Спосіб комплексного трансвітреального втручання при лікуванні регматогенного відшарування сітківки з розривами сітківки будь-якої локалізації

Спосіб комплексного трансвітреального втручання при лікуванні регматогенного відшарування сітківки з розривами сітківки будь-якої локалізації, який включає вітректомію, лазерну коагуляцію розривів та газову тампонаду, який відрізняється тим, що при наявності верхніх розривів сітківки після вітректомії розпрямляють сітківку стерильним повітрям, видалення субретинальної рідини виконують виключно через власні розриви сітківки, 3 - гіпертензія ока чи вторинна глаукома; - емульгація олії; - проникнення її в тканини ока [Louisa Wickham et al. Immunopathology of intraocular silicone oil: enucleated eyes //Br. J. Ophthalmol (2007) 91, 253257; G. Lee et al. Penetrating keratoplasty for silicone oil keratopathy // Clinical & Experimental Ophthalmology (2001) 29, 303-306; Yang С et al. Cytotoxicity of silicone oil on cultivated human corneal endothelium // Eye (2008) 22, 282-288]. Відомо, що альтернативним способом внутрішньої тампонади сітківки являється газова тампонада з використанням C4F8, C3F8, C2F6, SF6. Основними перевагами застосування газових сумішей є: - вищий коефіцієнт поверхневого натягу, що забезпечує надійніше утримання сітківки в правильному анатомічному положенні; - здатність самостійного всмоктування, що дає можливість уникнути повторної операції. У зв'язку з цим все частіше використовуються газові суміші в лікуванні РВС [Rizzo S, GenovesiEbert F, Belting С, et al. Long-term vitreous replacement with perfluorohexyloctane and silicone oil: preliminary reports of a multicentric study // Ophthalmologica. 2005; 219 (3):147-53]. Проте, невирішеною залишається проблема лікування РВС з нижніми розривами сітківки. Літературні дані свідчать про невисоку ефективність газових тампонад при нижніх розривах сітківки: за даними Dang Burgener et al первинний успіх складає всього 79 % [Dang Burgener NP, Petropoulos IK, Stangos AN, Pournaras CJ. Pseudophakic inferior retinal detachment or detachment with inferior breaks: clinical outcortie and recurrences after primary vitrectomy-gas // Klin Monatsbl Augeriheilkd. 2006; 223(5):436-9], за даними A Sharma et al - 81,3 % [Sharma A, Grigoropoulos V, Williamson T H. Management of primary rhegmatogenous retinal detachment with inferior breaks // Br. J. Ophthalmol. 2004; 88; 1372-1375]. Методика комплексного трансвітрельного втручання з приводу РВС передбачає максимальне видалення склистого тіла (вітректомію), досягнення повного прилягання сітківки під час операції за допомогою виконання дренуючої ретинотомії для аспірації субретинальної рідини та важкої рідини (перфтордекаліну) для розпрямлення сітківки, лазерну коагуляцію розривів та подальшу їх внутрішню тампонаду, зокрема, газову. Для підвищення ефективності газових тампонад деякі автори пропонують виконувати комбіновані втручання: трансвітрельне втручання та епісклеральне пломбіювання, що фактично є найбільш близьким до запропонованого нами способу, тобто є найближчим аналогом корисної моделі. Так, за даними P. Alexander et al - первинний успіх через 3 місяці після комбінованого втручання складає 95 % [Alexander P, Ang A, Poulsoh A, Snead MP. Scleral buckling combined with vitrectomy for the management of rhegmatogenous retinal detachment associated with inferior retinal breaks // Eye (2008) 22, 200-203]. Протилежні результати отримали L. Wickham et al., де частота прилягання сітківки при комбіно 62269 4 ваному втручанні складає всього лише 73 % [Wickham L, Connor M, Aylward G W. Vitrectomy and gas for inferior break retinal detachments: are the results comparable to vitrectomy, gas, and scleral buckle? // Br. J. Ophthalmol. 2004; 88; 1376-1379], крім цього, в 20 % випадків після операції розвивається тяжке ускладнення - проліферативна вітреоретинопатія. Підсумовуючи можна заключити ряд недоліків описаних методів: - виконання додаткового парацентрально локалізованого розтину сітківки - дренуючої ретинотоміїї для евакуації субретинальної рідини; - використання важкої рідини (перфтодекаліну) під час операції для досягнення обов'язкового повного прилягання сітківки під час операції; - невисока ефективність самостійної вітректомії при нижніх розривах сітківки; - ціла низка можливих ускладнень при поєднанні вітректомії з епісклеральним пломбуванням, а саме – таких, як субретінальний крововилив; - діплопія; - ризик передньої ішемії; - зміна рефракції; - значне збільшення тривалості операції, що має свої наслідки; - больовий синдром [Wickham L, Connor M, Aylward G W. Vitrectomy and gas for inferior break retinal detachments: are the results comparable to vitrectomy, gas, and scleral buckle? // Br. J. Ophthalmol. 2004; 88; 1376-1379]. В основу корисної моделі поставлена задача удосконалення способу комплексного трансвітрельного втручання з газовою тампонадою шляхом мінімізації кількості хірургічних маніпуляцій, досягнення прилягання сітківки під час операції на периферії в області розривів сітківки для повноцінної коагуляції, ігнорування залишків субретинальної рідини у задньому полюсі та проведення, при необхідності, післяопераційної корекції об'єму газового міхура до адекватної величини, що обумовить надійне утримання сітківки в правильному анатомічному положенні на період, необхідний для утворення хоріоретинальної спайки довкола розривів любої локалізації. Поставлене завдання вирішується тим, що в "Способі комплексного трансвітрельного втручання при лікуванні регматогенного відшарування сітківки з розривами сітківки любої локалізації", що полягає у виконанні вітректомії, лазерній коагуляції розривів та газовій тампонаді, згідно корисній моделі, при наявності верхніх розривів сітківки після вітректомії розпрямляють сітківку стерильним повітрям, видалення субретинальної рідини виконують виключно через власні розриви сітківки, досягають прилягання сітківки на ділянці розривів сітківки для повноцінної їх коагуляції; при наявності нижніх розривів чи множинних, у тому числі з локалізацією нище горизонтальної лінії, у післяопераційному періоді виконують додаткову замісну газову тампонаду наступним чином: після епібульбарної анестезії, в сидячому положенні хворого з вертикальним положенням голови, при максимальному мідріазі, на 6 годині проколюють оболонки ока в зоні пласкої частини ціліарного тіла (в 3,5-4 5 мм від лімбу) голкою в 25 G, з'єднаною з шприцем, заповненим газовою сумішшю, під візуальним контролем положення кінчика голки за допомогою налобного мікроскопу чи офтальмоскопу по черзі вводять в вітреальну порожнину порцію (приблизно 0,2-0,3 мл) газової суміші, після чого аспірують відповідну порцію вітреальної рідини, маніпуляцію повторюють до повної заміни вітреальної рідини на газ при нормотонії ока. Маніпуляція проста, безпечна, короткочасна. Причинно-наслідкові зв'язки: запропонована корисна модель забезпечує ряд переваг: - ігнорування залишків субретинальної рідини в задньому полюсі під час операції; - уникнення проведення дренуючої парацетрально локалізованої ретинотомії та втрати відповідної ділянки поля зору; - уникнення використання важкої рідини перфтордекаліну; - зменшення кількості маніпуляцій під час операції; - скорочення операційного часу, перш за все внутрішньоочного. Комп’ютерна верстка Мацело М. 62269 6 Метод апробовано у "ДУ Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України". Розроблена методика була використана при проведенні комплексного трансвітрельного втручання на 72 очах з регматогенним відшаруванням сітківки. В усіх випадках діагностовано периферійні розриви сітківки, що спричинили відшарування, виконано максимально можливе видалення склистого тіла та задньої галоїдної мембрани, дренування субретінальної рідини проведено через власні розриви сітківки, виконано лазер коагуляцію розривів та газову тампонаду. У 19 пацієнтів, що мали нижні розриви з периферійною локалізацією, виконувалася додаткова газова тампонада. У всіх хворих (100 %) досягнуто бажаного об'єму газового міхура, адекватного для повноцінної блокади розривів сітківки любої локалізації. Під час операції ускладнень відмічено не було. Ефективність лікування через 3 місяці після операції склала 98,6 %, прилягання сітківки відмічено у 71 пацієнта. Результати дозволяють зробити висновок про високу ефективність запропонованого методу. Показання до застосування: регматогенне відшарування сітківки з любою локалізацією розривів сітківки. Підписне Тираж 23 прим. Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601