Спосіб оцінки прохідності порожнини носа

Винахід відноситься до сфери медицини, зокрема до оториноларингології, і може бути використаний для оцінки прохідності порожнини носа при різних захворюваннях. Відомий спосіб оцінки прохідності порожнини носа [1], взятий нами за прототип. Недоліком даного способу є те, що при його використанні не враховується можливе утруднення дихання пов'язане з наявністю патології в гортані та нижніх дихальних шляха х. Задачею винаходу є виключення від'ємного впливу на оцінку прохідності порожнини носа патології гортані та нижніх дихальних шляхі в, що дає змогу підви щити точність дослідження. Поставлена задача досягається тим, що оцінка прохідності носа проводиться шляхом порівняння показників носового та ротового дихання, отриманих за допомогою піроелектричного датчика та реєструючого пристрою. Спосіб виконують таким чином. Пацієнт під час дослідження знаходиться в положенні сидячи. Обстеження виконується при спокійному і форсованому диханні. Проводиться реєстрація носового (загального і з кожної сторони окремо) та ротового дихання з допомогою пневмографа, який складається з піроелектричного датчика і реєструючого пристрою. В якості датчика використано пристрій для визначення теплових ефектів (А.А. Глушков і співавт., 1990), а реєструючого пристрою - електрокардіограф. Принцип роботи пневмографа оснований на реєстрації перепаду температури вдихуваного і види хуваного повітря. Отримані результати фіксуються на папері реєструючим пристроєм у вигляді синусоїдних кривих. Для оцінки прохідності носа проводиться їх якісний та кількісний аналіз. При збереженні прохідності гортані і відсутності патології в нижніх дихальних шляха х реєстр ується синусоїдна крива як у разі проходження повітря через порожнину носа, так і через ротову порожнину, причому амплітуда першої кривої є дещо більша при відсутності утр уднення носового дихання або їх амплітуди майже рівні. При порушенні носового дихання амплітуда синусоїди, що характеризує ротове дихання, значно більша від амплітуди синусоїди носового дихання. По мірі більш вираженого утруднення носового дихання крива реєстрації проходження повітря через носову порожнину наближається до ізолінії і при повному виключенні носового дихання вона розташована на ізолінії. При співвідношенні кривих носового дихання з кожної сторони визначається асиметрія носового дихання. Кількісний аналіз кривих проводиться з визначенням частоти дихання (ЧД), амплітуди кривої носового (Ан) та ротового (Ар) дихання, вираховується коефіцієнт ринопневмограми шляхом ділення значення амплітуди кривої носового дихання на показник амплітуди ротового дихання при спокійному (Кс=Анс/Арс ) і форсованому (Кф=Анф/Арф) диханні, коефіцієнт асиметрії носового дихання (Кан) шляхом ділення значення амплітуди кривої реєстрації проходження повітря через половину носа з більш утрудненим диханням (Ан) у відсотках (Кан=Ан.100%). При наявності стенозу гортані або патології нижніх дихальних шляхів, яка негативно впливає на дихання в цілому (стеноз трахеї, бронхів, пневмосклероз, пневмонія тощо), значення амплітуди носового дихання значно зменшуються в порівнянні з нормою як при утрудненні, так і при відсутності утр уднення носового дихання, в той час як значення коефіцієнтів ринопневмограми (Кс, Кф) при утр удненні носового дихання зменшуються, а при відсутності утр уднення носового дихання їх значення визначаються в межах норми. В таблиці приведена порівняльна характеристика досліджень прохідності носа в одних і тих же хворих двома способами. Спочатку (1-й варіант, базовий об'єкт) досліджували прохідність носа і порівнювали отримані результати з контрольною групою, а потім (2-й варіант, запропонований спосіб) досліджували носове та ротове дихання і вираховували коефіцієнт ринопневмограми (Кс, Кф). Таблиця Результати дослідження прохідності носа різними способами Результати дослідження прохідності Захворювання, носа при яких Базовий об'єкт(1-й Запропонований проводилось спосіб (2-й варіант), n дослідження варіант), n носового Носове Носове Носове Носове дихання дихання дихання дихання дихання утруднене вільне утруднене вільне Викривлення перегородки 7 3 7 3 носа Хронічний 8 2 8 2 гіпертрофічни й риніт Хоанальний 5 0 5 0 поліп Вазомоторний 6 2 6 2 риніт Папіломатоз 7 3 2 8 гортані Рубцевий 5 0 0 5 стеноз гортані З таблиці видно, що при наявності патології порожнини носа результати оцінки прохідності носа обома способами співпадають. При дослідженні прохідності носа при папіломатозі гортані за способом базового об'єкта утруднення прохідності носа виявлено у 7 з 10 пацієнтів, а при використанні запропонованого способу - у 2 з 10. При клінічному обстеженні у цих 2 пацієнтів виявлено аденоїдні вегетації ІІ-ІІІ ступеня, в інших 8 пацієнтів патології порожнини носа та носоглотки не виявлено. Дослідження прохідності порожнини носа у хворих рубцевим стенозом гортані способом прототипу у всі х 5 пацієнтів було зареєстровано показники характерні для утруднення носового дихання (зменшення амплітуди носового дихання в порівнянні з її значеннями контрольної групи), в той час як при дослідженні прохідності носа запропонованим способом утр уднення прохідності носа не виявлено в жодному випадку, що було підтверджено при клінічному обстеженні. Для наочності приводимо приклад. Приклад. Хвора І., 12 років, поступила в клініку зі скаргами на утр уднене дихання і хрипоту. Хворіє на протязі 1 року. При риноскопії патології носа не виявлено. Дослідження прохідності носа показало зниження амплітуди ринопневмограми (фіг. 3) в порівнянні з величиною амплітуди ринопневмограми в нормі (фіг. 1) майже у 2 рази. На (фіг. 4) приведена крива реєстрації ротового дихання хворої до операції, а на (фіг. 2) - крива реєстрації ротового дихання в нормі. На всіх малюнках зліва приведена крива реєстрації дихання в стані спокою, справа при форсованому диханні. При подальшому обстеженні у дитини було діагностовано папіломатоз гортані, який і був причиною утрудненого дихання. Після оперативного втручання - видалення папілом гортані прохідність гортані і дихальна функція відновилися в повному обсязі. Проведено повторне дослідження прохідності носа за запропонованим способом. Результати дослідження приведені на (фіг. 5 - крива носового дихання, фіг. 6 ротового дихання). При аналізі кривих видно, що амплітуда ринопневмограми (фіг. 5) збільшилася у 1,8 раза в порівнянні з її значеннями до операції. Однак, при вирахуванні коефіцієнтів Кс і Кф встановлено, що їх показники до операції (Кс1= Анс1/АрС1=5,3 мм/5,3 мм=1, Кф1= Ан ф1/Ар ф1= 5,6 мм/5,5 мм=1,018) і після операції (Кс2= Анс 2/АрС2=9,3 мм/9,2 мм=1,011, Кф2= Ан ф2 /Арф2=9 мм/8,7 мм=1,035) знаходяться в межах норми. Тобто, приведені дані свідчать про те, що у пацієнтки утр уднення дихання не було пов'язане з порушенням прохідності порожнини носа. Це підтверджує переваги запропонованого способу оцінки прохідності носа. Таким чином, заявляємий спосіб дозволяє оцінити прохідність порожнини носа і уникнути при цьому помилок пов'язаних з наявністю патології в гортані та нижніх дихальних шляха х. Література, використана при експертизі. 1. Юнусов А.С., Богомильский М.Р. Риносептопластика в детском и подростковом возрасте. - М.: 000 Издательство "Гамма", 2001. -С. 47. 2. Глушко А.А., Кременчугский Л.С., Скляренко С.К. (СССР) А. с. 735979 СССР. МКИ 2 G 01 N 25/20. Устройство для определения тепловых эффектов. - Заявлено 01.09.76; Опубл. 30.05.80. Бюл. 19.