Спосіб захисту ґрунтів від водної ерозії

1. Спосіб захисту ґрунтів від водної ерозії, що полягає у створенні поперек схилу стокорегулюючих лісових смуг, їх обвалуванні по нижньому узліссі, створенні поперечних перемичок у міжряддях зі зміщенням одна відносно іншої, які сполучають із водоскидними проймами у валиках рядів для забезпечення поступового переливання 3 графічній карті, можливі переливи води через перемички та їх руйнування. В основу корисної моделі поставлено задачу удосконалення способу захисту ґрунтів від водної ерозії шляхом зміни схеми руху води у міжряддях лісосмуги, що дозволить запобігти руйнуванню перемичок. Вказана задача вирішується тим, що у способі захисту ґрунтів від водної ерозії, що полягає у створенні поперек схилів лісових смуг, їх обвалуванні вздовж нижнього узлісся та створенні поперечних перемичок, згідно з корисною моделлю, водоскидні пройми створюють у нижній за нахилом траси частині водопоглинальної ланки, що розташована між двома суміжними валиками та поперечними перемичками. Спосіб захисту ґрунтів від водної ерозії відрізняється тим, що відстань між перемичками розраховують залежно від розрахункової максимальної інтенсивності потенційного стоку талих вод з водозбірної площі між лісосмугами та гідравлічних характеристик міжряддя лісової смуги. Це дозволить запобігти переливання води через валики і перемички та їх руйнування. Порівняльний аналіз запропонованого способу та відомого показує, що спосіб, який заявляється, відмінний тим, що пройми у валиках рядів лісових смуг створюють не у верхній за нахилом траси частині водопоглинальної ланки, що розташована між двома суміжними валиками та перемичками, а у нижній, тобто перед нижніми перемичками кожної ланки. Ця ознака є необхідною і достатньою для здійснення корисної моделі. Суть корисної моделі пояснюється кресленням, де зображена ділянка лісової смуги у плані з перемичками у міжряддях та проймами у рядах; де водоскидні борозни 1 у наоранці 2 суміщені з перемичками 3, сформованими з вийнятого при створенні борозен 1 ґрунту; валики у першому 4 та всіх інших рядах 5 дерев лісосмуги; перемички у міжряддях лісосмуги 6; водоскидні пройми у другому та всіх інших валиках лісосмуги 7, напрям руху поверхневого стоку 8. Спосіб здійснюють наступним чином. Після висадки рядів лісової смуги роблять її обвалування по нижньому узліссі плугом з відвалюванням ґрунту до нижнього ряду. Після кількох років міжрядного обробітку ґрунту, внаслідок якого в лісовій смузі формується хвилястий поперечний профіль поверхні ґрунту, за топографічним планом визначають нахил траси лісової смуги. Виходячи з нахилу траси та параметрів поперечного перерізу міжряддя, визначають інтенсивність водовіддачі з снігу. На розрахунковій відстані однокорпусним плугом роблять водоскидні борозни 1 у наоранці 2 та валику 4 першого ряду з виходом борозни на поле. З вийнятого ґрунту формують перемички 3 поряд з борознами. На 2-3м вище борозен 1 за поздовжнім нахилом траси лісосмуги вручну роблять водоски 61543 4 дні пройми 7 у другому валику 5, а з вийнятого ґрунту між проймами 7 та борознами 1 формують перемички 6 у першому міжрядді. Аналогічно, зі зміщенням на 2-3м відносно пройм 7 у другому валику, роблять водоскидні пройми 7 у третьому валику 5, а з вийнятого ґрунту між проймами у другому та третьому валиках формують перемички 6 у другому міжрядді. Те ж саме роблять послідовно для всіх міжрядь та валів лісосмуги, включаючи і останній. На відміну від прототипу, відстані між борознами, перемичками або водоскидними проймами розраховують за формулою, яка ґрунтується не тільки на розмірі поздовжнього нахилу лісосмуги і параметрах поперечного перерізу її міжрядь, але й на параметрах розташування системи лісосмуг на схилі, інтенсивності надходження поталих вод та гідравлічних характеристиках потоків води, що формуються у міжряддях, що робить розрахунок набагато точнішим: 0,5 L=hbWI /Bi де h - середня глибина потоку води між валиками на початку його руху у першому міжрядді; b ширина міжряддя лісової смуги; W - швидкісна характеристика потоку; І - повздовжній нахил лісової смуги (тангенс куту); В - відстань між лісовими смугами або відстань до лісосмуги від вододілу; і - максимальна інтенсивність водовіддачі зі снігу при його таненні. У прикладі конкретного виконання способу, що наводиться, виходячи з висоти валиків 0,3м h=0,15м; ширина міжряддя b=3м; І=0,01; В=500м; 6 і=5мм/год. або 1,3·10- м/с; швидкісна характеристика потоку W при значенні гідравлічного радіусу потоку, який приблизно дорівнює h=0,15м, і коефіцієнті шорсткості n=0,04 за таблицею 7.6 (див. Справочник по гидравлике / Под ред. Большакова В.А. – К.: Вища школа, 1977.-280с.) дорівнює 0,75. Тобто L=48,6м. При виникненні поверхневого стоку талих або зливових вод він підходить до наоранки 2 та стікає за нахилом повздовж неї до борозен 1, заходить у них та стікає вздовж першого міжряддя до перемички 6 й починає перетікати через пройму 7 у друге міжряддя, а потім у наступні. При чотирьох рядах загальна довжина шляху води в лісовій смузі буде дорівнювати 146м, тобто створюються умови для її повного поглинання. При малому стоці вся вода поглинається, не доходячи до нижньої межі лісосмуги, а при великому стоці - надлишкова вода витікає з лісової смуги. Ефект від способу захисту ґрунтів від водної ерозії полягає у тому, що при його впровадженні виключаються переливи води через валики та перемички, а отже їх руйнування, внаслідок чого підвищується протиерозійна надійність лісових смуг. 5 Комп’ютерна верстка Н. Лиcенко 61543 6 Підписне Тираж 23 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601