Спосіб реанімації при операції на відкритому серці

Винахід відноситься до медицини, здебільшого до стимулювання роботи серця, та може бути використаним в реаніматології, анестезіології при виникненні асистолічних станів під час оперативних втручань до серця. Відомий спосіб реанімації при операції на відкритому серці, що містить проведення штучної вентиляції легень, відкритого масажу серця, постоклюзійної гемодилюції та медикаментозної стимуляції кровообігу, наприклад в умовах безперфузійної гіпотермії [1,2]. Відоме технічне рішення забезпечує відновлення серцевої діяльності майже у 93% випадків. Проте стримування подальшої ефективності протиставленого способу при використанні зв'язане з недостатніми проявами фармакологічної активності реанімаційних засобів, замалим часом відновлювального періоду серця та його навколишнього кровообігу [2]. До причини, що запобігає отриманню очікуваного технічного результату належить хаотичність напрямку штучної систоли. В основу винаходу поставлена задача розробити такий спосіб реанімації при операції на серці, який шляхом активації штучної систоли підвищує е фективність при використанні. Означений технічний результат досягається тим, що у відомому способі реанімації при операції на відкритому серці, що включає проведення штучної вентиляції легень, відкритого масажу серця, постоклюзійної гемодилюції та медикаментозної стимуляції, згідно з винаходом додатково при здійсненні масажу серця створюють напрямок штучної систоли з боків серця до міжшлуночкової перегородки та з його верхівки до основи. Підвищення фармакологічної активності реанімаційних засобів, скорочення часу відновлювального періоду серця, а також часу відновлення його навколишнього кровообігу досягають завдяки, тому, що вектор штучної систоли. направленої з боків серця до міжшлуночкової перегородки та з його верхівки до основи співпадає з переважним напрямком ходу найменших вен серця, а саме судин В'єсена-Тебезія, а від того, скидає кров безпосередньо до камер серця з обходом вінцевого синусу та сприяє більш ефективному дренуванню крові з міокарду. Тож, на відміну від прототипу пропонується використання встановленої закономірності зменшення часу відновлювального періоду серця та відновлення адекватного кровообігу, як результат належного направлення штучної систоли, що з підвищеною точністю може бути застосованим під час виконання реанімаційних заходів при операціях на відкритому серці. Додатковою перевагою винаходу прототипом є зниження частоти виникнення подальших ускладнень. Отже, сукупність відмітних ознак запропонованого рішення задачі не випливає з рівня техніки, що встановлений заявником, і має причинно-слідчий зв'язок з очікуваним технічним результатом. Спосіб реанімації при операції на відкритому серці виконують у наступній послідовності. В разі виникнення асистолії під час оперативного втручання до порожнини грудної клітини з відкритим доступом до серця чи при закінченні основного етапу операції на останньому (з приводу вад, ангіопластики, травми грудної клітини з ушкодженням серця, тощо) хворому виконують штучн у вентиляцію легень, відкритий масаж серця, постоклюзійну гемодилюцію та проводять медикаментозну стимуляцію. При цьому серце стискують в напрямку від боків серця до його міжшлуночкової перегородки та від верхівки до його основи, наприклад з частотою 60-80 стискань на хвилину Приклад. Хворий Д. 6 років. Діагноз: дефект міжшлуночкової перетинки. Після проведення операції з приводу закриття дефекту міжшлуночкової перетинки для відновлення серцевої діяльності під загальним знеболюванням проводили штучну вентиляцію легень та відкритий масаж серця. Останній супроводжували стискуванням серця в напрямку від його боків серця до міжшлуночкової перетинки, а також від верхівки до основи серця з частотою 60-80 стискань на хвилину, до відновлення серцевої діяльності. Тривалість оперативного втручання становила 45 хвилин, зупинки кровообігу - 25 хвилин, часу відновлювального періоду серця - 25 секунд, відновлення адекватного кровообігу - 15 хвилин. Післяопераційний період відбувався без ускладнень. Таким чином, штучна активація систоли, здебільшого за рахунок впливу від боків серця до міжшлуночкової перетинки та від верхівки останнього до основи забезпечила підвищення ефективності реанімації під час проведення масажу на відкритому серці. Це зумовлене покращенням фармакологічної активності реанімаційних засобів на 4-5%, скороченням часу відновлювального періоду серця на 10-15%, часу відновлення його навколишнього кровообігу на 5-10 %, а також частоти виникнення подальших ускладнень на 5-10%. Додатково запропоноване рішення задачі при відновленні серцевої діяльності та адекватного кровообігу при операціях на відкритому серці, усуненні асистолічних станів відзначається простотою та оперативністю здійснення. У відповідності з вищенаведеними твердженнями можливо дійти висновку про те, що здійснення способу реанімації при операції на відкритому серці сприяє покращенню ефективності результатів за допомогою відомих з рівня техніки засобів (прийомів) при використанні в реаніматології та анестезіології, що інформує про відповідність об'єкта критерію ”промислова придатність”. Джерела інформації: 1. А.с. 2067877. Способ реанимации при операциях на открытом сердце в условиях безперфузионной гипотермии / Литасова Е.Е., Беляев A.M., Ломиворотов В.М., Жданов Г.П., Караськов A.M., Шунькин А.В., Цветковская Г.А., Князькова Л.Г., Карпова И.В., Волков A.M. (RU). - 1996. 2. Литасова Е.Е., Ломиворотов B.M., Постанов В.Г. Безперфузионная углубленная гипотермическая защита. Новосибирск, Наука, Сиб. отделение. 1988. 206с.