Спосіб дослідження полімерного матеріалу для компресійної терапії на цитотоксичність

Винахід стосується медицини, зокрема технологій неінвазивного лікування хворих з патологічними ураженнями шкірних покривів, і може бути використаний при лікуванні хворих за методом компресійної терапії, наприклад, з наслідками опікової травми в вигляді рубців на шкірі, деяких пухлинних захворювань шкіри та ін. Відомий спосіб дослідження полімерного матеріалу для компресійної терапії на цитотоксичність, який включає постановку і оцінку реакції ізольованих клітин на резистентність до деструктивного впливу зразків полімерного матеріалу, зокрема на основі поліамідних і поліуретанових волокон [1]. Недоліком відомого способу є недостатня клініко-лабораторна інформативність, що випливає з того, що проби на цитотоксичність полімерного матеріалу проводять лише як технологічний етап при отриманні нової партії матеріалу. Зазначений недолік значною мірою пов'язаний з неврахуванням індивідуальної чутливості шкіри хворої людини до названих полімерних матеріалів, через що, незважаючи на негативні результати проби на цитотоксичне ураження клітин культури, замість позитивного лікувального ефекту у пацієнтів нерідко з'являються такі ускладнення, як свербіння, сухість шкіри та інші прояви підвищеної чутливості до полімерного субстрату, або відсутність лікувального ефекту в силу незначної терапевтичної активності полімерної тканини, що неможливо передбачити, користуючись відомим способом. В основу винаходу поставлено завдання вдосконалити відомий спосіб, в якому шляхом постановки тестової проби на цитотоксичність з аутологічними клітинами імунокомпетентної системи досягають підвищення інформативності щодо визначення індивідуальної непереносності полімерного матеріалу з усіма позитивними наслідками для його застосування як лікувального методу в цілому. При вирішенні поставленого завдання було взято до уваги те, лікувального ефекту у хворих досягають завдяки тривалому носінню індивідуально викроєнного медичного компресійного одягу, виготовленого з полімерної тканини на основі поліамідних і поліуретанових волокон. Цілком очевидно, що прояви індивідуальної непереносності визначаються значною мірою певними порушеннями клітинно-гуморального гомеостазу імунокомпетентної системи, що супроводжується накопиченням в шкірній тканині хворого біологічно активних продуктів - індукторів окремих компонентів процесу запалення (аніонні і катіонні білки, гістамін, серотонін, інші вазоактивні аміни, компоненти кінінової системи, внутрішньо-клітинні і тканиннні протеази і т.і.). Виходячи з сучасних уявлень про багатогранні механізми процесу індивідуальної непереносності штучни х, у даному випадку полімерних матеріалів, можна зробити висновок про участь у генерації названих проявів і їх подальшому посиленні відповідних реакцій з боку лейкоцитів хворого організму як імунокомпетентних клітин. Беручи до уваги сказане, поставлене завдання вирішують тим, що у відомому способі дослідження полімерного матеріалу для компресійної терапії на цитотоксичність, який включає постановку і оцінку реакції ізольованих клітин на резистентність до деструктивного впливу зразків полімерного матеріалу, зокрема на основі поліамідних і поліуретанових волокон, відповідно до винаходу тестову пробу на цитотоксичність здійснюють шляхом інкубації ізольованих лейкоцитів з субстратом дослідного полімерного матеріалу на предметному склі з наступним дослідженням лейкоцитотоксичного ефекту в полі зору люмінесцентного мікроскопу. Спосіб здійснюють наступним чином. Для проведення дослідження індивідуальної чутливості пацієнта до матеріалу, з якого виготовлені компоненти компресійного одягу, до ізольованих лейкоцитів пацієнта у вигляді суспензії в аутологічній плазмі в об'ємі 0,5мл у мікропробірці вносять зразок дослідного полімерного матеріалу, наприклад, тканини на основі поліамідних і поліуретанових волокон, у вигляді клаптика у формі кружечка діаметром 4-5мм. Суміш інкубують при 22-24 °С впродовж 30 хвилин, після чого із суспензії лейкоцитів готують мікропрепарат для цитолюмінесцентного аналізу. Для цього 20мкл суспезії з мікропробірки вміщують на предметне скло, змішують з аналогічною кількістю розчину флюорохрому акридину оранжевого в розведенні 1:10000, накривають покривним скельцем, ще витримують 10-15 хвилин, після чого досліджують у полі зору люмінесцентного мікроскопу. Критерієм цитотоксичної дії дослідного полімерного матеріалу є рівень цитолізу лейкоцитів в мікропрепараті. Так, при незначному набряканні клітин і яскравому свіченні їх ядер роблять висновок про незначний рівень (+/±) цитотоксичності, значний набряк клітин і цитолітичне ураження лейкоцитів до 10-20 % в мікропрепараті характеризує середній рівень цитотоксичності дослідного матеріалу (++), високий рівень цитотоксичності характеризує тотальний виражений набряк лейкоцитів з цитолітичною деструкцією понад 20% лейкоцитів (+++). Приклад 1. Хворій Д., 24р., після опікової травми передньої поверхні правого стегна (36%) з метою індивідуального підбору полімерної тканини для виготовлення одягу для проведення компресійної терапії попередньо провели лабораторне визначення цитотоксичності наявної полімерної тканини. Для цього до суспензії лейкоцитів хворої в а утологічній плазмі об'ємом 0,5мл у мікропробірці внесли клаптик дослідного полімерного матеріалу у вигляді кружечка діаметром 5мм. Суміш інкубували при 22°С впродовж 30 хвилин, після чого 20мкл суспезії лейкоцитів нанесли на предметне скло, додали такий же об'єм розчину флюорохрому акридину оранжевого в розведенні 1:10000, накрили покривним скельцем і через 15 хвилин мікропрепарат досліджували в полі зору люмінесцентного мікроскопу. В результаті дослідження відмічено значний набряк клітин і цитоліз 22% лейкоцитів у мікропрепараті (Фіг.1), що вказує на високий рівень цитотоксичності дослідного матеріалу (+++) по відношенню до клітин крові донора. Отриманий результат враховано при визначенні тривалості носіння одягу з даної полімерної тканини в процесі лікування за методикою компресійної терапії. Приклад 2 За наведеним способом провели дослідження цитотоксичності полімерних тканин у трьох пацієнтів, причому дослідили цитотоксичний ефект у кожного з пацієнтів при дії трьох типів полімерної тканини, отриманої від різних виробників, зокрема, з Іспанії, Польщі і Німеччини. Результати дослідження наведені в табл. 1. Таблиця 1 Пацієнти Зразки Число Характер Висновок про полімерної тканини А., 22 р. Р., 14 р. Л., 18р. 1 2 3 1 2 3 1 2 3 проведених лабораторних проб 4 5 5 5 4 6 5 5 6 лейкоцитолізу + + +++ ++ +++ + ++ ++ +/± цитотоксичність зразків тканини Незначний Незначний Високий Середній Високий Незначний Середній Середній Незначний З наведених у табл.1 даних видно, що полімерна тканина, з якої виготовляють одяг для компресійної терапії чинить неоднаковий цитотоксичний вплив на ізольовані лейкоцити різних пацієнтів. Так, високий рівень цитотоксичності відмічено лише у дво х пацієнтів, причому індукований двома різними тканинами. У трьох пробах встановлено середній, а в чотирьох - незначний рівень цитотоксичності. Наявність і ступінь вираженості останньої є мірою здатності полімерної тканини ініціювати цитотоксичний вплив на клітини при безпосередньому контакті з ними. Враховуючи відсутність такого при здійсненні лікування за методикою компресійної терапії, цитотоксичність тканини в реакції in vitro слід розглядати як міру терапевтичної активності полімерної тканини. Таким чином, запропонований спосіб забезпечує вищий, у порівнянні із способом-прототипом, рівень клініколабораторної інформативності, сприяючи таким чином розширенню сфери застосування компресійної терапії на основі застосування полімерних тканинних матеріалів. Джерела інформації, які слід взяти до уваги: 1 Codopress. Elastyczna d zianina gorseciarska przeznaczona na wyroby uciskowe doleczenia blizn pooparzeniowych. Swiadectwo dopuszczenia do obrotu -NR IL - 4008/MM. Wydane na podstawie wyniku analizy 1751/98 25.01.1999г.