Спосіб фіксації шини до зубного ряду при лікуванні перелому щелепи

1. Спосіб фіксації шини до зубного ряду при лікуванні перелому щелепи, де першу скріплюють з другим за допомогою металополімерного комплексу, який відрізняється тим, що шину фіксують до клінічної коронки окремо взятого зуба за посередництвом одного брикету, клейового композитного матеріалу і лігатурного дроту, причому її закріплюють у пазі на лицевій поверхні цього замкового пристосування останнім, а сам бри кет приклеюють до емалі вестибулярної поверхні зуба на будь-якій відстані від його шийки. 2. Спосіб за п.1, який відрізняється тим, що шину розміщують на відстані в поперечний розмір брикету від емалі зубів, чим підвищують ефе ктивність примусових іригаційних заходів у порожнині рота за допомогою антисептичних рідких медикаментозних засобів і створюють оптимальні умови для самоочищення останньої. 3. Спосіб за п.1, який відрізняється тим, що усі площини шини будь-якого перерізу знаходяться на відстані від вестибулярної поверхні зубів та епітеліально-тканинного покриття ясен, а усі відтинки і зібрані у вузли кінці лігатурного дроту обминають міжзубні проміжки та пришийкові ділянки зубів, і тим сприяють попередженню травматизації слизової оболонки альвеолярних паростків "від прилягання". Ю (13) 40769 (11) UA що найбільш часто застосовуваний при лікуванні хво рих з переломом щелепи консервативний метод - шинуван ня, має низку суттєвих не доліків, котрі досить часто обмежують його потенціальні можливості або і зводять нанівець усі зусилля, спрямовані на скорочення термінів лікування і профілакти ку уск ладнень. Це пояснюється тим, що обрізані (відкушені) скручені поміж собою кінці лігатур постійно травмують ясна, слизову щік, затруднюють вживання їжі і догляд за порожниною рота. При тому знижується механічне самоочищен ня порожнини рота, значно збільшується кількість ретенційних пунктів, розта шованих у малодоступних місцях (поза зубним рядом з його язичною або піднебінної поверхонь), що сприяє розвитку і розповсюдженню патогенної мікрофлори на фоні, у більшості випадків, відкритого перелому ще лепи (в межах зубного ряду) (та кий перелом рахується відкритим). Пролежні і потертості на рівні слизової оболонки від прилеглого до неї лігатур ного дроту призводять до грубого порушення трофіки цієї тканини, що безпосередньо впливає на терміни репаративної регенерації вже кісткової тканини. Крім того, звертає на се бе увагу і те, що процедура накладання шин в умовах ви користання (19) Винахід відноситься до медицини, а саме до хі рургічної сто матології. Рівень техніки. Аналоги ви находу. Відомі способи фіксації шини до зубного ряду при лікуванні перелому щелепи (див. кн. Энтина Д.А. Военная челюстно-лицевая хирургия. Москва - Ленинград: "Медгиз". - с. 144-146), суть яких є у то му, що вигнуту по фор мі цього ряду металеву скобу(ши ну) пригвинчують до кожного окремого зуба відтинком тонкого дроту(лігатури), дотримуючись при цьому суворих правил, котрі обумовлюють цілу низку положень і моментів. Ці положення включають у се бе суворі вимоги до: а) довжини лігатури і форми її вигину; б) розміщення її ж відносно шийки зуба; в) сплаву, з котрого виготовляється дріт (наголошується на бронзоалюмінієвому); г) методу підго товки цієї лігатури до використання (обпалювання для придания їй гнучкості); д) багатьох інши х, котрі обумовлюють вже умови експлуа тації пристрою для лікування хворих з переломом щелепи та інші чинники. Разом з тим, використання in vivo та кого способу фіксації шин у порожнині рота обумовлює те, А ____________________ 40769 таких способів їх фіксації до зубних рядів досить неприємною для хворих процедурою, іноді і досить тривалою (лігатури при прикладенні надмірних зусиль або із-за дефектів дроту до сить часто рвуться; клінічні форми коронок зубів ви магають прискіпливого, ще і кількаразового охоплення шийок останніх, що особливо відмічається при змінному прикусі у дітей та клиноподібних формах коронкових частин; інші негативні чинники на тлі чисто клінічних особливостей). Цим пояснюється і на диво постійний, ще і цілеспрямований пошук нови х способів, котрі дозволяють усун ути вищевикладені негативні положення при використанні для лікування хворих з переломом щелепи такого ортопедично-хірур гічного методу, як ши нування. Прототип винаходу. Відомий спосіб фіксації шини до зубного ряду при лікуванні перелому ще лепи (див. Малышев В.А., Зба раж Я.М. Ме тоды и средства иммобилизации - В кн.: Травмы челюстно-лицевой области. / Под ред. Н.М. Александрова, П.З. Аржанцева. Москва: "Ме дицина", 1986. - с.94-95), де для зменшення працеємності процесу і, власне, для кріплення шин засто совується швидкотверднуча пластмаса (один із варіантів -"Спофакрил"), що самополімеризується, разом з лігатур ним дротом. При тому цим дротом звичайним методом обгортають шийки зубів та скручують його вільні однолігатур ні кінці поміж собою, по чому біля самих зубів обкушують. Швидкотверднучу ж пластмасу вдавлюють у міжзубні проміжки, створюючи на рівні окремо взятого зуба металополімерну композицію, де дріт "вцементо ваний" у полімер. Хо ча це, без сумніву, і підсилює фіксацію шини у порожнині рота до зубного ряду, властиві способу недоліки не дозволяють застосовувати його досить широко у повсякденній клінічній практиці. Дані недоліки виглядають наступ ним чином: 1) властива пластмасі токсичність (рідкий мономер) неодмінно призводить як до хімічної, так і опікової травм, прилеглих до шийки зубів ділянок слизової оболонки з її підслизовою основою; 2) щільне прилягання сполімеризованої пластмаси до епітеліальних тканин порожнини рота викликає прилеглі на рівні цих тканин з усіма можливими негативними наслідками (порушення кровообігу, виразкування та ін.); 3) пористість пластмаси сприяє "квітучо му" існуванню мікрофлори на рівні пошкодженої внаслідок травми щелепи внаслідок збільшення кількості ретенційних пунктів, котрі сприяють затримці, розладу залишків харчових продуктів і рідин; 4) постійне "вивітрювання" мономеру з пластмаси погано впливає на структур ні одиниці системи, котра виглядає як шлун ково-кишковий тракт і призводить до її розладу в процесі експлуатації шин (період лікування перелому); 5) шину de facto неможливо дофіксувати в процесі її експлуатації при ослабленні сили зчіплення з зубним рядом, так як для цього потрібно руйнувати створені металево-полімерні комплекси. Зняття шин по закінченню лікування є працеємною процедурою, яка включає у себе низку лікарських дій, у т.ч. розпилювання пластмаси або випилювання з неї лігатури при обов'язковому використанні бормашини. Вищевикладені і низка інших, не менш важливих, положень, чинників і передумов пояснюють той факт, чому саме цей спосіб не знайшов широкого застосуван ня у практичній діяльності переважної більшості хі рургів-стоматологів і знаходить своє застосуван ня лише у окремих, виняткових випадках. Суть ви находу. В основу ви находу поставлено завдання розробити спосіб, котрий дозволить фіксувати шину до з убного ряду при дотриманні атравматичності щодо прилеглих до зубів з цього ряду ділянок слизової оболонки та створенні передумов, що забезпечують дієвість санітарно-гігієнічних заходів чи і можливість для самоочищення порожнини рота, чим усун ути положення, які дозволяють "квітнути" патогенній мікрофлорі безпосередньо біля вогнища травми та призводить до порушення там же тканинної трофіки або мікроциркуляції і тим сприяти скороченню термінів лікування хворих з переломом щелепи, а також і попередженню у них можливих посттравматичних ускладнень. Поставлена задача виконується при: 1) виведенні елементів пристрою, якими фіксують шину до окремо взятого зуба, з міжзубних проміжків та зон, що безпосередньо прилягають до слизової оболонки альвеолярних утворень; 2) виключення з компонентів, котрими фіксують шину до зубного ряду, токсичних, ще і алергізуючих або опікоутворюючих, речовин (мономер і ін.); 3) використання стандартизованих (брекет, клей) основних елементів, за посередництвом котрих і забезпечують цю фіксацію, при тому, що переважна їх кількість з гладко-обтічною формою; 4) виведення зон розміщення частин комплексів, якими забезпечують цю фіксацію, з власне порожнини рота у передсінник останньої на рівень вестибулярної поверхні клінічних коронок зубів. Перелік фігур. На кресленні напівсхе матично зображено вестибулярну поверхню клінічної коронки зуба з приклеєним до нього брекетом та фіксованим у останньому за посередництвом лігатур ного дроту відтинком шини. Відомості, які підтверджують можливість здійснення винаходу. До початку маніпуляції виконують санітарногігієнічну обробку порожнини рота, обезжирюють емаль опорних зубів та на рівні передсінника поверхню висушують. За допомогою композиційного матеріалу світлового або хі мічного твер діння, який входить до комплекту конкретної системи незнімних вн утрішньоротових ортодонтичних пристосувань, фіксацію шини до зубного ряду зламаної щелепи починають тим, що (див. креслення) опорним майданчиком до емалі вестибулярної поверхні клінічної коронки незалежно якого, але теж опорного зуба 1 клеять брекет2, по чому та ким самим чином закріплюють на залишку опорних зубів усю необхідну їхню кількість з розрахун ку - один зуб - один брекет і вичікують до повного затвердіння композиту. На завершення у пази на лицевій поверхні брекетів 2 вкладають шину 3, яку, у свою чергу, фіксують на рівні кожного, окремо взятого, з них при тому, що у крила 4 просовують лігатур ний дріт 2 40769 5 і скручують його вільні однолігатурні кінці поміж собою, на останок маніпуляції відкусивши занадто довгі скручені пучки дроту і підгорнувши їх залишки до брекетів. Тираж 50 екз. Відкрите акціонерне товариство «Патент» Україна, 88000, м. Ужгород, вул. Гагаріна, 101 (03122) 3 – 72 – 89 (03122) 2 – 57 – 03 3