Спосіб визначення висоти стовпця крові для заданої об’ємної швидкості реанімаційної реперфузії при реанімації тварини

Спосіб визначення висоти стовпця крові для заданої об'ємної швидкості реанімаційної реперфузії при реанімації тварини, що передбачає використання донорського штучного кровообігу, який відрізняється тим, що визначають задану об'ємну швидкість реанімаційної реперфузії з урахуванням загального периферичного опору течії крові тварини-реципієнта, виходячи з величини об'ємної швидкості течії крові та середнього артеріального тиску до реанімації, за формулою: h=k1·v2·(Рдіаст+k2·(Рсист-Рдіаст))/v1, де h - висота стовпця крові, необхідна для створення об'ємної швидкості реанімаційної реперфузії (v2) у U 2 (19) 1 3 би створення заданого рівня об'ємної швидкості реанімаційної реперфузії при реанімації з використанням донорського штучного кровообігу. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі визначення необхідної висоти стовпця крові при проведенні реанімації тварини (собаки), який включає використання донорського штучного кровообігу, згідно корисної моделі, визначають задану об'ємну швидкість реанімаційної реперфузії з урахуванням загального периферичного опору течії крові тварини-реципієнта, виходячи з величини об'ємної швидкості течії крові та середнього артеріального тиску до реанімації, за формулою: h=k1·v2·(Рдіаст+k2·(Рсист-Рдіаст))/v1, де h - висота стовпця крові, необхідна для створення об'ємної швидкості реанімаційної реперфузії (v2) у тварини-реципієнта при реанімації з використанням методу донорського-штучного кровообігу, м; k1 - розрахунковий коефіцієнт, який відображає співвідношення між висотою стовпця крові (м) та тиском (мм рт. ст.), який він створює в артеріальній системі тварини-реципієнта; для собак k1=0,013м3/Н; v2 - задана об'ємна швидкість реанімаційної реперфузії, яку необхідно змоделювати в експерименті, мл/кг·хв; Рдіаст - діастолічний артеріальний тиск тварини-реципієнта до реанімації, визначений з допомогою манометрії, мм рт. ст.; k2 - коефіцієнт Wezler-Boger [3], k2=0,42; Рсист - систолічний артеріальний тиск твариниреципієнта до реанімації, визначений за допомогою манометрії, мм.рт.ст.; V1 - об'ємна швидкість течії крові у твариниреципієнта, визначена до реанімації (в стані спокою), мл/кг*хв. Суть корисної моделі полягає у тому, що висоту стовпця крові для заданої об'ємної швидкості реанімаційної реперфузії визначають за спеціальною формулою, за якою досліджувана характеристика знаходиться у прямопропорційній залежності від рівня систолічного та діастолічного артеріального тиску до проведення реанімації та заданого рівня об'ємної швидкості реанімаційної реперфузії; досліджувана характеристика знаходиться у обернонопорційній залежності від величини об'ємної швидкості течії крові тварини-реципієнта, визначеної в стані спокою. Спосіб виконується наступним чином. Визначення висоти стовпця крові для заданої об'ємної швидкості реанімаційної реперфузії проводять виходячи з формули: h=k1·v2·(Рдіаст+k2·(Рсист-Рдіаст))/v1, де h - висота стовпця крові, необхідна для створення об'ємної швидкості реанімаційної реперфузії (v2) у тварини-реципієнта при реанімації з використанням методу донорського-штучного кровообігу, м; k1 - розрахунковий коефіцієнт, який відображає співвідношення між висотою стовпця крові (м) та тиском (мм рт. ст.), який він створює в артеріальній системі тварини-реципієнта; для собак k1=0,013м3/Н; 48420 4 v2 - задана об'ємна швидкість реанімаційної реперфузії, яку необхідно змоделювати в експерименті, мл/кг*хв; Рдіаст - діастолічний артеріальний тиск тварини-реципієнта до реанімації, визначений з допомогою манометрії, мм рт. ст.; k2 - коефіцієнт Wezler-Boger [3], k2=0,42; Рсист - систолічний артеріальний тиск твариниреципієнта до реанімації, визначений за допомогою манометрії, мм.рт.ст.; V1 - об'ємна швидкість течії крові у твариниреципієнта, визначена до реанімації (в стані спокою), мл/кг*хв. Запропонований спосіб, на відміну від способу-прототипу, дозволяє отримати конкретне значення висоти стовпця крові, яке необхідне для створення заданого рівня об'ємної швидкості реанімаційної реперфузії та враховує вихідний рівень загального периферичного опору течії крові, який визначається за об'ємною швидкістю течії крові та систолічним і діастолічним артеріальним тиском тварини-реципієнта до реанімації (в стані спокою) з використанням методу донорського штучного кровообігу. Приклад: при проведенні експериментального дослідження планувалося реанімувати за допомогою методу донорського штучного кровообігу собаку з вихідним систолічним артеріальним тиском 115мм.рт.ст. та діастолічним артеріальним тиском 61мм.рт.ст. після 11-хвилинної клінічної смерті внаслідок фібриляції шлуночків. При цьому необхідно змоделювати об'ємну швидкість реанімаційної реперфузії на рівні 170мл/кг·хв. Перед моделюванням клінічної смерті та реанімації встановлено, що об'ємна швидкість течії крові у тварини-реципієнта в стані спокою становить 162мл/кг·хв. За запропонованою формулою було розраховано необхідну висоту стовпця крові: h=k1·v2·(Рдіаст+k2·(Рсист-Рдіаст))/v1= =0,013m3/Н·170мм.рт.ст.·(61мм.рт.ст.+0,42· ·(115мм.рт.ст.-61мм.рт.ст.))/162мл/кг·хв=1,14м. Підібрана тварина-донор укладена на висоту 1,14м вище тварини-реципієнта. При проведенні реанімації за способом, що заявляється, у тварини-реципієнта вдалося досягти об'ємної швидкості реанімаційної реперфузії на рівні 168-174мл/кг·хв, тобто необхідна умова моделювання заданого рівня об'ємної швидкості реанімаційної реперфузії досягнута. За запропонованим способом було розраховано висоту стовпця крові у 15 дослідах по реанімації безпородних собак з допомогою методу донорського штучного кровообігу після перенесеної 10-15-хвилинної клінічної смерті внаслідок фібриляції шлуночків. В усіх випадках вдалося досягти необхідного рівня об'ємної швидкості реанімаційної реперфузії, який планувалося змоделювати в ході експерименту. При визначенні висоти стовпця крові, згідно способу-прототипу, у 16 дослідах по реанімації тварини-реципієнта за допомогою методу донорського штучного кровообігу після перенесеної 10-15-хвилинної клінічної смерті внаслідок фібриляції шлуночків - у 5 випадках не вдалося досягти необхідного рівня об'ємної швидкості реа 5 48420 німаційної реперфузії, який планувалося змоделювати в ході експерименту. Література. 1. Колпаков Є.В., Яновський В.Д., Лановенко І.І. Оживлення тварин після клінічної смерті шляхом включення її кровообіг в кровообіг нормальної тварини // IX з'їзд укр. фізіол. товариства. - К., 1972. - С.179. Комп’ютерна верстка О. Рябко 6 2. Лановенко І.І., Яновський В.Д., Лявинець А.С. Оживлення організму після тривалої клінічної смерті від асфіксії з допомогою методу штучного кровообігу С.С. Брюховенка // Фізіол. журн. - 1972. - Т.22, №6. - С.803-810. 3. Савицкий Н. Н. Биофизические основы кровообращения и клинические методы изучения гемодинамики // Ленинград: «Медицина», 1974. 312с. Підписне Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601