Спосіб побудови контуру заготовки деталей верху взуття

Спосіб побудови контуру заготовки деталей верху взуття за допомогою графічного або графоаналітичного методу, причому результати розрахунків на основі графоаналітичного методу застосовуються для викреслювання контуру прийнятним способом, включаючи автоматизований з використанням комп'ютерної техніки, який відрізняється тим, що програмно або модельно з використанням, наприклад, комп'ютера будується прототип - індивідуальна колодка, яка сформована на основі типової, модифікованої з огляду на індивідуальні ознаки стопи, особливості облягання, в тому числі - з врахуванням гігієнічних факторів, модних відмінностей моделі та вимог процесу складання взуття; для прототипу геометрично встановлюється система абрисів: горизонтальна та фронтальна проекції сліду, фронтальна проекція носкової і п'яткової частин, причому всі абриси U 2 (19) 1 3 запропонованого алгоритму вирішення задачі побудови умовної розгортки колодки окрім іншого практично не допускає автоматизації процесу. Поставлене завдання розробки способу побудови контуру заготовки деталей верху взуття, який забезпечував би прийнятні точність та складність реалізації, автоматизацію процесу проектування вирішується за рахунок того, що програмно або модельно з використанням, наприклад, комп'ютера будується прототип - індивідуальна колодка, яка сформована на основі типової, модифікованої з огляду на індивідуальні ознаки стопи, особливості облягання, в тому числі - з врахуванням гігієнічних факторів, модних відмінностей моделі та вимог процесу складання взуття; для прототипу геометрично встановлюється система абрисів: горизонтальна та фронтальна проекції сліду, фронтальна проекція носкової і п'яткової частин, причому всі абриси описані аналітично як сукупність суцільних гладких кривих; за вісь розгортання вибирається пряма, яка з метою найменшого спотворення абрису фронтальної проекції носкової частини при розпрямленні перетинає його в носковій частині таким чином, щоб довжина ділянок абрису носкової частини над віссю розгортання приблизно дорівнювала довжині аналогічних ділянок під віссю; прототип перетинається системою площин, одночасно перпендикулярних до фронтальної площини та площини, яка є дотичною до нижньої поверхні прототипу в області пучка і п'ятки, встановлюються аналітичні описи абрисів цих перетинів, а також відстань між фронтальною площиною, яка проходить через вісь координат, і будь-якою точкою на кривій абрису поперечного перетину; криві абрисів перетинів в характерних перетинах розпрямляються у фронтальноперпендикулярну площину, яка проходить через вісь розгортання, а потім отримана фігура повертається в площину, паралельну горизонтальній; отримані точки кінців розпрямлених кривих абрисів перетинів з'єднуються плавною кривою, яка є контуром заготовки деталей верху взуття. Суть запропонованого винаходу пояснюється кресленням, в якому фрагмент а) демонструє процедуру формування прототипу та його базування, б) - послідовність розробки контуру заготовки деталей верху взуття. На кресленні відображені: 1 абрис фронтальної проекції сліду, 2 - те ж носкової частини, 3 - те ж задньої частини, 4 - прототип в повернутому базовому стані, 5 - базова опорна площина, 6 - абрис перерізу прототипу в певному характерному перетині, 7 - довільна (в даному випадку кінцева) точка абрису перерізу прототипу в характерному перетині, 8 - довільна точка (в даному випадку - кінцева) носкової частини прототипу, 9 - базова точка осі розгортання, 10 - пряма, яка з'єднує зовнішній та внутрішній пучки, 11 - абрис горизонтальної проекції сліду, 12 - контур заготовки деталей верху взуття, 13 - повернуте положення осі розгортання, 14 - вісь розгортання. Побудова контуру заготовки деталей верху виконується наступним чином. Реальна стопа, яка характеризується певними індивідуальними особливостями, модифікується в прототип. При цьому для формування його використовується система 60403 4 розмірних характеристик, в які можуть входити довжини носкової частини стопи ln, припуск носкової частини n, довжина носкової частини lн, висота підйому та кут нахилу носкової частини hн,н, висота каблука та кут підйому задньої частини hк,к, гігієнічний припуск г тощо, а також товщина конструктивних елементів устілки n, яка потім використовується для побудови еквідистантного до контуру заготовки деталей верху абрису реальної деталі. Перераховані характеристики можуть задаватись або розраховуватись на основі особливостей конкретних моделей взуття, а також з огляду на відомі з теорії проектування взуття співвідношення в її конструкції. Сформований прототип характеризується системою абрисів, які представляють собою суцільні гладкі криві: горизонтальної 11 та фронтальної 1 проекцій сліду, фронтальних проекцій носкової 2 і задньої 3 частин. Після побудови прототипу його повертають так, щоб він базувався на горизонтальній площині 5, доторкаючись до неї в області пучка і п'ятки (рис. а). На рис. б показана побудова контуру заготовки деталей верху взуття на прикладі двох точок: довільної точки (в даному випадку - кінцевої) носкової частини прототипу 8 та довільної (в даному випадку кінцевої) точки 7 абрису перерізу прототипу в характерному перетині. Вісь розгортання 14 проводиться таким чином, що співпадає з фронтальною координатною площиною і проходить через деяку точку 9 на фронтальній проекції носкової частини 2. Ця точка в залежності від моделі взуття може знаходитись на перпендикулярі до точки перетину відрізка 10, який сполучає внутрішній та зовнішній пучки, з віссю стопи (проходить в залежності від прийнятої теоретичної моделі через середину п'яткової частини та певну точку абрису сліду в носковій частині - наприклад, між першим та другим пальцями). Іншим варіантом положення точки 9 для деяких моделей взуття є приблизно середина довжини абрису фронтальної проекції носкової частини. Кут нахилу осі розгортання вибирається таким чином, щоб довжина ділянок абрису фронтальної проекції носкової частини над віссю приблизно дорівнювала аналогічному показнику ділянок під віссю. В цьому випадку добиваються мінімального спотворення контуру заготовки деталей верху взуття при розпрямленні носкової частини вздовж осі розгортання. Після розпрямлення, наприклад точка 8 буде знаходитись від точки 9 на відстані L1, характерний перетин, абрис якого 6 може бути описано аналітично, рівно як і всі інші абриси (цей варіант необхідний для автоматизованих методик застосування способу, що заявляється), аналогічно буде знаходитись від точки 9 на відстані L2 тощо. Потім вісь розгортання повертається в горизонтальне положення 13 і означені вище точки переносяться на горизонтальну проекцію (осі координат у і х). При відомому законі абрису перетину в довільній характерній точці 6 відповідно відома відстань від початку координат до будь якої точки абрису по твірній (для точки 7 це відстань L3). Ця відстань і відкладається на горизонтальній проекції. Плавна крива, яка з'єднує систему аналогічно знайдених точок і формує контур заготовки деталей верху 12. 5 60403 Таким чином, запропонований спосіб побудови контуру заготовки деталей верху взуття забезпечує прийнятні точність та складність реалізації, а також автоматизацію цього процесу. Процес побудови контуру може виконуватись за допомогою будь-якого з графічних методів або аналітично, причому результати розрахунків на основі аналітичної моделі застосовуються для викреслювання Комп’ютерна верстка Л. Ціхановська 6 контуру прийнятним способом, включаючи автоматизований. Джерела інформації: 1. Способ получения условной развертки поверхности колодки для обуви: Пат. 2086165 РФ, МПК A43D1/04 / O.К. Тулупов, Д.Р. Минц, Н.Б. Лейкис, М.А. Зеленая, (РФ). - 5047921/12; Заявлено 15.06.1992; Опубл. 10.08.1997. Підписне Тираж 24 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601