Спосіб лікування туберкульозу

Спосіб лікування туберкульозу легень шляхом одночасного призначення 4-5 протитуберкульозних препаратів і глюкокортикостероїдів, який відрізняється тим, що рифампіцин і найбільш гепатоксичні протитуберкульозні препарати призначають в вечірній час, не раніше 20 години. (19) (21) u201108197 (22) 30.06.2011 (24) 10.01.2012 (46) 10.01.2012, Бюл.№ 1, 2012 р. (72) ЯРЕШКО АНАТОЛІЙ ГРИГОРОВИЧ, КУЛІШ МАРИНА ВОЛОДИМИРІВНА (73) ЯРЕШКО АНАТОЛІЙ ГРИГОРОВИЧ, КУЛІШ МАРИНА ВОЛОДИМИРІВНА 3 66678 гепатотоксичної дії протитуберкульозних препаратів, коли концентрація їх в крові досягає піку, при прийомі всередину у вечірній час. Приклад використання. Запропонований спосіб пройшов клінічну апробацію в Полтавському обласному клінічному протитуберкульозному диспансері. За запропонованим способом було проведене лікування 7 хворих (основна група) на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень. Всі хворі при госпіталізації були бактеріовиділювачами. Контрольну групу складали 15 хворих аналогічного віку, статі, поширеності та тяжкості туберкульозного процесу. В їх лікуванні були використані тільки протитуберкульозні препарати 1-го ряду, які призначалися у відповідності до протоколу одноразово зранку в добовій дозі. У 28,57 % хворих основної групи та 26,67 % (р>0,05) пацієнтів контрольної групи був діагностований інфільтративний туберкульоз легень, у інших хворих обох груп було встановлено - дисемінований туберкульоз легень. Вплив рифампіцину на інактивацію екзогенних кортикостероїдів визначали непрямим способом за зміною рівня кортизолу плазми крові, який знижується при призначенні екзогенних гормонів. Вважали, що у випадку інактивації їх рифампіцином вихідна концентрація кортизолу в плазмі не зміниться. Концентрацію кортизолу в плазмі крові визначали імуноферментним методом з використанням стандартного набору DRG* Cortisol ELISA (ЕІА 1887), виробник DRG International Inc., USA. Гормональні та імунологічні дослідження виконувалися на базі НДІ генетичних та імунологічних 4 основ розвитку патології та фармакогенетики Вищого державного навчального закладу України "Українська медична стоматологічна академія" м. Полтави. В результаті дослідження було встановлено, що вихідний рівень кортизолу плазми крові (до початку лікування за запропонованим способом) у хворих основної групи був 238,19±19,0 нг/мл. Зранку наступного дня, після першого призначення преднізолону (день вільний від прийому кортикостероїдів), рівень кортизолу плазми у цих хворих виявився 225,0±33,39 нг/мл, що було розцінено як відсутність інактивуючого впливу (або слабовиражений вплив) рифампіцину на екзогенні кортикостероїди. Через день після першого прийому преднізолону (до наступного прийому кортикостероїдів) рівень кортизолу плазми крові повернувся до початкового (240,47±31,32 нг/мл), що свідчило про відсутність пригнічення кори наднирників екзогенними глюкокортикостероїдами, призначеними по запропонованому способу. В контрольній групі вихідний рівень кортизолу плазми був 231,89±20,7 нг/мл (р>0,05, порівняно з основною групою). Через 2-3 місяці лікування у хворих обох груп спостерігався майже однаковий рівень кортизолу плазми крові (198,34±27,06 - основна група та 200,89±19,39 - контроль, р>0,05), що підтверджувало відсутність пригнічуючого впливу преднізолону на функцію кори наднирників при призначенні його за запропонованим способом. Клінічна ефективність запропонованого способу відображена в табл. Таблиця Ефективність різних режимів лікування хворих на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень Група Показник Абацилювання: 2 міс. 4 міс. 6 міс. 8 міс. не ефективно Розсмоктування інфільтрації: 2 міс. 4 міс. 6 міс. 8 міс. не ефективно Закриття каверн: 2 міс. 4 міс. 6 міс. 8 міс. не ефективно Основна група (n = 7) Абс. % Контрольна г Абс. у па (n = 15) % 7 100,0 5 3 1 2 4 33,33 20,0 6,67 13,33 26,67 2 4 1 28,57 57,14 14,29 4 2 2 7 26,67 13,33 13,33 46,67 2 1 3 1 28,57 14,29 42,85 14,29 3 2 2 8 20,0 13,33 13,33 53,34 Клінічними дослідженнями встановлено (табл. 1), що після закінчення повного курсу ста ціонарного лікування бактеріовиділення протягом перших 2 місяців лікування припинилось у 100,0 5 % пацієнтів основної групи і у 11 (73,33 %, р>0,05) хворих контрольної групи. Розсмоктування інфільтрації досягнуто у всіх (100,0 %) хворих основної групи, проти 8 (53,33 %, р