Спосіб лікування гнійних ран

Винахід відноситься до медицини, а саме, до хірургії, і може бути використаний при лікуванні гнійнозапальних захворювань м’яких тканин. Відомі способи лікування гнійних ран, які включають хірургічну обробку рани, дренування раневої порожнини і місцеве застосування різноманітних антисептиків у вигляді розчинів або мазей [1,2,3] . Недоліком цих способів є тривалі терміни лікування гнійно-запальних захворювань. Найбільш близьким по технічній суті до способу, який заявляється, і прийнятим за прототип є спосіб лікування гнійних ран, який включає розкриття гнійного вогнища, видалення некротичних тканин, дренуванню раневої порожнини та її санацію розчином антисептиків [3]. Недоліком прототипу є те, що він не завжди забезпечує швидке заживления гнійної рани. Завданням винаходу є розробка такого способу лікування гнійних ран, який за рахунок додаткового місцевого застосування йод-дицерина забезпечував би скорочення термінів лікування гнівних ран. Поставлене завдання вирішується тим, що в способі лікування гнійних ран, який включає розкриття гнійного вогнища, видалення некротичних тканин, дренування раневої порожнини та її санацію розчином антисептиків, згідно винаходу, раневу поверхність додатково обробляють йод-дицерином, яким зволожують тампони і пухко тампонують порожнину рани один-два рази на добу до повного очищення рани. При обробці поверхні гнівної рани йод-дицерином виникають активні катіони йода, які реагують з мікроорганізмами. Взаємодіючи з фосфоліпідами, ліпополісахаридами, білками, полісахаридами мікроорганізмів і вірусів на їх поверхні і в оточуючи х структурах активні катіони йоду утворюють нерозчинні комплекси типу йодированих жирів та білків, що порушує транспорт, дихання, рецепцію та сприяє загибелі мікробних клітин, що і забезпечує швидке очищення гнійної рани. Йод-дицерин представляє собою багатокомпонентну суміш, до складу якої входять: йод кристалічний, 0,45-0,55%, диметилсульфоксид - 29-31%, гліцерин - до 100%. Спосіб здійснюють таким чином. Під місцевим чи загальним обезболюванням проводять розкриття гнійного вогнища і всіх гнійних затіків. Видаляють некротизовані тканини і забезпечують вільний відток раневого відділяємого. Рану промивають розчином антисептика, наприклад, фурациліну, 1% розчином димексиду чи натрію хлориду і п ухко тампонують марлевими серветками, змоченими йод-дицерином. Потім края рани по можливості зводять і накладають пов’язку з йод-дицерином. Пов'язку та серветки замінюють один-два рази на добу в залежності від стану рани. Лікування продовжують до повного очищення рани від некротизованих тканин, зникнення перифокального запалення, утворення повноцінних грануляцій, появи признаків епітелізації. Приклад. Хворий К., 1941р. народження, історія хвороби №4731, поступив до клініки 14.12.98р. із скаргами на біль в ікроножних м’язах лівої нижньої кінцівки при хотьбі через кожні 50-75м. Хворого обслідувано. Діагноз: облітеруючий атеросклероз судин лівої нижньої кінцівки ІІ стадії. 17.12.98p. виконана операція - лівостороння поперекова симпатектомія із доступу по C.Rob. На четвертий день після операції область післяопераційного рубця: набрякла, гіперемована, температура тіла 38,5°С. При пальпації область післяопераційного рубля хвороблива, визначається щільний інфільтрат. Шви зняли, відкрили гнійник, виділили більше, ніж 50мл гнійного ексудата, видалили некротизовані тканини і промили рану 1% розчином димексиду. Після цього порожнина рани пухко затампонували марлевими серветками, змоченими йод-дицерином. Краї рани звели і наклали пов’язку з йод-дицерином. Пов’язку і тампони змінювали кожні 12 годин. На 3-ю добу у хворого зник біль в області рани, зменшився перифокальний набряк, гіперемія оточуючих тканин. Рана очистилась на 70% поверхні. Ще через дві доби повне очищення рани. Були накладені вторинні шви і під йод-дицериновою пов’язкою рана зажила первинним натягом. На дев’ятий день шви зняли і хворого виписали на амбулаторне лікування за місцем проживання. Запропонований спосіб застосовували у 22 хворих з різноманітними абсцесами м’яких тканин. Терміни лікування в стаціонарі склали 9-10 днів. При лікуванні 22 аналогічних хворих за способом-прототипом терміни лікування склали 15 днів. Таким чином, порівняння з прототипом показує, що застосування запропонованого способу дозволяє скоротити терміни лікування гнівних ран.