Спосіб лікування гнійних ран

Спосіб лікування гнійних ран, що включає промивання гнійної рани розчинами антисептиків та нанесення на ранову поверхню осмотичноактивних речовин з антимікробними властивостями, який відрізняється тим, що на ранову поверхню наносять аплікацію суміші гідрофільного та гідрофобного сорбентів з катіонними поверхневоактивними антисептиками. (19) (21) u201012631 (22) 25.10.2010 (24) 11.04.2011 (46) 11.04.2011, Бюл.№ 7, 2011 р. (72) ВІЛЬЦАНЮК ОЛЕКСАНДР АФАНАСІЙОВИЧ, ХУТОРЯНСЬКИЙ МИХАЙЛО ОЛЕКСАНДРОВИЧ (73) ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. М.І.ПИРОГОВА 3 тразвуковому дослідженні виявлялись порожнини заповнені гнійним вмістом. Після проведення хірургічної обробки гнійного вогнища всім хворим в післяопераційному періоді призначали лікування, яке включало дезінтоксикаційну терапію, парентеральне введення антимікробних засобів, відповідну коригуючу терапію при наявності супутньої патології. Оцінку ефективності лікування хворих в післяопераційному періоді проводили за динамікою змін загально-клінічних та лабораторних показників, динамікою змін мікробної забрудненості ран, очищення від некротичних тканин, цитологічного дослідження, появи грануляцій, епітелізації та змінами показників ендогенної інтоксикації, термінами перебування хворих в стаціонарі. Після розкриття гнійного вогнища проведене мікробіологічне дослідження показало, що у всіх хворих мікробна забрудненість ран була високою і сягала 108-109 КУО/г тканини, в середньому 6,7±0,2х108 КУО/г тканини. Дослідження мікрофлори гнійних вогнищ показало, що серед збудників патологічних процесів переважав S.aureus, який був виділений в 48 (55,2%) випадків, S.epidermidis - 27 (31,0 %), E.coli - 8 (9,2 %) та E.faecalis - у 4 (4,6 %) випадках. У вигляді монокультури мікроорганізми були виділені в 69 (79,3 %) випадків, а в 18 (20,7%) бактерії були виділені у вигляді асоціацій. Серед асоціацій найчастіше зустрічались асоціації S. aureus та S.epidermidis - у 10 (11,5 %) випадках, S.aureus та E.coli - у 4 (4,5 %) випадках, E.coli та S.epidermidis - у 4 (4,5 %) випадках. Післяопераційний період в основній групі хворих мав більш сприятливий перебіг. Загальноклінічні ознаки інтоксикації та температурна реакція організму незалежно від патологічного процесу в основній групі нормалізувались на 3 добу післяопераційного періоду і залишалась стабільними на всі послідуючі терміни спостереження. Тоді як в групі порівняння субфебрильна температура спостерігалась протягом 5-6 діб після операції. В основній групі хворих також відмічалась більш швидка, ніж в групі порівняння, нормалізація лабораторних показників крові та ендогенної інтоксикації (табл. 1). Наведені дані свідчать, що починаючи з 3 доби спостереження відмічалось зниження кількості лейкоцитів в периферійній крові, але ця тенденція була більш виражена у хворих основної групи, де показники лейкоцитозу були достовірно (р