Спосіб комбінованої лікарської профілактики синдрому ендогенної інтоксикації

Винахід відноситься до медицини, а саме до вирішення питань фармакологічної профілактики патологічних станів, обумовлених синдромом ендогенної інтоксикації посттравматичного генезу. Лікування хворих з важкою механічною травмою різного генезу, включаючи оперативні втручання, є однією з актуальних проблем сучасної медицини, особливо в умовах великого промислового регіону Донбасу, де нерідко відбуваються аварії та катастрофи у вугільних шахта х. В стр уктурі травматизму мирного часу кількість множинних і поєднаних ушкоджень (політравма) досягає 12-15% від усіх травм і тенденція до їх збільшення зберігається [5, 6]. Незважаючи на значне поліпшення роботи швидкої і спеціалізованої медичної допомоги, у тому числі й відділень інтенсивної терапії, а також значну кількість публікацій, присвячених питанням діагностики і лікування травматичної хвороби, летальність при ній залишається вельми високою [1-4]. В теперішній час є аксіомою той факт, що в патогенетичному ланцюзі травматичної хвороби і як наслідок синдрому поліорганної недостатності, однією з центральних ланок є ендотоксикоз різного походження, що обумовлює ступінь вираженості розладу гомеостазу [7]. Ендогенна інтоксикація, виникає, як правило, при захворюваннях і ускладненнях, пов'язаних з підвищеним розпадом тканин, посиленими процесами катаболізму, недостатністю функції печінки і нирок, а також при порушенні процесів мікроциркуляції і регуляції агрегатного стану крові і лімфи, порушеннях газообміну, функції імунної системи [8, 9]. Існує відомий спосіб (прототип) лікарської профілактики ендотоксикозу за допомогою медикаментозного засобу - пентоксифіліну, котрий володіє поряд з дезагрегантними властивостями, вираженою антигипоксичною дією, що підтверджено серією досліджень, проведеними в лабораторії кафедри фармакології ЛДМУ [10-14]. Суть способу полягає у введенні пентоксифіліну в дозі 0,1г (5мл 2% розчину) в 250мл ізотонічного розчину хлориду натрію, внутрішньовенно крапельно, чи тієї ж кількості препарату в 20мл даного розчинника внутрішньовенно струйно [11]. Застосування пентоксифіліна в терапевтичних дозах не викликає побічних ефектів і ускладнень. Цей препарат обумовлює достовірний позитивний ефект на плин процесів перекісного окислення ліпідів (ПОЛ) в тканинах організму - знижує концентрацію дієнових кон'югатів, гідроперекисів і продуктів, що взаємодіють з тіобарбітуровою кислотою. Протекторний ефект пентоксифіліна реалізується ще й за рахунок реактивації ферментативної ланки антиоксидантної системи захисту організму, підвищуючи активність супероксиддисмутази і каталази, а також попереджаючи різке зниження вмісту сульфгідрильих груп білків і низькомолекулярних сполук у тканинах життєво-важливих органів зокрема, таких як нирки і печінка [11, 12]. До недоліків прототипу відносяться: 1) при парентеральному введенні, має місце зниження артеріального тиску, а при пероральному застосуванні препарату не виключені такі диспептичні явища, як нудота, запаморочення, почервоніння обличчя. 2) наявність протипоказань до застосування - інфаркт міокарда, склероз коронарних судин і судин мозку. 3) при призначенні препарату пацієнтам, що приймали антидіабетичні чи антигіпертензивні засоби, дозу пентоксифіліну необхідно знижувати, тому що цей препарат може потенціювати їхню дію. Мета винаходу - розробити та запропонувати високоефективний патогенетично обґрунтований спосіб комбінованої лікарської профілактики синдрому ендогенної інтоксикації, який ґрунтується на призначенні тіотриазоліну в дозі 4мл 2,5% розчину та ацелізину в дозі 1г внутрішньовенно крапельно зі швидкістю 60 крапель у хвилину, розведеного в 400мл 0,9% розчину натрію хлориду 1 раз на добу протягом 5 діб, що забезпечує зменшення інтенсивності перебігу клінічних симптомів за рахунок попередження порушення прооксидантноантиоксидантної рівноваги в організмі хворих на користь переваги антиокислювальних процесів над вільнорадикальним окисленням. Запропонований спосіб засновано на результатах клінічних спостережень за 24 хворими із синдромом ендогенної інтоксикації різного генезу віком від 18 до 65 років. Усі хворі незалежно від віку та клінічних проявів захворювання були поділені на 2 групи по 12 хворих в кожній. Пацієнти першої групи отримували лікування у відповідності з запропонованим способом, а другої - згідно з нині існуючим (прототип). В основу теоретичного обгрунтування доцільності комбінованої лікарської профілактики синдрому ендогенної інтоксикації покладено дані літератури [15-19], а також результати власних досліджень, які вказують на багатогранність патогенезу ендотоксикозу, ключовою ланкою механізму формування якого є порушення окислювально-антиоксидантного гомеостазу. Циркуляторні порушення, які виникають при цьому, у свою чергу, формують кисеньдефіцитний стан, що проявляється в розвитку поліорганної недостатності [20, 21]. Виходячи з цього, стає зрозумілим необхідність саме одночасно впливати на різні ланки багатокомпонентного патогенезу ендотоксикозу. З цією метою нами в якості протекторних засобів були обрані препарати, згідно з особливостями фармакодинаміки яких, спроможні корегувати окислювально-антиоксидантний гомеостаз за рахунок антиоксидантних властивостей шляхом інгібування процесів ПОЛ, захищаючи, таким чином, антиоксидантну систему організму від її виснаження. При цьому, досить доцільним бачиться введення препаратів, спроможних забезпечувати фармакологічну регуляцію функціонування мікроциркуляторного русла. В світі вищевказаного нами в якості засобів медикаментозної профілактики синдрому ендогенної інтоксикації обрані тіотриазолін у комбінації з ацелізином (водорозчинна форма кислоти ацетилсаліцилової). Ці протектори ендотоксикозу в повному обсязі відповідають вимогам, які пред'являються до препаратів такого типу дії в плані можливості спричиняти фармакокорекцію порушень, що мають місце при ендотоксикозі. Стан окисного гомеостазу організму оцінювали за рівнем первинних - дієнових кон'югатів та кінцевих продуктів ПОЛ, що реагують з тіобарбітуровою кислотою, а також за активністю одного з основних ферментів антиоксидантної системи організму - каталази. Інтенсивність вільнорадикального окислення фосфоліпідів біомембран досліджували за допомогою методу біохемілюмінісценції (БХЛ), вимірюючи та аналізуючи амплітуду її швидкого спалаху (І1), кінцеве значення БХЛ (Ік ), а також загальну світлосуму реакції (S). Розрахунок досліджуваних параметрів проводили за допомогою спеціально розробленої в лабораторії кафедри фармакології ЛДМУ комп'ютерної програми на базі процесора Intel Реntium-ІІ-450МHz. Статистичн у обробку отриманих результатів проводили з використанням критерію t Ст’юдента за програмою ”Statgraphics” [22]. Дані наведені в табл. 1 переконливо свідчать про спроможність комбінації ацелізину та тіотриазоліну, попереджати накопичення перекисних продуктів, в першу чергу, дієнових кон'югатів, в значно більшому ступені, ніж пентоксифілін. Оскільки окислювально-антиоксидантна рівновага організму характеризується з одного боку інтенсивністю вільнорадикального окислення, а з іншого - станом антиокислювальної системи, то в подальшому вивчали вміст окремих компонентів цієї системи за умов ендотоксикозу. Було наведено, що запропонований спосіб в більшому ступені сприяє відновленню рівня одного з основних компонентів антиоксидантної системи організму - каталази (Р