Спосіб ультразвукового телегістологічного дослідження стінки черевної аорти

Винахід належить сфері медицини, а саме ультразвуковій діагностиці в кардіології, і може бути застосований для вивчення ультразвукової морфології судинної стінки черевної аорти. З патоморфологічних позицій розрізняють такі типи судинних уражень, як запалення, склероз, дистрофія, атеросклероз та ін. Зазначені процеси, як правило, протікають системно, значною мірою визначають клінічний перебіг захворювання, проте їх верифікація в клінічній практиці практично не можлива. Ультразвукове дослідження структури судинної стінки черевної аорти, де найбільш часто локалізуються зазначені патологічні процеси, дозволило б виділити типи уражень всієї судинної системи в цілому та на основі цього більш диференційовано обирати тактику лікування хворого. Нині достатньо чітке уявлення про будову судинної стінки можна отримати за допомогою транслюмінального внутрішньосудинного чи внутрішньопросвітного сканування черевної аорти шляхом катетеризації судини з використанням мініатюрних датчиків, здатних продукувати ультразвукові хвилі високих частот, що дозволяє досягти високої роздільної здатності та визначити товщину та ехощільність як усієї судинної стінки, так і її шарів. При цьому також можливе отримання тривимірного зображення [2]. Проведення діагностики уражень черевної аорти зазначеним способом потребує використання дорогої та не завжди доступної апаратури, інвазивного ультразвука (внутрішньосудинне сканування). Найбільш близьким до заявленого способу є спосіб ультразвукового дослідження черевної аорти в режимі Всканування з побудовою гістограм інтенсивності ехосигналів судинної стінки [1]. Атеросклероз і неспецифічні запальні ураження черевної аорти, зокрема неспецифічний аортоартеріїт, диференціюють відповідно при збільшенні та зменшенні значення розмаху варіації ехосигналів судинної стінки. Зазначений спосіб не потребує використання дорогої апаратури та інвазивного ультразвуку, проте базується лише на визначенні амплітуди варіації ехосигналів стінки черевної аорти. Останнє не дає повного уявлення про ехощільність судинної стінки та не дозволяє диференціювати судинні шари. Все це значною мірою звужує діагностичні можливості способу. Способів, які позбавлені вказаних недоліків, під час огляду сучасної літератури та періодичних видань не знайдено. В основу винаходу поставлена задача вдосконалення способу ультразвукового телегістологічного дослідження судинної стінки черевної аорти шляхом комп'ютерної обробки ультразвукового зображення, отриманого за допомогою поперечного М-сканування судини, що дозволить оцінити ехощільність судинної стінки та диференціювати її шари. Поставлена задача вирішується тим, що, згідно винаходу, проводять поперечне М-сканування черевної аорти на рівні штучно виділених сегментів, тобто поперечних ультразвукових зрізів через кожні 1,5-2,5см довжини черевної аорти, починаючи з місця відходження черевного ствола і закінчуючи її біфуркацією, після чого проводять комп'ютерну обробку отриманого зображення, що включає збільшення ультразвукового М-зображення в 4,5-5 разів і виділення контурів в графічному редакторі MSPaint, вимірювання в одиницях яскравості ехощільності односекундної розгортки М-зображення усієї стінки та її елементарних шарів товщиною 0,5мм (ЕШ), що дорівнює роздільній здатності сканування з частотою ультразвука 3,5MHz, використовуючи графічний редактор Adobe Photoshop 6.0, та на основі посегментного аналізу і розрахунку середніх значень і дисперсій ехогенностей проксимального та дистального відносно датчика фрагментів судинної стінки, аналізу кривих першої похідної від динаміки розподілу ехогенності ЕШ судинної стінки в напрямку від інтими до адвентиції судять про наявність наступних телегістологічних характеристик стану стінки черевної аорти: збільшення чи зменшення ехощільності всієї судинної стінки, будь-якого сегмента чи будь-якого судинного шару при значенні ехощільності відповідно більше 73 і менше 41 одиниці яскравості, міжсегментарна неоднорідність ехощільності судинної стінки в цілому при значенні дисперсії ехощільності більше 475 для проксимального фрагмента судинної стінки та більше 350 квадратних одиниць яскравості для дистального фрагмента, межу розділу двох ультразвукових шарів судинної стінки при значенні модуля першої похідної 27,4 і більше, гомогенність, перший, другий і третій ступені гетерогенності судинного шару як сукупності ЕШ, якщо значення модуля першої похідної від динаміки розподілу ехогенності ЕШ в межах шару відповідно не перевищує 10,0, досягає значення від 10,1 до 13,3, від 13,4 до 20,6 та від 20,7 до 27,3. Основні умови стандартизованого ультразвукового телегістологічного дослідження черевної аорти наступні: 1. Технічне оснащення: ультразвуковий апарат мінімум ІІІ покоління, наприклад SONOACE600, сучасний персональний комп'ютер, який підтримує програмне забезпечення Microsoft Office 97 і Life View Fly Video. 2. Дотримання оптимальних параметрів підсилення ультразвукових сигналів досягається шляхом встановлення регуляторів: загального підсилення (gain) у межах 40±5дБ, ближнього (near) та дальнього (far) підсилення відповідно на рівні 25-35% та 85-95% від максимального значення шкали. 3. Верхня межа першого сегмента черевної аорти знаходиться на 2-4см (два поперечних пальця) нижче верхівки мечоподібного відростка: відсутність затінення ультразвукового вікна реберними дугами, можливість дозованої компресії передньої черевної стінки з метою кращої візуалізації ехоструктур. Сканування закінчується на рівні сегмента, безпосереднім продовженням якого є біфуркація черевної аорти. 4. Сканування проводиться через кожні 1,5-2,0см довжини черевної аорти вздовж передньої серединної лінії в епігастральній ділянці та на 1-2см лівіше від неї в мезогастральній ділянці. 5. Датчик необхідно сфокусувати на рівні просвіту і стінок черевної аорти, за необхідністю увімкнути багатофокусний режим, зображення просвіту черевної аорти рекомендується розміщувати по середній лінії ультразвукового вікна сканування. 6. Під час сканування необхідно дотримуватись перпендикулярного по відношенню до передньої черевної стінки положення датчика, чим досягається відносна рівномірність розташування ультразвукових зрізів вздовж черевної аорти. 7. З метою кращої візуалізації ехоструктур можна використовувати компресію черевної стінки для наближення датчика до черевної аорти, пам'ятаючи, що занадто сильна компресія може деформувати контур судини. 8. Підкреслювання контурів структур черевної аорти необхідно проводити, орієнтуючись на топографію судини в режимі двовимірного УЗ-зображення, різний характер коливань судинної стінки і параортальних тканин протягом серцевого циклу, пам'ятаючи про можливість появи ревербераційного УЗ-артефакту подвійного чи нечіткого зображення проксимального фрагмента судинної стінки, частіше в діастолу. 9. Всі вимірювання необхідно проводити на ізоморфному М-зображенні структур черевної аорти, отриманому за умови мінімального часового дрейфу ультразвукового променя по довжині та перпендикулярно вісі черевної аорти протягом хоча б двох кардіоциклів. 10. Вимірювання ехощільності здійснюється на М-зображенні односекундної розгортки ехоструктур черевної аорти, завдяки чому досягається часова стандартизація дрейфу ехогенності судинної стінки та ЕШ її проксимального фрагмента внаслідок неминучого коливання напрямку ультразвукового М-сканування по довжині та перпендикулярно вісі аорти. Визначити межу розділу двох шарів та ступінь гетерогенності того чи іншого шару судинної стінки дозволяє відповідне значення модуля першої похідної (МПП) від кривої динаміки ехогенності ЕШ в напрямку від інтими до адвентиції (табл.1): Таблиця 1 Трактування значень МПП від кривих ехощільності судинної стінки Значення МПП* Висновок