5-(4McMahon J, Vistica D, Warren JT, Bokesch H, метоксифенілметиліден)-4-оксо-2Kenney S, Boyd MR. New colorimetric cytotoxicity тіоксотіазолідин-3-ілбутанової кислоти (сполука assay for anticancer-drug screening. //J Natl Cancer 4). Синтез проводять аналогічно до прикладу 4, Inst. 1990. - Vol. 82(13). - P.1107-1112. використовуючи хлорангідрид 5 -(44. Стефанов О.В. Доклінічні дослідження ліметоксифенілметиліден)-4-оксо-2-тіоксотіазол карських засобів: Методичні рекомендації. - Київ, ідин-3-ілбутанової кислоти. Вихід 82,0%. Жовтий 2001. - 527с. кристалічний порошок з Ттопл.=126-128°С. Знайдено, %: N 7,70; S 11,50. C 27H33N3O5S 2. Комп’ютерна в ерстка В. Мацело Підписне Тираж 28 прим. Міністерство осв іт и і науки України Держав ний департамент інтелектуальної в ласності, вул. Урицького, 45, м. Київ , МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислов ої в ласності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601