Спосіб лікування ускладнень після проведення емболізації маткових артерій у жінок з субмукозною лейоміомою матки

Спосіб лікування ускладнень після проведення емболізації маткових артерій у жінок з субмукозною лейоміомою матки шляхом призначення антибактеріальної терапії, який відрізняється тим, що евакуація некротизованих тканин вузла проводиться під контролем гістероскопїї під наркозом, а санація порожнини матки здійснюється водним розчином антисептика в залежності від результатів бактеріологічного обстеження перед проведенням емболізації маткових артерій. (19) (21) u200902934 (22) 30.03.2009 (24) 10.06.2009 (46) 10.06.2009, Бюл.№ 11, 2009 р. (72) ТАТАРЧУК ТЕТЯНА ФЕОФАНІВНА, UA, КОСЕЙ НАТАЛІЯ ВАСИЛІВНА, UA, КВАША ТАМАРА ІГОРІВНА, UA, БЕРЕЗОВСЬКА ОЛЕНА ІВАНІВНА, UA, ПРОТАС РУСЛАН ВІКТОРОВИЧ, UA (73) ДЕРЖАВНА УСТАНОВА "ІНСТИТУТ ПЕДІАТРІЇ, АКУШЕРСТВА І ГІНЕКОЛОГІЇ АМН УКРАЇНИ", UA 3 ведення післяемболізаційного періоду за умов появи проявів експульсії вузла (переймоподібний біль внизу живота, підвищення температури тіла, наявність серозно-кров'яних виділень із статевих шляхів та відходження тканини вузла), дотримання зменшити тривалість больового синдрому та післяопераційної гіпертермії, вираженості інтоксикації, скоротити час перебування в стаціонарі в середньому на 5-7 діб порівняно з прототипом, що сприятиме зменшенню економічних витрат на лікування. Поставлена задача корисної моделі способу лікування ускладнень після проведення емболізації маткових артерій у жінок з субмукозною лейоміомою матки вирішується шляхом призначення антибактеріальної терапії згідно корисної моделі додатково проводиться, евакуація некротизованих тканин вузла під контролем гістероскопи, санація порожнини матки водним розчином антисептика в залежності від результатів бактеріологічного обстеження перед ЕМА. Так, за умов великих розмірів субмукозної лейоміоми матки, перешкоджень для повноцінного розкриття шийки матки або наявності порушень скоротливої функції матки, повної експульсії вузла не відбувається, і частина некротизованої тканини міоми залишається в матці та цервікальному каналі. Наявність такого патологічного субстрату в порожнині матки значно підвищує ризик вторинного інфікування некротизованої тканини і перетворення асептичного її некрозу на септичний з розвитком ускладнень запального характеру, зокрема, піометри, та ризиком виникнення септичних ускладнень. Своєчасна евакуація некротизованої тканини міоми як субстрату для розвитку інфекції з послідуючою санацією порожнини матки на тлі призначення загальної профілактичної антибактеріальної терапії попереджує розвиток ускладнень запального характеру і створює умови для безпечного скорочення матки і одужання пацієнтки. Для хворої такий розвиток подій вважається благоприємним результатом, адже це дає можливість повністю позбавитися клінічно лейоміоми матки та зберегти матку і репродуктивну функцію на тлі мінімального ризику виникнення запальних ускладнень. Спосіб реалізується наступним чином: обстеження перед операцією включало консультації гінеколога та рентгенрадіолога, ендоваскулярного хірурга, ультразвукове дослідження органів малого тазу з визначенням доплеровських показників кровотоку в маткових артеріях та їх гілках, судинах перифіброїдного сплетіння (патологічної судинної сітки, характерної для міоматозного вузла), біохімічні, клінічні аналізи крові. Всім пацієнткам обов'язково брали мазок для визначення ступеню чистоти вагіни, а також обов'язково проводили бактеріологічні дослідження для виявлення урогенітальної інфекції. Для оцінки стану ендометрію проводили гістероскопію та роздільне діагностичне вишкрібання цервікального каналу та порожнини матки. За вищезгаданою методикою з 2002 року в нашій клініці проведено 56 жінок з явищами неповної експульсії субмукозного вузла лейоміоми піс 41952 4 ля емболізації маткових артерій, яким після розвитку симптомів народження вузла була проведена евакуація тканини міоми, що залишилася, з послідуючим лікуванням згідно запропонованого способу. В усіх згаданих випадках лікування проведено успішно із задовільними результатами. У випадках, народження декількох вузлів, подібні втручання успішно проведені навіть дво- і трьохразово. Ні в одному з вищезгаданих випадків радикального хірургічного втручання в обсязі гістеректомії не проведено. Суть способу лікування ускладнень після проведення емболізації маткових артерій у жінок з субмукозною лейоміомою матки, ускладнень запального характеру пояснюється наступними прикладами. Приклад 1. Хвора П., 25 років, мешканка м. Києва, звернулась в клініку зі скаргами на сильні болі внизу живота, рясні менструації. Лейоміома матки діагностована 1 рік тому. При УЗД виявлена міома матки: матка розмірами 5,6×8,3×6,0см з субмукозним вузлом розміром 5,8см в діаметрі. Хворій проведено ЕМА. Після операції біль внизу живота (інтенсивністю 20 балів і більше за МакГілловським опитувальником) турбував жінку лише 4 доби, лихоманка неінтенсивна тривала 4 доби. Ускладнень запального характеру при клінічному та лабораторно-інструментальному обстеженні не виявлено. Через 2 тижні після ЕМА хвора знов звернулася до клініки зі скаргами на сильний переймоподібний біль внизу живота і в попереку, температуру до 38,0°, наявність рясних серознокров'яних виділень із статевих шляхів з домішками некротизованої тканини. При гінекологічному огляді виявлено, що цервікальний канал пропускає кінчик пальця, і в ньому - частина некротизованого субстрату вузла. Під час УЗ-дослідження відзначено, що розміри вузла лейоміоми дещо зменшилися і складали 4,7см в діаметрі, однак цього було недостатньо для вільного проходження вузла через цервікальний канал. Під внутрішньовенним наркозом після розширення цервікального каналу до №16 розширювача Гагара проведено інструментальне видалення некротизованої тканини міоми з ревізією порожнини матки під контролем гістероскопи. В післяопераційному періоді проводилася санація порожнини матки через катетер 1% розчином діоксидину протягом 6 дів на тлі антибактеріальної терапії із застосуванням ципрофлоксацину 400мг, внутрішньовенно 2 рази на добу, метронідазолу 500мг внутрішньовенно 3 рази на добу та флуконазолу 150мг 1 раз в 3 доби перорально. Післяопераційний період протікав гладко, хвора біла виписана на сьому добу. Після виписки вже перша менструація, яка пройшла в очікуваний період, була помірної інтенсивності. Через 3 місяці під час контрольного УЗД матка мала нормальні розміри. Приклад 2. Хвора С, 39 років, мешканка м. Києва. Звернулась в клініку зі скаргами на дуже рясні місячні протягом року. Знаходилась на диспансерному обліку з приводу лейоміоми матки протягом 3 років. Розміри матки при доопераційному УЗД об 5 41952 стеженні - 8,3×7,8×7,0см, всю порожнину матки займав субмукозний вузол розмірами 6,6×5,7см. Жінці було проведено ЕМА. Після проведення операції больовий синдром інтенсивністю більше 20 балів згідно Мак-Гілловського опитувальника тривав 4 доби, температура тіла більше 37,5°С не була, субфебрилітет утримувався 12 днів. Ускладнень запального характеру не спостерігалось. Через 1міс. після ЕМА у пацієнтки виник різкий переймоподібний біль в нижніх відділах живота, субфебрилітет, рясні слизово-кров'яні виділення, які і на протязі 1 доби були досить значні, а на слідуючий день вже характеризувались неприємним запахом. В такому стані хвора звернулась до клініки. Під час гінекологічного та ультразвукового обстеження був поставлений діагноз експульсія вузла, яка не відбулася. Розміри вузла на момент огляду складали 6,0×5,2см. Під наркозом після розширення цервікального каналу проведено інструментальне видалення некротизованого субстрату з ревізією порожнини матки. В післяопераційному періоді хвора отримувала лікування із застосуванням сульбактомакса внутрішньом'язово та кетоконазола перорально. На протязі 7-ми діб Комп’ютерна верстка Н. Лиcенко 6 проводилася санація порожнини матки водним розчином хлоргексидину. Перебіг післяопераційного періоду в подальшому був без особливостей, скарги на біль зникли вже на слідуючу добу, субфебрилітет тримався 4 доби. Хвора в задовільному стані була виписана з клініки на дев’яту добу. Після емболізації маткові кровотечі, які відбувались в період менструацій, припинились. Через 3міс. при контрольному УЗД розміри матки мали нормальні величини. Таким чином, впровадження даного способу лікування ускладнень емболізації маткових артерій у вигляді явищ експульсії субмукозного вузла дозволяє одночасно позбавитися симптомного вузла лейоміоми матки, зберегти матку та репродуктивну функцію що запобігає розвитку запальних і септичних ускладнень в таких випадках. Завдяки проведенню вищевказаного активного лікування можливе суттєве зменшення тривалості госпіталізації у випадках виникнення симптомів експульсії вузла після ЕМА, це дасть можливість зменшити економічні витрати на лікування запальних ускладнень що сприятиме популяризації методу. Підписне Тираж 28 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601