Спосіб прогнозування розвитку хронічного апікального періодонтиту

Спосіб прогнозування розвитку хронічного апікального періодонтиту, що полягає у виявленні генетичних маркерів схильності до хронічного апікального періодонтиту, який відрізняється тим, що досліджують поліморфізм генного маркера GATA163B10 та за наявності алельних варіантів 2/2, 4/6 і 6/6 встановлюють ризик розвитку хронічного апікального періодонтиту. (19) (21) u200901516 (22) 23.02.2009 (24) 10.08.2009 (46) 10.08.2009, Бюл.№ 15, 2009 р. (72) ДЕГТЯРЬОВА ЛЮДМИЛА АНАТОЛІЇВНА, ЖУРОЧКО ОЛЕНА ІЛЛІВНА, МАЛИЙ КОСТЯНТИН ДМИТРОВИЧ, ДОЛГОВ ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ (73) ДЕГТЯРЬОВА ЛЮДМИЛА АНАТОЛІЇВНА, ЖУРОЧКО ОЛЕНА ІЛЛІВНА, МАЛИЙ КОСТЯНТИН ДМИТРОВИЧ, ДОЛГОВ ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ 3 43199 циклів - 95°/20 секунд, 55°/20 секунд, 72°/20 секунд; 35 циклів - 95°/10 секунд, 55°/10 секунд, 72°/10 секунд. Продукти полімеразної ланцюгової реакції розділяють у 10 % поліакриламідному гелі в 0,1М трис-боратному буфері, рН 8,0 і забарвлюють сріблом. Між сукупністю істотних ознак запропонованого способу та очікуваним технічним результатом, що може бути досягнутий, виявляється наступний причинно-наслідковий зв'язок: дослідження поліморфізму генного маркеру GATA163B10 із хромосомною локалізацією 6р21.31, розташованого поблизу від генів HLA II класу і виявлення наявності алельних варіантів 2/2, 4/6 і 6/6 в результаті генотипування дозволяє використовувати їх як діагностичні маркери прогнозування розвитку хронічного апікального періодонтиту з наступним формуванням групи осіб з підвищеним ризиком розвитку цього захворювання в профілактичних цілях. Відомості, що підтверджують можливість використання винаходу. Всі обстежувані відносилися до двох груп: перша група - особи які мали різні форми хронічного апікального періодонтиту і контрольна група - особи без симптомів хронічного запалення тканин періодонту. До складу першої групи увійшли 59 осіб у віці від 18 до 22 років, серед яких 18 чоловіків і 41 жінка. Групу контролю склали 54 особи, у віці від 18 до 22 років, з них 25 чоловіків і 29 жінок. При електрофорезі в 10% ПААГ у суміші після ампліфікації реєструвалися зони ампліконів з молекулярною масою в області 50-80 kD, з довжиною ампліфіцируємих фрагментів ДНК в області молекулярних мас 218-246 нуклеотидів для маркера GATA163B10, залежно від числа тандемних повторів. У випадку гомозиготності реєструвалася одна зона, відповідна одній алелі ампліфіцируємого фрагмента ДНК, у випадку гетерозиготності - дві з молекулярними масами, що розрізняються на величину, кратну 4 нуклеотидам. У хворих на хронічний апікальний періодонтит виявлено вісім різних алельних поліморфних варіантів для маркера GATA163B10. У таблиці 1 приведені порівняння частот алелей локусу GATA163B10 у контрольній групі осіб без симптомів хронічного запалення тканин пері 4 одонту, та осіб з різними формами хронічного апікального періодонтиту. Аналіз розходжень частот алелей між особами першої групи та особами з контрольної групи, показує, що за критерієм c2 для маркера спостерігаються достовірні розходження між особами хворими на хронічний верхівковий періодонтит, та особами з контрольної групи (c2=20,26, р