Спосіб прогнозування прогресування діабетичної ретинопатії

Спосіб прогнозування прогресування діабетичної ретинопатії, що полягає у визначенні в периферичній крові імунологічних показників, який відрізняється тим, що визначають значення рівня інтерлейкінів: ІЛ-І пг/мл; ІЛ-6 пг/мл та ІЛ-4 пг/мл; ІЛ-10 пг/мл і, якщо ІЛ-І 1,1 пг/мл; ІЛ-6 7,0 пг/мл та ІЛ-4 2,7 пг/мл; ІЛ-10 79,7 пг/мл, прогнозують прогресування діабетичної ретинопатії. (19) (21) u201005207 (22) 28.04.2010 (24) 11.10.2010 (46) 11.10.2010, Бюл.№ 19, 2010 р. (72) НАУМЕНКО ВОЛОДИМИР ОЛЕКСАНДРОВИЧ, МЕТЕЛІЦИНА ІРИНА ПЛАТОНІВНА, БЕЛЯЄВ ВАЛЕРІЙ ДМИТРОВИЧ (73) ДЕРЖАВНА УСТАНОВА "ІНСТИТУТ ОЧНИХ ХВОРОБ І ТКАНИННОЇ ТЕРАПІЇ ІМ. В.П. ФІЛАТОВА АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ" 3 53666 В основу корисної моделі поставлена задача вдосконалення способу прогнозування прогресування (переходу від легкої стадії до розвинутої) діабетичної ретинопатії шляхом визначення і аналізу значень рівнів імунологічних показників (інтерлейкінів) та клінічної картини захворювання, за рахунок чого досягається можливість виділити групу хворих з високим ризиком прогресування хвороби, що дозволить визначити оптимальну тактику лікування даних пацієнтів. 4 Поставлена задача вирішується тим, що у способі прогнозування прогресування діабетичної ретинопатії, який полягає у визначенні в периферичній крові імунологічних показників, стосовно корисній моделі визначають значення рівня інтерлейкінів: ІЛ-1 пг/мл; ІЛ-6 пг/мл та ІЛ-4 пг/мл; ІЛ-10 пг/мл і, якщо ІЛ-1 1,1 пг/мл; ІЛ-6 7,0 пг/мл та ІЛ-4 2,7 пг/мл; ІЛ-10 79,7 пг/мл, прогнозують прогрессування діабетичної ретинопатії. Причинно-наслідкові зв'язки. Причина Визначення в периферичній крові хворих діабетичною ретинопатією рівня про- і протизапальних запальних цитокінів (ІЛ-1 , ІЛ-6 та ІЛ-4, ІЛ-10) Переваги розробленого способу прогнозування прогресування діабетичної ретинопатії складаються з того, що досягається можливість виділити групу хворих з високим ризиком прогресування хвороби для визначення оптимальної тактики лікування даних пацієнтів. Технічний результат, який може бути отриманий при реалізації винаходу складається з того, що визначено порогові значення рівня інтерлейкінів: ІЛ-1 1,1 пг/мл; ІЛ-6 7,0 пг/мл та ІЛ-4 2,7 пг/мл; ІЛ-10 79,7 пг/мл, які можуть бути критерієм прогнозування прогресування діабетичної ретинопатії. Практична реалізація цього способу можлива в умовах як стаціонару, так і в амбулаторних умовах. Опис способу. Спосіб прогнозування прогресування діабетичної ретинопатії здійснюється наступним чином: 1. Хворого обстежували наступним чином: пацієнтам проводили офтальмологічне обстеження (візометрія, тонометрія, біомікроскопія, офтальмоскопія з розширенням зіниці, біомікроофтальмоскопія, фотографирование глазного дна на модифицированном ретинофоте фирмы Carl Zeiss); обстеження проводили тричі з інтервалом в 6 місяців. 2. Імунологічне обстеження включало визначення в плазмі крові хворих рівнів інтерлейкинів 1 , 4, 6, 10 імуноферментним методом з використанням тест-систем та відповідних інструкцій по застосуванню наборів реагентів для кількісного визначення людських інтерлейкинів в біологічних рідинах людини та культуральних середовищах. 3. Для цього у хворого вранці натще з кубертальної вени за допомогою стерильного одноразового шприцу беруть 5 мл крові у стерильну суху пробирку. Із крові отримують сироватку, яку використовують для визначення рівня цитокінів. Порівнюють отримані дани рівнів інтерлейкінів з клінічною картиною діабетичної ретинопатії. Якщо рівень цитокінів, що досліджували, дорівнює чи перевищує наступні значення ІЛ-І 1,1 пг/мл; ІЛ-6 7,0 пг/мл та ІЛ-4 2,7 пг/мл; ІЛ-10 79,7 пг/мл відповідно прогнозують прогресування діабетичної Наслідок Дозволяє при значеннях ІЛ-1 1,1 пг/мл; ІЛ-6 7,0 пг/мл та ІЛ-4 2,7 пг/мл; ІЛ-10 79,7 пг/мл в периферичній крові хворих діабетичною ретинопатією прогнозувати прогресування цього захворювання ретинопатії. Клінічні дослідження проведені в ДУ "Інститут очних хвороб та тканинної терапії ім. В.П. Філатова" АМН України та в Закарпатській обласній клінічній лікарні ім. А. Новака. Конкретний приклад 1. Хвора К. 1929 року народження, амбулаторна карта № 5096, поступила в ендокринологічне відділення ЗОКЛ ім. А. Новака м. Ужгорода 08.04.2009 року, де була оглянута офтальмологом та виставлено діагноз: препроліферативна стадія діабетичної ретинопатії, ексудативно-геморагічна форма, частковий гемофтальм, незріла катаракта на обох очах. Цукровий діабет 1 типу середньої ступені важкості в стадії субкомпенсації. Супутні захворювання ІХС, кардіосклероз атеросклеротичний, серцева недостатність 1 ст. Гострота зору на правому оці 0.02 не корегувалась, гострота зору лівого ока 0.05 не корегувалась. Оба ока у данної пацієнтки без ознак запалення, часткове помутніння кришталиків, плаваючі помутніння в скловидному тілі, на очному дні відмічалась наявність більш, ніж 20 крововиливів в кожному з чотирьох квадрантів, інтраретинальні мікросудинні аномалії в одному або більше квадрантах. Очний тиск в межах норми. Хвора отримувала рекомендоване ендокринологом гіпоглікемічне, гіпотензивне та судинноукріплююче лікування. Рівень інтерлейкінів у данної пацієнтки був: ІЛІ - 3,3 пг/мл; ІЛ-6 -11,4 пг/мл та ІЛ-4 - 4,7 пг/мл; ІЛ10 - 101,8 пг/мл. Хворій рекомендовано проведення лазеркоагуляції сітківки на обох очах, від якої хвора категорично відмовилась. При повторному огляді через 6 місяців об'єктивно у хворої відмічалось: гострота зору правого ока 0.01 не корегувала, гострота зору лівого ока 0.02 не корегувала, оба ока без ознак запалення, часткове помутніння кришталиків, плаваючі помутніння в скловидному тілі частково зменшились, на очному дні відмічалась наявність більш, ніж 20 крововиливів в кожному з чотирьох квадрантів, наявність інтраретинальних мікросудинних аномалій в одному або більше квадрантах, ділянки неоваскуляризації на ДЗН та по ходу судин. Очний тиск в межах норми. 5 53666 Хворій виставлено діагноз: проліферативна стадія діабетичної ретинопатії, неоваскулярногеморагічна форма, незріла катаракта, частковий гемофтальм на обох очах. Рекомендована лазеркоагуляція сітківки на обох очах, від якої хвора категорично відмовилась. Рівні інтерлейкінів у данної пацієнтки був: ІЛ-І - 3,3 пг/мл; ІЛ-6 - 11,5 пг/мл та ІЛ-4 - 4,8 пг/мл; ІЛ10 -105,4 пг/мл. При заключному огляді данної пацієнтки через 12 місяців у хворої відмічалось зниження гостроти зору на правому оці до правильної світло проекції, на лівому оці до 0.01, не корегувалось. Оба ока без ознак запалення, часткове помутніння кришталиків, плаваючі помутніння в скловидному тілі частково зменшились, на очному дні відмічалась наявність більш, ніж 20 крововиливів в кожному з чотирьох квадрантів, наявність інтраретинальних мікросудинних аномалій в одному або більше квадрантах, виражена неоваскуляризація на ДЗН та по ходу судин. Очний тиск в межах норми. Діагноз: проліферативна стадія діабетичної ретинопатії, неоваскулярно-геморагічна форма, незріла катаракта, частковий гемофтальм на обох очах. Рекомендована лазер коагуляція сітківки на обох очах, від якої хвора категорично відмовилась. Рівень інтерлейкінів у данної пацієнтки був: ІЛ1 - 3,0 пг/мл; ІЛ-6 -11,7 пг/мл та ІЛ-4 - 5,0 пг/мл; ІЛ-10 - 108,1 пг/мл. Конкретний приклад 2. Хворий Ш. 1953 року народження, амбулаторна карта № 4625, поступив в ендокринологічне відділення ЗОКЛ ім. А. Новака м. Ужгорода 31.03.2009, де був оглянутий офтальмологом та виставлено діагноз: Непроліферативна стадія діабетичної ретинопатії, геморагічна форма на обох очах. Цукровий діабет 11 типу середньої ступені важкості в стадії субкомпенсації. Супутні захворювання: ІХС, кардіосклероз атеросклеротичний, міокард іопатія. Гострота зару на правому оці 1.0 , гострота зору лівого ока 1.0. Оба ока у даного пацієнта: без ознак запалення, оптичні середовища прозорі, на очному дні відмічалась наявність тільки мікроаневризми, без крововиливів в сітківку, атрофічних вогнищ та неоваскуляризації. Очний тиск в межах норми. Хворий отримував рекомендоване ендокринологом гіпоглікемічне, Комп’ютерна верстка Д. Шеверун 6 гіпотензивне та судинноукріплююче лікування. Рівень інтерлейкінів у даного пацієнта був: ІЛІ - 0,0 пг/мл; ІЛ-6 - 2,8 пг/мл та ІЛ-4 - 2,0 пг/мл; ІЛ10 - 3,3 пг/мл. При повторному огляді через 6 місяців об'єктивно у хворого не відмічалось погіршення зорових функцій, клінічної картини очного дна та загального стану. Рівень інтерлейкінів у даного пацієнта був: ІЛ1 - 0,0 пг/мл; ІЛ-6 - 2,5 пг/мл та ІЛ-4 - 2,9 пг/мл; ІЛ10 - 4,0 пг/мл. При заключному огляді через 12 місяців також об'єктивно у хворого не відмічалось погіршення зорових функцій, клінічної картини очного дна та загального стану. Рівень інтерлейкінів у даного пацієнта був: ІЛ1 - 0,0 пг/мл; ІЛ-6 - 3,6 пг/мл та ІЛ-4 - 2,5 пг/мл; ІЛ10 - 11,2 пг/мл. Було проведено дослідження 60 хворим з різними стадіями діабетичної ретинопатії. Усім хворим було проведено комплексне клінікофункціональне дослідження зорового аналізатора, імунологічне дослідження (інтерлейкіни) та клініколабораторне обстеження у ендокринолога. У 9 хворих вихідний рівень інтерлейкінів (ІЛ-1 - 4,4 пг/мл; ІЛ-6 - 14,2 пг/мл та ІЛ-4 - 4,2 пг/мл; ІЛ10 - 137,6 пг/мл) був вище, ніж середні показники (M±SD) по групі (ІЛ-1 - 1,3±2,0 пг/мл; ІЛ-6 - 7,2±6.7 пг/мл та ІЛ-4 - 2,8±1,0 пг/мл; ІЛ-10 - 52,3±59,2 пг/мл). У цих хворих протягом терміну спостереження виявлено прогресування стадії діабетичної ретинопатії за даними офтальмологічних досліджень. Пропонуємий спосіб дає змогу виявити пацієнтів з високим ризиком прогресування діабетичної ретинопатії та прогнозувати прогресування діабетичної ретинопатії. Факторами ризику прогресування діабетичної ретинопатії є підвищення в періферичній крові рівня про- та протизапальних цитокІнів: ІЛ-1 1,1 пг/мл (чувствительность теста 100 %, специфичность 92,3 %), ІЛ-6 7,0 пг/мл (чувствительность теста 88,9 %, специфичность 82,1 %), ІЛ-4 2,7 пг/мл (чувствительность теста 100 %, специфичность 92,3 %), ІЛ-10 79,7 пг/мл (чувствительность теста 100 %, специфичность 87,2 %). Підписне Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601