Спосіб лікування хронічних оклюзуючих захворювань артерій

1. Спосіб лікування хронічних оклюзуючих захворювань артерій, що включає усунення несприятливих атерогенних факторів, усунення спазму судин, покращення метаболізму, зняття больового синдрому, нормалізацію процесів згортання і реологічних властивостей крові, який відрізняється тим, що щоденно внутрішньовенно вводять озонований фізіологічний розчин з кількістю 200,0-400,0мг і концентрацією розчиненого в ньому озону, яка поступово підвищується від 1,0±0,2мг/л до 3,0±0,2мг/л з кроком підвищення в U 1 3 • Видалення спазму судин (спазмолітики, гангліоблокатори та гормональні препарати, • Зняття больового синдрому • Покращення метаболічних процесів, • Нормалізація процесів згортання та реологічних властивостей крові. Відомий спосіб лікування хронічних рецидивуючих запально-дегенеративних захворювань з аутоімунним компонентом і стійкими порушеннями мікроциркуляторного русла згідно з пат. №36341 U (Спосіб лікування хронічного панкреатиту, пр.29.04.2008, опубл. 27.10.2008). Він включає внутрішньовенне введення озонованого фізіологічного розчину і заздалегідь озонованої аутокрові. Зазначений спосіб дозволяє лікувати хронічний панкреатит. Але він непридатний для хронічних оклюзуючих захворювань артерій, оскільки, по-перше, використовується уже озонована аутокров. При цьому виникають труднощі в забезпеченні точної концентрації озону в формених елементах крові. В наступному не досягається віддавання озонидів на ендотеліальну стінку судин тому, що озон перебуває у зв'язаному стані всередині клітин крові. До того ж, по-друге, дози розчиненого озону, які використовуються для лікування хронічного панкреатиту, своєю основною метою мають ліквідацію аутоімунного компоненту, а при оклюзуючих захворюваннях судин найбільш вагомим завданням є вплив на ендотеліальну дифункцію і судинну стінку. Тобто ці захворювання потребують інших підходів як у виборі шляхів введення розчинів озону, так і його концентрацій. Крім цього, не досягається вплив на периартеріальні тканини і на вегетативну нервову систему. Все перелічене призводить до недостатньої ефективності лікування. Найбільш близьким до корисної моделі за суттю та ефектом, що досягається, є спосіб лікування хронічних оклюзуючих захворювань артерій за книгою Ковальчука Л.Я., Сніженко Ю.П., Саєнко В.Ф. "Шпитальна хірургія" (див. Тернопіль.- Укрмедкнига.-1999.- С.187-206). Він включає усунення несприятливих атерогенных факторів, усунення спазму судин (за допомогою введення судинорозширювальних препаратів: папаверину, платифіліну, галідору, та спазмолітичних препаратів: мідоналу, андекаліну, депоподутіну, дипрофену), покращення метаболізму (вітамінами груп В, С, Е, гормонотерапією анаболіками: нераболом, ретаболілом, метіландростендіолом, пропіонатом тестостерону, амбосексом), зняття больового синдрому, нормалізацію процесів згортання і реологічних властивостей крові (непрямими антикоагулянтами: феніліном, амефіном, пелентаном; прямими антикоагулянтами: гепарином, фентанілом, клексаном, та антиагрегантами: курантилом, аспірином, реополіглюкіном). Спосіб дозволяє лікувати хронічні оклюзуючі захворювання артерій. Але він не завжди є ефективним, оскільки не дозволяє ліквідувати ангіоспазм та біль, не ліквідує гіпоксію судинної стінки, не дозволяє покращити симпатичну регуляцію нейро-м'язового компоненту судинної стінок, сприяючи їх максимальній дилятації. Це призводить до необхідності виконувати на тлі цієї консервативної 48136 4 терапії хірургічне втручання, а саме: гангліонарну симпатектомію, що підвищує складність і травматичність лікування, до того ж, ця операція протипоказана при атонічних і спастично-атонічних станах капілярів, при відсутності ефекту при блокуванні гангліїв, повній непрохідності підколінної артерії, при показнику реактивної гіперемії більше 3 хвилин і функціональній недостатності колатералей. В основу корисної моделі поставлене завдання створення удосконаленого способу лікування хронічних оклюзуючих захворювань артерій, який дозволяє при ефективному лікуванні зменшити його складність і травматичність шляхом загального і місцевого впливу на організм озонотерапією. Поставлене завдання вирішується тим, що в способі лікування хронічних оклюзуючих захворювань артерій, який включає усунення несприятливих атерогенних факторів, усунення спазму судин, покращення метаболізму, зняття больового синдрому, нормалізацію процесів згортання і реологічних властивостей крові, згідно з корисною моделлю щоденно внутрішньовенно вводять озонований фізіологічний розчин з кількістю 200,0-400,0мг і концентрацією розчиненого в ньому озону, яка поступово підвищується від 1,0±0,2мг/л до 3,0±0,2мг/л з кроком підвищення в 0,3мг/л та подальшим її зменшенням до 1,0±0,2мг/л з тим самим кроком, притому одночасно з цим проводять блокаду периартеріальних поперекових симпатичних гангліїв у сполученні з периартеріальним муфтоподібним інєкційним введенням озоно-кисневої суміші в кількості 50-60см3 і концентрацією озону 4,0±0,5мг/л Доцільно додатково 1 раз на 4-5 днів з двох боків паравертебрально вводити 30-40мг озонованого фізіологічного розчину з концентрацією розчиненого в ньому озону 3,0±0,5мг/л загальною кількістю 3-5 процедур. Доцільно також чередувати параентеральні озоно-кисневі блокади з поперековим епідуральнопаранефральним введенням озонованого фізіологічного розчину в параганглеарний простір поперекового відділу симпатичного стовбура. Проведення лікування судин внутрішньовенним введенням озонованого фізіологічного розчина дозволяє відтворити багатофакторний патогенетичний лікувальний вплив, діючи подібно антибіотикам на широкий спектр мікрофлори, в той же час виключити побічні ефекти. Озон є індуктором інтерферону. Покращуючи мікроциркуляцію і периферичний кровообіг, відновлюючи кисневотранспортну функцію крові, озонування ліквідує явища гіпоксії, здійснює виражений дезинтоксикаційний і імуномоделюючий вплив. Крім комплексного протизапального і антиалергічного впливу, озон і його препарати приводять до стійкого анальгетичного ефекту за рахунок дії на периферичні нервові закінчення і окиснення алгопептидів (медиаторів болю), а також відновлення балансу між процесами перекисного окиснювання ліпідів і антиоксидантної системи (Тондій Л.Д., Ганічев В.В., Козін Ю.І. Основні принципи та методи озонотерапії в медицині. Посібник для лікарів.- X.ХМАПО МОЗ України.- 2001.) 5 48136 Заявнику невідоме введення озонованого фізіологічного розчину, зазначеним чином з метою лікування хронічних оклюзуючих захворювань артерій. Спосіб виконують наступним чином. Озонований фізіологічний розчин для внутрішньовенної інфузії готують індивідуально для кожного хворого таким чином. Через фізіологічний розчин пропускають впродовж 15-20 хвилин озонокисневу суміш з концентрацією озону, яка поступово підвищується від 5мг/л до 35-40мг/л з кроком 3-4мг/л, а потім знижують її з тим самим кроком до вихідного рівня. В наступному отриманий розчин використовують для муфтоподібних інфільфільтрацій тканин, які оточують уражені артеріальні судини. На фоні комплексної консервативної медикаментозної терапії щоденно внутрішньовенно вводять 200,0400,0мг озонованого фізіологічного розчина з концентрацією розчиненого в ньому озону, яка поступово підвищується від 1,0±0,2мг/л до 3,0±0,2мг/л і кроком підвищення 0,3мг/л розчиненого озону, тобто 7-8 процедур. В наступному здійснюють зменшення дози розчиненого озону в фізіологічному розчині до 1,0±0,2мг/л з тим самим кроком. Одночасно з цим через день хворим проводять параартеріальні та поперекові блокади гангліїв симпатичної нервової системи озонокисневою сумішшю та озонованим фізіологічним розчином. Притому параартеріально муфтоподібно пункційно озонокисневу суміш вводять через день по 3,05,0см3 при концентрації в ній озону 4,0±0,5мг/л, загальним одноразовим об'ємом 5,0-6,0см3. Кількість таких процедур призначається в залежності Комп’ютерна верстка О. Рябко 6 від початкової визначеності і стійкості ангіоспазму та ішемізації тканин від 3 до 7. Ефективність і стійкість позитивного терапевтичного ефекту суттєво підвищується при чередуванні параентеральних озонокисневих блокад з поперековими епідурально-паранефральним введенням озонованого фізіологічного розчину в параганглеарний простір поперекового відділу симпатичного стовбура. Ін'єкційно в зоні костовертебрального кута до бокових поверхонь грудинно-поперекового відділу стовбура з обох боків, де розташовані вузли пограничного симпатичного стовбура, уводять озонований фізіологічний розчин в кількості 15,0-20,0мл з кожного боку при концентрації розчиненого в ньому озона 3,0±0,5мг 1 раз на 4-5 днів загальною кількістю процедур від 3 до 5. Отриманий стійкий і виявлений ангіоспастичний і анальгізуючий позитивний ефект з покращенням магістрального колатерального і мікроциркуляторного кровотока в ураженій кінцівці. Він, як ми вважаємо, обумовлений тим, що симпатичні волокна впливають на соматичну чутливість, пристосовуючи і адаптуючи напруження обмінних процесів і фізико-хімічні співвідношення в тканинах до їх функціональних потреб при недостатності кровообігу. Таким чином запропонований спосіб лікування хронічних оклюзуючих захворювань за рахунок загального і місцевого впливу на організм озонотерапії дозволяє при ефективному лікуванні зменшити його складність і травматичність, а також значно покращити стан хворих з цією патологією та досягти стійкої і довгострокової ( до 6-8 місяців) ремісії патологічного процесу. Підписне Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601