Спосіб профілактики перинатальної віл-інфекції

Спосіб профілактики перинатальної ВІЛінфекції, що включає здійснення антиретровірус 3 спрямоване на забезпечення різновекторної інгібіції перинатальної ВІЛ-інфекції з досягненням сприятливих характеристик безпеки. При цьому використання комбінованих заходів разом із режимом і термінами їх застосування виявилося більш ефективним, насамперед за рахунок досягнення більшого рівня зниження вірусного навантаження. Сукупність заявлених ознак запропонованого рішення задачі запобігає порушення імунокомпетентних клітин і неадекватну відповідь на антигени, у вигляді гіпер- чи гіпопродукції антитіл, а від того зменшує концентрацію ВІЛ-антитіл, у відповідь на реплікацію вірусу імунодефіциту людини. Залучення до комбінації зідовудину та вірамуну у заданому дозовому режимі запропоновано вперше. Зідовудин, як представник групи нуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази, сприяє гальмуванню синтезу вірусної ДНК, завдяки конкуренції з транскриптазою ВІЛ як в імунній системі вагітної жінки, наприклад з 36 тижня, так і плоду, та пролонгує цим термін впливу ненуклеозидного інгібітора. Разом із цим, вірамун, як ненуклеозидний інгібітор зворотної транскриптази, зв'язується з її ферментом, руйнує останній та блокує синтез ДНК перинатальної ВІЛ-інфекції в організмі немовля у подальшому. Тож, деформація зворотної транскриптази на ранньому етапі розвитку плоду знижує вірусне навантаження на його імунну систему разом із стійкістю вірусу до вірамуну, а відтак зменшує ризик виникнення вертикальної трансмісії перинатальної ВІЛ-інфекції та інформує про підвищення ефективності її профілактики, наприклад на 93,3 %. Але спостерігалось, що двократний добовий вплив зідовудином, по 300 мг в кожній дозі, з 36 тижня вагітності жінки, і вірамуном, в одноразовій кількості 2 мг/кг, на немовля, були найбільш оптимальними, бо не погіршували ефективності блокування синтезу вірусної ДНК, межували з отриманням сприятливих характеристик безпеки та забезпечували сприйнятливу ретроспективу циркуляції одноразової дози вірамуну в цій комбінації. Отже, сукупність ознак корисної моделі є суттєвою, оскільки має причинно-наслідковий зв'язок з очікуваним технічним результатом. Крім того, наведені твердження інформують про те, що спосіб профілактики перинатальної ВІЛ-інфекції відповідає критерію «новизна», бо не випливає явним чином з рівня техніки, який був встановлений заявником. Додаткові переваги заявленого вирішення задачі над прототипом полягають в прискоренні зникнення материнських антитіл і можливості верифікації ВІЛ-статусу у новонароджених. На кресленні надана діаграма динаміки процесів елімінації ВІЛ-антитіл у дітей на тлі антиретровірусної хіміопрофілактики перинатальної ВІЛінфекції досліджуваної груп її носіїв. Спосіб профілактики перинатальної ВІЛінфекції реалізують у наступній послідовності. З 36 тижня вагітності жінці призначають зідовудин у кількості 300 мг двічі на добу. Під час пологів антиретровірусну профілактику зідовудином продовжують, уводячи його по 300 мг кожні 3 го 62240 4 дини, блокуючи синтез вірусної ДНК. Для блокування синтезу ДНК перинатальної ВІЛ-інфекції в імунній системі немовля в перші 72 години його життя одноразово вводять вірамун у кількості 2 мг/кг. У відповідності з цим комплексний вплив різновекторними нуклеозидними і ненуклеозидними інгібіторами дозволяє запобігти передачу ВІЛ від матері до дитини, а саме – знизити виникнення ризику вертикальної трансмісії перинатальної ВІЛінфекції більше, ніж на 93 %. Для експериментальної перевірки можливості відтворення способу та підтвердження технічного результату, що заявляється, внаслідок використання комбінації противірусних препаратів з різними механізмами патогенетичної дії були обстежені 30 ВІЛ-інфікованих вагітних та їх дітей. Усі досліджувані були розподілені на 2 групи порівно. Жінки та діти І групи отримували противірусні препарати, а в II контрольній групі противірусна профілактика не провадилася. Обстеження груп вагітних і дітей включало клінічні та біохімічні дослідження. У сироватці крові імуноферментним шляхом визначали наявність і кількість збудників СНІД-асоційованих інфекцій, наприклад, пневмоцистозу, цитомегаловірусу, токсоплазмозу тощо. Оцінку імунного статусу здійснювали за показниками клітинного та гуморального імунітету шляхом розеткоутворення та радіальної імунодифузії в агарі. Характер бактеріальних інфекцій визначали при дослідженні патогенних бактерій та грибків висівів із ротової порожнини, носу та кишечнику. Обстеження новонароджених включало визначення ВІЛ статусу при дослідженні ВІЛ антитіл у пуповидній крові імуноферментним шляхом. Верифікацію діагнозу ВІЛінфекції у матері та дитини проводили в умовах референт-лабораторії Київського НДІ епідеміології та інфекційних хвороб, в період народженості немовля, через 6, 9 ,12 і 18 місяців. Результати досліджень обробляли шляхами варіаційної та непараметричної статистичної обробки з використанням загальновідомих критеріїв Стьюдента, Вілкоксона-Манна-Уітні та Фішера. Ефективність запропонованого вирішення задачі оцінювали за динамікою клітинно-лабораторних і антропометричних показників. Антиретровірусну хіміопрофілактику перинатальної ВІЛ-інфекції розпочинали у жінок І групи з 36 тижня вагітності. Вводили зідовудин у кількості 300 мг двічі на добу у період вагітності, а під час пологів - по 300 мг кожні 3 години. Новонароджені діти з І групи отримували одноразові 2 мг/кг дози вірамуну в перші 72 години життя. Після проведення комплексу вищезазначених заходів клінічні симптоми та лабораторні маркери гострого періоду СНІД-асоційованих хвороб (токсоплазмоз, пневмоцистоз, прогресування цитомегаловірусної інфекції) у дітей були відсутні. Спостерігалось, що після антиретровірусної хіміопрофілактики рівень ВІЛ-антитіл в сироватці крові був суттєво зниженим. Як свідчить надана діаграма, рівень антитіл, що був виявлений у дітей віком до 12 місяців з І групи та підтверджений в остаточній верифікації ВІЛ-статусу на 12 місяці, поступово зникав в динаміці часу, внаслідок здійснення комплексу запропонованих профілактичних 5 62240 заходів. Після 18 місяців ВІЛ-негативні тести показали що лише у 6,7 % носіїв ВІЛ блокування синтезу ДНК перинатальної ВІЛ-інфекції не відбулося. В тім, у дітей з паралельної групи елімінація ВІЛантитіл відбулася після 18 місяців життя, а вертикальне інфікування від матері було встановлене серед них у 26,7 % випадків. Дослідження гуморального імунітету народжених дітей від ВІЛ-інфікованих матерів, дозволило встановити достовірну різницю імуноглобулінів М і статистично незначущі відмінності концентрацій імуноглобулінів А в обох групах, а індекс імуносупресії (Т-хелпери / Т-супресори) також мав достовірні різниці в групах та не відрізнявся від показників здорових дітей відповідного віку. 6 Отже, порівняння результатів ефективності профілактики перинатальної ВІЛ-інфекції за умов заявленого способу, що реалізується шляхом різновекторної інгібіції зворотної транскриптази за рахунок застосування препаратів нуклеозидного і ненуклеозидного типів (з різними механізмами патогенетичної дії), відомих на дату пріоритету, та відомих з рівня техніки об'єктів-аналогів дозволило дійти до висновку, що запропоноване рішення задачі запобігає передачу ВІЛ від матері до дитини більше, ніж у 93 % випадків (див. таблицю), що разом із можливістю його використання в імунології, вірусології, перинатології, акушерстві та гінекології інформує про відповідність критерію «промислова придатність». Таблиця Порівняння результатів профілактики перинатальної ВІЛ-інфекції Об'єкти та схеми профілактики немовля Засоби профілактики жінка під час вагітності 2 + + 1 Ніверопін Зідовудин Зідовудин Вірамун Джерела інформації: Комп’ютерна верстка Мацело В. Ефективність, % під час пологів 3 + + + 4 + + + 5 50,0 51,0 93,3 1. О. Быцало. Эпидемия ВИЧ в Украине // Здоровье Украины. - 2002. - № 11 - 22с. Підписне Тираж 23 прим. Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601