Спосіб лікування ехінококозу печінки

Спосіб лікування ехінококозу печінки шляхом хірургічного видалення ехінококової кісти з наступною обробкою залишкової порожнини, який відрізняється тим, що обробку залишкової порожнини виконують у ранньому післяопераційному періоді з використанням кріовпливу на стінку кісти з температурою (-186°С) ¸ (-200°С) з тиском 2,5 атм. (19) (21) u200902244 (22) 30.04.2009 (24) 10.09.2009 (46) 10.09.2009, Бюл.№ 17, 2009 р. (72) ЗАПОРОЖЧЕНКО БОРИС СЕРГІЙОВИЧ, ШАРАПОВ ІГОР ВОЛОДИМИРОВИЧ, ШЕВЧЕНКО ВАЛЕРІЯ ГЕННАДІЇВНА, КОРИТНА ГАННА ЮРІЇВНА, ВІЛЮРА ОЛЕГ ВАЛЕРІЙОВИЧ, МУРАВЙОВ ПЕТРО ТАДЕУШОВИЧ, АЛЕКСЄЄВ ОЛЕГ МИКОЛАЙОВИЧ 3 Передопераційна діагностика повністю відповідала характеристикам кістозного процесу, який було виявлено під час виконання операції. Для хірургічного лікування метастатичних новоутворень печінки використовувалися установка «Кріоелектроніка-4» (t - 186°С; тиск - 2,5атм.). Термін кріогенного впливу коливався від 3 до 25 хвилин. Кріогенний вплив застосовували після пункції кісти і видалення хітинової оболонки для обробки залишкової порожнини фіброзної капсули. На крупні жовчні протоки накладалися шви вікриловою ниткою на атравматичній голці. Мілкі (до 2мм у діаметрі) нориці коагулювалися з використанням кріодеструкції і електрокоагуляції у контактному режимі. Надлишок фіброзної капсули висікався, а залишкова порожнина ліквідувалася шляхом капітонажу і/або оменопластики (Таблиця 1). Також у ряді випадків виконувалися операції із зовнішнім дренуванням залишкової порожнини, а при традиційних хірургічних втручаннях - резекція печінки (Таблиця 1). Більш третини втручань виконані з застосуванням кріовпливу на тканини паразитарної кісти і оточуючої її тканини печінки (Таблиця 1). Закриття залишкової порожнини методом оменопексії або капітонажу із зовнішнім дренуванням з кріовпливом було виконано майже у третини всіх пацієнтів. У післяопераційному періоді ускладнення реєструвалися у 38 пацієнтів із 120 у підгрупі з традиційним хірургічним лікуванням ехінококозу (31,7%) і у 18 пацієнтів із 100-у підгрупі з кріовпливом (18%) (р0,05) (Фіг.1,І). У той же час, частота розвитку плевриту у підгрупах склала 4% і 11,7% (Фіг.1, II) (р0,05) - відповідно. Гемобілія реєструвалася, відповідно, у 2,0% і 1,7% випадків (р>0,05). При цьому, формування зовнішніх жовчних нориць, розвиток ознак загострення холангіту вірогідно частіше відмічалися у пацієнтів з традиційним 43901 4 хірургічним втручанням - відповідно 2,0 і 7,5% (р