Спосіб моделювання гострого розповсюдженого перитоніту

Спосіб моделювання гострого перитоніту, який здійснюється через інфікування очеревинної порожнини вмістом порожнистих органів травлення двома шляхами, який відрізняється тим, що 3 1. Спосіб громіздкий, потребує матеріальних затрат та часу для отримання та введення мікробної зависі. 2. Видовий склад мікроорганізмів, які знаходяться в суміші, що вводиться в очеревинну порожнину, не є аутомікрофлорою і не повністю відповідає спектру перитонеальної мікрофлори при перитоніті, оскільки останній в більшості випадків викликається ендогенними аеробно-анаеробними асоціаціями, які відрізняються у кожного індивідуума. 3. Запропонований авторами спосіб моделювання розповсюдженого перитоніту не передбачає створення зони найбільшого патологічного ураження - джерела тривалої мікробної контамінації очеревинної порожнини, наявність якого в значній частині випадків потенціює вираженість місцевих проявів перитоніту та спричиняє його прогресування. 4. Відсутність пошкодження порожнистого органу, який частіше всього є джерелом надходження інфікованого вмісту в очеревинну порожнину та ініціатором перитоніту, утруднює дослідження морфологічних змін його стінки, що виключає можливість розробки оперативних втручань, направлених на ліквідацію причини перитоніту. При розробці стандартизованої експериментальної моделі перитоніту схожої на перитоніт людини поставлені наступні задачі: 1. Розробити спосіб моделювання гострого перитоніту, який би передбачав ініціацію інтраабдомінальним джерелом ендогенних мікроорганізмів. 2. Розробити такий спосіб моделювання гострого перитоніту, який би передбачав розповсюдження патологічного процесу в усі відділи очеревини. Поставлена задача вирішується наступним чином: Після знечулення (внутрішньом’язовим введенням 5 мг на 100 г маси) каліпсолу виконується середина лапаротомія, знаходиться ілеоцекальний кут, від якого відступивши на 1см, товстою голкою в діаметрі 2 мм робиться прокол стінки сліпої кишки, після чого через просвіт голки заводиться катетер меншого діаметру 1,8 мм на 4-5 см у висхідну частину ободової кишки, голка видаляється, катетер фіксується до стінки сліпої кишки швом, вільний кінець виводиться в черевну порожнину. Далі внутрішньоочеревинно в різні відділи вводиться свіжеприготовлений (профільтрований через 4 шари марлі) 15 % розчин автокалу з розрахунку 0,5 мл на 100 грам маси щура. Рана пошарово ушивається. Розроблений спосіб моделювання розповсюдженого перитоніту має своє обґрунтування. Прокол стінки сліпої кишки та введення катетеру в товстий кишечник створює постійне інтраабдомінальне джерело інфекції, аналогічне деструктивним та запальним процесам, які мають місце при виникненні перитоніту у хворих. Наявність катетера сприятиме тривалому поступленню мікроорганізмів з просвіту кишківника в очеревинну порожнину, розвиток перифокального запалення стінки органу, тобто моделюється зона найбільшого па 54919 4 тологічного ураження - джерело тривалого інфікування очеревинної порожнини. Введення розчину автокалу в різні відділи очеревини створює розповсюдження автохтонної мікрофлори по всій очеревинній порожнині, що найбільше відповідає характеру розповсюдженого патологічного процесу у людей. Таким чином, головними відмінними (від прототипу) ознаками є: 1. Гострий перитоніт викликається автохтонними асоціаціями мікроорганізмів, здатними ініціювати розвиток внутрішньоочеревинного запального процесу, через інтраабдомінальне тривале вогнище інфекції подібного до запально деструктивного вогнища у людей. 2. Спосіб передбачає інфікування всіх відділів очеревини, що відповідає розповсюдженості патологічного процесу у людей. Розроблений спосіб моделювання гострого перитоніту апробований нами на 100 нелінійних щурах обох статей вагою 180-220г. Клінічно через добу після моделювання - щурі малорухливі, загальмовані, групуються в кутку клітки, виглядають в'ялими, апатичними до їжі, відмічається часте поверхневе дихання, сухість шкіри. Під каліпсоловим наркозом проводилась релапаротомія. При ревізії черевної порожнини візуально відмічалося, що паріетальна та вісцеральна очеревина тускла, гіперемована з відкладеннями фібрину. У всіх відділах черевної порожнини наявний мутний ексудат, відмічається вздуття кишківника з вялою перистальтикою. Макроскопічна картина відповідала гострому розповсюдженому фібринозно-гнійному перитоніту, паріетальна очеревина гіперемована, набрякла. Через катетер поступає кишковий вміст, серозна оболонка кишки біля катетера гіперемована, паретична, з нашаруванням ниток фібрину. Характер перитоніту - гнійно-фібринозний, розлитий. При мікробіологічному дослідженні перитонеального ексудату встановлено, що у ньому в етіологічно значимих концентраціях (10s і вище Ig КУО/мл) визначались такі мікроорганізми, як Е. colt. Streptococcus faecalis. Staphylococcus epidermidis, Bacteroides fragilis. При цитологічному дослідженні ексудату очеревинної порожнини виявлено велику кількість лейкоцитів, лімфоцитів та мікроорганізмів (Фіг.1). При гістологічному дослідженні виявлено чіткі морфологічні ознаки запального процесу. В стінках перфорованих органів визначались явища некрозу всіх шарів по краю отвору, набряк, лейкоцитарна інфільтрація та венозний стаз у сусідніх ділянках. Мезотелій паріетальної і вісцеральної очеревини був місцями десквамований. Сполучна тканина під мезотелієм була набряклою. В капілярах визначались явища сладжу, венозна гіперемія (Фіг.2). Процент ефективності відтворення цього патологічного стану становить 100%. Отже, використання запропонованого способу моделювання гнійного перитоніту забезпечує високий рівень відтворюваності моделі і технологічності процесу моделювання. 5 Комп’ютерна верстка Л. Литвиненко 54919 6 Підписне Тираж 26 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601