Космічна станція

Винахід належить до літальних апаратів і може бути використаний у дослідженнях космосу. Відома космічна станція "Альфа" ( "Новости космонавтики" выпуск №3 2002. - с. 14), що цілком складається з модулів , виведених з поверхні Землі. Несучою конструкцією станції є модулі, скріплені між собою. Недоліками такої станції є те, що зборка її на орбіті займе багато років і що несуча конструкція є частиною корисного вантажу, виведеного ракетоносіями з Землі. Відома космічна станція взята за прототип (патент Російської Федерації 2010750 МПК В 64 G 1/10 бюлетень №7 15.04.94), яка містить секції круглого розрізу зі зрізаними торцями, послідовно зв'язаними між собою з'єднувальними вузлами, кожен з яких має механізм взаємної орієнтації суміжних секцій, розташованих на момент старту попарно протилежно, утворюючи циліндр, який закінчується компенсуючи ми секціями, які містять шлюзові відсіки й телескопічно встановленні на них елементи пошуку та наближення стискувального пристрою, замикаючого внутрішній простір станції. Верхня компенсуючи секція з'єднана з головною частиною, яка надає станції необхідної для польоту форми. Ряд проміжних секцій вміщує елементи кріплення станції до ракетних двигунів, розташованих радіально кругом неї. На час виводу станції на орбіту після скінчення пального двигуни відкидаються, звільнюючи секції й елементи стискувального пристрою для причалювання транспортних чи інших кораблів. Недоліком такої космічної станції є те, що потрібні витрати на виведення її маси на орбіту і вона не може самостійно переміщуватись у просторі після виведення на постійну орбіту. В основу винаходу було поставлено задачу зменшити витрати на виведення несучої конструкції з Землі й одержати можливість самостійного переміщення після виведення на постійну орбіту. Поставлена задача вирішується тим, що в космічній станції, що складається з несучої конструкції, системи керування, двигунів, згідно з винаходом, у якості несучої конструкції використане природне космічне тіло, яке складається з льоду чи сухо го льоду, а двигунами є ядерні реактори, з'єднані з теплопровідними циліндрами (забуреними у поверхню природного космічного тіла), розподілювачами та соплами. Суть винаходу пояснена кресленнями, де на фіг. 1 показана структурна схема космічної станції, на фіг. 2 - стр уктурна схема двигуна. Космічна станція складається з природного космічного тіла 1, на яке за допомогою розпірок 2 закріплена система керування 3 та двигуни 4, 5. Розташування елементів приведене відносно зв'язаної з природним космічним тілом системи координат Χ, Υ, Ζ 6; розпірки 2, на яких закріплений теплообмінник ядерного реактору 7, теплопровідний циліндр 8, розподілювач 9, зв'язаний з ядерним реактором 7 та реактивними соплами 10. Космічна станція монтується таким чином. Всі елементи 3, 4, 5 доставляються на природне космічне тіло за допомогою звичайних носіїв. Елементи 3, 4, 5 з'єднані зі спеціальним монтуючим блоком, який може надавати ним поступовий та обертаючий рух. Елементи 3, 4, 5 монтуються на природне космічне тіло таким чином: у точках, які відповідають розташуванню елементів 4, 5 на фіг. 1 у глиб льоду забурюються розпірки 2. Потім у пази їх верхівок встановлюється циліндр 8 і гвинтовим рухом також забурюється у лід. Після цього зверху встановлюється ядерний реактор 7, теплообмінник якого приєднується до циліндру 8 і з'єдн ується паропровідним каналом з розподілювачем 9. Потім у точці, яка відповідає розташуванню системи керування 3 на фіг. 1 за допомогою таких самих розпірок встановлюється система керування 3. Система працює таким чином: після запуску ядерних реакторів 7 лід навколо циліндрів 8 починає розтоплюватись та перетворюється на пару, яка за допомогою компресора у розподілювачі 9 подається до сопел 10; таким чином, природне космічне тіло починає обертатись навколо осі X зв'язаної з ним системи координат 6. Після цього пара, яка утворюється з нижчих шарів льоду в циліндрі 8 за рахунок центробіжної зміщується у розподілювач 9. Після розкрути природного космічного тіла його можна лінійно переміщувати, подаючи пару до сопел, а також повертати. На космічній станції в залежності від призначення монтується досліджувальна апаратура, житлові модулі, або устаткування, необхідне для виробництв, технологія яких вимагає відсутності сили тяжіння чи особливу чистоту на виробництві. Таким чином, використання природного космічного тіла як основи монтування елементів космічної станції та як робочого тіла для двигунів, і ядерних реакторів як джерела енергії дозволяє уникнути необхідності виводити з Землі несучу конструкцію та уникнути проблеми нестачі пального для двигунів, що дає значне зменшення витрат на створення космічної станції.