Спосіб прогнозування ризику виникнення пізнього гестозу та ступеня його тяжкості

Винахід стосується медицини, а саме, акушерства і гінекології, і може бути використаним у діагностиці пізнього гестозу на доклінічному етапі. Прогнозування розвитку пізнього гестозу постійно удосконалюється в напрямку розробки як скринінгових методів, так і багатофакторних діагностичних систем, що дозволять встановлювати індивідуальні прогнози. Разом з цим, більшість способів, що пропонується, занадто складні або високо затратні, здебільшого використовуються під час вагітності на тлі зміненого гомеостазу організму та мають певні методичні недоліки. Саме тому, пошук способу діагностики пізнього гестозу на пренатальному етапі (ще до розвитку ва гітності) є актуальним і доцільним для сучасного рівня акушерства. Відомий спосіб прогнозування пізньогоу гестозу, який полягає у дослідженні сироватки крові вагітної та визначенні концентрації Т-лімфоцитів (супресорів) і одночасно визначенні сумарної антипротеазної активності (Запорожан В.М., Хаіт О.В., Низова Н.М., Безпоясна В.В., Скрипник Н.М. Патент України 18426 А, МПК 5 G01N33/48. Спосіб діагностики гестозу //Промислова власність. -1997. -№6. -С. 3.1.531-532.). Спільною суттєвою ознакою аналога і винаходу, що заявляється, є така: дослідження сироватки крові. Цей спосіб є недостатньо ефективним, тому що прогнозування гестозу здійснюється під час вагітності, коли набувають чинності зміни гомеостазу, які становлять основу для розвитку гестозу як уніфікованого патологічного синдрому поліорганної недостатності. Безумовно, що означений спосіб діагностики може бути віднесено до способів доклінічної діагностики пізнього гестозу, але найбільш доцільно визначати групу ризику по виникненню цієї акушерської патології ще до виникнення вагітності в організмі жінки, що дозволить своєчасно провести превентивне преконцептивне лікування для покращення метаболічних процесів в організмі жінки напередодні вагітності. Оптимізація гомеостазу жінки є запорукою для оптимальної імплантації та більш сприятливого подальшого розвитку вагітності, сприяє зниженню акушерських ускладнень під час гестації та пологів. Найбільш близьким за технічною сутністю та результатом, що досягається, є спосіб, який полягає у доклінічній діагностиці ступеня тяжкості гестозу та включає визначення сумарного вмісту низькомолекулярних пептидів, який відрізняється тим, що додатково до сумарного вмісту фракцій одночасно визначають і кількісні показники фракцій В, В1, Е, D, F, G, G1, Н, Н1. (Грищенко B.I., Щербина М.О., Семенченко О.Ю., Ліпко О.П. Патент України 13413 А, МПК 6 А61В10/00. Спосіб доклінічної діагностики ступеня тяжкості пізнього гестозу // Промислова власність. - 1997. -№1. -С.3.1.29.) При зменшенні сумарного вмісту фракцій В і В1 до 11,7%±0,8 і збільшенні сумарного вмісту фракцій F і G до 21,5%±1,2 діагностують нефропатію 1-го ступеня; зменшення фракції D до 19,2%±1,7, збільшення сумарного вмісту фракції F і G до 26,5%±1,1 діагностують нефропатію 2-го ступеня; зниження фракції D до 7,2%±0,9, збільшення сумарного вмісту фракції F і G до 31,3%±1,5 - нефропатію 3-го ступеня; зниження фракції D до 3,9%±1,4, підвищення сумарного вмісту фракцій F і G до 42,7%±4,2, поява фракцій G1, Н1 діагностують прееклампсію; збільшення фракції Е до 2,8%±0,2 і сумарного вмісту низькомолекулярних пептидів до 7,4%±0,4 діагностують претоксикоз у порівнянні з аналогічними показниками у здорових вагітних. Спільними суттєвими ознаками прототипу і винаходу, що заявляється, є такі: дослідження сироватки крові. Цей спосіб є недостатньо ефективним, тому що діагностика пізнього гестозу проводиться безпосередньо під час вагітності, коли зміни, які характерні для прегестозу та гестоз у, вже відбуваються на молекулярному та клітинному рівнях. Таким чином, розробка діагностичного методу, що дозволить прогнозувати виникнення пізнього гестозу ще до виникнення вагітності є актуальною. В основу винаходу поставлено задачу удосконалення способу прогнозування ризику виникнення пізнього гестозу та ступеня його тяжкості шляхом введення додаткового етапу діагностики у невагітних жінок із визначенням генетичних чинників, що забезпечить підвищення ефективності доклінічної діагностики пізнього гестозу і зменшить ступінь тяжкості цього акушерського ускладнення завдяки своєчасно проведеному профілактичному лікуванню. Поставлена задача вирішується тим, що у способі, який включає дослідження сироватки крові, новим є те, що визначають фенотип невагітної жінки за алелями локусів А, В, DR головного комплексу гістосумісності (HLA) і як прогностична ознака високого ризику виникнення пізнього гестозу використовується наявність однієї із алелей HLA-A2, HL A-A28, HLA-DRB1*13, а високий ризик виникнення тяжкої форми пізнього гестозу (прееклампсії) визначається по наявності однієї із алелей HLA-A2, HLA-A28, HLA-B7, HLA-В22, HLA-B27. Наявність у невагітної жінки однієї із алелей HLA-A9, HLA-DRB1*03, HLA-DRB1*15 визначається як прогностична ознака низького ризику виникнення пізнього гестозу, а наявність однієї із алелей HLA-A9, HLA-DRB1*01 є ознакою низького ризику виникнення тяжкої форми пізнього гестозу (прееклампсії). Причинно-наслідковий зв'язок між сукупністю ознак, що заявляються, та технічним результатом полягає у такому. Визначення алелей локусів А, В, DR HLA-системи визначається ще до розвитку вагітності, що дозволяє своєчасно сформувати гр упу ризику по виникненню пізнього гестозу. Запропонований спосіб діагностики безпечний тому, що для дослідження використовуються лімфоцити сироватки крові, які отримують при рутинному заборі венозної крові з ліктьової вени в амбулаторних умовах. Запропонований спосіб діагностики є стабільним; не змінюється під впливом зовнішніх та внутрішніх чинників, у тому числі екстагенітальних захворювань та акушерських ускладнень. Визначення фенотипу за локусами А, В, DR HLA-системи є підставою для послідовного формування бази даних донорів для трансплантології і, в тому числі, може стати в нагоді для цього ж контингенту пацієнток у зв'язку з підвищеною частотою тяжкого ураження нирок під час маніфестації пізнього гестозу та у віддалені періоди життя з розвитком хронічної ниркової недостатності. Наведені докази є підґрунтям для економічної користі даного способу прогнозування пізнього гестозу. При наявності у жінки алелей HLA-A2, HLA-A28 ризик пізнього гестозу збільшується на 15,0% (різниця ризиків (FFD), (р