Склад мокрого зберігання вапна

Винахід відноситься до галузі переробки і зберігання будівельних матеріалів, зокрема, до конструкцій сховищ для розвантаження з залізничного рухомого складу, мокрого зберігання вапна і одержання вапняного молока і може бути використаний у хімічній промисловості. На Черкаському ВАТ "Черкаське хімволокно" вапняне молоко використовують для нейтралізації кислих стоків, які утворюються в те хнологічному процесі одержання віскозної текстильної нитки. Вапняне молоко одержують шляхом гасіння негашеного вапна водою в ємностях складу мокрого зберігання вапна, яке надходить на підприємство в кількості 3000-4000 тон на рік в залізничних напіввагонах і розвантажується з них в ємності складу мокрого зберігання вапна. Відомий склад мокрого зберігання вапна, конструкція якого розроблена Київським інститутом "Промстройпроект" на замовлення Київського філіалу Діпроштуву в 1965 році, який має заглиблені в землю залізобетонної ємності з пандусами в торцівках, розташовані вздовж складу на П-подібних опорах залізничні естакади для пересування завантажених і порожніх напіввагонів і Т-подібні рампи з огорожами для переміщення операторів під час пересування, вивантаження і миття напіввагонів, приготування вапняного молока, шляхом гасіння негашеного вапна водою із шлангів, електролебідок для пересування напіввагонів в межах складу, встановлення в певне місце складу напіввагонів для розвантаження. Склад також обладнано системою водопостачання у вигляді 2-х насосних станці, розташованих з обох боків складу, кесонів і водопровідної мережі, розгалуженої по всій території складу. Цей склад мокрого зберігання вапна (далі СМЗВ або "склад") є найбільш близьким за сукупністю ознак до замовляємого об'єкту і вибраний авторами в якості прототипу. Недоліки складу-прототипу полягають в тому, що він пристосований для приймання і розвантаження негашеного вапна тільки з напіввагонів і його конструкція не дозволяє безпечно виконувати операції розвантаження вапна з хопрів, так як для цього оператору необхідно залізати на дах хопра для відчинення завантажувальних люків перед відчиненням нижніх і зачиненням їх після розвантаження вапна і миття хопра водою. Особливо небезпечна ця операція в осінньо-зимовий період, коли дах хопра мокрий, покритий снігом або льодом, а триматися на даху хопра нізащо. Це становище погіршується тим, що оператору потрібно пересуватися по даху хопра зі шлангом в руках при митті внутрішньої поверхні хопра через верхні люки, що може призвести до сковзання і падіння оператора з висоти 5-6 метрів в ємність з гашеним вапном і його травмування або загибелі. Крім цього, при транспортуванні вапна в напіввагоні воно вивітрюється в кількості 0,5-0,7т, що становить понад 1% від його первісної ваги. Попадаючи під дощ, сніг вапно в напіввагоні частково гаситься і через нещільності в розвантажувальних люках просочується на залізничне полотно. Рішенням Мінекології України транспортування вапна в напіввагонах заборонено з рекомендацією перевозити його в хопрах. Протягом 2000-2002 років на підприємстві неодноразово робились спроби розвантаження вапна з хопрів як з пневматичним, так і з механічним приводом механізмів відчинення розвантажувальних люків, але вони не дали очікуваних позитивних результатів через означені вище обставини. Розвантаження вапна з напіввагонів в відомий склад виконується наступним чином: Локомотив підвозить напіввагон з вапном по залізничній колії до залізничної естакади складу, оператори з допомогою електролебідок встановлюють його на певне місце складу і приступають до розвантаження вапна. За допомогою ломів і кувалд вони відкривають гаки розвантажувальних люків з різних боків напіввагону по черзі спершу з лівого, а потім з правого або навпаки. При цьому вапно під силою земного тяжіння висипається в ємності складу. Після вивантаження вапна оператор, стоячи на драбині з площадкою і огорожею, навішеної на верх стінки напіввагону, змиває водою залишки вапна зі стінок внутрішніх поверхонь напіввагону і поверхонь розвантажувальних люків. Після промиття напіввагон електролебідкою витягають з зони складу і закривають люки та їх гаки. Під час виконання операції розвантаження оператор обов'язково застосовує засоби індивідуального захисту: курявозахисний спецодяг, взуття, закриті окуляри, респіратор, рукавиці тощо, так як під час залпового випадання вапна з люків в ємності утворюється курява, аерозолі вапна, які небезпечні для шкіри, очей і дихальних шляхів людини. Після вивезення зі складу напіввагона, оператори заливають в ємності певну кількість води для приготування вапняного молока і за допомогою насосів через кесони і трубопроводи перекачують вапняне молоко для нейтралізації кислих технологічних стоків. Після видалення вапняного молока з ємностей, з допомогою гусеничного бульдозеру, який спускається в ємності і виходить з них по пандусам, з ємностей складу видаляють нерозчинені шматки вапна, каміння, пісок тощо. В основу винаходу поставлено задачу створення можливості безпечного вивантаження вапна з хопрів з пневматичним і механічним приводом відкривання розвантажувальних люків, убезпечення операцій відчинення і зачинення завантажувальних люків хопра та миття його внутрішніх поверхонь водою. Заявлене технічне рішення досягнуто шляхом розташування поперек складу технологічних естакад, з'єднаних між собою перемичкою, які постачено драбинами, виходами і відкидними східцями на кожен бік естакад, огорожами, на естакадах також розташовано і закріплено магістральні пневмо- і водопроводи з відгалуженням і запірною арматурою, електродроти з освітлювальною і розеточною арматурою для пересувних прожекторів та електровібраторів, несучі конструкції технологічних естакад виконано у вигляді одноарочних мостів, повздовжні вісі яких суміщено з зоною зчеплення хопрів, їх опори оперті на фундаменти розташовані в землі обабіч насосних станцій і крайніх рамп складу, нижні поверхні технологічних естакад розташовано на рівні верхнього габариту наближення будівель (згідно вимог ГОСТ 9838-83 габарит Сп), тобто на висоті 5500мм від верху голівок рейок залізничних естакад, а під технологічними естакадами вздовж вісей залізничних естакад розташовано і закріплено сталеві страховочні канати діаметром 6-8мм, кінці яких закріплено на опорах з відтяжками, які розташовано і закріплено в землі в торцях залізничних естакад. Виконання несучих конструкцій технологічних естакад у вигляді одноарочних мостів, без проміжного опирання на Т-подібні рампи, обумовлено тим, що під час експлуатації складу, в наслідок корозійної дії лужного вапняного молока і високої температури, яка утворюється під час гасіння вапна водою, залізобетонні опори Тобразних рамп втрачають свою міцність, руйнуються і потребують періодично ремонту або заміни. Для визначення напрямку і силу вітру під час розвантаження вапна з хопрів, що дозволяє операторам розташовуватися в зоні безпечній від шкідливої дії пилу і аерозолів вапна, на верху арки технологічної естакади розташовано аеродромний флюгер. Для оповіщення персоналу складу і очисних споруд про початок і закінчення операцій розвантаження вапна з хопра, склад обладнано системою оповіщення у вигляді гучномовця або сиреною. Таким чином, всі відмінні ознаки свідчать про причинно-наслідковий зв'язок з технічним результатом створенням можливості безпечного розвантаження вапна з хопрів. Порівняльний аналіз з прототипом дозволяє зробити висновок про те, що заявлений склад мокрого зберігання вапна відрізняється тим, що поперек складу розташовано з'єднані між собою перемичкою технологічні естакади, які обладнано драбинами, виходами і відкидними східцями на кожен бік естакад, огорожами, на естакадах також розташовано і закріплено магістральні пневмо- і водопроводи з відгалуженнями і запірною арматурою, електродроти з освітлювальною та розеточною арматурою для пересувних прожекторів та електровібраторів, несучі конструкції технологічних естакад виконано у вигляді одноарочних мостів, повздовжні вісі яких суміщено з зоною зчеплення хопрів, їх опори оперті на фундаменти, які розташовано в землі обабіч насосних станцій і крайніх рамп складу, нижні поверхні технологічних естакад і перемички розташовані на рівні верхнього габариту наближення будівель, а під технологічними естакадами вздовж вісей залізничних естакад розташовано і закріплено сталеві страховочні канати, кінці яких закріплено на рівні нижньої поверхні технологічних естакад, на опорах з відтяжками, які розташовано і закріплено в землі в торцях залізничних естакад. Оснащення складу флюгером для визначення сили і напрямку вітру, системою оповіщення про початок і закінчення операції розвантаження вапна з хопрів, додатково сприяє убезпеченню операторів від шкідливої дії вапна. Аналіз відомого технічного рішення в досліджувальних суміжних галузях дозволяє зробити висновок про відсутність в них ознак схожих з суттєвими ознаками в заявлюваному складі і визнати заявлюване технічне рішення відповідним критерію "суттєві відміни". Винахід пояснюється кресленнями. На фіг.1, фіг.2, фіг.3 зображено заявлюваний склад мокрого зберігання вапна на очисних спорудах підприємства. Заявлюваний склад представляє собою заглиблені в землю залізобетонні ємності з пандусами, з розташованими в них вздовж складу на П-подібних опорах залізничними естакадами і Т-подібними рампами, поперек яких розташовано технологічні естакади 1 у вигляді одноарочних мостів та перемичка 2. Технологічні естакади 1 постачено драбинами 3, виходами 4, відкидними східцями 5 і огорожами 6, на естакадах також розташовано і закріплено магістральні пневмопроводи 7 і водопроводи 8 з відгалуженнями і запірною арматурою, електродроти 9 з освітлювальною і розеточною арматурою. Нижні поверхні технологічних естакад розташовано і закріплено магістральні пневмопроводи 7 і водопроводи 8 з відгалуженнями і запірною арматурою, електродроти 9 з освітлювальною і розеточною арматурою. Нижні поверхні технологічних естакад розташовано і закріплено на рівні верхнього габариту наближення будівель Р=5500мм від рівня верху голівок рейок залізничних естакад, повздовжні вісі технологічних естакад суміщено з зоною зчеплення хопрів, їх опори 10 оперті на фундаменти 11, які розташовано в землі обабіч насосних станцій і крайніх рамп складу. Вздовж вісей залізничних естакад розташовано сталеві страховочні канати 12 діаметром 6-8мм, кінці яких закріплено на опорах 13 з відтяжками і на нижніх поверхнях те хнологічних естакад. Операції розвантаження вапна в склад з хопрів з пневматичним і механічним приводом відчинення розвантажувальних люків виконують наступним чином: - локомотив по залізничній колії подає хопер до певної залізничної естакади; - оператори, пересуваючись по Т-подібних рампах і залізничних естакадах, закріпляють за механізм зчеплення хопра петлю сталевого канату електролебідки, з її допомогою підтягують хопер і встановлюють його в певне місце складу для розвантаження; - оператор по драбині піднімається на технологічну естакаду 1, переміщається по ній до певного виходу 4, де опускає вниз необхідні відгалуження пневмопровода 7 і дроти до електровібраторів, які відповідно з'єднують з пневмосистемою механізму відчинення розвантажувальних люків і вібраторами, які встановлюють у визначені місця на стінках хопра. У разі механічного приводу механізму відчинення розвантажувальних люків оператор опускає тільки електродроти для електровібраторів; - оператор опускає на дах хопра відкидні східці 5, спускається по них на дах хопра і з допомогою ланцюга та карабіна монтажного поясу, закріплюється до страховочного канату 12 пересувається по даху хопра і відчиняє його завантажувальні люки; - піднявшись на технологічну естакаду, оператор відкриває на відгалуженні пневмопроводу 7 кран для подавання стисненого повітря від магістрального пневмопровода і включає вимикач подавання електроструму на електровібратори, одночасно, при потребі, вмикає в розетку штекер пересувного прожектора для освітлення зони розвантаження; - після спускання оператора з технологічної естакади, другий оператор, через гучномовець або сиреною, подає обумовлений сигнал про початок відчинення розвантажувальних люків хопра і, переконавшись у відсутності людей в небезпечній зоні, з пульта керування включає живлення електровібраторів і подає стиснене повітря від джерела живлення в пневмопровід 7 і, відповідно, в певне відгалуження; - при відчиненні розвантажувальних люків хопра з механічним приводом після відчинення завантажувальних люків і під'єднання живлення електровібраторів, подавши сигнал про початок розвантаження, оператори обертанням штурвалів механічного приводу, вручн у або з допомогою певних пристосувань чи механізмів, відчиняють розвантажувальні люки і включають електровібратори; - після розвантаження вапна, оператор знову піднімається на технологічну естакаду 1 і через певний вихід 4 по відкидним східцям 5 опускається на дах хопра, закріплюється до страховочного каната 12 і, пересуваючись по даху хопра, промиває його через завантажувальні люки внутрішні поверхні водою зі шлангу, зачиняє його завантажувальні люки; - після зачинення розвантажувальних люків стисненим повітрям, оператор закриває крани подавання повітря та води, вимикає живлення електровібраторів, прожектора тощо, відокремлює відгалуження пневмопроводу 7 від пневмосистеми хопра і піднімає всі відгалуження на технологічну естакаду 1 через вихід 4, піднімає також східці 5 і спускається драбиною з естакади 1; - після закінчення операції промивання і зачинення завантажувальних люків хопра з механічним приводом закривання розвантажувальних люків, його електролебідкою витягають за межі складу і зачиняють розвантажувальні люки. Джерело інформації: Проект склада мокрого зберігання вапна, розроблений Київським інститутом "Промстройпроект" на замовлення Київського філіалу Діпроштуву та Черкаського заводу штучного волокна, 1965 рік, креслення КЖ-2И1 шифр 1324-35.