Спосіб профілактики неспроможності міжкишкового анастомозу

1 Спосіб профілактики неспроможності міжкишкового анастомозу, що включає самостійне дихання, підвищення парціального тиску кисню у клі тинах анастомозу, який відрізняється тим, що покращання дифузії кисню із крові у тканини анастомозу забезпечується шляхом внутрішньовенного введення перфторану одноразово та одночасно безперервно допамшу у другу вену крапельно 13 мкг/кг/хв, причому попередньо оцінюється фізичний стан хворих і при зниженні тільки гемоглобіну крові перфторан вводиться у дозі 5-15 мл/кг, а при зниженні і систолічного артеріального тиску перфторан вводиться в дозі 15-30 мл/кг 2 Спосіб по п 1, який відрізняється тим, що самостійне дихання здійснюється атмосферним повітрям, збагаченим на 30-40 % киснем Винахід відноситься до медицини, а саме до хірурги, і може бути використаний при операціях на тонкій і товстій кишці Відомий спосіб профілактики неспроможності міжкишкового анастомозу шляхом підвищення вмісту кисню у тканинах анастомозу при вдиханні його під тиском, який перевищує одну абсолютну атмосферу [1] Згідно способу після формування міжкишкового анастомозу і стабілізації загального стану хворого розміщують у закриту камеру, об'ємом не менше 1000 л, яку заповнюють 100% киснем і поступово підвищують тиск вище однієї абсолютної атмосфери - ВІДПОВІДНО підвищується парціальний тиск і КІЛЬКІСТЬ розчиненого кисню у плазмі крові і, шляхом дифузії, у тканинах анастомозу, що позитивно впливає на загоєння міжкишкового з'єднання Недоліками відомого способу є - високий тиск кисню у дихальних шляхах і крові (ппероксія), у залежності від ступеня і тривалості, може викликати брадикардію, зменшення серцевого викиду, периферичну вазоконстрикцію, у результаті чого значно зменшується кровообіг у тканинах міжкишкового анастомозу, - підвищене утворення вільних радикалів і посилене перекисне окислення ЛІПІДІВ клітинних мембран, що веде до їх пошкодження, - пряма токсична дія високих концентрацій кисню на клітини центральної нервової системи й ендотелій дихальних шляхів, -підвищений до 100% вміст кисню у дихальній суміші приводить до витіснення азоту з альвеол, що викликає їх ателектаз Крім того, відомий спосіб не можливо використати у наступних КЛІНІЧНИХ випадках - у хворих із порушенням прохідності євстахієвих труб і каналів, які з'єднують додаткові порожнини носа із ЗОВНІШНІМ середовищем, - у хворих із закритими або погано дренованими газовмісними порожнинами внутрішніх органів, - у хворих із порушеною прохідністю дихальних шляхів, гострою дихальною недостатністю і гострими порушеннями кровообігу Слід врахувати і те, що відомий спосіб пожежо- і вибухонебезпечний, економічно високозатратний, потребує використання спеціального обладнання, високого фаху медичного та технічного персоналу В основу способу профілактики неспроможності міжкишкового анастомозу, що пропонується, поставлена задача створити спосіб профілактики неспроможності міжкишкового анастомозу шляхом підвищення вмісту кисню у клітинах анастомозу при диханні атмосферним повітрям, збагаченим на 30-40% киснем Поставлена задача досягається тим, що внутрішньовенно вводиться у кровообіг плазмозамшний препарат із газотранспортною функцією перфторан, який збільшує дифузію (масоперенос) кисню із крові (еритроцитів) у тканини анастомозу без попереднього підвищення його парціального тиску у крові у поєднанні з одночасним безперервним внутрішньовенним введенням допаміну у дозі 1-3 мкг/кг/хв для покращання мезентеріального кровообігу і зменшення віддалі дифузії кисню у тканини міжкишкового з'єднання о ю 42502 Перфторан - 10% емульсія на основі перфторорганічних з'єднань, стабілізована 4% поверхневоактивною речовиною - проксоланом 268, при середніх розмірах частинок емульсії 0,03-0,15 мкм, має розчинність для Ог (при рСЬ - 760 мм рт ст) 7,5 об %, розчинність для ССЬ (при рССЬ - 760 мм рт ст) - 60 об % [2] При внутрішньовенному веденні перфторану за рахунок малих розмірів частинок емульсії створюється одночасно велика КІЛЬКІСТЬ їх ланцюгів (каналів) із високою провідністю для газів між еритроцитами і стінками судин, завдяки яким еритроцити збільшують віддачу кисню, підвищується його дифузія і концентрація у тканинах анастомозу при парціальному тиску кисню у крові 100 мм рт ст , що досягається при диханні атмосферним повітрям Дія препарату максимально підвищується при диханні атмосферним повітрям, збагаченим на 30-40% киснем Допамін у дозі 1-3 мкг/кг/хв стимулює дофамінерпчні рецептори (ДАі), що веде до вибіркового розширення мезентеріальних судин, збільшення КІЛЬКОСТІ функціонуючих капілярів і підвищення швидкості кровообігу у зоні анастомозу [3] У результаті дії допамшу збільшується площа дифузії і зменшується віддаль для дифузії кисню від еритроцитів до тканин міжкишкового з'єднання Запропонований спосіб здійснюється наступним чином Після закінчення формування міжкишкового анастомозу внутрішньовенно вводять попередньо розчинений у фізіологічному розчині допамін крапельно або з допомогою дозатора із розрахунку 1-3 мкг/кг/хв В окрему вену вводять перфторан, розчинений на ІЗОТОНІЧНІМ розчині хлориду натрію Перед переливанням проводять біологічну пробу згідно затвердженої інструкції [4] після повільного введення 5 крапель препарату перестають його вводити на 3 хвилини, потім вводять ще ЗО крапель і роблять перерив на 3 хвилини При відсутності побічних реакцій препарат вводять струменем або крапельно із розрахунку 5-15 мл/кг у залежності від стану і віку хворих, використовуючи табл 1 Розрахунок КІЛЬКОСТІ перфторану для переливання за допомогою табл 1 проводиться з урахуванням газотранспортної та гемодинамічної дій препарату У хворих з концентрацією гемоглобіну у периферичній крові від 120 до 100 г/л (1 група) для покращання газотранспортної функції крові перфторан переливається із розрахунку 5 мл/кг Якщо знижується і систолічний артеріальний тиск (CAT) нижче 100 мм рт ст - доза перфторану збільшується до 10 мл/кг, що дозволяє збільшити об'єм циркулюючої крові, стабілізувати центральну і периферичну гемодинаміку Таким же чином, у хворих 2 групи при знижені CAT нижче 100 мм рт ст збільшується доза перфторану з 10 мл/кг до 20 мл/кг, а у хворих 3 групи - з 15 мл/кг до ЗО мл/кг Під час інфузм і на протязі першої доби після операції хворі дихають атмосферним повітрям, збагаченим на 30-40% киснем Ефективність запропонованого способу підтверджена експериментально та КЛІНІЧНО У 40 білих щурів під загальною анестезією проводили типову резекцію ободової кишки і формували міжкишковий анастомоз по типу "кінець у кінець" Гостра гемічна ГІПОКСІЯ моделювалась у ЗО тварин шляхом штраопераційної ексфузм 50% об'єму цирку люючої крові (ОЦК) Тварини були розділені на З групи У тварин 1-і і ІІ-і груп ОЦК адекватно відновлювався плазмозамінником рефортаном і ІЗОТОНІЧНИМ розчином хлориду натрію Після закінчення операції тваринам ІІ-і групи проводили сеанси гіпербаричної оксигенацм (ГБО) тривалістю 4550 хв під тиском 1,5 ата У тварин ІІІ-і групи заміщення крововтрати проводили запропонованим способом вводили перфторан з ІЗОТОНІЧНИМ розчином хлориду натрію і одночасно у другу вену допамін у дозі 2 мкг/кг/хв Тварини виводились з досліду на 7 добу після операції Загоєння міжкишкових анастомозів оцінювали по вмісту оксипроліна, який віддзеркалює швидкість утворення колагену у тканинах анастомозу, і фізичній МІЦНОСТІ методом пневмопресм Результати обстеження дослідних тварин наведені у табл 2 Гостра гемічна ГІПОКСІЯ негативно впливала на загоєння міжкишкових анастомозів У тварин 1-і групи вміст оксипроліну на 24,4%, а фізична МІЦНІСТЬ на 22,0% були достовірно (р