Спосіб діагностики ушкоджень та нестабільності гомілковостопного суглоба

Спосіб діагностики ушкоджень і нестабільності гомілковостопного суглоба, що полягає у визначенні положення гомілкових костей у дистальному 3 Відомі способи діагностики гомілковостопного суглоба дозволяють виконувати вимірювання, коли об'єкт нерухомий, однак основою стабільності функції будь-якого суглобу, в тому числі й дистального міжгомілкового, являється динамічна функція і стабільність, що забезпечуються еластичністю зв'язкового апарата. Інформацію про ці біомеханічні характеристики відомі способи не дають. В основу корисної моделі поставлена задача створити спосіб діагностики гомілковостопного суглоба, в якому за рахунок визначення динамічної функції дистального міжгомілкового зчленування забезпечується підвищення точності визначення пошкоджень та нестабільності гомілковостопного суглоба. Задача вирішується тим, що спосіб діагностики ушкоджень і нестабільності гомілковостопного суглоба, що полягає у визначенні положення гомілкових костей у дистальному відділі обох гомілок по різниці ширини суглобної щілини, відповідно корисній моделі, на виступаючі кісткові виступи щиколоток гомілки встановлюють основу, на якій закріплений датчик, реєструють переміщення гомілкових костей відносно одна до одної в різні фази руху стопи відповідно обох гомілок, при цьому визначають амплітуду зміни відстані між гомілковими кістками в різні фази руху й тривалість циклу роботи зчленування, за отриманими результатами оцінюють стан динамічної функції зчленувань. За рахунок установки на гомілковостопний суглоб основи з тензометричним датчиком одержують результати, які фіксуються у вигляді тензометричної кривої, що представляє собою амплітудну характеристику, сформовану в різні фази руху зчленування, а саме амплітуду зміни відстані між гомілковими костями в різні фази руху, а також тривалість циклу роботи повноцінного й травмованого зчленування гомілковостопного суглоба. Для визначення ушкодження й нестабільності гомілковостопного суглоба порівнюють вигляд та крутість передніх фронтів піків амплітуди на кривій, що отримана в результаті обстеження повноцінного й травмованого зчленування. Використання амплітудної характеристики забезпечує підвищення якісних оцінок дослідження зчленування, що дозволяє отримувати точні визначення ушкоджень та нестабільності гомілковостопного суглоба, що забезпечує достатній рівень інформативності для надійного та ефективного лікування. Спосіб здійснюється таким чином. На виступаючі кісткові виступи щиколоток обох гомілковостопних суглобів установлюють основу з розташованим на ній тензометричним датчиком. Вимір проводять у положенні стоячи. Після підключення тензодатчиків до системи «підсилювач-самопис» обстежуваний виконує синхронно цикли згинально-розгинальних рухів у гомілковостопних суглобах. У результаті обстеження повноцінного й травмованого зчленування одержують тензометричні криві, по яких аналізують амплітуду зміни відстані між гомілковими костями в різні фази руху й тривалість циклу роботи зчленування. Отримані кіль 53844 4 кісні результати після комп'ютерної обробки аналізують і порівнюють взаємне розташування й крутість передніх фронтів піків амплітуди на тензометричних кривих. Фіксується величина амплітуди зміни відстані між кістковими виступами щиколоток відповідно повноцінного зчленування h1 і травмованого h2. h1 Визначається коефіцієнт , що характеризує h2 побічно анатомічний стан зчленування. Потім по тим же кривим визначається тривалість циклу роботи відповідно повноцінного F1 і травмованого F2 зчленування. Обчислюється коеF1 фіцієнт , що характеризує побічно анатоміF2 чний стан зчленування. Залежно від отриманих значень проводиться аналіз стану динамічної функції зчленувань. При рівності показників α і β, коли α=1,0 і β=1,0 - обидва зчленування оцінюються як анатомічно й функціонально повноцінні. При α>1,0 і β=1,0 травмоване зчленування оцінюється як таке, що має анатомічну недостатність (часткове ушкодження зв'язувань синдесмозу) і лікування обмежуємо консервативним методом. При α>1,0 і β