Спосіб закріплення полімеру на циліндричній поверхні

Спосіб закріплення полімеру на циліндричній поверхні за допомогою сформованого регулярного рельєфу, який відрізняється тим, що на циліндричну поверхню електроконтактним способом наноситься дріт у вигляді металевого каркасу з проміжками між витками, а полімер наноситься способом лиття під тиском, причому крок між витками визначається за формулою: 2 1 1 d1 2 2d1 1 1 h d2 d1 ; 1 h ; d2 - зовнішній діаметр; d1 - внутрішній діаметр; - коефіцієнт, що враховує частину тепла, яке розсіюється; - коефіцієнт, що враховує частину тепла, яке відводиться через циліндричну поверхню із зони тертя; 1 - теплопровідність матеріалу основи деталі; 2 - теплопровідність полімерного матеріалу; 3 - теплопровідність матеріалу дроту; 1 - товщина полімерного покриття над дротом; a, h - відповідно ширина і висота навареного дроту. 2 1 a, U 1 2 де 1 2 де 2 1 2 2 1 1 1 2d1 1 a, d1 2 1 1 h d2 d1 ; h ; d2 - зовнішній діаметр; d1 - внутрішній діаметр; - коефіцієнт, що враховує частину тепла, яке розсіюється; - коефіцієнт, що враховує частину тепла, яке відводиться через циліндричну поверхню із зони тертя; 1 - теплопровідність матеріалу основи деталі; UA 3 1 b (11) Поставлена задача вирішується тим, що на циліндричну поверхню електроконтактним способом наноситься дріт у вигляді металевого каркасу з проміжками між витками, а полімер наноситься способом лиття під тиском, причому крок між витками визначається за формулою: (19) Корисна модель відноситься до машинобудування, а саме до відновлення циліндричних поверхонь деталей. Найбільш близьким рішенням є спосіб [1] закріплення полімеру на металевому корпусі підшипника, який включає нарізання канавок прямокутного перерізу на поверхні підшипника. Потім в середині виступів нарізають канавку трикутного профілю. При цьому стінки виступів відгинаються всередину канавок прямокутного перерізу. Останні при цьому будуть частково завальцьованими. Після нарізання канавок корпус підшипника поміщають в прес-форму, де відбувається заповнення полімером всіх пустот. Недоліком даного способу є не достатня швидкість відведення тепла із зони тертя. Метою даної корисної моделі є підвищення ресурсу циліндричних поверхонь деталей шляхом збільшення надійності і міцності зчеплення полімеру на робочій поверхні та підвищення швидкості відведення тепла із зони тертя. 50015 (13) 3 1 1 2 b 2 3 50015 2 - теплопровідність полімерного матеріалу; 3 - теплопровідність матеріалу дроту; 1 - товщина полімерного покриття над дро том; a, h - відповідно ширина і висота навареного дроту. На фіг. 1 зображено фрагмент валу з нанесеним дротом у вигляді металевого каркасу; фіг. 2 фрагмент валу з нанесеним полімерним покриттям; фіг. 3 - розрахункова схема проміжку між витками металевого каркасу для трибосполучення "вал - втулка". Спосіб здійснюється завдяки конструкції, яка складається з 1 - циліндрична поверхня; 2 - металевий каркас з проміжками між витками; 3 - полімер; 4 - втулка. Спосіб, що заявляється, здійснюється наступним чином. На циліндричну поверхню 1 електроконтактним способом (фіг. 1) наноситься дріт у вигляді металевого каркасу 2 з проміжками між витками b, a полімер 3 наноситься способом лиття під тиском (фіг. 2), причому крок між витками для трибосполучення (фіг. 3) вал - втулка 4 визначається за формулою: 3 1 де 2 1 2 1 2 b 2 1 1 1 2d1 1 a, d1 2 1 1 h d2 d1 ; h ; d2 - зовнішній діаметр; d1 - внутрішній діаметр; - коефіцієнт, що враховує частину тепла, яке розсіюється; - коефіцієнт, що враховує частину тепла, яке відводиться через циліндричну поверхню із зони тертя; 1 - теплопровідність матеріалу основи деталі; 2 - теплопровідність полімерного матеріалу; 3 1 том; - теплопровідність матеріалу дроту; - товщина полімерного покриття над дро 4 a, h - відповідно ширина і висота навареного дроту. Дана конструкція покриття є комбінованою полімерометалевою. Металева складова дає можливість підвищити швидкість відведення тепла із зони тертя. Приклад. Нехай маємо сполучення "вал - втулка". З зони тертя через відновлений вал полімерним покриттям відводиться потік тепла на ділянці поверхні шириною а+b: 2 a b 2 T Qn 1 , d1 ln d2 2 0 де алу; 2 - теплопровідність полімерного матері - коефіцієнт, що враховує частину тепла, яке розсіюється; 1 - товщина полімеру; d - діаметр валу; T - зміна температури в зоні тертя. У випадку комбінованого полімерометалевого покриття за даним способом відведений потік тепла дорівнює: 1 2 Qnм b 2 a 3 , d ln d1 2h 2 де a, h - висота та ширина навареного дроту; 1 - товщина полімеру над дротом; 3 - теплопровідність матеріалу дроту. Порівняння теплових потоків, при h дає наступний вираз: Qnм b 2 a 3 a 3 2 1 . Qn a b 2 a b 2 Оскільки 2 3 , то маємо, що 1 0, Qnм Qn 1, тобто істотно інтенсифікується процес тепловідводу із зони тертя комбінованим полімерометалевим покриттям у порівнянні з полімерним покриттям. Джерела інформації 1. А. с. 1539411 СССР, МКИ3 F 16 С 33/20. Опубл. 30.01.90, Бюл. № 4. 5 Комп’ютерна верстка Г. Паяльніков 50015 6 Підписне Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601